СТРАТТЕРА

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Ліллі С.А. (пакувальник)/Елі Ліллі енд Компані Лімітед/Ліллі дель Карібе Інк., Іспанія/Великобританія/Пуерто-Ріко (США)

Міжнародна непатентована назва: Atomoxetine

АТ код: N06BA09

Форма випуску: Капсули по 10 мг № 7 у блістері

Діючі речовини: 1 капсула містить: атомоксетину гідрохлорид, еквівалентний 10 мг атомоксетину

Допоміжні речовини: Диметикон, крохмаль прежелатинізований; оболонка: титану діоксид (Е171), натрію лаурилсульфат, желатин

Фармакотерапевтична група: Психомоторні стимулятори

Показання: Лікування синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (ADHD) у дітей віком від 6 років, а також підлітків та дорослих, як частина комплексної програми лікування.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9415/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

СТРАТТЕРА

(STRATTERAÒ)

 

Склад:

діюча речовина:   1 капсула містить атомоксетину гідрохлорид, еквівалентний 10 мг, 18 мг, 25 мг, 40 мг або 60 мг атомоксетину;

допоміжні речовинu:

капсула - диметикон, крохмаль прежелатинізований,

оболонка капсули - титану діоксид (Е 171), натрію лаурилсульфат, желатин, заліза окcид жовтий (Е 172) (для капсул 18 мг та 60 мг), індигокармін (Е 132) (для капсул 25 мг, 40 мг та 60 мг).

 

Лікарська форма. Капсули.

 

Фармакотерапевтична група. Психостимулюючі та ноотропні засоби. Симпатоміметики центральної дії.

Код АТС N06B A09.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (ADHD) у дітей віком від 6 років, а також підлітків та дорослих, як частина комплексної програми лікування.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до атомоксетину або до будь-якої з допоміжних речовин.

Атомоксетин не можна застосовувати:

-        у комбінації з інгібіторами моноаміноксидази (MAOI);

-        протягом принаймні 2 тижнів після припинення терапії з застосуванням MAOI;

-        пацієнтам з вузькокутовою глаукомою через підвищену частоту випадків мідріазу;

-        пацієнтам із феохромоцитомою або із феохромоцитомою в анамнезі.

 

Спосіб застосування та дози. Терапію повинен призначати спеціаліст у лікуванні ADHD. Діагноз потрібно ставити згідно з критеріями DSM-IV або основними принципами ICD-10.

Для перорального застосування. Препарат можна застосовувати як єдину денну дозу вранці, з їжею або без неї. Пацієнтам, у яких застосування Страттери як єдиної денної дози не дає задовільного клінічного ефекту,  можна рекомендувати застосування двічі на день, вранці та після обіду, із рівним поділом дози.

Дозування для дітей/підлітків з масою тіла до 70 кг. Починати лікування з загальної денної дози приблизно 0,5 мг/кг маси тіла. Цю дозу потрібно підтримувати щонайменше протягом 7 днів до підвищення дози, залежно від клінічної реакції та переносимості. Рекомендована підтримувальна доза становить приблизно 1,2 мг/кг/день (залежно від маси пацієнта та дозування атомоксетину). Додаткового ефекту від доз, вищих за 1,2 мг/кг/день, не спостерігається.  Безпека  окремих  доз  понад 1,8 мг/кг/день та загальних денних доз понад  1,8 мг/кг систематично не оцінювалася. Термін лікування визначається індивідуально. У деяких випадках можливе лікування до дорослого віку.

Дозування для дітей/підлітків з масою тіла понад 70 кг. Починати лікування з загальної денної дози 40 мг. Ця доза має підтримуватися щонайменше протягом 7 днів до підвищення дози, залежно від клінічної реакції та переносимості. Рекомендована підтримувальна доза становить 80 мг. Додаткового ефекту від доз, вищих за 80 мг, не спостерігається. Максимальна рекомендована загальна денна доза становить 100 мг. Безпека окремих доз понад 120 мг та загальних денних доз понад 150 мг систематично не оцінювалася. Термін лікування визначається індивідуально. У деяких випадках може бути доцільним лікування до дорослого віку.

