ЦИПРОБАКС

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Біовіта Лабораторіз Пвт. Лтд., Індія

Міжнародна непатентована назва: Ciprofloxacin

АТ код: J01MA02

Форма випуску: Розчин для інфузій, 2 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1

Діючі речовини: 100 мл розчину містить 200 мг ципрофлоксацину

Допоміжні речовини: Натрію хлорид, кислота молочна, динатрію едетат (трилон Б), натрію гідроксид*, кислота хлористоводнева концентрована*, вода для ін’єкцій

Фармакотерапевтична група: Фторхінолони

Показання: Дорослі
Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені чутливими до ципрофлоксацину збудниками:
- інфекції дихальних шляхів; пневмонії, спричинені Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella та стафілококами;
- інфекції середнього вуха та придаткових пазух носа;
- інфекції очей;
- інфекції органів черевної порожнини, бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, а також перитоніт;
- інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
- інфекції органів малого таза (гонорея, аднексит, простатит);
- інфекції шкіри та м’яких тканин;
- інфекції кісток та суглобів;
- сепсис;
- профілактика та лікування інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом (у тому числі під час лікування імунодепресантами та при нейтропенії).
Діти
Як препарат другого або третього ряду для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених E. coli, у дітей віком від 1 до 18 років, а також для лікування загострень легеневих інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa, у дітей віком від 5 до 18 років з муковісцидозом легень.


Дорослі та діти
Зниження ризику виникнення або прогресування сибірки після аерогенного контакту з Bacillus anthracis.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/11001/02/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ЦИПРОБАКС

(CYPROBAX)

 

 

Склад.

діюча речовина: 100 мл розчину містить 200 мг ципрофлоксацину;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота молочна, динатрію едетат (трилон Б), натрію гідроксид*, кислота хлористоводнева концентрована*, вода для ін’єкцій.

_________________

*Речовини для регулювання рН середовища

 

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи фторхінолонів.

Код АТС J01MA02.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання.

Дорослі

Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені чутливими до ципрофлоксацину збудниками:

-        інфекції дихальних шляхів; пневмонії, спричинені Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella та стафілококами;

-        інфекції середнього вуха та придаткових пазух носа;

-        інфекції очей;

-        інфекції органів черевної порожнини, бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, а також перитоніт;

-        інфекції нирок і сечовивідних шляхів;

-        інфекції органів малого таза (гонорея, аднексит, простатит);

-        інфекції шкіри та м’яких тканин;

-        інфекції кісток та суглобів;

-        сепсис;

-        профілактика та лікування інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом (у тому числі під час лікування імунодепресантами та при нейтропенії).

Діти

Як препарат другого або третього ряду для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених E. coli, у дітей віком від 1 до 18 років, а також для лікування загострень легеневих інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa, у дітей віком від 5 до 18 років з муковісцидозом легень.

 

 

Дорослі та діти

Зниження ризику виникнення або прогресування сибірки після аерогенного контакту з Bacillus anthracis.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або іншого компонента препарату, а також до інших фторхінолонів.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину, з огляду на клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину в плазмі крові.

 

Спосіб застосування та дози.

Для внутрішньовенного введення краще за все застосовувати коротку інфузію (яка повинна тривати 60 хвилин).

Ципрофлоксацин не слід застосовувати як препарат першого вибору для лікування пневмококової пневмонії.

Для дорослих рекомендовані такі дози:

-    при інфекціях дихальних шляхів та при інших інфекціях, залежно від ступеня тяжкості процесу та виду збудника, препарат вводять у дозі 200-400 мг двічі на добу;

-    при інфекціях сечовивідних шляхів (у тому числі при гострому неускладненому циститі у жінок, а також при  гострій неускладненій гонореї) вводять у дозі 100 мг двічі на добу;

-    при тяжких або рецидивуючих інфекціях, інфекціях органів черевної порожнини, кісток та суглобів, спричинених Pseudomonas або стафілококами, при перитоніті та сепсисі, а також при гострих пневмоніях, спричинених Streptococcus pneumoniae, дозу слід збільшити до  400 мг тричі на добу.

