ВІЗТАР

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: НВ Ремедіз Пвт. Лтд., Індія

Міжнародна непатентована назва: Cytarabine

АТ код: L01BC01

Форма випуску: Розчин для ін'єкцій, 100 мг/мл по 1 мл або по 10 мл у флаконах № 1

Діючі речовини: 1 мл розчину містить: 100 мг цитарабіну

Допоміжні речовини: Макрогол 400, TRIS буфер, вода для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група: Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань

Показання: Гострі нелімфобластні лейкози у дорослих і дітей (для досягнення і підтримання ремісії); гострий лімфобластний лейкоз у дітей та дорослих (для індукції ремісії та підтримуючої терапії самостійно або в складі комбінованої терапії); хронічний мієлолейкоз (бластний криз); еритролейкоз; неходжкінські лімфоми у дітей та дорослих (у складі комбінованої терапії); гострий лейкоз у дітей та дорослих; лейкемічні інфільтрати у центральній нервовій системі.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/11010/01/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІЗТАР

(VISTAR)

 

Склад.

Діюча речовина: 1 мл розчину містить 100 мг цитарабіну;

допоміжні речовини: макрогол 400, TRIS буфер, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги піримідину.

Код АТС L01В С01.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Гострі нелімфобластні лейкози у дорослих і дітей (для досягнення і підтримання ремісії); гострий лімфобластний лейкоз у дітей та дорослих (для індукції ремісії та підтримуючої терапії самостійно або в складі комбінованої терапії); хронічний мієлолейкоз (бластний криз); еритролейкоз; неходжкінські лімфоми у дітей та дорослих (у складі комбінованої терапії); гострий лейкоз у дітей та дорослих; лейкемічні інфільтрати у центральній нервовій системі.

 

Протипоказання. Мієлосупресія, спричинена застосуванням лікарських засобів; період вагітності і годування груддю; підвищена чутливість до Візтару. Гострі інфекційні захворювання, ниркова та печінкова недостатність.

 

Спосіб застосування та дози. Цитарабін може вводитися шляхом внутрішньовенної ін’єкції чи інфузії та підшкірно.

При лейкозах хворі отримують препарат швидкими внутрішньовенними ін’єкціями в дозі                2 мг/кг маси тіла щоденно протягом 10 днів. Якщо через 10 днів не буде терапевтичної відповіді або проявів токсичності, то дозу можна збільшити до 4 мг/кг і застосовувати доки не буде або терапевтичної відповіді, або токсичних проявів. Майже всі пацієнти переносять токсичні прояви при цих дозах препарату. Як альтернатива, цитарабін може вводитися повільними внутрішньовенними інфузіями від 1 год до 24 год в дозі 0,5 – 1 мг/кг маси тіла щоденно протягом 10 днів, а потім у дозі 2 мг/кг/добу або до появи токсичних проявів, або до досягнення ремісії. Позитивний результат  від одногодинної інфузії зафіксовано у більшості пацієнтів.

Візтар може застосовуватись переривчасто: внутрішньовенно у дозі 3 – 5 мг/кг/добу п’ять днів послідовно, потім перерва на 2 – 9 днів. Повторювати такий курс необхідно або до терапевтичної відповіді, або до непереносимої токсичності. Покращення клітинного складу спинномозкової рідини звичайно проявляється на 7 – 64 день з початку лікування препаратом.

Як монотерапія для індукції ремісії Візтар застосовується у пацієнтів з гострими лейкозами у дозі 200 мг/м2 внутрішньовенно протягом п’яти днів з наступним двотижневим інтервалом. Для підтримання ремісії застосовують у дозі 1 – 1,5 мг/кг внутрішньовенно або підшкірно один або два рази на тиждень. Мієлосупресія, анемія та тромбоцитопенія  розвиваються майже у всіх пацієнтів. Мієлосупресія проходить в дві фази. Піки падіння кровотворення наступають на 7 – 9 та 15 – 24 день. Покращення  наступає звичайно на 7 – 64 день (в середньому 28) після початку лікування.

Діти більш толерантні до високих доз цитарабіну ніж дорослі. Пацієнти похилого віку більш вразливі до токсичних проявів цитарабіну, тому у них треба дуже уважно застосовувати препарати, що приводять до розвитку лейкопенії, тромбоцитопенії та анемії.

При неходжкінських лімфомах Візтар застосовують у складі схем поліхіміотерапії.

 

Побічні реакції.