Додаткова інформація для безпечного застосування цього препарату. Атомоксетин має застосовуватися згідно з національними клінічними настановами щодо лікування ADHD за їх наявності.

У програмі досліджень виражених симптомів абстиненції описано не було. У випадках значних негативних ефектів застосування атомоксетину може бути припинене негайно або шляхом поступового зменшення.

Якщо пацієнти продовжують лікування атомоксетином протягом більше 1 року, рекомендується повторне визначення потреби у терапії спеціалістом з лікування ADHD.

Для підлітків, у яких симптоми зберігаються до дорослого віку і у яких чітко виявляється користь від лікування, може бути доцільним продовження лікування до дорослого віку. Однак розпочинати лікування в дорослому віці недоцільно.

Програма комплексного лікування зазвичай містить психологічні, навчальні та соціальні заходи і спрямована на стабілізацію стану дітей з поведінковим синдромом, що характеризується симптомами, до яких можуть належати хронічний тривалий недостатній обсяг уваги, схильність до відволікання, емоційна мінливість, імпульсивність, помірна або значна гіперактивність, незначні неврологічні ознаки та відхилення в електроенцефалограмі. Порушення здатності до навчання не обов’язкове.

Фармакологічне лікування показане не для всіх дітей з цим синдромом, і рішення щодо застосування медикаменту повинно ґрунтуватися на дуже ретельній оцінці тяжкості симптомів у дитини з урахуванням віку дитини та стійкості симптоматики.

Особливі групи.

Печінкова недостатність. Для пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (клас B за шкалою Чайлд-П’ю) первісні та кінцеві дози мають бути знижені до 50 % від звичної дози. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас C за шкалою Чайлд-П’ю) початкова доза та кінцеві дози мають бути знижені до 25 % від звичної дози.

Ниркова недостатність. Пацієнти з термінальною стадією ниркової недостатності зазнавали вищого системного впливу атомоксетину,  ніж  здорові суб’єкти  (підвищення приблизно на 65 %), але різниці не спостерігалося, якщо вплив коректувався з урахуванням дози у розрахунку на одиницю маси тіла. Таким чином, Страттеру можна призначати пацієнтам з ADHD з термінальною стадією ниркової недостатності або з нижчим ступенем ниркової недостатності з застосуванням звичного режиму дозування. Атомоксетин може загострювати артеріальну гіпертонію у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності.

Приблизно 7 % представників європеоїдної раси мають генотип, який відповідає нефункціональному ферментові CYP2D6 (так звані повільні метаболізатори CYP2D6). Пацієнти з цим генотипом зазнають у кілька разів вищого впливу атомоксетину порівняно з пацієнтами з функціональним ферментом. Таким чином, повільні метаболізатори більше піддаються ризикові негативних явищ. Для пацієнтів з генотипом, який відповідає повільним метаболізаторам, рекомендується нижча початкова доза та повільніше підвищення дози.

Пацієнти літнього віку. Препарат не застосовують.

 

Побічні реакції.

Біль у животі та знижений апетит є негативними явищами, найчастіше пов’язаними з атомоксетином, і спостерігаються приблизно у 18 % та 16 % пацієнтів відповідно, але рідко призводять до необхідності припинення застосування препарату. Цей вплив зазвичай є тимчасовим.

У зв’язку зі зниженням апетиту у деяких пацієнтів зменшувалася маса тіла на ранній стадії терапії (в середньому приблизно 0,5 кг), і цей вплив був найбільшим при найвищих дозах. Після первісної втрати маси тіла у пацієнтів, які отримували атомоксетин, спостерігалося невелике збільшення маси тіла під час довготривалого лікування. Показники росту (вага та зріст) після 2 років лікування приблизно відповідають нормі.

Нудота або блювання можуть траплятись у приблизно 9 % та 11 % пацієнтів відповідно, здебільшого протягом першого місяця терапії. Однак ці епізоди зазвичай були слабкими або помірними і тимчасовими, не призводили до значної кількості випадків припинення терапії.

