ВІЗТАКСЕЛ

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: НВ Ремедіз Пвт. Лтд., Індія

Міжнародна непатентована назва: Paclitaxel

АТ код: L01CD01

Форма випуску: Концентрат для розчину для інфузій, 6 мг/мл по 5 мл (30 мг), або по 16,67 мл (100 мг), або по 25 мл (150 мг), або по 35 мл (210 мг), або по 41,7 мл (250 мг) у флаконах №1

Діючі речовини: 1 мл розчину містить: паклітакселу 6 мг

Допоміжні речовини: Олія рицинова поліетоксильована; етанол безводний; кислота лимонна, моногідрат

Фармакотерапевтична група: Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань

Показання:
• Рак яєчників.
- Неотаксел застосовується як препарат першої лінії для лікування раку яєчника, а також у комбінації з цисплатином при розповсюдженій формі раку яєчника або при залишкових пухлинах розміром більше 1 cм після лапаротомії.
- Неотаксел застосовується як препарат другої лінії для лікування метастатичного раку яєчника, якщо стандартна терапія препаратами платини виявилася неефективною.
• Рак молочної залози. Неотаксел застосовується для лікування метастатичного раку молочної залози, якщо стандартна терапія препаратами антрациклінового ряду не показана або виявилася неефективною.
• Недрібноклітинний рак легені. Комбінована хіміотерапія з цисплатином у разі неможливості застосування хірургічного лікування і (або) променевої терапії.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/11274/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІЗТАКСЕЛ (Було:НЕОТАКСЕЛ)

Склад:

діюча речовина: 1 мл розчину містить паклітакселу 6 мг;

допоміжні речовини: олія рицинова поліетоксильована; етанол безводний; кислота лимонна, моногідрат.

 

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження. Таксани. Код АТС L01C D01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

·      Рак яєчників.

- Неотаксел застосовується як препарат першої лінії для лікування раку яєчника, а також у комбінації з цисплатином при розповсюдженій формі раку яєчника або при залишкових пухлинах розміром більше 1 cм після лапаротомії.  

- Неотаксел застосовується як препарат другої лінії для лікування метастатичного раку яєчника, якщо стандартна терапія препаратами платини виявилася неефективною.

·      Рак молочної залози. Неотаксел застосовується для лікування метастатичного раку молочної залози, якщо стандартна терапія препаратами антрациклінового ряду не показана або виявилася неефективною.

·      Недрібноклітинний рак легені. Комбінована хіміотерапія з цисплатином  у разі неможливості застосування хірургічного лікування  і (або) променевої терапії.

 

Протипоказання.

·      Гіперчутливість до паклітакселу або інших компонентів препарату (особливо олії рицинової поліетоксильованої).

·      Супутні, тяжкі  інфекції.

·      Нейтропенія (вихідна кількість нейтрофілів < 1,5 x 109/л).

·      Вагітність і період годування груддю.

·      Дитячий вік.

 

Спосіб застосування та дози. Застосовують дорослим  внутрішньовенно краплинно.

Первинне лікування раку яєчника. Комбінована схема: Неотаксел у дозі 135 мг/м2, введення шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю понад 24 години, з наступним  введенням цисплатину у дозі 75 мг/м2. Інтервал між курсами  лікування – 3 тижні.

Вторинне лікування раку яєчника і раку молочної залози. Неотаксел у дозі 175 мг/м2, введення шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю не менше 3 годин. Інтервал між курсами – 3 тижні.

Лікування недрібноклітинного раку легені. Комбінована схема: паклітаксел у дозі 175 мг/м2, введення шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю 3 години, потім введення цисплатину у дозі 80 мг/м2. Інтервал між курсами – 3 тижні.

