ДЕПРЕКСОР®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: АТ "Софарма" (відповідальний за випуск серії)/АТ "Уніфарм" (дільниця виробництва), Болгарія/Болгарія

Міжнародна непатентована назва: Venlafaxine

АТ код: N06AX16

Форма випуску: Таблетки по 75 мг № 30 (10х3), № 60 (10х6)

Діючі речовини: 1 таблетка містить: венлафаксину гідрохлориду еквівалентно 75 мг венлафаксину

Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е 172), натрію крохмальгліколят (тип А)

Фармакотерапевтична група: Антидепресанти

Показання: Лікування великих депресивних епізодів. Профілактика рецидивів великих депресивних епізодів.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9700/01/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДЕПРЕКСОР®

(DEPREXOR®)

 

Склад:

діюча речовина: венлафаксин;

1 таблетка містить венлафаксину гідрохлориду еквівалентно 37,5 мг або 75 мг венлафаксину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е 172), натрію крохмальгліколят (тип  А).

Лікарська форма.

Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Антидепресанти. Код АТС N06A X16.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування великих депресивних епізодів.

Профілактика рецидивів великих депресивних епізодів.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Одночасне застосування будь-якого антидепресанта групи інгібіторів МАО (ІМАО), а також період протягом 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Після повної відміни венлафаксину терапію ІМАО слід розпочинати не раніше, ніж через 7 днів.

Тяжкі  захворювання нирок (швидкість клубочкової фільтрації  < 10 мл/хв)

 і печінки (протромбіновий час > 18 секунд).

Період вагітності і годування груддю.

Дитячий вік до 18 років.

Спосіб застосування та дози.

Депрексор® застосовують внутрішньо, під час їди. Кожну таблетку слід ковтати цілою, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Рекомендована початкова доза становить 75 мг на день, розділена на 2 прийоми (по 37,5 мг 2 рази на день). Залежно від клінічної картини після проведення двотижневого курсу лікування дозу можна збільшити до 150 мг на день, розділену на 2 прийоми (по 75 мг 2 рази на день). При лікуванні більш високими дозами ймовірність появи побічних ефектів зростає, тому дозу збільшують під контролем лікаря. Підвищення дози необхідно здійснювати із інтервалом 2 тижня і більше. В більш тяжких випадках дозу можна підвищувати на 75 мг з інтервалом не менше 4 днів до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. В особливо тяжких випадках депресії або для госпіталізованих пацієнтів початкова доза становить 150 мг на день. За необхідності її можна збільшувати поступово (на 75 мг на день),  змінюючи дозування з  інтервалами близько двох або більше тижнів, але не менше 4 днів. Максимальна добова доза становить 375 мг. При отриманні бажаного терапевтичного ефекту дозу слід поступово зменшувати до мінімально ефективної, відповідно до реакції пацієнта і переносимості препарату.

Пацієнти старше 65 років:

Сам по собі літній вік пацієнта не вимагає зміни дози, однак при лікуванні літніх пацієнтів слід дотримуватись обережності (наприклад, у зв'язку з можливістю порушення функції нирок). У цьому разі слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт має перебувати під пильним медичним наглядом.

Пацієнти з порушенням функцій печінки:

Для  пацієнтів з легким або помірним ступенем печінкової недостатності (протромбіновий  час від 14 до 18 секунд) рекомендується зменшення добової дози на 50 %.

Пацієнти з порушенням функцій нирок:

При легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації більше 30 мл/хв)  коригування дози не потрібне.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю помірного ступеня (швидкість клубочкової фільтрації 10–30  мл/хв) дозу слід зменшити на 50 %.

Приймаючи до уваги варіабільність кліренсу у пацієнтів із  нирковою недостатністю, бажано до підбору дози підходити індивідуально.

Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі рекомендується зменшення дози на 50 % і прийом добової дози після проведення гемодіалізу.

Тривалість лікування

Лікування великих депресивних епізодів потребує тривалого часу. Звичайно тривалість становить від декілька місяців і більше. Після ремісії лікування необхідно продовжувати не менш 6 місяців. Дози, необхідні для отримання терапевтичного ефекту і для підтримуючого лікування, ідентичні. Необхідно регулярно обстежувати пацієнтів і після оцінки клінічної картини приймати рішення про необхідність продовження підтримуючого лікування або про припинення лікування.

Припинення лікування

Слід уникати різкого припинення лікування венлафаксином через ризик розвитку синдрому відміни. Можливі прояви синдрому відміни: слабкість, занепокоєння, головний біль, нудота або блювота, запаморочення, сухість у роті, діарея, безсоння, нервовість, оніміння, підвищення потовиділення, порушення координації. При припиненні лікування венлафаксином, що застосовували більше одного тижня, рекомендується поступово зменшувати дозу, щонайменше протягом подальшого тижня. Якщо препарат застосовували 6 або більше тижнів, рекомендується знижувати дозу протягом щонайменше  2 тижнів під контролем лікаря.

 

Побічні реакції.

Поява побічних дій пов'язана з дозою. Вони можуть спостерігатися на початку лікування,  у період лікування їх частота і інтенсивність зменшуються.  Можливі побічні ефекти, розподілені  по системам організму и представлені у порядку зменшення частоти розповсюдження наступним чином:  дуже часті  (> 10 %),  часті (1-10%), нечасті (0.1-1%), поодинокі (0.01-0.1%), рідкісні (<0.01%).

З боку крові і лімфатичної системи

Нечасті: екхімоз, кровотеча слизових оболонок.

Поодинокі: продовження часу кровотечі, геморагія, тромбоцитопенія.

Рідкісні: агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія, панцитопенія.

З боку серцево-судинної системи

Часті: артеріальна гіпертензія, вазодилатація, пальпітація.

 Нечасті: гіпотензія, синкопе, аритмії.

Рідкісні: шлуночкова тахікардія, в тому числі трипотіння-мерехтіння шлуночків, подовженння інтервалу QT, фібриляція шлуночків.