У ході педіатричних плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які приймали атомоксетин, спостерігалось незначне прискорення серцевого ритму приблизно на 6 ударів/хвилину та незначне підвищення верхнього та нижнього рівня артеріального тиску приблизно на 2 мм. рт. ст. порівняно з плацебо. У ході плацебо-контрольованих досліджень дорослих у пацієнтів, які приймали атомоксетин, реєстрували незначне прискорення серцевого ритму на 6 ударів/хвилину та незначне підвищення рівня верхнього (приблизно на 3 мм рт. ст.) та нижнього (приблизно на 1 мм рт. ст.) артеріального тиску порівняно з плацебо.

Через вплив на норадренергічний тонус у пацієнтів, які приймали атомоксетин, спостерігалися ортостатична гіпотонія (0,2 %, N=7) та непритомність (0,8 %, N=26). Атомоксетин слід з обережністю застосовувати при будь-якому стані, коли може виникнути схильність пацієнтів до гіпотонії, або станів, пов’язаних з неочікуваними змінами серцевого ритму чи артеріального тиску.

Наведена нижче таблиця небажаних ефектів була складена на основі повідомлень про негативні явища та лабораторних досліджень клінічних випробувань за участі дітей та дорослих пацієнтів і спонтанних повідомлень від дітей/підлітків та дорослих після виходу препарату на ринок.

Оцінка частоти: дуже часто ( ≥ 10 %), часто ( ≥1 % та <10 %), нечасто (≥0,1 % та <1 %), рідко (≥0,01 % та <0,1 %), дуже рідко (<0,01 %), дані спонтанних повідомлень (частота невідома).

 

*Ці дані було отримано зі спонтанних повідомлень, і точно визначити частоту неможливо.

1Також включає біль у верхньому відділі живота, дискомфорт у шлунку, абдомінальний дискомфорт та дискомфорт в епігастрії.

2 Також включає седацію.

3 Також включає початкове безсоння та середнє безсоння.

 

Повільні метаболізатори CYP2D6. Нижчезазначені негативні явища траплялись у принаймні 2 % пацієнтів, у яких спостерігався повільний метаболізм (PM) CYP2D6, і були статистично значущою мірою частішими у PM-пацієнтів порівняно з пацієнтами, у яких спостерігався активний метаболізм (EM) CYP2D6: знижений апетит (24,1 % PM, 17,0 % EM); безсоння (включаючи власне безсоння, помірне безсоння  та initial insomnia, 14,9 % PM, 9,7 % EM); депресія (включаючи власне депресію, великий депресивний розлад, симптоми депресії, пригнічений настрій та дисфорію, 6,5 % PM, 4,1 % EM); зниження маси тіла (7,3 % PM, 4,4 % EM); запор (6,8 % PM, 4,3% EM); тремор (4,5 % PM, 0,9% EM); седація (3,9 % PM, 2.,1 % EM); ексоріація (3,9 %  PM, 1,7% EM); енурез (3,0 % PM, 1,2 % EM); кон’юнктивіт (2,5 % PM, 1,2 % EM); знепритомнення (2,5 % PM, 0,7 % EM);  завчасне  вранішнє  пробудження  (2,3 % PM, 0,8 % EM); мідріаз (2,0 % PM, 0,6 % EM). Нижчезазначене явище не відповідало визначеним критеріям,  але про нього повідомлялося: генералізований тривожний  розлад  (0,8 % PM, 0,1 % EM). Крім того, у результаті випробувань, які тривали до 10 тижнів, втрата ваги була помітнішою у PM-пацієнтів (в середньому 0,6 кг у EM і 1,1 кг у PM).

Дорослі. У дорослих негативні явища, про які найчастіше повідомлялося, були пов’язані зі шлунково-кишковим або сечостатевим трактами. Скарги на затримку сечі або нестабільність сечового міхура у дорослих потрібно розглядати як такі, що потенційно  пов’язані з атомоксетином. Проблем з безпекою під час лікування у гострих випадках та довготривалого лікування не спостерігалося.