Наступні дози паклітакселу повинні коригуватися залежно від індивідуальної реакції пацієнтів. Повторні введення можливі лише після збільшення кількості нейтрофілів до рівня ³ 1,5 ´ 109/л, а тромбоцитів – до рівня ³ 100 ´ 109/л. Хворим з  тяжкою нейтропенією (кількість нейтрофілів була нижчою 0,5 ´ 109/л протягом 7 днів і більше) або тяжкою периферичною нейропатією, наступні дози слід зменшувати на 20 %.

Всі пацієнти повинні отримувати премедикацію кортикостероїдами, антигістамінними препаратами і антагоністами H2-рецепторів, наприклад, за такою схемою:

 

Приготування інфузійних розчинів для внутрішньовенного введення

Розчини паклітакселу необхідно вводити внутрішньовенно краплинно за допомогою інфузійних систем із вбудованими мембранними фільтрами з розміром пор £ 0,22 мкм. При введенні через таку систему помітних втрат активності діючої речовини не спостерігається. Не застосовувати з іншими розчинниками, окрім зазначених.

Перед застосуванням концентрат для приготування розчину для інфузій Неотаксел необхідно розвести, дотримуючись правил асептики. Концентрат розводиться 0,9 % розчином хлориду натрію, 5 % розчином глюкози або 5 % розчином глюкози в 0,9 % розчині хлориду натрію до кінцевої концентрації 0,3–1,2 мг/мл. При кімнатній температурі (близько 25 °C) і кімнатному освітленні розведені розчини є фізично і хімічно стабільними протягом 48 годин (включаючи час приготування і введення). Розведені розчини не слід зберігати в холодильнику.

 

Побічні реакції.

З боку системи кровотворення. Найпоширенішим побічним ефектом при лікуванні паклітакселом було пригнічення функції кісткового мозку. Тяжка нейтропенія (< 0,5 ´ 109/л), яка не супроводжувалася гарячкою,  спостерігалася у 28 % пацієнтів. Лише в 1 % хворих спостерігали тяжку нейтропенію, яка тривала 7 діб.  Тромбоцитопенія спостерігалася в 11 % хворих. У 3 % пацієнтів під час лікування було відмічено щонайменше одноразове зниження рівня тромбоцитів до < 50 ´ 109/л. Анемія спостерігалась у 64 % пацієнтів, а тяжка анемія (Hb < 81 г/л) – у 6 % хворих. Частота і тяжкість анемії залежали від вихідних рівнів гемоглобіну. Зафіксований один випадок гострої мієлоїдної лейкемії і один випадок мієлодиспластичного синдрому. Мієлосупресія спостерігалася рідше і була менш вираженою при введеннях тривалістю 3 години, порівняно з 24-годинними. Комбінована терапія паклітакселом і цисплатином спричинювала більш тяжке пригнічення функції кісткового мозку, ніж при монотерапії паклітакселом у дозі 175 мг/м2 і при тривалості інфузій 3 години, однак збільшення кількості клінічних ускладнень при цьому не спостерігалося. 

Інфекції. У 24 % пацієнтів були відмічені інфекційні ускладнення. Під час клінічних досліджень у рамках фази III були зафіксовані два випадки інфекцій з летальним кінцем при застосуванні паклітакселу в рекомендованих дозах і за рекомендованих схем введення.

Реакції гіперчутливості. Артеріальна гіпотензія, що вимагає терапевтичного втручання, ангіоневротичний набряк, порушення функції дихання, що вимагають застосування бронходилататорів, генералізована кропив’янка; припливи та висипи, які не вимагали терапевтичного втручання і припинення терапії паклітакселом.

З боку серцево-судинної системи. Артеріальна гіпотензія і брадикардія спостерігались у 22 % і 5 % пацієнтів відповідно. У більшості випадків зміни були незначними і не вимагали терапевтичного втручання.

У 17 % хворих під час клінічних випробувань були зафіксовані відхилення на ЕКГ. У більшості випадків не було чіткого зв’язку між застосуванням паклітакселу і змінами ЕКГ, а самі зміни не були клінічно значущими або мали мінімальне клінічне значення.

