РУБІДА

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ТОВ "ЛЕНС-Фарм", Російська Федерація

Міжнародна непатентована назва: Idarubicin

АТ код: L01DB06

Форма випуску: Ліофілізат для розчину для ін'єкцій по 5 мг у флаконах № 1

Діючі речовини: 1 флакон містить ідарубіцину гідрохлориду 5 мг

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат

Фармакотерапевтична група: Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань

Показання: • Гостра нелімфоцитарна лейкемія у дорослих пацієнтів для індукції ремісії як терапія першої лінії або для індукції ремісії у пацієнтів з рецидивом захворювання або у разі рефрактерності до лікування.
• Гострий лімфоцитарний лейкоз як препарат терапії другої лінії у дорослих і дітей.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/10765/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

РУБІда

(RUBIDA)

 

Склад:

діюча речовина: idarubicin;

1 флакон містить ідарубіцину гідрохлориду 5 мг;

допоміжна речовина: лактоза моногідрат.

 

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.  

 

Фармакотерапевтична група.

Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати. Антрацикліни та споріднені сполучення.    Код АТС L01D B06.

 

Клінічні характеристики.

Показання. 

·                     Гостра нелімфоцитарна лейкемія  у дорослих пацієнтів для індукції ремісії як терапія першої лінії або для індукції ремісії у пацієнтів з рецидивом захворювання або у разі рефрактерності до лікування.

·                     Гострий лімфоцитарний лейкоз як препарат терапії другої лінії у дорослих і дітей.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до ідарубіцину або до інших компонентів препарату, до інших антрациклінів та антрацендіонів. Тяжкі ураження функції нирок або печінки, тяжка серцева недостатність, недавній інфаркт міокарда, виражена аритмія, персистуюча мієлосупресія, попереднє лікування максимальними кумулятивними дозами ідарубіцину та/або іншими антрациклінами та антрацендіонами. Вагітність і період годування груддю.

 

Спосіб застосування та дози. (у т.ч. дозування для дітей)

Препарат слід вводити тільки внутрішньовенно. Отриманий розчин повинен вводитися повільно, протягом 5-10 хв з 0,9 % розчином натрію хлориду. Попередньо слід впевнитися, що голка правильно введена у вену. Ця методика дає змогу звести до мінімуму ризик тромбозу і перивенозного крововиливу, які можуть призвести до виникнення тяжких форм целюліту або некрозу.

Пряма болюсна  ін’єкція не рекомендується через ризик виникнення екстравазації препарату, яка може відбутися навіть за умов адекватного зворотного надходження крові через голку при контрольній аспірації.

Гостра нелімфобластна лейкемія (ГНЛЛ)

Дорослим при ГНЛЛ препарат вводять із розрахунку 12 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів у поєднанні з цитарабіном. Інша схема застосування при ГНЛЛ – у вигляді монотерапії або у поєднанні з іншими препаратами з розрахунку 8 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 5 днів.

Гострий лімфолейкоз (ГЛЛ)

При застосуванні препарату у вигляді монотерапії дозу для дорослих встановлюють із розрахунку 12 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів; для дітей – із розрахунку   10 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів.

Всі ці схеми застосування препарату повинні бути застосовані з урахуванням гематологічного статусу хворого, а також доз інших цитотоксичних препаратів, що призначаються при комбінованому лікуванні.

При порушенні функції печінки та нирок застосування Рубіди обмежене. При підвищеному вмісті білірубіну або креатиніну в сироватці крові рекомендується застосовувати препарат у знижених дозах.

При  вмісті білірубіну в сироватці крові в межах 1,2-2мг %  дозу антрациклінів зазвичай зменшують на 50 %, вище 2 мг % – препарат відміняють.

 

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: інфекції, сепсис/септимеція.

Доброякісні, злоякісні та невизначені новоутворення: вторинна лейкемія (гострий мієлоїдний лейкоз та мієлодиспластичний синдром).

