Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Брістол-Майєрс Сквібб Компані/Брістол-Майєрс Сквібб С.р.л., США/Італія

Міжнародна непатентована назва: Saxagliptin

АТ код: A10BH03

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг № 30 (10х3) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить 2,5 мг саксагліптину гідрохлориду у перерахуванні на саксагліптин

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат та барвники Опадрай ІІ білий, Опадрай ІІ жовтий, Опакод синій

Фармакотерапевтична група: Пероральні протидіабетичні препарати

Показання: Монотерапія
Онгліза показана пацієнтам із цукровим діабетом ІІ типу як доповнення до дієти та фізичних вправ для покращення контролю глікемії.
Доповнення до терапії, що проводиться
Онгліза показана пацієнтам із цукровим діабетом ІІ типу для покращення контролю глікемії як доповнення до терапії інсуліном (з або без застосування метформіну), метформіном, тіазолідиндіоном (ТЗД) або сульфонілсечовиною, коли монотерапія цими препаратами в комбінації з дієтою та фізичними вправами не забезпечує адекватного контролю глікемії.
Початкова комбінована терапія
Онгліза показана пацієнтам із цукровим діабетом ІІ типу як початкова комбінована терапія разом з метформіном, додатково до дієти та фізичних вправ для покращення контролю глікемії.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/10715/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

  ОНГЛІЗА

  (ONGLYZAтм)

 

Склад:

діюча речовина: саксагліптин;

1 таблетка містить 2,5 мг  або 5 мг саксагліптину  гідрохлориду у перерахуванні на саксагліптин;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат та барвники для 2,5 мг: Опадрай ІІ білий, Опадрай ІІ жовтий, Опакод синій;

барвники для 5 мг: Опадрай  ІІ білий, Опадрай ІІ рожевий,  Опакод синій.

 

Лікарська форма.  Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Інгібітор  дипептидил пептидази (інгібітор ДПП-4). Саксагліптин.  Код АТС  A10B H03.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Монотерапія

Онгліза показана пацієнтам із цукровим діабетом ІІ типу як доповнення до дієти та фізичних вправ для покращення контролю глікемії. 

Доповнення до терапії, що проводиться

Онгліза показана пацієнтам із цукровим діабетом ІІ типу для покращення контролю глікемії як доповнення до терапії  інсуліном (з або без застосування метформіну), метформіном, тіазолідиндіоном (ТЗД) або сульфонілсечовиною, коли монотерапія  цими препаратами  в комбінації з дієтою та фізичними вправами не забезпечує адекватного контролю глікемії.

Початкова комбінована терапія

Онгліза показана пацієнтам із цукровим діабетом ІІ типу як початкова комбінована терапія разом з метформіном, додатково до дієти та фізичних вправ для покращення контролю глікемії.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої із допоміжних речовин. Панкреатит.

Вагітність та період годування груддю.

Дитячий вік.

 

Спосіб застосування та дози.

Монотерапія

Рекомендована доза препарату  при монотерапії становить 5 мг  1 раз на добу.

Доповнення до терапії, що проводиться 

Рекомендована доза препарату Онгліза  як доповнення до терапії метформіном, інсуліном, агоністами PPARg (тіазолідиндіони) або сульфонілсечовиною становить 5 мг  1 раз на добу.

Початкова комбінована терапія

Рекомендовані дози Онглізи та метформіну при призначенні початкової комбінованої терапії становлять 5 мг Онглізи  1 раз на добу та 500 мг метформіну на добу.

Пацієнтам, у яких не вдається досягнути контролю  глікемії на цих початкових дозах, дозу метформіну слід збільшити згідно зі схваленими рекомендаціями щодо дозування.

Якщо пацієнт пропустив дозу, її слід прийняти одразу, як тільки він згадає про це. Подвоювати дозу не слід.

Онглізу можна приймати незалежно від прийому їжі.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня не рекомендується.

Дозу Онглізи необхідно зменшити до 2,5 мг один раз на добу у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного або тяжкого ступеня.

