МЕРИСТАТ-САНОВЕЛЬ

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Сановель Іляч Санаі ве Тиджарет А.Ш., Туреччина

Міжнародна непатентована назва: Clarithromycin

АТ код: J01FA09

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг №14 (7х2) у блістерах у картонній коробці

Діючі речовини: 1 таблетка містить кларитроміцину 500 мг

Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, повідон К-30, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, Опадри OY-S-32920 жовтий (гіпромелоза, повідон, пропіленгліколь, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172)), Опадри YS-1R-7006 прозорий (гіпромелоза, поліетиленгліколь), сахарин натрію, ванілін.

Фармакотерапевтична група: Антибіотики-макроліди та азаліди

Показання: Інфекції, спричинені чутливими мікроорганізмами:
- ЛОР-органів: фарингіт/тонзиліт (збудник Streptococcus pyogenes), гострий максилярний синусит (збудник Streptococcus pneumoniae);
- дихальних шляхів: гостре бактеріальне ускладнення хронічного бронхіту, пневмонія;
- неускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин: спричинені стрептококами (при абсцесах звичайно використовується хірургічний дренаж);
- обмежені або десиміновані мікобактеріальні інфекції;
- для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки (у складі комплексної терапії).

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/10713/01/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МЕРИСТАТ-сановель

 (MERISTAT-sanovel)

 

Склад:

діюча речовина: clarithromycin;

1 таблетка містить кларитроміцину 250 мг або 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, повідон К-30, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, Опадри OY-S-32920 жовтий (гіпромелоза, повідон, пропіленгліколь, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий              (Е 172)), Опадри YS-1R-7006 прозорий (гіпромелоза, поліетиленгліколь), сахарин натрію, ванілін.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. 

 

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Кларитроміцин. Код АТС J01F A09.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими мікроорганізмами:

- ЛОР-органів: фарингіт/тонзиліт (збудник Streptococcus pyogenes), гострий максилярний синусит (збудник Streptococcus pneumoniae);

- дихальних шляхів: гостре бактеріальне ускладнення хронічного бронхіту, пневмонія;

- неускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин: спричинені стрептококами (при абсцесах звичайно використовується хірургічний дренаж);

- обмежені або десиміновані мікобактеріальні інфекції;

- для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки (у складі комплексної терапії).

 

Протипоказання.

Кларитроміцин протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до  антибіотиків групи макролідів. Крім того,  протипоказаний хворим із захворюваннями серця (серцева недостатність, аритмія тощо), які приймають терфенадин, та хворим з електролітним дисбалансом. Протипоказано одночасне  застосування з цизапридом, тимозидом, астемізолом, ерготаміном або дигідроерготаміном.

 

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих:

 

 

Мікобактеріальні інфекції. Рекомендована початкова доза для дорослих становить 500 мг 2 рази/добу. За відсутності клінічного або лабораторного поліпшення протягом 3 − 4 тижнів доза збільшується до 1000 мг 2 рази/добу. При лікуванні дисемінованих інфекцій, збудником яких є МАС (комплекс Mycobacterium avium), лікування триває до отримання клінічних або лабораторних результатів. Кларитроміцин може призначатися в комплексі з іншими антибактеріальними лікарськими засобами. Лікування нетуберкульозних мікобактеріальних інфекцій проводиться під контролем  лікаря.

 

Ерадикація H.pylori у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки. Рекомендована доза становить 500 мг 2 рази/добу відповідно до встановлених схем у складі комплексної терапії.

 

Побічні реакції.

Більшість побічних ефектів, що виявляються під час клінічних досліджень, легкі і скороминущі. На відміну від класичних макролідів має місце тенденція до розвитку побічних реакцій з боку ШКТ. Кількість хворих, що переривають лікування внаслідок розвитку побічних ефектів, –  менше 3 %.

Найчастіше спостерігаються такі побічні ефекти:

З боку травної системи: діарея, блювання,  біль у ділянці живота,  диспепсія і нудота, зміна смакових відчуттів і тимчасове підвищення рівня печінкових ферментів.

