АТРАМ

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ТОВ "Зентіва", Чеська Республіка

Міжнародна непатентована назва: Carvedilol

АТ код: C07AG02

Форма випуску: Таблетки по 6,25 мг № 30 (15х2) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить карведилолу 6,25 мг

Допоміжні речовини: Сахароза, повідон, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, заліза оксид жовтий (Е 172)

Фармакотерапевтична група: Бета-адреноблокатори

Показання: - Есенціальна гіпертензія.
- Хронічна стабільна стенокардія.
- Як додаткове лікування при хронічній серцевій недостатності від помірного до тяжкого ступеня.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/12701/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

АТРАМ

(ATRAM®)

 

Склад:

діюча речовина: карведилол;

1 таблетка містить карведилолу 6,25 мг, 12,5 мг або 25 мг;

допоміжні речовини:

Атрам, таблетки по 6,25 мг: сахароза, повідон, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза,  магнію стеарат, заліза оксид жовтий (Е 172);

Атрам, таблетки по 12,5 мг та 25 мг: сахароза, повідон, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний,  натрію кроскармелоза,  магнію стеарат, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

 

Лікарська  форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група.  

Сполучені блокатори альфа- і бета-адренорецепторів.

Код АТС C07A G02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

-       Есенціальна гіпертензія.

-       Хронічна стабільна стенокардія.

-       Як додаткове лікування при хронічній серцевій недостатності від помірного до тяжкого ступеня.

 

Протипоказання.

- Декомпенсована серцева недостатність – серцева недостатність ІV класу за класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів (NYHA ІV), яка вимагає внутрішньовенного введення інотропних засобів;

- дисфункція печінки, яка супроводжується клінічними проявами;

- підвищена чутливість до діючої речовини або допоміжних речовин, що входять до складу препарату;

- бронхіальна астма;

- атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня, крім випадків, коли в анамнезі встановлений постійний кардіостимулятор;

- тяжка брадикардія (ЧСС < 50 ударів на хвилину);

- кардіогенний шок;

- синдром слабкості синусного вузла (в тому числі синоатріальна блокада);

- тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.);

- феохромоцитома (за винятком випадків, коли вона належним чином контролюється при застосуванні альфа-блокаторів);

- стенокардія Принцметала;

- метаболічний ацидоз;

- тяжкі порушення периферичного артеріального кровообігу;

- хронічне обструктивне захворювання легень із бронхоспастичним компонентом;

- непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або глюкозо-галактозна мальабсорбція.

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки слід приймати під час їди та запивати достатньою кількістю рідини.

Есенціальна гіпертензія.

Рекомендована частота прийому препарату - 1 раз на добу.

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу протягом перших двох днів лікування. Потім рекомендована доза препарату становить 25 мг на добу. У разі необхідності дозу можна поступово підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом до досягнення максимальної рекомендованої дози 50 мг на добу, яку приймають за один раз або розподіляють на два прийоми.

Препарат можна застосовувати як у вигляді монотерапії, так і у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами, особливо тіазидними діуретиками.

Пацієнти літнього віку

Рекомендована доза на початку лікування становить 12,5 мг 1 раз на добу. У разі якщо досягнутий ефект є незадовільним, дозу можна поступово підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом  до досягнення максимальної рекомендованої добової дози 50 мг.

Хронічна стабільна стенокардія.

Рекомендована доза на початку лікування становить 12,5 мг 2 рази на добу протягом перших двох днів лікування. Потім рекомендована доза препарату становить 25 мг 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом до досягнення максимальної рекомендованої добової дози 100 мг, яку розподіляють на два прийоми.

Пацієнти літнього віку

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу протягом двох днів.

Потім лікування продовжують у дозі 25 мг 2 рази на добу, яка є рекомендованою максимальною добовою дозою.

Хронічна серцева недостатність.

Дозу препарату потрібно встановлювати індивідуально, а її поступове підвищення слід проводити під ретельним наглядом лікаря.

Карведилол можна застосовувати як доповнення до стандартної терапії, але його також можна застосовувати пацієнтам з непереносимістю інгібіторів АПФ або тим пацієнтам, які отримують препарати наперстянки, гідралазин або нітрати.

Пацієнти, які приймають дигоксин, діуретики або інгібітори АПФ, повинні отримувати ці препарати у попередньо встановленій дозі ще до початку лікування карведилолом.

