ГЛІОРАЛ®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Галеніка а.д., Сербія

Міжнародна непатентована назва: Gliclazide

АТ код: A10BB09

Форма випуску: Таблетки по 80 мг № 30 (10х3) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить 80 мг гліклазиду

Допоміжні речовини: лактоза, моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, крохмаль прежелатинізований, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат

Фармакотерапевтична група: Пероральні протидіабетичні препарати

Показання: Інсуліннезалежний цукровий діабет.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 5 років

Номер реєстраційного посвідчення: UA/1141/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЛІОРАЛ®

(GLIORAL®)

 

Склад:

діюча речовина: гліклазид;

1 таблетка містить 80 мг гліклазиду;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, крохмаль прежелатинізований, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Пероральні протидіабетичні засоби. Сульфонаміди, похідні сульфонілсечовини. Код АТС А10В В09.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання. Інсуліннезалежний цукровий діабет.

 

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до гліклазиду;

- підвищена чутливість до інших препаратів сульфонілсечовини;

- інсулінзалежний діабет;

- вагітність i період годування груддю;

- виражені порушення функції нирок та печінки (в т. ч.. недостатність);

- цукровий діабет у дітей;

- тяжкий кетоацидоз;

- діабетична кома i прекома;

- тяжкі травми, опіки або інфекційні хвороби у гострому періоді;

- одночасне лікування міконазолом.

 

Спосіб застосування та дози.

Загальна добова доза зазвичай становить від 1/2 до 4 таблеток, залежно від рівня гіперглікемії у пацієнта. Препарат приймають вранці, під час сніданку. Дозу підбирають залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування. На початку лікування призначають по ½-1 таблетці на добу, потім дозу поступово збільшують до досягнення задовільного рівня глюкози в крові. Якщо загальна добова доза перевищує 2 таблетки, застосування препарату потрібно розділити на два прийоми, вранці та ввечері. Таблетки ковтають, запиваючи достатньою кількістю води.

Пацієнти віком до 65 років:

Терапевтична добова доза становить 40-320 мг. Дозу підбирають залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування. Початкова доза становить 40-80 мг на добу (½-1 таблетка) під час сніданку. Потім дозу поступово збільшують до досягнення відповідного контролю. Разова доза не має перевищувати 160 мг (2 таблетки). Добову дозу, понад 160 мг, потрібно приймати у два прийоми під час основних прийомів їжі.

Пацієнтам з ожирінням та при відсутності відповідної реакції на лікування гліклазидом необхідно призначити додаткове лікування.

Пацієнти віком від 65 років: плазмовий кліренс гліклазіду не змінюється, тому режим дозування Гліоралу® є таким самим, як і для пацієнтів віком до 65 років. Внаслідок підвищеного ризику розвитку гіпоглікемії у пацієнтів віком від 65 років слід дотримуватися обережності при призначенні сульфонілсечовини.

 

Побічні реакції.

Базуючись на досвіді застосування гліклазиду та інших похідних сульфонілсечовини, можуть спостерігатися нижчезазначені небажані ефекти.

Гіпоглікемія. Як і при застосуванні інших препаратів сульфонілсечовини, прийом гліклазиду може спричинити виникнення гіпоглікемії при нерегулярному харчуванні і особливо якщо прийом їжі був пропущений. Виникнення гіпоглікемії може супроводжуватися характерними симптомами, а саме: сильне відчуття голоду, головний біль, нудота, блювання, втомленість, порушення сну, збудження, порушення концентрації уваги та реакції, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору та мовлення, афазія, тремор, парези, порушення чутливості, запаморочення, відчуття безсилля, втрата самоконтролю, делірій, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість та втрата свідомості, що може призвести до коми та летального кінця.

Крім того, можуть мати місце такі ознаки адренергічної контррегуляції як підвищена пітливість, липка шкіра, відчуття тривоги, тахікардія, артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, напад стенокардії, аритмія.

Зазвичай симптоми гіпоглікемії зникають після прийому вуглеводів (цукру). Проте штучний цукор є неефективним. Досвід застосування інших препаратів сульфонілсечовини свідчить про те, що стан гіпоглікемії може виникнути знову, навіть якщо спочатку заходи допомоги були ефективними.

Якщо епізод гіпоглікемії є тяжким або довготривалим, пацієнт потребує невідкладної медичної допомоги або госпіталізації, навіть якщо його стан тимчасово контролюється завдяки прийому цукру.

Інші небажані ефекти.

З боку травного тракту: абдомінальний біль, нудота, блювання, диспепсія, діарея та запор. Дотримання рекомендацій щодо застосування препарату під час сніданку допоможе уникнути або мінімізувати виникнення цих проявів.

Рідше спостерігаються наступні небажані ефекти:

З боку шкіри і підшкірної клітковини: свербіж, еритема, кропив’янка, висипання, в т.ч. макропапульозні висипання, бульозний висип.