Максимальна добова доза у вищезазначених випадках не повинна перевищувати 1200 мг.

Для профілактики і лікування сибірки призначають 400 мг 2 рази на добу. Максимальна разова доза – 400 мг, максимальна добова – 800 мг.

Пацієнтам літнього віку слід призначати нижчі дози ципрофлоксацину, виходячи з тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.

Дітям препарат допустимо призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик / користь – через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколосуглобових тканин.

-    При ускладненнях муковісцидозу легень, спричинених Pseudomonas aeruginosa, дітям віком від 5 до 18 років призначають 10 мг/кг маси тіла 3 рази на добу. Максимальна добова доза – 1200 мг. Тривалість лікування становить 10-14 днів.

-    При інфекціях сечовивідних шляхів або пієлонефриті доза повинна становити від 6 до  10 мг/кг маси тіла кожні 8 годин. Разова доза не повинна перевищувати 400 мг.

-    Для профілактики і лікування сибірки призначають 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу. Максимальна разова доза – 400 мг, максимальна добова – 800 мг.

Дозування при порушенні функції нирок у дорослих:

-    при кліренсі креатиніну від 31 до 60 мл/хв/1,73 м2 або його концентрації в плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна доза ципрофлоксацину при внутрішньовенному введенні – 800 мг на добу;

-    при кліренсі креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2 або менше або його концентрації в плазмі крові від 2 мг/100 мл і вище максимальна доза препарату при парентеральному введенні – 400 мг на добу; у дні проведення гемодіалізу препарат вводять після цієї процедури;

-    при проведенні гемодіалізу максимальна внутрішньовенна доза ципрофлоксацину становить 400 мг на добу; у дні проведення гемодіалізу ципрофлоксацин вводять після цієї процедури;

-    при проведенні перитонеального діалізу Ципробакс додають до діалізату (внутрішньоперитонеальне введення): 50 мг ципрофлоксацину на 1 літр діалізату вводять 4 рази на добу кожні 6 годину.

Даних про дозування при порушенні функції нирок у дітей немає.

При порушенні функції печінки немає необхідності коригувати дозу.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та результатів бактеріологічних досліджень.

Тривалість лікування при гострій неускладненій гонореї та циститі становить 1 добу. При інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини тривалість лікування – до 7 діб. При інфекціях, спричинених стрептококами та хламідіями, лікування повинно тривати не менше 10 діб. При остеомієліті курс терапії може бути продовжений до 2 місяців. При легеневій формі сибірки препарат вводять протягом 2 місяців, введення препарату слід починати одразу після припущення або підтвердження інфікування. При інших інфекціях тривалість курсу лікування зазвичай становить 7-14 діб. У хворих з ослабленим імунітетом лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії.

Лікування рекомендується продовжувати протягом принаймні трьох діб після нормалізації температури тіла або зникнення клінічних симптомів.

 

Побічні реакції.

З боку кровотворної та лімфатичної систем

-       Нечасто: еозинофілія, лейкопенія;

-       рідко: анемія, гранулоцитопенія, лейкоцитоз, зміна рівня протромбіну, тромбоцитопенія, тромбоцитоз;

-       дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: гемолітична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення діяльності кісткового мозку.

З боку нервової системи

-       Нечасто: головний біль, запаморочення, втома, безсоння, збудження, сплутаність свідомості;

-       рідко: галюцинації, потовиділення, парестезії, відчуття страху, нічні жахи, депресія, тремор, судоми, послаблення відчуттів, дезорієнтація;

-       дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: нестійка поведінка, психози, підвищений збільшений внутрішньочерепний тиск, атаксія, гіперестезія, судоми, сонливість, порушення координації.

З боку органів чуття

-       Нечасто: порушення смаку та зорові розлади;

-       рідко: дзвін у вухах, тимчасова глухота (особливо відносно високих частот), зорові розлади (диплопія, порушення сприйняття кольору);

-       дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: втрата смаку (зазвичай тимчасова).