Досвід застосування препарату у пацієнтів з порушенням ниркової функції тяжкого ступеня дуже обмежений. Тому саксагліптин необхідно з обережністю застосовувати у цієї категорії пацієнтів. Онгліза не рекомендується для застосування у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, що вимагає проведення гемодіалізу.

Оскільки доза Онглізи має зменшуватись до 2,5 мг в залежності від функції нирок, оцінювання функції нирок рекомендується проводити до початку прийому Онглізи та, у відповідності із стандартами лікування, обстеження нирок слід періодично проводити в подальшим.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Пацієнтам з легким або помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Саксагліптин повинен з обережністю призначатися пацієнтам з помірним порушенням функції печінки і не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжким порушенням печінкової функції.

Пацієнти, які приймають потужні інгібітори CYP 3A4/5

У разі одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4/5 (такими як кетоконазол, атазанавір, кларитроміцин, індинавір, ітраконазол, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір та телітроміцин) дозу Онглізи слід обмежити до 2,5 мг/добу.

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)

Корекція дози на основі тільки віку не рекомендується. Досвід застосування препарату у пацієнтів віком 75 років і старше дуже обмежений, тому при лікуванні пацієнтів цієї категорії необхідна обережність.

 

Побічні реакції.

Небажані реакції представлено в таблиці. Класифікація за частотою: дуже поширені (³ 1/10), поширені (³ 1/100,<1/10), непоширені (³ 1/1000,< 1/100), рідкісні (³ 1/10 000,<1/1000), дуже рідкісні (<1/10 000), включаючи поодинокі повідомлення.                                                                                                      

                                                                                                                                  

                   Небажані реакції, повідомлені (незалежно від оцінки причинного зв’язку дослідником)          у ≥5 % пацієнтів, які отримували 5 мг саксагліптину, та з більшою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, або про розвиток яких повідомлялося у ≥2 % пацієнтів, які отримували 5 мг саксагліптину, та ≥1 % частіше порівняно з плацебо, наведені у Таблиці 1.

Таблиця 1

Небажані реакції за системами органів згідно з даними об’єднаного аналізу п’яти

плацебоконтрольованих клінічних досліджень із застосуванням Онглізи

Таблиця 1 Частота розвитку небажаних реакцій за класами систем органів

 

1 Включає саксагліптин в якості додаткової терапії до метформіну та початкову комбіновану терапію з метформіном.

2 Тільки початкова комбінована терапія.

3 Статистично значущої різниці порівняно з плацебо не було. Підтверджена гіпоглікемія була нечастою  при прийомі 5 мг Онглізи (0,8 %) та плацебо (0,7 %).

4 Всі повідомлені небажані реакції периферичного набряку були легкими та помірними і жодна не призвводили до відміни досліджуваного препарату.

Небажані реакції, що асоціювалися з прийомом Онглізи та комбінованої терапії.

Крім небажаних реакцій, наведених вище, небажані реакції, які були повідомлені незалежно від причинного зв’язку з лікарським засобом, та розвивалися частіше у пацієнтів, які приймали Онглізу, включають гострий панкреатит та гіперчутливість (0,6 % порівняно з 0%)

та висип (1,4 % порівняно з 1,0 %) при порівнянні з плацебо.

При монотерапії: запаморочення (часто) та втома (часто).

Під час дослідження, яке вивчало додавання Онглізи до терапії глібенкламідом, епізоди підтвердженої гіпоглікемії оцінювалися як непоширені (0,8 %) для Онглізи 5 мг  та (0,7 %) для плацебо. Різниця була статистично незначущою.

При додатковій терапії до сульфонілсечовини (глібенкламіду): втома (нечасто), дисліпідемія (нечасто) та гіпертригліцеридемія (нечасто).

При додатковій терапії до метформіну: диспепсія (часто) та міалгія (часто).

При початковій комбінованій терапії з метформіном: гастрит (часто), артралгія (нечасто), міалгія (нечасто) та еректильна дисфункція (нечасто).

Під час досліджень з вивчення монотерапії, одного дослідження, що вивчало додавання Онглізи до терапії метформіном та дослідження, що вивчало додавання Онглізи до терапії ТЗД, частота випадків підтвердженої гіпоглікемії у пацієнтів, які отримували Онглізу 5 мг, була такою ж, як і в пацієнтів, які отримували плацебо.

