Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: АстраЗенека АБ, Швеція

Міжнародна непатентована назва:

АТ код: C07FB02

Форма випуску: Таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою № 30 у флаконах

Діючі речовини: 1 таблетка містить 5 мг фелодипіну та 47,5 мг метопрололу сукцинату, що відповідає 50 мг метопрололу тартрату

Допоміжні речовини: Кремнію діоксид; етилцелюлоза; гідроксипропілцелюлоза; гідроксипропілметилцелюлоза; лактоза безводна; целюлоза мікрокристалічна; олія рицинова, поліетоксильована, гідрогенізована; пропілгалат; натрію силікату алюмінію; натрію стеарилфумарат; парафін; поліетиленгліколь; титану діоксиду (E 171); заліза оксид жовтий (Е 172); заліза оксид червоний (E 172).

Фармакотерапевтична група: Бета-адреноблокатори

Показання: Артеріальна гіпертензія. Логімакс застосовується у випадку, коли монотерапія бета-блокаторами або антагоністами кальцію дигідропіридинового ряду є недостатньою.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/10831/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛОГІМАКС

 (LOGIMAX®)

 

Склад:

діюча речовина:

1 таблетка містить 5 мг фелодипіну та 47,5 мг метопрололу сукцинату, що відповідає 50 мг метопрололу тартрату;

допоміжні речовини: кремнію діоксид; етилцелюлоза; гідроксипропілцелюлоза; гідроксипропілметилцелюлоза; лактоза безводна; целюлоза мікрокристалічна; олія рицинова, поліетоксильована, гідрогенізована; пропілгалат; натрію силікату алюмінію; натрію стеарилфумарат; парафін; поліетиленгліколь; титану діоксиду (E 171); заліза оксид жовтий (Е 172); заліза оксид червоний (E 172).

 

Лікарська форма.  Таблетки,  вкриті оболонкою, пролонгованої дії.

 

Фармакотерапевтична група. Антагоністи кальцію та бета-блокатори. Код ATC C07F B02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія.

Логімакс застосовується у випадку, коли монотерапія бета-блокаторами або антагоністами кальцію дигідропіридинового ряду є недостатньою.

 

Протипоказання.

Відома гіперчутливість до будь-якого компонента препарату або до інших дигідропіридинів або бета-блокаторів. Гострий інфаркт міокарда. Нестабільна стенокардія. Атріовентрикулярна (АВ) блокада II та III ступеня. Декомпенсована серцева недостатність (набряк легень, гіпоперфузія або артеріальна гіпотензія); тривала або періодична інотропна терапія агоністами бета-рецепторів. Симптоматична брадикардія або артеріальна гіпотензія. Синдром слабкості синусового вузла. Кардіогенний шок. Тяжке захворювання периферичних судин із загрозою розвитку гангрени. Пацієнти з підозрою на гострий інфаркт міокарда при частоті серцевих скорочень < 45 уд/хв, інтервалі P-Q > 0,24 с або при систолічному артеріальному тиску < 100 мм рт. ст.

Як початкове лікування у пацієнтів, які раніше не лікувалися.

Вагітність. Період годування груддю.

Дитячий вік.

 

Спосіб застосування та дози.

Доза підбирається індивідуально.

Початкова доза базується на досвіді попереднього лікування бета-блокаторами або антагоністами кальцію.

Рекомендована добова доза Логімаксу становить одна таблетка на добу. Приймають вранці, запиваючи водою.

Таблетку не слід ділити або розжовувати. Таблетку можна приймати натщесерце або разом із легкою їжею з низьким вмістом жирів та вуглеводів.

 

 

 

Пацієнти з порушенням  функції нирок

Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату в плазмі крові. Коригування дози не потрібне. Проте Логімакс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з тяжким порушеннями функції нирок.

 

Пацієнти з порушенням функції печінки

Зазвичай у пацієнтів з цирозом печінки коригування дози препарату Логімакс не потрібне, оскільки метопролол має низький ступінь зв’язування з білками (5-10 %). При ознаках дуже тяжкого порушення функції печінки (наприклад, у пацієнтів після операції шунтування) не слід призначати Логімакс у дозах вище 5/50 мг.