З боку кровотворної та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. 

З боку імунної системи: анафілактичні реакції.

З боку обміну речовин та трофіки: анорексія, дегідратація, гіперурикемія.

З боку серцево-судинної системи: атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, хронічна серцева недостатність, міокардит, перикардит, синусова тахікардія, тахіаритмія;  геморагії, відчуття припливів крові, флебіт, шок, тромбофлебіт, тромбоемболії.

З боку травного тракту: біль у животі, печія, коліт (включаючи тяжкий ентероколіт нейтропенічний ентероколіт із перфорацією стінки кишечнику), діарея, ерозії/виразки, езофагіт, шлунково-кишкові кровотечі, мукозит/стоматит, нудота, блювання.

З боку шкіри та її придатків: акральна еритема, алопеція, підвищена чутливість або подразнення шкіри (ретроспективна реакція на опромінення), локальна токсичність, висипання/свербіж, зміни шкіри, гіперпігментація шкіри та нігтів, кропив’янка.

З боку сечовидільної  системи: нефропатія, обумовлена підвищеним утворенням сечової  кислоти, червоне забарвлення сечі протягом 1 - 2 днів після введення препарату.

Загальні розлади: гарячка.

Лабораторні показники: асимптоматичне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, аномальні зміни на електрокардіограмі, підвищення печінкових ферментів та рівня білірубіну в сироватці крові.

 

Передозування.

Дуже високі дози ідарубіцину можуть призвести до розвитку гострої кардіотоксичності у перші 24 години і тяжкої мієлосупресії протягом 1 - 2 тижнів. У цей період слід призначити підтримуючу терапію як основний метод лікування, використовуючи при цьому такі засоби, як переливання крові і догляд за хворим, що допоможе уникнути розвитку рецидиву.

Після передозування антрациклінів може спостерігатися відстрочена серцева недостатність.

Розвиток пізньої серцевої недостатності спостерігався при застосуванні антрациклінів протягом кількох місяців після передозування. Необхідно встановити пильне спостереження за хворими при появі ознак серцевої недостатності і розпочати лікування, використовуючи традиційні методи.

 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Застосування ідарубіцину протипоказане в період вагітності або годування груддю. Ембріотоксичний потенціал ідарубіцину був продемонстрований як у дослідженнях in vitro, так і in vivo.

Жінки дітородного віку мають запобігати вагітності протягом лікування препаратом. Пацієнтка має бути проінформована про потенційну небезпеку для плода.

Негативний вплив на фертильність. Ідарубіцин здатен індукувати ушкодження хромосом у сперматозоїдах людини. З цієї причини  чоловіки, які отримують лікуваня ідарубіцином, мають застосовувати ефективні методи контрацепції.

Період годування груддю. Не відомо, чи екскретується ідарубіцин або його метаболіти в грудне молоко людини. Жінки мають уникати годування немовлят груддю під час хіміотерапії із застосуванням даного препарату.

 

Діти.

Препарат застосовують для лікування гострого лімфоцитарного лейкозу у дітей як препарат другої лінії.

Вважається, що немовлята та діти чутливіші до кардіотоксичної дії антрациклінів, тому вони потребують проведення довгострокової періодичної оцінки функціонального стану серця. 

 

Особливі заходи безпеки.

Приготування розчину. Ідарубіцин  у  флаконах  по  5 мг  розчиняють  тільки у воді для ін’єкцій – 5 мл. Готовий розчин є гіпотонічним, тому при його введенні слід дотримуватися рекомендованої процедури, описаної нижче.

Заходи безпеки.

