Виробник, країна: ТОВ "Юрія-Фарм", м. Київ, Україна
Міжнародна непатентована назва: Moxifloxacin
АТ код: J01MA14
Форма випуску: Концентрат для приготування розчину для інфузій, 20 мг/мл по 20 мл у флаконах № 1; по 20 мл у флаконі у комплекті з розчинником у контейнері по 100 мл у контурній чарунковій упаковці в пачці № 1
Діючі речовини: 1 мл концентрату розчину містить 20 мг моксифлоксацину гідрохлориду
Допоміжні речовини: вода для ін’єкцій
Фармакотерапевтична група: Фторхінолони
Показання: Лікування бактеріальних інфекційних захворювань, викликаних чутливими до препарату мікроорганізмами:
негоспітальна пневмонія, включаючи пневмонію, збудниками якої є штами мікроорганізмів із множинною резистентністю до антибіотиків (Streptococcus pneumoniae з множинною резистентністю до антибіотиків включають штами, резистентні до пеніциліну, і штами, резистентні до двох або більше антибіотиків таких груп, як пеніциліни (при мінімальній пригнічувальній активності > 2 мкг/мл), цефалоспорини другого покоління (цефуроксим), макроліди, тетрацикліни і триметоприм/сульфаметоксазол);
ускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних тканин (включаючи інфіковану діабетичну стопу);
ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні інфекції (такі як абсцедування).
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 2 роки
Номер реєстраційного посвідчення: UA/11645/01/01
ІНСТРУКЦІЯ
для
медичного
застосування
препарату
МАКСІЦИН®
(MAXICIN)
Склад:
діюча
речовина: moxifloxacin;
1 мл концентрату розчину
містить 20 мг
моксифлоксацину
гідрохлориду;
допоміжні
речовини:
вода для
ін’єкцій.
Лікарська форма. Концентрат для приготування розчину для інфузій.
Фармакотерапевтична
група. Протимікробні
препарати
для
системного застосування.
Антибактеріальні
засоби групи
хінолонів.
Код АТС J01M А14.
Клінічні
характеристики.
Показання.
Лікування
бактеріальних
інфекційних
захворювань,
викликаних
чутливими до
препарату
мікроорганізмами:
Ø
негоспітальна
пневмонія,
включаючи
пневмонію,
збудниками
якої є штами
мікроорганізмів
із множинною
резистентністю
до антибіотиків
(Streptococcus pneumoniae з
множинною
резистентністю
до антибіотиків
включають
штами,
резистентні
до
пеніциліну, і
штами,
резистентні
до двох або
більше антибіотиків таких
груп, як
пеніциліни (при
мінімальній
пригнічувальній
активності > 2
мкг/мл),
цефалоспорини
другого
покоління (цефуроксим),
макроліди,
тетрацикліни
і триметоприм/сульфаметоксазол);
Ø ускладнені
інфекційні
захворювання
шкіри та
підшкірних
тканин
(включаючи
інфіковану
діабетичну
стопу);
Ø ускладнені
інтраабдомінальні
інфекції, включаючи
полімікробні
інфекції
(такі як абсцедування).
Протипоказання.
Відома
гіперчутливість
до будь-якого
з
компонентів
препарату
або до інших
антибіотиків
групи
хінолінів.
Спосіб
застосування
та дози.
Перед
застосуванням
препарату
проводиться
внутрішньошкірна
проба на
підвищену чутливість.
Дорослі
Рекомендований
режим
дозування
моксифлоксацину
400 мг 1 раз на
добу при
будь-яких
зазначених
вище
інфекціях.
Не
слід
перевищувати
рекомендовану
дозу.
Тривалість
терапії
Тривалість
лікування
залежить від
ступеня
тяжкості
захворювання,
а також від
клінічного
ефекту.
На
початкових
етапах
лікування можна
застосовувати
розчин
препарату
Максіцин®
для інфузій,
а для
продовження
терапії за наявності
показань
препарат
можна призначати
внутрішньо в
таблетованій
формі.
Негоспітальна
пневмонія:
загальна
тривалість
ступінчастої
терапії
(внутрішньовенне
введення,
потім прийом
внутрішньо)
становить 7-14 днів.
Ускладнені
інфекційні
захворювання
шкіри і
підшкірних
тканин:
загальна
тривалість
ступінчастої
терапії
моксифлоксацином
(внутрішньовенне
введеня
препарату з подальшим
прийомом
внутрішньо)
становить 7-21
день.
