ВІМПАТ®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Ейсіка Фармасьютикалз ГмбХ/ЮСБ Фарма ГмбХ (виробник відповідний за випуск та контроль якості), Німеччина/Німеччина

Міжнародна непатентована назва: Lacosamide

АТ код: N03AX18

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг № 14, № 56 (14х4) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить лакосаміду 50 мг

Допоміжні речовини: Опадрай II пурпурний 85F20249 (для таблеток 50 мг), Опадрай II жовтий 85F38040 (для таблеток 100 мг), Опадрай II жовто-коричневий 85F27043 (для таблеток 150 мг), Опадрай II синій 85F30675 (для таблеток 200 мг) (полівініловий спирт, тальк, макрогол 3350, титану діоксид (Е-171), заліза оксид жовтий (Е-172, для таблеток 100 мг і 150 мг), заліза оксид червоний (Е-172, для таблеток 50 мг і 150 мг), заліза оксид чорний (Е-172, для таблеток 50 мг і 150 мг), FD&C синій 2 індигокармін алюмінієвий лак (Е-132, для таблеток 50 мг і 200 мг)

Фармакотерапевтична група: Протисудомні засоби

Показання: Вімпат® застосовують як допоміжну терапію для лікування парціальних судом, що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, у пацієнтів з епілепсією віком від 16 років.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 5 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/10825/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ВІМПАТ®

(VIMPAT®)

Склад:

діюча речовина: lacosamide;

1 таблетка містить лакосаміду 50 мг, 100 мг, 150 мг або 200 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, целюлоза мікрокристалічна силікатована (98 % целюлози мікрокристалічної, 2 % кремнію діоксиду колоїдного безводного), кросповідон, магнію стеарат, гідроксипропілцелюлоза;

оболонка: Опадрай II пурпурний 85F20249 (для таблеток 50 мг), Опадрай II жовтий 85F38040 (для таблеток 100 мг), Опадрай II жовто-коричневий 85F27043 (для таблеток 150 мг), Опадрай II синій 85F30675 (для таблеток 200 мг) (полівініловий спирт, тальк, макрогол 3350, титану діоксид (Е-171), заліза оксид жовтий (Е-172, для таблеток 100 мг і 150 мг), заліза оксид червоний (Е-172, для таблеток 50 мг і 150 мг), заліза оксид чорний (Е-172, для таблеток 50 мг і 150 мг), FD&C синій 2 індигокармін алюмінієвий лак (Е-132, для таблеток 50 мг і 200 мг).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Інші протиепілептичні засоби. Код АТС N03A X18.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Вімпат® застосовують як допоміжну терапію для лікування парціальних судом, що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, у пацієнтів з епілепсією віком від 16 років.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або інших допоміжних речовин.

Атріовентрикулярна блокада II або III ступеня.

 

Спосіб застосування та дози.

Вімпат® застосовують внутрішньо двічі на день. Рекомендована початкова доза становить 50 мг двічі на день. Через 1 тиждень дозу збільшують до початкової терапевтичної дози 100 мг двічі на день. З урахуванням ефективності і переносимості  підтримуючу дозу можна збільшувати кожного тижня по 50 мг двічі на день до максимальної добової дози 400 мг/добу (200 мг двічі на день). Таблетки можна приймати незалежно від їжі.

Терапію Вімпатом® можна починати з перорального або внутрішньовенного введення.

Відповідно до сучасної клінічної практики відміняти Вімпат® рекомендується поступово (знижуючи дозу на 200 мг на тиждень).

Особливі популяції

Застосування у хворих з порушенням функції нирок

Хворим з легким і помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну >30 мл/хв) корекція дози непотрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) і термінальною хворобою нирок максимальна доза становить  250 мг/добу. Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, рекомендується ввести додатково до 50 % розподіленої добової дози безпосередньо в кінці процедури. Лікування хворих з термінальною хворобою нирок слід проводити обережно, оскільки клінічний досвід застосування препарату у таких пацієнтів невеликий і можливе накопичення метаболіту, що не має відому фармакологічну активність. Всім пацієнтам з порушеною функцією нирок рекомендується обережне титрування дози.

Застосування у хворих з порушенням функції печінки

Пацієнтам з легким і помірним порушенням функції печінки корекція дози непотрібна. Титрувати дозу у таких пацієнтів слід обережно, враховуючи можливість супутнього порушення функції нирок. Фармакокінетика лакосаміду не вивчалась у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.

