СУРВАНТА

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Абботт Лабораторіз, США

Міжнародна непатентована назва:

АТ код: R07AA30

Форма випуску: Суспензія для інтратрахеального введення, 25 мг/мл по 4 мл або по 8 мл у флаконах № 1

Діючі речовини: берактант, що містить загальні фосфоліпіди 25 мг/мл (в тому числі двонасичений фосфатидилхолін 11-15,5 мг/мл (стандартизується дипальмітоїл-фосфатидилхоліном)), вільні жирні кислоти 1,4-3,5 мг/мл (стандартизуються кислотою пальмітиновою), тригліцериди 0,5-1,75 мг/мл (стандартизуються трипальмітином), протеїни сурфактант-асоційовані

Допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева

Фармакотерапевтична група: Сурфактанти

Показання: Профілактика та лікування (невідкладна допомога) недоношених новонароджених з респіраторним дистрес-синдромом (РДС) (хвороба гіалінових мембран):
• лікування РДС, підтвердженого рентгенологічно, у недоношених новонароджених, які потребують проведення штучної вентиляції легенів;
• профілактика РДС у недоношених новонароджених з масою тіла менше 1250 г з ризиком розвитку РДС.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 18 місяців

Номер реєстраційного посвідчення: UA/11404/01/01



І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

СУРВАНТА

(SURVANTA)

 

Склад:

діюча речовина: берактант, що містить загальні фосфоліпіди 25 мг/мл (в тому числі двонасичений фосфатидилхолін 11-15,5 мг/мл (стандартизується дипальмітоїл-фосфатидилхоліном)), вільні жирні кислоти 1,4-3,5 мг/мл (стандартизуються кислотою пальмітиновою), тригліцериди 0,5-1,75 мг/мл (стандартизуються трипальмітином), протеїни сурфактант-асоційовані;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева.

 

Лікарська форма. Cуспензія для інтратрахеального введення.

 

Фармакотерапевтична група.  Легеневі сурфактанти. Комбінації. Код АТС R07A A30.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика та лікування (невідкладна допомога) недоношених новонароджених з респіраторним дистрес-синдромом (РДС) (хвороба гіалінових мембран):

• лікування РДС, підтвердженого рентгенологічно, у недоношених новонароджених, які потребують проведення штучної вентиляції легенів;
• профілактика РДС у недоношених новонароджених з масою тіла менше 1250 г з ризиком розвитку РДС. 

 

Протипоказання. Невідомі.

 

Спосіб застосування та дози. Тільки для інтратрахеального введення.

Профілактика РДС. Препарат застосовують якнайшвидше, бажано у перші 15 хв життя. Лікування (невідкладна допомога) РДС. Препарат застосовують якнайшвидше після початку проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ), бажано у перші 8 годин життя.

 

Протягом 48 годин може бути введено чотири дози препарату Сурванта з інтервалом не менше, ніж 6 годин.

Кожна доза препарату Сурванта складає 100 мг фосфоліпідів (4 мл суспензії) на 1 кг маси тіла дитини при народжені.

                                                                                                                                            

Підготовка до введення. Перевірити  колір препарату, який має бути від майже білого до світло-коричневого. Якщо протягом зберігання сформувався осад, обережно покрутіть флакон для  відновлення суспензії. НЕ ЗБОВТУВАТИ. Може спостерігатись поява піни на поверхні, що властиво природі препарату. Перед застосуванням препарат Сурванта необхідно нагріти при кімнатній температурі протягом принаймні 20 хвилин або у руці протягом принаймні 8 хвилин. НЕ МОЖНА ВИКОРИСТОВУВАТИ ШТУЧНІ МЕТОДИ НАГРІВАННЯ. Якщо планується застосування препарату з метою профілактики, підготовка лікарського засобу для введення повинна розпочатися завчасно, до народження дитини.

 

Процедура введення.

Загальна інформація.

Сурванту застосовують інтратрахеально за допомогою катетера № 5 French з отвором на дистальному кінці. Катетер вставляють в інтубаційну трубку, швидко від'єднавши її від апарату ШВЛ, або через клапан для аспірації, не від'єднуючи інтубаційну трубку від апарату ШВЛ; або інстиляція здійснюється через додатковий просвіт двопросвітної інтубаційної трубки.

Одразу після народження слід зважити немовля і стабілізувати його стан. Забезпечити належне розміщення і стан інтубаційної трубки. На розсуд лікаря, можна очистити вміст інтубаційної трубки перед процедурою введення.

