МЕНОГОН

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Феррінг ГмбХ/Феррінг Інтернешнл Сентер СА, Німеччина/Швейцарія

Міжнародна непатентована назва: Human menopausal gonadotrophin

АТ код: G03GA02

Форма випуску: Порошок для розчину для ін'єкцій по 75 МО ФСГ та 75 МО ЛГ в ампулах № 10 з розчинником по 1 мл в ампулах № 10

Діючі речовини: 1 ампула з порошком містить менотропін (людський менопаузний гонадотропін, лМГ) у кількості, що відповідає 75 МО ФСГ (фолікулостимулюючий гормон) і 75 МО ЛГ(лютеїнізуючий гормон)

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, натрію гідроксид;
розчинник: натрію хлорид, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група: Гормони гіпофіза та гіпоталамуса

Показання: У жінок:
• ановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників);
• контрольована оваріальна гіперстимуляція, в т.ч. для індукції розвитку множинних фолікулів в рамках проведення допоміжних репродуктивних технологій (наприклад, запліднення in vitro/перенесення ембріона (IVF/ET) і внутрішньоцитоплазматичного введення сперми (ICSI)).
У чоловіків:
• недостатність сперматогенезу, спричинена гіпогонадотропним гіпогонадизмом.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9721/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МЕНОГОН

(MENOGON®)

 

Склад.

Діюча речовина: 1 ампула з порошком містить менотропін (людський менопаузний гонадотропін, лМГ) у кількості, що відповідає 75 МО ФСГ (фолікулостимулюючий гормон) і 75 МО ЛГ(лютеїнізуючий гормон);

допоміжні речовини:  лактози моногідрат, натрію гідроксид;

розчинник: натрію хлорид, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін'єкцій.

 

Лікарська форма. Порошок і розчинник для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Гонадотропіни та інші стимулятори овуляції. Людський менопаузний гонадотропін. Код АТС G03G A02.

Клінічні характеристики.

Показання.

У жінок:

·         ановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників);

·         контрольована оваріальна гіперстимуляція, в т.ч. для індукції розвитку множинних фолікулів в рамках проведення допоміжних репродуктивних технологій (наприклад, запліднення in vitro/перенесення ембріона (IVF/ET) і внутрішньоцитоплазматичного введення сперми (ICSI)).

У чоловіків:

·         недостатність сперматогенезу, спричинена гіпогонадотропним гіпогонадизмом.

 

Протипоказання.

·         Гіперчутливість до менотропіну або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

У жінок:

·         вагітність;

·         збільшення яєчників або кісти яєчників, не пов'язані з синдромом полікістозних яєчників;

·         вагінальна кровотеча невстановленої етіології;

·         пухлини матки, яєчників або молочних залоз.

У чоловіків:

·         карцинома простати;

·         пухлини яєчок.

 

У разі дисфункції щитоподібної залози і надниркових залоз, гіперпролактинемії,  можливо у поєднанні з пухлинами гіпофіза або гіпоталамуса, до початку терапії із застосуванням лМГ слід провести відповідне лікування.

 

Меногон не слід застосовувати, якщо не є можливим досягти кінцевої мети лікування. Це стосується жінок з:

·         первинною недостатністю яєчників;

·         деформацією статевих органів, несумісних з вагітністю;

·         міомою матки, несумісної з вагітністю.

 

Це стосується чоловіків з:

·         первинною недостатністю яєчок.

 

Спосіб застосування та дози.

Меногон призначений для внутрішньом'язового або підшкірного введення.

Тривалість лікування різна для різних показань.

Режими дозування, описані нижче, застосовуються як для підшкірного, так і для внутрішньом'язового введення.

 

Жінки.

У різних жінок і в різні періоди часу яєчники по-різному реагують на введення гонадотропінів. Отже, розробити універсальну схему дозування неможливо. Тому дозу препарату слід підбирати індивідуально відповідно до реакції яєчників. Меногон можна застосовувати у вигляді монотерапії або вводити у поєднанні з агоністами або антагоністами гонадотропін-рилізинг-гормону (ГН-РГ). Рекомендовані дози і тривалість лікування залежать від протоколу лікування, що застосовується.