Рекомендована доза на початку лікування становить 3,125 мг 2 рази на добу протягом двох тижнів лікування. Якщо ця доза добре переноситься пацієнтом, її можна поступово підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом спочатку до 6,25 мг 2 рази на добу, потім – до 12,5 мг 2 рази на добу та зрештою – до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід підвищувати до найвищої дози, яку добре переносить пацієнт.

Максимальна рекомендована доза становить 25 мг 2 рази на добу для всіх пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю та для пацієнтів з легкою та помірно тяжкою застійною серцевою недостатністю, маса тіла яких не перевищує 85 кг. Для пацієнтів з легкою та помірно тяжкою застійною серцевою недостатністю та масою тіла більше 85 кг максимальна рекомендована доза становить 50 мг 2 рази на добу.

На початку терапії або при підвищенні дози можливе тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, особливо у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю та/або у тих пацієнтів, які застосовують великі дози діуретиків. Хоча у такому випадку припиняти лікування, як правило, не потрібно, дозу препарату підвищувати не слід. Протягом перших двох годин після початку лікування карведилолом або підвищення його дози пацієнт повинен перебувати під наглядом кардіолога або іншого лікаря. Перед кожним підвищенням дози препарату пацієнта необхідно обстежувати на наявність можливих симптомів посилення серцевої недостатності або симптомів надмірної вазодилатації (наприклад дослідити функцію нирок, визначити масу тіла, артеріальний тиск, ЧСС та серцевий ритм). Симптоми посилення серцевої недостатності або затримки рідини в організмі усувають шляхом підвищення дози діуретиків, проте дозу карведилолу не слід підвищувати до стабілізації стану пацієнта. При виникненні брадикардії або у випадку подовження передсердно-шлуночкової провідності перш за все слід перевірити рівень дигоксину у плазмі крові. В деяких випадках може виникнути необхідність знизити дозу карведилолу або взагалі тимчасово відмінити препарат. Навіть у таких випадках можна успішно продовжувати титрування дози карведилолу.

При титруванні дози необхідно регулярно контролювати функцію нирок, кількість тромбоцитів та рівень глюкози у крові (у випадку інсулінонезалежного цукрового діабету та/або інсулінозалежного цукрового діабету). Однак після завершення титрування дози частоту контролю можна зменшити.

Якщо лікування карведилолом переривалося більш ніж на два тижні, його слід поновлювати, починаючи з дози 3,125 мг 2 рази на добу та поступово підвищуючи її згідно з рекомендаціями, наведеними вище.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до впливу карведилолу і тому повинні перебувати під більш ретельним спостереженням.

Діти

Безпечність та ефективність застосування препарату дітям (до 18 років) не встановлена.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Карведилол не слід призначати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Протипоказання»). При помірно тяжкій печінковій недостатності може виникнути потреба у корегуванні дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Дозу потрібно встановлювати для кожного пацієнта індивідуально, однак під час дослідження фармакокінетичних параметрів не було отримано даних, які б свідчили про необхідність корегування дози карведилолу для пацієнтів із нирковою недостатністю.

Припинення лікування.

Лікування карведилолом не можна припиняти раптово, особливо це стосується пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Припинення лікування слід проводити поступово, протягом 7-10 днів, наприклад, зменшуючи добову дозу вдвічі кожні три дні.

 

Побічні реакції.

У наведених нижче таблицях підсумовані побічні реакції на карведилол, розподілені на групи відповідно до термінології MedDRA з урахуванням частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 - < 1/10); нечасто (≥ 1/1 000 - < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 - < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

Найбільш часті побічні реакції на препарат, які виникли під час клінічних досліджень карведилолу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю

 

За винятком запаморочення, порушень зору і брадикардії, частота виникнення побічних реакцій на препарат не залежить від його дози. Профіль побічних реакцій на карведилол, які розвиваються при лікуванні артеріальної гіпертензії та довготривалій терапії ішемічної хвороби, подібний до такого, що спостерігається при лікуванні хворих із хронічною серцевою недостатністю, однак частота виникнення побічних реакцій на препарат менша у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і стенокардією.

 

Найбільш часті побічні реакції на препарат, які можуть виникати у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця

 

Передозування.

У випадку передозування може розвинутись тяжка артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця. Також спостерігалися утруднення дихання, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості та генералізовані судоми.