Шлунково-кишкові розлади

Дуже часті: запор, нудота.

Часті: втрата апетиту (анорексія), діарея, диспепсія, блювання.

Нечасті: несвідоме скреготіння зубами (bruxism).

Поодинокі: шлунково-кишкова кровотеча.

Рідкісні: панкреатит.

Загальні розлади

Дуже часті: астенія, головний біль.

Часті: болі в животі, озноб, пірексія.

Поодинокі: анафілаксія.

Метаболічні порушення

Часті: підвищення рівня сироваткового холестерину (особливо при тривалому застосуванні високих дозах), зменшення або збільшення маси тіла.

Нечасті: гіпонатріємія, синдром порушеної секреції антидіуретичного гормона (SIADH); порушення тестів печінкових функцій.

Поодинокі: гепатит.

Рідкісні:  підвищений рівень пролактину.

З боку опорно-скелетної системи і сполучної тканини

Часті: артралгія, міалгія.

Нечасті: спазми м'язів.

Рідкісні: рабдоміоліз.

З боку нервової системи

Дуже часті: запаморочення, сухість у роті, безсоння, нервозність, сонливість.

Часті: патологічні сни, тривожність, занепокоєння, сплутаність, тремор, парестезії.

Нечасті: апатія, галюцинації, міоклонус.

Поодинокі: акатизія, атаксія, порушення балансу і координації, розлади  мовлення – дизартрія, манія, гіпоманія, нейролептичний злоякісний синдром, судоми, серотонінергічний синдром.

Рідкісні: делірій, екстрапірамідальні розлади  – дискінезія, дистонія, пізня дискінезія.

Психічні розлади

Невідома частота: суїциїдальні думки і суїциїдальна поведінка.

Про випадки суїциїдальних думок і суїциїдальної поведінки повідомляли під час лікування венлафаксином або незабаром після припинення лікування.

З боку сечовивідної системи

Нечасті: затримка сечі.

З боку статевої системи і молочних залоз

Дуже часті: патологічна еякуляція/оргазм у чоловіків, відсутність оргазму, розлади  ерекції.

Часті: зниження лібідо, порушення менструального циклу.

Поодинокі: менорагія, галакторея.

З боку дихальної системи

Часті: диспное, позіхання.

З боку шкіри і підшкірної тканини

Дуже часті: потовиділення.

Часті: висип, свербіж.

Нечасті: ангіоневротичний набряк, макульозно-папульозні висипи, уртикарія, фоточутливість, алопеція.

Поодинокі: багатоформова еритема, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку органів чуття

Часті: порушення акомодації, мідріаз, зорові розлади.

Нечасті: порушення смаку.

Рідкісні: глаукома передньої камери.

Симптоми відміни при припиненні лікування

При різкому припиненні лікування венлафаксином можна спостерігати слабкість, занепокоєння, головний біль, нудоту або блювання, запаморочення, сухість у роті, діарею, безсоння, знервованість, парестезію, потовиділення, порушення координації. Припиняти лікування слід, поступово зменшуючи дозу, під контролем лікаря.

Передозування.

Симптоми: сонливість, гіпотензія, брадикардія, синусова або шлуночкова тахікардія, судоми, порушення координації, зміна рівня свідомості (що варіює від сонливості до коми), запаморочення, зміни на електрокардіограмі - подовження інтервалу QT, блокада нервових волокон, подовження QRS. Можливий ризик фатального кінця.

Лікування: проводиться симптоматичне лікування - подача кисню і вентиляція дихальних шляхів, моніторинг сердечного ритму і життєвих показників. Якщо ліки прийняті недавно і хворий знаходиться в свідомості, проводять промивання шлунка, рекомендується вживання активованого вугілля. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз не ефективний.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Під час вагітності препарат не застосовують. Під час застосування Депрексору жінки повинні користуватися відповідними методами контрацепції.

Застосування венлафаксину протягом третього триместру вагітності і незадовго до народження дитини може призвести до появи у новонароджених симптомів відміни, дихальної недостатності.

Годування груддю. Венлафаксин і його метаболіт O-десметилвенлафаксин виділяються у грудне молоко в значній кількості, що може спричинити тяжкі побічні реакції у немовляти. У разі необхідності застосування препарату  у період лактації слід припинити годуванні груддю.

 

Діти.

Ефективність і безпечність венлафаксину у дітей не встановлені.

Препарат не застосовується для лікування дітей  до 18 років.

 

Особливості застосування.

Ризик суїциду/суїцидальні наміри або погіршення клінічного стану.

Депресія пов'язана із суїцидальними думками, самопораненням і спробами самогубства (суїцидальні дії). Цей ризик існує до досягнення значної ремісії. Оскільки можлива відсутність поліпшення стану в перші декілька тижнів або протягом тривалішого періоду часу після початку лікування, пацієнти потребують  ретельного нагляду до покращання їх стану. Досвід лікування антидепресантами показує, що ризик суїциду може підвищитися  на ранніх етапах одужання і після зміни дози. Пацієнти, в анамнезі яких присутні пов'язані з суїцидом події, а також ті, хто виявляє виражену схильність до суїциду до початку лікування, мають більш високий ризик виникнення думок про самогубство або спроб самогубства і потребують пильного медичного нагляду.

Пацієнтів (а також осіб, які доглядають за пацієнтами) потрібно попередити про необхідність контролю за евентуальним погіршенням  клінічного стану та/або появи суїцидальної поведінки,  з приводу виникнення думок про самогубство, і незвичних змін поведінки і про те, що при появі подібних симптомів слід негайно звертатися до лікаря.

-         Для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути по можливості низькою, а пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом.

-         Антидепресанти, у т.ч. і венлафаксин, можуть спричинити загострення манії або гіпоманії. Як і інші антидепресанти, венлафаксин слід призначати з особливою обережністю пацієнтам з манією в анамнезі.

-         При припиненні лікування венлафаксином існує ризик проявів агресії, особливо у пацієнтів з агресивною поведінкою в анамнезі. Необхідно із особливою увагою застосовувати венлафаксин у пацієнтів із агресією в анамнезі.

