Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: БЛІСС БІОТЕК ПВТ. ЛТД., Індія

Міжнародна непатентована назва: Meropenem

АТ код: J01DH02

Форма випуску: Порошок для розчину для ін'єкцій по 500 мг у флаконах № 1

Діючі речовини: 1 флакон містить меропенему тригідрату еквівалентно меропенему безводному 500 мг

Допоміжні речовини: натрію карбонат безводний

Фармакотерапевтична група: Різні бета-лактамні антибіотики

Показання: Лікування інфекцій, спричинених чутливими до меропенему бактеріями:
– пневмонії, включаючи госпітальну;
– інфекції сечовивідних шляхів;
– інтраабдомінальні інфекції;
– гінекологічні інфекції, такі як ендометрит;
– інфекції шкіри та м’яких тканин;
– менінгіт;
– септицемія;
– емпірична терапія при підозрі на бактеріальну інфекцію у дорослих хворих із фебрильною нейтропенією, у якості монотерапії або в комбінації з антивірусними або протигрибковими препаратами.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/11934/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МЕРО

  (МERO)

 

Склад:

діюча речовина: meropenem;

1  флакон  містить  меропенему  тригідрату  еквівалентно меропенему безводному 500 мг або 1000 мг;

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

 

Лікарська форма.  Порошок для розчину для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. 

Протимікробні засоби для системного застосування. β–лактамні  антибіотики. Карбапенеми.

Код АТС J01D H02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених  чутливими до меропенему бактеріями:

– пневмонії, включаючи госпітальну;

– інфекції сечовивідних шляхів;

– інтраабдомінальні інфекції;

– гінекологічні інфекції, такі як ендометрит;

– інфекції шкіри та м’яких тканин;

– менінгіт;

– септицемія;

– емпірична терапія при підозрі на бактеріальну інфекцію у дорослих хворих із фебрильною нейтропенією, у якості монотерапії або в комбінації з антивірусними або протигрибковими препаратами.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату.

 

Спосіб застосування та дози.

Доведена ефективність меропенему як при самостійному застосуванні, так і в комбінації з іншими протимікробними засобами, при лікуванні полімікробних інфекцій.

Внутрішньовенне введення меропенему ефективне при застосуванні у пацієнтів з кістозним фіброзом та хронічними інфекціями нижніх дихальних шляхів як монотерапія, або у комбінації з іншими протимікробними засобами.

Дорослі

Дозування та тривалість терапії встановлюють залежно від типу, тяжкості інфекції та стану пацієнта.

 

Рекомендована добова доза становить:

– при лікуванні пневмонії, інфекцій сечовивідних шляхів, гінекологічних інфекцій, таких як ендометрит, інфекцій шкіри та  м’яких тканин – 500 мг Меро кожні 8 годин;

– при лікуванні госпітальних пневмоній, перитоніту, підозрюваних інфекцій у пацієнтів з нейтропенією, септицемією – 1000 мг Меро кожні 8 годин;

– при кістозному фіброзі рекомендована доза становить 2 г кожні 8 годин;

– при менінгіті рекомендована доза становить 2 г кожні 8 годин.

Як і у випадку з іншими антибіотиками, слід бути особливо обережними при застосуванні меропенему як монотерапії у тяжкохворих пацієнтів з відомою або підозрюваною інфекцією Pseudomonas aeruginosa нижніх дихальних шляхів.

При лікуванні інфекції Pseudomonas aeruginosa слід регулярно проводити тест на чутливість.

Схема дозування для дорослих пацієнтів з недостатністю ниркової функції.

У пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 51 мл/хв дозу слід знизити за зазначеною нижче схемою:

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу; якщо необхідне тривале лікування Меро, рекомендовано вводити одиницю дози (залежно від типу та тяжкості інфекції) наприкінці процедури гемодіалізу, щоб відновити терапевтично ефективні плазмові концентрації.

Не існує досвіду застосування Меро у пацієнтів, що перебувають на перитонеальному діалізі.

Дозування у пацієнтів з печінковою недостатністю

Для пацієнтів з печінковою недостатністю коригування дози не потрібне.

Пацієнти літнього  віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або показниками кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози непотрібне.

Діти

Для дітей віком від 3 місяців до 12 років рекомендована доза становить 10-20 мг/кг кожні 8 годин залежно від типу та тяжкості інфекції, чутливості патогену та стану пацієнта. У дітей з масою тіла більше 50 кг слід застосовувати дозу для дорослих.

