АП-ГРЕЙТ

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Мепро Фармасютікалз Пвт. Лтд., Індія

Міжнародна непатентована назва: Tadalafil

АТ код: G04BE08

Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, по 10 мг № 1, № 2, № 4

Діючі речовини: 1 таблетка містить 10 мг тадалафілу

Допоміжні речовини: Лактоза, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, вода очищена; покриття для таблетки 10 мг: пропіленгліколь, індигокармін (Е 132), спирт ізопропіловий, метиленхлорид.

Фармакотерапевтична група: Препарати, які стимулюють переважно функції спинного мозку

Показання:  Лікування еректильної дисфункції.
 Препарат ефективний за наявності сексуальної стимуляції.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/10848/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

АП-грейт

(UP-great)

Склад:

діюча речовина:  тадалафіл;

1 таблетка містить 10 або 20 мг тадалафілу;

допоміжні речовини: лактоза, гідроксипропілцелюлоза,  натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат,   целюлоза мікрокристалічна,   магнію стеарат,  вода очищена;

покриття для таблетки 10 мг:  пропіленгліколь,  індигокармін (Е 132),  спирт ізопропіловий,   метиленхлорид;

покриття для таблетки 20 мг:  пропіленгліколь,  титану діоксид (Е 171),  заліза оксид        (Е 172),  спирт ізопропіловий,  метиленхлорид,  гідроксипропілметилцелюлоза.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування еректильної дисфункції.

  Код АТС G04B E08.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Ø    Лікування еректильної дисфункції.

Ø    Препарат ефективний за наявності сексуальної стимуляції.

 

Протипоказання.

Ø    Підвищена чутливість до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента препарату,

Ø    одночасна терапія будь якими органічними нітратами.

Ø    Препарати для лікування порушень ерекції, у тому числі АП-грейт, не повинні застосовуватися у чоловіків із серцевими захворюваннями, для яких сексуальна активність є протипоказаною. Лікарі повинні зважати на потенційний серцевий ризик сексуальної активності для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.

Ø    Наступні групи пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями не були включені у клінічні дослідження, тому застосування тадалафілу у них протипоказане:

-                                            пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів;

-                                            пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає під час статевих актів;

-                                            пацієнти із серцевою недостатністю, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця, протягом останніх 6 місяців;

-                                            пацієнти з неконтрольованими аритміями, артеріальною гіпотензією (<90/50 мм Hg) чи неконтрольованою гіпертензією;

-                                            пацієнти після інсульту, що стався протягом останніх 6 місяців.

Ø    АП-грейт протипоказаний пацієнтам із втратою зору одного ока в результаті неартеріальної  передньої ішемічної оптичної нейропатії (НАПІОН) незалежно від того, чи було це пов'язано із попереднім впливом інгібіторів ФДЕ 5.

 

 

 

Спосіб застосування та дози.

Застососвують дорослим (чоловікам) внутрішньо, незалежно від прийому їжі.

Препарат слід приймати як мінімум за 30 хв. до передбачуваної сексуальної активності.

Ефект препарату може зберігатися протягом 36 годин після прийому.

Дорослі чоловіки: звичайна рекомендована доза становить 10 мг. У пацієнтів, у яких тадалафіл у дозі 10 мг не дає адекватного ефекту, доцільно застосовувати дозу 20 мг.

Максимальна рекомендована частота прийому – 1 раз на добу.

Тадалафіл у дозі 10 і 20 мг призначається для застосування перед передбачуваною сексуальною активностю і не рекомендований для безперервного щоденного застосування.

У пацієнтів, які планують часте застосування препарату (наприклад, не рідше двох разів на тиждень) може бути доцільним режим щоденного застосування низької дози препарату АП-грейт, на основі вибору пацієнта і рішення лікаря.

Для щоденного застосування рекомендована доза становить 5 мг/добу у приблизно однаковий час. Доза може зменшуватися до 2,5 мг 1 раз/добу, що базується на індивідуальній толерантності. 

Доцільність тривалого щоденного  застосування повинна періодично переоцінюватися.

Пацієнти похилого віку: у чоловіків похилого віку корекції дозування  не вимагається.

Пацієнти із порушеною функцією нирок: у пацієнтів із легкими чи середніми порушеннями ниркової функції не вимагається  корекції дозування. Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю максимальна рекомендована доза становить 10 мг, щоденне застосування не рекомендовано.