Ускладнені
інтраабдомінальні
інфекційні
захворювання:
загальна
тривалість
ступінчастої
терапії
(внутрішньовенне
введеня
препарату з
подальшим
прийомом
внутрішньо)
становить 5-14
днів.
Не
слід
перевищувати
рекомендовану
тривалість
лікування.
За
даними
клінічних
досліджень
тривалість
лікування
таблетками
та розчином
для інфузій Максіцин®
становила до
21 дня (при
лікуванні
ускладнених
інфекційних
захворювань
шкіри і підшкірних
тканин).
Пацієнти
літнього
віку
Корекція
дози не
потрібна.
Порушення
функції печінки
Пацієнтам
із
порушеннями
функції
печінки
корекція
дози не
потрібна.
Порушення
функції
нирок.
Для
пацієнтів з
порушенням
функції
нирок (у тому
числі при
кліренсі
креатиніну
< 30 мл/хв/1,73 м2), а
також для
пацієнтів,
які
знаходяться
на безперервному
гемодіалізі
та
довготривалому
амбулаторному
перитонеальному
діалізі,
корекція
дози не
потрібна.
Застосування
пацієнтам
різних
етнічних груп
Корекція
дози не
потрібна.
Спосіб
введення
Препарат
вводять
внутрішньовенно
у вигляді
інфузії
тривалістю
не менше 60 хв,
попередньо
розчинивши у
перелічених
нижче
сумісними з
ним
розчинами:
вода для ін’єкцій,
розчин
натрію
хлориду 0,9 %,
розчин натрію
хлориду 1
молярний,
розчин
глюкози 5 %, розчин
глюкози 10 %,
розчин
глюкози 40 %,
розчин ксиліту
20 %, розчин
Рінгера,
розчин
Рінгера
лактатний.
Суміш
розчину
препарату
Максіцин®
з
вищенаведеними
інфузійними
розчинами залишається
стабільною
протягом 24
годин при
кімнатній
температурі.
Побічні
реакції.
Побічні
реакції,
наведені у
колонці
«Поширені»
спостерігалися
з частотою
менше 3 %, за
винятком
нудоти та
діареї.
Опис побічної
реакції |
Поширені > 1 % < 10 % |
Непоширені > 0,1 % < 1 % |
Рідко
поширені > 0,01 % < 0,1 % |
Дуже
рідко
поширені < 0,01 % |
Інфекційні
ускладнення |
||||
Спричинені
антибіотиком
суперінфекції |
Кандидозна суперінфекція |
|
|
|
Розлади
з боку
кровоносної
та
лімфатичної
системи |
||||
Зміни
показників
аналізу
крові |
|
Анемія,
лейкопенія,
нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія |
|
|
Зміни
згортання
крові |
|
Подовження
протромбінового
часу/збільшення
МНВ
(міжнародного
нормалізованого
відношення) |
Зміна рівня
тромбопластину |
Підвищення
рівня
протромбіну/
зменшення МНВ; зміна рівня
протромбіну/МНВ |
Розлади
з боку
імунної
системи |
||||
Реакції
гострої
гіперчутливості |
|
Алергічні
реакції, свербіж, висипання, кропив’янка, еозинофілія |
Анафілактичні/
анафілактоїдні
реакції, Ангіоневротич |
Анафілактичний
шок (що
потенційно
загрожує
життю) |
Порушення
метаболізму |
||||
Зміна
лабораторних
параметрів |
|
Гіперліпідемія
|
Гіперглікемія,
гіперурикемія |
|
Психічні
розлади |
||||
Поведінкові
розлади |
|
Реакції
стривоженості, підвищення
психомоторної
активності/ збудження |
Лабільність
настрою, депресія (у
вкрай
поодиноких
випадках з
можливою
загрозливою
поведінкою), галюцинації |
Деперсоналізація, психотичні
реакції,
депресія (у
вкрай
поодиноких
випадках з
можливою
загрозливою
поведінкою) |
Розлади
з боку
нервової
системи |
||||
Неспецифічна
зміна
периферичної
чутливості |
|
Парестезії/дизестезії |
Гіпоестезія
|
Гіперестезія
|
Порушення
нюху та
смаку |
|
Порушення
смаку (включаючи
агевзію у
вкрай
поодиноких
випадках) |
Порушення
нюху (включаючи
втрату нюху) |
|
Збільшення
неврологічної
активності |
Головний
біль,
запаморочення |
Сплутаність
свідомості
та втрата
орієнтації, розлади сну, тремор, вертиго |
Патологічні
сновидіння,
порушення
координації
