Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: КРКА, д.д., Ново место, Словенія

Міжнародна непатентована назва: Rabeprazole

АТ код: A02BC04

Форма випуску: Таблетки кишковорозчинні по 20 мг № 14 (14х1), № 28 (14х2), 56 (14х4) у блістерах

Діючі речовини: 1 кишковорозчинна таблетка містить 20 мг рабепразолу натрію, що еквівалентно 18,85 мг рабепразолу;

Допоміжні речовини: Маніт (E 421), магнію оксид легкий, гідроксипропілцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, магнію стеарат, етилцелюлоза, магнію оксид легкий, гіпромелози фталат, діацетильовані моногліцериди, тальк, титану діоксид (E 171);
додаткові інгредієнти: таблетки кишковорозчинні по 20 мг: заліза оксид жовтий (Е 172).

Фармакотерапевтична група: В'яжучі, обволікаючі та антацидні засоби

Показання: – Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки;
– активна доброякісна виразка шлунка;
– ерозивна чи виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);
– довготривале лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримуюча терапія ГЕРХ);
– симптоматичне лікування від помірного до дуже тяжкого ступеню гастроезофагеального рефлюксу (симптоматичне лікування ГЕРХ);
– синдром Золлінгера-Еллісона;
– у комбінації з відповідними антибактеріальними схемами терапії для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/12070/01/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Зульбекс®

(Zulbex®)

 

 

Склад:

діюча речовина: 1 кишковорозчинна таблетка містить 10 мг рабепразолу натрію, що еквівалентно 9,42 мг рабепразолу;

1 кишковорозчинна таблетка містить 20 мг рабепразолу натрію, що еквівалентно 18,85 мг рабепразолу;

допоміжні речовини: маніт (E 421), магнію оксид легкий, гідроксипропілцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, магнію стеарат, етилцелюлоза, магнію оксид легкий, гіпромелози фталат, діацетильовані моногліцериди, тальк, титану діоксид (E 171);

додаткові інгредієнти: таблетки кишковорозчинні по 10 мг: заліза оксид червоний (Е 172);

таблетки кишковорозчинні по 20 мг: заліза оксид жовтий (Е 172).

 

 

Лікарська форма. Таблетки кишковорозчинні.

 

Фармакотерапевтична група. Інгібітори протонного насосa. Код АТС A02B С04.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

– Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки;

– активна доброякісна виразка шлунка;

– ерозивна чи виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);

– довготривале лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримуюча терапія ГЕРХ);

– симптоматичне лікування від помірного до дуже тяжкого ступеню гастроезофагеального рефлюксу (симптоматичне лікування ГЕРХ);

– синдром Золлінгера-Еллісона;

– у комбінації з відповідними антибактеріальними схемами терапії для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки.

 

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до активної речовини, заміщених бензимідазолів чи до будь-яких неактивних інгредієнтів препарату.

- Вагітність та період годування груддю.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі/особи літнього віку.

Активна виразка дванадцятипалої кишки та активна доброякісна виразка шлунка: рекомендована пероральна доза для лікування активної виразки дванадцятипалої кишки та активної доброякісної виразки шлунка становить 20 мг, яку слід приймати один раз на добу вранці.

Більшість пацієнтів з активною виразкою дванадцятипалої кишки видужують протягом чотирьох тижнів. Однак деякі пацієнти можуть потребувати додаткових чотирьох тижнів терапії для одужання. Більшість пацієнтів з активною доброякісною виразкою шлунка видужують протягом шести тижнів. Однак також деякі пацієнти можуть потребувати для одужання ще додаткових шість тижнів терапії.

Ерозивний чи виразковий гастроезофагеальний рефлюкс: рекомендована пероральна доза для лікування цього стану становить 20 мг, яку слід приймати один раз на добу протягом чотирьох-восьми тижнів.

Довготривале лікування гастроезофагеального рефлюксу (підтримуюча терапія ГЕРХ): для довготривалого застосування підтримуючу дозу препарату Зульбекс 20 мг чи 10 мг один раз на добу можна застосовувати залежно від реакції пацієнта.

Симптоматичне лікування помірного та дуже тяжкого гастроезофагеального рефлюксу (симптоматичне лікування ГЕРХ): 10 мг один раз на добу у пацієнтів без езофагіту. Якщо контроль симптомів не досягається протягом чотирьох тижнів, то пацієнта слід додатково обстежити. Після зникнення симптомів, подальшого контролю симптомів можна досягнути, приймаючи 10 мг один раз на добу.