 

Пацієнти літнього віку

Зазвичай достатньо однієї таблетки на добу.

 

Побічні реакції.

Найпоширенішими побічними реакціями, про які повідомлялося під час клінічних досліджень Логімаксу, були головний біль (11 %), набряк щиколоток та почервоніння обличчя. Небажані побічні явища  можуть виникати на початку лікування або у випадку збільшення дози і зазвичай тривають не довго. Більшість побічних реакцій вважають пов’язаними з властивостями фелодипіну розширювати судини.

 

 

При монотерапії фелодипіном також повідомлялося про такі побічні ефекти:

 

 

Повідомлялося про поодинокі випадки сплутаності свідомості та порушення сну, але певного зв’язку з фелодипіном встановити не вдалося.

Після лікування фелодипіном пацієнтів з вираженим гінгівітом/періодонтитом було описано випадки гіпертрофічного гінгівіту. Ретельна гігієна ротової порожнини може запобігати або зменшувати набряк. Гіперглікемія вважається специфічною для цієї групи препаратів побічною реакцією, але при лікуванні фелодипіном повідомлення надходили тільки в поодиноких випадках.

 

При монотерапії метопрололом повідомлялося про такі побічні ефекти:

 

 

Повідомлялося про окремі випадки артралгії, гепатиту, м’язової ригідності, сухості у роті, симптоми, подібні до кон’юнктивіту, риніту, порушення концентрації уваги та гангрену у пацієнтів із тяжкими захворюваннями периферичних судин.

 

Передозування.

Симптоми.

Логімакс - препарат пролонгованої дії, тому початок виникнення симптомів може бути відстрочений на 12 - 16 годин, а тяжкі симптоми можуть спостерігатися через кілька діб.

 

Фелодипін: найбільший ризик становить вплив на кровообіг: брадикардія (іноді тахікардія), зниження артеріального тиску (АТ). АV-блокада I-III ступеня, АV-дисоціація, шлуночкова екстрасистолія, фібриляція шлуночків, асистолія. Запаморочення, головний біль, порушення свідомості, кома, конвульсії. Задишка, набряк легень (несерцевий) та зупинка дихання. Можливий РДСД (респіраторний дистрес-синдром дорослих). Ацидоз, гіпокаліємія, гіперглікемія, можлива гіпокальціємія. Припливи крові до обличчя, гіпотермія. Нудота та блювання.

 

Метопролол: серцево-судинні симптоми є найчастішими, проте у деяких випадках можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення дихання. Брадикардія. АV-блокада I-III ступеня, асистолія, зниження АТ, недостатня периферична перфузія, серцева декомпенсація, кардіогенний шок. Пригнічення дихання, зупинка дихання. Інші: стомлюваність, хиткість ходи, втрата свідомості, дрібнорозмашистий тремор, конвульсії, підвищенна пітливість, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливий спазм стравоходу, гіпоглікемія або гіперглікемія, гіперкаліємія. Вплив на нирки. Тимчасовий міастенічний синдром. Одночасне вживання алкоголю, застосуваня гіпотензивних препаратів, хінідину або барбітуратів може погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хвилин - 2 години після прийому препарату.

 

Лікування

Фелодипін: прийом активованого вугілля, за необхідності – промивання шлунка, у деяких випадках навіть на пізній стадії. Увага! Атропін (0,25-0,5 мг внутрішньовенно дорослим) слід ввести перед промиванням шлунка (через ризик вагусної стимуляції). Моніторування ЕКГ. Використання апарату штучного дихання (якщо потрібно). Корекція кислотно-лужного та електролітного балансу. У випадку брадикардії та блокади: атропін 0,5-1 мг внутрішньовенно дорослим, можливо повторне введення, або спочатку ізопреналін у дозі 0,05-0,1 мкг/кг/хв. У тяжких випадках на ранніх стадіях – штучний водій серцевого ритму. У випадку артеріальної гіпотензії: внутрішньовенні розчини, кальцію глубіонат (9 мг Ca/мл) дорослим 20(-30) мл внутрішньовенно протягом 5 хв або шляхом інфузії (3-5 мг Ca/кг – дітям) спочатку та повторно за потреби, адреналін або допамін за необхідності. У тяжких випадках можна ввести глюкагон. Моніторинг дихальної та  серцево-судинної систем. Діазепам у разі судом. Симптоматична та підтримуюча  терапія.