З боку серцево-судинної системи

-       Рідко: тахікардія, мігрень, слабкість, гарячі припливи та потовиділення, периферичний набряк, зниження артеріального тиску, непритомність;

-       дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: васкуліт, подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, двонаправлена шлуночкова тахікардія.

З боку дихальної системи

-       Рідко: задишка, набряк горла.

З боку травного тракту, печінки, жовчного міхура та жовчних протоків

-       Часто: нудота, діарея;

-       нечасто: блювання, біль у животі, метеоризм, втрата апетиту;

-       рідко: холестатична жовтяниця, псевдомембранозний коліт;

-       дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: гепатит (печінкова недостатність, яка становить загрозу для життя), панкреатит, некроз печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин

-       Часто: висипання;

-       нечасто: свербіж, макулопапульозне висипання, кропив’янка;

-       рідко: реакції фоточутливості;

-       дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: петехії, папули, геморагічні кісти, кірки (в результаті васкуліту), поліморфна ексудативна еритема, нодозна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку кісткової системи та сполучної тканини

-       Нечасто: біль у суглобах;

-       рідко: біль у м’язах, набряк суглобів;

-       дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: тендиніт (особливо тендиніт ахіллового сухожилля), розрив сухожилля, міастенія.

З боку сечовидільної системи

-       Рідко: інтерстиціальний нефрит, тимчасова ниркова недостатність, гематурія та кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит

Загальні порушення

-       Нечасто: біль та васкуліт у місці введення, відчуття загальної слабкості, довготривале застосування вживання може призвести до надлишкового росту резистентних бактерій та грибів (псевдомембранозний коліт, кандидоз);

-       рідко: реакції підвищеної чутливості, спричинене препаратом підвищення температури тіла, анафілактична  реакція (набряк обличчя, ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, поширений шок), яка можлива зразу ж після першої дози, біль у кінцівках, спині та грудях;

-       дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: реакції, схожі на сироваткову хворобу, загострення тяжкої міастенії.

Вплив на лабораторні показники

-       Нечасто: підвищення активності трансаміназ та лужної фосфатази, підвищення рівнів білірубіну, креатиніну та сечовини в сироватці;

-       рідко: гіперглікемія, кристалурія та гематурія;

-       дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: підвищення рівнів амілази та ліпази.

При виникненні тяжких побічних реакцій (особливо реакцій підвищеної чутливості, псевдомембранозного коліту, порушень з боку центральної нервової системи, галюцинацій чи болю в ділянці сухожилля) лікування слід припинити.

 

Передозування.

Немає повідомлень про передозування.

Передозування може спричинити нудоту, блювання, діарею, головний біль і запаморочення; у  більш тяжких випадках можливі також часткове затьмарення свідомості, тремор, галюцинації і судоми. При передозуванні рекомендується симптоматичне лікування. Слід забезпечити достатнє надходження рідини в організм, створення кислої реакції сечі (для попередження утворення кристалів). Гемодіаліз не є клінічно ефективним при інтоксикації.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовують.

 

Діти.

Застосування Ципробаксу дітям допустиме лише за окремими показаннями (див. розділ «Показання») у випадках, коли очікувана користь переважає потенційний ризик. Кількість досліджень, проведених за участю таких пацієнтів, недостатня; не виключена можливість ушкодження суглобового хряща в період росту організму.

 

Особливі заходи безпеки.

Оскільки ципрофлоксацин може спричинити тяжкі реакції з боку центральної нервової системи (судоми, підвищений внутрішньочерепний тиск, психози,  які створюють загрозу для пацієнта, депресії, запаморочення, часткове затьмарення свідомості, нервозність), потрібно особливо обережно призначати ці ліки хворим літнього віку, хворим з порушеннями функції центральної нервової системи (епілепсія, знижений судомний поріг, судоми в анамнезі, зменшений церебральний кровообіг, апоплексія, психічні порушення).

У хворих з тяжкими ураженнями печінки стан може погіршитись.