(включаючи
розлади
ходи в результаті
запаморочення
або вертиго, |
|
|
|
Сонливість |
Порушення
уваги,
розлад
мовлення,
амнезія |
|
Розлади
з боку
органів
зору |
||||
Розлади з
боку
органів
зору |
|
Порушення
зору
(особливо
під час
реакцій з боку
ЦНС) |
|
|
Порушення
з боку
органів
слуху та
вестибулярного
апарату |
||||
Порушення
з боку органів
слуху |
|
|
Дзвін у
вухах |
|
Розлади
з боку
серцево-судинної
системи |
||||
Реполяризаційні
розлади |
Подовження QT
інтервалу у
хворих із
гіпокаліємією |
Подовження QT
інтервалу |
|
|
Неспецифічні
аритмії |
|
Посилене
серцебиття, тахікардія |
|
Неспецифічні
аритмії |
Шлуночкові
аритмії |
|
|
Шлуночкові
тахіаритмії
|
«Піруетна»
шлуночкова
тахікардія
(«torsade de pointes»)*, зупинка
серця* *(особливо у
пацієнтів з
тяжкими
проаритмічними
станами,
такими як
клінічно
значуща брадикардія,
гостра
ішемія
міокарда) |
Неспецифічні
симптоми |
|
Вазодилатація |
Непритомність,
артеріальна
гіпотензія,
гіпертензія
|
|
Розлади
з боку
дихальної
системи |
||||
Неспецифічні
респіраторні
симптоми |
|
Задишка
(включаючи
астматичний
стан) |
|
|
Розлади
з боку
травного
тракту |
||||
Симптоми з
боку
травного
тракту |
Нудота, блювання,
біль у
шлунково-кишковому
тракті та у
черевній
порожнині |
Анорексія, запор,
диспепсія, метеоризм,
гастроентерит
(включаючи
ерозійний
гастроентерит),
підвищення
рівня
амілази |
Дисфагія,
стоматит |
|
Спричинена
антибіотиком
діарея |
Діарея |
|
Асоційований
із
застосуванням
антибіотика
коліт (у вкрай
поодиноких
випадках
асоційований
із
загрозливими
для життя
ускладненнями) |
|
Гепатобіліарні
порушення |
||||
Реакції
легкого та
середнього
ступеня з боку
печінки |
Підвищення
рівня
трансаміназ |
Порушення
функції
печінки
(включаючи
підвищення
ЛДГ
(лактатдегідрогенази)),
підвищення
рівня
білірубіну,
підвищення
ГГТП
(гама-глутаміл-транспептидази), підвищення
в сироватці
рівня
лужної фосфатази |
|
|
Реакції
тяжкого
ступеня з
боку
печінки |
|
|
Жовтяниця,
гепатит
(переважно
холестатичний) |
Фульмінантний
гепатит, що
потенційно
може
призвести
до розвитку
небезпечної
для життя
печінкової
недостатності
|
Порушення
з боку шкіри
та
підшкірної
клітковини |
||||
Бульозні
шкірні
реакції |
|
|
|
Бульозні
шкірні
реакції,
такі як синдром
Стівенса-Джонсона
або
токсичний
епідермальний
некроліз (що
потенційно
загрожують
життю) |
Порушення
з боку
опорно-рухової
системи |
||||
Пов’язані
з
сухожиллями
порушення |
|
|
Тендиніт |
Розрив
сухожиль |
Неспецифічні
порушення з
боку
суглобів та м’язів |
|
Артралгія, міалгія |
Підвищення
м’язового
тонусу,
судоми м’язів |
Артрити,
порушення ходи
внаслідок
розвитку
симптомів з
боку опорно-рухової
системи |
Розлади
з боку нирок
та
сечовидільного
тракту |
||||
Порушення
функції
нирок |
|
Дегідратація
(спричинена
діареєю або
зменшенням
споживання
рідини) |
Порушення
функції
нирок, ниркова
недостатність
(внаслідок дегідратації,
особливо у
літніх
пацієнтів
із
супутніми
порушеннями
функції
нирок) |
|
Загальні
розлади або
стан у місці
введення |
||||
Загальний
стан |
|
Загальна
слабкість, неспецифічний
біль, гіпергідроз |
|
|
Реакції в
місці
інфузії |
Реакції в
місці
ін’єкції та
інфузії |
Флебіт/тромбофлебіт
у місці
ін’єкції та
інфузії |
|
|
Загальні
розлади |
|
|
Набряк |
|
Частота
розвитку
нижчезазначених
побічних
ефектів є
вищою при
застосуванні
ступінчастої
терапії
моксифлоксацином
(при
внутрішньовенному
введенні
препарату з
подальшим
застосуванням
перорально).