 

Метопролол: прийом активованого вугілля, за необхідності-промивання шлунка. Увага! Атропін (0,25–0,5 мг внутрішньовенно дорослим) слід ввести перед промиванням шлунка (через ризик вагусної стимуляції). За показаннями слід провести інтубацію та застосувати апарат штучного дихання. Відповідне збільшення об’єму рідини. Інфузійно – глюкозу. Моніторування ЕКГ. Атропін у дозі 1-2 мг внутрішньовенно, можливо повторно (особливо у випадках вагусних симптомів). У випадку пригнічення функції міокарда: інфузія добутаміну або допаміну та кальцію глубіонату     9 мг/мл, 10 - 20 мл. Глюкагон у дозі 50-150 мкг/кг внутрішньовенно протягом 1 хв, потім також можна застосувати інфузію амринону. У деяких випадках було ефективним додавання адреналіну (епінефрину). Інфузія натрію (хлорид або бікарбонат) у випадку подовження QRS-комплексу та аритмії. Можливо – штучний водій ритму (кардіостимуляція). У разі зупинки кровообігу, пов’язаної з передозуванням, слід розпочати реанімацію та продовжувати протягом кількох годин.  При бронхоспазмі застосовують тербуталін (ін’єкція або інгаляція). Симптоматична терапія.

 

Застосування у період вагітності  або  годування груддю.

Вагітність

Логімакс протипоказаний у період вагітності.

 

Годування груддю

Фелодипін та метопролол проникають у грудне молоко. У разі необхідності лікування слід вирішити питання  щодо припинення годування груддю.

 

Діти. Досвіду застосування препарату Логімакс у дітей немає, тому препарат не призначають даній віковій групі.

 

Особливості  застосування.

Логімакс слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати дигіталісу, пацієнтам з аортальним стенозом, із серцевою недостатністю після гострого інфаркту міокарда, пацієнтам з артеріальною гіпотензією, яка у чутливих суб’єктів може призвести до ішемії міокарда, та пацієнтам з тяжкими гострими патологічними станами, що супроводжуються метаболічним ацидозом.  Логімакс може посилювати симптоми захворювання периферичних судин, наприклад, переміжну кульгавість.

 

Логімакс не можна призначати пацієнтам з латентною або маніфестною серцевою недостатністю без супутнього лікування такого стану.

 

При лікуванні Логімаксом ризик впливу на метаболізм вуглеводів або ризик виникнення прихованої гіпоглікемії менший, ніж при застосуванні неселективних бета-блокаторів.

 

В окремих випадках може загострюватися існуюче помірно виражене порушення АV-провідності (може призводити до АV-блокади).

 

Пацієнтам, які приймають Логімакс, не слід вводити внутрішньовенно верапаміл.

 

У пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота та тяжкість нападів стенокардії може збільшуватися внаслідок опосередкованого альфа-рецепторами спазму коронарних судин. Тому таким пацієнтам неселективні бета-блокатори не можна призначати, селективні  бета-блокатори слід застосовувати з обережністю.

У випадках бронхіальної астми або інших хронічних обструктивних захворювань легень одночасно слід призначати бронходилататори. Може бути необхідним збільшення дози стимуляторів бета-рецепторів.

 

Терапія бета-блокаторами може зменшувати ефективність лікування анафілактичної реакції. Застосування адреналіну у звичайних дозах не завжди призводить до очікуваного терапевтичного ефекту.

Якщо Логімакс призначають пацієнтам з феохромоцитомою,  необхідно призначати                        альфа-адреноблокатори.

 

Слід уникати одночасного застосування Логімаксу з препаратами, що індукують CYP3A4, оскільки така комбінація призводить до значного зменшення рівнів фелодипіну та ризику відсутності ефекту.

