ДИКЛОФЕНАК-ФАРМЕКС

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ТОВ "Фармекс Груп", Київська обл., м. Бориспіль, Україна

Міжнародна непатентована назва: Diclofenac

АТ код: M01AB05

Форма випуску: Супозиторії ректальні по 100 мг № 10 (5х2) у стрипах

Діючі речовини: 1 супозиторій містить диклофенаку натрію (у перерахуванні на 100 % суху речовину) 100 мг

Допоміжні речовини: твердий жир

Фармакотерапевтична група: Нестероїдні протизапальні препарати

Показання:  Запальні і дегенеративні форми ревматизму: ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондилоартрит, несуглобний ревматизм, больові синдроми з боку хребта;
 ревматичні захворювання позасуглобових м’яких тканин (наприклад періартрит, тендиніт, тендовагініт, бурсит та ін.);
 гострий напад подагри;
 посттравматичні і післяопераційні больові синдроми, що супроводжуються запаленням і набряком, зокрема після стоматологічних та ортопедичних операцій.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/11697/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ДИКЛОФЕНАК - ФАРМЕКС

(DICLOFENAC- PHARMEX)

 

 

Склад:

діюча речовина: diclofenac;

1 супозиторій містить диклофенаку натрію (у перерахуванні на 100 % суху речовину) 100 мг;

допоміжна речовина: твердий жир.

 

Лікарська форма. Супозиторії ректальні.

 

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та протиревматичні засоби. Код АТС  М01А В05.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Ø  Запальні і дегенеративні форми ревматизму: ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондилоартрит, несуглобний ревматизм, больові синдроми з боку хребта;

Ø  ревматичні захворювання позасуглобових м’яких тканин (наприклад періартрит, тендиніт, тендовагініт, бурсит та ін.);

Ø  гострий напад подагри;

Ø  посттравматичні і післяопераційні больові синдроми, що супроводжуються запаленням і набряком, зокрема після стоматологічних та ортопедичних операцій;

 

Протипоказання.

Ø  Гіперчутливість  до діючої речовини або до допоміжних речовин препарату;

Ø  виразки шлунка або кишечнику у стадії загострення, кровотеча або перфорація;

Ø  диклофенак натрію, як і інші НПЗП, протипоказаний пацієнтам, у яких у відповідь на прийом ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП виникають напади бронхіальної астми, кропив’янка або гострий риніт;

Ø  проктит;

Ø  пацієнти з високим ризиком виникнення шлунково-кишкової кровотечі, в анамнезі яких мали місце дані ускладненя (кровотечі або перфорації) після прийому НПЗП;

Ø  виражена печінкова, ниркова та серцева недостатність.

 

Спосіб застосування та дози.

Слід застосовувати мінімально ефективну дозу та, якщо можливо, протягом мінімального терміну. Препарат призначають для лікування дорослих пацієнтів, починаючи з добової дози від 100 до 150 мг. При невиражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози від 75 до 100 мг/добу. Добову дозу розподіляють на 2 – 3 прийоми. За необхідності усунення  нічного болю або ранкової скутості як доповнення до денного прийому препарату призначають диклофенак натрію у вигляді ректальних супозиторіїв перед сном.

Добова доза препарату не повинна перевищувати 150 мг.

 

Побічні реакції.  

При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій використано таку класифікацію: поширені (≥1/100, <1/10); непоширені (≥1/1000, <1/100); рідко поширені (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко поширені (<1/10 000), включаючи поодинокі повідомлення.

З боку системи кровотворення: дуже рідко поширені – тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: рідко поширені – гіперчутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію і шок); дуже рідко поширені – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

З боку нервової системи: поширені – головний біль,  запаморочення;  рідко поширені – сонливість; дуже рідко поширені – парестезії, слабкість, порушення пам´яті, судоми, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт.

Психічні порушення: дуже рідко поширені – дезорієнтація, депресія, безсоння, дратівливість, нічні кошмари, сплутаність свідомості, галюцинації, психотичні порушення.

З боку органів зору: дуже рідко поширені – зорові порушення, затуманення зору, неврит зорового нерва, диплопія.

З боку органів слуху та лабіринту вуха: поширені – вертиго; дуже рідко поширені – дзвін у вухах, розлади слуху.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко поширені – відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, васкуліт.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – біль в епігастральній ділянці,  нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, анорексія; рідко поширені – гастрит, шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішками крові), виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею чи перфорацією; дуже рідко поширені – коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит, глосит, порушення функції стравоходу,  діафрагмоподібний стеноз кишечнику, панкреатит.