Поширені: |
підвищення
рівня
гама-глютаміл-трансферази. |
Непоширені:
|
шлуночкова
тахіаритмія,
артеріальна
гіпотензія,
вазодилатація,
асоційований
із застосуванням
антибіотика
коліт (у
вкрай
поодиноких
випадках
асоційований
із
загрозливими
для життя
ускладненнями),
судомні
напади з
різними
клінічними
проявами (в
тому числі grand mal напади),
галюцинації,
порушення
функції нирок
(яке у деяких
випадках
внаслідок
дегідратації
може
призвести
до розвитку
ниркової
недостатності,
особливо у
літніх
пацієнтів
із супутніми
порушеннями
функції
нирок). |
Передозування.
Наявні дані щодо передозування обмежені. Не відзначалося будь-яких істотних побічних ефектів при застосуванні моксифлоксацину у дозі до 1200 мг одноразово і по 600 мг протягом 10 днів у здорових добровольців. У випадку передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом.
Активоване вугілля можна застосовувати для лікування передозування при пероральному введенні препарату.
Застосування
у період
вагітності
або годування
груддю.
У
період
вагітності та
годування
груддю застосування
моксифлоксацину
протипоказане.
Діти.
Ефективність
та безпека
застосування
моксифлоксацину
дітям не
встановлені тому
Максіцин®
дітям
не
застосовують.
Особливі
заходи
безпеки.
Оскільки
розчин не
можна
заморожувати
або
охолоджувати,
його не
рекомендується
зберігати в
холодильнику.
При
охолодженні
у розчині
може з’явитися
осад, однак при
кімнатній
температурі
осад
звичайно розчиняється.
У
разі
комбінованого застосування
інфузійного
розчину
Максіцин® та інших
препаратів
для
внутрішньовенного
введення (див.
також розділ
«Несумісність»)
кожен із них
має
вводитися окремо.
Допускається введення лише прозорих інфузійних розчинів моксифлоксацину.
Особливості
застосування.
У
деяких
випадках уже
після
першого
застосування
препарату
може
розвинутись
гіперчутливість
та алергічні
реакції. Слід
негайно
звернутися
до лікаря.
Дуже рідко
анафілактичні
реакції
можуть
прогресувати
до загрозливого
для життя
анафілактичного
шоку навіть
після
першого
застосування
препарату. У
цих випадках
застосування
моксифлоксацину
слід
припинити і
провести необхідні
лікувальні
заходи (в
тому числі
протишокові).
При
застосуванні
моксифлоксацину
у деяких пацієнтів
може
спостерігатися
збільшення QT
інтервалу на
електрокардіограмі.
У зв’язку з
цим слід
уникати
призначення
препарату
пацієнтам
із
подовженням QT
інтервалу з
нескоригованою
гіпокаліємією,
а також
особам, які
застосовують
антиаритмічні
препарати класу
ІА (наприклад
хінідин,
прокаїнамід)
або класу ІІІ
(наприклад
аміодарон,
соталол),
оскільки
досвіду
клінічного
застосування
моксифлоксацину
цим
категоріям
пацієнтів
немає.
Моксифлоксацин
слід
призначати з
обережністю
разом із
препаратами,
що
подовжують QT
інтервал
(такими як
цизаприд,
еритроміцин, антипсихотичні
препарати,
трициклічні
антидепресанти),
оскільки
можлива їх
адитивна дія,
а також
пацієнтам,
схильним до
аритмічних
станів, таких
як
брадикардія,
гостра ішемія
міокарда.
