Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ЛТС Ломанн Терапіе - Систем АГ, Німеччина

Міжнародна непатентована назва: Rotigotine

АТ код: N04BC09

Форма випуску: Терапевтична система трансдермальна (пластир), 4 мг/24 год. № 7, № 28, № 100

Діючі речовини: 1 пластир містить: 9 мг ротиготину/20см2 і вивільняє протягом 24 годин 4 мг ротиготину

Допоміжні речовини: Силіконовий адгезив BIO-PSA Q7-4301, силіконовий адгезив BIO-PSA Q7-4201, повідон, натрію метабісульфіт (Е 223), аскорбілпальмітат (Е 304), DL-?-токоферол

Фармакотерапевтична група: Засоби для лікування паркінсонізму

Показання: Монотерапія ідіопатичної хвороби Паркінсона на ранній стадії без застосування леводопи або в комбінації з леводопою, у тому числі у випадку лікування захворювання на пізній стадії, коли ефект монотерапії леводопою знижується, не забезпечується постійний терапевтичний ефект (досягнення граничних доз або поява феномена «включення–виключення»).

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 18 міс.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9279/01/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

Неупро®

(Neupro)

Склад.

Діюча речовина: rotigotine;

1 пластир  містить:

4,5 мг ротиготину/10 см2 і вивільняє протягом 24 годин 2 мг ротиготину;

9 мг ротиготину/20 см2  і вивільняє протягом 24 годин  4 мг ротиготину;

13,5 мг ротиготину/30 см2  і вивільняє протягом 24 годин  6 мг ротиготину;

18 мг ротиготину/40 см2  і вивільняє протягом 24 годин 8 мг ротиготину;

допоміжні  речовини: силіконовий адгезив BIO-PSA Q7-4301, силіконовий адгезив BIO-PSA Q7-4201, повідон, натрію метабісульфіт (Е 223), аскорбілпальмітат (Е304), DL-α-токоферол.

 

Лікарська форма. Терапевтична система трансдермальна.

 

Фармакотерапевтична група. Стимулятори допамінових рецепторів. Ротиготин. Протипаркінсонічні засоби. Код АТС N04B С09.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Монотерапія ідіопатичної хвороби Паркінсона на ранній стадії без застосування леводопи або в комбінації з леводопою, у тому числі у випадку лікування захворювання на пізній стадії, коли ефект монотерапії леводопою знижується, не забезпечується постійний терапевтичний ефект (досягнення граничних доз або поява феномена «включення–виключення»).

 

Протипоказання. Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату, вагітність, період годування груддю, дитячий вік. Проведення магнітно-резонансної томографії (МРТ) або кардіоверсії.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують один раз на день. Необхідно використовувати пластир приблизно в один і той же час щодня. Пластир наносять та залишають на поверхні шкіри протягом 24 годин, а потім замінюють новим пластиром, закріпивши його на інше місце. Якщо було пропущено одне застосування препарату у звичний час дня або пластир відклеївся, необхідно використати новий пластир протягом періоду, що залишився до закінчення доби.

Монотерапія ідіопатичної хвороби Паркінсона на ранній стадії (без застосування леводопи). Дозування. Застосування препарату необхідно почати з мінімальної одноразової щоденної дози в 2 мг/24 години, а потім щотижня підвищувати дозування на 2 мг/24 години до досягнення ефективної дози. Інколи доза 4 мг/24 години може виявитися ефективною. Але для більшості пацієнтів ефективна доза досягається через 3 - 4 тижні і становить 6 мг/24 години - 8 мг/24 години відповідно. Максимальна доза – 8 мг/24 години.

Для пацієнтів з помірною печінковою або нирковою недостатністю, у тому числі для хворих, яким необхідний діаліз, дозу не змінюють.

