Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Актавіс Лтд, Мальта

Міжнародна непатентована назва: Levofloxacin

АТ код: J01MA12

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг № 10 (5х2) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка препарату Левокса по 500 мг містить 512,46 мг левофлоксацину гемігідрату, що еквівалентно 500 мг левофлоксацину

Допоміжні речовини: Натрію стеарилфумарат, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, коповідон, целюлоза мікрокристалічна, оболонка Opadry II рожевий 31К34554

Фармакотерапевтична група: Фторхінолони

Показання: Лікування у дорослих інфекцій легкої або помірної тяжкості, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: гострі синусити, загострення хронічних бронхітів, пневмонії, ускладнені та неускладнені інфекції сечовидільного тракту (у тому числі пієлонефрити), інфекції шкіри і м’яких тканин, хронічний бактеріальний простатит

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/11952/01/02



І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

 

ЛЕВОКСА

(LEVOXA)

 

Склад:

діюча речовина: левофлоксацин;

1  таблетка препарату Левокса по 250 мг  містить  256,23 мг левофлоксацину  гемігідрату, що  еквівалентно  250 мг  левофлоксацину;

1  таблетка  препарату Левокса по 500 мг  містить  512,46 мг левофлоксацину  гемігідрату, що  еквівалентно  500 мг  левофлоксацину;

допоміжні речовини: натрію стеарилфумарат, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, коповідон, целюлоза мікрокристалічна, оболонка Opadry II рожевий 31К34554.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні  засоби  групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТС   J01M А12.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування у дорослих інфекцій легкої  або  помірної  тяжкості, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: гострі  синусити, загострення хронічних бронхітів, пневмонії, ускладнені та неускладнені інфекції сечовидільного тракту (у тому числі пієлонефрити), інфекції шкіри і м’яких тканин, хронічний бактеріальний простатит.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до левофлоксацину  або інших хінолонів, епілепсія, побічні реакції з боку сухожиль  після попереднього застосування хінолонів.

 

Спосіб застосування та дози. Таблетки Левокса приймають  1  або  2  рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості  інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби і становить не більше 14 днів. Рекомендовано продовжувати лікування Левоксою принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення  збудників.

Таблетки Левокса слід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою  кількістю рідини. Для зручності дозування таблетку можна розділити по рисці для поділу.  Приймати  таблетки можна  як  разом з їжею, так і в інший  час.

Стосовно  дозування  слід  дотримуватись  таких  рекомендацій  для  дорослих пацієнтів з  нормальною  функцією  нирок, у  яких  кліренс  креатиніну  становить  понад  50 мл/хв:

 

 

Дозування  для  пацієнтів  з  порушеною  функцією  нирок, у  яких  кліренс  креатиніну  менше     50 мл/хв.

1 Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози  не потрібні.

Дозування  для  пацієнтів  з  порушеною  функцією  печінки. Корекція  дози

не потрібна, оскільки  левофлоксацин  незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.

Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо  ниркова  функція  не  порушена,  немає  потреби  в  корекції  дози.

 

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії.

Нечасто: мікози (та проліферація інших резистентних мікроорганізмів).

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин/загальні  реакції  підвищеної  чутливості.

У поодиноких випадках: свербіж та почервоніння шкіри.

Рідко: загальні реакції підвищеної чутливості (анафілактичні та анафілактоїдні) з такими ознаками, як кропив’янка, спазм  бронхів і, можливо, тяжка ядуха, а також дуже рідко – набряк шкіри та слизових оболонок (наприклад шкіри   обличчя і  слизової  оболонки  глотки).

Дуже рідко: підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового проміння.

Поодинокі випадки: тяжкі висипання на шкірі і слизових оболонках з утворенням пухирів, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна мультиформна еритема. Загальним реакціям підвищеної чутливості можуть інколи передувати більш легкі реакції з  боку  шкіри. Такі  реакції можуть з’явитися вже після першої дози та протягом  кількох   хвилин   або годин після прийому.

Шлунково-кишкові розлади/розлади метаболізму та харчування.

Часто: нудота, пронос.

У поодиноких випадках: відсутність апетиту, блювання, біль у животі, розлади травлення.

Рідко: криваві проноси, які інколи  можуть бути ознаками запалення кишечнику, в тому числі псевдомембранозного коліту.

