НІМОДИПІН

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ЗАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", м. Київ, Україна

Міжнародна непатентована назва: Nimodipine

АТ код: C08CA06

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 30 мг № 30 (10х3), № 50 (10х5)

Діючі речовини: 1 таблетка містить 30 мг німодипіну (у перерахунку на 100 % суху речовину);

Допоміжні речовини: Повідон, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, кросповідон, магнію стеарат, плівкове покриття (гіпромелоза, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), тартразин (Е 102), макрогол (ПЕГ 3000), триацетин, гліцерол триацетат, заліза оксид жовтий (Е 172), індигокармін (Е 132)).

Фармакотерапевтична група: Антагоністи іонів кальцію

Показання: Профілактика та лікування ішемічних неврологічних розладів, зумовлених спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми (призначають після попереднього курсу інфузійної терапії розчином німодипіну); лікування функціональних порушень мозкової діяльності у літньому віці з вираженою симптоматикою (погіршення пам’яті, порушення концентрації уваги, зміни настрою).

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 5р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/1230/01/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

НІМОДИПІН

(nimodipinе)

 

Склад:

діюча речовина: німодипін;

1 таблетка містить 30 мг німодипіну (у перерахунку на 100 % суху речовину);

допоміжні речовини: повідон, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, кросповідон, магнію стеарат, плівкове покриття (гіпромелоза, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), тартразин    (Е 102), макрогол (ПЕГ 3000), триацетин, гліцерол триацетат, заліза оксид жовтий (Е 172), індигокармін (Е 132)).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

Селективні антагоністи кальцію, що діють переважно на судини.

Код АТС С08С А06.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

·   Профілактика та лікування ішемічних неврологічних розладів, зумовлених спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми (призначають після попереднього курсу інфузійної терапії розчином німодипіну);

·   лікування функціональних порушень мозкової діяльності у літньому віці з вираженою симптоматикою (погіршення пам’яті, порушення концентрації уваги, зміни настрою).

 

Протипоказання.

·   Індивідуальна гіперчутливість до німодипіну та до інших компонентів препарату;

·   тяжкі порушення функції печінки;

·   гострий період інфаркту міокарда та протягом місяця після нього;

·   напад нестабільної стенокардії;

·   застосування в комбінації з рифампіцином, з протиепілептичними препаратами, такими як фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін, оскільки ефективність німодипіну суттєво знижується при одночасному прийомі з цими препаратами;

·   період вагітності (крім виключних випадків), період годування груддю;

·   дитячий вік до 18 років.

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки приймають внутрішньо не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини, за 1 годину до або через 2 години після їди.

При аневризматичному субарахноїдальному крововиливі після 5-14-денного курсу інтенсивної інфузійної терапії рекомендується приймати по 60 мг (2 таблетки) 6 разів на добу з інтервалом не менше 4 годин (максимальна добова доза – 360 мг) протягом 7 днів з наступним зниженням дози. Термін лікування – 21 день.

Для лікування функціональних порушень мозкової діяльності у літньому віці призначають по 30 мг (1 таблетка) 3 рази на добу. Тривалість застосування німодипіну встановлюється індивідуально і може досягати кількох місяців.

При нирковій або печінковій недостатності, а також у пацієнтів з небажаними ускладненнями необхідно зменшити дозу препарату або припинити лікування залежно від результатів контролю артеріального тиску, ЕКГ та інших показників функціонального стану організму.

 

Побічні реакції.

Шлунково-кишковий тракт: можливі диспептичні явища, діарея, нудота, блювання, гастроінтестинальні кровотечі, рідко − симптоми кишкової непрохідності.

Гепатобіліарна система: рідко − транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази, гамаглутамілтрансферази, жовтяниця, гепатит.

Серцево-судинна система: можливі виражене зниження артеріального тиску (особливо на фоні початкового підвищеного рівня), рідко – підвищення артеріального тиску, припливи (гіперемія обличчя, відчуття жару), підвищене потовиділення, тахікардія, рідше – брадикардія, рикошетний спазм судин, рідко – глибокі венозні тромбози, гематоми.

Дихальна система: стридорозне дихання, задишка.