Ступінь
подовження QT
інтервалу
може
підвищуватись
із підвищенням
концентрації
препарату,
тому не слід перевищувати
рекомендовану
дозу та швидкість
інфузії (400 мг
за 60 хв). Однак у
пацієнтів, які
страждають
на пневмонію,
не спостерігалося
кореляції
між
концентрацією
моксифлоксацину
у плазмі та
подовженням QT
інтервалу.
Подовження QT
інтервалу
може
призводити
до
підвищення ризику
розвитку
шлуночкових
аритмій, включаючи
«піруетну»
шлуночкову
тахікардію («torsade de pointes»). У
пацієнтів зі схильними
до аритмій
станами при
застосуванні
моксифлоксацину
може
збільшуватися
ризик
розвитку
шлуночкових
аритмій.
Під час
лікування
хінолонами
можливе
виникнення
судом, тому
слід
з особливою обережністю
призначати
моксифлоксацин
пацієнтам із
підозрюваними
або наявними
захворюваннями
центральної
нервової
системи, що
можуть
спричинити
судомні
напади або
знизити
поріг
виникнення останніх.
Пацієнтам
з печінковою
недостатністю
(клас С за
Чайлд-П’ю) застосовувати
препарат не
рекомендується
через
обмежену кількість
клінічних
даних щодо
цього.
Застосування
антибактеріальних
препаратів
широкого
спектра дії,
в тому числі
моксифлоксацину,
пов’язане з
ризиком
розвитку
псевдомембранозного
коліту. На
цей діагноз
слід зважати
при
лікуванні
пацієнтів, у
яких під час
лікування
моксифлоксацином
спостерігається
тяжка діарея.
У цьому
випадку
потрібно негайно
призначити
відповідну
терапію.
Під
час терапії
хінолонами, в
тому числі моксифлоксацином,
особливо у
пацієнтів
літнього
віку і у тих,
які
застосовують
моксифлоксацин
разом із
кортикостероїдами,
можливий
розвиток
запалення
або розриву
сухожиль. При
перших
симптомах
болю або
запалення в місці
ушкодження
застосування
препарату слід
припинити і
розвантажити
ушкоджену(і)
кінцівку(ки).
Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспортом
або роботі з
іншими
механізмами.
Слід
попередити
хворих про
необхідність
оцінити
індивідуальну
реакцію
на лікування
препаратом Максіцин®,
перш ніж керуванти
автомобілем
або
працювати з іншими
потенційно
небезпечними
механізмами.
Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій.
Не доведена
клінічно
значуща
взаємодія з моксифлоксацином
для таких
речовин:
атенолол,
ранітидин,
кальцієві
добавки,
теофілін,
пероральні
контрацептиви,
глібенкламід,
ітраконазол,
дигоксин,
морфін,
пробенецид. У
випадку
застосування
цих
препаратів
корекція дози
не потрібна.
Варфарин
При
сумісному
застосуванні
з варфарином
фармакокінетичні
параметри,
протромбіновий
час та інші
параметри
згортання
крові не
змінюються.
Зміна
значення МНВ
(міжнародного
нормалізованого
відношення). У
пацієнтів,
які
лікувались
антикоагулянтами
у комбінації
з
антибіотиками,
в тому числі
з
моксифлоксацином,
відзначалися
випадки
підвищення
антикоагуляційної
активності.
Факторами
ризику є
інфекційні захворювання
(і супутній
запальний
процес), вік і
загальний
стан
пацієнта.
Незважаючи на
те, що
взаємодії
між
моксифлоксацином
і варфарином
не було
виявлено у
ході
клінічних
досліджень, у
пацієнтів,
які
отримують
сумісну терапію
цими
препаратами,
необхідно
проводити
моніторинг
МНВ і, у разі
необхідності,
змінити дозу
перорального
антикоагулянту.
Дигоксин
Фармакокінетика
дигоксину
незначно змінюється
під впливом
моксифлоксацину.
Після
багаторазового
застосування
моксифлоксацину
у здорових
добровольців
спостерігалося
збільшення Смакс
дигоксину
приблизно на
30 % у
рівноважному
стані без
впливу на AUC (площа
під кривою
співвідношення
концентрація
– час).
Активоване
вугілля
Після
внутрішньовенного
введення
препарату
застосування
активованого
вугілля тільки
незначно
знижує
системну
експозицію
(приблизно 20 %).