Під час дослідження, що вивчало додавання Онглізи до терапії ТЗД, випадки периферичних набряків розцінювалися як поширені і їх частота була вищою при терапії  Онглізою 5 мг порівняно з плацебо (8,1 % та 4,3 % відповідно). Усі випадки периферичних набряків, про які повідомлялося, були легкими або середньої тяжкості та не призводили до припинення прийому препарату. В узагальненому аналізі двох досліджень із  вивчення монотерапії, одного дослідження із вивчення додавання Онглізи до терапії метформіном та дослідження з вивчення додавання Онглізи до терапії глібенкламідом загальна частота випадків периферичних набряків, що спостерігалися у пацієнтів, які приймали Онглізу 5 мг, була такою ж, як і при застосуванні плацебо (1,7 % та 2,4 % відповідно).

При комбінованій терапії Онглізою 5 мг з метформіном випадки назофарингіту оцінювалися як поширені і їх частота була вищою при застосуванні комбінації Онгліза плюс метформін     (6,9 %) порівняно з монотерапією саксагліптином 10 мг (4,2 %) або метформіном (4,0 %). Випадки головного болю оцінювалися як поширені, і їх частота була вищою при застосуванні комбінації Онглізи 5 мг плюс метформін (7,5 %) порівняно з монотерапією саксагліптином 10 мг (6,3 %) або метформіном (5,2 %).

Під час лікування саксагліптином повідомлялося про випадки запаморочень.

У  дослідженні додаткового застосуванняя інсуліну загальна частота зареєстрованої гіпоглікемії становила 18,4% для Онглізи 5 мг і 19,9% для плацебо.

За результатами аналізу сукупних даних 5 досліджень, зібраних до 24-го тижня, частота явищ, пов’язаних із гіперчутливістю, становила 1,5 % та 0,4 % у пацієнтів, які приймали відповідно Онглізу 5 мг та плацебо. У жодному з цих випадків пацієнти, які застосовували Онглізу, не потребували госпіталізації, і в жодному випадку такі явища не були зареєстровані дослідниками як загрозливі для життя.

Лабораторні показники

Під час клінічних досліджень частота змін з боку лабораторних показників була схожою у пацієнтів, які отримували Онглізу 5 мг та плацебо. Серед осіб, які приймали Онглізу, спостерігалося незначне зниження абсолютного числа лімфоцитів. За даними об’єднаного аналізу п’яти плацебоконтрольованих клінічних досліджень спостерігалося середнє зменшення числа лімфоцитів приблизно на 100 клітин/мкл від початкового середнього абсолютного числа лімфоцитів, яке становило приблизно 2200 клітин/мкл порівняно з плацебо. Середнє абсолютне число лімфоцитів залишалося стабільним та в межах нормальних значень при щоденному застосуванні препарату протягом 102 тижнів. Зменшення числа лімфоцитів не супроводжувалося ніякими клінічно значущими небажаними реакціями. Клінічне значення зменшення числа лімфоцитів порівняно з плацебо невідоме.

 

Передозування.

При пероральному застосуванні Онглізи 1 раз на день препарат був безпечним та добре переносився без клінічно значущого впливу на інтервал QTc або на частоту серцевих скорочень при дозах до 400 мг на добу протягом 2 тижнів  (перевищує максимальну рекомендовану дозу у 80 разів). У випадку передозування слід проводити симптоматичне лікування відповідно до клінічного стану пацієнта. Саксагліптин та його основний метаболіт виводяться за допомогою гемодіалізу (23 % від дози за 4 години).

Застосування у період вагітності  або  годування груддю.

Адекватних даних щодо застосування Онглізи вагітним жінкам немає. Онглізу не слід застосовувати під час вагітності.

Не відомо, чи проникає саксагліптин у грудне молоко.

Під час лікування саксагліптином слід утриматися від годування груддю.

Діти.

Безпека та ефективність застосування  дітям не встановлені, тому Онглізу не застосовують у педіатричній практиці.

