АЛВЕНТА®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: КРКА, д.д., Ново место, Словенія

Міжнародна непатентована назва: Venlafaxine

АТ код: N06AX16

Форма випуску: Капсули пролонгованої дії, по 75 мг № 14, № 28, № 56

Діючі речовини: 1 капсула містить: 75 мг венлафаксину у вигляді венлафаксину гідрохлориду

Допоміжні речовини: Цукор сферичний (сахароза та крохмаль кукурудзяний), гідроксипропілцелюлоза, повідон К-30, етилцелюлоза, дибутилсебацинат, тальк; склад капсули: желатин, заліза оксид червоний (E 172), заліза оксид жовтий (E 172), титану діоксид (E 171)

Фармакотерапевтична група: Антидепресанти

Показання: Депресії, в тому числі, що супроводжуються тривожними станами, профілактика рецидивів або нових епізодів захворювання. Тривожні розлади загального типу (GAD), соціального типу (SAD).

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9449/01/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Алвента®

(Alventa®)

 

 

Склад:

діюча речовина: венлафаксин;

1 капсула містить 37,5 мг або 75 мг, або 150 мг венлафаксину у вигляді венлафаксину гідрохлориду;

допоміжні речовини: цукор сферичний (сахароза та крохмаль кукурудзяний), гідроксипропілцелюлоза, повідон К-30, етилцелюлоза, дибутилсебацинат, тальк;

желатинова капсула:

капсули по 37,5 мг: желатин, заліза оксид червоний (E 172), титану діоксид (E 171);  

капсули по 75 та 150 мг: желатин, заліза оксид червоний (E 172), заліза оксид жовтий         (E 172), титану діоксид (E 171).

 

Лікарська форма. Капсули пролонгованої дії.

 

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код ATC N06A X16.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

-          Депресії, в тому числі, що супроводжуються тривожними станами, профілактика рецидивів або нових епізодів захворювання.

-          Тривожні розлади загального типу (GAD).

-          Тривожні розлади соціального типу (SAD).

 

Протипоказання.

-        Підвищена чутливість до венлафаксину або до будь-яких інших компонентів препарату.

-        Одночасне застосування будь-якого інгібітору МАО (ІМАО), а також період протягом 14 діб після введення інгібіторів МАО (лікування венлафаксином слід припинити щонайменше за 7 днів до початку застосування будь-якого ІМАО).

-        Пацієнти з високим ризиком серцевої шлуночкової екстрасистолії (наприклад, хворі на дисфункцію лівого шлуночка) або неконтрольованої артеріальної гіпертензії.

-        Діти та підлітки віком до 18 років.

 

Спосіб застосування та дози.

Застосування препарату можливе не раніше ніж через 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО.

Препарат потрібно приймати під час їжі, приблизно в один і той самий час (вранці або ввечері), один раз на день. Капсули слід ковтати цілими.

 

 

Депресія.

Рекомендована доза становить 75 мг один раз на добу. Для досягнення необхідного терапевтичного ефекту доза може бути збільшена до 150 мг один раз на добу. Через ризик виникнення побічних ефектів при застосуванні високих доз венлафаксину збільшення дози можливе лише після належної оцінки стану пацієнта та принаймі після 3-4 тижнів терапії препаратом. Слід застосовувати найнижчі ефективні дози.

Пацієнтам з більш тяжкою формою депресії, що перебувають в умовах стаціонару під ретельним наглядом лікаря, доза може бути збільшена до 225 мг один раз на добу. Застосування препарату пацієнтам, які потребують 300 мг і більше добової дози венлафаксину, слід проводити в умовах стаціонару під пильним медичним наглядом спеціаліста, включаючи особливі заходи безпеки. Щоденні дози повинні збільшуватись поступово, не більше ніж на 75 мг, з інтервалами приблизно 2 тижні. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза, залежно від ефективності та переносимості, може бути поступово знижена до мінімальної ефективної дози. 