Дуже рідко: зниження  вмісту  цукру  в крові (гіпоглікемія), що має, можливо, особливе значення для хворих на цукровий діабет. Ознаками гіпоглікемії можуть бути: підвищений апетит, нервозність, потіння, тремтіння  кінцівок.

Стосовно інших хінолонів відомо, що вони, можливо, здатні  спричинити напади порфірії у хворих з наявністю порфірії. Це може стосуватись також і  левофлоксацину.

Розлади нервової системи.

У поодиноких випадках: головний біль, запаморочення/заклякнення, сонливість, розлади сну.

Рідко: неприємні відчуття, наприклад парестезія  у  кистях, тремтіння, неспокій, стани страху, судомні напади  та сплутаність свідомості.

Дуже рідко: розлади зору та слуху, порушення смаку та нюху, знижене відчуття дотику, а також психотичні реакції, такі як галюцинації та депресивні зміни настрою. Розлади процесів руху, також під час ходьби. Психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій. Сенсорна чи сенсомоторна периферична нейропатія.

Серцеві розлади/васкулярні розлади.

Рідко: тахікардія, зниження артеріального тиску.

Дуже рідко: колапс, подібний до шоку, раптове зниження артеріального тиску та шок;  подовження QT-інтервалу.

Порушення з боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини.

Рідко: ураження сухожилля, в тому числі його запалення, біль у суглобах або м’язах.

Дуже рідко: розрив сухожилля (наприклад розрив ахіллового сухожилля). Ця побічна дія може проявитися протягом 48 годин від початку лікування та уразити  ахіллове  сухожилля  обох  ніг. Можлива м’язова слабкість, яка особливого значення  набуває для  хворих на тяжку міастенію.

Поодинокі випадки: ураження мускулатури (рабдоміоліз).

Порушення з боку нирок та сечовивідної системи/гепатобіліарні розлади.

Часто: підвищені показники печінкових ензимів (наприклад АЛТ, АСТ).

У поодиноких випадках: підвищені показники білірубіну та креатиніну сироватки крові.

Дуже рідко: печінкові реакції, такі як запалення печінки. Погіршення функції нирок аж до гострої ниркової недостатності, наприклад, внаслідок алергічних реакцій (інтерстиціальний нефрит).

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи.

У поодиноких випадках: підвищення кількості певних клітин крові (еозинофілія), зменшення кількості лейкоцитів (лейкопенія).

Рідко: зниження кількості певних лейкоцитів (нейтропенія), зменшення кількості тромбоцитів (тромбоцитопенія), яка може спричинити підвищену схильність до крововиливів або кровотеч.

Дуже рідко: досить значне зменшення кількості певних лейкоцитів (агранулоцитоз), що  може призвести до тяжких симптомів хвороби (тривала або рецидивуюча гарячка, фарингіт, виражене   хворобливе самопочуття).

Поодинокі випадки: зниження кількості еритроцитів внаслідок їх руйнування (гемолітична анемія). Зменшене число всіх видів клітин крові (панцитопенія).

Інші побічні дії.

В поодиноких випадках: загальна слабкість (астенія).

Дуже рідко: гарячка, алергічні реакції з боку легенів (алергічний пневмоніт) або невеликих кровоносних судин (васкуліт). Застосування будь-яких антибактеріальних  засобів  може призвести до порушень, пов’язаних  з  їх  впливом  на  нормальну  мікрофлору  людського  організму. З цієї причини може розвинутись  вторинна інфекція,  яка  потребуватиме додаткового лікування.

Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, такі:

·                     екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів,

·                     гіперсенситивний  васкуліт,

·                     напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

 

Передозування. Симптоми передозування препарату Левокса стосуються центральної нервової системи (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади); реакції з боку травної системи, такі як нудота та ерозія  слизових оболонок. Згідно з результатами досліджень при застосуванні  доз, вищих від терапевтичних, спостерігалось подовження QT-інтервалу.

Лікування: у випадках передозування  необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ. Лікування симптоматичне. У разі гострого передозування призначається промивання шлунка. Для захисту слизової шлунка застосовують антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Немає жодних специфічних антидотів.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Через відсутність досліджень за участю людей і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Левоксу не можна призначати вагітним та жінкам, які  годують  груддю. Якщо під час лікування Левоксом діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

 

Діти. Дітям не можна застосовувати Левоксу, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

 

Особливості застосування. При дуже тяжкому перебігу запалення легенів, спричиненому пневмококами, препарат може не дати оптимального терапевтичного ефекту.