Особливості  застосування.

Загальні

Онглізу не слід застосовувати пацієнтам із цукровим діабетом І типу або для лікування діабетичного кетоацидозу.

Онгліза не є заміною інсуліну у пацієнтів, які потребують лікування інсуліном.

Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю

Корекція разової дози рекомендується у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного або тяжкого ступеня. Саксагліптин слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня, і не рекомендується призначати пацієнтам з термінальною стадією захворювання нирок, що вимагає проведення гемодіалізу. Оцінювання функції нирок рекомендується проводити до початку прийому Онглізи та, у відповідності із стандартами лікування, обстеження нирок слід періодично проводити в подальшому.

Застосування у пацієнтів з печінковою недостатністю

Саксагліптин слід з обережністю призначати пацієнтам з печінковою недостатністю середньої тяжкості; пацієнтам з тяжкою недостатністю функції печінки саксагліптин призначати не рекомендується.

Застосування з препаратами,  що можуть спричинити гіпоглікемію

Препарати класу сульфонілсечовини з групи антигіперглікемічних засобів та інсулін можуть спричиняти гіпоглікемію. Тому для зниження ризику гіпоглікемії при їх застосуванні у комбінації з Онглізою можуть бути необхідні менші дози сульфонілсечовини та інсуліну.

Реакції гіперчутливості

Онглізу не слід застосовувати пацієнтам, які мали серйозні реакції гіперчутливості до інгібіторів ДПП-4.

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)

Корекція дози на основі тільки віку не рекомендується. Досвід застосування препарату у пацієнтів віком 75 років і старше дуже обмежений, тому при лікуванні пацієнтів цієї категорії необхідна обережність.

Застосування у пацієнтів з  шкірними захворюваннями

У доклінічних токсикологічних дослідженнях повідомлялося про виразкові та некротичні пошкодження шкіри кінцівок мавп. Хоча у клінічних дослідженнях не спостерігалося підвищення частоти розвитку шкірних пошкоджень, досвід застосування у пацієнтів з діабетичними шкірними ускладненнями обмежений. У звітах про застосування класу препаратів-інгібіторів ДПП-4 протягом післяреєстраційного періоду були описані випадки висипу. Висип також зазначений в якості небажаного явища (НЯ) для Онглізи. Отже, при дотриманні стандартної схеми лікування пацієнтів з діабетом, рекомендовано проводити моніторинг розладів з боку шкіри, таких як утворення пухирців, виразок або висипу.

Застосування у пацієнтів з серцевою недостатністю

Досвід застосування у пацієнтів з I-II класом серцевої недостатності за класифікацією NYHA обмежений, а досвід застосування саксагліптину в рамках клінічних досліджень у пацієнтів з III-IV класом серцевої недостатності за класифікацією NYHA відсутній.

Застосування у імунозкомпроментованих пацієнтів

Імунозкомпроментовані пацієнти, такі, яким робили трансплантацію органів, або ВІЛ-інфіковані пацієнти, не брали участі у програмі клінічних досліджень Онглізи. Тому ефективність та безпека Онглізи для цієї категорії пацієнтів не встановлені.

Застосування з потужними індукторами CYP 3A4

Застосування індукторів CYP3A4, наприклад, карбамазепіну, дексаметазону, фенобарбіталу, фенітоїну та рифампіцину, може ослаблювати цукрознижувальний ефект Онглізи.

Лактоза Таблетка містить лактозу. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Застосування у пацієнтів з панкреатитом

За час постмаркетингових досліджень  були отримані повідомлення про гострий панкреатит. Слід інформувати пацієнтів про характерний симптом гострого панкреатиту:  постійний сильний біль у животі. При підозрі на панкреатит,  прийом Онглізи слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з  іншими механізмами.

Дослідження впливу на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводилися. Враховуючи наявність запаморочення як побічної реакції, під час лікування саксагліптином слід утриматися  від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з  іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Клінічні дані, описані нижче, свідчать про низький ризик клінічно значущих лікарських взаємодій з препаратами, що призначаються у комбінації.