З боку дихальної системи: рідко поширені – астма (включаючи задишку), бронхоспазм; дуже рідко поширені – пневмоніт.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня трансаміназ; рідко поширені – гепатит, жовтяниця, розлади печінки; дуже рідко поширені – блискавичний гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: поширені – висипання; рідко поширені – кропив’янка; дуже рідко поширені – висипання у вигляді пухирів, екзема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, випадіння волосся, реакції фоточутливості; пурпура, у т. ч. алергічна, свербіж.

З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко поширені – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит; нефротичний синдром; папілярний некроз.

З боку статевої системи: дуже рідко поширені – імпотенція.

Загальні порушення і порушення в місці введення: поширені – подразнення; рідко поширені – набряк; дуже рідко поширені – загострення геморою.

 

Передозування.

Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаком натрію, немає. Передозування може спричинити блювання, шлунково-кишкову кровотечу, діарею, запаморочення, шум у вухах та судоми.

Лікування гострого отруєння  НПЗП полягає в проведенні підтримуючої і симптоматичної терапії. Це стосується лікування таких проявів, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми,  пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи, як форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія будуть ефективними для виведення НПЗП, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв’язуються з білками крові і піддаються інтенсивному метаболізму.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності диклофенак натрію слід призначати лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода і лише в мінімальній ефективній дозі. Так як і у випадку застосування інших НПЗП, препарат протипоказаний в останні 3 місяці вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Як і в разі застосування інших НПЗП, активна речовина у незначній кількості проникає у грудне молоко. У зв’язку з цим  диклофенак натрію,  супозиторії, не слід застосовувати жінкам у період годування груддю.

Як і інші НПЗП, диклофенак натрію може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. У жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять дослідження на безпліддя, слід розглянути доцільність відміни диклофенаку натрію.

 

Діти.

Супозиторії диклофенаку натрію по 100 мг не застосовують для лікування дітей.

 

Особливості застосування.

Для всіх НПЗП характерні шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфорації, які можуть бути летальними та відмічатися в період лікування, на тлі попереджувальних симптомів або за їх відсутності, або у пацієнтів із серйозними шлунково-кишковими явищами в анамнезі. Загалом, такі явища найбільш небезпечні для пацієнтів літнього віку. В окремих випадках, коли у пацієнтів, які застосовують диклофенак натрію, розвиваються ці ускладнення, препарат потрібно відмінити.

Протягом терапії препаратом необхідне пильне медичне спостереження за пацієнтами із симптомами, що вказують на захворювання шлунково-кишкового тракту або мають в анамнезі дані про виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки, за хворими на виразковий коліт або хворобу Крона, а також за пацієнтами з порушеннями функції печінки.

Для зменшення ризику токсичного впливу на шлунково-кишковий тракт у пацієнтів із виразкою в анамнезі, зокрема ускладненою кровотечею та перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку лікування слід розпочинати з найменшої ефективної дози та дотримуватися її в подальшому.

Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям диклофенак натрію, як і інші НПЗП, може маскувати ознаки і симптоми, характерні для інфекційно-запальних захворювань. Пропасниця сама по собі не є показанням до застосування препарату.

Для пацієнтів, які отримують супутню терапію ацетилсаліциловою кислотою або іншими лікарськими засобами, що можуть посилити ризик розвитку побічних ефектів, треба розглянути питання щодо комбінованої терапії захисними засобами (наприклад інгібіторами протонного насоса). У пацієнтів, які отримують супутню терапію системними кортикостероїдами, може підвищитись частота небажаних гастроінтестинальних ефектів, а при сумісному застосуванні з антикоагулянтами чи протитромбоцитарними засобами існує ризик виникнення кровотечі. Необхідно утримуватись від сумісного прийому диклофенаку натрію з іншими НПЗП, включаючи інгібітори циклооксигенази-2.

НПЗП можуть збільшити ризик виникнення серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть виявитися летальними, у зв’язку з чим диклофенак натрію не рекомендується для лікування післяопераційного болю під час операції з аортокоронарного шунтування.

У зв’язку із застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак натрію, дуже рідко повідомлялося про тяжкі, навіть летальні, шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик цих реакцій існує на початку терапії, а розвиток цих реакцій відмічається у більшості випадків у перший місяць лікування. Диклофенак натрію слід відмінити при перших проявах шкірних висипань, виразок слизової оболонки або будь-яких інших проявах гіперчутливості.

У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа, хронічними обструктивними захворюваннями легенів чи хронічними інфекціями дихальних шляхів алергічні реакції (наприклад бронхоспазм) на НПЗП відмічаються частіше, ніж у інших пацієнтів. Отже, при лікуванні таких пацієнтів потрібна особлива обережність.