Застосування у літніх людей (старше 65 років)

Літнім людям зниження дози непотрібне. Досвід застосування лакосаміду у немолодих пацієнтів з епілепсією обмежений. У літніх людей необхідно враховувати можливість вікового зниження ниркового кліренсу і підвищення рівня AUC.

Застосування у дітей

Вімпат не рекомендують призначати дітям і підліткам віком до 16 років, оскільки безпека і ефективність препарату в цих вікових групах не вивчалися.

 

Побічні реакції.

Базуючись на аналізі узагальнених результатів плацебо-контрольованих клінічних досліджень, в яких брало участь 1308 пацієнтів з парціальними нападами, було встановлено, що  61,9 % пацієнтів, рандомізованих в групу лакосаміду, та  35,2 %  пацієнтів, рандомізованих в групу плацебо, мали щонайменше 1 побічну реакцію. Частішими побічними реакціями були запаморочення, головний біль, нудота та диплопія. Побічні ефекти препарату найчастіше були незначними або помірно вираженими. Поява деяких з них була дозозалежною, і зменшення дози препарату призводило до їх полегшення. Частота та тяжкість побічних реакцій з боку ЦНС та ШКТ загалом зменшувались через деякий час.

Застосування препарату в клінічних дослідженнях при появі побічних ефектів було припинено у 12,2 % випадків порівняно з 1,6 % при застосуванні плацебо. Найчастіше причиною припинення курсу лікування лакосамідом було запаморочення.

Нижче наведені побічні реакції, що були виявлені під час аналізу узагальнених результатів плацебо-контрольованих клінічних досліджень (із частотою виникнення ≥ 1% в групі лакосаміду та для яких різниця у частоті була >1 % порівняно з групою плацебо) та постреєстраційного моніторингу побічних реакцій. Частота побічних реакцій оцінювалась наступним чином: дуже часто (1/10), часто (1/100 до <1/10), нечасто (1/1 000 до <1/100). У кожній групі побічні реакції наведені у порядку зменшення їх тяжкості.

З боку імунної системи: нечасто – медикаментозна гіперчутливість.

Психічні порушення: часто – депресія, стан сплутаної свідомості, безсоння; нечасто – агресія, ажитація, ейфоричний настрій, психотичний розлад, спроба самогубства, суїцидальне мислення, галюцинації.

 

З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль; часто – порушення рівноваги, порушення координації, порушення пам'яті, когнітивний розлад, сонливість, тремор, ністагм, гіпоестезія, дизартрія, порушення уваги.

З боку органів зору: дуже часто – диплопія; часто – затьмарення зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: часто – вертиго, шум у вухах.

З боку серця: нечасто – атріовентрикулярна блокада, брадикардія, фібриляція передсердь, тріпотіння передсердь.

З боку шлунково-кишкового тракту:  дуже часто – нудота; часто – блювання, запор, метеоризм, диспепсія, сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – відхилення від норми функціональних показників печінки.

З боку  шкіри і підшкірних тканин: часто – свербіж, висипання; нечасто – ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: часто – м’язовий спазм.

Загальні порушення: часто – порушення ходи, астенія, стомлюваність, дратівливість.

Травми, отруєння та ускладнення процедур: часто – падіння, тріщини шкіри.

Опис окремих побічних реакцій.

Застосування лакосаміду супроводжується дозозалежним подовженням інтервалу PR. Можливі небажані реакції, пов'язані з подовженням цього інтервалу (атріовентрикулярна блокада, непритомність, брадикардія).

У клінічних дослідженнях пацієнтів з епілепсією AV-блокада 1 ступеня спостерігається нечасто, у 0,7%, 0%, 0,5% та 0% при дозі лакосаміду 200 мг, 400 мг, 600 мг та плацебо відповідно. У пацієнтів, які приймали лакосамід, AV-блокада 2 або вищого ступеня не спостерігалась. Однак про випадки АВ-блокад другого та третього ступенів, асоційованих з лікуванням лакосамідом, повідомлялось під час постреєстраційного нагляду.

У клінічних дослідженнях втрата свідомості виникала нечасто. При цьому частота її появи майже однакова у пацієнтів, які отримували лакосамід (0.1%), та у пацієнтів, які отримували плацебо (0,3%).

Під час короткочасних клінічних досліджень про фібриляцію або тріпотіння передсердь не повідомлялось, однак обидва явища мали місце у відкритих дослідженнях при епілепсії та в ході постреєстраційного моніторингу.