Одночасне призначення з препаратами, що є потужними інгібіторами CYP3A4, призводить до значного підвищення рівнів фелодипіну, тому слід уникати застосування такої комбінації. Одночасний прийом грейпфрутового соку призводить до значного зростання рівнів фелодипіну, тому слід уникати такої комбінації.

 

Раптова відміна бета-блокаторів є небезпечною, особливо у пацієнтів групи високого ризику, та може погіршувати перебіг хронічної серцевої недостатності, а також підвищувати ризик інфаркту міокарда та раптової смерті. Тому з будь-яких причин припиняти приймання Логімаксу слід поступово, протягом 1 - 2 тижнів.

 

У випадку хірургічного втручання необхідно попередити анестезіолога, що пацієнт приймає Логімакс. Пацієнтам, які підлягають хірургічному втручанню, припиняти лікування бета-блокаторами не рекомендується.

 

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Під час лікування препаратом Логімакс може виникнути запаморочення та стомлюваність, тому слід утриматись від керування автомобілем або роботи з механізмами.

 

Взаємодія з  іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування засобів, що впливають на систему цитохрому P450, може змінювати концентрацію в плазмі крові як фелодипіну, так і метопрололу. Фелодипін та метопролол не взаємодіють між собою, оскільки вони метаболізуються різними ізоферментами цитохрому P450.

 

Взаємодії з фелодипіном:

фелодипін є субстратом CYP3A4. Препарати, що інгібують або індукують CYP3A4, значно впливають на концентрацію фелодипіну в плазмі крові.

 

Індуктори цитохрому P450:

препарати, що прискорюють метаболізм фелодипіну шляхом індукування цитохрому P450, наприклад, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин, а також звіробій (hypericum perforatum). У випадках одночасного застосування карбамазепіну, фенітоїну та фенобарбіталу значення AUC фелодипіну зменшується на 93 %, а значення Cmax – на 82 %. Слід уникати комбінації з індукторами CYP 3A4.

 

Інгібітори цитохрому P450:

препарати, що посилюють активність інгібіторів CYP 3A4, наприклад, азольні протигрибкові засоби (ітраконазол, кетоконазол), макролідні антибіотики (еритроміцин) та інгібітори                  ВІЛ-протеази. При одночасному застосуванні ітраконазолу значення Cmax фелодипіну зростає у 8 разів, а значення AUC – у 6 разів. Під час одночасного застосування еритроміцину значення Cmax та AUC фелодипіну збільшувалися приблизно в 2,5 разу. Слід уникати комбінації із сильними інгібіторами CYP3A4.

 

Сік грейпфрута інгібує CYP 3A4. Прийом фелодипіну разом із соком грейпфрута збільшує значення Cmax та AUC фелодипіну приблизно в 2 рази. Слід уникати прийому препарату із соком грейпфрута.

 

Такролімус: фелодипін може призводити до підвищення концентрацій такролімусу. У випадках одночасного застосування слід контролювати концентрації такролімусу в сироватці крові, а також може бути необхідним скоригувати дозу такролімусу.

 

Циклоспорин: при одночасному застосуванні циклоспорину та фелодипіну значення Cmax фелодипіну збільшувалося на 150 %, а значення AUC – приблизно на 60 %. На відміну від цього, вплив фелодипіну на кінетику циклоспорину незначний.

 

Циметидин: при одночасному застосуванні циметидину та фелодипіну значення Cmax та AUC фелодипіну зростало приблизно на 55 %.

 

Взаємодія з метопрололом:

метопролол є субстратом ферменту CYP 2D6. Препарати, що інгібують CYP 2D6, наприклад,   хінідин, тербінафін, пароксетин, флюоксетин, сертралін, целекоксиб, пропафенон, дифенгідрамін, можуть впливати на концентрацію метопрололу в плазмі крові. На початку лікування цими препаратами може бути необхідним  зменшення дози Логімаксу.

 

Слід уникати одночасного застосування Логімаксу з такими  препаратами:

 

Похідні барбітурової кислоти:

барбітурати (досліджено для пентобарбіталу) незначною мірою стимулюють метаболізм метопрололу шляхом індукції ферменту.