Розрахувати дозу препарата відповідно до маси тіла дитини при народженні. Повільно набрати весь вміст флакона(нів) у пластиковий шприц через голку великого розміру (наприклад, щонайменше 20 розміру). НЕ ФІЛЬТРУВАТИ ЛІКАРСЬКИЙ ЗАСІБ І УНИКАТИ ІНТЕНСИВНОГО ЗБОВТУВАННЯ.

 

Щоб гарантувати однорідний розподіл берактанта в легенях, кожна доза ділиться на фракційні (часткові) дози. Кожна доза може бути поділена на дві або чотири фракційні дози. Кожна фракційна доза вводиться дитині в різних положеннях.

 

Для застосування препарату  у двох фракційних дозах рекомендовані наступні положення:

•       Голова і тіло повернуті приблизно на 45° праворуч.

•       Голова і тіло повернуті приблизно на 45° ліворуч.

 

Положення для чотирьох фракційних доз ілюстровані нижче:

1. Голова дитини і тіло нахилені на 5-10°  вниз, голова повернена праворуч.	2. Голова і тіло нахилені на 5-10° вниз,  голова повернена ліворуч.
3. Голова і тіло підняті на 5-10°, голова повернена праворуч.	4. Голова і тіло підняті на 5-10°, голова повернена ліворуч.

 

Введення першої дози.

Введення через катетер з отвором на кінці

Скоротити довжину катетера так, щоб кінець катетера ледь висувався поза інтубаційну трубку трохи вище біфуркації трахеї. Препарат не можна вводити у головний бронх.

Приєднати катетер до шприца. Заповнити катетер препаратом. Видалити надлишок препарату через катетер так, щоб тільки повна доза, що буде введена, залишилася в шприці. При наданні невідкладної допомоги при РДС перед уведенням першої фракційної дози установити наступні параметри апарату ШВЛ: частота – 60/хв, час вдиху – 0,5 сек, вміст кисню (FiO2) – 1,0. Помістити дитину у відповідне положення і повільно ввести першу фракційну дозу через катетер протягом 2-3 секунд. Після введення першої фракційної дози видалити катетер з інтубаційної трубки. При профілактичному введенні провести ШВЛ за допомогою ручного мішка з достатньою подачою кисню, щоб запобігти появі цианозу, з частотою приблизно 60/хв і достатнім позитивним тиском, щоб забезпечити адекватний повітряний обмін і екскурсію грудної клітки; при наданні невідкладної допомоги при РДС поновити механічну вентиляцію за допомогою апарату ШВЛ. Між введенням фракційних доз слід вентилювати дитину протягом принаймні 30 секунд або до стабілізації стану. Змінити положення дитини для інстиляції наступної фракційної дози. Фракційні дози, що залишаються, вводять, використовуючи описану вище послідовність дій. Після інстиляції завершальної фракційної дози вилучити катетер, не промиваючи його. Не проводити аспірацію протягом 1 години після процедури введення препарату, окрім випадків, коли з’являються симптоми значної обструкції дихальних шляхів.

 

Інстиляція через другий просвіт двопросвітної інтубаційної трубки

Проводиться за тією ж процедурою фракційно через другий отвір трубки без переривання механічної вентиляції. Після інстиляції завершальної фракційної дози вилучити шприц із другого просвіту, ВВЕСТИ 0,5 мл ПОВІТРЯ, ЩОБ ПРОДУТИ ДРУГИЙ ПРОСВІТ ТРУБКИ, І ЗАКРИТИ ЙОГО.

 

Введення повторних доз

Потреба у додаткових дозах берактанта визначається при ознаках продовження РДС. Параметри апарату ШВЛ при введенні повторних доз відмінні від використовуваних для першої дози:  Fi02 збільшити на 0,20 (або на величину, достатню для запобігання цианозу), час вдиху < 1,0 сек, частота дихання – 30/хв, вона не змінюється на час введення препарату, якщо до введення частота дихання була більше 30/хв.

Для повторних доз не можна використовувати ручну вентиляцію за допомогою мішка.

ПРОТЯГОМ ПРОЦЕДУРИ ВВЕДЕННЯ ПАРАМЕТРИ АПАРАТУ ШВЛ МОЖУТЬ БУТИ СКОРИГОВАНІ НА РОЗСУД ЛІКАРЯ, ЩОБ ЗАБЕЗПЕЧИТИ АДЕКВАТНУ ОКСИГЕНАЦІЮ І ВЕНТИЛЯЦІЮ.