Нервова система: можливі запаморочення, слабкість, головний біль, розлади сну, психомоторна гіперактивність, агресивність, гіперкінези, депресія.

Система крові: дуже рідко – тромбоцитопенія, анемія, ДВЗ-синдром.

Імунна система: гострі реакції гіперчутливості, включаючи нечасті алергічні реакції, зазвичай легкого та помірного ступеня (набряки, свербіж, висипання на шкірі).

Ризик розвитку побічних ефектів зростає зі збільшенням дози та частоти прийому препарату.

 

Передозування.

При гострому передозуванні спостерігаються виражена артеріальна гіпотензія, тахікардія або брадикардія, нудота, розлади функцій органів шлунково-кишкового тракту, ознаки порушення функції центральної нервової системи.

Лікування. Специфічного антидоту не існує, тому проводиться симптоматичне лікування.

Потрібно відмінити препарат, промити шлунок з подальшим застосуванням активованого вугілля. При вираженій артеріальній гіпотензії можливе внутрішньовенне введення допаміну або норадреналіну.

Гемодіаліз при передозуванні німодипіном не ефективний.

 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

У період вагітності німодипін допустимо призначати тільки у виключних випадках, коли очікувана користь для матері значно переважає можливий ризик для плода. При необхідності прийому препарату жінками, які годують груддю, годування на період лікування слід припинити.

 

Діти.

Досвід застосування німодипіну у дітей та підлітків віком до 18 років недостатній, тому не слід призначати препарат пацієнтам цієї вікової групи.

 

Особливі заходи безпеки.

Застосування німодипіну потребує особливої обережності при генералізованому набряку тканин головного мозку, вираженому підвищенні внутрішньочерепного тиску, а також при артеріальній гіпотензії з рівнем систолічного тиску менше 100 мм рт.ст.

Німодипін не слід застосовувати пацієнтам із травматичним субарахноїдальним крововиливом, оскільки співвідношення користь/ризик не було встановлено і конкретні рекомендації для цієї групи пацієнтів не визначені.

 

Особливості застосування.

При лікуванні осіб літнього віку, хворих з вираженими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 20 мл/хв) і тяжкою патологією серцево-судинної системи рекомендується індивідуальний підбір дози препарату і систематичний контроль артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, електрокардіограми, показників функцій нирок і печінки. При потребі показано зменшення дози або відміна німодипіну.

Порушення функції печінки, особливо при цирозі печінки, може призвести до збільшення біодоступності німодипіну внаслідок зменшення повноти первинного метаболізму і зниження метаболічного кліренсу. При цьому побічні реакції (наприклад, зниження артеріального тиску) можуть бути більш вираженими. У таких випадках дозу необхідно зменшити, орієнтуючись на рівень артеріального тиску, а при необхідності – відмінити лікування.

Німодипін метаболізується через систему Р4503А4. Препарати, що впливають на цю ферментну систему, можуть змінити первинний метаболізм або кліренс німодипіну. Тому при призначенні німодипіну необхідно враховувати супутню терапію, зважаючи на клінічно значущі медикаментозні взаємодії цього препарату.

Одночасне застосування грейпфрутового соку і німодипіну не рекомендується, оскільки це може призвести до збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові. Цей ефект може тривати до 4 днів після останнього вживання грейпфрутового соку.

Одночасно з німодипіном доцільно призначати гепатопротекторні засоби.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами може бути порушена у зв’язку з можливим виникненням запаморочення.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Німодипін метаболізується через систему Р4503А4, локалізовану як у слизовій оболонці кишечнику, так і в печінці. Тому препарати, що впливають на цю ферментну систему, можуть змінити первинний метаболізм або кліренс німодипіну.

Застосування німодипіну в комбінації з індукторами системи Р4503А4 рифампіцином і протиепілептичними засобами, такими як фенобарбітал, фенітоїн або карбамазепін, протипоказано, оскільки ефективність німодипіну істотно знижується при одночасному застосуванні з цими препаратами.