 

Передозування. Симптоми. Найпоширенішими симптомами, які супроводжують гостре та хронічне передозування, були шлунково-кишкові розлади, сонливість, запаморочення, тремор, занепокоєння, гіперактивність та патологічна поведінка. Більшість випадків були від легких до помірних. Також спостерігались ознаки та симптоми, які відповідали легкій або помірній активізації симпатичної нервової системи (наприклад тахікардія, підвищення артеріального тиску, мідріаз, сухість у роті), і надходили повідомлення про свербіж та висипання. У деяких випадках передозування, пов’язаного з атомоксетином, повідомлялося про епілептиформні напади і дуже рідко про подовження QT. Також були повідомлення про летальні випадки в результаті гострого передозування, пов’язаного зі змішаним прийомом атомоксетину та принаймні одного з медикаментів.

Досвід клінічних досліджень передозування атомоксетину обмежений. У ході клінічних досліджень летальних випадків у результаті передозування не спостерігалося.

Лікування. Необхідно забезпечити вентиляцію легенів. Протягом 1 години після передозування можна застосовувати активоване вугілля для обмеження поглинання. Рекомендується контроль серцевих показників та ознак життя, а також проведення відповідних симптоматичних та підтримуючих заходів. Пацієнта необхідно спостерігати щонайменше протягом 6 годин. Оскільки атомоксетин має високе зв’язування з білком, для лікування від передозування користь від діалізу малоймовірна. 

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Для атомоксетину немає клінічних даних щодо впливу на вагітність. Дослідження на тваринах в цілому не вказують на прямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Атомоксетин не слід застосовувати під час вагітності, якщо потенційна користь не виправдовує потенційного ризику для плода.

Атомоксетин та/або його метаболіти проникали у молоко у щурів. Чи ексретується атомоксетин у грудне молоко людини, невідомо. Через брак даних слід уникати застосування атомоксетину під час годування груддю.

 

Діти. Атомоксетин показаний дітям з 6-річного віку як частина комплексної програми лікування. Безпека та ефективність Страттери для дітей віком до 6 років не визначені. Таким чином, препарат не слід застосовувати дітям віком до 6 років.

 

Особливості застосування.

Можливі алергічні явища не є поширеними. У пацієнтів, які приймали атомоксетин, спостерігались алергічні реакції, включаючи анафілактичні реакції, висипання, ангіоневротичні набряки та кропив’янку.

Повідомлялося про випадки раптової смерті пацієнтів із структурними вадами серця. Препарат потрібно застосовувати з обережністю у дітей та підлітків із структурними вадами серця після консультації із кардіологом.

У багатьох пацієнтів, які приймають атомоксетин, відбувається помірне збільшення пульсу (в середньому <10 ударів на хвилину) та/або підвищення артеріального тиску (в середньому <5 мм рт. ст.). Для більшості пацієнтів ці зміни не мають клінічного значення. Атомоксетин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з артеріальною гіпертонією, тахікардією або серцево-судинними чи церебрально-васкулярними хворобами. Пульс та артеріальний тиск мають вимірюватися періодично протягом застосування терапії. Також спостерігалась ортостатична гіпотонія. Слід з обережністю застосовувати при будь-якому стані, коли може виникнути схильність пацієнтів до гіпотензії або при станах, що пов’язані із раптовими змінами серцевого ритму або артеріального тиску.

Атомоксетин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з уродженим або набутим синдромом подовженого інтервалу QT або подовженням інтервалу QT в родинному анамнезі.

Застосування Страттери необхідно відмінити пацієнтам з жовтяницею або лабораторно підтвердженим ураженням печінки. Дуже рідко спостерігається ушкодження печінки, що проявляється у вигляді підвищення рівня печінкових ферментів, білірубіну та розвитком жовтяниці.

Ріст та розвиток під час лікування атомоксетином мають контролюватися. За пацієнтами, які потребують довготривалої терапії, має здійснюватися спостереження, і може бути доцільним зниження дози або припинення терапії для пацієнтів, які не ростуть або належним чином не набирають ваги.

У ході контрольованих досліджень у дітей із ADHD та коморбідним хронічним руховим тіком або синдромом Туретта, пацієнти, які отримували лікування, атомоксетином, не відчували погіршення тіку в порівнянні із пацієнтами, які отримували плацебо. У ході контрольованих досліджень у дорослих із ADHD та коморбідним великим депресивним розладом, пацієнти, які отримували лікування, атомоксетином, не відчували депресії в порівнянні із пацієнтами, які отримували плацебо. У постмаркетингових звітах рідко повідомлялося щодо занепокоєння та депресії або депресивного настрою та дуже рідко – щодо випадків тіка у пацієнтів, які одержують атомоксетин. Необхідно контролювати пацієнтів із ADHD щодо виникнення або погіршення симптомів занепокоєння, пригнічення настрою та депресії або тіку.