 

Пропафенон:

пропафенон, подібно до хінідину, пригнічує метаболізм метопрололу через  ізофермент P450 2D6. Результат такої комбінації непередбачуваний, оскільки пропафенон також має властивості блокатора бета-рецепторів.

 

Верапаміл:

у комбінації з бета-блокаторами (описано для атенололу, пропранололу та піндололу) верапаміл може спричиняти брадикардію та зниження артеріального тиску. Верапаміл та бета-блокатори мають адитивну інгібіторну дію на АV-провідність та функцію синусового вузла.

 

Одночасне застосування препарату Логімакс з такими препаратами може потребувати коригування доз:

Антиаритмічні препарати класу I: антиаритмічні засоби I класу та бета-блокатори чинять адитивну негативну інотропну дію, що може призводити до тяжких гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати застосування цієї комбінації при синдромі слабкості синусового вузла та порушеннях АV-провідності. Така взаємодія спостерігалася при застосуванні дизопіраміду.

Дифенгідрамін: дифенгідрамін зменшує (у 2,5 разу) кліренс метопрололу до альфа-гідроксиметопрололу через CYP 2D6 у пацієнтів з швидким процесом гідроксиляції. У той самий час ефекти метапрололу потенціюються.

Клонідин: у випадку раптової відміни клонідину бета-блокатори можуть потенціювати  гіпертензивну реакцію. У випадку, коли необхідно відмінити супутню терапію клонідином,  бета-блокатор слід відмінити за декілька днів до відміни клонідину.

Дилтіазем: дилтіазем та бета-блокатори чинять адитивну інгібуючу дію на АV-провідність та функцію синусового вузла. Повідомлялося про випадки вираженої брадикардії при лікуванні дилтіаземом.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): протизапальні препарати типу НПЗП протидіють антигіпертензивній дії бета-блокаторів. Зокрема, вивчалася взаємодія з індометацином. Вважається, що ця взаємодія не відбувається з суліндаком. У дослідженні диклофенаку таку реакцію виявити не вдалося.

 

Фенілпропаноламін: фенілпропаноламін (норефедрин) у разовій дозі 50 мг може призводити до патологічного підвищення діастолічного артеріального тиску у здорових добровольців. Пропранолол, як правило, протидіє підвищенню артеріального тиску, спричиненого фенілпропаноламіном. Проте блокатори бета-рецепторів можуть провокувати парадоксальні гіпертензивні реакції у пацієнтів, які приймають високі дози фенілпропраноламіну. У кількох випадках було описано гіпертензивний криз під час застосування тільки фенілпропаноламіну.

 

Епінефрин: після введення епінефрину (адреналіну) пацієнтам, які застосовували неселективні блокатори бета-рецепторів (включаючи піндолол та пропранолол), розвинулася виражена артеріальна іпертензія та брадикардія. Додаткове введення епінефрину до місцевого анестетика, може спричинятися у разі застосування кардіоселективних бета-блокаторів.

 

Хінідин: хінідин інгібує метаболізм метопрололу у, так званих, швидких гідроксиляторів (приблизно 90 % у Швеції), що призводить до значного підвищення рівнів у плазмі крові та посилення блокади бета-рецепторів. Вважається, що відповідна взаємодія спостерігається з іншими бета-блокаторами, що метаболізуються тим самим ферментом (цитохром P450 2D6).

 

Аміодарон:  Існує можливість вираженої синової брадикардії. Аміодарон має надзвичайно тривалий період напіввиведення (приблизно 50 діб), це означає, що взаємодія може виникати протягом тривалого часу після відміни препарату.

 

Рифампіцин: рифампіцин може стимулювати метаболілізм метопрололу, що призводить до зменшення рівнів у плазмі крові.

 

Глікозиди наперстянки: глікозиди наперстянки разом з бета-блокаторами можуть подовжувати час артріовентрикулярної провідності та призводити до брадикардії.

 

Пацієнти, які одночасно отримують лікування метопрололом та іншими блокаторами бета-рецепторів (наприклад, очні краплі) або інгібіторами MAO (моноаміноксидази), повинні знаходитися під ретельним спостереженням. Призначення засобів для інгаляційного наркозу пацієнтам, які отримують лікування блокаторами бета-рецепторів, посилює кардіодепресивний ефект. Може виникнути необхідність коригування пероральних протидіабетичних препаратів у пацієнтів, які застосовують бета-блокатори. Концентрація метопрололу в плазмі крові може збільшитися при одночасному призначенні циметидину або гідралазину.