В одного пацієнта (< 1 %) під час терапії паклітакселом була відмічена артеріальна гіпертензія, а у двох пацієнтів (< 1 %) – тяжкі тромботичні епізоди (тромбоз судин верхніх кінцівок і тромбофлебіт). Значні порушення функції серцево-судинної системи – артеріальна гіпотензія внаслідок септичного шоку (1 пацієнт), кардіоміопатія (1 пацієнт) і тахікардія з пропасницею (1 пацієнт) були відмічені менше ніж в 1 % хворих. На початкових стадіях клінічних випробувань, при експериментах з різними дозами і схемами введення, у 2 % пацієнтів були зафіксовані тяжкі порушення діяльності серцево-судинної системи, можливо, пов’язані з паклітакселом (асимптоматична шлуночкова тахікардія, тахікардія з бігемінією, атріовентрикулярна блокада, синкопе). Ці явища частіше спостерігались у хворих на недрібноклітинний рак легені.

Зафіксовані поодинокі випадки інфаркту міокарда. Застійна серцева недостатність спостерігалася переважно у пацієнтів, які раніше отримували інші види хіміотерапії, особливо антрацикліни.

З боку нервової системи. Периферична нейропатія, що проявлялася, головним чином, у вигляді парестезії, спостерігалась у 66 % пацієнтів, однак тяжкий перебіг вона мала лише у 5 % хворих. У хворих на недрібноклітинний рак легені тяжка периферична нейропатія спостерігалася дещо частіше (у 6 %). Периферична нейропатія може розвинутися після першого ж курсу лікування і посилюватися після наступних введень паклітакселу. Вона була причиною припинення терапії паклітакселом у 3 випадках. Симптоми ураження сенсорної системи зазвичай послаблювались або зникали через декілька місяців після припинення лікування паклітакселом. Існуюча нейропатія внаслідок попередньої терапії не є протипоказанням для лікування паклітакселом.

У пацієнтів також були зафіксовані великі епілептичні напади (grand mal), енцефалопатія, моторна нейропатія з незначною атрофією дистальної мускулатури, автономна нейропатія, що призвела до паралітичної непрохідності кишечнику, а також ортостатична гіпотензія. Також є повідомлення про пошкодження зорового нерва і розлади зору (миготлива скотома), особливо після терапії паклітакселом у дозах, що перевищували рекомендовані. Звичайно ці зміни були оборотними.

З боку опорно-рухового апарату. Артралгія або міалгія спостерігалися приблизно у 60 % пацієнтів, у тяжкій формі – у 13 % хворих.

З боку шкіри та її похідних. Алопеція спостерігалася практично в усіх пацієнтів. Були зафіксовані оборотні незначні зміни стану нігтів і шкіри. Є поодинокі повідомлення про реакцію шкіри на опромінення після терапії паклітакселом.

З боку шлунково-кишкового тракту.. Нудота, блювання, діарея, запалення слизових оболонок шлунково-кишкового тракту (спостерігалися відповідно у 43 %, 28 % і 18 % пацієнтів); обструкція і перфорація кишечнику, тромбоз судин брижі, ішемічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи. Значне підвищення (у 5 разів і більше порівняно з нормою) рівнів аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази і білірубіну спостерігалося відповідно у 5 %, 4 % і < 1 % пацієнтів. Також були повідомлення про некроз печінки і печінкову енцефалопатію у пацієнтів, які лікувалися паклітакселом.

Місцеві реакції. У місцях ін’єкцій може спостерігатися локальний набряк, біль, еритема та індурація. В деяких випадках екстравазація спричиняє виникнення целюліту. Можливі зміни пігментації шкіри. Є поодинокі повідомлення про рецидиви шкірних реакцій у місцях попередньої екстравазації паклітакселу після наступних введень препарату. Специфічні методи лікування реакцій, зумовлених екстравазацією, поки що не відомі.

Зафіксовано випадки радіаційного пневмоніту у пацієнтів, які паралельно проходили курс променевої терапії.