Ановуляція.

Терапію Меногоном слід розпочинати протягом перших 7 днів менструального циклу. Протягом не менше 7 днів рекомендується вводити від 75 до 150 МО Меногону. Подальший режим лікування пацієнтки слід підбирати індивідуально відповідно до  результатів клінічного контролю (що включає ультразвукове обстеження, переважно у поєднанні з вимірюванням рівня естрадіолу). Дозу препарату не можна збільшувати раніше, ніж через 7 днів лікування, причому кожне збільшення дози не повинно перевищувати 75 МО. Максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 225 МО. У разі недостатньої реакції після 4 тижнів лікування цикл слід припинити і почати новий цикл з вищої дози.

Досягши оптимальної реакції наступного дня після останньої ін'єкції Меногону, слід провести одну ін'єкцію від 5000 до 10 000 МО ХГЛ. Пацієнтка повинна мати статеві стосунки в день введення ХГЛ і наступного дня. Альтернативно може бути проведене внутрішньоматкове запліднення. Пацієнтка повинна знаходитися під пильним медичним контролем протягом не менше 2 тижнів після введення ХГЛ. Якщо спостерігається надмірна реакція на застосування Меногону, курс лікування слід припинити і не вводити ХГЛ. Пацієнтка повинна використовувати негормональні контрацептиви або відмовитися від статевих стосунків до початку наступних менструальних кровотеч.

Контрольована оваріальна гіперстимуляція для розвитку множинних фолікулів у рамках проведення допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).

Згідно з результатами клінічних досліджень щодо застосування лМГ сумісно із застосуванням агоніста ГН-РГ для десенсибілізації, терапію Меногоном слід розпочинати приблизно через 2 тижні після початку лікування агоністом. Протягом не менше 5 перших днів лікування рекомендується введення добової дози Меногону, що становить від 150 до 225 МО. Відповідно до результатів клінічного контролю (що включає ультразвукові дослідження, переважно у поєднанні з вимірюванням рівня естрадіолу) слід індивідуально підбирати подальший режим лікування пацієнтки, причому кожне збільшення дози не повинно перевищувати 150 МО. Максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 450 МО. Загалом, тривалість лікування не повинна перевищувати 20 днів.

 

При застосуванні протоколів без десенсибілізації терапію Меногоном слід розпочинати на 2-й або 3-й день менструального циклу. Рекомендується застосовувати те ж саме дозування і схему введення, що і для протоколів із застосуванням агоністів ГН-РГ для десенсибілізації.

Досягши оптимальної реакції для завершення фолікулярного дозрівання  і підготовки до вивільнення ооцитів, слід провести одну ін'єкцію 10 000 МО ХГЛ. Пацієнтка має перебувати під пильним медичним контролем протягом щонайменше 2 тижнів після введення ХГЛ. Якщо спостерігається надмірна реакція на застосування Меногону, курс лікування слід припинити і не вводити ХГЛ. Пацієнтка повинна використовувати негормональні контрацептиви або відмовитися від статевих стосунків до початку наступних менструальних кровотеч.

 

Чоловіки.

Після нормалізації рівня тестостерону за рахунок введення відповідної дози ХГЛ (наприклад, від 1500 до 5000 МО три рази на тиждень) протягом  4 - 6 місяців, Меногон слід вводити три рази на тиждень у дозі від 75 до 150 МО у поєднанні з введенням ХГЛ в рекомендованій дозі 1500 МО три рази на тиждень. Комбіноване лікування повинно тривати не менше 3-4 місяців до настання поліпшення сперматогенезу. Якщо у пацієнта протягом цього періоду не спостерігається реакції на лікування, потрібно подальше проведення комбінованої терапії до досягнення сперматогенезу. Сучасні клінічні дані показують, що для досягнення сперматогенезу необхідний 18-місячний курс лікування.