-                     Венлафаксин слід призначати із особливою обережністю пацієнтам із нещодавно перенесеним інфарктом міокарда  або із декомпенсованою серцевою недостатністю під постійним медичним контролем.

-          У пацієнтів з тахіаритмією венлафаксин слід застосовувати з обережністю через можливе підвищення частоти серцевого ритму, особливо при прийомі високих доз препарату (більш 200 мг/день). Необхідно оцінити співвідношення ризик/користь перед призначенням венлафаксину пацієнтам з високим ризиком тяжкої серцевої аритмії.

-            Венлафаксин може залежно від дози підвищувати артеріальний тиск у деяких хворих, у зв’язку з чим при лікуванні препаратом  необхідно регулярно контролювати артеріальний тиск, особливо при корегуванні або збільшенні дозування.

-            При застосуванні застосовуванні антидепресантів існує потенційний ризик появи судом, особливо при лікуванні високими дозами. Венлафаксин слід призначати з особливою обережністю пацієнтам з епілепсією або судомами в  анамнезі. Якщо під час лікування венлафаксином з'являться судоми, лікування слід припинити.

-            При тривалому лікуванні може спостерігатися підвищення рівня холестерину в сироватці крові. Тому необхідно періодично вимірювати рівень холестерину в сироватці крові.

-            Венлафаксин може спричинити мідріаз, тому його слід обережно призначати пацієнтам з глаукомою.

-            Пацієнтів слід попередити про необхідність звернутися до лікаря при виникненні  під час лікування висипів, кропив'янки або інших алергічних реакцій.

-            Як і інші інгібітори  зворотного захоплення  серотоніну, венлафаксин  може збільшити ризик кровоточивості шкіри і слизових оболонок. Рекомендується з обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до кровотеч.

-            У пацієнтів зі зневодненням, включаючи осіб літнього віку і пацієнтів, які застосовують діуретики, при лікуванні венлафаксином можливий розвиток гіпонатріємії і синдрому недостатньої секреції антидіуретичного гормона.

-            Не встановлена медикаментозна залежність, розвиток толерантності або необхідність підвищення дози у пацієнтів, які приймають венлафаксин протягом тривалого часу. Незважаючи на це, лікарі повинні контролювати і ретельно спостерігати за пацієнтами, які зловживали препаратами в анамнезі.

-            Хоча показано, що венлафаксин не впливає на психомоторну, пізнавальну активність, як і будь-який психотропний лікарський засіб може погіршувати процес мислення або рухові функцій.

-            Припинення лікування венлафаксином може спричинити появу симптомів відміни: слабкість, занепокоєння, головний біль, нудоту або блювання, запаморочення, сухість у роті, діарею, безсоння, знервованість, парестезії, потовиділення, порушення координації. Припиняти лікування слід шляхом поступового зменшення дози.

-            Препарат містить лактозу. Не слід застосовувати пацієнтам із недостатністю лактази, галактоземією або глюкозним/галактозним синдромом мальабсорбції.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами або під час роботи з іншими потенційно-небезпечними механізмами. Про це слід попередити пацієнта перед початком лікування. Ступінь і тривалість обмежень на керування транспортом або під час роботи з іншими механізмами має встановити лікар після оцінки індивідуальної реакції пацієнта на препарат.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори моноамінооксидази (МАО). Одночасне застосування застосування венлафаксину і інгібіторів МАО протипоказане. Повідомлялося про появу побічних реакцій, зокрема досить тяжких, на початку лікування венлафаксином, одразу ж після припинення лікування інгібітором МАО, а також на початку приймання інгібіторів МАО одразу ж після припинення застосування  венлафаксину. Такі реакції включали тремор, міоклонус, потовиділення, нудоту, блювання, почервоніння обличчя, запаморочення і гіпертермію з ознаками, подібними до злоякісного нейролептичного синдрому, судоми і смерть. За необхідності  заміни терапії венлафаксин можна застосовувати після двотижневого інтервалу від моменту припинення лікування інгібіторами МАО;  і навпаки, при переході на лікування інгібіторами МАО  після венлафаксину потрібен інтервал не менше одного тижня.

Варфарин. При одночасному застосуванні венлафаксину і варфарину посилюється протизгортальна дія варфарину.

Серотонінергічні лікарські засоби. Внаслідок підвищеного ризику появи серотонінового синдрому не слід застосовувати одночасно з ліками, які впливають на серотонінергічну нейромедіаторну систему (наприклад, Hypericum perforatum, агоністи рецепторів серотоніну для лікування мігрені, сибутрамін, декстрометорфан, літій).

Літій. Немає суттєвих фармакокінетичних взаємодій між венлафаксином і літієм.

Клозапін. При одночасному застосуванні із венлафаксином рівень  клозапину у плазмі підвищується, що призводить до збільшення  ризику появи побічних ефектів, у т.ч. нападів.

Галоперидол. Сумісне застосування венлафаксину з галоперидолом може спричинити зниження ниркового кліренсу, підвищення максимальної концентрації в плазмі і AUC галоперидолу,  без зміни його періоду напіввиведення.

Діазепам. Фармакокінетичні профілі венлафаксину та O-дезметилвенлафаксину не змінюються значно при застосуванні з діазепамом. При сумісному застосуванні із діазепамом венлафаксин не впливає на його фармакокінетику, а також і на психомоторні та психометричні ефекти.

Рисперидон. Венлафаксин підвищує на 32 % AUC рисперидону, алле значно не впливає на його фармакокінетичний профіль.

Циметидин. Циметидин уповільнює метаболізм венлафаксину при першому проходженні через печінку, але значно не впливає на фармакокінетику O-десметилвенлафаксину, який визначається в системному кровообігу в набагато більшій кількості. У літніх пацієнтів або у пацієнтів із захворюваннями печінки можливе незначне посилення фармакологічної активності венлафаксину і його метаболіту. У такому випадку пацієнтам показаний клінічний моніторинг.