Рідко виявляється порушення функції печінки, гепатоклітинний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без. В окремих випадках гостра печінкова недостатність призводила до летальних наслідків. При одночасному застосуванні кларитроміцину та омепразолу  спостерігається поява тимчасового забарвленого нальоту на язиці.

Алергічні реакції: легке почервоніння шкіри, кропив'янка,  анафілактичні реакції, синдром Стівенса-Джонсона.

Зміни з боку ЦНС: відчуття тривоги, запаморочення, безсоння, кошмарні сновидіння, галюцинації, психоз. Причинно-наслідковий зв'язок не досліджений. При застосуванні Меристату-сановель спостерігалися випадки тимчасової втрати слуху, що відновлювався після припинення лікування препаратом.

У хворих з подовженим інтервалом QT прийом кларитроміцину в окремих випадках може спричиняти тахікардію шлуночків, аритмію шлуночків і "піруетну" шлуночкову тахікардію.

Можливий розвиток глоситу, стоматиту або моніліазу в порожнині рота.

У хворих з ураженням імунної системи важко розрізнити, чим викликані побічні ефекти −  прийомом кларитроміцину чи ВІЛ-інфекцією.

В окремих випадках спостерігається порушення відчуттів смаку і запаху.

У хворих, що проходять курс лікування кларитроміцином, може змінюватися колір зубів, який можна відновити за допомогою професійних зубних паст.

В окремих випадках у хворих, які застосовують інсулін або інші гіпоглікемічні препарати,  розвивається гіпоглікемія.

Результати лабораторних досліджень:

Найважливіші, з клінічної точки зору, лабораторні зміни:

З боку печінки: підвищений рівень аланінамінотрансферази (ALT)  < 1 %, аспартатамінотрансферази (AST)  < 1 %,   алкалінфосфатази   < 1 %,  лактатдегідрогенази (LDH)  < 1 %, загальний білірубін   < 1 %.

 З боку системи кровотворення: зменшення кількості лейкоцитів < 1 %, подовження протромбінового часу на 1 %.

З боку нирок: висока концентрація азоту сечовини крові (BUN) − 4 %, підвищення концентрації креатиніну в плазмі < 1 %.

 

Передозування.

При передозуванні можливий розвиток ускладнень з боку ШКТ. При розвитку алергічних реакцій неабсорбована частина лікарського препарату видаляється за допомогою промивання шлунка. Терапія симптоматична. Концентрація кларитроміцину в плазмі не змінюється при гемодіалізі або перитонеальному діалізі.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування  кларитроміцину при вагітності і в період годування груддю не встановлена. Кларитроміцин не застосовується у період вагітності і годування груддю, за винятком тих випадків, коли неможливо провести альтернативне лікування. Деякі дослідження на тваринах свідчать про токсичну дію кларитроміцину на розвиток плода. Якщо вагітність настала в період лікування цим препаратом, пацієнта слід попередити про потенційний ризик для плода. Кларитроміцин проникає в грудне молоко, тому годування груддю слід припинити.

 

Діти.

Кларитроміцин у вигляді таблеток, вкритих плівковою оболонкою, не застосовують дітям віком до 12 років. Діти старше 12 років застосовують препарат за схемою для дорослих.

 

Особливості застосування.

При застосуванні всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі й макролідів, у хворих можливий розвиток псевдомембранозного коліту, від легкої аж до смертельно небезпечної форми. Тому необхідно враховувати цей діагноз у пацієнта з діареєю, що розвивається після прийому антибактеріального засобу. Лікування антибактеріальними препаратами ушкоджує  нормальну мікрофлору товстого кишечнику, що може призвести до посиленого розмноження клостридій. Дослідження показали, що токсин, який виділяється Clostridium difficile,  служить причиною розвитку «антибіотикасоційованого коліту». Після встановлення діагнозу псевдомембранозного коліту необхідно почати відповідне лікування. У легких випадках псевдомембранозного коліту досить припинити прийом препарату. У середніх і тяжких випадках цього захворювання перевага надається введенню рідини, електролітів, білкових добавок, а також антибактеріальним препаратам, клінічно ефективним проти  Clostridium difficile.