Синдром Золлінгера-Еллісона: рекомендована початкова доза для дорослих становить 60 мг один раз на добу. Дозу можна збільшити шляхом титрування до 120 мг/добу, спираючись на індивідуальні потреби пацієнта. Можна вводити одноразові щоденні дози до 100 мг/добу. Доза      120 мг може потребувати поділу: 60 мг двічі на добу. Лікування продовжують при клінічній необхідності. Тривалість лікування визначається індивідуально.

Ерадикація H. pylori: пацієнтів з інфекцією, спричиненою H. pylori, слід лікувати за допомогою відповідної комбінації Зульбексу® з антибіотиками. Рекомендується наступна комбінація, що вводиться протягом 7 днів:

Зульбекс 20 мг двічі на добу + кларитроміцин 500 мг двічі на добу та амоксицилін 1 г двічі на добу.

Щодо показань, які потребують прийому один раз на добу, Зульбекс® слід приймати вранці перед прийомом їжі. Хоч і було показано, що ні година доби, ні прийом їжі не мають жодного впливу на активність рабепразолу натрію, такий режим покращить ефективність лікування.

Пацієнтів слід попередити, що Зульбекс®, таблетки, не слід жувати чи розламувати, а потрібно ковтати цілими.

Порушення функції нирок та печінки: немає потреби в коригуванні дози для пацієнтів з порушеннями функції нирок та печінки. Оскільки немає жодних клінічних даних про застосування рабепразолу для лікування пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки, то лікарю слід бути обережним при першому призначенні Зульбексу® таким пацієнтам.

Дозування для дітей. Прийом Зульбексу® не рекомендується дітям, оскільки не існує жодного досвіду такого прийому в цій групі.

 

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями на препарат, про які повідомляли протягом контрольованих клінічних досліджень рабепразолу, були: головний біль, діарея, абдомінальний біль, астенія, метеоризм, висипання та сухість у роті. Більшість побічних явищ, що мали місце під час клінічних досліджень, були легкої чи помірної тяжкості та перехідними за природою.

Побічні явища були виявлені у результаті клінічних досліджень та на основі постмаркетингового досвіду.

Частота визначається так:

-                часто (> 1/100, < 1/10);

-                нечасто (> 1/1 000, <1/100);

-                рідко (> 1/10 000, < 1/1 000);

-                 дуже рідко (<1/ 10 000);

-                 не відомо (не можна підрахувати з наявних даних).

 

У кожній такій групі побічні ефекти представлені в порядку зменшення серйозності.

Інфекції та інвазії

Часто: інфекції.

 

З  боку органів зору

Рідко: розлади зору.

З боку крові та лімфатичної системи

Рідко: нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз.

З боку імунної системи

Рідко: реакції гіперчутливості (включають набряк обличчя, гіпотонію та задишку; еритема, бульозні реакції та реакції підвищеної чутливості зазвичай проходили після припинення терапії).

Розлади метаболізму

Невідомо: гіпонатріємія.

Психічні розлади

Часто: безсоння.

Нечасто: нервозність.

Рідко: депресія.

Невідомо: сплутаність свідомості

З боку нервової системи

Часто: головний біль, запаморочення.

Нечасто: сонливість.

Судинні розлади

Невідомо: периферичний набряк.

З боку дихальної системи

Часто: кашель, фарингіт, риніт.

Нечасто: бронхіт, синусит.

З боку травного тракту

Часто: діарея, блювання, нудота, абдомінальний біль, запор, метеоризм.

Нечасто: диспепсія, сухість у роті, відрижка.

Рідко: гастрит, стоматит, порушення відчуття смаку, анорексія.

З боку печінки та жовчного міхура

Рідко: гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія (були отримані поодинокі повідомлення про печінкову енцефалопатію у пацієнтів з основним захворюванням - цирозом. При лікуванні пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки лікарю слід бути обережним при першому призначенні препарату таким пацієнтам (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірних тканин

Нечасто: висипання, еритема (еритема, бульозні реакції та реакції підвищеної чутливості зазвичай проходили після припинення терапії).

Рідко: свербіж, підвищене потовиділення, бульозні реакції (еритема, бульозні реакції та реакції підвищеної чутливості зазвичай проходили після припинення терапії).