 

Побічні реакції. Небажані реакції, про які найчастіше повідомлялося, були пов'язані з процедурою введення. У контрольованих клінічних дослідженнях тимчасова брадикардія зустрічалася у 11,9 % випадків, зниження концентрації кисню – у 9,8 % випадків. Інші реакції протягом процедури введення зустрічалися з частотою менше ніж 1 % від всіх введень і включали рефлюкс інтубаційної трубки, блідість, вазоконстрикцію, артеріальну гіпотензію, блокування інтубаційної трубки, артеріальну гіпертензію, гіпокапнію, гіперкапнію і апное. Летальних випадків не відзначалося під час процедури введення, всі реакції були усунені за допомогою симптоматичного лікування.

У контрольованих клінічних дослідженнях була оцінена також розповсюдженість хвороб, типових для недоношених дітей, що сумовано у табл. 1, та повідомлялось про стани, частота яких не відрізнялась у дітей, що одержували лікування, від групи контролю, і жодне з ускладнень не було віднесене до берактанта (дивись розділ «Особливі заходи безпеки»). Частота розвитку внутрішньочерепного крововиливу у дітей, що отримували берактант, не відрізнялась від частоти в загальній популяції таких пацієнтів. Також повідомлялось про крововилив у легені. Про інші серйозні побічні реакції не повідомлялось.

Передозування.

Про передозування берактанта не повідомлялося. Передозування може проявитися у гострій обструкції дихальних шляхів. Лікування має бути симптоматичним та підтримуючим.

                                                                                        

Особливі заходи безпеки

У контрольованих клінічних дослідженнях була оцінена частота хвороб, типових для недоношених дітей. Показники для всіх контрольованих досліджень сумовані у табл. 1.

 

Таблиця 1. Асоційовані захворюванння, типові для недоношених дітей, за даними всіх контрольованих досліджень.

 

Антитіл до білків препарату Сурванта не виявлено.

 

У контрольованих клінічних дослідженнях повідомлялось про стани, описані нижче, частота яких не відрізнялась у дітей, що одержували лікування, від групи контролю, і жодне з ускладнень не було віднесене до берактанта.

Порушення з боку системи крові і лімфатичної системи: коагулопатія, тромбоцитопенія, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові.

Ендокринні розлади: крововилив у наднирники, неадекватна секреція АДГ.

Порушення метаболізму і травлення: гіперфосфатемія, непереносимість їжі.

Неврологічні розлади: судоми.

Кардіальні  порушення: тахікардія, шлуночкова тахікардія, серцева недостатність, зупинка серцевої діяльності, збільшений апікальний пульс, персистуючий фетальний кровообіг, повний аномальний дренаж легеневих вен.

Судинні розлади: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, аортальний тромбоз, повітряна емболія.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: консолідація легенів, витікання крові з інтубаційної трубки, погіршення стану після відлучення від апарату ШВЛ, респіраторна декомпенсація, підглоточний стеноз, параліч діафрагми, дихальна недостатність.

Шлунково-кишкові розлади: абдомінальне розтягнення, шлунково-кишкова кровотеча, перфорації кишечнику, заворот кишок, інфаркт кишки, стресова виразка, пахова грижа.

Розлади  гепатобіліарної системи: печінкова недостатність.

Розлади з боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, гематурія. 

Загальні порушення та розлади в ділянці введення: лихоманка, зрив компенсаторних реакцій.

 

Довготривалі дослідження. Дотепер не було встановлено ніяких віддалених ускладнень або наслідків терапії берактантом.

 

Особливості застосування.

Використання препарату Сурванта має здійснюватися винятково в умовах клініки з кваліфікованими лікарями, які пройшли відповідну підготовку та мають досвід проведення інтубації, ШВЛ і медичного догляду за недоношеними дітьми. Процедуру введення можна полегшити, якщо один фахівець вводить дозу, у той час як інші фахівці забезпечують потрібне положення дитини і здійснюють моніторинг.

Лікарський засіб може швидко впливати на оксигенацію та еластичність легенів. Помітне покращення оксигенації може настати протягом кількох хвилин після введення препарату. Щоб уникнути гіпероксії, важливо забезпечити безперервне і ретельне клінічне спостереження та контроль системної оксигенації.

Повідомлялося про випадки транзиторної брадикардії та зменшення насиченості крові киснем під час введення препарату. Якщо виникли ці симптоми, слід зупинити процедуру введення і здійснити адекватні заходи, щоб полегшити стан дитини. Після стабілізації стану пацієнта  процедуру введення можна продовжити.