Як і при лікуванні іншими НПЗП, може підвищуватися рівень одного або декількох печінкових ферментів. При тривалій терапії диклофенаком натрію показано регулярне дослідження функції печінки. Якщо порушення з боку функціональних показників печінки зберігаються або посилюються або якщо розвиваються ознаки чи симптоми, що вказують на захворювання печінки, а також у тому разі, коли виникають інші побічні явища (наприклад еозинофілія, висипання ), Диклофенак-Фармекс слід відмінити. Гепатит при прийомі препарату може виникнути без продромальних явищ. Обережність необхідна при призначенні диклофенаку натрію хворим із печінковою порфірією, оскільки препарат може провокувати напади порфірії.

Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтриманні ниркового кровотоку, особлива обережність потрібна при лікуванні диклофенаком натрію пацієнтів з порушеннями функції серця або нирок (у т.ч. функціональною нирковою недостатністю на тлі гіповолемії, нефротичного синдрому, вовчакової нефропатії та декомпенсованого цирозу печінки), пацієнтів з артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтів літнього віку, хворих, які застосовують діуретичні засоби, а також хворих, які мають значне зменшення об’єму циркулюючої плазми будь-якої етіології, наприклад, до і після масивних хірургічних втручань. У таких випадках під час застосування диклофенаку натрію як запобіжний захід рекомендується проводити регулярний контроль функції нирок. Після відміни препарату функція нирок, як правило, відновлюється до початкового рівня.

При тривалій терапії диклофенаком натрію, як і при застосуванні інших НПЗП, рекомендується контролювати стан периферичної крові.

Диклофенак натрію, як і інші НПЗП, може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів. Тому пацієнтам з порушеннями гемостазу потрібен  пильний лабораторний контроль.

Необхідно з обережністю застосовувати препарат пацієнтам літнього віку. Особливо це стосується ослаблених пацієнтів або пацієнтів з низькою масою тіла; їм рекомендується призначати диклофенак натрію у мінімальній ефективній дозі.

Диклофенак натрію, як й інші НПЗП, може гальмувати дію діуретичних  та гіпотензивних  засобів (β-блокатори, інгібітори АПФ). Тому пацієнтам, особливо літнім, цю комбінацію необхідно призначати з обережністю та періодично контролювати артеріальний тиск. Пацієнти повинні контролювати надходження рідини в організм після початку та періодично під час супутньої терапії, особливо при призначенні діуретичних засобів і інгібіторів АПФ необхідно контролювати функцію нирок. Одночасне застосування  калійзберігаючих діуретиків може призводити до підвищення рівня калію в сироватці крові (у випадку застосування такої комбінації лікарських засобів цей показник слід регулярно контролювати).

У хворих на системний червоний вовчак підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

 

Спосіб застосування супозиторіїв.

Супозиторії треба вводити у пряму кишку, якомога глибше, бажано після очищення кишечнику. Супозиторії не слід ділити на частини, оскільки подібна зміна способу застосування препарату може призвести до порушення розподілу активної речовини.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтам, у яких під час терапії диклофенаком натрію виникають запаморочення або інші неприємні відчуття з боку центральної нервової системи, включаючи порушення зору, не слід керувати автотранспортом або  працювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

(Включаючи взаємодії, що спостерігаються при застосуванні супозиторіїв та інших форм диклофенаку натрію).

Диклофенак натрію може підвищувати концентрацію  літію та дигоксину у плазмі крові.

Діуретичні та гіпотензивні засоби. Диклофенак натрію, як й інші НПЗП, може гальмувати дію діуретичних  та гіпотензивних  засобів (β-блокатори, інгібітори АПФ).

НПЗП та кортикостероїди. Одночасне системне застосування НПЗП  та кортикостероїдів може збільшувати частоту побічних реакцій.

Антикоагулянти та протитромбоцитарні засоби. Хоча в ході клінічних досліджень не було встановлено впливу диклофенаку натрію на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомлення про підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які одночасно застосовували диклофенак натрію і ці препарати. Тому у випадку такого поєднання лікарських засобів рекомендується пильне і регулярне спостереження  за пацієнтами.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Супутнє застосування НПЗП та СІЗЗС може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Протидіабетичні препарати. У ході клінічних досліджень встановлено, що диклофенак натрію можна застосовувати одночасно з пероральними протидіабетичними засобами і не змінювати їх лікувальної дії. Проте є деякі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що обумовлювало необхідність зміни дози цукрознижувальних препаратів під час застосування диклофенаку натрію. Тому під час терапії рекомендовано  контролювати рівень глюкози в крові.

Колестипол та холестерамін. Одночасне застосування диклофенаку натрію та колестиполу або холестираміну зменшує всмоктування диклофенаку натрію приблизно на 30 % та 60 % відповідно. Препарати слід приймати з інтервалом у декілька годин.

Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби. Препарати, які стимулюють ферменти, наприклад рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum) та інші, теоретично здатні зменшувати концентрацію диклофенаку натрію у плазмі.