Необхідно контролювати стан пацієнта і корегувати життєво важливі показники, у разі необхідності – в умовах відділення інтенсивної терапії.

 

Підтримуюча терапія

Атропін: 0,5-2 мг внутрішньовенно (для лікування тяжкої брадикардії).

Глюкагон: спочатку у дозі 1-10 мг внутрішньовенно, а потім у вигляді краплинної інфузії зі швидкістю 2-5 мг/год (для підтримання функції серцево-судинної системи).

Симпатоміметики – добутамін, ізопреналін, орципреналін або адреналін – призначають залежно від маси тіла пацієнта та ефективності лікування.

 

Якщо у клінічній картині передозування домінує периферична вазодилатація, тоді необхідно ввести адреналін або норадреналін під постійним контролем стану серцево-судинної системи пацієнта.

У випадку брадикардії, резистентної до медикаментозного лікування, показане застосування штучного водія ритму серця.

При виникненні бронхоспазму показане введення бета-симпатоміметиків (у вигляді аерозолю або внутрішньовенно) або внутрішньовенне введення амінофіліну. При генералізованих судомах рекомендоване повільне внутрішньовенне введення діазепаму або клоназепаму.

Увага: у випадку тяжкого передозування, яке супроводжується симптомами шоку, підтримуючу терапію із застосуванням антидотів потрібно продовжувати досить довго, оскільки можна очікувати збільшення періоду напіввиведення карведилолу і його перерозподілу. Тривалість лікування залежить від ступеня передозування; підтримуючу терапію слід продовжувати до стабілізації стану пацієнта.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Карведилол не можна застосовувати під час вагітності.

Період годування груддю. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

 

Діти. Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому препарат не призначений для застосування дітям.

 

Особливості застосування.

Карведилол слід з обережністю призначати пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю, які отримують дигоксин, діуретики та/або АПФ-інгібітори, оскільки дигоксин та карведилол уповільнюють атріовентрикулярну провідність.

Терапію необхідно розпочинати під наглядом лікаря в умовах стаціонару. Терапію слід розпочинати тільки тоді, коли стан пацієнта стабілізований в результаті застосування традиційної базисної терапії протягом щонайменше 4 тижнів. У пацієнтів з декомпенсацією необхідно досягти повторної компенсації стану. За станом пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, дефіцитом рідини та електролітів в організмі, літніх людей або пацієнтів з низьким вихідним артеріальним тиском слід ретельно спостерігати протягом приблизно 2 годин після прийому першої дози препарату або при підвищенні його дози через можливість виникнення артеріальної гіпотензії. При артеріальній гіпотензії, спричиненій надмірною вазодилатацією, спочатку зменшують дозу діуретика. Якщо симптоми все одно зберігаються, можна зменшити дозу будь-якого із призначених АПФ-інгібіторів. На початку терапії або при підвищенні дози карведилолу може спостерігатися посилення симптомів серцевої недостатності або затримки рідини в організмі. У цих випадках дозу діуретика слід підвищити. Однак іноді може виникнути необхідність зменшити дозу карведилолу або відмінити препарат. Дозу карведилолу не можна підвищувати до того часу, поки не будуть усунуті симптоми, спричинені посиленням серцевої недостатності, або артеріальна гіпотензія, спричинена вазодилатацією.

Слід виявляти обережність при застосуванні карведилолу пацієнтам із цукровим діабетом, оскільки перші симптоми гострої гіпоглікемії можуть бути замасковані або послаблені. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування карведилолу може супроводжуватися погіршенням регулювання рівня цукру у крові.

Тому на початку терапії карведилолом або при підвищенні його дози рекомендується регулярно контролювати рівень цукру у крові та корегувати дози цукрознижувальних препаратів з огляду на можливість розвитку гіпоглікемії.

Під час лікування карведилолом у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю і низьким артеріальним тиском (систолічний тиск нижче 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця та дифузним захворюванням судин та/або пацієнтів, які мають ниркову недостатність, може виникати тимчасове погіршення функції нирок.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю і такими факторами ризику на початку лікування слід ретельно контролювати функцію нирок. Як тільки буде діагностовано погіршення функції нирок, лікування карведилолом необхідно припинити або зменшити його дозу.