Cаксагліптин метаболізується переважно за участі цитохрому P450 3A4/5 (CYP3A4/5).

 У дослідженнях in vitro саксагліптин та його активний метаболіт не пригнічували CYP1A2, 2A6, 2B6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 і 3A4 та не індукували CYP1A2, 2B6, 2C9 або 3A4. У клінічних дослідженнях із залученням здорових добровольців фармакокінетика саксагліптину та його головного метаболіту не змінювалася  при призначенні метформіну, глібенкламіду, піоглітазону, дігоксину, симвастатину, омепразолу, антицидів або фамотидину. Крім того, саксагліптин не змінював фармакокінетики  глібуриду, піоглітазону, дилтіазему, кетоконазолу, дігоксину, симвастатину або комбінованого перорального контрацептиву, що містить естроген/прогестин.

Потужні інгібітори CYP3A4/5 .

Одночасне призначення саксагліптину з потужним інгібітором CYP3A4/5 кетоконазолом призводило до підвищення Cmax саксагліптину на 62 % та збільшення AUC саксагліптину у 2,5 рази; ці показники для активного метіболіту зменшувались на 95 % та 88 %, відповідно.

При застосуванні саксагліптину разом з потужними інгібіторами CYP3A4/5 (такими як атазанавір, кларитроміцин, індинавір, ітраконазол, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір та телітроміцин) також слід очікувати подібного підвищення плазмової концентрації саксагліптину. У разі одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4/5 дозу Онглізи слід обмежити до 2,5 мг/добу

Помірні інгібітори CYP3A4/5.

Одночасне призначення саксагліптину з помірним інгібітором CYP3A4/5 дилтіаземом призводило до підвищення Cmax саксагліптину на 63 % та збільшення AUC саксагліптину у 2,1 рази; ці показники для активного метіболіту зменшувались на 44% та 34%, відповідно. Дилтіазем збільшує експозицію саксагліптину. Подібне підвищення плазмової концентрації саксагліптину очікується за наявності інших помірних інгібіторів CYP3A4/5 (таких як ампренавір, апрепитант, еритроміцин, флуконазол, фозампренавір, грейпфрутовий сік та верапаміл), проте зменшення дози Онглізи не потрібне.

Індуктори ферментів CYP3A4/5.

Рифампіцин значно зменшує системну експозицію саксагліптину та не впливає на площу під кривою “концентрація-час” (AUC) його активного метаболіту 5-гідрокси-саксагліптину. При цьому рифампіцин не впливає на ступінь пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (DDP-4) в плазмі протягом 24-годинного дозового інтервалу. Отже, корекція дози Онглізи не

потрібна.

Одночасне застосування саксагліптину та інших індукторів CYP3A4/5, таких як карбамазепін, дексаметазон, фенобарбітал та фенітоїн,  не вивчалося і може призводити до зменшення плазмової концентрації саксагліптину та до збільшення концентрації його основного метаболіту. Повинен проводитися ретельний глікемічний контроль при одночасному застосуванні саксагліптину та потужних індукторів CYP3A4/5.

Пероральні контрацептиви.  При супутньому багаторазовому застосуванні саксагліптину

(5 мг) 1 раз на добу та Орто-Циклену® (0,035 мг етинілестрадіолу/0,250 мг норгестимату), комбінованого перорального контрацептиву, протягом 21 дня фармакокінетика рівноважного стану основного активного естрогенного компонента, етинілестрадіолу, чи основного активного прогестинового компонента, норелгестроміну, не змінювалася. При супутньому застосуванні саксагліптину та Орто-Циклену® AUC плазми норгестрелу, активного метаболіту норелгестроміну,  зростала на 13 %, а  Cmax норгестрелу у плазмі підвищувалася на 17 %. Таке невелике збільшення AUC та Cmax норгестрелу не вважається клінічно значущим. Виходячи з цих даних, не очікується, що саксагліптин суттєво змінюватиме фармакокінетику комбінованих пероральних контрацептивів, що містять естроген/прогестин.

Вплив паління, дієти, вживання рослинних продуктів та алкоголю на фармакокінетику саксагліптину спеціально не вивчалися.