Для дітей віком від 4 років до 18 років з кістозним фіброзом, а також  для лікування  загострення хронічних інфекцій нижніх дихальних шляхів застосовують дози в межах 25-40 мг/кг кожні 8 годин При менінгіті рекомендована доза становить 40 мг/кг кожні 8 годин.

Спосіб застосування

Струшувати приготований розчин перед застосуванням.

Меро можна вводити внутрішньовенно болюсно протягом приблизно 5 хв або внутрішньовенно інфузійно протягом приблизно 15-30 хв.

Меро для застосування  внутрішньовенно болюсно слід розчинити у стерильній воді для ін’єкцій (5 мл на 250 мг меропенему), внаслідок чого отримують концентрацію 50 мг/мл. Приготовлений розчин прозорий та безбарвний або блідо-жовтого кольору.

Меро для внутрішньовенної інфузії можна приготувати за допомогою сумісних рідин для інфузій (50-200 мл).

Меро сумісний з такими рідинами для інфузій:

0,9 % розчин натрію хлориду;

5 % або 10 % розчин глюкози;

5 % розчин глюкози з 0,02 % натрію бікарбонатом;

5 % розчин глюкози з 0,9 % натрію хлоридом;

5 % розчин глюкози з 0,225 % розчином натрію хлориду;

5 % розчин глюкози з 0,15 % розчином калію хлориду;

2,5 % або 10 % розчин манітолу.

 

Побічні реакції.

Меро, як правило, добре переноситься. Побічні реакції рідко потребують припинення лікування. Про тяжкі побічні реакції повідомлялося дуже рідко. Для оцінки частоти виникнення небажаних явищ застосовували такі критерії: часто (³ 1,< 10), рідко (³ 0,1, < 1) та дуже рідко ( ³ 0,01,< 0,1).

З боку системи крові: часто – тромбоцитопенія; рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія; частота не встановлена – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична  анемія.

З боку нервової системи: часто – головний біль; дуже рідко – судоми; частота не встановлена – парестезія.

З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, діарея, біль у черевній порожнині; частота не встановлена – псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення концентрація трансаміназ, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази в сироватці крові; рідко – підвищення концентрації білірубіну;

З боку шкіри: часто – висипання, свербіж; частота не встановлена – кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.

З боку імунної системи: частота  не встановлена - ангіоневротичний набряк, прояви анафілаксії.

Локальні реакції при внутрішньовенному введенні: часто – запалення в місці введення, біль; частота не встановлена – тромбофлебіт.

Інші: частота не встановлена – вагінальний кандидоз та кандидоз слизової оболонки ротової порожнини.

 

Передозування.

Обмежений постмаркетинговий досвід вказує, що побічні ефекти після передозування відповідають характеристикам побічних реакцій, які описані в розділі «Побічна дія».

Лікування: терапія симптоматична. Гемодіаліз.

 

Застосування у період вагітності  або  годування груддю.

Меро не застосовують у період вагітності або годування груддю, за виключенням випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти.

У кожному випадку препарат слід застосовувати під безпосереднім наглядом лікаря.

                

Діти.

Препарат не застосовують дітям віком до 3 місяців та дітям з порушеннями функції печінки і нирок.

Досвід застосування у дітей з нейтропенією або первинним чи вторинним імунодефіцитом відсутній.

 

Особливості  застосування.

Існує перехресна алергенність між іншими карбапенемами та β-лактамними антибіотиками, пеніцилінами та цефалоспоринами. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій гіперчутливості на бета-лактамні антибіотики та застосовувати препарат  з обережністю у пацієнтів з такими випадками в анамнезі. При виникненні алергічної реакції на меропенем застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

При застосуванні Меро у пацієнтів із захворюванням печінки слід ретельно стежити за рівнями трансаміназ та білірубіну.

Як і у випадку з іншими протимікробними препаратами, можливий надлишковий ріст нечутливих до антибіотика мікроорганізмів, тому кожний пацієнт має перебувати під наглядом тривалий час.

Застосування для лікування інфекцій, спричинених стафілококами, резистентними до метициліну, не рекомендується.

Як і у випадку з практично всіма антибіотиками, при лікуванні Меро рідко повідомлялося про псевдомембранозний коліт, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому антибіотики слід призначати з обережністю особам із шлунково-кишковими скаргами в анамнезі, особливо колітом.

Важливо зважати на можливість діагнозу псевдомембранозний коліт у пацієнтів, у яких виникла діарея при застосуванні Меро. Хоча дослідження вказують на те, що токсин, який виробляється Costridium difficile, є однією з основних причин коліту, що пов`язаний з антибіотиками, інші причини слід також брати до уваги.