Такі інгібітори системи Р4503А4, як макролідні антибіотики, анти-ВІЛ інгібітори протеаз (наприклад, ритонавір), азольні антимікотики (наприклад, кетоконазол), антибіотик хінупристин/дальфопристин, антидепресант нефазодон, можуть призвести до збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові. Необхідно контролювати рівень артеріального тиску та при потребі зменшити дозу німодипіну.

Одночасне застосування німодипіну та антагоніста Н2-рецепторів циметидину або препаратів вальпроєвої кислоти може призвести до збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові та посилення його гіпотензивної дії.

Тривале спільне застосування німодипіну і флуоксетину спричинювало збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові майже на 50 %. Дія флуоксетину значно зменшувалась, а дія його активного метаболіту норфлуоксетину – ні.

Тривале застосування німодипіну з антидепресантом нортриптиліном призводить до незначного підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові; концентрація нортриптиліну залишається незмінною.

Німодипін посилює гіпотензивну дію антигіпертензивних препаратів. Сумісне призначення з діуретиками, β-блокаторами, α-блокаторами або симпатолітиками, PDE5 інгібіторами та іншими антагоністами кальцію призводить до посилення фармакологічних ефектів. При неминучості такої комбінації потрібно особливо ретельно слідкувати за станом пацієнта.

При одночасному застосуванні німодипіну з потенційно нефротоксичними препаратами (аміноглікозидами, цефалоспоринами, фуросемідом) можливе потенціювання негативного впливу на функцію нирок.

Грейпфрутовий сік інгібує окисний метаболізм дигідропіридинів. Тому одночасне застосування грейпфрутового соку і німодипіну не рекомендується, оскільки це може призвести до збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові.

Не виявлено лікарської взаємодії німодипіну з галоперидолом у пацієнтів, які довгий час застосовують галоперидол.

Одночасне застосування німодипіну з такими лікарськими засобами як діазепам, дигоксин, глібенкламід, індометацин, ранітидин, варфарин також не виявило будь-якої медикаментозної взаємодії.

Дослідження на тваринах показало збільшення плазмової концентрації зидовудину при застосуванні його одночасно з німодипіном. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме, але треба мати на увазі при їх сумісному призначенні, що побічні ефекти зидовудину носять дозозалежний характер.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинамика. Німодипін – селективний блокатор кальцієвих каналів L-типу, який обмежує трансмембранне проходження іонів кальцію. Препарат чинить судинорозширювальну дію переважно на судини головного мозку. Спазмолітичний ефект виникає внаслідок впливу на гладенькі м’язи судин. Запобігає та знімає спазми судин, викликані судинозвужуючою дією серотоніну, простагландинів, гістаміну. Німодипін збільшує перфузію в уражених ділянках головного мозку, викликаних порушенням кровопостачання, особливо після субарахноїдальних крововиливів. Терапевтичний ефект препарату проявляється у зменшенні вираженості неврологічних симптомів, зумовлених ішемією мозку. Препарат стабілізує функціональний стан мозкових нейронів. Німодипін істотно не впливає на системний артеріальний тиск. Протиішемічні властивості обумовлені дилатуючою дією на вінцеві судини.

Фармакокінетика. При пероральному застосуванні із шлунково-кишкового тракту всмоктується 50 % німодипіну. Вже через 10-15 хвилин після прийому німодипін і його метаболіти виявляються у плазмі крові. Максимальна концентрація в плазмі крові створюється протягом години і становить в середньому 31 мг/мл. Біодоступність препарату низька, що зумовлено інтенсивним метаболізмом при першому проходженні через печінку. Німодипін добре проникає через ГЕБ і виявляється в спинномозковій рідині в концентрації, що складає приблизно 0,5 % від рівня препарату в плазмі крові. Можливе проникнення німодипіну через плаценту і виділення його з грудним молоком.

Зв’язування німодипіну з білками плазми крові становить 97-99 %. Німодипін виводиться у вигляді неактивних метаболітів (50 % – нирками, 30 % – із жовчю).

Ранній період напіввиведення німодипіну становить 1-2 години, а кінцевий – 8-9 годин.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з двоопуклою поверхнею. На поперечному розрізі видно два шари.

 

Термін придатності. 5 років.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 3 або 5 блістерів в пачці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

 

Місцезнаходження.