Пацієнти із порушеною функцією печінки: рекомендована доза препарату АП-грейт становить 10 мг, яку слід застосовувати перед передбачуваною сексуальною активності незалежно від вживання  їжі. Клінічні дані про безпеку препарату АП-грейт у пацієнтів із  тяжкою  печінковою  недостатністю (клас С за Child-Pugh) обмежені, тому лікар повинен уважно та індивідуально оцінити переваги/ризики даної терапії. Дані щодо застосування тадалафілу у дозах, вищих за 10 мг у пацієнтів із пошкодженнями печінки відсутні. Дозування один раз на день не було оцінене у пацієнтів із пошкодженнями печінки, тому лікар повинен уважно та індивідуально оцінити переваги/ризики даної терапії.

Пацієнти із діабетом: у пацієнтів із діабетом не вимагається  корекції дозування.

 

Побічні реакції.

         Небажаний ефект, про який повідомлялося найчастіше - головний біль (≥10%).

Інші небажані ефекти (≥1%, <10%): біль у спині, диспепсія, запаморочення, гіперемія, міалгія, закладеність носа.

У поодиноких випадках (≥0,1%, <1%) - набряк повік, відчуття болю в очах, кон’юнктивальна гіперемія.

У постмаркетингових дослідженнях дуже рідко спостерігалися такі побічні дії.

Загальні реакції: реакції гіперчутливості, такі як висипання, уртикарія та набряк обличчя, синдром Стівенса-Джонсона та ексфоліативний дерматит.

Серцево-судинна та цереброваскулярна система: повідомлялось про серйозні побічні дії з боку серцево-судинної системи, такі як гіпотензія, гіпертензія, інфаркт міокарда, раптова кардіологічна смерть, інсульт, стенокардія, відчуття серцебиття, пальпітація, синкопальні стани, тахікардія. Більшість пацієнтів, які мали такі побічні дії, раніше мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи. Однак неможливо точно визначити, чи пов’язані ці побічні дії з факторами ризику, чи з тадалафілом, чи із статевою активністю або комбінацією всіх цих чинників. Також повідомлялося про артеріальну гіпотензію (частіше тоді, коли тадалафіл застосовували пацієнти разом з антигіпертензивними засобами), артеріальну гіпертензію та непритомність.

Гастроінтестинальна система: абдомінальний біль, гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, сухість у роті, порушення травлення, блювання, езофагіт, гастрит.

Шкіра та підшкірна клітковина: гіпергідроз (підвищене потовиділення).

З боку нервової системи та органів чуття: затьмарений зір, кон’юнктивіт, неартеріальна передня оптична ішемічна нейропатія, оклюзія вен сітківки, порушення зору, запаморочення, порушення сну, парестезія, гіпестезія, раптова втрата слуху.

З боку органів дихання: порушення дихання (диспное), фарингіт, носова кровотеча.

Урогенітальна система: пріапізм та подовжена ерекція.

Дещо більша  поширеність порушень ЕКГ, перш за все синусова брадикардія, була зареєстрована  у пацієнтів, які  отримували тадалафіл один раз на день у порівнянні із плацебо. Більшість із цих порушень  ЕКГ не були пов'язані із побічними  реакціями.

 

Передозування.

При одноразовому застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу в дозі до 500 мг і при багаторазовому застосуванні тадалафілу пацієнтами з еректильною дисфункцією до 100 мг на добу небажані ефекти були аналогічні тим, що спостерігалися при застосуванні менших доз препарату. У випадку передозування слід застосовувати стандартну симптоматичну терапію.

На елімінацію тадалафілу гемодіаліз впливав неістотно.

Застосування в період вагітності або годування груддю. АП-грейт не застосовують у жінок.

Діти. Не застосовують дітям віком до 18 років.

Особливості застосування.Препарати для лікування еректильної дисфункції, включаючи АП-грейт, не повинні застосовуватися чоловіками із серцевими захворюваннями, для яких сексуальна активність є небажаною. Лікарі повинні зважати на потенційний серцевий ризик сексуальної активності для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які вони вже мають.

Необхідно враховувати потенційний ризик ускладнень для таких груп пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями:

- пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів;

- пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає під час статевих актів;

- пацієнти із серцевою недостатністю, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця, протягом останніх 6 місяців;

- пацієнти з неконтрольованими аритміями, артеріальною гіпотензією (<90/50 мм. рт. ст.) чи неконтрольованою артеріальною гіпертензією;

- пацієнти після інсульту, що стався протягом останніх 6 місяців.

    Оцінка еректильної дисфункції повинна включати визначення потенційних першопричин та ідентифікацію доцільного курсу лікування після відповідного медичного визначення.

    Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повинні зважати на стан серцево-судинної системи своїх пацієнтів, оскільки існує певний ступінь серцевого ризику, асоційований із сексуальною активністю.

Безпека та ефективність комбінацій тадалафілу з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не були досліджені. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується.

Пріапізм спостерігався для інших інгібіторів ФДЕ 5, включаючи тадалафіл. Пацієнтам, у яких виникають ерекції, що тривають 4 години або більше, слід вказати на необхідність негайно звертатися за медичною допомогою. Якщо не буде негайно проведено лікування пріапізму, то це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та довгострокової втрати потенції.

Слід з обережністю призначати АП-грейт пацієнтам, які мають стани, що можуть створювати схильність до пріапізму (такі як серпоподібноклітинна анемія, мієломна хвороба чи лейкемія), чи пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні).

Враховуючи відсутність даних про призначення АП-грейту пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за Чайлд-П’ю (Child-Pugh), пацієнтам цієї групи препарат призначають з обережністю.

Необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам, що приймають α-1-блокатори (доксазозин), оскільки у деяких хворих одночасний прийом цих препаратів може призвести до симптоматичної гіпотензії. У клінічному фармакологічному дослідженні щодо одночасного прийому однієї дози тадалафілу і тамсулозину, α-блокатора, в якому брали участь 18 добровольців, симптоматичної гіпотензії не було виявлено.

Як і інші інгібітори ФДЕ 5, тадалафіл має системні властивості щодо розширення судин, що може призвести до транзиторного зниження артеріального тиску. Перш ніж призначити АП-грейт, лікар повинен оцінити, чи можуть хворі із серцево-судинними захворюваннями бути схильними до несприятливих вазодилататорних ефектів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід враховувати індивідуальну реакцію на препарат (можливе зниження артеріального тиску, запаморочення, порушення зору), особливо на початку лікування та при зміні  дозування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Не очікується, що тадалафіл буде спричинювати клінічно значуще інгібування чи індукування кліренсу лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоформи CYP450, включаючи CYP3A4, CYP1A2, CYP2D6, CYP2C19, CYP2Е1 та CYP2С9. Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 – кетоконазол (400 мг на день) - збільшує площу під кривою “концентрація-час” (AUC) однієї дози тадалафілу на 312% і максимальну концентрацію (Сmax) на 22% , кетаконазол (200 мг щоденно) збільшує AUC однієї дози тадалафілу на 107% і Сmax – на 15% щодо значень AUC і Сmax для одного тадалафілу.

Ритонавір (200 мг двічі на день), інгібітор CYP3A4, 2С9, 2С19 та 2D6 збільшують AUC однієї дози тадалафілу на 124%, не змінюючи Сmax. Хоча специфічні взаємодії не були досліджені, можна очікувати, що інші інгібітори протеази, такі як саквінавір та інші інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин, ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію тадалафілу в плазмі.

Селективний індуктор CYP3A4 рифампіцин (600 мг на день) знижує величину AUC однієї дози тадалафілу на 88% і Сmax на 46% порівняно зі значеннями AUC і Сmax для одного лише тадалафілу. Можна очікувати, що супутнє введення інших індукторів CYP3A4 також знижуватиме концентрацію тадалафілу в плазмі.

Тадалафіл не мав клінічно істотного ефекту на експозицію (AUC) S-варфарином чи          R-варфарином, а також не мав впливу на протромбіновий час, індукований варфарином.

Тадалафіл не потенціював збільшення часу кровотечі, спричиненого ацетилсаліциловою кислотою.

Тадалафіл має системні вазодилататорні властивості, що може збільшувати гіпотензивні ефекти антигіпертензивних препаратів. Крім того, у хворих з важко контрольованою артеріальною гіпертензією, які приймають декілька гіпотензивних препаратів, спостерігалось більше зниження артеріального тиску. У більшості хворих зниження артеріального тиску не супроводжувалось гіпотензивними симптомами. Необхідно давати відповідні рекомендації пацієнтам, що лікуються гіпотензивними лікарськими засобами  та АП-грейтом.

Істотного зниження артеріального тиску не спостерігалось у пацієнтів, що приймали     АП-грейт і селективний α-1-блокатор - тамсулозин.

При призначенні тадалафілу здоровим добровольцям, що приймали α-1-блокатор - доксазозин (8 мг на день), спостерігалось посилення гіпотензивного ефекту. Кількість пацієнтів з потенційно клінічно істотним зниженням артеріального тиску була вища при прийомі двох препаратів. У деяких пацієнтів спостерігалось запаморочення. Випадків непритомності не було. Більш низькі дози доксазину не досліджувались.