Відхилення від норми лабораторних показників.

Відхилення від норми показників печінкової функції спостерігались під час контрольованих досліджень лакосаміду за участю дорослих пацієнтів з нападами парціальних судом, які одночасно приймали від 1 до 3 протиепілептичних препаратів. Підвищення рівня АЛТ до ≥3 х ВМН розвинулось у 0,7 % (7/935) пацієнтів, які приймали Вімпат®, та у 0 % (0/356) пацієнтів групи плацебо.

Поліорганні реакції гіперчутливості.

Повідомлялось про поліорганні реакції гіперчутливості у пацієнтів, які приймали деякі протиепілептичні препарати. Ці реакції різнились за проявами, але в типових випадках супроводжувались лихоманкою та висипаннями і асоціювались з ураженням різних систем органів. Про потенційні випадки на фоні прийому лакосаміду повідомлялось нечасто, і, якщо існує підозра на поліорганну реакцію гіперчутливості, прийом лакосаміду слід припинити.

 

Передозування.

Клінічні дані про передозування лакосаміду у людей обмежені. Після прийому препарату в дозі 1200 мг/добу клінічні симптоми (запаморочення і нудота) були в основному пов'язані з центральною нервовою системою і шлунково-кишковим трактом і проходили після зниження дози. Найвища доза передозування, про яку повідомлялось в ході програми клінічної розробки, – прийом 12 г препарату разом із кількома іншими антиепілептичними препаратами у токсичних дозах (пацієнт перебував у комі; з часом його стан повністю відновився без виникнення стійких ускладнень).

 

Антидоту лакосаміду не існує. Лікування передозування включає загальні підтримуючі заходи і при необхідності гемодіаліз.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Ризик, пов'язаний з епілепсією і застосуванням протиепілетичних засобів в цілому: у новонароджених дітей жінок з епілепсією частота вроджених вад в 2-3 рази вища, ніж в загальній популяції (приблизно 3 %) при застосуванні усіх протиепілептичних препаратів. Комбінована протиепілептична терапія у вагітних жінок супроводжувалася збільшенням частоти вроджених вад у дітей, проте залишається неясним, якою мірою це пов'язано з лікуванням та/або самим захворюванням. Більш того, під час вагітності не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію, оскільки погіршення хвороби може мати серйозні наслідки як для матері, так і для плода.

Ризик, пов'язаний із застосуванням  лакосаміду: немає відповідних даних щодо застосування лакосаміду у вагітних жінок. У дослідженнях на тваринах (щурах та кролях) не виявлено тератогенних ефектів препарату, але спостерігалась ембріотоксичність при введенні препарату у материнських токсичних дозах. Можливий  ризик для вагітних жінок невідомий. Лакосамід не слід застосовувати у вагітних жінок за винятком тих випадків, коли лікування необхідне (якщо користь для матері явно перевищує можливий ризик для плода). Якщо жінка планує вагітність, то необхідно ретельно зважити доцільність застосування цього препарату.

Годування груддю

Відомостей про виведення лакосаміду з грудним молоком немає. У дослідженнях на тваринах підтверджено, що лакосамід проникає у молоко. Як застережний захід – слід припинити годування груддю під час лікування лакосамідом.

 

Діти.

Застосовувати препарат у дітей віком до 16 років не рекомендується.

 

Особливості застосування.

Запаморочення

Лікування лакосамідом іноді супроводжується запамороченням, що може призвести до збільшення частоти випадкових ушкоджень та падіння. Тому пацієнтів слід попередити про можливий вплив препарату та рекомендувати бути обережними.

Серцевий ритм та провідність

У ході клінічних досліджень відзначали пролонгацію інтервалу PR під час прийому лакосаміду. Лакосамід слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими порушеннями серцевої провідності або серйозними серцевими захворюваннями, а саме: інфарктом міокарда або серцевою недостатністю в анамнезі. З особливою обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів літнього віку, оскільки у них може бути підвищений ризик серцевих захворювань, або тоді, коли лакосамід застосовують одночасно з препаратами, що викликають пролонгацію інтервалу PR.

Під час постреєестраційного моніторингу побічних явищ надходили повідомлення про АВ-блокаду другого або вищого ступеню. У плацебо-контрольованих дослідженнях лакосаміду за участю пацієнтів з епілепсією не повідомлялось про фібриляцію або тріпотіння передсердь; однак такі повідомлення траплялись під час відкритих досліджень при епілепсії та в ході постреєстраційного моніторингу.