Кетоконазол. Встановлено, що після застосування кетоконазолу у більшості пацієнтів зі сповільненою або посиленою активністю CYP2D6 концентрації венлафаксину і                  O-десметил-венлафаксину в плазмі були  збільшені.

Золпідем. Одночасне застосування венлафаксину і золпідему може спричинити дезорієнтацію, галюцинації і манію.

Індинавір. При одночасному застосуванні венлафаксину з індинавіром зменшується AUC індинавіру на 28 % і Cmax на 36 %, а фармакокінетичні параметри венлафаксину і його метаболіту не змінюються. Клінічну значущість цієї взаємодії не з'ясовано.

-                     Встановлено, що венлафаксин метаболізується до активного метаболіту O-десметил-венлафаксину за допомогою CYP2D6, ізоферменту, відповідального за генетичний поліморфізм, що виявляється при метаболізмі деяких антидепресантів. Інгібітори CYP2D6 (хлорпромазин, циметидин, галоперидол та ін.) можуть впливати на фармакокінетичні параметри венлафаксину – зменшити його метаболізм, потенційно збільшити концентрації венлафаксину в плазмі. Незважаючи на це, фармакокінетичний профіль венлафаксину у пацієнтів, які одночасно лікуються інгібіторами CYP2D6, не відрізняється значною мірою від профілю у пацієнтів з меншою активністю CYP2D6, внаслідок чого не потрібна зміна дозування у таких пацієнтів.

Лікарські препарати, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р 450, можуть взаємодіяти з венлафаксином на фармакокінетичному рівні.

CYP2D6 – венлафаксин є відносно слабким інгібітором і не впливає на фармакокінетичні параметри іміпраміну і рисперидону.

CYP3А4 – венлафаксин не пригнічує цей ізофермент в in vitro дослідженнях. Це підтверджено результатами клінічних дослідженнь in vivo, в яких одночасне застосування венлафаксину з алпразоламом, діазепамом і терфенадином, не змінювало їх метаболізм.

CYP1А2 – в клінічному дослідженні лікарських взаємодій венлафаксину встановлено, що він не пригнічує метаболізм кофеїну, субстрату CYP1А2.

CYP2С9 - венлафаксин не пригнічує цей ізофермент при дослідженнях in vitro. При клінічному дослідженні взаємодії з толбутамідом встановлено, що венлафаксин не впливає на його фармакокінетику.

CYP2С19 – венлафаксин не пригнічує метаболізм діазепаму, який частково метаболізується за допомогою CYP2С19.

-                     При одночасному застосуванні венлафаксину та антигіпертензивних або гіпоглікемічних препаратів не встановлено клінічно значущої  взаємодії.

-                     Одночасне застосування венлафаксину і метопрололу може призвести до підвищення концентрації в плазмі метопрололу, без зміни концентрації його активного метаболіту гідроксипрололу в плазмі. Клінічна значущість цієї взаємодії не встановлена. Метопролол не змінює фармакокінетичний профіль венлафаксину і його активного метаболіту.

-                     Незважаючи на те, що венлафаксин не посилює побічної дії при вживанні алкоголю, пацієнтам слід рекомендувати уникати вживання алкоголю при прийомі Депрексор®.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Венлафаксин є антидепресантом і анксіолітиком, похідним фенілетиламіну. Венлафаксин відрізняється структурно і фармакологічно від інших антидепресантів, в тому числі трициклічних і тетрациклічних.

Вважається, що механізм антидепресивної дії венлафаксину у людини пов’язаний з потенціюванням нейромедіаторної активності у центральній нервовій системі.

Венлафаксин і його активний метаболіт, O-десметилвенлафаксин, є потужними селективними інгібіторами зворотного захоплення  серотоніну і норадреналіну і слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Венлафаксин фактично не має афінності до мускаринових М-холінергичних рецепторів, H1-гістамінергічних або α1-адренергічних рецепторів in vitro.

Фармакокінетика.

Резорбція: майже повністю резорбується після перорального застосування. Максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 2 - 4 годин. Піддається посиленому метаболізму при першому проходженні через печінку. Максимальна концентрація активного метаболіту O-десметилвенлафаксину в плазмі досягається протягом 4 годин.

Розподіл: Зв’язування венлафаксину і O-десметилвенлафаксину з протеїнами плазми становить 27 % і 30 % відповідно.

Метаболізм: Метаболізується при першому проходженні через печінку (first pass effect)  з утворенням активного метаболіту O-десметилвенлафаксину та інших метаболітів, таких як N-десметилвенлафаксин і N,O-дидесметилвенлафаксин, які фармакологічно неактивні.

Виведення: Період напіввиведення венлафаксину становить приблизно 5 год, а O-десметил-венлафаксину - 11 годин. Венлафаксин виводиться в основному з сечею в незміненому вигляді, у формі кон’югованих і неактивних метаболітів. Близько 2 % виводиться з фекаліями.

У пацієнтів з ураженням печінки середній кліренс венлафаксину і його активного метаболіту зменшуються приблизно на 30 - 33 %, час напіввиведення зростає в два рази або більше порівняно зі здоровими особами.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

круглі, плоскі таблетки з фаскою і розподільчою рискою з одного боку, діаметром 8 мм для таблеток 37,5 мг і діаметром 10 мм для таблеток 75 мг; блідо-рожевого кольору, допускається мозаїка та вкраплення червоного кольору; без запаху.

 

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальних упаковках (у сухому, захищеному від світла місці) при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 10 таблеток по 37.5 мг або 75 мг у блістерах з ПВХ плівки і алюмінієвої фольги. По 3 або 6 блістерів у картонній пачці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Виробник.

Дільниця виробництва:

АТ «Уніфарм», Болгарія.

 

Відповідальний за випуск серії:

АТ «Софарма», Болгарія.

Місцезнаходження.

АТ «Уніфарм», Болгарія.

1797, Софія, вул. Трайко Станоєва, 3, Болгарія.

 

АТ «Софарма», Болгарія.