Доклінічні дані щодо безпеки. Канцерогенний потенціал паклітакселу не досліджувався. Однак, враховуючи механізм його дії, паклітаксел є потенційним канцерогенним і генотоксичним засобом. Дослідження in vitro та in vivo виявили мутагенну дію паклітакселу у ссавців.

 

Передозування. Антидот паклітакселу не відомий. У разі передозування можна очікувати пригнічення функції кісткового мозку, периферичних нейротоксичних уражень і запалення слизових оболонок. Лікування: симптоматична та детоксикаційна терапія.

 

Застосування у період вагітності або годуванню груддю. У результаті досліджень, проведених на тваринах, встановлено, що паклітаксел є ембріотоксичним і фетотоксичним. Також паклітаксел знижує фертильність у дослідах, проведених на щурах. Неотаксел не можна призначати в період вагітності, а жінкам слід запобігати вагітності в період лікування препаратом. Якщо в період лікування жінка завагітніла, їй потрібно негайно сповістити про це лікаря. 

Не відомо, чи виділяється паклітаксел у грудне молоко. Тому під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

 

Діти. Немає достатнього клінічного досвіду щодо ефективності і безпеки застосування паклітакселу для лікування дітей, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

 

Особливі заходи безпеки. При роботі з Неотакселом, як і з іншими цитотоксичними препаратами, необхідна обережність. Приготуванням розчинів для інфузій повинен займатися персонал, який має досвід роботи з відповідними препаратами, у спеціально відведеній зоні, з дотриманням усіх правил асептики. Необхідно користуватися захисними рукавичками. Слід уникати потрапляння розчинів паклітакселу на шкіру та слизові оболонки. Якщо це все ж трапилось, уражені ділянки шкіри слід промити водою з милом. У цих місцях можливе поколювання, жар і почервоніння шкіри. При потраплянні препарату на слизові оболонки їх необхідно ретельно промити водою. При вдиханні розчинів паклітакселу можливі задишка, біль у грудях, печіння в горлі та нудота.

Невикористані розчини, інструменти та матеріали, що були в контакті з паклітакселом, мають знищуватися згідно з установленою процедурою утилізації відходів, що містять цитотоксичні речовини.

 

Особливості застосування. Лікування паклітакселом повинен контролювати лікар, який має досвід застосування протипухлинних хіміотерапевтичних засобів. Оскільки можливі реакції гіперчутливості, терапію слід проводити за наявності відповідного реанімаційного обладнання.

Перед введенням паклітакселу пацієнти повинні отримувати премедикацію кортикостероїдами, антигістамінними препаратами та антагоністами H2-рецепторів. При комбінованому застосуванні із цисплатином паклітаксел слід вводити до цисплатину.

Після премедикації тяжкі реакції гіперчутливості (що виявляються у вигляді задишки, артеріальної гіпотензії, ангіоневротичного набряку, генералізованої кропив’янки вимагають терапевтичного втручання) спостерігаються менш ніж в 1 % пацієнтів. Ці реакції є гістамінопосередкованими. У разі тяжких реакцій гіперчутливості введення паклітакселу необхідно негайно припинити і почати симптоматичне лікування. Повторно таким пацієнтам паклітаксел не повинен призначатися.

Пригнічення функції кісткового мозку (що виявляється переважно нейтропенією) є головним дозолімітуючим фактором. Під час лікування паклітакселом необхідно через короткі проміжки часу визначати кількість формених елементів крові. Повторні введення препарату можливі тільки після підвищення рівня нейтрофілів до ³ 1,5 ´ 109/л, а тромбоцитів – до ³ 100 ´ 109/л.

Тяжкі порушення провідності серця при лікуванні паклітакселом спостерігаються рідко. У разі порушень провідності призначається відповідне лікування, а під час наступних введень паклітакселу проводиться безперервний моніторинг функції серця. В усіх інших пацієнтів рекомендується контролювати основні показники життєдіяльності, особливо в першу годину введення паклітакселу.