Для профілактики рецидивів або нових епізодів депресії зазвичай застосовуються ті ж самі дози, які були ефективними при звичайному епізоді захворювання. Ефективність тривалої терапії повинна регулярно контролюватися лікарем. 

Тривалість лікування – до 12 місяців.

Тривожні розлади загального типу (GAD).

Рекомендована доза становить 75 мг один раз на добу. Пацієнти повинні регулярно проходити обстеженння  під час застосування препарату. Застосування слід припинити через 8 тижнів, якщо відповідна реакція на лікування не спостерігається.

Для профілактики рецидивів або нових епізодів GAD зазвичай застосовуються ті ж самі дози, які виявились ефективними при звичайному епізоді захворювання. Ефективність тривалої терапії повинна регулярно контролюватися лікарем.

Тривалість лікування – до 6 місяців. Однак пацієнти, що хворіють на GAD протягом тривалого періоду, можуть потребувати довготривалої терапії венлафаксином.

Тривожні розлади соціального типу (SAD).

Рекомендована доза – 75 мг один раз на добу.

Для закріплення позитивного результату терапія венлафаксином повинна тривати 12 тижнів. Через ризик появи побічних ефектів хворим, які потребують доз вище 75 мг один раз на добу, після 12 тижнів застосування препарату слід змінити терапію на альтернативну.

Тривалість лікування – до 6 місяців.

Пацієнти з підвищеним ризиком суїцидальних спроб. Для зниження ризику передозування для таких пацієнтів слід обмежити кількість капсул, а пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Доцільність терапії необхідно обгрунтувати не пізніше ніж через 2 тижні застосування препарату, під час будь-якого коригування дози та до досягнення позитивного терапевтичного ефекту.

Ниркова/печінкова недостатність.

У пацієнтів з легкою формою ниркової (швидкість клубочкової фільтрації більше 30 мл/хв) або печінковою (протромбіновий час менше 14 с) недостатністю коригування дози не потрібне.

У пацієнів з помірною формою ниркової (швидкість клубочкової фільтрації – 10-30 мл/хв) або з печінковою (протромбіновий час – 14-18 с) недостатністю загальна добова доза венлафаксину повинна бути знижена до 50%. У разі подовження періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту хворим слід застосовувати 1 дозу один раз на добу.

Даних, що підтверджують можливість застосування венлафаксину у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 10 мл/хв) або печінки (протромбіновий час більше 18 с), недостатньо.

Пацієнти літнього віку.

Будь-яке коригування дози для пацієнтів літнього віку не потрібне. Однак при лікуванні пацієнтів літнього віку слід бути обережним у зв’язку з можливими порушеннями функції нирок або печінки. У будь-якому випадку необхідно застосовувати найменші ефективні дози. У разі, коли підвищення дози необхідне, пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом.

Відміна препарату Алвента.

Раптове припинення терапії венлафаксином, особливо після застосування високих доз препарату, може викликати симптоми відміни, у зв’язку з чим рекомендується перед відміною препарату поступово знизити його дозу.

При лікуванні препаратом Алвента більше тижня у дозах 75 мг і більше припинення лікування потрібно проводити, поступово знижуючи дозу протягом принаймі наступного тижня. Якщо терапія високими дозами препарату проводилась 6 тижнів і більше, відміну препарату проводять не менше 2 тижнів. Якщо під час поступової відміни спостерігаються неприпустимі симптоми, можливе відновлення попередньо призначених доз. Пізніше лікар може продовжити зниження дози, але більш поступово.

  

Побічні реакції.

Поява побічних ефектів залежить від прийнятої дози. Інтенсивність та частота побічних ефектів може зростати протягом лікування.

Найпоширеніші побічні ефекти: нудота, безсоння, сухість у роті, сонливість, запаморочення, запор, підвищена пітливість, знервованість, астенія, порушення еякуляції та оргазму.