Лікування  ідіопатичної хвороби Паркінсона на пізній стадії (у комбінації з  леводопою). Дозування. Застосування препарату необхідно почати з мінімальної одноразової щоденної дози в 4 мг/24 години, а потім щотижня підвищувати дозування на 2 мг/24 години до досягнення ефективної дози, але не більше 16 мг/24 години. Інколи доза 4 мг/24 години або 6 мг/24 години може виявитися ефективною. Але для більшості пацієнтів ефективна доза досягається через 3 - 7 тижнів і становить 8 мг/24 години - 16 мг/24 години відповідно. Максимальна доза – 16 мг/24 години.

У випадку застосування  доз вище 8 мг/24 години можливе використання комбінації різних дозувань (наприклад, для отримання дози 10 мг/24 години можна використати 6 мг/24 години і 4 мг/24 години.

Застосування у людей з печінковою та нирковою недостатністю. Немає потреби у корегуванні дози  у пацієнтів, які мають легкий або помірний ступінь печінкової недостатності, а також у пацієнтів з різним ступенем (від легкого до тяжкого, включаючи необхідність діалізу) ниркової недостатності.

Не застосовують препарат у випадку тяжкого ступеня печінкової недостатності.

Метод застосування. Пластир наносять на чисту, суху, неушкоджену ділянку шкіри передньої ділянки стінки живота, плеча або передпліччя, передньої або зовнішньої  поверхні стегна, бокову поверхню поперекової зони. Необхідно уникати повторного нанесення пластиру на одне й те ж місце протягом 14 днів. Не слід наклеювати пластир на почервонілу, подразнену або ушкоджену шкіру.

Застосування й обробка.

Кожний пластир упаковано у саше (маленький пакет), після відкриття якого потрібно відразу ж використати пластир. Для цього необхідно:

- видалити одну половину захисного шару і липким боком приклеїти пластир на місце застосування, щільно притиснувши його до шкіри;

- відігнути пластир і видалити другу частину захисного шару. Не бажано торкатися  липкої частини пластиру. Пластир треба щільно притиснути долонею руки на 20-30 с, щоб він добре закріпився.

У випадку відлипання пластиру протягом періоду, що залишився з 24-годинного інтервалу лікування, необхідно використати новий пластир.

Пластир не слід розрізати на частини.

Припинення терапії. Відміну препарату проводять поступово, зменшуючи щоденну дозу препарату на 2 мг/24 години, до повного припинення застосування.

 

Побічні реакції.

Близько 10% пацієнтів, які отримували лікування препаратом, відмічали такі негативні побічні реакції, як  нудота, запаморочення, сонливість, реакції у місці закріплення пластиру. На початку терапії можуть розвинутися дофамінергічні реакції, такі як нудота й блювання.

Вони зазвичай слабкі або помірні за ступенем вираженості і не потребують відміни препарату, навіть якщо лікування тривале.

При застосуванні препарату, близько 35,7% (загальна кількість 830 чоловік) пацієнтів відмітили незначні реакції на місці нанесення пластиру. Більшість із них були незначними і не потребували відміни препарату. Тільки 4,3 % пацієнтів вимушені були обмежити або припинити застосування препарату у зв’язку з місцевою реакцією.

Нижче наведено можливі побічні реакції та їх частоту відповідно до даних, отриманих у постмаркетингових дослідженнях.

Оцінка частоти розвитку можливих побічних реакцій проводилась за такими критеріями: понад 10 % дуже часті; 1-10 % - часті; 0,1-1 % - нечасті; 0,01-0,1 % - поодинокі; менше 0,01% - рідкісні.

Дослідження. Часті: зменшення маси тіла; нечасті: підвищення рівня печінкових трансаміназ, збільшення маси тіла, підвищення частоти серцевих скорочень.

Кардіальні порушення. Часті: відчуття серцебиття; нечасті: мерехтіння передсердь; поодинокі: надшлуночкова тахікардія.