Кларитроміцин виводиться, в основному, печінкою і нирками. Хворим з ураженнями печінки і збереженою нирковою функцією корекція дози не потрібна. Проте при гострій нирковій недостатності з ураженнями або без уражень печінки дозу слід знизити у 2 рази або збільшити інтервал між прийомами препарату. Дозування в таких випадках призначається лікарем індивідуально залежно від ступеня ниркової недостатності. Кларитроміцин має перехресну резистентність  як до лінкоміцину, кліндаміцину, так і до інших макролідів.

Застосування в осіб літнього віку.

В осіб літнього віку з гострою нирковою недостатністю потрібна корекція дози, як описано вище.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спеціальні дослідження для виявлення впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами не проводилися, однак, виходячи з побічних ефектів препарату, при появі розладів з боку ЦНС необхідно утриматися від  керування автотранспортом та інших занять, що потребують концентрації уваги.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні кларитроміцину з теофіліном і карбамазепіном відзначено помірне, але достовірне (Р < 0,05) підвищення концентрації теофіліну і карбамазепіну в плазмі.

Прийом макролідів, у тому числі й кларитроміцину, може призвести до підвищення концентрації лікарських засобів, що постійно приймають, метаболізм яких здійснюється за допомогою системи цитохрому Р450 (наприклад, варфарин, алкалоїди ріжків, тріазолам, мідазолам, ловастатин, дизопірамід, фенітоїн і циклоспорин).

При одночасному застосуванні кларитроміцину з цизапридом може підвищуватися концентрація останнього в плазмі, що може викликати подовження інтервалу QT, аритмії, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію, синдром мерехтіння і тріпотіння шлуночків.

У хворих, які застосовують одночасно кларитроміцин і пімозид, розвиваються схожі симптоми. Макроліди, впливаючи на метаболізм терфенадину, підвищують концентрацію останнього, тим самим зумовлюють подовження інтервалу QT, розвиток тахікардії шлуночків, фібриляцію шлуночків, серцеві аритмії, включаючи "піруетну" шлуночкову тахікардію.

Схожі явища спостерігаються  при одночасному прийманні астемізолу, інших макролідів і кларитроміцину. 

При одночасному застосуванні кларитроміцину з дигоксином спостерігається підвищення концентрації дигоксину в плазмі (при необхідності застосування такої комбінації потрібно контролювати концентрацію дигоксину).

Незважаючи на те, що клінічна цінність цих даних не встановлена, було заявлено, що одночасне застосування кларитроміцину і таких інгібіторів ВІЛ-протеази, як індинавір, ритонавір або саквінавір, може підвищити швидкість метаболізму кларитроміцину.

У дорослих, інфікованих ВІЛ, одночасне застосування кларитроміцину і зидовудину знижує величину рівноважної концентрації зидовудину. У дітей цієї реакції не спостерігалося.

Незважаючи на зміну концентрації кларитроміцину або омепразолу, при їх одночасному застосуванні корекція дози не потрібна.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Кларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів. У чутливих мікроорганізмах, зв'язуючись з 50S рибосомальною субодиницею, гальмує синтез білка. Основний активний метаболіт кларитроміцину − 14-гідроксикларитроміцин − в умовах in vitro чинить антимікробну дію відносно більшості мікроорганізмів подібно до дії кларитроміцину і відносно деяких патогенних штамів мікроорганізмів (H. influenzae, M. Catarrhalis, Legionella, види Staphylococci і Streptococci), завдяки синергізму підсилює дію кларитроміцину в умовах in vivo.

Кларитроміцин має широкий спектр антимікробної дії як проти анаеробних і аеробних, так і проти грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Чинить бактерицидну дію проти Helicobacter Pylori. Ця дія посилюється при нейтральній реакції середовища. Крім цього, кларитроміцин також ефективний проти комплексу Mycobacterium Avium (MAC).

Протимікробний спектр.

Кларитроміцин володіє протимікробною дією в умовах in vitro та in vivo відносно нижченаведених мікроорганізмів:

Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.

Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Helicobacter pylori.

Мікобактерії: комплекс Mycobacterium Avium (MAC), що утворюється з  Mycobacterium Avium і Mycobacterium Intracellulare, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum. Утворення бета-лактамів не впливає на активність кларитроміцину.