Враховуючи токсичність препарату, слід дотримуватися певних запобіжних заходів:

·                    необхідно організувати навчання персоналу кваліфікованому володінню технічними прийомами при роботі з препаратом;

·                    до роботи з препаратом не слід залучати вагітних співробітниць;

·                    персонал, що працює з препаратом, повинен користуватися захисним одягом (захисні окуляри, халати, рукавички і маска для одноразового використання);

·                    для приготування розчину слід використовувати спеціально відведене місце (перевагу віддають вертикальній системі ламінарного потоку). Слід оберігати відкриті поверхні робочого місця, накриваючи їх поглинальним папером на пластмасовій підкладці одноразового використання;

·                    усі предмети, що використовуються для приготування розчинів препарату, введення, а також санітарної обробки, включаючи рукавички, необхідно помістити в сміттєві мішки для відходів підвищеної небезпечності, які спалюють при високих температурах;

·                    у разі розхлюпування або витоку препарату необхідно провести обробку слабким розчином гіпохлориту натрію (1 % активного хлору), спочатку промокнути, а потім змити водою;

·                    матеріалом, який використано при обробці, слід розпорядитися, як вказано вище;

·                    при потраплянні препарату на шкіру чи очі  його видаляють рясним промиванням водою, або з милом та водою, або розчином натрію бікарбонату, та звертаються по медичну допомогу;

·                    у разі потрапляння препарату в око (очі) слід розімкнути повіки та промити уражене око (очі) великою кількістю проточної води протягом щонайменше 15 хв. За подальшою медичною допомогою слід звернутися до лікаря;

·                    слід завжди мити руки після знімання захисних рукавичок;

·                    слід відмовитися від будь-якого невикористаного розчину.  

 

Особливості застосування.

Загальні. Рубіду слід застосовувати під безпосереднім спостереженням спеціалістів, які мають досвід роботи у застосуванні хіміотерапії при лейкемічних захворюваннях.

Перед початком лікування Рубідою пацієнти повинні бути проліковані від гострої інтоксикації чи наслідків попереднього застосування цитотоксичних препаратів (таких як стоматит, нейтропенія, тромбоцитопенія і генералізована інфекція).

Вплив на серцеву функцію. Кардіотоксичний вплив при застосуванні антрациклінів може проявлятися ранніми (гострими) або пізніми (відстроченими) проявами.

Ранні (гострі) прояви. Ранні ознаки кардіотоксичності ідарубіцину проявляються, в основному, синусовою тахікардією та/або змінами  ЕКГ, такими як неспецифічні зміни зубців ST-T. Можуть також спостерігатися тахіаритмія, включаючи передчасні скорочення шлуночків і вентрикулярну тахікардію, брадикардія, а також блокади атріовентрикулярна чи ніжок пучка Гіса. Ці прояви не є ознаками розвитку пізніх проявів кардіотоксичності, мають незначне клінічне значення і зазвичай не вимагають припинення лікування ідарубіцином.

Пізні (відстрочені) прояви. Пізні прояви кардіотоксичності виникають при закінченні лікування Рубідою або через 2 - 3 місяці після завершення лікування, однак описано розвиток проявів кардіотоксичності через кілька місяців та навіть років після завершення лікування. Пізня кардіоміопатія проявляється зменшенням фракції викиду лівого шлуночка та/або ознаками і симптомами застійної серцевої недостатності, такими як диспное, набряком легень, ортостатичним набряком, кардіомегалією і гепатомегалією, олігурією, асцитом, плевральним випотом та ритмом галопу. Підгострі прояви, такі як перикардит/міокардит також можуть зустрічатися. Загрозливі для життя прояви застійної серцевої недостатності є найважчими ознаками антрациклініндукованої кардіоміопатії та кумулятивної дозозалежної токсичності препарату.

Рівні кумулятивні дози для пероральної чи внутрішньовенної форми ідарубіцину не встановлені. Однак, ідарубіциніндукована кардіоміопатія зустрічалася у 5 % пацієнтів, які отримували кумулятивні внутрішньовенні дози від 150 до 290 мг/м2. У пацієнтів, у лікуванні яких застосовували пероральну загальну кумулятивну дозу понад 400 мг/м2 прояви кардіоміопатії були поодинокими.