 

Побічні реакції. Оцінка побічних реакцій ґрунтується на такій градації їхньої частоти:

            дуже поширені (≥ 1/10)

            поширені (від ≥ 1/100 до < 1/10)

            непоширені (від  ≥ 1/1000 до < 1/100)

            рідко поширені (від ≥ 1/10000 до < 1/1000)

            дуже рідко поширені (< 1/10000)

 

* Реакції у місці ін'єкції спостерігалися у 55 – 60 % пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях місцевої переносимості. Приблизно в 12 % випадків реакції оцінювалися як тяжкі. У більшості випадків подібні реакції спостерігалися після підшкірного введення. Після внутрішньом'язового введення реакції у місці ін'єкції спостерігалися майже в 13 % пацієнтів, які брали участь у дослідженнях.

 

При лікуванні Меногоном спостерігалися поодинокі випадки анафілактичних реакцій.

 

У випадках оваріальної гіперстимуляції застосування гонадотропінів призводило до поодиноких випадків тромбоемболічних ускладнень і перекручення яєчників.

 

Вагітність, що настала внаслідок лікування безпліддя із застосуванням гонадотропінів, таких як Меногон, частіше може завершитися спонтанним абортом, ніж нормальною вагітністю.

 

Чоловіки: при застосуванні гонадотропінів повідомлялося про випадки гінекомастії, акне і збільшення маси тіла.

 

Передозування.

Лікування із застосуванням лМГ може призводити до гіперстимуляції яєчників, що в більшості випадків стає клінічно значущим лише тоді, коли вводиться ХГЛ для ініціації овуляції.

При легкому ступені гіперстимуляції (ступінь I), що супроводжується незначним збільшенням яєчників (розмір яєчників 5-7 см), надмірною секрецією стероїдних гормонів і проблемами в абдомінальній ділянці, специфічне лікування не потрібне. Проте, пацієнтка повинна бути поінформована про це і перебувати під пильним медичним контролем. При гіперстимуляції (ступінь II), що супроводжується кістами яєчників (розмір яєчників 8-10 см), абдомінальними симптомами, нудотою і блюванням, показані клінічний моніторинг і симптоматичне лікування або, за необхідності, внутрішньовенне введення кровозамінників з високою гемоконцентрацією. При гіперстимуляції тяжкого ступеня (ступінь III), що супроводжується великими кістами яєчників (розмір яєчників > 10 см), асцитами, гідротораксом, абдомінальним розтягненням, задишкою, утримуванням солей, згущенням крові, підвищеною в'язкістю крові, підвищеною агрегацією тромбоцитів з небезпекою розвитку тромбоемболії, обов'язкова госпіталізація пацієнтки, оскільки в таких випадках можуть розвинутися загрозливі для життя стани, що потребують  інтенсивного медичного втручання.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Показання до застосування препаратів лМГ під час вагітності і лактації відсутні.

 

Діти.

Препарат не призначений для застосування у дітей.

 

Особливості застосування.

Меногон має сильну гонадотропну активність, завдяки чому може спричиняти  побічні ефекти від легкого до тяжкого ступеня тяжкості. Тому препарат слід застосовувати лише під спостереженням лікарів, обізнаних із проблемами безпліддя і які мають досвід лікування цієї проблеми.

Безпечне і ефективне застосування Меногону повинно проводитися під регулярним контролем оваріальної реакції, що проводиться за допомогою ультразвукового дослідження, головним чином у поєднанні з вимірюванням сироваткових рівнів естрадіолу. Реакція на введення ФСГ у пацієнтів може бути різною, причому у деяких з них - дуже низькою. Для досягнення цілей терапії слід застосовувати найнижчу ефективну дозу препарату, що відповідає меті лікування.

Першу ін'єкцію Меногону слід проводити під безпосереднім спостереженням лікаря.

Жінки.

До початку лікування за допомогою відповідних методів у подружньої пари слід підтвердити діагноз безпліддя і встановити можливі протипоказання до вагітності. Пацієнтів слід обстежувати на наявність гіпотиреозу, недостатності кори наднирникових залоз, гіперпролактинемії і пухлин гіпофіза або гіпоталамуса, після чого призначати їм відповідне лікування.