Дуже рідко: поліморфна еритема, токсикодермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку кістково-м'язової тканини

Часто: неспецифічний біль, біль у спині.

Нечасто: міалгія, судоми нижніх кінцівок, артралгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Нечасто: інфекції сечовивідних шляхів.

Рідко: інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Невідомо: гінекомастія.

Загальні розлади та порушення умов введення

Часто: астенія, грипоподібні захворювання.

Нечасто: біль у грудях, озноб, гарячка.

За дослідженнями

Нечасто: підвищений рівень ферментів печінки. При лікуванні пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки лікарю слід бути обережним при першому призначенні препарату таким пацієнтам (див. розділ «Особливості застосування»).

Рідко: збільшення маси тіла.

 

 

Передозування.

На сьогодні досвід навмисного чи випадкового передозування препарату обмежений. Максимальна встановлена експозиція не перевищує 60 мг двічі на добу чи 160 мг один раз на добу. Ефекти, як правило, є мінімальними та зворотними без додаткового медичного втручання. Специфічний антидот невідомий. Рабепразолу натрій екстенсивно зв’язується з білками, тому не виводиться за допомогою діалізу. У разі передозування лікування повинно бути симптоматичним, також слід вжити загальних підтримуючих заходів.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Немає жодних даних про безпеку застосування рабепразолу під час вагітності людини. Зульбекс® протипоказаний у період вагітності.

 

Період годування груддю

Не відомо, чи проникає рабепразол натрій у грудне молоко людини. Не було проведено жодних досліджень за участю жінок у період годування груддю, тому Зульбекс® не слід застосовувати під час годування груддю.

 

Діти.

Прийом Зульбексу® не рекомендується дітям, оскільки не існує жодних даних щодо прийому препарату в цій віковій групі.

 

Особливості застосування.

Симптоматична реакція на терапію рабепразолом натрію не усуває наявності злоякісного новоутворення шлунка чи стравоходу, тому можливість злоякісної пухлини слід виключити до початку лікування Зульбексом®.

Пацієнти, що перебувають на довготривалому лікуванні (зокрема ті, які лікуються більше ніж один рік), повинні знаходитись під регулярним спостереженням.

Не можна виключати ризику реакцій перехресної підвищеної чутливості до іншого інгібітору протонного насоса чи заміщених бензимідазолів.

Пацієнтів слід попередити, що Зульбекс®, таблетки, не слід жувати чи розламувати, а слід ковтати цілими.

Прийом препарату не рекомендується дітям, оскільки не існує жодних даних щодо прийому препарату в цій віковій групі.

Існують постмаркетингові повідомлення про патологічні зміни крові (тромбоцитопенію та нейтропенію). У більшості випадків, коли не можна було визначити альтернативну етіологію, явища були неускладненими та проходили при припиненні прийому рабепразолу.

Відхилення за ферментами печінки спостерігалися під час клінічних досліджень, а також про них повідомляли з моменту отримання дозволу на продаж. У більшості випадків, коли не можна було визначити альтернативну етіологію, явища були неускладненими та проходили при припиненні прийому рабепразолу.

Жодного доказу значних, пов’язаних з безпечністю препарату, проблем не спостерігалося під час дослідження пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки порівняно з контрольними особами відповідного віку та відповідної статі. Оскільки немає жодних клінічних даних про застосування рабепразолу для лікування пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки, то лікарю слід бути обережним при першому призначенні Зульбексу® таким пацієнтам.

Лікарю слід дотримуватися обережності при призначенні на ранніх стадіях терапії препарату Зульбекс® пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок, оскільки відсутні клінічні дані щодо застосування препарату пацієнтам цієї групи.

Не рекомендується супутній прийом атазанавіру із Зульбексом® (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

 

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На основі фармакодинамічних властивостей та профілю побічних явищ малоймовірно, що прийом Зульбексу® призведе до порушення здатності керувати автомобілем чи вплине на здатність працювати з механічними засобами. Якщо, однак, уважність порушується через сонливість, рекомендується уникати керування автомобілем та складними механічними засобами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Рабепразолу натрій викликає глибоке та довготривале пригнічення секреції кислоти шлункового соку. Може мати місце взаємодія з речовинами, абсорбція яких залежить від pH. Супутній прийом рабепразолу натрію та кетоконазолу чи ітраконазолу може призвести до значного зниження рівня протигрибкових препаратів у плазмі. Тому окремі пацієнти можуть потребувати контролю для визначення того, чи потрібне коригування дози, коли кетоконазол чи ітраконазол вводиться паралельно із Зульбексом®.