Для зменшення ризику тяжкого ураження серця слід визначити функціональний стан серця перед початком застосування Рубіди та контролювати його протягом лікування. Цей ризик може бути зменшений шляхом регулярного моніторингу показників фракції викиду лівого шлуночка під час лікування та негайним припиненням застосування ідарубіцину при перших ознаках погіршення цих показників. Оптимальним кількісним методом повторних досліджень серцевої функції (оцінка фракції викиду лівого шлуночка) є багатоканальна радіоізотопна ангіографія (MUGA) або ехокардіографія (ЕСНО). Проведення оцінки основних функціональних показників серця за допомогою ЕКГ, MUGA та ЕхоКГ особливо рекомендується у пацієнтів, які мають фактори ризику розвитку кардіотоксичності. Повторні визначення показників фракції викиду лівого шлуночка повинні бути застосовані у пацієнтів, які отримують високі кумулятивні дози антрациклінів. Методика, що була вибрана для оцінки, повинна застосовуватися і далі для подальшого спостереження.

Фактори ризику щодо розвитку проявів кардіотоксичності включають активні або приховані захворювання кардіоваскулярної системи, попередню або супутню радіотерапію медіастенальної/перикардіальної зони, попередню терапію іншими антрациклінами або антрацинединами та супутню терапію засобами, що можуть пригнічувати здатність міокарда до скорочень або кардіотоксичними препаратами (наприклад, трастузумаб). Антрацикліни, включаючи ідарубіцин, не повинні призначатися в комбінації з іншими кардіотоксичними агентами, окрім тих випадків, коли є можливість ретельного контролю функції серця пацієнта. Пацієнти, що отримують антрацикліни після припинення лікування іншими кардіотоксичними агентами, особливо препаратами із довгим періодом напівжиття (такими як трастузумаб), можуть мати підвищений ризик розвитку кардіотоксичності. Період напівжиття трастузумабу становить приблизно 28,5 днів тому можлива персистенція препарату в циркуляції протягом 24 тижнів. Тому лікарям слід уникати призначення терапії антрациклінами протягом 24 тижнів після припинення приймання трастузумабу. Якщо антрацикліни застосовуються перед цим, то рекомендований ретельний моніторинг функції серця. Моніторинг функціональних показників серця повинен бути особливо ретельним у хворих, які отримують високі кумулятивні дози і мають вказані фактори ризику. Однак ідарубіцин може здійснювати кардіотоксичний вплив і при застосуванні низьких  кумулятивних доз у пацієнтів з або без наявності факторів ризику. Токсичний вплив ідарубіцину та інших антрациклінів чи антрацендіонів може сумуватися.

Гематологічна токсичність. Рубіда є потужним супресором кісткового мозку. Тяжка мієлосупресія відмічається у всіх хворих, які отримують терапевтичну дозу даного препарату, у зв’язку з чим необхідний пильний контроль за гематологічним статусом до початку і в процесі лікування, включаючи визначення лейкоцитарної  формули.   

Найчастішим проявом гематологічної токсичності і гострої дозозалежної токсичності ідарубіцину є зворотна лейкопенія та/або гранулоцитопенія (нейтропенія). Прояви лейкопенії і нейтропенії зазвичай тяжкі; також може спостерігатися тромбоцитопенія та анемія. Нейтропенія та тромбоцитопенія досягають найбільшої вираженості на 10-14-й день застосування препарату. Відновлення нормальної кількості нейтрофілів та тромбоцитів відбувається протягом третього тижня. Клінічними проявами тяжкої мієлосупресії можуть бути підвищення температури, інфекції, сепсис/септицемія, септичний шок, кровотечі, гіпоксія тканин чи настання летального наслідку.