У пацієнток, у яких в рамках лікування ановуляторного безпліддя або проведення ДРТ проводиться стимуляція фолікулярного зростання, може спостерігатися збільшення яєчників або гіперстимуляція. Подібні ризики можна мінімізувати, суворо дотримуючись рекомендованих доз і режиму введення препарату, а також проводячи моніторинг терапії.

Оцінка фолікулярного розвитку повинна проводитися лікарем, який має відповідний досвід.

Синдром гіперстимуляції яєчників (СГСЯ).

СГСЯ відрізняється від неускладненого збільшення яєчників і може виявлятися із зростанням ступеня тяжкості. Ознаки СГСЯ включають збільшення яєчників, високі рівні статевих гормонів і збільшення проникності судин. Остання ознака може призводити до накопичення рідини в перитонеальній, плевральній і, в окремих випадках, перикардіальній порожнинах.

У тяжких випадках СГСЯ можуть спостерігатися такі симптоми: абдомінальний біль, абдомінальне розтягнення, надмірне збільшення яєчників, збільшення маси тіла, задишка, олігурія і шлунково-кишкові симптоми, такі як нудота, блювання і діарея. При клінічному обстеженні можуть бути виявлені гіповолемія, згущення крові, порушення балансу електролітів,  плевральний випіт, гідроторакс, прискорене дихання і тромбоемболія.

Надмірна оваріальна реакція на лікування гонадотропінами рідко призводить до розвитку СГСЯ доти, поки для ініціації овуляції не вводиться ХГЛ. Отже, при оваріальній гіперстимуляції бажано не вводити ХГЛ і порадити пацієнтці утримуватися від статевих зносин або використовувати негормональні контрацептиви протягом щонайменше 4 дні. СГСЯ може дуже швидко прогресувати (від 24 годин до декількох днів) і набувати серйозної симптоматики. Отже, пацієнтка повинна перебувати під медичним контролем протягом 2 тижнів після введення ХГЛ.

Мінімізувати ризик розвитку оваріальної гіперстимуляції і багатоплідних вагітностей можна, дотримуючись рекомендованих доз і режиму введення препарату, а також контролюючи курс лікування. При проведенні ДРТ ризик розвитку гіперстимуляції можна знизити шляхом аспірації усіх фолікулів перед овуляцією.

СГСЯ може ставати тяжчим і тривалішим у разі настання вагітності. Найчастіше СГСЯ розвивається після завершення гормонального лікування і досягає максимальної частоти приблизно через 7-10 днів після закінчення лікування. Зазвичай СГСЯ минає спонтанно з початком менструації.

У разі тяжкого СГСЯ лікування гонадотропінами слід припинити (якщо це не було зроблено раніше), пацієнтку госпіталізувати і розпочати специфічне лікування СГСЯ.

СГСЯ частіше зустрічається у жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПЯ).

Багатоплідні вагітності.

Багатоплідні вагітності підвищують ризик ускладнень для матері і дитини.

У пацієнток, яким проводиться індукція овуляції із застосуванням Меногону, ризик багатоплідних вагітностей вищий, ніж при природному заплідненні. Для мінімізації ризику багатоплідних вагітностей рекомендується проводити ретельний моніторинг оваріальної реакції.

У пацієнток, яким проводяться процедури ДРТ, ризик багатоплідних вагітностей головним чином залежить від кількості пересаджених ембріонів, їхньої якості і віку пацієнтки.

До початку лікування пацієнтку слід поінформувати про потенційний ризик багатоплідних вагітностей.

Передчасні пологи/спонтанний аборт.

Передчасні пологи і спонтанні аборти частіше спостерігаються у пацієнток, яким проводяться процедури ДРТ або стимуляція фолікулярного росту для ініціації овуляції, ніж у звичайній популяції.

Позаматкова вагітність.

У жінок із захворюванням труб в анамнезі існує ризик позаматкової вагітності незалежно від того, чи настала ця вагітність внаслідок спонтанного запліднення чи внаслідок лікування безпліддя. Повідомлялося, що після проведення IVF частота випадків позаматкової вагітності становила 2-5 % у порівнянні з 1-1,5 % випадків для звичайної популяції.

Новоутворення органів репродуктивної системи.