У хворих з будь-яким типом ниркової недостатності і дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази прийом Ципробаксу може спричинити гемолітичну анемію.

Відомо, що вже перший прийом препарату може спричинити тяжкі алергічні реакції.

 

Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та змішані інфекції, спричинені грампозитивними бактеріями та анаеробними патогенними мікроорганізмами.

Монотерапія ципрофлоксацином не призначена для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, що можуть бути спричинені грампозитивними бактеріями або анаеробними патогенами. У випадку  таких інфекцій одночасно з ципрофлоксацином слід застосовувати відповідні антибактеріальні засоби.

Стрептококові інфекції (у тому числі Strерtососcus рпеитопіае)

Ципрофлоксацин не рекомендований для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевих шляхів

Орхоепідидиміт та запальні хвороби органів таза можуть бути спричинені фторхінолон-резистентними Neissеria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин слід застосовувати разом з іншими належними антибактеріальними засобами, якщо тільки резистентність Neissеria gonorrhoeae не може бути виключена. Якщо через 3 дні лікування клінічного покращення не спостерігається, терапію слід переглянути.

Внутрішньочеревні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину для лікування післяопераційних внутрішньочеревних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При призначенні ципрофлоксацину слід взяти до уваги інформацію щодо резистентності до нього відповідних патогенів у відвіданих пацієнтом країнах.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного аналізу.

Аерозольний контакт зі збудником сибірської виразки

Застосування препарату людям ґрунтується на даних чутливості збудника іп vitrо, даних експериментальних моделей на тваринах. Лікар повинен ознайомитися з національною та/або міжнародною загальновизнаною документацією щодо лікування сибірської виразки.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит

Для лікування інфекцій сечовивідних шляхів ципрофлоксацин застосовують, якщо не можна вдатися до інших видів лікування; його застосування повинно ґрунтуватися на  результатах мікробіологічного аналізу.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Для лікування інших тяжких інфекцій ципрофлоксацин застосовують відповідно до офіційних керівництв або після ретельної оцінки користь/ризик у випадку неможливості застосування інших терапій або після невдачі традиційного лікування та якщо дані мікробіологічного аналізу виправдовують застосування ципрофлоксацину.

Підвищена чутливість

Після разової дози ципрофлоксацину можливе виникнення реакцій гіперчутливості та алергічних реакцій, у тому числі анафілактичних та анафілактоїдних, що можуть бути небезпечними для життя. У випадку появи таких реакцій слід припинити застосування ципрофлоксацину та у разі потреби надати відповідну медичну допомогу.

 

Скелетно-м'язова система

Загалом ципрофлоксацин не слід застосовувати пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання/пошкодження сухожилля, зумовлені лікуванням хінолонами. Однак у деяких випадках після мікробіологічного визначення збудника та оцінки користі-ризику ципрофлоксацин можна призначати таким пацієнтам для лікування певних тяжких інфекцій, зокрема у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли мікробіологічні дані можуть виправдати застосування ципрофлоксацину.

Тендиніт та розрив сухожилля (особливо ахіллового), інколи білатеральні, можуть трапитися вже у перші 48 годин після застосування ципрофлоксацину. Ризик тендінопатії може зростати у пацієнтів літнього віку або у випадку супутнього застосування кортикостероїдів.

За будь-яких ознак тендиніту (наприклад, приболісному  набряканні, запаленні) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ципрофлоксацин з обережністю слід застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс.

Фоточутливість

Було показано, що ципрофлоксацин здатний зумовити реакції фоточутливості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, слід порадити уникати прямого впливу надмірних сонячних променів чи УФ-опромінення у період лікування.

Центральна нервова система

Хінолони відомі здатністю спричиняти судоми або знижувати поріг їх виникнення.

Ципрофлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями ЦНС, які можуть бути схильні до судом. У випадку виникнення судом застосування цинрофлоксацину слід припинити. Психічні реакції можуть виникнути вже після першого застосування препарату. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до таких станів, коли поведінка пацієнта стає для нього загрозливою. У таких випадках слід припинити застосування ципрофлоксацину.