Клінічні дані не вказують на шкідливий вплив атомоксетину на пізнавальну здатність або статеве дозрівання, хоча кількість наявних даних довготривалих досліджень є обмеженою. Таким чином, за пацієнтами, які потребують довготривалої терапії, необхідно здійснювати уважне спостереження.

У пацієнтів, яких лікували атомоксетином, спостерігалася суїцидальна поведінка (спроби самогубства та суїцидальне мислення). У ході подвійних сліпих клінічних досліджень суїцидальна поведінка траплялася з частотою 0,44 % у пацієнтів, яких лікували атомоксетином (6 з 1357 пацієнтів, один випадок спроби самогубства і п’ять випадків суїцидального мислення). Не було випадків у групі, яка отримувала плацебо (n=851). Вікові межі дітей, у яких спостерігали ці явища, становили від 7 до 12 років. Слід зазначити, що кількість пацієнтів-підлітків, залучених до клінічних досліджень, була низькою.

Під час лікування можливе виникнення психічних симптомів та маній, наприклад галюцинацій, марень, маній та збудження у пацієнтів, що не мали їх в анамнезі. Не виключена можливість загострення існуючих психічних розладів та маній, що пов’язано з лікуванням Статтерою.

Ворожість (переважно агресія, протидія та гнів) та емоційна мінливість частіше спостерігалися під час клінічних досліджень серед дітей та підлітків, яких лікували Страттерою, порівняно з тими, які отримували плацебо.

Пацієнти, які лікуються від ADHD, мають знаходитися під наглядом щодо виникнення або погіршення суїцидальної поведінки, ворожості та емоційної мінливості. Як і для інших психотропних препаратів, не виключена можливість окремих серйозних випадків негативного впливу на психіку хворого.

Атомоксетин пов’язаний з потенційним ризиком епілептичних нападів. Атомоксетин з обережністю слід застосовувати пацієнтам з нападами в анамнезі. Припинення застосування атомоксетину є доцільним для будь-якого пацієнта, у якого розвивається напад, або якщо зростає частота нападів, коли не визначено іншої причини.

Страттера не призначений для лікування випадків глибокої депресії та/або страху, оскільки результати клінічних досліджень, які проводилися за участі дорослих, не виявляли жодного впливу порівняно з плацебо, тобто були негативними.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Дослідження щодо впливу на швидкість реакції при керуванні механізмами не здійснювалися. Атомоксетин був пов’язаний з розвитком більшої стомлюваності порівняно з плацебо. Лише у дітей атомоксетин був пов’язаний зі збільшеною сонливістю порівняно з плацебо. Пацієнтам рекомендується бути обережними при керуванні автомобілем та іншими механізмами, доки вони не пересвідчаться, що атомоксетин не впливає на їх увагу та працездатність.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших ліків на атомоксетин.

MAOI: атомоксетин не слід застосовувати з MAOI.

Інгібітори CYP2D6 (SSRI, наприклад флуоксетин, пароксетин, хінідин, тербінафін): атомоксетин головним чином метаболізується шляхом CYP2D6 до 4-гідроксіатомоксетину. У пацієнтів із активним метаболізмом CYP2D6 потужні інгібітори CYP2D6 збільшують концентрацію атомоксетину у плазмі у стійкому стані до впливу, подібного до того, який спостерігається у пацієнтів із повільним метаболізмом CYP2D6. В осіб із активним метаболізмом CYP2D6, які отримували пароксетин або флуоксетин, AUC атомоксетину є приблизно у 6-8 разів вищим, а Css max приблизно у 3-4 рази вищим, порівняно з відповідними показниками у осіб, які приймали лише атомоксетин. Регулювання дози та повільніше підвищення дози атомоксетину може бути необхідним для пацієнтів, які також приймають медикаменти, що є інгібіторами CYP2D6. Якщо інгібітор CYP2D6 призначається або відміняється, його вживання після того, як було здійснено титрування до відповідної дози атомоксетину, клінічна реакція та сприйняття препарату для цього пацієнта мають повторно оцінюватися для того, щоб визначити, чи є потреба у регулюванні дози.