Слід бути обережними при застосуванні Меро разом з потенційно нефротоксичними препаратами.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з  іншими механізмами.

Дані відсутні, проте не очікується впливу Меро на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами.

 

Взаємодія з  іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Необхідно бути обережними  при призначенні  Меро одночасно з потенційно токсичними для нирок ліками.

Пробенецид конкурує з меропенемом щодо тубулярного виведення і, таким чином, пригнічує ренальну секрецію, що призводить до подовження періоду напіврозпаду та підвищення концентрації  меропенему в плазмі. Оскільки сила і тривалість дії Меро, введеного без пробенециду, ідентичні, не рекомендується вводити пробенецид і Меронем одночасно.

Потенційний вплив Меро на зв’язування білків іншими препаратами або їх метаболізм не вивчався.

Меро може зменшити сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти. У деяких пацієнтів ці рівні можуть досягти субтерапевтичних.

Меро призначався одночасно з іншими лікарськими засобами без жодної небажаної фармакологічної взаємодії (крім пробенециду,  про який згадано вище).

 

Фармакологічні  властивості.

Фармакодинаміка. Меропенем є карбапенемовим антибіотиком для парентерального застосування, відносно стабільним до впливу людської дигідропептидази-1 (DHP-1), тому не потребує додавання інгібітору DHP-1.

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом втручання у життєво важливий синтез стінок бактеріальної клітини. Легкість, з якою він проникає у стінки бактеріальної клітини, високий рівень стабільності до всіх серинових β-лактамаз та виражена спорідненість з білками, що зв’язують пеніцилін (PBP), пояснюють сильну бактерицидну дію меропенему проти широкого спектра аеробних та анаеробних бактерій. Мінімальні бактерицидні концентрації (МВС) зазвичай є такими ж, як і мінімальні інгібуючі концентрації (МІС). Для 76% бактерій співвідношення МВС : МІС становило 2 або менше.

Меропенем є стабільним у тестах на чутливість, а ці тести можна проводити за допомогою звичайних рутинних методів. Тести in vitro показують, що меропенем діє синергічно з різними антибіотиками. Як було продемонстровано in vitro та in vivo, меропенем має постантибіотичний ефект.

Спираючись на фармакокінетику та співвідношення клінічних та мікробіологічних результатів щодо діаметра зони та мінімальних інгібуючих концентрацій (МІС)  для мікроорганізмів, рекомендується єдиний комплекс критеріїв чутливості до меропенему.

 

 

Антибактеріальний спектр меропенему in vitro включає більшість клінічно значимих грам-позитивних та грамнегативних, аеробних та анаеробних штамів бактерій, як зазначено нижче.

Грампозитивні аероби: Bacillus spp., Corynebacterium diphteriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus liquifaciens, Enterococcus avium, Listeria monocytogenes, Lactobacillus spp., Nocardia asteroids, Staphylococcus aureus (позитивні та негативні до пеніцилінази), Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus capitis, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus xylosus, Staphylococcus warneri, Staphylococcus hominis, Staphylococcus simulans, Staphylococcus intermedius, Staphylococcus sciuri, Staphylococcus lugdunensis, Streptococcus pneumoniae (чутливі та резистентні до пеніциліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus equi, Streptococcus bovis, Streptococcus mitis, Streptococcus mitior, Streptococcus milleri, Streptococcus sanguis, Streptococcus viridans, Streptococcus salivarius, Streptococcus morbillorum, Streptococcus Group G, Streptococcus Group F, Rhodococcus equi.

Грамнегативні аероби: Achromobacter xylosoxidans, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter lwoffii, Acinetobacter baumannii, Aeromonas hydrophila, Aeromonas sorbria, Aeromonas caviae, Alcaligenes faecalis, Bordetella bronchiseptica, Brucella melitensis, Campylobacter coli, Campylobacter jejuni, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Citrobacter koseri, Citrobacter amalonaticus, Enterobacter aerogenes, Enterobacter (Pantoea) aglomeran, Enterobcter cloacae, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Escherichia hermannii, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae (включаючи позитивні до бета-лактамази та резистентні до ампіциліну штами), Heamophilus parainfluenzae, Heamophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Neisseria meningitides, Neisseria gonorrhoeae (включаючи позитивні до бета-лактамаз, резистентні до пеніциліну та резистентні до спектиноміцину штами), Hafnia alvei, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella aerogenes, Klebsiella ozaenae, Klebsiella oxytoca, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus penneri, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia alcalifaciens, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida, Pseudomonas alcaligenes, Burkholderia (Pseudomonas) cepacia, Pseudomonas flourescens, Pseudomonas stutzeri, Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas acidovorans, Salmonella spp., включаючи Salmonella enteritidis/typhi, Serratia marcescens, Serratia liquefaciens, Serratia rubidaea, Shigella sonnei, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Vibrio vulnificus, Yersinia enterocolitica.