При  застосуванні  ципрофлоксацину  відзначалися  випадки  полінейропатії (визначеної за такими неврологічними симптомами, як біль, відчуття печіння, порушення чутливості або м’язова слабкість, окремо чи у комбінації). Якщо пацієнт має симптоми нейропатії, у тому числі болю, відчуття печіння, поколювання, заніміння та/або слабкість, застосування ципрофлоксацину слід припинити для запобігання розвитку необоротних станів.

Кардіологічні порушення

Оскільки при застосуванні ципрофлоксацину зафіксовано випадки подовження інтервалу QТ, його слід з обережністю застосовувати пацієнтам з ризиком розвитку аритмії типу «пірует».

Травна система

Виникнення тяжкої та стійкої діареї протягом лікування чи після нього (у тому числі протягом кількох тижнів потому) може свідчити про антибіотикоасоційований коліт (загрозливий для життя, з можливим летальним наслідком), що потребує негайного лікування. У таких випадках слід негайно припинити застосування ципрофлоксацину та розпочати  належну терапію. Препарати, що пригнічують перистальтику, за таких обставин.

Нирки та сечовидільна система

При застосуванні ципрофлоксацину відзначені випадки кристалурії. При застосуванні ципрофлоксацину слід вживати належну кількість рідини та уникати надмірної лужності сечі.

Гепатобіліарна система

На тлі застосування ципрофлоксацину відзначені випадки печінкового некрозу та загрозливої для життя печінкової недостатності. У випадку будь-яких ознак хвороб печінки (таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, чутливість живота при пальпації), лікування слід припинити.

Недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

При застосуванні ципрофлоксацину пацієнтам із недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази спостерігалися гемолітичні реакції. Застосування ципрофлоксацину таким пацієнтам слід уникати, якщо лише потенційна користь не переважає можливий ризик.

У такому випадку слід стежити за можливою появою гемолізу.

Резистентність

Протягом лікування ципрофлоксацином чи після того можливе виникнення резистентних до нього бактерій з клінічно вираженою суперінфекцією або без неї. Можливий деякий ризик виділення резистентних до ципрофлоксацину бактерій протягом подовженого лікування та при лікуванні нозокоміальних інфекцій та/або інфекцій, спричинених викликаних видами Staphylococcus та Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин пригнічує СYР1А2, що може призводити до підвищених сироваткових концентрацій супутніх препаратів, що метаболізуються цим ферментом (наприклад теофіліну, клозапіну, ропініролу, тизанідину). Супутнє застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане. Тому за пацієнтами, які застосовують ці препарати супутньою з ципрофлоксацином, слід ретельно спостерігати на  випадок клінічних ознак передозування; також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад,

теофіліну).

Вплив на лабораторні показники

Активність ципрофлоксацину стосовно Мусоbасtеrіит tuberculosis iп vitro може призвести до хибнонегативних результатів аналізів зразку пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Реакції у місці введення

При внутрішньовенному застосуванні ципрофлоксацину відзначалися місцеві реакції, що трапляються частіше, якщо тривалість інфузії становить 30 хв або менше. Вони можуть проявлятися у вигляді місцевих шкірних реакцій, що швидко минають після завершення інфузії. Подальше внутрішньовенне застосування не протипоказане, якщо тільки реакції не повторюються чи не погіршуються.

Під час лікування пацієнти не повинні вживати алкоголь.

Особливі попередження щодо неактивних інгредієнтів

Розчини Ципробаксу містять натрій, тому вони можуть бути шкідливими для пацієнтів, які дотримуються дієти з низьким вмістом натрію.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Ципробакс має незначний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. При звичайних дозах він може погіршити уважність, особливо на початку лікування, титрування доз та якщо препарат застосовують паралельно з алкоголем. Пацієнт повинен мати на увазі, що його здатність до керування автомобілем та іншими механічними засобами під час лікування ципрофлоксацином може бути обмеженою.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації останнього у плазмі крові та розвитку побічних ефектів. З огляду на це слід контролювати концентрацію теофіліну у плазмі крові та адекватно знижувати його дозу.