Вторинна лейкемія. Вторинна лейкемія з або без проявів прелейкемічної фази може розвиватися у пацієнтів, для лікування яких застосовують антрацикліни. Вторинна лейкемія розвивається частіше, коли Рубіду застосовують в комбінації з антинеопластичними засобами, що впливають на ДНК, коли пацієнти попередньо отримували великі дози цитотоксичних засобів чи коли застосовують підвищені дози антрациклінів. Така лейкемія може проявитися через 1-3-річний латентний період.

Травний тракт. Ідарубіцин чинить еметогенну дію. Мукозити (найчастіше – стоматит, рідше – езофагіт) найчастіше проявляються на початку застосування препарату і в тяжких випадках за кілька днів прогресують до утворення виразок на слизовій. У більшості випадків такі ускладнення розвиваються на третій тиждень лікування.

У хворих на гостру лейкемію, з іншими захворюваннями в анамнезі, у тих, які лікувалися препаратами з ушкоджуючим впливом на органи шлунково-кишкового тракту, при пероральному прийомі ідарубіцину зрідка спостерігалися випадки серйозних побічних проявів з боку травного тракту (перфорація або кровотеча). У хворих з проявами активних захворювань шлунково-кишкового тракту і з високим ризиком виникнення кровотечі та/або перфорації лікар повинен зважувати ризик та користь при пероральному застосуванні ідарубіцину.

Вплив на функцію печінки та нирок. Оскільки порушення функцій печінки і/або нирок може вплинути на розподіл ідарубіцину, необхідно контролювати їх традиційними клініко-лабораторними методами (з використанням показників сироваткового білірубіну і сироваткового креатиніну) до і під час лікування.

Побічні прояви в місці введення. При виконанні ін’єкції в тонкі венозні судини або при повторних ін’єкціях в одне й те саме місце може розвинутися флебосклероз. Дотримання рекомендацій щодо введення препарату мінімізує ризик розвитку флебітів та тромбофлебітів у місці ін’єкції.

Екстравазація препарату. Екстравазація ідарубіцину під час внутрішньовенної ін’єкції здатна спричиняти локальний біль, тяжке ураження (утворення пухирів, тяжкої флегмони) та некроз тканин. Виникнення потенційних ознак та симптомів екстравазації під час внутрішньовенного введення ідарубіцину потребує негайного припинення інфузії препарату.

Синдром лізису пухлин. Ідарубіцин може призвести до гіперурикемії внаслідок інтенсифікації катаболізму пурину, що супроводжує швидкий лізис непластичних клітин під дією препарату (синдром лізису пухлин). Слід контролювати рівень сечової кислоти, іонів калію, фосфатів та креатиніну в крові після початку лікування. Гідратація, забезпечення лужного середовища сечі та профілактика гіперуремії алопуринолом можуть мінімізувати можливі прояви синдрому лізису пухлин.

Імуносупресивні ефекти / підвищення чутливості до інфекції. Уведення живих або живих атенуйованих вакцин пацієнтам з імуносупресією, спричиненою застосуванням хіміотерапевтичних засобів, включаючи ідарубіцин, може призводити до розвитку серйозних, у тому числі фатальних інфекцій. Зважаючи на це, слід уникати вакцинації живими вакцинами у пацієнтів, які отримують лікування ідарубіцином. Вбиті або інактивовані вакцини можуть застосовуватися, проте імунна відповідь на введення таких вакцин може бути знижена.

Інше. При застосуванні ідарубіцину, як і при застосуванні інших цитотоксичних препаратів, можуть виникати тромбофлебіти і тромбоемболії, у тому числі  емболія легеневої артерії.

З обережністю призначають препарат при міокардиті, уратному нефролітіазі (в анамнезі), пацієнтам літнього віку.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з  іншими механізмами.

Систематичної оцінки впливу ідарубіцину на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводилося.

 

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Рубіда є сильним мієлосупресантом і можна припустити, що схеми комбінованої хіміотерапії, що включають інші препарати аналогічної дії, призведуть до адитивних токсичних ефектів, особливо щодо кісткового мозку, гематологічні та гастоінтестинальні прояви.