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Резистентність
Механізми
резистентності,
що
інактивують
пеніциліни,
цефалоспорини,
аміноглікозиди,
макроліди і
тетрацикліни,
не впливають
на
антибактеріальну
ефективність
моксифлоксацину.
Перехресної
резистентності
між
моксифлоксацином
і зазначеними антибіотиками
не
спостерігалося.
Досі не спостерігалося
резистентності,
опосередкованої
плазмідами.
Вважається,
що С8-метокси
залишок
покращує активність
та нижчу
селекцію
резистентних
мутантів
грампозитивних
бактерій порівняно
з С8-Н
залишком.
Наявність
великого дициклоамінового
залишку в С-7
положенні
запобігає
активному
відтоку,
механізму
резистентності
до
фторхінолонів.
Результати досліджень in vitro продемонстрували, що резистентність до моксифлоксацину розвивається повільно внаслідок множинних мутацій. Показана дуже низька частота розвитку резистентості (10-7-10-10). При серійному розведенні мікроорганізмів показано лише незначне зростання величин МПК моксифлоксацину.
Серед
хінолонів
спостерігалася
перехресна
резистентність.
Проте деякі
грампозитивні
та анаеробні
мікроорганізми,
стійкі до
інших хінолонів,
чутливі до
моксифлоксацину.
Вплив
на кишкову
флору у людей
У
ході
досліджень
за участі
добровольців
після
перорального
застосування
моксифлоксацину
відзначалися
нижченаведені
зміни у
кишковій
флорі.
Знижувалась
кількість E.coli, Bacillus spp.,
Bacteroides vulgatus, Enterococci та Klebsiella spp., а також
анаеробів Bifidobacterium, Eubacterium та Peptostreptococcus. Їх
кількість
поверталась
у межі норми
упродовж
двох тижнів.
Токсин Clostridium difficile не був
виявлений.
Дані
щодо
чутливості in vitro
Моксифлоксацин – протимікробний засіб із широким спектром бактерицидної дії. In vitro моксифлоксацин ефективний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій, а також нетипових бактерій (наприклад Mycoplasma spp., Chlamidia spp., Legionella spp.). Встановлено, що антибіотик ефективний відносно бактерій, стійких до β-лактамних та макролідних препаратів.
Моксифлоксацин
діє на
більшість
штамів таких
мікроорганізмів:
грампозитивні
бактерії
Streptococcus pneumoniae (у тому
числі штами з
множинною
резистентністю
до
антибіотиків,
включаючи
штами, резистентні
до
пеніциліну,
та штами,
резистентні
до двох або
більше
антибіотиків
із таких
груп, як
пеніциліни
(при
мінімальній
пригнічувальній
активності > 2
мг/мл), 2-ге
покоління
цефалоспоринів
(цефуроксим),
макроліди,
тетрацикліни
і
триметоприм/сульфаметоксазол),
Streptococcus pyogenes (група
А)*, Streptococcus milleri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae*, Streptococcus dysgalactiae, Streptococcus anginosus*, Streptococcus constellatus*, Staphylococcus aureus (у
тому числі
чутливі до
метициліну
штами)*, Staphylococcus aureus
(резистентні
до
метициліну/офлоксацину
штами)
(помірна
чутливість)**, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (у тому
числі
чутливі до
метициліну
штами), Staphylococcus epidermidis (резистентні
до
метициліну/офлоксацину
штами)
(помірна
чутливість)**, Staphylococcus haemolyticus,
Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheria, Enterococcus faecalis (тільки
штами,
чутливі до
ванкоміцину
і гентаміцину)
*;
грамнегативні
бактерії
Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae
(у тому числі
ß-лактамазонегативні
та позитивні
штами)*, Haemophilus parainfluenzae*, Moraxella catarrhalis (у тому
числі
ß-лактамазонегативні
та позитивні
штами)*, Bordetella pertussis, Escherichia coli*, Klebsiella pneumoniae*, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae*, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Pseudomonas aeruginosa (помірна
чутливість), Pseudomonas fluorescens
(помірна
чутливість), Burkholderia cepacia
(помірна
чутливість), Stenotrophomonas maltophilia
(помірна
чутливість), Proteus mirabilis*, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoea (помірна
чутливість), Providencia rettgeri, Providencia stuartii;
анаероби
Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis*, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron*, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp.*,
Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius,
Porphyromonas asaccharolyticus,
Porphyromonas magnus,
Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens*, Clostridium ramosum;
нетипові
Chlamydia pneumoniae*, Chlamydia trachomatis*, Mycoplasma pneumoniae*, Mycoplasma hominis,
Mycoplasma genitalum, Legionella pneumophila*, Cоxiella burnettii.