Комбіноване застосування дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) і деяких нестероїдних протизапальних препаратів (крім ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину в окремих випадках спостерігалося підвищення концентрації сироваткового креатиніну, тому у таких пацієнтів необхідний частий контроль цього показника (2 рази на тиждень).

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та варфарину можливе підсилення дії останнього. Внаслідок взаємодії ципрофлоксацину та глібенкламіду можливе підсилення дії останнього, що проявляється гіпоглікемією.

Сумісне введення Ципробаксу та пробеніциду супроводжується підвищенням концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові.

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може супроводжуватись підвищенням концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може зростати ймовірність виникнення побічних явищ, спричинених метотрексатом. У зв'язку з цим за пацієнтами, які одержують комбіновану терапію метотрексатом і ципрофлоксацином, необхідно встановлювати ретельне спостереження.

Метоклопрамід прискорює абсорбцію ципрофлоксацину, внаслідок чого скорочуються період досягнення максимальної концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові (на біодоступність останнього це не впливає).

У результаті клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення максимальної концентрації тизанідину у плазмі крові (Сmax) у 7 разів, діапазон - 4-21 раз; збільшення показника «площа під кривою концентрація-час» (АUС) у 10 разів, діапазон - 6-24 рази. Зі збільшенням концентрації тизанідину у сироватці крові пов'язані гіпотензивні та седативні побічні явиша. Таким чином, одночасне застосування ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане.

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування дулоксетину та потужних інгібіторів ізоензиму СYР450 1А2 (таких як флювоксамін) може призвести до збільшення АUС і Сmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо взаємодії з ципрофлоксацином, можна передбачити можливість взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину.

Ципробакс можна застосовувати у комбінаціях з азлоциліном та цефтазидимом при інфекціях, спричинених Рseudomonas; з мезлоциліном, азлоциліном та іншими ефективними β-лактамними антибіотиками - при стрептококових інфекціях; з ізоксазолпеніцилінами, ванкоміцином - при стафілококових інфекціях; з метромідазолом,  кліндаміцином – при анаеробних інфекціях.

При супутньому застосуванні ципрофлоксацину та кофеїну чи пентоксифіліну (окспентифіліну) спостерігалося підвищення сироваткових концентрацій цих похідних ксантинів.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призводити до зростання або зниження сироваткових концентрацій останнього, тому його рівні рекомендується контролювати.

У пацієнтів, які застосовували антибактеріальні засоби, в тому числі фторхінолони, часто відзначалося підвищення активності пероральних антикоагулянтів, що може подовжити час кровотечі, тому рекомендується періодично контролювати протромбіновий час. Ризик залежить від основного захворювання, віку та загального стану пацієнта, тому вплив фторхінолону на зростання МНС (міжнародного нормалізованого співвідношення) оцінити складно. Рекомендується часто перевіряти МНС у період супутнього застосування ципрофлоксацину та пероральних антикоагулянтів та протягом ще деякого часу після того.

Супутнє застосування ропініролу та ципрофлоксацину, помірного інгібітору ізоферменту СYР450 1А2, може призвести до підвищення Сmax та АUС ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Протягом супутнього застосування з ципрофлоксацином та деякий час потому рекомендується контролювати побічні ефекти ропініролу та у разі потреби коригувати його дозу.

Після супутнього застосування  250 мг ципрофлоксацину та клозапіну протягом 7 днів сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну зросли на 29 % і 31 % відповідно.

Протягом супутнього застосування з ципрофлоксацином та деякий час потому рекомендується клінічний нагляд за пацієнтами та у разі потреби - корекція дози клозапіну.

Під час лікування ципрофлоксацином існує підвищений ризик розриву сухожилля у пацієнтів, які проходять курс терапії кортикостероїдами.

Призначення деяких нестероїдних протизапальних ліків (особливо опіоїдних аналгетиків, наприклад фенбуфену) у високих дозах разом з хінолонами може спричинити судоми.