Метотрексат. Слід дотримуватись обережності при призначенні НПЗП менше ніж за     24 години до або після застосування метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові і посилюватися його токсична дія.

Циклоспорин та такролімус. Вплив НПЗП на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину або такролімусу. Тому препарат слід призначати у менших дозах, ніж ті, що призначалися б пацієнтам, які не приймають циклоспорин або такролімус.

Антибактеріальні засоби – похідні хінолону. Є поодинокі повідомлення про розвиток судом у хворих, які одночасно  застосовували похідні хінолону та НПЗП.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів та НПЗП може спричинити загострення серцевої недостатності, знизити швидкість клубочкової фільтрації та підвищити рівень серцевих глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон. Диклофенак натрію може зменшувати ефект міфепристону, тому між курсом лікування міфепристоном і початком терапії НПЗП повинно пройти не менше 8 – 12 діб.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Диклофенак натрію – нестероїдний протизапальний засіб, що чинить виражену аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію.

Основним механізмом дії, встановленим в умовах експерименту, вважається гальмування біосинтезу простагландинів, які  відіграють важливу роль у генезі запалення, болю і пропасниці.

In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

Встановлено, що диклофенак натрію чинить сильну аналгетичну дію при помірно вираженому і тяжкому больовому синдромі.

За наявності запалення, спричиненого травмою або хірургічним втручанням, диклофенак натрію швидко усуває як спонтанний біль, так і біль при русі, а також зменшує запалення тканин і набряк у ділянці хірургічної рани.

Проведені клінічні дослідження дали змогу встановити, що диклофенак натрію здатний усувати болісні відчуття і знижувати вираженість крововтрат при первинній дисменореї.

При нападах мігрені диклофенак натрію зменшує вираженість головного болю і таких супутніх симптомів, як нудота і блювання.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після одноразового застосування ректальних супозиторіїв диклофенаку натрію в дозі 50 мг максимальна концентрація досягається приблизно через 1 годину і становить 1,0 мкг/мл (3,33 мкмоль/л). Концентрація препарату в плазмі лінійно залежить від  дози.

Після багаторазового застосування препарату його фармакокінетика не змінюється. Кумуляції препарату не спостерігається.

Розподіл. Зв’язування диклофенаку натрію з білками сироватки крові становить 99,7 %, при цьому з альбуміном зв’язано 99,4 % препарату. Мінімальний об’єм розподілу становить 0,12 – 0,17 л/кг.

Диклофенак натрію проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2 – 4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3 – 6 годин. Через 2 години після досягнення максимальних концентрацій у плазмі концентрація диклофенаку натрію в синовіальній рідині залишається більш високою; це явище спостерігається протягом 12 годин.

Метаболізм. Диклофенак натрію метаболізується частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином - шляхом одноразового і багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3'-гідрокси-, 4'-гідрокси-, 5'-гідрокси-, 4',5-дигідрокси- та 3'-гідрокси-4'-метоксидиклофенаку), більша частина яких утворює кон’югати з глюкуроновою кислотою. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, але значно меншe, ніж диклофенак натрію.

Виведення. Загальний системний кліренс диклофенаку натрію становить 263 ± 56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення з плазми крові становить 1 – 2 години. Період напіввиведення з плазми крові чотирьох метаболітів, зокрема двох фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1 – 3 години. Один із метаболітів, 3'-гідрокси-4'-метоксидиклофенак, має довший період напіввидення з плазми, однак цей метаболіт практично не активний. Близько 60 % застосованої дози препарату виводиться із сечею у вигляді кон’югатів незміненої активної речовини з глюкуроновою кислотою, а також у вигляді метаболітів, більшість з яких також перетворюється в глюкуронові кон'югати. У незміненому вигляді виводиться менше 1 % диклофенаку натрію. Решта застосованої дози препарату виводиться у вигляді метаболітів із калом.

Фармакокінетика в окремих групах хворих. Вплив віку пацієнта на всмоктування, метаболізм і виведення препарату  не визначений.

У пацієнтів із порушенням функції нирок, які отримували терапевтичні дози, не було виявлено накопичення незміненої активної речовини. У хворих із кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксильованих метаболітів у плазмі були приблизно в 4 рази вищі, ніж у здорових добровольців. Проте в кінцевому підсумку всі метаболіти виводилися із жовчю.

У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики, метаболізм диклофенаку натрію аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: супозиторії  з гладенькою поверхнею білого або майже білого кольору однорідної консистенції. Допускається наявність воронкоподібного заглиблення та повітряного стрижня.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 5 супозиторіїв у стрипі, по 2 стрипи у пачці з картону.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ТОВ «ФАРМЕКС ГРУП».

 

Місцезнаходження.