При супутньому застосуванні антацидів із введенням рабепразолу не спостерігалося жодної взаємодії з антацидами у вигляді рідини.

Супутній прийом атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг один раз на добу) чи атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг один раз на добу) призвів до значного зниження експозиції до атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча і не досліджено, подібні результати очікуються і з іншими інгібіторами протонного насоса. Тому інгібітори протонного насоса, включаючи рабепразол, не слід паралельно приймати з атазанавіром (див. розділ «Особливості застосування»).

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії: рабепразолу натрій належить до класу антисекреторних речовин, заміщених бензимідазолами, не має антихолінергічної властивості чи антагоністичної властивості щодо         H2-рецепторів гістаміну, але пригнічує секрецію кислоти шлункового соку за допомогою специфічного пригнічення ферменту H+/K+-ATФази (кислотного чи протонного насоса). Ефект залежить від дози та призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої кислотою секреції, незалежно від стимулу. Дослідження на тваринах вказують на те, що після введення рабепразолу натрію швидко зникає як із плазми, так і зі слизової оболонки шлунка. Як слабка основа, рабепразол швидко всмоктується після всіх доз та концентрується в кислотному середовищі парієтальних клітин. Рабепразол конвертується в активну сульфенамідну форму через приєднання протону, та надалі він вступає в реакції з доступними цистеїнами на протонному насосі.

 

Антисекреторна активність. Після перорального прийому 20 мг натрію рабепразолу антисекреторний ефект спостерігається через 1 годину і досягає максимуму через 2-4 години. Ефект пригнічення базальної функції та стимулювання їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози натрію рабепразолу становив 62 та 82 % відповідно, а тривалість цього ефекту досягала 48 годин. Ефективність рабепразолу натрію щодо пригнічення секреції кислоти дещо посилюється у процесі щоденного прийому однієї таблетки, але стабільне пригнічення секреції досягається через 3 доби після початку прийому цього препарату. Після завершення прийому рабепразолу натрію секреторна активність нормалізується протягом 2-3 діб.

Вплив на концентрацію гастрину в сироватці. У ході клінічних випробувань пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу один раз на добу протягом 12 місяців. У перші   2-8 тижнів терапії концентрація гастрину в сироватці збільшувалася, що відображало пригнічення секреції кислоти. Концентрації гастрину поверталися до початкових рівнів, як правило, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування.

Вивчення біоптатів дна та антрального відділу шлунка у багатьох пацієнтів, які отримували рабепразол або препарат порівняння протягом 8 тижнів, не виявило ніяких гістологічних змін, вираженого гастриту, збільшення частоти атрофічного гастриту, метаплазії кишечнику та розповсюдження інфекції Н. pylori. Під час тривалого лікування протягом 36 місяців не було виявлено жодних істотних змін у результатах зазначених аналізів.

Інші ефекти. Дотепер немає даних щодо системних ефектів з боку ЦНС, серцево-судинної та дихальної системи, викликаних прийомом рабепразолу натрію. Пероральний прийом 20 мг рабепразолу натрію на добу протягом 2 тижнів не вплинув на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, а також на концентрації у крові паратиреоїдного гормону, кортизону, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону, фолікулостимулюючого гормону (FSH), лютеїнізуючого гормону (LH), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.

У дослідження виявлена відсутність клінічно значущих взаємодій між рабепразолом та амоксициліном.

Рабепразол не має негативного впливу на рівні в плазмі крові амоксициліну та кларитроміцину при одночасному застосуванні з метою ерадикації інфекції H. pylori у верхньому відділі шлунково-кишкового тракту.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Зульбекс –  таблетка, вкрита кишковорозчинною оболонкою. Абсорбція натрію рабепразолу розпочинається лише після того, як таблетка минає шлунок. Натрію рабепразол швидко абсорбується з кишечнику. Пікові концентрації рабепразолу у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Пікові концентрації у плазмі (Сmах) та площі під кривою «концентрація–час» (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52 %, в основному через метаболізм першого проходження. Крім того, біодоступність не збільшується при багаторазовому прийомі натрію рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення з плазми становив приблизно              1 годину (від 0,7 до 1,5 г), а сумарний кліренс, відповідно до оцінок - 283±98 мл/хв.