Тадалафіл не впливав на концентрацію алкоголю, а алкоголь не впливав на концентрацію тадалафілу. При вживанні високих доз алкоголю (0,7 г/кг) додатковий прийом тадалафілу не призводив до статистично значимого зниження артеріального тиску. У деяких пацієнтів спостерігалось постуральне запаморочення і ортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу при вживанні більш низьких доз алкоголю (0,6 г/кг) не спричиняв артеріальну гіпотензію, а запаморочення спостерігалось з тією ж частотою, що і при вживанні одного алкоголю.

Сумісний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) з тадалафілом знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни експозиції (AUC) тадалафілу.

При прийомі тадалафілу з теофіліном не спостерігалося ніякої фармакокінетичної чи фармакодинамічної взаємодії.

Н2-антагоністи: збільшення шлункової рН після прийому нізатидину не мало клінічно значущого ефекту на фармакокінетику тадалафілу.

 

 

 Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5). Коли сексуальна стимуляція спричинює локальне вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ в печеристому тілі. Це приводить до релаксації гладких м’язів і припливу крові до тканин статевого члена, створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.

Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ 5. ФДЕ 5 є ферментом, який був знайдений у гладких м’язах печеристого тіла, судинних і вісцеральних гладких м’язах, скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 є сильнішим, ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ 1, ФДЕ 2 ФДЕ 4 і ФДЕ 7, що є наявними у серці, мозку, кровоносних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3, що є ферментом, наявним у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 є важливою, оскільки ФДЕ 3 є ферментом, який відіграє певну роль у скороченні серцевого м’яза. Крім того, тадалафіл приблизно у 700 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 6, що є ферментом, наявним у сітківці і відповідальним за фототрансдукцію. Тадалафіл також у 9 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 8, ФДЕ 9 і ФДЕ 10, а також у 14 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 11. Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти ФДЕ 8 через    ФДЕ 11 не висвітлювались. Препарат діє протягом 36 годин. Ефект виникає вже через     16 хв після прийому дози за наявності сексуального збудження.

АП-грейт, введений здоровим добровольцям, не викликав істотної різниці порівняно з плацебо за показниками систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи (середнє максимальне зниження 1,6/0,8 мм рт. ст. відповідно), систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні стоячи (середнє максимальне зниження 0,2/4,6 мм рт. ст. відповідно) та істотної зміни частоти серцевих скорочень.

Тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (синій/зелений), що пояснюється низькою спорідненістю тадалафілу щодо ФДЕ 6 порівняно з ФДЕ 5. Крім того, не спостерігається впливу тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск і розмір зіниці.

Плацебо-контрольоване дослідження показало, що прийом тадалафілу протягом 6 місяців не мав клінічно значущого впливу на характеристики сперми. У чоловіків тадалафіл не впливав на рівень тестостерону, лютеїнізуючого чи фолікулостимулюючого гормона в крові.

Фармакокінетика. Всмоктування. Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Сmax досягається, в середньому, через 2 години після прийому.

Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від прийому їжі. Тому          АП-грейт можна приймати з їжею чи без неї. Час введення дози (вранці чи ввечері) не мав клінічно значущого ефекту на швидкість і ступінь всмоктування.

Розподіл. Середній об’єм розподілу становить близько 63 л. При терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу в плазмі зв’язано з протеїнами.

Менше ніж 0,0005% введеної дози було виявлено у спермі здорових добровольців.

Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізується ізоформою 3А4 цитохрому Р450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активність щодо ФДЕ 5 у 13 000 разів менше, ніж тадалафіл. Таким чином, очікується, що метаболіт не буде виявляти клінічної активності у концентраціях, що спостерігаються.

Виведення. Середній період напіввиведення у здорових добровольців становить  17,5 години. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, більшою мірою – з фекаліями (приблизно 61% дози) і меншою - із сечею (приблизно 36% дози).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Таблетки, вкриті оболонкою по 10 мг: блакитного кольору, круглі, двоопуклі;

Таблетки, вкриті оболонкою по 20 мг: світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі з написом «20» з одного боку.

Несумісність. Не слід призначати препарат одночасно з органічними нітратами у будь-якій лікарській формі.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25° С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 1, 2 або 4 таблетки в упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник Мепро Фармасьютикалс ПВТ ЛТД  для