Пацієнтів необхідно ознайомити із симптомами АВ-блокади другого чи вище ступенів (наприклад, повільний або нерегулярний пульс, сплутаність або втрата свідомості) та симптомами фібриляції та тріпотіння передсердь (наприклад, посилене серцебиття, швидкий або нерегулярний пульс, задишка). Пацієнтам слід радити звернутись за медичною допомогою у разі появи таких симптомів.

Суїцидальне мислення та поведінка

Суїцидальне мислення та поведінка спостерігались у пацієнтів, які отримували протиепілептичні засоби при різних захворюваннях. Мета-аналіз рандомізованих, плацебо-контрольованих клінічних досліджень антиконвульсантів також продемонстрував незначне збільшення ризику появи суїцидального мислення та поведінки. Механізм цього ризику невідомий, а наявні дані не виключають можливості збільшення ризику при застосуванні лакосаміду.

Таким чином, слід контролювати появу у пацієнтів ознак суїцидального мислення та поведінки та призначати, у разі необхідності, відповідне лікування. Слід рекомендувати пацієнтам та особам, які здійснюють нагляд за ними, у випадку появи ознак суїцидального мислення та поведінки звертатись за порадою до лікаря.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вімпат® може незначним чином або помірно впливати на здатність керувати автомобілем або користуватися складною технікою. Лікування цим препаратом може супроводжуватися розвитком запаморочення або затьмарення зору. Відповідно, пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або працювати зі складною технікою, доки вони не оцінять свою реакцію на прийом Вімпату®.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лакосамід слід застосовувати обережно у поєднанні з препаратами, що спричиняють подовження інтервалу PR (наприклад, карбамазепіном, ламотриджином, прегабаліном) і антиаритмічними препаратами I класу. Проте в клінічних дослідженнях не було відзначено додаткового подовження інтервалу PR у хворих, які одночасно приймали лакосамід в комбінації  з карбамазепіном або ламотриджином.

Дані in vitro

Результати досліджень свідчать про низьку вірогідність взаємодії лакосаміду з іншими препаратами. Дослідження in vitro показали, що лакосамід не індукує ферменти CYP1A2, 2B6 та 2C9 та не пригнічує CYP1A1, 1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2D6 та 2E1 при таких концентраціях у плазмі крові, що застосовувалися в ході клінічних досліджень. Дослідження in vitro показали, що лакосамід не транспортується Р-глікопротеїном у кишечнику. In vitro дані свідчать, що CTP2C9, CYP2C19 та CYP3A4 здатні каталізувати утворення О-десметилметаболіту.

Дані іn vivo

Іn vivo лакосамід не пригнічує та не індукує ферменти CYP2C19 та 3А4 клінічно значущим чином.

Лакосамід не впливав на AUC мідазоламу (метаболізується за участю CYP3A4, лакосамід приймався в дозі 200 мг двічі на добу), але Cmax мідазоламу була дещо підвищеною (30 %). Лакосамід не впливав на фармакокінетику омепразолу (метаболізується за участю CYP2C19 та 3A4, лакосамід приймався в дозі 300 мг двічі на добу).

Інгібітор CYP2C19, омепразол (40 мг один раз на добу), не зумовлював клінічно значущих змін експозиції лакосаміду. Таким чином, малоймовірно, що помірно потужні інгібітори CYP2C19 впливатимуть на системну експозицію лакосаміду у клінічно значущому обсязі.

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні потужних інгібіторів CYP2C9 (наприклад, флуконазолу) та CYP3A4 (наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, ритонавіру, кларитроміцину), що може призводити до зростання системної експозиції лакосаміду. Такі взаємодії не встановлено in vivo, але їх ймовірність ґрунтується на in vitro даних.

Потужні індуктори ферментів, такі як рифампіцин або звіробій (Hypericum perforatum), можуть викликати помірне зниження системної концентрації лакосаміду. У зв'язку з цим при призначенні подібних препаратів або їх відміні слід бути обережними.

Протиепілептичні препарати

Лакосамід не викликав істотних змін концентрацій карбамазепіну та вальпроєвої кислоти в плазмі. У свою чергу, карбамазепін та вальпроєва кислота не впливали на рівень лакосаміду в плазмі. За даними фармакокінетичного аналізу популяції, супутня терапія іншими протиепілептичними засобами, що індукують ферменти (карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом в різних дозах), знижувала загальну системну експозицію лакосаміду на 25 %.