1220, Софія, Ілієнське шосе, 16, Болгарія.

Дата останнього перегляду.

УТВЕРЖДЕНО

Приказ Министерства

здравоохранения Украины

__________№__________

Регистрационное удостоверение

№ __________________

 

ИНСТРУКЦИЯ

для медицинского применения препарата

ДЕПРЕКСОР®

(DEPREXOR®)

Состав:

действующее вещество: венлафаксин;

1 таблетка содержит венлафаксина гидрохлорида эквивалентно 37,5 мг или 75 мг венлафаксина;

вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, лактозы моногидрат, магния стеарат, железа оксид красный (Е 172), натрия крахмалгликолят (тип  А).

Лекарственная форма.

Таблетки.

Фармакотерапевтическая группа.

Антидепрессанты. Код АТС  N06A X16.

Клинические характеристики.

Показания.

Лечение больших депрессивных эпизодов. Профилактика рецидивов больших депрессивных эпизодов.

 

Противопоказания.

Гиперчувствительность к любому компоненту препарата.

Одновременное применение любого антидепрессанта группы ингибиторов МАО (ИМАО), а также период в течение 14 дней после отмены ингибиторов МАО. После полной отмены| венлафаксина терапию ИМАО следует начинать не ранее, чем через 7 дней.

Тяжелые  заболевания почек (скорость клубочковой фильтрации  <10 мл/мин)

 и печени (протромбиновое время > 18 с).

Период беременности и кормления грудью.

Детский возраст до 18 лет.

 

Способ применения и дозы.

Депрексор® принимают внутрь, во время еды. Каждую таблетку необходимо проглатывать целой, запивая достаточным количеством жидкости.

Рекомендуемая начальная доза составляет 75 мг в день, разделенная на 2 приема (по 37,5 мг 2 раза в день). В зависимости от клинической картины после проведения двухнедельного курса лечения дозу можно увеличить до 150 мг в день, разделенную на 2 приема (по 75 мг 2 раза в день). При лечении более высокими дозами вероятность появления побочных действий повышается, поэтому дозу увеличивают под контролем врача. Повышение дозы должно проводиться с интервалом в 2 недели и более. В более тяжелых клиннических случаях дозу можно повышать с интервалом не менее 4 дней до достижения желаемого терапевтического эффекта. В особенно тяжелых случаях депрессии или для госпитализированных пациентов начальная доза составляет 150 мг в день. При необходимости ее можно увеличивать постепенно (на 75 мг в день), изменяя дозировку с интервалами около двух или больше недель, но не меньше 4 дней. Максимальная суточная доза составляет 375 мг. При достижении желаемого терапевтического эффекта, дозу постепенно уменьшают до минимально эффективной, соответственно реакции пациента и переносимости препарата.

Пациенты старше 65 лет:

Сам по себе пожилой возраст пациента не требует изменения дозы, однако при лечении пожилых пациентов следует придерживаться осторожности (например, в связи с возможностью нарушения функции почек). В этом случае следует применять наименьшую эффективную дозу. При повышении дозы пациент должен находиться под тщательным наблюдением врача.

Пациенты с нарушением функций печени:

Для пациентов с легкой или умеренной степенью печеночной недостаточности (протромбиновое время от 14 до 18 секунд) рекомендуется уменьшение суточной дозы на 50 %.

Пациенты с нарушением функций почек:

При легкой степени почечной недостаточности (скорость клубочковой фильтрации больше             30 мл/мин) коррекции дозы не требуется.

Для пациентов с почечной недостаточностью умеренной степени (скорость клубочковой фильтрации 10-30 мл/мин) дозу препарата следует уменьшить на 50 %.

Принимая во внимание вариабильность клиренса у пациентов с почечной недостаточностью  к подбору дозы  желательно подходить индивидуально.

Для пациентов, находящихся на гемодиализе, рекомендуется уменьшение дозы на 50 % и прием суточной дозы после проведения гемодиализа.

Продолжительность лечения.

Лечение  больших депрессивных эпизодов требует длительного времени. Продолжительность обычно составляет от нескольких месяцев и более.  После ремиссии  лечение должно продолжаться не менее 6 месяцев. Дозы, необходимые для достижения терапевтического действия и для поддерживающего лечения, идентичны. Необходимо регулярно обследовать пациентов и после оценки клинической картины принимать решение о необходимости продолжения поддерживающего лечения или о прекращении лечения.

Прекращение лечения

Следует избегать внезапного прекращения лечения венлафаксином из-за возможного появления синдрома отмены. Возможные проявления синдрома отмены: слабость, беспокойство, головная боль, тошнота или рвота, головокружение, сухость во рту, диарея, бессонница, нервозность, онемение, повышенное потоотделение, нарушение координации. При прекращении лечения венлафаксином, который применяли  в течение больше недели, рекомендуется постепенно уменьшать дозу на протяжении не менее одной недели. После приема препарата в течение 6 или больше недель дозу уменьшают в течение не менее          2 недель под контролем врача.

Побочные реакции.

Появление побочных действий связано с дозой. Они могут наблюдаться в начале лечения, в случае их возникновения, в период лечения их частота и интенсивность уменьшаются.

Возможные побочные эффекты распределены по системам организма и представлены в порядке уменьшения частоты встречаемости следующим образом:  очень частые  (> 10 %),  частые (1-10%), нечастые (0.1-1%), единичные (0.01-0.1%), редкостные (<0.01%).

Со стороны крови и лимфатической системы

Нечастые: экхимоз, кровотечение слизистых.

Единичные: продление времени кровотечения, геморрагия, тромбоцитопения.

Редкостные: агранулоцитоз, апластическая анемия, нейтропения, панцитопения.

Со стороны сердечно-сосудистой системы

Частые: артериальная гипертензия, вазодилатация, пальпитация.

Нечастые: гипотензия, синкопе, аритмии.

Редкостные: желудочковая тахикардия, в том числе и трепетание-мерцание желудочков, удлинение интервала QT, фибрилляция желудочков.

Желудочно-кишечные расстройства

Очень частые: запор, тошнота.