Клінічно значущих взаємодій з їжею немає. Їжа та час прийому препарату протягом доби не впливають на абсорбцію натрію рабепразолу.

Розподіл. У людини ступінь зв’язування рабепразолу натрію з білками плазми становить близько    97 %.

Метаболізм та екскреція. Як і інші представники класу інгібіторів протонної помпи, рабепразол метаболізується цитохромом Р450 (CYP450) печінкової системи метаболізму ліків. Дослідження in vitro з людськими печінковими мікросомами показали, що рабепразол натрію метаболізується ізоензимами CYP450 (CYP2C19 та CYP3A4). При очікуваному рівні у плазмі крові людини рабепразол не індукує і не пригнічує CYP3A4. Однак дослідження in vitro не можуть завжди бути екстрапольовані відносно ситуацій in vivo; ці результати показують, що взаємодії між рабепразолом та циклоспорином не очікується. У людини головними метаболітами, присутніми у плазмі, є тіоефір (МІ) і карбонова кислота (М6), а другорядні метаболіти, наявні у низьких концентраціях, представлені сульфоном (М2), диметилтіоефіром (М4) і кон'югатом меркаптурової кислоти (М5). Незначну антисекреторну активність має тільки диметиловий метаболіт (МЗ), однак він не наявний у плазмі.

Після одноразового прийому 20 мг міченого 14С рабепразолу натрію він не спостерігався в сечі у незміненому вигляді. Приблизно 90 % вказаної дози елімінувалося із сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон'югата меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6); крім того, під час токсикологічних досліджень у лабораторних тварин було знайдено ще два неідентифіковані метаболіти. Частина дози, що залишилася, була знайдена у калових масах.

Статеві особливості. Оскільки разова доза 20 мг рабепразолу натрію відрегульована за масою тіла та зростом людини, статеві особливості не впливають на фармакокінетичні параметри.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з термінальною хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на підтримуючому гемодіалізі (кліренс креатиніну < 5 мл/хв/1,73 м2), розподіл натрію рабепразолу був дуже подібний до такого у здорових добровольців. AUC рабепразолу натрію та Сmах для таких пацієнтів були майже на 35 % вище порівняно зі здоровими добровольцями. Середнє значення періоду напіврозпаду становить 0,82 години у здорових добровольців,               0,95 години - у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, та 3,6 години - у постдіалізних хворих. Доза, розрахована для пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно вдвічі більшою, ніж у здорових добровольців.

Печінкова недостатність. Після одноразової дози 20 мг рабепразолу натрію у пацієнтів з помірним хронічним ураженням печінки AUC збільшилася вдвічі і спостерігалося 2-3-разове збільшення періоду напіввиведення рабепразолу порівняно зі здоровими добровольцями. Таким чином, при щоденному прийомі препарату в дозі 20 мг протягом 7 діб AUC має збільшуватися не менш ніж у 1,5 раза, а зміни Сmах – до 1,2. Період напіввиведення натрію рабепразолу у пацієнтів з ураженням печінки становив 12,3 години порівняно з 2,1 години у здорових добровольців. Фармакодинамічна реакція (рН-метрія шлункового вмісту) для двох груп пацієнтів була подібна за терапевтичними показниками.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку елімінація рабепразолу натрію досить загальмована. Після 7 днів прийому рабепразолу натрію по 20 мг на добу в осіб літнього віку AUC була приблизно двічі більшою, а Сmах збільшувалася на   60 % порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак слід відмітити відсутність ознак акумуляції рабепразолу натрію.

Поліморфізм CYP2C19. При прийомі протягом 7 днів дози 20 мг рабепразолу натрію на добу у пацієнтів, які мають сповільнений метаболізм CYP2C19, рівні AUC та Т1/2 (період напіввиведення) були вищі приблизно в 1,9 та 1,6 раза відповідно порівняно з такими у пацієнтів зі швидким метаболізмом; у той же час Сmах збільшувалася лише на 40 %.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

кишковорозчинні таблетки по 10 мг: таблетки оранжево-рожевого або рожевого кольору, двоопуклі, круглі, вкриті оболонкою зі скошеними краями;

кишковорозчинні таблетки по 20 мг: таблетки світлого коричнево-жовтого або жовтого кольору, двоопуклі, круглі, вкриті оболонкою.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері, по 1, 2 або 4 блістери в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. КРКА, д.д., Ново место, Словенія.