При підвищенні дози карведилолу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю може спостерігатися посилення її симптомів або затримка рідини в організмі. Якщо це станеться, дозу діуретиків слід підвищити, однак дозу карведилолу не можна підвищувати до стабілізації клінічного стану пацієнта. У деяких випадках може знадобитися зменшення дози карведилолу або тимчасова відміна препарату. Однак подібні ускладнення не виключають подальшого успішного застосування карведилолу.

Пацієнтам, які страждають на хронічне обструктивне захворювання легенів із бронхоспастичним компонентом і які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних препаратів, карведилол можна призначати лише у тому випадку, коли очікувані переваги від його застосування перевищують потенційний ризик такого лікування.

У пацієнтів, схильних до виникнення бронхоспазму, можуть розвинутися дихальні розлади в результаті можливого підвищення опору дихальних шляхів. За станом таких пацієнтів потрібно ретельно спостерігати на початку лікування і при підвищенні доз карведилолу. Дозу карведилолу необхідно зменшити при появі перших ознак бронхоспазму.

Пацієнтів, які користуються контактними лінзами, необхідно попередити про можливість зменшення сльозоутворення.

Лікування карведилолом не можна припиняти раптово, особливо це стосується пацієнтів, які страждають на ішемічну хворобу серця. Дозу карведилолу необхідно зменшувати поступово (протягом 1-2 тижнів).

Карведилол слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюванням периферичних судин, оскільки карведилол може спричинити появу або посилення симптомів недостатності артеріального кровообігу.

У пацієнтів із порушеннями периферичного артеріального кровообігу (синдром Рейно) можливе загострення симптомів захворювання.

Як і інші бета-блокатори, карведилол може маскувати симптоми тиреотоксикозу.

Рекомендується виявляти обережність стосовно пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання, у зв’язку із наявністю синергізму між негативним інотропним та гіпотензивним ефектом карведилолу та засобами для анестезії.

Карведилол може спричинити брадикардію. Якщо ЧСС менше 55 ударів за хвилину, дозу карведилолу необхідно зменшити.

Слід дотримуватись обережності, призначаючи карведилол пацієнтам із тяжкими проявами гіперчутливості в анамнезі, а також пацієнтам, які проходять курс десенсибілізації, оскільки бета-блокатори можуть підвищити чутливість до алергенів, що може призвести до розвитку анафілактичного шоку.

Пацієнти, які мають в анамнезі псоріазоподібні реакції, спровоковані застосуванням бета-блокаторів, можуть отримувати карведилол тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь такого лікування.

У пацієнтів, які одночасно з карведилолом отримують блокатори кальцієвих каналів, такі як верапаміл або дилтіазем, чи інші антиаритмічні засоби, необхідно проводити моніторинг ЕКГ та артеріального тиску.

Карведилол слід з обережністю призначати пацієнтам із лабільною або вторинною артеріальною гіпертензією.

Пацієнтам із феохромоцитомою до початку застосування будь-якого бета-блокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча карведилол має як бета-, так і альфа-блокуючі властивості, досвіду його застосування таким пацієнтам немає. Тому слід виявляти обережність, призначати карведилол пацієнтам із підозрою на феохромоцитому.

У пацієнтів, які страждають на стенокардію Принцметала, препарати, що належать до неселективних бета-адреноблокаторів, можуть спричиняти біль у грудях. Хоча досвіду клінічного застосування каведилолу таким пацієнтам немає, альфа-адреноблокуючий ефект карведилолу може зменшити інтенсивність таких симптомів. У будь-якому випадку слід бути дуже обережними, призначаючи карведилол пацієнтам з підозрою на стенокардію Принцметала.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які страждають на депресію та міастенію гравіс.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На початку лікування, а також при збільшенні дози препарату Атрам у процесі лікування слід утримуватися від керування автомобілем та інших видів діяльності, пов’язаних з необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Карведилол посилює дію одночасно застосованих антигіпертензивних засобів (наприклад антагоністів альфа-1-адренорецепторів) або препаратів, у яких гіпотензивний ефект є проявом побічної реакції.

При одночасному пероральному застосуванні карведилолу та дилтіазему або верапамілу чи антиаритмічних препаратів І класу спостерігалося порушення провідності нервового імпульсу (у окремих випадках – з гемодинамічними змінами). Тому при одночасному застосуванні карведилолу та вищезазначених препаратів слід проводити моніторинг ЕКГ та артеріального тиску. Одночасне внутрішньовенне введення таких препаратів заборонено.