Частые:  потеря аппетита (анорексия), диарея, диспепсия, рвота.

Нечастые: несознательное скрежетание зубами (bruxism).

Единичные: желудочно-кишечное кровотечение.

Редкостные: панкреатит.

Общие нарушения

Очень частые: астения, головная боль.

Частые:  боли в животе, озноб, пирексия.

Единичные:  анафилаксия.

Метаболические нарушения

Частые: повышение уровня сывороточного холестерина (особенно при продолжительном применении и высоких дозах), уменьшение или увеличение массы тела.

Нечастые: гипонатриемия, синдром нарушенной секреции антидиуретического гормона (SIADH); нарушение тестов печеночных функций.

Единичные: гепатит.

Редкостные: повышенный уровень пролактина.

Со стороны опорно-скелетной системы и соединительной ткани

Частые: артралгия, миалгия.

Нечастые: спазмы мышц.

Редкостные: рабдомиолиз.

Со стороны нервной системы

Очень частые: головокружение, сухость во рту, бессонница, нервозность, сонливость.

Частые:  патологические сны, тревожность, беспокойство, спутанность, тремор, парестезии.

Нечастые: апатия, галлюцинации, миоклонус.

Единичные: акатизия, атаксия, нарушение баланса и координации, нарушения речи – дизартрия, мания, гипомания, нейролептический злокачественный синдром, судороги, серотонинергический синдром.

Редкостные: делирий, экстрапирамидальные нарушения – дискинезия, дистония, поздняя дискинезия.

Психические нарушения

Неизвестная частота: суицидальные мысли и суицидальное поведение.

О случаях суицидальных мыслей и суицидального поведения сообщали во время лечения венлафаксином или вскоре после прекращения лечения.

Со стороны мочевыделительной системы

Нечастые: задержка мочи.

Со стороны половой системы и молочных желез

Очень частые: патологическая эякуляция/оргазм у мужчин, отсутствие оргазма, нарушения эрекции.

Частые: снижение либидо, нарушения менструального цикла.

Единичные: меноррагия, галакторея.

Со стороны дыхательной системы

Частые:  диспноэ, зевота.

Со стороны кожи и подкожной ткани

Очень частые: повышенное потоотделение.

Частые:  сыпь, зуд.

Нечастые: ангионевротический отек, макулезно-папулезная сыпь, уртикария, фоточувствительность, алопеция.

Единичные: многоформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона.

Со стороны органов чувств

Частые:  нарушения аккомодации, мидриаз, зрительные нарушения.

Нечастые: нарушение вкуса.

Редкостные: глаукома передней камеры.

Симптомы отмены при прекращении лечения

При резком прекращении лечения венлафаксином можно наблюдать слабость, беспокойство, головную боль, тошноту или рвоту, головокружение, сухость во рту, диарею, бессонницу, нервозность, парестезии, потливость, нарушение координации. Прекращать лечение следует постепенно, уменьшая дозу под контролем врача.

 

Передозировка.

Симптомы: Сонливость, гипотензия, брадикардия, синусовая или желудочковая тахикардия, судороги, нарушение координации, изменение уровня сознания (варьирующее от сонливости до комы), головокружение, изменения на электрокардиограмме - удлинение интервала QT, блокада нервных волокон, удлинение QRS, риск фатального исхода.

Лечение: Проводится симптоматическое лечение - подача кислорода и вентиляция дыхательных путей, мониторирование сердечного ритма и жизненных показателей. Если лекарство принято недавно и больной находится в сознании, проводят промывание желудка, рекомендуется применение активированного угля. Специфического антидота нет. Гемодиализ не эффективен.

 

Применение в период беременности или кормления грудью.

Беременность. Во время беременности препарат не применяют. Во время применения Депрексора женщины должны использовать соответствующие методы контрацепции.

Применение венлафаксина на протяжении третьего триместра беременности и незадолго до рождения ребенка может привести к появлению у новорожденных симптомов отмены, дыхательной недостаточности.

Кормление грудью. Венлафаксин и его метаболит O-десметилвенлафаксин выделяются в грудное молоко в значительных количествах, которые могут вызвать тяжелые побочные реакции у грудного ребенка.

В случае необходимости применения препарата в период лактации следует прекратить кормление грудью.

Дети.

Эффективность и безопасность применения венлафаксина  у детей не установлены.

Применение венлафаксина детям до 18 лет противопоказано.

 

Особенности применения.

Риск суицида /суицидальные намерения или ухудшение клинического состояния.

Депрессия связана с суицидальными мыслями, саморанением и попытками самоубийства (суицидальные действия). Этот риск существует до достижения значительной ремиссии.

Так как возможно отсутствие улучшения в первые несколько недель или в течение более продолжительного периода времени после начала  лечения, пациенты требуют тщательного наблюдения до наступления улучшения. Опыт лечения  антидепрессантами показывает, что суицидальный риск может повыситься  на ранних этапах выздоровления и после изменения дозы. Пациенты, в анамнезе которых  присутствуют связанные с суицидом события, а так же у которых проявляется выраженная  склонность к суициду до начала лечения, риск суицидальных мыслей и поступков более высокий, и во время  лечения они требуют  тщательного  медицинского наблюдения.

Пациентов (а также лиц, которые осуществляют уход за ними) необходимо предупредить о необходимости контроля за эвентуальном ухудшением клинического состояния, и/или появлением суицидального поведения, суицидальных мыслей и необычных изменений поведения и о том, что при появлении подобных симптомов следует немедленно  обратиться к врачу.

-         Для снижения риска передозировки начальная дозы препарата должна быть по возможности низкой, а пациент должен находится под. тщательным медицинским наблюдением.

- Антидепрессанты, включая венлафаксин, могут вызвать обострение мании или гипомании. Венлафаксин следует назначать с особой осторожностью пациентом с манией в анамнезе.

- При прекращении лечения венлафаксином существует риск проявления агрессии, особенно у пациентов с агрессивным поведением в анамнезе. Необходимо с особенным вниманием использовать венлафаксин у пациентов с агрессией в анамнезе.