Рекомендується з обережністю комбінувати атомоксетин з потужними інгібіторами цитохромних ферментів P450, відмінними від CYP2D6, пацієнтам із повільним метаболізмом CYP2D6, оскільки ризик клінічно значущого підвищення впливу атомоксетину не досліджувався.

Сальбутамол: атомоксетин з обережністю має призначатися пацієнтам, які отримують високу дозу сальбутамолу (або інших бета2-агоністів) в аерозольній формі або шляхом системного введення (перорально або внутрішньовенно), оскільки дія сальбутамолу на серцево-судинну систему може посилюватися.

Існує ймовірність підвищеного ризику подовження інтервалу QT, якщо атомоксетин вводиться з іншими ліками, що подовжують інтервал QT (такими як нейролептики, антиаритмічні засоби класу IA та III, моксифлоксацин, еритроміцин, метадон, мефлохін, трициклічні антидепресанти, літій або цисаприд), ліками, що спричиняють електролітний дисбаланс (такими як тіазидні діуретики) та ліками, що інгібують CYP2D6.

Атомоксетин пов’язаний з потенційним ризиком епілептичних нападів. Рекомендується дотримуватися обережності при супутньому застосуванні медикаментів, які знижують поріг нападу (таких як антидепресанти, нейролептики, мефлохін, бупропріон або трамадол).

Гіпотензивні засоби: через можливий вплив на артеріальний тиск атомоксетин з обережністю слід застосовувати з гіпотензивними засобами.

Ліки, що впливають на норадреналін, слід застосовувати з обережністю при супутньому введенні з атомоксетином через можливий додатковий або синергічний фармакологічний вплив. Прикладами є антидепресанти, такі як іміпрамін, венлафаксин та міртазапін, або протизаплідні засоби – псевдоефедрин або фенілефрин.

Ліки, які впливають на рівень pH шлунка (гідроксид магнію/гідроксид алюмінію, омепразол), не мали впливу на біодоступність атомоксетину.

Ліки, які мають високий зв’язок з білком плазми: іn vitro дослідження медикаментозного витіснення здійснювалися з атомоксетином та іншими ліками, що мають високий зв’язок у терапевтичних концентраціях. Варфарин, ацетилсаліцилова кислота, фенітоїн або діазепам не впливали на зв’язування атомоксетину з людським альбуміном. Подібним чином атомоксетин не впливав на зв’язування цих сполук з людським альбуміном.

Вплив атомоксетину на інші ліки.

Цитохромні ферменти P450 : атомоксетин не викликав клінічно значущого інгібування або індукування цитохромних ферментів P450, включаючи CYP1A2, CYP3A, CYP2D6 та CYP2C9. In vitro дослідження показують, що атомоксетин не спричиняє клінічно значущого індукування CYP1A2 та CYP3A.

 

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Атомоксетин є високоселективним і потужним інгібітором переносника пресинаптичного норадреналіну, його ймовірного механізму дії, без прямого впливу на переносники серотоніну та дофаміну. Атомоксетин має мінімальну афінність з іншими норадренергічними рецепторами або з іншими переносниками або рецепторами нейротрансмітерів. Атомоксетин має два головні окиснювальні метаболіти: 4-гідроксіатомоксетин та N-десметилатомоксетин. 4-гідроксіатомоксетин має однакову з атомоксетином ефективність як інгібітор переносника норадреналіну, але, на відміну від атомоксетину, цей метаболіт також має певну інгібіторну активність у переноснику серотоніну. Однак будь-який вплив на цей переносник зазвичай є мінімальним, оскільки більша частина 4-гідроксіатомоксетину піддається подальшому метаболізмові і тому циркулює у плазмі у значно нижчих концентраціях (1 % концентрації атомоксетину в активних метаболізаторах і 0,1 % концентрації атомоксетину у повільних метаболізаторах). N-десметилатомоксетин має значно нижчу фармакологічну активність порівняно з атомоксетином. Він циркулює у плазмі у нижчих концентраціях в активних метаболізаторах і у концентраціях, порівнянних з показниками вихідного медикаменту, у повільних метаболізаторах у стійкому стані.