При одночасному застосуванні карведилолу і дигоксину у пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігалося підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові (майже на
16 %). Тому рекомендується уважно контролювати концентрацію дигоксину у плазмі крові на початку лікування, під час титрування дози карведилолу та при відміні препарату.

Якщо карведилол застосовують одночасно із клонідином, то при відміні такої комбінованої терапії слід відмінити карведилол за кілька днів до поступового зниження дози клонідину.

Оскільки карведилол посилює дію інсуліну та пероральних протидіабетичних препаратів, а симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані або послаблені (зокрема тахікардія), рекомендується регулярно контролювати рівень цукру у крові.

Особливу обережність слід виявляти стсовно пацієнтів, які отримують індуктори оксидаз зі змішаними функціями, наприклад рифампіцин (через можливість зниження концентрації карведилолу у сироватці крові), або інгібітори оксидаз зі змішаними функціями, наприклад циметидин (через можливість підвищення концентрації карведилолу у сироватці крові). Тому потрібно ретельно спостерігати за станом пацієнтів, які отримують подібні препарати одночасно із карведилолом.

У випадку одночасного застосування з циметидином концентрація карведилолу у сироватці крові може підвищитися.

При проведенні анестезії слід звертати особливу увагу на можливість синергізму негативного інотропного або гіпотензивного ефекту карведилолу та засобів для анестезії.

Спостерігалися випадки помірного зростання концентрації циклоспорину у плазмі крові. Рекомендується ретельно контролювати концентрації циклоспорину у плазмі та, у випадку необхідності, корегувати дозу циклоспорину.

Одночасне застосування резерпіну, гуанетидину, метилдопи, гуанфацину та інгібіторів моноаміноксидази (за винятком інгібіторів МАО-В) може додатково посилити брадикардію. Тому рекомендується контролювати життєво важливі показники пацієнта.

Дигідропіридини. Одночасне призначення дигідропіридинів та карведилолу потребує ретельного медичного нагляду, оскільки при застосуванні такої комбінації спостерігалися випадки розвитку серцевої недостатності та тяжкої артеріальної гіпотензії.

Клонідин. При відміні комбінованої терапії карведилолом та клонідином карведилол слід відмінити за кілька днів до поступового зниження дози клонідину.

НПЗЗ, естрогени і кортикостероїди.  Антигіпертензивний ефект карведилолу слабшає внаслідок затримки в організмі рідини та натрію.

Ерготамін. Посилення судинозвужувального ефекту ерготаміну.

Нервово-м’язові блокатори. Посилення блокади нервово-м’язової провідності.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Карведилол є вазодилататором, неселективним бета-адреноблокатором з антиоксидантними властивостями. Судинорозширювальна дія відбувається головним чином завдяки селективному блокуванню альфа-1-адренорецепторів. Карведилол зменшує периферичний судинний опір завдяки розширенню судин та пригніченню активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи в результаті блокування бета-адренорецепторів. Активність реніну плазми при цьому знижується, тому затримка рідини в організмі спостерігається лише у поодиноких випадках.

Карведилол не має власної симпатоміметичної активності і, подібно до пропранололу, виявляє мембраностабілізуючі властивості.

Карведилол є рацемічною сумішшю 2 стереоізомерів. На моделях лабораторних тварин було продемонстровано, що обидва стереоізомери мають альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуючі ефекти не є селективним щодо бета-1 та бета-2 адренорецепторів і пов’язані із лівообертаючим стереоізомером карведилолу.

Карведилол діє як потужний антиоксидант, зменшує кількість активних кисневих радикалів. Антиоксидантні властивості карведилолу та його метаболітів були продемонстровані у ході досліджень на тваринах in vitro та in vivo і на різних видах людських клітин in vitro.

Клінічні дослідження вказують на те, що судинорозширювальні і бета-адреноблокуючі властивості карведилолу призводять до розвитку нижчезазначених ефектів.

У хворих на артеріальну гіпертензію зниження артеріального тиску не супроводжується одночасним підвищенням загального периферичного судинного опору, яке спостерігається при прийомі істинних бета-адреноблокаторів. ЧСС знижується незначною мірою. Ниркова перфузія і функція нирок залишаються незмінними. Оскільки периферичний кровообіг також не змінюється, то відчуття холоду у кінцівках (яке часто спостерігається при застосуванні істинних бета-адреноблокаторів) спостерігається рідко.