Уведення препарату Сурванта з використанням двопросвітної інтубаційної трубки функціонально еквівалентно використанню клапана для аспірації, тобто – вивільнення берактанта у дистальному кінці інтубаційної трубки відбувається без переривання ШВЛ. Цей метод введення повинен зменшити кількість випадків гіпоксії і брадикардії, які можуть виникати одразу після введення дози. Однак, за даними клінічних досліджень, немає ніяких розходжень у короткочасних або віддалених результатах, порівняно з іншими методами введення.

Загальні застереження

Одразу після введення препарату можуть тимчасово прослуховуватися хрипи та вологе клокотіння, що не є ознакою передозування. Якщо чіткі симптоми обструкції дихальних шляхів відсутні, ендотрахеальна аспірація або інші невідкладні заходи не є необхідними.

Використання берактанта у немовлят з вагою при народженні менше 600 г або понад 1750 г у клінічних дослідженнях не вивчалось.

Відсутній досвід використання берактанта разом з експериментальними видами терапії РДС (наприклад, високочастотна вентиляція або екстракорпоральна мембранна оксигенація).

Відсутня інформація щодо застосування препарату у дозах, відмінних від 100 мг/кг, або застосування більше чотирьох доз, або більш частого введення, ніж кожні 6 годин, або введення немовлятам після 48 годин життя.

Нерозкриті, невикористані флакони препарату Сурванта, нагріті до кімнатної температури, якнайшвидше необхідно повернути у холодильник протягом 24 годин після нагрівання і зберігати для подальшого використання. Препарат Сурванта не слід нагрівати та повертати у холодильник більше одного разу. Кожен однодозовий флакон може бути використаний тільки один раз. Використані флакони із залишком лікарського засобу потрібно утилізувати.

СУРВАНТА НЕ ВИМАГАЄ РОЗЧИНЕННЯ АБО ОБРОБКИ УЛЬТРАЗВУКОМ ПЕРЕД ВИКОРИСТАННЯМ.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Не встановлена.

Фармакологічні властивості.

Берактант – натуральний легеневий сурфактант, який отримано з легенів биків.

Клінічна фармакологія. Ендогенний легеневий сурфактант знижує поверхневий натяг альвеолярних поверхонь протягом вдиху і стабілізує альвеоли проти спадання при зниженні транспульмонарного тиску. Дефіцит легеневого сурфактанту викликає розвиток РДС у недоношених дітей. Берактант поповнює депо сурфактанту і відновлює поверхневу активність легень у дітей. В експериментах in vitro доведено, що берактант достовірно знижує мінімальний поверхневий натяг до менше ніж 8 дин/см при вимірах сурфактометром і методом Wilhelmy. In situ берактант відновлює еластичність легенів у щурів зі штучно викликаним дефіцитом сурфактанту. In vivo монодози берактанта поліпшують параметри тиску та об’єму легенів, еластичність легенів, а також оксигенацію, що доведено експериментами у недоношених кролів і овець.

Метаболізм у тварин. Біофізичні ефекти берактанту проявляються на альвеолярній поверхні, оскільки препарат вводиться безпосередньо в орган-мішень – легені. У недоношених кролів і ягнят з дефіцитом сурфактанту спостерігається швидкий альвеолярний кліренс ліпідів берактанта, мічених ізотопом. Більша частина лікарського засобу стає зв'язаною з тканиною легенів протягом кількох годин після введення, і ліпіди надходять в ендогенні шляхи рециркуляції сурфактанта. У дорослих тварин з достатньою кількістю сурфактанта кліренс берактанта швидший, ніж у недоношених і молодих тварин. У дорослих тварин спостерігається менший рівень рециркуляції сурфактанта. Обмежені експерименти на тваринах не виявили впливу берактанта на ендогенний метаболізм сурфактанта.

Відсутня інформація про метаболізм зв'язаних з сурфактантом білків берактанта. Метаболічні дослідження у людей не проводились.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

непрозора рідина від майже білого до світло-коричневого кольору.

Несумісність. Не визначена.

 

Термін придатності. 18 місяців.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі від 2 до 8°C в захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Не заморожувати!

Якщо лікарський засіб випадково був заморожений, то слід відмовитися від його використання, а невикористаний препарат – утилізувати.

 

Упаковка. По 4 мл або 8 мл у скляних флаконах, закупорених гумовими пробками та опечатаних алюмінієвими ковпачками. По одному флакону разом з інструкцією для медичного застосування в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.  Абботт Лабораторіз, США/Abbott Laboratories, USA.