З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, зниження кількості ретикулоцитів, тромбоцитопенія, мегалобластоз. Зниження рівня лейкоцитів носить двофазовий характер. Незалежно від початкового рівня лейкоцитів, дози або схеми терапії початкове зниження кількості лейкоцитів відмічається у перші 24 год., а найнижчі показники досягаються на 7-9-й день. Потім спостерігається короткочасний підйом з максимумом десь на 12-й день. При другому і глибшому зниженні найнижчий рівень відмічається на 15-24-й день. У наступні 10 днів кількість лейкоцитів швидко зростає вище початкового рівня. Тромбоцитопенія відмічається з 5-го дня і досягає найбільшої вираженості на 12-15-й день. Потім у наступні 10 днів відбувається швидка нормалізація кількості тромбоцитів.

З боку травної системи: нудота, блювання, запалення, виразки слизової оболонки порожнини рота або анальної ділянки, анорексія; рідко – біль у животі, порушення функції печінки, езофагіт, діарея, шлунково-кишкова кровотеча.

З боку центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, парестезії, незвична стомленість, сплутаність свідомості, втрата пам’яті, судоми, тремор, дизартрія.

З боку органів дихання: набряк легенів, дифузний інтерстиціальний пневмоніт.

Алергічні реакції: висипання, пропасниця, кон’юнктивіт, анафілактичні реакції, алергічний набряк, свербіж, кропив’янка.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: затримка сечі, підвищення рівня сечової кислоти у плазмі крові, порушення функції нирок.

З боку системи згортання крові: тромбофлебіт.

З боку репродуктивної системи:  аменорея, азооспермія.

 

Передозування. 12-разова внутрішньовенна інфузія цитарабіну у дозі 4,5 г/м2 кожні 12 год сричиняє необоротні зміни ЦНС та летальний результат. Не існує антидоту, що застосовується при передозуванні, лікування симптоматичне.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Візтар не слід застосовувати під час вагітності ( у деяких тварин було виявлено тератогенну дію). Препарат слід призначати жінкам дітородного віку лише у тих випадках, коли очікуваний корисний ефект переважає над ризиком  такої терапії і застосовується  адекватна контрацепція. Якщо пацієнтка завагітніла під час застосування препарату, її слід поінформувати про можливий шкідливий вплив на плід. Невідомо, чи екскретується Візтар в грудне молоко, тому на час лікування слід припинити годування груддю.

 

Діти. Візтар застосовують у дітей будь-якого віку при лікуванні гострих нелімфобластних лейкозів, гострих лімфобластних лейкозів, неходжкінських лімфом за життєвими показаннями. Застосування цитарабіну при неходжкінских лімфомах у дітей залежить від стадії захворювання, а також від гістологічного типу лімфоми.

 

Особливості застосування. Візтар повинні призначати тільки лікарі, які мають досвід протипухлинної терапії. Після  розчинення  препарат вводиться негайно. В якості розчинника може застосовуватись вода для ін’єкцій, 0.9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози.

У період здійснення індукції ремісії хворі мають лікуватися в умовах, де лабораторне забезпечення і можливості замісної терапії достатні для проведення моніторингу переносимості ліків і захисту, а також підтримання життя пацієнта, ослабленого токсичною дією ліків.

Розглядаючи доцільність терапії Візтаром, слід оцінити співвідношення потенційної користі для хворого і відомих токсичних ефектів препарату.

До прийняття рішення про початок терапії лікар повинен ознайомитися зі змістом цієї інструкції для застосування. Цитарабін має потужну пригнічуючу  дію відносно функції кісткового мозку. З обережністю слід розпочинати терапію у хворих з попередньою медикаментозною  мієлосупресією. Пацієнти, які отримують цей препарат, повинні перебувати під пильним медичним наглядом, а в період індукції ремісії необхідні щоденні дослідження кількості лейкоцитів і тромбоцитів.

Після зникнення бластних клітин із периферичної крові необхідне регулярне проведення дослідження кісткового мозку.

Необхідна наявність умов і обладнання для лікування потенційно смертельних ускладнень мієлосупресії (інфекцій внаслідок гранулоцитопенії і порушення інших механізмів захисту, а також кровоточивості внаслідок тромбоцитопенії).

Пацієнти, яким призначений Візтар, повинні перебувати під пильним спостереженням. Обов’язково слід часто контролювати кількість тромбоцитів і лейкоцитів і стан кісткового мозку. Якщо пригнічення кісткового мозку препаратом призвело до зниження кількості тромбоцитів до 50х109/л і нижче або зниження кількості    поліморфноядерних    гранулоцитів  до 1х109/л і нижче, слід розглянути питання про припинення або зміну терапії. Кількість формених елементів у периферичній крові може продовжувати знижуватися і після припинення прийому препарату, досягаючи мінімуму через 12 – 24 дні після припинення терапії. Якщо зберігаються показання, то терапія може бути відновлена при чітких ознаках відновлення кісткового мозку (послідовне дослідження мазків).