З боку системи крові та лімфатичної системи (виникають рідко): анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія та гранулоцитопенія. Як правило, ці явища зникають після відміни препарату. Дані, які підтверджують прямий зв’язок даних порушень з прийомом гліклазиду, відсутні.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня ферментів печінки (АЛТ, АСТ, лужної фосфатази). Існують дані про поодинокі випадки печінкової недостатності, гепатиту, жовтяниці. У разі виникнення жовтяниці лікування препаратом слід припинити.

Зазначені небажані ефекти зазвичай зникають після відміни препарату.

З боку органа зору: тимчасові порушення зору можуть виникнути, особливо на початку лікування, через зміни рівня глюкози в крові.

 

Передозування.

Передозування препаратів сульфонілсечовини може спричинити гіпоглікемію. Симптоми помірної гіпоглікемії (без втрати свідомості та без неврологічних симптомів) необхідно коригувати застосуванням вуглеводів (цукру), краще у вигляді розчину, корекцією дози цукрознижувального препарату та/або дієти. Якщо зниження рівня цукру не можливо негайно усунути, потрібне внутрішньовенне введення глюкози, яке здійснюється лікарем, або внутрішньом'язова ін'єкція глюкагону. Ретельний нагляд за пацієнтом слід продовжувати, поки лікар не буде впевнений, що пацієнт у безпеці.

Тяжка гіпоглікемія з розвитком коми, судом або інших неврологічних розладів потребує невідкладної медичної допомоги з негайною госпіталізацією.

При встановленні діагнозу гіпоглікемічної коми або при підозрі на розвиток коми пацієнту необхідно швидко ввести внутрішньовенно 50 мл концентрованого розчину глюкози (20-30 %), з подальшим постійним введенням менш концентрованого розчину глюкози (10 %) з частотою, яка буде підтримувати рівень глюкози в крові понад 1 г/л. Необхідно забезпечити постійний нагляд за пацієнтом. Залежно від стану пацієнта лікар приймає рішення щодо подальшої тактики.

Гліклазид має високий рівень зв’язування з білками плазми крові, тому застосування діалізу є неефективним.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Відсутній досвід застосування гліклазиду під час вагітності. При плануванні вагітності або при встановленні необхідно перевести жінку з пероральних гіпоглікемічних препаратів на інсулін.

Годування груддю. Відсутні дані про те, чи екскретується активна субстанція у грудне молоко. Цей препарат не слід застосовувати у період годування груддю через можливий ризик виникнення неонатальної гіпоглікемії.

 

Діти.

Гліклазид, як і інші похідні сульфонілсечовини, не рекомендується застосовувати для лікування цукрового діабету у дітей.

 

Особливості застосування.

Гліорал® слід приймати на фоні дієтотерапії. Під час лікування Гліоралом® не можна вживати алкоголь через можливу загрозу виникнення вираженої гіпоглікемії. Ризик розвитку гіпоглікемії посилюється також при нерегулярному прийомі їжі.

При клінічній неефективності Гліоралу® або декомпенсації цукрового діабету необхідне призначення інсулінотерапії. Під час вагітності, а також при необхідності хірургічного втручання необхідно перейти на лікування інсуліном. Лікування потрібно розпочинати обережно, поступово підвищуючи дозу з урахуванням вiкy, дієти, ступеня тяжкості захворювання, фізичних навантажень, під обов'язковим контролем вмicтy глюкози в крові та сечі. Гіпоглікемії виникають рідко, але мoжливi при нерегулярних прийомах їжі, а також при одночасному вживанні алкоголю. Незначні гіпоглікемічні реакції, що не потребують медичної допомоги, можуть виникати частіше.

 

Гіпоглікемія. Цей препарат призначають тільки у випадках, якщо пацієнт може дотримуватись регулярного харчування (включаючи сніданок). Регулярний прийом вуглеводів є дуже важливим. У разі затримки прийому їжі, недостатній кількості їжі чи низькому вмісті вуглеводів підвищується ризик виникнення гіпоглікемії.

Виникнення гіпоглікемії більш вірогідне при низькокалорійному або нерегулярному харчуванні, довготривалому або сильному фізичному навантаженні, вживанні алкоголю або одночасному застосуванні інших гіпоглікемічних препаратів.

При застосуванні препаратів сульфонілсечовини можливий розвиток середньо-тяжкої чи тяжкої гіпоглікемії. У разі розвитку тяжкої та тривалої гіпоглікемії може виникнути необхідність госпіталізації та призначення глюкози протягом кількох днів.