- Венлафаксин следует назначать с особой осторожностью пациентам с недавно перенесенным инфарктом миокарда или с декомпенсированной сердечной недостаточностью под постоянным медицинским контролем.

- У пациентов с тахиаритмией венлафаксин следует применять с осторожностью из-за возможного усиления тахиаритмии, особенно при приеме высоких доз (более 200 мг/день). Необходимо оценить соотношение риск/польза  перед назначением венлафаксина пациентам  с высоким риском тяжелой сердечной аритмии.

- Венлафаксин может у некоторых больных дозозависимо повышать артериальное давление, в связи с чем при лечении препаратом необходимо регулярно контролировать артериальное давление, особенно при коррекции или увеличении доз.

- При применении антидепрессантов существует потенциальный риск появления судорог, особенно при лечении более высокими дозами. Венлафаксин следует назначать с особой осторожностью пациентам с эпилепсией или судорогами в анамнезе. Если во время лечения венлафаксином появятся судороги, лечение следует прекратить.

- При продолжительном лечении венлафаксином можно наблюдать увеличение уровня холестерина в сыроватке крови. Поэтому необходимо периодически прослеживать уровень холестерина в сыворотке крови при длительном лечении венлафаксином.

- Венлафаксин может вызвать мидриаз, поэтому его следует осторожно назначать пациентам с глаукомой.

-  Пациентов следует предупредить о необходимости немедленно обратиться к врачу  в случае возникновения во время лечения венлафаксином сыпи, крапивницы или других аллергических реакций.

-  Как и другие ингибиторы обратного захвата серотонина, венлафаксин может увеличить риск кровоточивости кожи и слизистых оболочек. Рекомендуется с осторожностью применять пациентам, предрасположенным к кровоточивости.

- У пациентов с обезвоживанием, включая лиц пожилого возраста и пациентов, принимающих диуретики, при лечении венлафаксином возможно развитие  гипонатриемии и/или синдрома недостаточной секреции антидиуретического гормона.

- Не установлена медикаментозная зависимость, развитие толерантности или необходимость повышения дозы у пациентов, длительно принимающих венлафаксин. Несмотря на это, врачи должны контролировать и тщательно наблюдать за пациентами,  злоупотребляющими лекарственными препаратами в анамнезе.

- Хотя показано, что венлафаксин не влияет на психомоторную, познавательную активность, как и все психоактивные препараты может ухудшить  умственные процессы и двигательные функции.

- Прекращение лечения венлафаксином может вызвать появление симптомов отмены: слабость, беспокойство, головная боль, тошнота или рвота, головокружение, сухость во рту, диарея, бессоница, нервозность, парестезии, потливость, нарушение координации. Прекращать лечение следует путем постепенного уменьшения дозы.

- Препарат содержит лактозу. Не следует применять пациентам с недостаточностью лактазы, галактоземией или глюкозным/галактозным синдромом мальабсорбции.

 

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.

Препарат может отрицательно влиять на способность управлять автотранспортом  или во время работы с другими потенциально-опасными механизмами. Об этом следует предупредить пациентов перед началом лечения. Степень и продолжительность  ограничений на управление автотранспортом или на время работы с другими механизмами должен  установить врач после оценки индивидуальной реакции пациента на препарат.

 

Взаимодействие с другими лекарственными средствами или другие виды взаимодействий.

Ингибиторы моноаминооксидазы (МАО). Одновременное применение венлафаксина и ингибиторов MAO противопоказано. Сообщалось о появлении побочных действий, в частности довольно тяжелых, в начале лечения венлафаксином непосредственно после прекращения лечения ингибитором MAO, а так же в начале приема ингибиторов МАО сразу после прекращения  применения венлафаксина. Побочные действия включали тремор, миоклонус, обильное потоотделение, тошноту, рвоту, покраснение лица, головокружение, гипертермию с проявлениями, сходными с нейролептическим злокачественным синдромом, судороги и смерть. При необходимости изменения терапии, венлафаксин можно применять после двухнедельного интервала от момента прекращения лечения ингибиторами МAO; и наоборот, при переходе на лечение ингибиторами МАО после венлафаксина, необходим  интервал не менее одной недели.

Варфарин. При одновременном применении венлафаксина и варфарина усиливается противосвертывающее действие варфарина.

Сертонинергические лекарственные средства. Из-за повышенного риска появления серотонинового синдрома, венлафаксин не следует использовать одновременно с лекарствами, влияющими на серотонинергическую нейромедиаторную систему (например, Hypericum perforatum, агонисты серотониновых рецепторов для лечения мигрени, сибутрамин, декстрометорфан, литий).

Литий. Нет существенных фармакокинетических взаимодействий между венлафаксином и литием.

Клозапин. При одновременном применении с венлафаксином уровень клозапина в плазме повышается и вероятность появления побочных действий, включая судороги, увеличивается.

Галоперидол. Совместное применение венлафаксина и галоперидола может вызвать понижение почечного клиренса, повышение максимальной плазменной концентрации и AUC галоперидола без изменения его периода полувыведения.

Диазепам.  Фармакокинетические  профили  венлафаксина  и  его  активного  метаболита  О-десметилвенлафаксина не изменяются значительно при одновременном применении с диазепамом. При совместном применении с диазепамом венлафаксин не влияет на его фармакокинетику, а также и на его психомоторные и психометрические эффекты.

Рисперидон. Венлафаксин повышает на 32 % AUC рисперидона, но не оказывает значимого влияния на его фармакокинетический профиль.

Циметидин. Циметидин замедляет метаболизм венлафаксина при первом прохождении через печень, но не оказывает значительного воздействия на образование или выведение O-десметилвенлафаксина, который определяется в системном кровообращении в более высоких количествах. У пожилых пациентов или у пациентов с заболеваниями печени возможно незначительное повышение фармакологической активности венлафаксина и его метаболита, что требует их клинического прослеживания.