Госпітальні інфекції, спричинені Р. аеruginosа, можуть потребувати комбінованої терапії.

Тендиніт та розриви сухожиль

Рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля та може призвести до розриву сухожилля. Ризик тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів, які приймають кортикостероїди. Тому необхідне ретельне спостереження за такими пацієнтами, якщо їм призначають препарат Левокса. Пацієнтам потрібно проконсультуватися з лікарем, якщо вони спостерігають симптоми появи тендиніту. При підозрі на тендиніт лікування препаратом слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля).

Захворювання, спричинені Сlоstrіdіит difficile

Діарея, особливо у тяжких випадках, персистуюча та/чи геморагічна, під час чи після лікування таблетками Левокса може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт, потрібно негайно припинити прийом таблеток, пацієнтів слід негайно лікувати підтримуючими засобами ± специфічна терапія (наприклад пероральний прийом ванкоміцину). Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до судом

Таблетки Левокса протипоказані пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Як і інші хінолони, Левоксу слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таким як пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього нестероїдними протизапальними лікарськими засобами чи ліками, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У випадку появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Пацієнтu з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентними чи наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, і тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з ниpковою недостатністю

Оскільки Левокса виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих із порушеною функцією нирок (нирковою недостатністю).

Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості)

Левофлоксацин може час від часу спричинювати серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку пацієнтам слід  припинити лікування негайно і звернутися до  лікаря.

Гіпоглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомлялося про випадки гіпоглікемії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію гіпоглікемічними засобами перорально (наприклад глібенкламідом) чи інсуліном. Рекомендується ретельне спостереження за рівнями глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (див. розділ «Побічні реакції»).

Профілактика фотосенсибілізації

Хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі Левокси, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується без особливої потреби піддаватися дії сильних сонячних променів чи штучного УФ-випромінювання (наприклад ламп штучного ультрафіолетового випромінювання, солярію).

Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К

Внаслідок можливого збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали Левоксу у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад варфарином), за коагуляційними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Псuхотичні реакції

Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи Левоксу. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози Левокси (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом Левокси слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати Левоксу пацієнтам з психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT

Слід з обережністю ставитися до застосування фторхінолонів, включаючи Левоксу, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як, наприклад:

- вроджений синдром подовження інтервалу QT;

- супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічних засобів класу ІА та ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів);

- нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);

- літній вік;

- хвороба серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія) (див. розділ «Спосіб застосування та дози», Пацієнти літнього віку, розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування»).

Периферичні нейропатії

Повідомлялося про сенсорну чи сенсомоторну периферичну нейропатію, яка може швидко наставати, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення необоротного стану.

Оnіатu

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердження позитивних результатів на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Геnатобіліарні nорушення

При прийомі левофлоксацину повідомлялося про випадки некротичного гепатиту аж до печінкової недостатності, що становить загрозу для життя, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи біль у ділянці живота.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам, які керують транспортними засобами, працюють з машинами та  механізмами,  слід  враховувати  можливі  небажані  реакції з боку нервової  системи (запаморочення, закляклість, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, розлади процесів руху під час ходьби).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Адсорбція  левофлоксацину  суттєво  зменшується  при  одночасному  прийомі з антацидами, які  містять магній та алюміній, а також з препаратами, які містять солі заліза. Рекомендований період часу між прийомом Левокси та вищезазначеними  препаратами  повинен  становити  не  менше  2  годин.

Біодоступність таблеток Левокси значно зменшується при одночасному прийомі з сукралфатом. Проміжок часу між прийомом цих  препаратів повинен  становити  не менше 2 годин.

Хоча клінічні дослідження не  виявили взаємодії між левофлоксацином і теофіліном, можливе суттєве зниження  судомного  порога  при  одночасному  застосуванні  хінолонів  з  теофіліном, нестероїдними протизапальними  препаратами  та  іншими агентами, які зменшують судомний поріг.

Концентрація левофлоксацину за наявності фенбуфену була приблизно на 13 % вище, ніж  при прийомі лише  левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин  статистично  достовірно  впливають  на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується за наявності пробенециду  на  34 %, а циметидину –  на  24 %. Завдяки  цьому  обидва  препарати  здатні  блокувати  канальцеву  екскрецію  левофлоксацину. Період  напівжиття  циклоспорину  збільшується  на  33 %  при  одночасному  прийомі  з  левофлоксацином. 