Розчин Ципробаксу можна вводити разом тільки з препаратами, сумісність з якими точно

встановлена.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ципрофлоксацин - один з найсильніших синтетичних протимікробних препаратів широкого спектра дії з групи фторхінолонів. Діє бактерицидно. Інгібує субодиницю А ферменту ДНК–гірази бактерій, внаслідок чого порушуються реплікація ДНК і синтез клітинного білка бактерій. Ципрофлоксацин діє як на мікроорганізми, що розмножуються, так і на ті, що перебувають у фазі спокою. Він чинить бактерицидну дію на більшість грамнегативних та на деякі грампозитивні бактерії.

Чутливими до ципрофлоксацину in vitro є такі грамнегативні мікроорганізми:

-    ентеробактерії: E. coli, Shigella spp., Salmonella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis та vulgaris, Serratia marcescens, Hafnia alvei, Edwardsiella tarda, Providencia spp., Morganella morganii, Vibrio spp. та Yersinia spp.

-    Інші бактерії: Aeromonas spp., Plesiomonas shigelloides, Pasteurella multocida, Haemophilus spp., Campylobacter jejuni, Pseudomonas aeruginosa, Neisseria spp. та Moraxella (Branhamella) catarrhalis.

Деякі внутрішньоклітинні патогени, чутливі до ципрофлоксацину: Legionella pneumophila, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii та  Mycobacterium avium та intracellulare.

Підтверджена чутливість in vitro таких грампозитивних бактерій:

-    Staphylococcus spp. (S. aureus, S. haemolyticus, S. hominis та S. saprophyticus), Bacillus anthracis та бактерії з дещо слабшою чутливістю: Streptococcus spp. (S. pyogenes, S. pneumoniae та S. agalactiae) та Enterococcus faecalis.

Бактерії з групи Corynebacterium spp., Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia та maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides, Enterococcus faecium та Treponema pallidum резистентні до ципрофлоксацину.

Фармакокінетика.

Через 60 хвилин після початку інфузії при дозі 200 мг концентрація препарату в сироватці досягає 2,1 мкг/мл. У сечі концентрація препарату протягом перших 2 годин після введення майже в 100 разів більша, ніж у сироватці. Період напіввиведення становить приблизно 3-5 годин.

Ципрофлоксацин виводиться, головним чином, з сечею. Через 48 годин виводяться 30-50 % дози в незміненому стані, а також активні метаболіти та 11-12 % неактивних метаболітів. За цей час до 8 % метаболітів виводяться з фекаліями. Нирковий кліренс ципрофлоксацину, який становить приблизно 5 мл/сек, перевищує нормальну клубочкову фільтрацію. Можливо, значна частина ципрофлоксацину активно виділяється через канальці нирок.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтувато-зеленуватого кольору, практично без механічних включень.

 

Несумісність.

Ципробакс, розчин для інфузій, сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду, розчином Рінгера, розчином Гартмана (лактат Рінгера), 5 % чи 10 % розчином глюкози, 10 % розчином фруктози та 5 % розчином глюкози з 0,225 % NaCl чи 0,45 % NaCl.

Ципробакс не слід змішувати з інфузійними розчинами та ін’єкціями, що мають при рН 3-4 фізичну та хімічну нестабільність (наприклад пеніциліном, гепарином). Якщо пацієнт потребує паралельного застосування інших ліків, ці препарати слід приймати окремо від ципрофлоксацину.

 

Термін придатності.

 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 100 мл у полімерні флакони з полімерною кришечкою або в скляні флакони з гумовою кришечкою. 1 флакон у полімерну вставку, яка вкладається разом з інструкцією для медичного застосування в картонну коробку.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

Біовіта Лабораторіз Пвт. Лтд.

 

Місцезнаходження.

В705, Вардхаман ватіка, Г.Б. Роуд, Манпада, Тейн (В), Індія.

 

Заявник. ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНЕ АГЕНТСТВО «ПРО-ФАРМА».