*
Чутливість
до
моксифлоксацину
підтверджена
результатами
клінічних
досліджень.
**Моксифлоксацин
продемонстрував
активність in vitro зі
значеннями
МПК у
діапазоні
чутливості у
резистентних
до
метициліну
стафілококів,
які
експресують
тільки МесА
ген. Якщо ці
штами не
ідентифіковані,
застосування
моксифлоксацину
не
рекомендується.
Токсичний
вплив на
репродуктивну
функцію
При
вивченні
впливу
моксифлоксацину
на репродуктивну
функцію
щурів, кролів
та мавп доведено,
що
моксифлоксацин
проникає крізь
плаценту.
Досліди на
щурах (при
застосуванні
моксифлоксацину
перорально і
внутрішньовенно)
і мавпах (при
застосуванні
моксифлоксацину
перорально)
не виявили
тератогенної
дії
моксифлоксацину
і його впливу
на фертильність.
При
внутрішньовенному
застосуванні
моксифлоксацину
у кролів у
дозі
20 мг/кг
відзначалася
мальформація
скелета. Виявлено
збільшення
кількості
викиднів у
мавп і кролів
при
застосуванні
моксифлоксацину
в терапевтичній
дозі. У щурів
відмічалося
зменшення
маси плода,
почастішання
випадків викиднів,
невелике
збільшення
тривалості періоду
вагітності і
збільшення
спонтанної
активності
нащадків
обох статей
при застосуванні
моксифлоксацину,
дозування
якого в 63 рази
перевищувало
рекомендоване.
Фармакокінетика.
Всмоктування
та
біодоступність
Після
одноразової
інфузії
препарату у
дозі 400 мг
протягом 1
години
максимальна
концентрація
препарату
досягається
в кінці інфузії
і становить
приблизно 4,1
мг/л, що
відповідає
її збільшенню
приблизно на
26 % відносно
величини цього
показника
при
застосуванні
препарату
перорально.
Експозиція
препарату, що
визначається
показником AUC (площа
під кривою “концентрація – час”),
становить 39
мг*год/л і
тільки
незначно
перевищує
цей параметр
при
застосуванні
препарату
перорально (35 мг*год/л)
відповідно
до
абсолютної
біодоступності,
що становить
приблизно 91 %.
Після
багаторазових
внутрішньовенних
інфузій
препарату у
дозі 400 мг
протягом 1
години 1 раз
на добу
максимальна
і мінімальна
концентрації
у плазмі в
рівноважному
стані знаходяться
в інтервалі
від 4,1 мг/л до 5,9
мг/л та від 0,43 до
0,84 мг/л,
відповідно. В
рівноважному
стані
експозиція
до препарату
в інтервалі
дозування
приблизно на
30 % вища, ніж
після першої
дози. Середня
рівноважна концентрація,
що дорівнює 4,4
мг/л,
досягається
в кінці
1-годинної
інфузії.
Розподіл
Моксифлоксацин
швидко
розподіляється
у позасудинному
просторі.
Експозиція
препарату, що
визначається
показником AUC (AUCнорм = 6
кг*год/л), є
високою при
об’ємі
розподілу в рівноважному
стані, що
дорівнює 2
л/кг. Як встановлено
в
експериментах
in vitro та ex vivo, у
діапазоні
від 0,02 до 2 мг/л
зв’язування
з білками
крові
(головним
чином з альбумінами)
становить
приблизно 45 %
та не
залежить від
концентрації
препарату. Зважаючи
на це
невелике
значення,
спостерігаються
високі
пікові
концентрації
вільної
речовини (> 10 х МПК).
Моксифлоксацин
досягає
високих
концентрацій
у тканинах,
наприклад у
легенях (епітеліальній
рідині,
альвеолярних
макрофагах),
пазухах
(верхньощелепній
та
решітчастій
пазусі,
носових
поліпах) та в осередках
запалення, де
загальні
концентрації
перевищують
досягнуті
плазмові концентрації.