Примітка: більшість штамів стафілококів, які стійкі до дії метициліну й оксациліну, стійкі також до дії кларитроміцину.

Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Listeria monocytognes, Streptococcus agalactiae, Streptococci (група C,F,G), Streptococci групи Viridans.

Грампозитивні анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.

Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Campylobacter jejuni, Legionella pneumophila, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida.

Грамнегативні анаеробні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus.

Інші аеробні мікроорганізми: Chlamydia trachomatis.

 

Фармакокінетика.

Всмоктування.  Після прийому внутрішньо кларитроміцин швидко всмоктується з ШКТ і проходить через перший метаболічний розпад. Біодоступність становить приблизно 55 %. Приймання таблеток кларитроміцину одночасно з їжею трохи затримує початок абсорбції кларитроміцину і утворення 14-гідроксикларитроміцину, але  не впливає на ступінь абсорбції.   

Після прийому внутрішньо Сmax (максимальна концентрація) в плазмі становить

0,6 мкг/мл і досягається протягом 2 годин. Рівноважний стан встановлюється через 2-3 дні, при цьому Сmax кларитроміцину становить в середньому 1 мкг/мл при прийомі 250 мг препарату кожні 12 годин, 2-3 мкг/мл – при прийомі 500 мг кожні 12 годин і 3-4 мкг/мл при прийомі 500 мг кожні 8 годин. Сmax основного метаболіту – 14-гідроксикларитроміцину − досягається через 2 години після прийому внутрішньо 250 мг кларитроміцину і становить 0,7 мкг/мл, рівноважний стан встановлюється через 2-3 дні, при цьому концентрація 14-гідроксикларитроміцину становить 0,6-1 мкг/мл при прийомі 250 мг кларитроміцину кожні 12 годин і 500 мг кларитроміцину кожні 8-12 годин відповідно.

Метаболізм і виведення. Кларитроміцин має нелінійну дозозалежну фармакокінетику.  Період напіввиведення кларитроміцину при прийомі 250 мг препарату кожні 12 годин  − 3-4 години, при прийомі 500 мг кожні 12 годин збільшується до 5-7 годин. Період напіврозпаду 14-гідроксикларитроміцину при прийомі внутрішньо 250 мг  кожні 12 годин дорівнює 5-7 годин, при прийомі 500 мг через кожні 12 годин збільшується до 7 годин. 

У здорових добровольців після прийому одноразової дози 250 мг 38 % прийнятої дози виводиться з організму разом із сечею (18 % кларитроміцину), 40 % (4 % кларитроміцину) − разом з калом. При прийомі внутрішньо кожні 12 годин 250 мг або 500 мг кларитроміцину 20 − 30 % прийнятої дози виводиться з організму в незміненому стані разом із сечею протягом 12 годин. Після прийому внутрішньо 250 мг або 500 мг кларитроміцину в сечі виявлений основний метаболіт – 14-гідроксикларитроміцин, який становить 10-15 % прийнятої дози.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.

Кларитроміцин має особливість  проникати через слизову оболонку шлунка. При застосуванні спільно з інгібіторами протонного насоса  концентрація кларитроміцину  в слизовій оболонці шлунка підвищується. У хворих з порушеннями функції печінки величина рівноважної концентрації кларитроміцину не змінюється, але зменшується утворення 14-гідроксикларитроміцину. У пацієнтів з порушеною функцією нирок, які отримували дози 500 мг, значення фармакокінетичних параметрів зростають відповідно із ступенем тяжкості ниркової недостатності.

Кларитроміцин і його головний метаболіт добре проникають в тканини і біологічні рідини людського організму. У зв'язку з високою внутрішньоклітинною проникністю концентрація антибіотика в тканинах вища, ніж у крові.

 

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 250 мг – довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою яскраво-жовтого кольору, з відтиском S з одного боку; таблетки 500 мг - довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору, з відтиском “S” з одного боку.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 °С.

 

Упаковка. По 7 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістерній упаковці, по 2 блістери в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Сановель Іляч Санаі ве Тиджарет А.Ш.