Фактори, які підвищують ризик виникнення гіпоглікемії:

- пацієнти дотримуються діабетичної дієти,

- пацієнт відмовляється або не може виконувати рекомендації лікаря (особливо це стосується пацієнтів літнього віку);

- незадовільне, нерегулярне харчування, періоди голодування та зміни дієти;

- дисбаланс між фізичним навантаженням та вживанням вуглеводів;

- передозування;

- недостатнє надходження глюкози чи калорій;

- певні порушення ендокринної системи: порушення функції щитовидної залози, гіпопітуїтризм та адреналова недостатність;

- одночасне застосування певних медичних засобів (див. розділ «Взаємодія лікарських засобів»);

- печінкова та/чи ниркова недостатність.

Для зменшення ризику виникнення гіпоглікемії рекомендується:

- при можливості розпочинати лікування інсуліннезалежного цукрового діабету з  дієти;

- враховувати вік пацієнтів; рівень цукру в крові;

- перші кілька днів терапії підбирати дозу гліклазиду відповідно до рівня глюкози в крові та сечі протягом доби.

Підбирати дози потрібно у випадках:

- виникнення слабких симптомів гіпоглікемії (пітливість, блідість, сильне відчуття голоду, тахікардія, слабкість), дані симптоми усуваються пероральним прийомом глюкози, підбором дози лікарського засобу та/чи розпорядку прийому їжі;

- тяжкі гіпоглікемічні реакції (кома та неврологічні порушення, див. розділ «Передозування»).

- втрата контролю над рівнем глюкози в крові (гіперглікемія); перебування пацієнта у стресових умовах, у т.ч. температури, травми, інфекційні захворювання чи хірургічні втручання. У таких випадках може виникнути необхідність у підвищенні дози гліклазиду. Якщо цього недостатньо, лікування гліклазидом припиняють та призначають інсулін.

При застосуванні у хворих з порушенням печінкової та ниркової функції необхідно дотримуватись обережності. Лікування слід розпочинати з невеликих доз та уважно стежити за станом хворого. При наявності у хворого печінкової та ниркової недостатність не рекомендується застосовувати препарат.

Інформація для пацієнта. Пацієнт та члени його родини мають бути проінформовані про фактори ризику та стани, які можуть сприяти виникненню гіпоглікемії, симптоми гіпоглікемії та способи їх усунення. Пацієнта слід проінформувати про важливість дотримання рекомендацій лікаря щодо дієти, про важливість регулярного виконання фізичних вправ та регулярного моніторингу глюкози крові.

Погіршення контролю глікемії у пацієнтів, які отримують гіпоглікемічні препарати, може бути спричинене інфекцією, пропасницею, травмою або хірургічним втручанням. У деяких випадках може бути необхідність призначення інсуліну. Гіпоглікемічна ефективність будь-якого перорального цукрознижувального засобу, в тому числі гліклазиду, може з часом змінюватись. Це може бути наслідком прогресування тяжкості захворювання або через зниження відповіді на лікування. Цей феномен відомий як вторинна недостатність, яка відрізняється від первинної недостатності, коли препарат є неефективним від самого початку лікування. Перед тим як робити висновок щодо розвитку вторинної недостатності у пацієнта, необхідно перевірити коректність призначеної дози та дотримання пацієнтом дієти.

Лабораторні показники: для оцінки контролю рівня глюкози в крові рекомендовано визначення рівня гліколізованого гемоглобіну (або рівень глюкози в крові натще).

У пацієнтів із недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази застосування препаратів сульфонілсечовини може спричинити виникнення гемолітичної анемії. Таким пацієнтам гліклазид слід призначати з обережністю та розглянути питання щодо призначення альтернативної терапії.

Внаслідок наявності у складі Гліоралу® лактози препарат не рекомендується застосовувати хворим з спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа та порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На початку терапії при відсутності належного контролю рівня глюкози в крові у пацієнтів можливі порушення концентрації уваги.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Додаткове призначення інших лікарських засобів може посилити або послабити дію гліклазиду на рівень цукру в крові. Тому їх застосування можливе лише у разі узгодження з лікарем.

Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик виникнення гіпоглікемії

Протипоказане одночасне застосування

Міконазол (для системного застосування, гель для ротової порожнини) посилює гіпоглікемічний ефект з можливим розвитком симптомів гіпоглікемії і навіть розвитком коми.

Не рекомендовано одночасне застосування

Фенілбутазон (для системного застосування) посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (заміщує їхній зв’язок з протеїнами плазми та/або зменшує їх виведення). Рекомендується застосовувати інші нестероїдні протизапальні препарати або попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування фенілбутазоном.

Алкоголь підвищує ризик виникнення гіпоглікемічних реакцій (через інгібування компенсаторних реакцій), що може призвести до гіпоглікемічної коми. Слід уникати вживання алкоголю та препаратів, що містять алкоголь.

Комбінації, що потребують обережності

Aцетилсаліцилова кислота, фенелзин не посилюють гіпоглікемічний ефект гліклазиду, але можуть подовжити його дію.