Під час введення паклітакселу можлива артеріальна гіпотензія або гіпертензія, брадикардія. Звичайно вони асимптоматичні і не вимагають лікування. Тяжкі порушення роботи серцево-судинної системи частіше спостерігаються у хворих на недрібноклітинний рак легені, ніж у хворих на рак молочної залози або яєчників.

Хоча периферична нейропатія є частим побічним ефектом при лікуванні паклітакселом, її тяжкі форми спостерігаються рідко. В тяжких випадках рекомендується знижувати дозування на 20 % при всіх наступних введеннях паклітакселу. У хворих на недрібноклітинний рак легені частота тяжких нейротоксичних уражень при комбінованому лікуванні паклітакселом і цисплатином вища, ніж при монотерапії паклітакселом.

Неотаксел не рекомендується призначати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

Оскільки Неотаксел містить етанол, слід враховувати його можливий вплив на ЦНС, а також інші ефекти.

Приготовані розчини для інфузій можуть бути каламутними, що зумовлено складом основи-носія. Фільтрація не усуває цю каламутність. Щоб мінімізувати вилуговування диетилгексилфталату (DEHP) з інфузійних мішків, систем або іншого медичного обладнання з пластифікованого полівінілхлориду, розведені розчини для інфузій слід зберігати в посуді з матеріалів, що не містять ПВХ (пляшках зі скла, поліпропілену, мішках з поліпропілену, поліолефіну) і вводити через інфузійні системи з поліетилену. Фільтри можуть підключатися короткими трубками з полівінілхлориду, що не спричиняє значного вилуговування DEHP.

 

Здатність впливати на швидкість реакції  при керуванні  автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Оскільки Неотаксел містить алкоголь, він може впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, тому слід утримуватися від керування автотранспортом.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Премедикація циметидином не впливає на кліренс паклітакселу.

При комбінованому лікуванні паклітакселом і цисплатином раку яєчника паклітаксел рекомендується вводити до цисплатину. В цьому разі профіль безпеки такий самий, як і при монотерапії паклітакселом. Якщо ж паклітаксел вводиться після цисплатину, спостерігається більш тяжка мієлосупресія, а кліренс паклітакселу знижується приблизно на 20 %.

Метаболізм паклітакселу частково каталізується ізоферментами CYP2C8 і CYP3A4 системи цитохрому Р450. У ході клінічних досліджень виявлено, що головною метаболічною трансформацією у людей є CYP2C8-опосередковане перетворення паклітакселу у                       6a-гідроксипаклітаксел. Клінічно значущої взаємодії з іншими ферментами, за винятком CYP2C8, не очікується. Паралельне застосування кетоконазолу, потужного інгібітору CYP3A4, не уповільнює виведення паклітакселу з організму, тому обидва препарати можна застосовувати одночасно, без коригування доз. Оскільки відомостей відносно взаємодії паклітакселу з іншими субстратами, індукторами та інгібіторами CYP3A4 не достатньо, необхідно з обережністю застосовувати комбінацію цих препаратів.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Паклітаксел є антимітогеном рослинного походження, що діє на мікротрубочковий апарат клітини. Він стимулює утворення мікротрубочок з димерів тубуліну і стабілізує їх, запобігаючи деполімеризації. Внаслідок цього порушується структура і функціонування мережі мікротрубочок, що важливо для життєвих функцій клітини (мітоз). Окрім того, паклітаксел індукує утворення аномальних структур або "зв’язок" мікротрубочок протягом клітинного циклу, а також множинних "зірок" з мікротрубочок під час мітозу.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення спостерігається двофазне зниження концентрації паклітакселу в плазмі крові.