Фармакологічні  властивості.

Фармакодинаміка.

Саксагліптин – потужний селективний оборотний конкурентний інгібітор дипептидилпептидази 4 (ДПП-4). У пацієнтів з цукровим діабетом II типу застосування Онглізи призводить до пригнічення активності ферменту ДПП-4 протягом 24 годин. Після перорального навантаження глюкозою це пригнічення ДПП-4 призводить до 2-3-разового збільшення рівня циркулюючих активних інкретинових гормонів, включаючи глюкагоноподібний пептид 1 (ГПП-1) та глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (ГІП), зменшення  концентрації глюкагону та збільшення глюкозозалежної реакції бетаклітин, що веде до підвищення концентрації інсуліну та С-пептиду. Вивільнення інсуліну бета-клітинами підшлункової залози та зниження вивільнення глюкагону з панкреатичних альфа-клітин асоціюється зі зниженням концентрації глюкози натще та зменшенням рівня глюкози після навантаження  глюкозою або прийому їжі. Онгліза покращує контроль глікемії, зменшуючи концентрацію глюкози натще та глікемію після вживання їжі у пацієнтів з цукровим діабетом II типу.

При застосуванні Онглізи 5 мг вище базисне значення HbA1C асоціювалося з більш відрегульованою середньою зміною HbA1C порівняно з базисним рівнем. Невелике зменшення маси тіла спостерігалося в групах лікування Онглізою  та плацебо.

Застосування саксагліптину 5 мг та метформіну тривалого вивільнення 1 раз на добу ввечері з їжею протягом 4 тижнів призводило до значного зниження середньої добової концентрації глюкози протягом 24-годинного інтервалу дозування (що визначалася шляхом поділу добової площі зони під кривою концентрація-час на 24 години) порівняно з комбінацією плацебо з метформіном тривалого вивільнення (середнє зниження із поправкою на плацебо -16,8 мг/дл; Р=0,0001); також спостерігалося постійне покращення вимірюваних рівнів глюкози у плазмі протягом 24-годинного інтервалу дозування. Відмічено значне зменшення рівня глюкози через 2 години після їжі та середньої концентрації глюкози натще за два дні (середнє зниження із поправкою на плацебо відповідно -35,4 мг/дл; Р=0,0010  та -15,3 мг/дл; Р=0,0002).

Фармакокінетика.

Фармакокінетика саксагліптину та його основного метаболіту була подібною  у здорових добровольців та у пацієнтів з діабетом ІІ типу. Саксагліптин швидко абсорбується після перорального прийому натще з досягненням максимальної концентрації (Cmax) саксагліптину та його основного метаболіту в плазмі умежах 2 і 4 годин відповідно. Cmax і величина площі під кривою (AUC) саксагліптину та його основного метаболіту збільшувалися пропорційно до збільшення дози саксагліптину.

Після одноразового перорального прийому 5 мг саксагліптину здоровими добровольцями середні значення кінцевого періоду напіввиведення (t1/2) для саксагліптину та його основного метаболіту становили відповідно 2,5 години та 3,1 години, а середнє значення t1/2  пригнічення плазмового ДПП-4-26,9 години. Пригнічення плазмової активності ДПП-4 саксагліптином протягом щонайменше 24 годин після перорального прийому саксагліптину відбувається завдяки високій потужності, високій афінності та широкому зв’язуванню з активною ділянкою. Ніякої помітної кумуляції саксагліптину або його основного метаболіту за умов багаторазового прийому дози у режимі 1 раз на добу при будь-якому рівні дози не спостерігалося. Не було виявлено дозо- та часозалежності кліренсу саксагліптину та його основного метаболіту при прийомі саксагліптину 1 раз на добу в межах дози від 2,5 мг до 400 мг протягом 14 днів.

 

Абсорбція

Саксагліптин можна приймати натще або під час вживання їжі. Кількість саксагліптину, що абсорбується після прийому пероральної дози, становить не менше 75 %. Їжа мала відносно помірний вплив на фармакокінетику саксагліптину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів не впливав на Cmax саксагліптину, AUC збільшувалася на 27 % порівняно з прийомом натще. Час досягнення Cmax (Tmax) для саксагліптину збільшувався приблизно на 0,5 години при прийомі разом з їжею порівняно з прийомом натще.  Ці зміни не розглядалися як клінічно значущі.