Циметидин, ранітидин, флуконазол, інші антидіабетичні засоби, НПЗП (особливо саліцилати), сульфаніламіди, інгібітори АПФ (еналаприл, каптоприл), антагоністи          Н2-рецепторів, непрямі антикоагулянти, інгібітори моноамінооксидази, діазепам, тетрацикліни, хлорамфенікол, фібрати, етанол, похідні кумарину, дизопірамід посилюють гіпоглікемізуючий ефект гліклазиду. Барбітурати, глюкокортикостероїди, салуретики, естрогени, тиреоїдні гормони та зловживання послаблюючими препаратами знижують ефективність гліклазиду. Сульфаніламідні препарати можуть посилити дію гліклазиду.

Особливої обережності потребує дозування iнгiбiтopiв моноамінооксидази, що посилюють секрецію інсуліну.

Одночасне призначення ß-адреноблокаторів може замаскувати ознаки гіпоглікемії. Гліорал можна комбінувати з інсуліном при інсуліннезалежному цукровому діабеті або з метформіном чи іншими похідними бігуаніду (фенформін), проте у деяких випадках може виникнути гіпоглікемія через посилення гіпоглікемічного ефекту. 3 іншими похідними сульфонілсечовини його не комбінують.

 

 

 

Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик виникнення гіперглікемії

Не рекомендовано одночасне застосування

Даназол має діабетогенну дію. Якщо неможливо уникнути застосування цього препарату, необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові та сечі. При необхідності доза цукрознижувального препарату може бути відкоригована під час та після лікування даназолом.

 

Комбінації, що потребують обережності

Хлорпромазин (нейролептик) при застосуванні високих доз (понад 100 мг на добу) підвищує рівень глюкози в крові (через зменшення вивільнення інсуліну). Необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування нейролептиком.

Глюкокортикоїди (для системного та місцевого застосування: внутрішньосуглобові, нашкірні та ректальні препарати) та тетракозактид – підвищують рівень глюкози в крові з можливим розвитком кетоацидозу (зменшують толерантність до вуглеводів). Необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові, особливо на початку лікування. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування глюкокортикоїдами.

Ритодрин, сальбутамол, тербуталін (внутрішньовенний) – можуть підвищувати рівень глюкози крові через ß2-агоністичний ефект.

 

Комбінації, які треба брати до уваги

Антикоагулянти (наприклад, варфарин) - при одночасному застосуванні з антикоагулянтами похідні сульфонілсечовини можуть потенціювати антикоагулянтну дію останніх. При необхідності дозу антикоагулянтів можна відкоригувати.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Гліклазид є похідним сульфонілсечовини, який відрізняється від інших подібних сполук азабіциклооктановим кільцем. Окрім гіпоглікемічного ефекту, гліклазид зменшує адгезивність та агрегацію тромбоцитів та підсилює фібринолітичну дію. Дані ефекти вважаються складовими патогенезу пізніх ускладнень цукрового діабету. Гліклазид посилюе секрецію уже синтезованого інсуліну iз ß-клітин підшлункової залози, підвищує периферичну утилізацію глюкози, знижує глюконеогенез у печінці. Має також антиокислювальні властивості, що сприяє запобіганню розвитку мікроциркуляторних порушень при інсуліннезалежному цукровому діабеті.

 

Вплив на інсуліносекрецію. У хворих на діабет ІІ типу гліклазид відновлює ранній пік інсуліносекреції у відповідь на надходження глюкози та підвищує другу фазу секреції інсуліну. Збільшення виділення інсуліну відбувається відповідно до прийнятої їжі чи навантаження глюкозою.

Гемоваскулярні властивості. Гліклазид зменшує мікротромбоз шляхом двох механізмів, які можуть бути задіяні у розвитку ускладнень цукрового діабету:

• частково інгібує агрегацію та адгезію тромбоцитів, зменшує кількість маркерів активації тромбоцитів (ß-тромбоглобулін, тромбоксан В2);
• впливає на фібринолітичну активність ендотелію судин (підвищує активність tPa).

 

Фармакокінетика. Гліклазид швидко всмоктується зі шлункового тракту після перорального застосування. Приблизно 95 % гліклазиду зв’язується з протеїнами плазми. Метаболізуеться печінкою, утворюючи неактивні метаболіти, виводиться нирками: менше 1 % активної речовини виводиться сечею у у незміненому вигляді. Період напіввиведення гліклазиду становить 10 годин.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: бiлi або жовтувато-білі округлі таблетки з пласкою поверхнею та рискою з одного боку.

 

Термін придатності. 5 років.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковц, у недоступному для дiтeй мicці.

 

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

 

Категорія вiдпycку. За рецептом.

 

Виробник.

ГАЛЕНІКА а.д.

 

Місцезнаходження.