У пацієнтів з ішемічною хворобою серця карведилол продемонстрував протиішемічні та антиангінальні ефекти, які зберігаються при тривалому застосуванні препарату. Карведилол зменшує перед- і післянавантаження на серце.

У пацієнтів із порушенням функції лівого шлуночка або хронічною серцевою недостатністю препарат сприятливо впливає на гемодинамічні показники та поліпшує показники фракції викиду лівого шлуночка.

Під час лікування карведилолом співвідношення ліпопротеїнів високої щільності до ліпопротеїдів низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ) залишається нормальним. Електролітний баланс не порушується.

 

Фармакокінетика.

У чоловіків абсолютна біологічна доступність карведилолу становить майже 25 %. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається приблизно через 1 годину після перорального прийому препарату. Співвідношення між дозою препарату та його концентрацією у сироватці крові є лінійним. Прийом їжі не впливає на біологічну доступність та максимальну концентрацію препарату у сироватці крові, однак збільшує час до досягнення максимальної концентрації препарату в крові. Карведилол є високоліпофільною сполукою: зв’язування з білками плазми становить майже 98-99 %. Об’єм розподілу становить приблизно 2 л/кг, але у пацієнтів з цирозом печінки він більший. Досліди на тваринах продемонстрували ентерогепатичну циркуляцію вихідної речовини.

Середній біологічний період напіввиведення карведилолу становить від 6 до 10 год. Плазмовий кліренс становить близько 590 мл/хв. Виведення відбувається переважно з жовчю та калом. Невелика частина дози виводиться нирками у вигляді різних метаболітів.

Карведилол інтенсивно метаболізується з утворенням цілої низки метаболітів, які виводяться переважно з жовчю. Карведилол метаболізується головним чином у печінці, в першу чергу шляхом зв’язування з глюкуроновою кислотою. Деметилювання і гідроксилювання фенольного кільця призводять до утворення 3 активних метаболітів, які мають бета-адреноблокуючу активність. Згідно з даними доклінічних досліджень, 4-гідроксифенольний метаболіт як бета-адреноблокатор майже у 13 разів активніший, ніж карведилол. Порівняно з карведилолом ці три активні метаболіти мають слабку судинорозширювальну дію. У людини їх концентрації в 10 разів нижчі, ніж концентрації вихідної сполуки. Крім цього, два  гідроксикарбазольні метаболіти карведилолу є винятково потужними антиоксидантами, антиоксидантна активність яких у 30-80 разів перевищує таку у карведилолу.

Вік не впливає на фармакокінетику препарату: у пацієнтів літнього віку рівні карведилолу в плазмі крові приблизно на 50 % вищі порівняно із такими у молодих пацієнтів. У одному із досліджень серед пацієнтів, які страждають на цироз печінки, біологічна доступність карведилолу була у 4 рази вищою, а максимальна концентрація у плазмі була у 5 разів вищою, ніж у здорових осіб.

Надходили повідомлення про те, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мають помірну (кліренс креатиніну 20-30 мл/хв) або тяжку ниркову недостатність (кліренс креатиніну < 20 мл/хв), спостерігалося зростання концентрації карведилолу у плазмі на
40-55 % порівняно з такою у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, функція нирок у яких знаходиться в межах норми.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Атрам, таблетки по 6,25 мг: жовті, злегка плямисті таблетки з розподільчою рискою типу «карате» з одного боку та гравіюванням «6» з іншого боку;

Атрам, таблетки по 12,5 мг: коричнювато-жовті, злегка плямисті таблетки з розподільчою рискою типу «карате» з одного боку та гравіюванням «12» з іншого боку;

Атрам, таблетки по 25 мг: коричнювато-жовті, злегка плямисті таблетки з розподільчою рискою типу «карате» з одного боку та гравіюванням «25» з іншого боку.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище +30 °С.

 

Упаковка.

Атрам, таблетки по 6,25 мг або по 12,5 мг:

№ 30 (15х2): по 15 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.

Атрам, таблетки по 25 мг:

№ 30 (10х3): по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ТОВ «Зентіва».

Zentiva k.s.

 

Місцезнаходження.

У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.