Побічні ефекти, що можуть виникнути під час застосування венлафаксину, класифіковані в такі групи згідно з їхньою частотою:

-                дуже часті (> 10 %);

-                часті (1 – 10 %);

-                нечасті (0,1 – 1 %);

-                поодинокі (0,01 – 0,1 %);

-                рідкісні (< 0,01 %).

У кожній групі побічні ефекти представлені в порядку зменшення серйозності.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи:

·         нечасті: крововиливи в шкірі (екхімоз) та слизових оболонках;

·         поодинокі: збільшення часу кровотечі, тромбоцитопенія;

·         рідкісні: патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластичну анемію, нейтропенію та панцитопенію).

Порушення з боку серцево-судинної системи:

• часті: артеріальна гіпертензія, прискорене серцебиття, розширення кровоносних судин (припливи крові);
• нечасті: артеріальна/ортостатична гіпотензія, аритмія (включаючи тахікардію), втрата свідомості;

·         рідкісні: збільшення інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи миготіння шлуночків).

Порушення з боку травного тракту:

·         дуже часті: запор, нудота;

·         часті: анорексія, втрата апетиту, пронос, диспепсія, блювання;

·         нечасті: бруксизм;

·         поодинокі: шлунково-кишкові крововиливи;

·         рідкісні: панкреатит.

Загальні порушення:

·         дуже часті: астенія, головний біль;

·         часті: абдомінальний біль, гарячка, гіпертермія;

·         поодинокі: анафілаксія.

 

 

 

Порушення з боку обміну речовин та метаболізму:

• часті: підвищення рівня холестерину в сироватці (особливо під час довготривалої терапії або при застосуванні високих доз венлафаксину), гіпонатріємія, втрата або  збільшення маси тіла;

·         нечасті: гіпонатріємія, порушення лабораторних показників параметрів печінки;

·         поодинокі: гепатит;

·         рідкісні: підвищення рівня пролактину.

Порушення з боку опорно-рухового апарату:

·         часті: артралгія, міалгія;

·         нечасті: м’язовий біль;

·         рідкісні: рабдоміоліз.

Порушення з боку нервової системи:

·         дуже часті: запаморочення, відчуття сухості у роті, знервованість, сонливість;

·         часті: незвичні сновидіння, ажитація, відчуття страху, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, парестезії, тремор;

·         нечасті: апатія, галюцинації, міоклонус;

·         поодинокі: атаксія та симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром, маніакальні стани, розлади мовлення, серотонінергічний синдром, епілептичні напади;

·         рідкісні: деліріум, екстрапірамідні реакції (включаючи дистонію, дискінезію та акатизію).

Порушення з боку сечовидільної та репродуктивної систем:

·         дуже часті: порушення еякуляції, ерекції, відсутність оргазму, дизуричні розлади (утруднення на початку сечовипускання);

·         часті: збільшення частоти сечовипускання, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу;

·         нечасті: затримка сечі, гіперменорея;

·         поодинокі: галакторея.

Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння:

·         часті: позіхання, диспное;

·         рідкісні: легенева субтропічна еозинофілія.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини:

·         дуже часті: підвищена пітливість (включаючи потовиділення вночі);

·         часті: свербіж, шкірні висипання;

·         нечасті: ангіоневротичний набряк, виразково-папульозні висипання, кропив’янка, алопеція, фотосенсибілізація;

• поодинокі: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона.

Порушення з боку органів чуття:

·         часті: порушення акомодації, мідріаз, дзвін у вухах;

·         нечасті: порушення смакових відчуттів.

 

Передозування. Симптоми. Зміна ЕКГ (збільшення інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова та шлуночкова тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія, порушення свідомості, епілептичні напади. Зазвичай такі симптоми минають мимовільно. При передозуванні венлафаксином у комбінації з алкоголем та/чи іншими препаратами можливі фатальні наслідки.