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К, наприклад варфарином,  підвищуються рівні коагуляційних тестів (ПЧ/ міжнародне нормалізаційне співвідношення)  та/або можуть бути виражені кровотечі. Зважаючи на це, пацієнтам, які  одержують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції.

Не рекомендується  застосування  левофлоксацину одночасно з алкоголем.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Левофлоксацин характеризується широким  спектром антибактеріальної дії. Бактерицидний ефект забезпечується  завдяки  пригніченню  левофлоксацином   бактеріального   ферменту  ДНК- гірази, який  належить до II типу топоізомераз. Результатом такого пригнічення є  неможливість переходу бактеріальної ДНК зі стану релаксації у надскручений стан, що, в свою чергу,  робить неможливим  подальший  поділ (розмноження) бактеріальних клітин. Спектр активності левофлоксацину  включає грампозитивні, грамнегативні  бактерії разом  з  неферментуючими  бактеріями.

До препарату чутливі такі  мікроорганізми:

грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus methi-S, Staphylococcus coagulase negative methi-S(1), Streptococci group C, G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni –I/S/R, Streptococcus pyogenes;

грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus para- influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis b+/b-, Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens;

анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus;

інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma, H. pylori.

До дії препарату непостійно чутливі:

грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus methi-R.;

грамнегативні аероби: Burkholderia cepacia;

анаероби: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiiotamicron, Bacteroides vulgaris, Clostridium difficile.

До дії препарату резистентні:

грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus methiR, Staphylococcus coagulase negative methi-S(1).

Подібно до інших фторхінолонів, левофлоксацин неактивний щодо спірохет.

Фармакокінетика. Всмоктування. Орально введений левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується з піком концентрації у плазмі, який спостерігається  через  1 годину після  прийому.  Абсолютна біодоступність – майже 100 %. Прийом їжі  дещо впливає  на  його всмоктування.

Розподіл. Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв¢язується з протеїном  сироватки. Кумуляційний  ефект  левофлоксацину при дозуванні 500 мг 1 раз на  добу не  має  клінічного  значення  і  може  бути  знехтуваний. Існує незначна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на добу. Стабільні  показники  розподілу досягаються  протягом  3 діб.

Розподіл у тканинах та рідинах організму. Розподіл у слизовій бронхів  і  секреті  бронхіального  епітелію. Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій бронхів та секреті бронхіального епітелію при дозі вище 500 мг per os становила 8,3 мг/г та 10,8 мг/мл   відповідно.

Розподіл у тканині легенів. Максимальна концентрація левофлоксацину в тканині легенів при дозі понад  500 мг per os  становила приблизно 11,3 мг/г та досягалась протягом 4-6 годин після введення. Концентрація в легенях постійно перевищувала таку в плазмі.

Розподіл у рідині пухирів. Максимальна концентрація левофлоксацину в рідині пухирів після  прийому  500 мг 1 чи 2 рази на добу становила  4 та 6,7 mг/мл  відповідно.

Розподіл у спинномозковій  рідині. Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову  рідину.

Розподіл у тканині простати. Після перорального прийому 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати становили 8,7 mг/г, 8,2 mг/г та 2 mг/г відповідно через 2, 6 та 24 години; середнє співвідношення концентрації у простаті/плазмі  –1,84.

Концентрація в сечі. Середня концентрація левофлоксацину  протягом 8-12 годин після одноразової дози 150, 300 або 500 мг per os становила 44, 91 та 200 mг/мл  відповідно.

Метаболізм.

Левофлоксацин метаболізується  дуже незначною  мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять  менше 5 %  кількості  препарату, що виділяється з сечею.

Виведення. Після орального введення левофлоксацин виводиться з плазми відносно повільно (період напіввиведення  становить 6-8 годин). Виведення  здійснюється, в основному, нирками (понад 85 % введеної дози). Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального  введення. Левофлоксацин підлягає  лінійній фармакокінетиці в діапазоні   від 50 до 600 мг.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: рожеві, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіюванням "L" з одного боку і рискою з іншого боку та з торців.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 5 таблеток у блістері. По 2 блістери у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За  рецептом.

 

Виробник.   Актавіс ЛТД, Мальта.