Застосування Рубіди в комбінованій хіміотерапії разом з іншими препаратами, що чинять кардіотоксичну дію, та супутнє застосування інших кардіоактивних препаратів (наприклад блокатори кальцієвих каналів) вимагає моніторингу функції серця протягом лікування. Зміни функції печінки, спричинені одночасним прийомом іншихпрепаратів, може змінити метаболізм ідарубіцину, його фармакокінетику, терапевтичну ефективність та/або токсичність.

Мієлосупресивний ефект може посилюватися при застосуванні променевої терапії одночасно або за 2 - 3 тижні перед початком застосування Рубіди.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ідарубіцину гідрохлорид – антрацикліновий антибіотик, що має антибласну активність. Ідарубіцин, вбудовуючись у молекулу ДНК, взаємодіє з топоізомеразою ІІ і виявляє інгібуючих ефект на синтез нуклеїнових кислот. Модифікація антрациклінової структури у положенні 4 дає в результаті сполуку з високою ліпофільністю, що приводить до збільшення швидкості проникнення препарату в клітину  порівнянно з доксорубіцином і даунорубіцином. Ідарубіцин має вищу активність  порівнянно з доксорубіцином та даунорубіцином і має меншу перехресну резистентність  порівнянно з доксорубіцином і даунорубіцином. Ідарубіцин має вищий терапевтичний індекс, ніж доксорубіцин і даунорубіцин, його основний метаболіт ідарубіцинол виявляє протипухлинну активність.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення хворим з нормальною функцією нирок і печінки ідарубіцин виводиться із системи циркуляції з кінцевою величиною періоду напіввиведення у плазмі в діапазоні 11-25 годин і екстенсивно метаболізується в активний метаболіт ідарубіцинол, який виводиться із системи циркуляції повільніше, з періодом напіввиведення в діапазоні 41 і 69 годин. Препарат виводиться з жовчю інирками, головним чином у формі ідарубіцинолу. Пікові концентрації ідарубіцину в клітинах досягаються через декілька хвилин після ін’єкції. Концентрації ідарубіцину та ідарубіцинолу в ядровмісних клітинах крові і кісткового мозку в сотні разів вищі за концентрації в плазмі. Швидкість зниження рівня ідарубіцину в плазмі і клітинах майже однакова з кінцевим періодом напіврозпаду і дорівнює приблизно 15 годин. Кінцевий період напіврозпаду ідарубіцинолу в клітинах становив приблизно 72 години.

Спеціальні групи.

Порушення функції печінки або нирок. Фармакокінетика ідарубіцину у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок не достатньо досліджена. Очікується, що в пацієнтів, які мають середній та тяжкий ступінь печінкової недостатності, метаболізм ідарубіцину порушується і веде до підвищення системного його рівня. Перерозподіл ідарубіцину може бути спричинений печінковою недостатністю. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю необхідна корекція дози; не слід застосовувати його  пацієнтам з тяжкою печінковою та нирковою недостатністю.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: пориста аморфорна маса червоно-оранжевого кольору.

 

Несумісність.

Ідарубіцин не слід змішувати з іншими розчинами. Слід уникати контакту препарату з будь-яким розчином з лужною рН, оскільки це може призвести до руйнування препарату.

Рубіду не можна змішувати з гепарином через можливе утворення осаду.

 

Термін придатності.

2 роки.

 

 

Умови зберігання.

Збepiгaти у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Рекомендується застосувати препарат одразу ж після першого відкриття.

 

Упаковка.

Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення у флаконах по 5 мг; по 1 флакону в картонній пачці. 

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

ТОВ «ЛЕНС-Фарм».

 

Місцезнаходження.

143033, Росія, Московська обл., Одинцовський район, п. Горки-Х, буд. 30а.

Адреса виробництва та прийняття претензій: 601125, Росія, Володимирська обл.,