Лікування. Забезпечити відповідне очищення дихальних шляхів, доступ кисню та, за необхідності, штучну вентиляцію легень. Рекомендується промивання шлунка (якщо пацієнт перебуває у свідомості) та застосування активованого вугілля і проносних засобів. Необхідно контролювати серцево-судинну систему. Постійно слід контролювати ЕКГ через можливу аритмію. Жодні спеціальні антидоти при отруєнні венлафаксином не відомі. Гемодіаліз не ефективний.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування венлафаксину у період вагітності або годування груддю можливе тільки у тому випадку, якщо очікувана користь для матері від його застосування перевищує можливий ризик для плода/дитини.

Слід пам’ятати про можливість виникнення ефекту відміни у новонародженої дитини. Ускладнення, які можуть виникнути у цьому випадку, потребують допоміжної штучної вентиляції та довготривалого спостереження у стаціонарних умовах.

 

Діти. Прийом препарату протипоказаний дітям та підліткам віком до 18 років.

 

Особливі заходи безпеки. Препарат Алвента не можна приймати одночасно з інгібіторами МАО. Застосування препарту можливе не раніше ніж через 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО. Застосування інгібіторів МАО можливе, щонайменше, через 7 днів після припинення лікування препаратом Алвента. Через ризик суїцидальних спроб усі пацієнти в стані депресії повинні перебувати під посиленим наглядом, особливо на початку лікування.

 

Особливості застосування.

Слід зважати на ризик появи суїцидальних спроб у всіх пацієнтів з депресією.

У деяких пацієнтів з порушеннями настрою, які приймають антидепресанти, включаючи венлафаксин, може виникнути манія чи гіпоманія. Венлафаксин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з маніакальними станами в анамнезі. Тому для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути, по можливості, низькою, а пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом.

У деяких пацієнтів, що застосовували венлафаксин, відмічалися спалахи агресії.

У деяких пацієнтів застосування венлафаксину супроводжувалося порушенням психомоторних функцій із симптомами, схожими із симптомами акатизії: суб’єктивний дискомфорт, дистрес, необхідність постійно змінювати положення тіла (неможливість залишатися довгий час в положенні сидячи або стоячи).    

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями функції серця через ризик виникнення вентрикулярної аритмії.

Можливе зростання ЧСС, особливо при застосуванні великих доз венлафаксину.

Венлафаксин слід з обережністю призначати пацієнтам з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда чи нестабільною стенокардією, оскільки прийом венлафаксину не був досліджений у даної групи пацієнтів. Під час клінічних досліджень дуже рідко спостерігались суттєві зміни PR, QRS та QTC інтервалів.

Пацієнтам, які приймають венлафаксин, рекомендовано постійно контролювати артеріальний тиск через ризик дозозалежного підвищення артеріального тиску.

Під час застосування препарату Алвента, особливо в умовах дегідратації або зниження циркуляції об’єму крові (у тому числі в пацієнтів літнього віку та у хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія і/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормона.

Застосування венлафаксину може спричинити виникнення мідріазу. Пацієнти з підвищеним внутрішньоочним тиском, а також пацієнти із ризиком виникнення закритокутової глаукоми повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря.

Із застереженням необхідно приймати венлафаксин пацієнтам із середньою та тяжкою формою ниркової та печінкової недостатності, оскільки кліренс венлафаксину та його активного метаболіту у таких пацієнтів знижується, що спричиняє збільшення періодів їх напіввиведення. 

З обережністю слід призначати венлафаксин пацієнтам з епілепсією, пацієнтам, які мають схильність до появи крововиливів на шкірі та слизових оболонках.

Слід постійно контролювати рівень холестерину в сироватці крові під час довготривалого застосування венлафаксину.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам, які застосовують нейролептики, через ризик появи симптомів злоякісного нейролептичного синдрому.

Препарат містить цукрозу, тому його не повинні застосовувати пацієнти з порушеннями переносимості фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції чи недостатністю цукрози-ізомальтази.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Під час застосування препарату пацієнтам слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Терапію препаратом Алвента можна розпочинати не раніше ніж через 14 днів після закінчення терапії інгібіторами МАО. Терапію інгібіторами МАО можна розпочинати не раніше ніж через 7 днів після закінчення терапії препаратом.