Кетоконазол. Установлено, что у большинства пациентов с замедленным или усиленным метаболизмом CYP2D6 концентрации венлафаксина и O-десметилвенлафаксина в плазме увеличиваются после применения кетоконазола.

Золпидем. Одновременное применение венлафаксина и золпидема может вызвать дезориентацию, галлюцинации и манию.

Индинавир. При одновременном применении венлафаксина с индинавиром уменьшается AUC индинавира на 28 % и Cmax на 36 %, а фармакокинетические параметры венлафаксина и его метаболита не изменяются. Клиническая значимость этого взаимодействия не выяснена.

- Установлено, что венлафаксин метаболизируется до активного метаболита O-десметил-венлафаксина посредством CYP2D6, изофермента, ответственного за генетический полиморфизм, обнаруживаемый при метаболизме ряда антидепрессантов. Ингибиторы CYP2D6 (хлорпромазин, циметидин, галоперидол и др.) могут оказать влияние на фармакокинетические параметры венлафаксина – уменьшить его метаболизм, потенциально увеличить концентрации венлафаксина в плазме. Несмотря на это, фармакокинетический профиль венлафаксина у пациентов, которые одновременно лечатся ингибиторами CYP2D6, не отличается в значительной степени от такового у пациентов с меньшей активностью CYP2D6, вследствие чего не требуется изменение дозировки у таких пациентов.

Лекарственные препараты, которые метаболизируются изоферментами цитохрома Р 450, могут взаимодействовать с венлафаксином на фармакокинетическом уровне.

CYP2D6 – венлафаксин является относительно слабым ингибитором и не оказывает влияния на фармакокинетические параметры имипрамина и рисперидона.

CYP3А4 – венлафаксин не подавляет этот изофермент в исследованиях in vitro. Это подтверждено результатами клинических исследований in vivo, в которых при одновременном применении с алпразоламом, диазепамом и терфенадином, венлафаксин не изменял их метаболизм.

CYP1А2 – в клиническом исследовании лекарственных взаимодействий венлафаксина установлено, что он не подавляет метаболизм кофеина, субстрата CYP1А2.

CYP2С9 - венлафаксин не подавляет этот изофермент в исследованиях in vitro. При клиническом исследовании взаимодействия с толбутамидом установлено, что венлафаксин не влияет на его фармакокинетику.

CYP2С19 – венлафаксин не подавляет метаболизм диазепама, частично метаболизирующегося посредством CYP2С19.

- При одновременном применении венлафаксина и антигипертензивных или гипогликемических препаратов не установлены клинически значимые взаимодействия.

- Одновременное применение венлафаксина и метопролола может привести к повышению концентрации метопролола в плазме, без изменения концентрации в плазме его активного метаболита гидроксипролола. Клиническая значимость этого взаимодействия не выяснена. Метопролол не изменяет фармакокинетический профиль венлафаксина и его активного метаболита.

- Несмотря на то, что венлафаксин не усиливает побочные действия алкоголя, пациентам следует рекомендовать избегать приема алкоголя при применении Депрексора®.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Венлафаксин представляет собой антидепрессант и анксиолитик, производное фенилэтиламина. Венлафаксин различается структурно и фармакологически от других антидепрессантов, в том числе трициклических и тетрациклических.

Считается, что механизм антидепрессивного действия у человека связан с усилением нейромедиаторной активности центральной нервной системы. Венлафаксин и его активный метаболит, O-десметилвенлафаксин, являются мощными селективными ингибиторами обратного захвата серотонина и норадреналина и слабыми ингибиторами обратного захвата дофамина. Венлафаксин фактически не обладает аффиностью к мускариновым М-холин-ергическим рецепторам, H1-гистаминергическим или α1-адренергическим рецепторам in vitro.

Фармакокинетика.

Резорбция: почти полностью резорбируется после перорального применения. Максимальная плазменная концентрация достигается в течение 2–4-х часов. Подвергается усиленному метаболизму при первом прохождении через печень. Максимальная концентрация активного метаболита O-десметилвенлафаксин в плазме достигается в течение 4-х часов.

Распределение: Связывание венлафаксина и O-десметилвенлафаксина с протеинами в плазме составляет  27 % и 30 % соответственно.

Метаболизм: Метаболизируется при первом прохождении через печень (first pass effect) с образованием активного метаболита O-десметилвенлафаксина и других метаболитов, таких как N-десметилвенлафаксин и N,O-дидесметилвенлафаксин, которые фармакологически не активны.

Выведение:   Период  полувыведения  венлафаксина  составляет  приблизительно  5  ч,  а  O-десметилвенлафаксина - 11 ч. Венлафаксин выводится в основном с мочой в неизмененном виде, в форме конъюгированных и неактивных метаболитов. Около 2 % выводится с фекалиями.

У пациентов с поражением печени средний клиренс венлафаксина и его активного метаболита уменьшаются приблизительно на 30 - 33 %, время полувыведения возрастает в два раза или больше по сравнению со здоровыми лицами.

Фармацевтические характеристики.

Основные  физико-химические свойства:

круглые, плоские таблетки с фаской и разделительной риской с одной стороны, диаметром 8 мм для таблеток 37,5 мг и диаметром 10 мм для таблеток 75 мг; бледно-розового цвета, допускается мозаика и вкрапления красного цвета; без запаха.

 

Срок годности.

2 года.

Условия хранения.

Хранить в недоступном для детей месте, в оригинальных упаковках (в сухом, защищенном от света месте) при температуре не выше 25 °С.

Упаковка.

По 10 таблеток по 37,5 мг или 75 мг в блистерах из ПВХ пленки и алюминиевой фольги. По 3 или 6 блистеров в картонной пачке.

 

Категория отпуска.

По рецепту.

Производитель.

Участок производства:

АО «Унифарм», Болгария.

 

Ответственный за выпуск серии:

АО «Софарма», Болгария.

 

Местонахождение.

АО «Унифарм», Болгария.

1797, София, ул. Трайко Станоева, 3, Болгария.

 

АО «Софарма», Болгария.