 

Фармакологічні  властивості.

Логімакс є комбінованим антигіпертензивним препаратом, до складу якого входить фелодипін – антагоніст кальцію із селективною дією на прекапілярний судинний опір                                           та метопролол – селективний блокатор бета-рецепторів.

Внаслідок комплементарного механізму дії цих двох речовин (фелодипін зменшує опір периферичних судин, а метопролол зменшує серцевий викид) досягається більший антигіпертензивний ефект, ніж при монотерапії кожним із цих препаратів. За допомогою Логімаксу досягається рівномірне та ефективне зниження артеріального тиску протягом усього проміжку часу між прийомом препарату (24 години).

 

Фармакодинаміка.

Фелодипін

Фелодипін є антагоністом кальцію з високою судинною селективністю.

Фелодипін є дигідропіридиновим дериватом та рацематом.

Фелодипін діє шляхом зменшення опору периферичних судин, особливо артеріол. Електрична та скорочувальна активність гладко-м’язових клітин  судин пригнічується шляхом впливу на кальцієві канали в клітинній мембрані.

Внаслідок селективного впливу фелодипіну на гладкі м’язи артеріол, він у терапевтичних дозах не має ані негативного інотропного впливу на серце, ані клінічно істотного електрофізіологічного впливу на серце. Фелодипін розслаблює гладкі м’язи дихальних шляхів. Клінічний досвід вказує, що фелодипін виявляє незначний вплив на шлунково-кишкову моторику. Протягом тривалого лікування не було помічено клінічно значного впливу фелодипіну на вміст ліпідів у крові. Так само протягом 6 місяців лікування не спостерігалося клінічно істотного впливу на метаболічний контроль (HbA1c – глікозильований гемоглобін) у пацієнтів з діабетом ІІ типу.

Фелодипін зазвичай можна призначати пацієнтам, які додатково мають знижену функцію лівого шлуночка та застосовують стандартну терапію, а також пацієнтам з астмою, цукровим діабетом, подагрою або гіперліпідемією.

 

Антигіпертензивний ефект: фелодипін знижує артеріальний тиск шляхом зменшення опору периферичних судин. У хворих на  артеріальну гіпертензію лікування фелодипіном спричиняє зниження артеріального тиску в положенні лежачи на спині та стоячи, у спокої та під час фізичного навантаження. Фелодипін не спричиняє ортостатичної гіпотензії, оскільки він не впливає на гладкі м’язи вен або на механізми адренергічного контролю. Зниження артеріального тиску може спочатку тимчасово рефлекторно підвищувати частоту серцевих скорочень (ЧСС) та призводити до зростання серцевого викиду. Одночасне призначення фелодипіну та бета-блокаторів протидіє підвищенню ЧСС. Вплив на артеріальний тиск та загальний опір периферичних судин корелює з концентрацією фелодипіну в плазмі крові. Рівноважний стан цього ефекту триває протягом усього проміжку часу між прийомом препарату та призводить до зниження артеріального тиску протягом усього 24-годинного періоду.

Лікування фелодипіном призводить до регресу гіпертрофії лівого шлуночка.

Фелодипін виявляє натрійуретичну та діуретичну, але не калійуретичну дію. Канальцева реабсорбція натрію та води зменшується, що пояснює відсутність затримки солі та рідини у пацієнтів. Фелодипін зменшує судинний опір у нирках та збільшує ниркову перфузію. Фелодипін не впливає на клубочкову фільтрацію. Фелодипін не впливає на екскрецію альбуміну.

 

Метопролол

Метапролол є селективним блокатором бета-адренорецепторів. Метопролол  впливає на бета-рецептори серця у низчих дозах, ніж потрібні для впливу на бета-рецептори периферичних судин та бронхів.

Метопролол не має бета-стимулюючого впливу та виявляє незначний мембраностимулючий ефект. Блокатори бета-рецепторів спричиняють негативний інотропний та хронотропний ефекти.