Пероральні контрацептиви

Не виявлено ознак клінічно значущої взаємодії між лакосамідом і пероральними контрацептивами етинілестрадіолом і левоноргестрелом. Лакосамід не впливав на концентрації прогестерону.

Інші

Лакосамід не впливав на фармакокінетику дигоксину. Клінічно значущої взаємодії лакосаміду і метформіну не виявлено.

Даних про взаємодію лакосаміду з алкоголем немає.

Ступінь зв’язування лакосаміду з білками становить менше 15 %. У зв'язку з цим клінічно значуща взаємодія з іншими препаратами, що зв'язуються з білками, малоймовірна.

 

Фармакологічні властивості.

Механізм дії

Точний механізм протиепілептичної дії лакосаміду не встановлений. У електрофізіологічних дослідженнях in vitro було показано, що лакосамід селективно підсилює повільну інактивацію вольтаж-залежних натрієвих каналів, що призводить до стабілізації гіперзбудливих мембран нейронів.

Фармакодинаміка  

Протисудомна ефективність лакосаміду встановлена в різних дослідах на тваринах з парціальними і первинними генералізованими судомами та затримкою розвитку кіндлінгу (епілептогенез експериментальних тварин). У доклінічних дослідженнях лакосамід володів синергетичною або адитивною протисудомною дією в комбінації з леветирацетамом, карбамазепіном, фенітоїном, вальпроатом, ламотриджином, топіраматом або габапентином.

Клінічна ефективність та безпека

Ефективність препарату Вімпат® в якості додаткової терапії в рекомендованих дозах (200 мг на добу та 400 мг на добу) була встановлена в ході 3 багатоцентрових, рандомізованих, плацебо-контрольованих клінічних досліджень тривалістю 12 тижнів. Ефективність 600 мг препарату на добу також була встановлена в ході контрольованих досліджень додаткової терапії, хоча ефективність цієї дози була такою ж, як і 400 мг на добу. При цьому пацієнти краще переносили меншу дозу, бо при застосуванні 600 мг на добу виникали побічні реакції з боку ЦНС та ШКТ. Таким чином, не рекомендовано призначати дозу 600 мг на добу. Максимальна рекомендована доза становить 400 мг на добу. Метою цих досліджень, у яких брало участь 1308 пацієнтів, які мали в анамнезі в середньому 23 роки парціальних нападів, було оцінити ефективність та безпеку лакосаміду при одночасному застосуванні з 1-3 іншими  протиепілептичними препаратами у пацієнтів з неконтрольованими парціальними нападами як зі вторинною генералізацією, так і без неї.  Загалом відсоток пацієнтів, у яких на 50 % знизилась частота появи нападів, становив 23 %, 34 % та 40 % при застосуванні плацебо, 200 мг та 400 мг лакосаміду на добу, відповідно.

Достатніх даних стосовно відміни супутнього протиепілептичного медикаментозного лікування з метою досягнення успіху завдяки монотерапії лакосамідом немає.

Фармакокінетика 

Всмоктування

Лакосамід швидко і повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність лакосаміду в таблетках становить приблизно 100 %. Після прийому внутрішньо концентрація лакосаміду в плазмі швидко збільшується, Cmax досягається через 0,5-4 год. Їжа не впливає на швидкість і ступінь всмоктування.

Розподіл

Об'єм розподілу становить приблизно 0,6 л/кг, ступінь зв'язування з білками плазми – менше 15 %.

Метаболізм

95 % дози виводиться нирками в незмінному вигляді (приблизно 40 % від дози) і у вигляді метаболітів (О-десметиловий метаболіт – менше 30 %). Метаболізм лакосаміду вивчений не повністю.

Частка полярної фракції в сечі (імовірно, похідні серину) становила приблизно 20 %, проте її виявляли в плазмі тільки у невеликих кількостях (0-2 %) у деяких пацієнтів. Кількість інших метаболітів, виявлених в сечі, становить 0.5-2 %.

In vitro дані  показують,  що  CYP2C9,  CYP2C19 та CYP3A4  здатні каталізувати утворення О-десметилметаболіту, але роль основного задіяного ізоферменту не була підтверджена in vivo. Клінічно значущих відмінностей в експозиції лакосаміду при порівнянні його фармакокінетики в екстенсивних метаболізаторів (осіб з функціональним CYP2C19) та повільних метаболізаторів (осіб з недостатністю функціонального CYP2C19) не спостерігалось. Більше того, дослідження взаємодії з омепразолом (інгібітором CYP2C19) довели відсутність клінічно значущих змін плазмової концентрації лакосаміду, що вказує на мінімальне значення цього метаболічного шляху.