Атомоксетин не є психостимулятором і не є похідною амфетаміну. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні адиктогенного потенціалу у дорослих з порівнянням впливу атомоксетину та плацебо атомоксетин не пов’язувався з моделлю реакції, що вказує на властивості стимулятора або ейфоріанта.

Препарат досліджувався за участі понад 4000 дітей та підлітків з ADHD. Гостру ефективність Страттери у лікуванні ADHD було встановлено у шести рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях тривалістю від шести до дев’яти тижнів. Ознаки та симптоми ADHD оцінювалися шляхом порівняння середніх змін від початку відліку до кінцевого моменту для пацієнтів, які отримували Страттеру та плацебо. У кожному з шести досліджень атомоксетин зі статистичною значущістю переважав плацебо у зниженні ознак та симптомів ADHD.

Крім того, ефективність атомоксетину у підтриманні впливу на симптоми було продемонстровано під час однорічного плацебо-контрольованого випробування за участі більш ніж 400 пацієнтів, яке проводили головним чином у Європі (приблизно 3 місяці відкритого гострого лікування з наступними 9 місяцями подвійного сліпого плацебо-контрольованого підтримувального лікування). Частка пацієнтів з рецидивами через 1 рік становила 18,7 % та 31,4 % (атомоксетин та плацебо відповідно). Після однорічного лікування атомоксетином пацієнти, які продовжували приймати атомоксетин протягом додаткових 6 місяців, були менш схильними до рецидиву або до часткового повернення симптомів порівняно з пацієнтами, які припинили активне лікування й перейшли на плацебо (2 % та 12 % відповідно). Для дітей та підлітків потрібно здійснювати періодичну оцінку поточних показників під час довготривалого лікування.

Препарат був ефективним як єдина денна доза і як розподілена доза, яку призначали вранці та після обіду. Препарат, який вводили раз на день, демонстрував статистично значуще зниження тяжкості симптомів ADHD порівняно з плацебо, на думку вчителів та батьків.

Атомоксетин не погіршує тик у пацієнтів з ADHD та супутнім моторним тиком або синдромом Туретта.

536 дорослих пацієнтів з ADHD було залучено до 2 рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень тривалістю 10 тижнів.

Пацієнти отримували Страттеру двічі на день з титруванням дози згідно з клінічною реакцією у межах від 60 до 120 мг/день. Середня кінцева доза Страттери для обох досліджень становила приблизно 95 мг/день. Під час обох досліджень симптоми ADHD мали статистично значуще поліпшення при застосуванні Страттери, згідно з вимірюваннями за показниками симптомів ADHD за шкалою CAARS. Показники поліпшення симптомів у дорослих були нижчими, ніж ті, що спостерігались у дітей. Довготривалого збереження ефекту у дорослих не спостерігалося.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні показники атомоксетину у дітей та підлітків подібні до показників у дорослих. Фармакокінетику атомоксетину у дітей віком до 6 років не визначали.

Абсорбція: атомоксетин швидко й майже повністю абсорбується після перорального введення, досягаючи середньої максимальної концентрації у плазмі (Cmax) приблизно через 1-2 години після введення дози. Абсолютна біодоступність атомоксетину після перорального введення становила від 63 % до 94 %, залежно від розбіжностей між суб’єктами у помірному пресистемному метаболізмі. Атомоксетин може вводитися з їжею або без неї.

Розподіл: атомоксетин широко розподіляється і активно (98 %) зв’язується з білками плазми, насамперед з альбуміном.