У разі застосування венлафаксину з інгібіторами МАО можуть спостерігатися такі побічні ефекти, як тремор, міоклонія, підвищена пітливість, нудота, блювання, припливи крові, запаморочення та гіпертермія з ознаками, подібними до злоякісного нейролептичного синдрому, епілептичні напади та фатальні випадки.

Через ризик появи серотонінового синдрому рекомендується з обережністю приймати венлафаксин одночасно з препаратами, які можуть впливати на серотонінергічну нейродіабетичну систему (наприклад, триптани, інгібітори вибіркового зворотного захоплення, літій).

При  призначенні препарату Алвента необхідно враховувати взаємний вплив венлафаксину і таких препаратів:

літій: може спостерігатися підвищення рівня літію в крові;

іміпрамін: фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту (ОДВ) не змінюється, тому зниження дози венлафаксину при сумісному застосуванні цих препаратів не потрібне;

галоперидол: ефект може посилитися;

діазепам: фармакокінетика препаратів, а також фармакокінетика їхніх основних метаболітів істотно не змінюється. Також не виявлено впливу на психомоторні та психометричні ефекти діазепаму;

клозапін: спостерігається підвищення рівня клозапіну в крові та розвиток його побічних ефектів (наприклад, епілептичних нападів);

рисперидон: при одночасному застосуванні цих препаратів (незважаючи на збільшення площі під кривою концентрація рисперидону – час) фармакокінетика суми активних компонентів (рисперидону та його активного метаболіту) суттєво не змінюється.

Алкоголь: зниження розумової та рухової активності під впливом алкоголю не посилюється після введення венлафаксину, однак під час застосування препарату Алвента вживання алкогольних напоїв не рекомендується.

ЕСТ (електросудомна терапія): при ЕСТ на тлі прийому вибіркових інгібіторів зворотного захоплення серотоніну відзначалося збільшення тривалості епілептичної активності. Необхідно дотримуватися обережності і забезпечити пильний нагляд лікаря за станом хворого при лікуванні препаратом.

Лікарські препарати, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450: фермент CYP2D6 системи цитохрому Р450 перетворює венлафаксин на активний метаболіт О-десметил- венлафаксин (ОДВ). На відміну від багатьох інших антидепресантів, дозу препарату Алвента можна не знижувати при одноразовому застосуванні з препаратами, які гальмують активність CYP2D6, або у пацієнтів з генетично зумовленим зниженням активності CYP2D6, оскільки сумарна концентрація активної речовини та метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому не зміниться.

Основний шлях виведення венлафаксину включає метаболізм за участю CYP2D6 та CYP3А4, тому слід бути особливо обережними при призначенні венлафаксину у поєднанні з лікарськими препаратами, які пригнічують обидва ці ферменти.

Венлафаксин – відносно слабкий інгібітор CYP2D6 і не пригнічує активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C9 та CYP3A4, тому не слід очікувати його взаємодії з іншими препаратами, у метаболізмі яких беруть участь ці печінкові ферменти.

Не рекомендоване паралельне застосування Алвенти з препаратами для втрати маси тіла, включаючи фентермін.

Циметидин: пригнічує метаболізм венлафаксину при його першому проходженні через печінку, але не впливає істотно на його перетворення в ОДВ або швидкість виведення ОДВ, концентрація якого у циркулюючій крові значно вища. Тому немає потреби змінювати дозу препарату і циметидину при їх сумісному застосуванні. Ця взаємодія може бути виразнішою у літніх хворих або при порушенні функції печінки, тому у таких випадках сумісне застосування циметидину та Алвенти вимагає пильного медичного контролю.

Антигіпертензивні та протидіабетичні засоби: не виявлені клінічно значущі взаємодії венлафаксину з антигіпертензивними (у тому числі β-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) і діуретиками) та протидіабетичними препаратами.