Фармакокінетика паклітакселу вивчалася після введення препарату в дозах 135 мг/м2 і 175 мг/м2 протягом 3 і 24 годин. Середня тривалість періоду напіввиведення під час термінальної фази становила 3,0–52,7 години, а середній загальний кліренс в організмі – 11,6–24,0 л/год/м2. Спостерігалася тенденція до зниження загального кліренсу паклітакселу в організмі при підвищенні його концентрації у плазмі крові. Середній рівноважний об’єм розподілу паклітакселу становив 198–688 л/м2, що свідчить про широкий екстраваскулярний розподіл і (або) зв’язування з тканинами. При інфузіях тривалістю 3 години фармакокінетика паклітакселу мала нелінійний характер. При збільшенні доз на 30 % (з 135 мг/м2 до 175 мг/м2) максимальна концентрація (Сmax) і площа під кривою "концентрація - час" (AUC0-a) збільшилися відповідно на 75 % і 81 %.

Коливання рівнів системної експозиції паклітакселу під час різних курсів терапії були мінімальними. Кумуляції паклітакселу при багаторазових курсах лікування не було зафіксовано.

Результати досліджень in vitro свідчать, що 89–98 % паклітакселу зв’язується з білками плазми. Введення циметидину, ранітидину, дексаметазону або дифенілгідраміну не впливає на зв’язування паклітакселу з білками.

Метаболізм паклітакселу у людини ще не повністю вивчений. Із сечею в незміненому вигляді виводиться від 1,3 % до 12 % від введеної дози, що свідчить про інтенсивний позанирковий кліренс. Паклітаксел метаболізується переважно в печінці і виводиться, головним чином, з фекаліями – до 70%. Метаболізм паклітакселу відбувається за участі ізоферментів системи цитохрому Р450. На сьогодні відомі 11 метаболітів паклітакселу. З них охарактеризовані                6a-гідроксипаклітаксел (26 % введеного препарату), 3'-р-дигідроксипаклітаксел (2 %) та               6a-3'-р-гідроксипаклітаксел ( 6 %). Утворення цих гідроксильованих метаболітів каталізується відповідно ізоферментами CYP2C8, CYP3A4 і CYP2C8 та CYP3A4 одночасно. Метаболіти мають меншу цито- та мієлотоксичність порівняно із самим препаратом. Вплив порушень функцій нирок і печінки на метаболізм паклітакселу при 3-годинних інфузіях формально не вивчався. Фармакокінетичні показники в одного пацієнта, який потребував гемодіалізу і застосовував паклітаксел у дозі 135 мг/м2 шляхом 3-годинних введень, не відрізнялися від показників у пацієнтів з нормальною функцією нирок.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або блідо-жовтий розчин.

 

Несумісність. Олія рицинова поліетоксильована, що входить до складу Неотакселу, може вилуговувати диетилгексилфталат (DEHP) з пластифікованого полівінілхлориду. Інтенсивність цього процесу залежить від тривалості дії і концентрації рицинової олії. Тому при розведенні, зберіганні і введенні препарату слід користуватись інструментарієм, що не містить полівінілхлориду.

Не застосовувати з іншими розчинами, окрім зазначених у розділі „Спосіб застосування та дози”.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі від 2 до 8 °C у захищеному від світла, недоступному для дітей місці.

Приготований розчин стабільний протягом 27 годин у разі зберігання при температурі 25 °C. Його не слід охолоджувати, оскільки при цьому може утворюватись осад.

З мікробіологічної точки зору препарат слід застосовувати негайно. Якщо інфузійний розчин не був застосований відразу ж, слід дотримуватися терміну і умов його зберігання.

 

Упаковка. Флакони по 5 мл (30 мг), 16,67 мл (100 мг), 41,7 мл (250 мг), 25 мл (150 мг), 35 мл (210 мг), по 1 флакону в картонній коробці.

 

Категорія відпуску.  За рецептом.

 

Виробник. Напрод Лайф Саінсис Пвт. Лтд., Індія.

 

Місцезнаходження. G-17/1, MIDC, Тарапур Індастріал Еріа, Бойсар, Діст. Тейн-401506, Махараштра, Індія.

 

Власник реєстраційного посвідчення. ОллМед Інтернешнл, Інк., США.