Лікування метопрололом зменшує вплив катехоламінів при фізичному та психоемоційному навантаженні та призводить до зменшення ЧСС, серцевого викиду та  артеріального тиску. При підвищенні продукції адреналіну у надниркових залозах при стресі метопролол не перешкоджає нормальному фізіологічному розширенню судин. Метопролол у терапевтичних дозах менше впливає на м’язи бронхів, ніж неселективні бета-блокатори. Ця властивість надає можливість лікувати пацієнтів з бронхіальною астмою або іншими вираженими обструктивними захворюваннями легень за допомогою метопрололу в комбінації із стимуляторами бета-рецепторів. Метопролол менше впливає на серцево-судинну реакцію в умовах гіпоглікемії, наприклад, тахікардію, і повернення рівня цукру до нормальних значень відбувається швидше, ніж у разі неселективних бета-блокаторів.

 

При артеріальній гіпертензії метопролол суттєво знижує  артеріальний тиск як в положенні лежачи на спині, так і в положенні стоячи, а також під час фізичних навантажень. Початкове лікування метопрололом спричиняє зростання опору периферичних судин. Проте у разі тривалого лікування досягнуте зниження артеріального тиску може відбуватися шляхом зменшення опору периферичних судин без зміни серцевого викиду. Метопролол зменшує ризик серцево-судинної смерті у пацієнтів з помірною/тяжкою артеріальною гіпертензією. Метопролол не порушує електролітний баланс.

 

Фармакокінетика.

Фелодипін

Біодоступність фелодипіну становить приблизно 15 % та не змінюється при одночасному прийомі їжі. Швидкість, але не ступінь абсорбції, залежить від одночасного прийому їжі, ось чому максимальна концентрація в плазмі крові збільшується  приблизно на 65 %. Пікова концентрація в плазмі крові досягається через 3-5 годин. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 99 %. Об’єм розподілу в рівноважному стані становить 10 л/кг. Період напіввиведення фелодипіну на стадії елімінації становить приблизно 25 годин, а рівноважний стан досягається за 5 діб. Під час тривалого лікування ризик кумуляції відсутній. Кліренс, в середньому, становить 1200 мл/хв. Знижений кліренс у літніх пацієнтів та пацієнтів із порушеною функцією печінки призводить до високої концентрації фелодипіну в плазмі крові у цих пацієнтів, ніж у молодих пацієнтів. Проте вік лише частково пояснює міжіндивідуальні відмінності в значеннях концентрації у плазмі крові. Фелодипін метаболізується в печінці, а всі ідентифіковані метаболіти не мають вазодиляататорного ефекту. Приблизно 70 % уведеної дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею, решта – з фекаліями. Менше 0,5 % уведеної дози виділяється в незміненому вигляді із сечею. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію фелодипіну в плазмі крові, але має місце накопичення неактивних метаболітів. Фелодипін не виводиться шляхом гемодіалізу.

Метопролол

Повністю всмоктується після перорального прийому. Абсорбця діючої речовини здійснюється впродовж усього шлунково-кишкового тракту, включаючи товсту кишку. Біодоступність метопрололу становить 30-40 %. Метопролол метаболізується в печінці переважно  за допомогою CYP 2D6. Було ідентифіковано три основні метаболіти, які не мають клінічно значущого β-блокуючого ефекту. Приблизно 5 % метопрололу виводиться в незміненому вигляді через нирки, решта дози – як метаболіти.

Характеристики комбінованого препарату

При прийомі препарату Логімакс біодоступність метопрололу та фелодипіну не змінюється порівняно із одночасним прийомом окремо метопрололу та фелодипіну. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

круглі, двоопуклі, таблетки світло-оранжевого кольору, вкриті плівковою оболонкою з маркуванням    A    з одного боку.             

                          FG    

Термін придатності.   3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в  недоступному для дітей місці  при температурі не вище 30 0С.

Упаковка.  По 30 таблеток у флаконі. По 1 флакону в коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.  АстраЗенека АБ, Швеція/AstraZeneca AB, Sweden.