Лікарські препарати, які зв’язуються з білками плазми крові: зв’язування з білками плазми становить 27 % для венлафаксину і 30 % – для ОДВ. Тому не слід очікувати лікарських взаємодій, зумовлених зв’язуванням з білками.

Варфарин: протизгортальна дія останнього може посилитися, при цьому зростає протромбіновий час.

Індинавір: при одночасному застосуванні цих препаратів змінюється фармакокінетика індинавіру (з 28 % зменшенням площі під кривою концентрація рисперидону – час та 36 % зниженням максимальної концентрації).

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Венлафаксин – антидепресант з новою хімічною структурою, є рацемічною сумішшю двох активних енантіомерів. Венлафаксин не має схожості з рецепторами опіату, бензодіазепіну, фенциклідину (РСР) та N-метил-D-аспарагінової кислоти (NMDA), мускариновими холінергічними, Н1-гістамінними та α-адренергічними рецепторами. Венлафаксин та його основний метаболіт, O‑дезметилвенлафаксин, є сильними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну, а також ефективно впливає на зворотне захоплення нейротрансмітерів та знижує β-адренергічну реактивність ЦНС. Венлафаксин не пригнічує активність ІМАО. 

Фармакокінетика. Венлафаксин майже повністю (майже 92%) всмоктується після перорального застосування, однак він підлягає екстенсивному досистемному метаболізму (утворюється його активний метаболіт, O‑дезметилвенлафаксин), тому його біологічна доступність становить приблизно 42 ± 15%. Після прийому Алвенти пікова концентрація венлафаксину та O‑дезметилвенлафаксину в плазмі досягається через 6,0 ± 1,5 та 8,8 ± 2,2 години відповідно. Швидкість всмоктування венлафаксину із капсул пролонгованої дії Алвента є нижчою порівняно зі швидкістю його виведення. Тому явний період напіввиведення венлафаксину після прийому капсул пролонгованої дії (15 ± 6 годин) насправді є періодом напіввиведення всмоктування замість звичайного періоду напіввиведення (5 ± 2 години), який спостерігається з таблетками венлафаксину швидкого вивільнення. Препарат забезпечує повільніший ступінь всмоктування, але таку ж саму біодоступність (а саме AUC) порівняно з таблетками венлафаксину швидкого вивільнення.

Препарат добре розподіляється в організмі. Ступінь зв’язування венлафаксину з білками плазми людини становить 27% ± 2% при концентрації 2,5–2215 нг/мл, ступінь зв’язування O‑дезметилвенлафаксину з білками плазми людини – 30% ± 12% при концентрації           100 – 500 нг/мл.

Після абсорбції венлафаксин підлягає обширному досистемному метаболізму в печінці. Основним метаболітом венлафаксину є O‑дезметилвенлафаксин, але венлафаксин також перетворюється на N‑дезметилвенлафаксин, N,O-дидезметилвенлафаксин та інші незначні метаболіти. Приблизно 78% дози венлафаксину виводиться із сечею протягом 48 годин після одноразової дози у вигляді незміненого венлафаксину (5%), незв’язаного O‑дезметилвенлафаксину (29%), зв’язаного O‑дезметилвенлафаксину (26%) та інших метаболітів (27%).

Вік та стать не впливають на фармакокінетику венлафаксину.

Після довготривалого прийому венлафаксин в організмі не накопичується.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: капсули пролонгованої дії по 37,5 мг: капсули, наповнені білими або майже білими гранулами. Тіло капсули білого кольору, ковпачок капсули коричнювато-рожевого кольору;

капсули пролонгованої дії по 75 мг:  капсули, наповнені білими або майже білими гранулами. Тіло та ковпачок капсули світло-рожевого кольору;

капсули пролонгованої дії по 150 мг: капсули, наповнені білими або майже білими гранулами. Тіло та ковпачок капсули оранжево-коричнюватого кольору.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 оС.  Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. 14 капсул пролонгованої дії у блістері; 1, 2 або 4 блістери в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. КРКА, д.д., Ново место, Словенія.