Розподіл

In vitro зв’язування саксагліптину та його основного метаболіту з білками в сироватці людини є нижчим за вимірювані рівні. Таким чином, зміни рівня білка крові при різних патологічних станах  (наприклад нирковій або печінковій недостатності), не вплинуть на розподіл саксагліптину.

 Метаболізм

Метаболізм саксагліптину переважним чином опосередкований цитохромом P450 3A4/5 (CYP3A4/5). Основній метаболіт саксагліптину – також селективний, оборотний, конкурентний інгібітор ДПП-4, у 2 рази менше потужний, ніж саксагліптин.

Виведення

Саксагліптин  виводиться нирками та печінкою. Після одноразового прийому дози 50 мг       14C-саксагліптину, 24 %, 36 %, та 75 % дози виводилося  із сечею у вигляді саксагліптину, його основного метаболіту та повної радіоактивності відповідно. Середній нирковий кліренс саксагліптину (~230 мл/хв) був більшим, ніш середня оцінювана величина гломерулярної фільтрації (~120 мл/хв), що, можливо, пов’язано з активною нирковою екскрецією. Для основного метаболіту величина ниркового кліренсу порівнювалася з оцінюваною величиною гломерулярної фільтрації. Загалом 22 % від уведеної радіоактивності було виявлено в фекаліях, що відповідає частині саксагліптину, що потрапила в жовч, та/або частині препарату, що не був абсорбований у шлунково-кишковому тракті.

 

Характеристики в особливих групах пацієнтів

Ниркова недостатність

У пацієнтів з нирковою недостатністю, що класифікується за кліренсом креатиніну легкого  (від > 50 до ≤ 80 мл/хв), середнього (30 ≤ 50 мл/хв) та тяжкого (< 30 мл/хв) ступеня тяжкості, а також у пацієнтів  з термінальною стадією захворювання нирок, які перебувають на гемодіалізі, ступінь порушення функції нирок не впливав на Cmax саксагліптину або його основного метаболіту. У пацієнтів з легкою нирковою недостатністю значення AUC саксагліптину та його основного метаболіту було відповідно в 1,2 та 1,7 раза  вищим за значення AUC у осіб з нормальною функцією нирок, збільшення цих величин не є клінічно значущими. У пацієнтів з середньою та тяжкою нирковою недостатністю або з ТСЗН, що перебувають на гемодіалізі, величини AUC саксагліптину та його основного метаболіту були відповідно в 2,1 та 4,5 раза вищими, ніж величини AUC у осіб з нормальною функцією нирок.

Печінкова недостатність

Не було клінічно значущої різниці у фармакокінетичних параметрах пацієнтів з легким, середнім та тяжким порушенням функції печінки.

Пацієнти літнього віку

Не було клінічно значимої різниці у фармакокінетичних параметрах  осіб літнього віку (65-80 років) та молодих пацієнтів (18-40 років).

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 2,5 мг:  від блідо-жовтого до світло-жовтого кольору двоопуклі, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою,  з написом  «2.5» з одного боку  та  «4214» –з іншого, зробленим синім чорнилом;

таблетки по 5 мг:  рожевого кольору двоопуклі, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з написом «5» з одного боку  та «4215»– з іншого, зробленим синім чорнилом.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати у недоступном для дітей місці при температурі, що не перевищує  30 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у картонній коробці разом з інструкцією для застосування.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. 

Брістол-Майєрс Сквібб  Компані, США/ Bristol-Myers Squibb Company, USA.

Брістол-Майєрс Сквібб  C.р.л., Італія/Bristol-Myers Squibb S.r.l., Italy.

 

Місцезнаходження.

4601 Хайуей 62 Іст, Маунт Вернон, штат Індіана 47620, США/ 4601 Highway 62 East, Mount Vernon, Indiana,  47620, USA.