Біотрансформація: атомоксетин зазнає біотрансформації здебільшого через шлях цитохромного ферменту P450 2D6 (CYP2D6). Пацієнти із повільним метаболізмом цитохромного ферменту P450 2D6 (CYP2D6) становлять приблизно 7 % групи представників європеоїдної раси і мають вищу концентрацію атомоксетину у плазмі порівняно з людьми з нормальною активністю (активними метаболізаторами). Для повільних метаболізаторів AUC атомоксетину є приблизно у 10 разів більшим, Css, max є приблизно у 5 разів більшим, ніж для активних метаболізаторів. Головним утвореним окиснювальним метаболітом є 4-гідроксіатомоксетин, який швидко піддається глюкуронізації. 4-гідроксіатомоксетин має однакову з атомоксетином активність, але циркулює у плазмі у значно нижчих концентраціях. Хоча 4-гідроксіатомоксетин утворюється здебільшого CYP2D6, у суб’єктів з браком активності CYP2D6 4-гідроксіатомоксетин може утворюватися кількома іншими цитохромними ферментами P450, але з нижчою швидкістю. Атомоксетин не інгібує і не індукує CYP2D6 у терапевтичних дозах.

Виведення. Середній напівперіод виведення атомоксетину після перорального введення становить 3,6 години у активних метаболізаторів і 21 годину у повільних метаболізаторів. Атомоксетин виводиться головним чином як 4-гідроксіатомоксетин-O-глюкуронід, як правило, з сечею. Лінійність/нелінійність: фармакокінетика атомоксетину є лінійною у дослідженому діапазоні доз як у активних, так і у повільних метаболізаторів.

Особливі групи.

Ураження печінки призводить до зниження кліренсу атомоксетину, підвищення впливу атомоксетину (AUC збільшується вдвічі при помірному ураженні, у 4 рази – при важкому ураженні) та подовження напівперіоду вихідного медикаменту порівняно зі здоровими контрольними суб’єктами з однаковим генотипом активного метаболізатора CYP2D6. У пацієнтів з помірним або важким ураженням печінки (клас B та С за шкалою Чайлд-П’ю) первісні та кінцеві дози вимагають регулювання.

Середня концентрація атомоксетину у плазмі для суб’єктів з кінцевою стадією ниркової хвороби (ESRD) в цілому була вищою за середній показник для здорових контрольних суб’єктів згідно з Cmax (різниця 7 %) і AUC0-∞ (різниця приблизно 65 %) зростає. Після регулювання згідно з масою тіла розбіжності між двома групами мінімізуються. Фармакокінетика атомоксетину та його метаболітів у суб’єктів з ESRD показує, що в регулюванні дози немає потреби.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Страттера, капсули по 10 мг, матово-білі, з відбитком “Lilly 3227” на ковпачку та написом “10 мг” на корпусі чорною фарбою.

Страттера, капсули по 18 мг, золотисті (ковпачок) та матово-білі (корпус), з відбитком “Lilly 3238” на ковпачку та написом “18 мг” на корпусі чорною фарбою.

Страттера, капсули по 25 мг, матово-сині (ковпачок) та матово-білі (корпус), з відбитком “Lilly 3228” на ковпачку та написом “25 мг” на корпусі чорною фарбою.

Страттера, капсули по 40 мг, матово-сині, з відбитком “Lilly 3229” на ковпачку та написом “40 мг” на корпусі чорною фарбою.

Страттера, капсули по 60 мг, матово-сині (ковпачок) та золотисті (корпус), з відбитком “Lilly 3239” на ковпачку та написом “60 мг” на корпусі чорною фарбою.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі 15 – 25°С у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. Капсули по 10 мг, 18 мг, 25 мг, 40 мг або 60 мг № 7.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробники. Елі Ліллі енд Компані Лімітед, Великобританія;

                      Eli Lilly and Company Limited, United Kingdom

         Ліллі дель Карібе Інк., Пуерто-Ріко (Пуерто-Ріко)

          Lilly del Caribe Ink, Puerto-Rico (Puerto-Rico)

Місцезнаходження. Кінгсклер Роуд, Бейсингсток RG21 6XA, Великобританія;

                                   Kingsclere Road, Basingstoke, Hampshire, RG21 6 XA, United Kingdom

                                    12,6 КМ, 65 Інфантрі Роуд, Кароліна 0985, Пуерто-Ріко (Пуерто-Ріко)

                                   12,6 KM Infantry Road, Carolina 0985, Puerto-Rico (Puerto-Rico)

Пакувальник. Ліллі С. А., Іспанія.

   Lilly S.A., Spain                                 

Місцезнаходження.  Авда де ля Індустрія, 30, 28108 Алькобендас, Іспанія