Анаеробні бактерії: Actinomyces odontolyticus, Actinomyces meyeri, Bacteroides-Prevotella-Porphynomonas spp., Bacteroides fragilis, Bacteroides vulgatus, Bacteroides variabilis, Bacteroides pneumosintes, Bacteroides coagulans, Bacteroides uniformis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides eggerthii, Bcteroides capsillosis, Prevotella buccalis, Prevotella corporis, Bacteroides gracilis, Prevotella melaninogenica, Prevotella intermedia, Prevotella bivia, Prevotella splanchnicus, Prevotella oralis, Prevotella disiens, Prevotella rumenicola, Bacteroides ureolyticus, Prevotella oris, Prevotella buccae, Prevotella denticola, Bacteroides levii, Porphyromonas asaccharolytica, Bifidobacterium spp., Bilophila wadsworthia, Clostridium perfringens, Clostridium bifermentalis, Clostridium ramosum, Clostridium sporogenes, Clostridium cadaveris, Clostridium sordellii, Clostridium butyricum, Clostridium clostridiiformis, Clostridium, innocuum, Clostridium subterminale, Clostridium tertium, Eubacterium lentum, Eubacterium aerofaciens, Fusobacterium mortiferum, Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium varium, Mobiluncus curtisii, Mobiluncus mulieris, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus saccharolyticus, Peptococcus saccharolyticus, Peptostreptococcus asaccharolyticus, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus prevotii, Propionibacterium acnes, Propionibacterium aidum, Propionibacterium granulosum.

Stenotrophomonas maltophilia, Enterococcus faecium та стафілококи, резистентні до метициліну, як було виявлено, є резистентними до меропенему.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення меропенему протягом 30 хв залежно від дози 0,5 г або 1 г його  пікова концентрація в  плазмі становить близько  23 мкг/мл и 49 мкг/мл відповідно. Внутрішньовенна болюсна ін’єкція протягом 5 хв меропенему  призводить до пікової концентрації в плазмі рівної приблизно 52 мкг/мл і 112 мкг/мл для дози 500 мг і 1000 мг, відповідно. У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення становить1 годину, при нирковій недостатності період напіввиведення може подовжитися, також незначне подовження періоду напіввиведення спостерігається у дітей. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 2 %.

Приблизно 70 % внутрішньовенної дози препарату виводиться з сечею в незміненому вигляді протягом 12 годин, концентрація меропенему в сечі, що перевищує 10 мкг/мл, підтримується протягом 5 годин після введення дози 500 мг. Єдиний метаболіт меропенему мікробіологічно неактивний.

Меропенем добре проникає в більшість рідин та тканин організму, жовч, у тому числі в цереброспинальну рідину хворих на бактеріальний менінгіт.

Дослідження, проведені у дітей, показали, що фармакокінетика меропенему у дітей є такою ж, як у дорослих. Період напіввиведення меропенему у дітей віком до 2 років дорівнював 1,5-2,3 години, а фармакокінетика була лінійною в межах доз 10-40 мг/кг.

Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з нирковою недостатністю показали, що плазмовий кліренс меропенему співвідноситься з кліренсом креатиніну. Пацієнтам з нирковою недостатністю є потрібно коригування дози.

Фармакокінетичні дослідження в осіб літнього віку показали зниження плазмового кліренсу меропенему, що співвідноситься з віковим зниженням кліренсу креатиніну.

Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів із захворюванням печінки не показали впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до майже білого кольору.

 

Несумісність.

Меро не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

 

Термін придатності.

2 роки.

Приготовлений продукт слід застосувати негайно або зберігати за потреби згідно умов, наведених у нижченаведеній таблиці.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в сухому, захищеному від світла місці.

Не заморожувати.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Рекомендується застосовувати свіжоприготовлені розчини Меронему для в/в ін’єкцій та інфузій.

 

 

Розчини Меро не слід заморожувати.

Під час приготування розчину слід застосовувати стандартні асептичні методики.

Струшувати приготований розчин перед застосуванням.

Усі флакони призначені лише для одноразового застосування.

 

Упаковка.

По 500 мг або по 1000 мг порошку у флаконі. По 1 флакону у картонній упаковці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. 

БЛІСС БІОТЕК ПВТ. ЛТД.

 

Місцезнаходження.