Концентрація О-десметилового метаболіту в плазмі становить приблизно 15 % від концентрації лакосаміду. Цей метаболіт не має фармакологічної активності.

Виведення

Лакосамід виводиться шляхом ниркової екскреції і біотрансформації. Після перорального прийому радіоактивно міченого лакосаміду приблизно 95 % радіоактивності було виявлено у сечі та менше 0,5 % − у калі. Період напіввиведення становить приблизно 13 год. Фармакокінетика пропорційна дозі, не змінюється з часом і характеризується низькою між- та інтраіндивідуальною варіабельністю. При застосуванні двічі на день рівноважні концентрації в плазмі досягаються протягом 3 днів. Кумуляція супроводжується збільшенням концентрації в плазмі приблизно в 2 рази.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

Стать

Клінічні дослідження показали, що стать не має клінічно значущого впливу на концентрацію лакосаміду в плазмі крові.

Порушення функції нирок

Значення AUC для лакосаміду збільшувалось приблизно на 30 % у пацієнтів з порушенням функції нирок слабкого та середнього ступеня та на 60 % у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та у пацієнтів в термінальній стадії ниркових захворювань, які потребують гемодіалізу. Проте ці захворювання не впливають на Cmax.

Лакосамід ефективно виводиться з плазми крові при проведенні гемодіалізу. Через 4 години гемодіалізу AUC лакосаміду знижується приблизно на 50 %. Тому після проведення гемодіалізу рекомендовано збільшити дозу препарату. Вплив О-десметилового метаболіту зростає у декілька разів у пацієнтів з середнім та тяжким порушенням функції нирок. Якщо гемодіаліз у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводився, ці значення безперервно зростали, що видно з аналізів, які проводились протягом 24 год. Не відомо, чи збільшення впливу метаболіту препарату у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності може викликати появу побічних реакцій, проте не була виявлена жодна фармакологічна активність цього метаболіту.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня (клас В за шкалою Чайлд-П’ю) було виявлено підвищену концентрацію лакосаміду (приблизно на 50 % вище AUCnorm). Підвищений вплив препарату частково спричинений зниженою функцією нирок у пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Зниження нениркового кліренсу у пацієнтів, які брали участь у дослідженні,  спричинило збільшення значень AUC лакосаміду на 20 %. Фармакокінетика лакосаміду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалась.

Люди літнього віку (старше 65 років)

У ході досліджень, що проводились у жінок та чоловіків літнього віку та включали 4 пацієнтів віком старше 75 років, рівень AUC становив приблизно на 30 та 50 % більше порівняно з людьми молодого віку, відповідно. Такий результат частково спричинений низькою масою тіла. Ця різниця становить 26 та 23 % відповідно при зведеній різниці маси тіла. Також спостерігалось зростання варіабельності впливу препарату на пацієнта. В ході цього дослідження було встановлено, що у пацієнтів літнього віку нирковий кліренс лакосаміду був лише трохи зниженим.

Загальну дозу препарату необхідно зменшувати тільки у разі зниження функції нирок.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості.

Таблетки 50 мг: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті непрозорою плівковою оболонкою блідо-рожевого кольору з гравіюванням «50» на одному боці таблетки, та «SP» – на іншому.

Таблетки 100 мг: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті непрозорою плівковою оболонкою темно-жовтого кольору з гравіюванням «100» на одному боці таблетки, та «SP» – на іншому.

Таблетки 150 мг: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті непрозорою плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору з гравіюванням «150» на одному боці таблетки, та «SP» – на іншому.

Таблетки 200 мг: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті непрозорою плівковою оболонкою синього кольору з гравіюванням «200» на одному боці таблетки, та «SP» – на іншому.

 

Термін придатності. 5 років.

 

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Не потребує спеціальних умов зберігання.

 

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері. По 1 або 4 блістери в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Заявник.

ЮСБ Фарма С.А.

 

Місцезнаходження.

Алле де ля Решерш, 60, В-1070 Брюссель, Бельгія.

 

Виробник.

Ейсіка Фармасьютикалз ГмбХ.

Ейсіка Фармасьютикалз ГмбХ (відповідальний за випуск та контроль якості).

 

Місцезнаходження.

Галілейштрассе 6, 08056 Цвікау,  Німеччина