Повідомлялося про випадки розвитку доброякісних і злоякісних новоутворень яєчників і інших органів репродуктивної системи у жінок, яким проводилося декілька циклів запліднення.

Невідомо, чи підвищує лікування гонадотропінами базовий ризик розвитку таких пухлин у безплідних жінок.

Уроджені вади розвитку.

Поширеність уроджених вад розвитку після проведення ДРТ може бути трохи вищою, ніж при спонтанному заплідненні. Ймовірно, це може бути зумовлено різницею в характеристиках батьків (наприклад, вік матері, характеристики сперми) і багатоплідною вагітністю.

Тромбоемболія.

У жінок із ризиком розвитку тромбоемболії, таким як власні або сімейні випадки цієї патології, при лікуванні гонадотропінами ризик може зростати. У таких жінок користь від застосування гонадотропінів слід співставити з можливим ризиком. Слід зазначити, що сама собою вагітність також є чинником ризику розвитку тромбоемболії.

 

Чоловіки.

Підвищені ендогенні рівні ФСГ свідчать про первинні тестикулярні розлади. Такі пацієнти не реагують на лікування Меногоном/ХГЛ.

Для оцінки реакції пацієнта на терапію проводять аналіз сперми через 4-6 місяців після початку лікування.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження лікарської взаємодії Меногону у людей не проводилися.

Навіть за відсутності клінічного досвіду очікується, що одночасне застосування Меногону та кломифену цитрату може посилити фолікулярну реакцію. При застосуванні агоністів ГН-РГ для гіпофізарної десенсибілізації для досягнення належної фолікулярної реакції можуть знадобитися вищі дози Меногону.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цільовим органом гормональної дії лМГ є яєчники і сім’яники. лМГ має гаметотрофний і стероїдогенний ефекти.

За рахунок компонента ФСГ лМГ індукує посилення зростання фолікулів в яєчниках і стимулює їхній розвиток. ФСГ збільшує вироблення естрадіолу клітинами гранульози за рахунок реакції утворення ароматичних похідних андрогенів, які виділяються із клітин теки під дією компонента ЛГ.

У сім’яниках ФСГ індукує трансформацію незрілих клітин Сертолі в зрілі клітини. Він переважно впливає на дозрівання сем’яних канальців і розвиток сперматозоїдів. Проте, для цього необхідна наявність високих внутрішньотестикулярних концентрацій андрогенів, що потребує проведення попереднього лікування із застосуванням ХГЛ.

Фармакокінетика.

лМГ неефективний при пероральному застосуванні, тому його потрібно вводити внутрішньом'язово або підшкірно. Фармакокінетика лМГ після внутрішньом'язового або підшкірного введення вивчалася окремо для кожного компонента. Максимальний сироватковий рівень ФСГ досягається через 6-48 годин після внутрішньом'язового введення і через 6-36 годин після підшкірного введення. Після цього сироватковий рівень знижується з періодом напіввиведення 56 (при внутрішньом’язовому введенні) і 51 години (підшкірно), відповідно.

лМГ виводиться переважно нирками.

Біодоступність Меногону вища після підшкірного введення, ніж після внутрішньом'язового введення. Після внутрішньом'язового і підшкірного введення отримані значення для ФСГ становили:

внутрішньом’язово: AUC0- = 320,1 млЕ/мл х год;

                                               Cmax = 4,15 млЕ/мл;

                                               tmax      = 18 год

підшкірно:                 AUC0- = 385,2 млЕ/мл х ч;

                                               Cmax = 5,62 млЕ/мл;

                                               tmax      = 12 год

 

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізат білого кольору у вигляді коржа;

розчинник – прозорий, безбарвний розчин.

 

Несумісність. Не змішувати з іншими лікарськими засобами.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати  при температурі не вище 25 °С  в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 10 ампул з порошком у комплекті з розчинником по 1 мл в ампулах в упаковці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробники. Феррінг ГмбХ.

                      Феррінг Інтернешнл Сентер СА.

Місцезнаходження. Вітланд 11, Постфаш 21 45, Д-24109 Кіль, Німеччина.