У місці ін’єкції або інфузії препарату може відмічатися тромбофлебіт, рідко – біль і запалення у місці підшкірного введення. Однак у більшості випадків препарат переноситься добре. При швидкому введенні великих доз може спостерігатися блювання, яке може тривати протягом декількох годин після ін’єкції. Ця дія препарату може бути менш вираженою при проведенні інфузій.        

Препарат слід з обережністю застосовувати і знижувати дозу у хворих з порушеною функцією печінки. У пацієнтів, які отримують Візтар, слід часто контролювати стан кісткового мозку, функцію печінки і нирок.

Як і інші цитотоксичні препарати, Візтар може спричинити гіперурикемію внаслідок швидкого лізису пухлинних клітин. Лікарю слід контролювати рівень сечової кислоти в крові і бути готовим до усунення гіперурикемії медикаментозними або іншими методами.

У пацієнтів, які отримують Візтар у комбінації з іншими препаратами, відмічаються випадки гострого панкреатиту.

Вплив Візтару на персонал внаслідок професійного контакту з препаратом не спостерігався. Може відмічатися легке подразнення очей при випадковому потраплянні в них препарату. Періодичне потрапляння препарату на шкіру або тривалий контакт можуть стати причиною подразнення. При випадковому контакті слід промити забруднену ділянку водою з милом.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Залежно від індивідуальної переносимості Візтар може впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, тому під час лікування не слід керувати автотранспортом.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Одночасне застосування цитарабіну і 5-фтороцитозину призводить до значного збільшення токсичних ефектів (ця комбінація не рекомендується). При одночасному застосуванні з дигоксином відмічається зниження рівноважної концентрації дигоксину у плазмі та його ниркова екскреція.

Спільне застосування цитарабіну з урикозуричними препаратами підвищує ймовірність розвитку нефропатії.

При одночасному застосуванні з препаратами, які мають мієлотоксичну дію, можливе посилення пригнічувального впливу на систему кровотворення.

При одночасному застосуванні з циклофосфамідом підвищується ймовірність розвитку тяжкої кардіоміопатії.

Поєднане застосування Візтару з метотрексатом взаємно посилює цитотоксичну дію.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Точний механізм дії цитарабіну не з’ясований, однак вважається, що він діє шляхом пригнічення синтезу ДНК. Внутрішньоклітинно цитарабін перетворюється на активний метаболіт (цитарабіну трифосфат), який інгібує синтез ДНК. Фермент, що відповідає за це перетворення – дезоксицитидинкіназа – міститься переважно у печінці і, можливо, у нирках. Цитарабін інактивується ферментом цитидиндезаміназою, який виявлено у тонкому кишечнику, нирках і печінці. Співвідношення активуючого (дезоксицитидинкінази) та інактивуючого ферменту (цитидиндезамінази) у клітині визначає чутливість тканини до цитотоксичної дії цитарабіну. Тканини з високою чутливістю мають високий рівень активуючого ферменту.

Цитарабін не впливає на непроліферуючі або проліферуючі клітини поза фазою S або синтезом ДНК. Таким чином, цитарабін є протипухлинним препаратом зі специфічністю до клітинного циклу.

Фармакокінетика. При швидкому внутрішньовенному введенні цитарабін лише в помірній кількості проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, однак після безперервної внутрішньовенної інфузії концентрація у спинномозковій рідині досягає 40–50% стаціонарної концентрації у плазмі. Зв’язування з білками становить 15%. Швидко метаболізується шляхом дезамінування в крові і тканинах, особливо в печінці, і в мінімальній кількості – у спинномозковій рідині.

Період напіввиведення характеризується індивідуальними відмінностями. Виводиться нирками, менше 10% – у незміненому вигляді.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Несумісність. Відомо, що Візтар несумісний з гепарином, інсуліном, метотрексатом, 5-фторурацилом, нафциліном, оксациліном, пеніциліном G, солу-медролом, метилпреднізолону натрію сукцинатом.

 

Термін придатності. 2 роки

 

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25°С.

 

Упаковка. 1 флакон розчину для ін’єкцій по 1 мл або 10 мл у картонній упаковці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. НВ Ремедіз Пвт. Лтд.

 

Місцезнаходження. Офіс 3131, корпус Д, 3-їй поверх, Оберой Гарден Естейт, Чандивалі, Андері-Іст, Мумбай-400 072, Iндія.

 

Власник реєстраційного посвідчення. ОллМед Інтернешнл, Інк., США.