В
інтерстиціальній
рідині (слині,
внутрішньом’язовій,
підшкірній)
препарат
визначається
у вільній,
незв’язаній
з білками формі,
у високій
концентрації.
Крім того, високі
концентрації
препарату
визначаються
в
абдомінальних
тканинах і
рідинах та статевій
системі у
жінок.
Пікові
концентрації
та
співвідношення
концентрації
в місці
введення до
плазмової
концентрації
для різних мішеневих
тканин дають
порівнянні
результати
для обох
шляхів
введення
препарату після
застосування
одноразової
дози 400 мг моксифлоксацину.
Метаболізм
Моксифлоксацин
піддається
біотрансформації
II фази і
виводиться з
організму
нирками, а
також із
фекаліями/жовчю
як у
незміненому
стані, так і у
вигляді неактивних
сульфосполук
(М1) і
глюкуронідів
(М2). Під час
досліджень in vitro та
клінічних
досліджень
фази І не
спостерігалося
метаболічної
фармакокінетичної
взаємодії з
іншими
препаратами,
задіяними у
біотрансформації
фази І за
участі
ферментів
системи
цитохрому Р450.
Незалежно
від способу
введення
метаболіти М1
та М2
виявляються
в плазмі у
концентраціях,
нижчих, ніж
незмінена
сполука.
Доклінічні
дослідження
співрозмірно
охоплювали
обидва
метаболіти,
таким чином
виключаючи
потенційний
вплив на
безпечність
та
переносимість.
Виведення з
організму
Період
напіввиведення
препарату
становить
приблизно 12
годин.
Середній
загальний кліренс
після
введення 400 мг
становить
від 179 до 246 мл/хв.
Нирковий
кліренс
становить
приблизно 24-53
мл/хв та
свідчить про
часткову
канальцеву
реабсорбцію
препарату з
нирок. Супутнє
введення
ранітидину
та
пробенециду не
змінює
ниркового
кліренсу
препарату.
Фармакокінетика
у різних груп
пацієнтів.
Пацієнти
літнього
віку
Вік
не впливає на
фармакокінетичні
параметри
моксифлоксацину.
Стать
Існує
33 % різниця у
деяких
фармакокінетичних
параметрах (AUC, Cмакс)
моксифлоксацину
у пацієнтів
чоловічої та
жіночої
статі. Ця
різниця
стосується
скоріше маси
тіла, ніж
статі, і не
вважається
клінічно
значущою.
Етнічна
приналежність. Не
виявлено
клінічно
значущих
розбіжностей
фармакокінетики
моксифлоксацину у
представників
різних
етнічних груп.
Діти.
Фармакокінетика
моксифлоксацину
у дітей не
вивчалась.
Ниркова
недостатність Не
виявлено
істотних
змін
фармакокінетики
моксифлоксацину
у пацієнтів
із порушенням
функції
нирок (у т.ч. з
кліренсом
креатиніну < 30
мл/хв/ 1,73 м2) і у
тих, які
знаходяться
на
безперервному
гемодіалізі
та
довготривалому
амбулаторному
перитонеальному
діалізі.
Порушення
функції
печінки У
пацієнтів із
порушенням
функції
печінки
легкого та
середнього
ступеня (клас
А і В за
Чайлдом-П’ю)
не
відзначалося
клінічно значущих
відмінностей
у плазмових
концентраціях
моксифлоксацину
порівняно зі
здоровими добровольцями
або
пацієнтами з
функцією печінки
у межах
норми.
Фармацевтичні
характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора жовто-зеленувато-коричнюватого кольору рідина.
Несумісність.
Не
можна
вводити
інфузійний
розчин моксифлоксацину
одночасно з
іншими
несумісними
з ним
розчинами, до
яких
належать:
розчин
натрію
хлориду 10 %, розчин
натрію
хлориду 20 %,
розчин
натрію гідрокарбонату
4,2 %, розчин
натрію
гідрокарбонату
8,4 %.
Термін
придатності.
2
роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.
Упаковка.
По 20
мл у скляному
флаконі з
розчинником в
контурній
чарунковій
упаковці №1 у
пачці з
картону; по 20
мл у
скляному флаконі
№1 у пачці з
картону.
Категорія
відпуску. За
рецептом.
Виробник. ТОВ
«Юрiя-Фарм».