Неврологічні розлади. Дуже часті: сонливість, запаморочення, головний біль; часто: розлади свідомості (включаючи непритомність (у т.ч. вазовагальну), втрата свідомості, дискінезії, постуральні запаморочення, летаргія; поодинокі: судоми, дратівливість.

Порушення з боку органу зору. Нечасто: нечіткість зору, розлади зору, фотопсія.

Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату. Часто: запаморочення.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: гикавка.

Шлунково-кишкові розлади. Дуже часто: нудота, блювання; часто: запор, сухість у роті, диспепсія; нечасто: черевний біль.

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини. Часто: еритема, посилена пітливість, свербіж; нечасті: генералізований свербіж, подразнення шкіри, контактний дерматит; поодинокі: генералізована форма висипання.

Пошкодження (травми, рани), отруєння. Часто: падіння.

Судинні розлади. Часто: ортостатична  гіпотонія,  артеріальна гіпертензія; нечасто: гіпотонія.

Загальні розлади. Дуже часто: реакції на місці застосування: еритема, свербіж, подразнення, висипання, пузирчатка, дерматит, біль, екзема, запалення, набряк, папули, садно, знебарвлення ділянки шкіри у місці нанесення, кропив'янка, підвищена чутливість; часто: периферальна оедема, астенічні прояви (у тому числі втома, астенія, нездужання) .

Порушення з боку імунної системи.: Нечасто: надмірна чутливість.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз. Нечасто: еректильна дисфункції.

Психічні розлади. Часто: розлади сприйняття (включаючи  візуальні, слухові галюцинації, марення), безсоння, розлади сну, кошмари, анормальні марення; нечасто: напади сну/раптові  напади сну, параноя, порушення сексуальних бажань (включаючи гіперсексуальність, підвищення лібідо), порушення контролю над імпульсивністю (у тому числі патологічний потяг до азартних ігор, повторні безглузді дії (пандинг), сплутаність свідомості; поодинокі: психотичні порушення (у тому числі параноїдальний психоз), обсесивно–компульсивні розлади.

 

 

Передозування. Симптоми. Посилення основних побічних реакцій, особливо нудоти, блювання, артеріальна гіпотензія, мимовільних рухів, галюцинацій, сплутаності свідомості, судом й інших ознак центральної дофамінергічної стимуляції.

Лікування симптоматичне: припинення надходження препарату в організм (зняти пластир), проведення загальних підтримуючих заходів для забезпечення фізіологічних функцій. Рівні ротиготину знижуються після видалення пластиру. За пацієнтом необхідно здійснювати постійний контроль, у тому числі за частотою серцевих скорочень, ритмом серця й артеріальним тиском. Для корекції артеріального тиску застосовують фенілефрин, епінефрин та інші вазоконстриктори. Ефективне проведення оксигенотерапії. У зв'язку з тим, що ротиготин більше ніж на 90 % зв'язується з білками, діаліз неефективний. Антидот при передозуванні агоністами дофаміну невідомий.

 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Не проводились адекватні та контрольовані дослідження щодо застосування препарату у вагітних жінок. При дослідах на тваринах не відмічалося тератогенного ефекту, але спостерігався ембріонотоксичний ефект у щурів та мишей при застосуванні доз, токсичних для материнського організму. Оскільки потенційний ризик препарату для вагітних невідомий, то препарат не застосовують у період вагітності. Ротиготин знижуе секрецію пролактину в організмі людини і таким чином пригнічуе секрецію молока в молочних залозах. При вивченні на тваринах встановлено, що препарат та/або його метаболіти виділяються в грудне молоко. Оскільки відсутні такі дані щодо людей, при необхідності застосування препарату годування груддю необхідно припинити.

 

Діти. Препарат  не застосовується  дітям через відсутність даних щодо безпеки й ефективності його застосування.

 

Особливі заходи безпеки. Після використання пластир містить залишкові кількості діючої речовини. Після видалення з місця нанесення використаний пластир необхідно скласти навпіл, клейкими сторонами одна до другої, вкласти в первинну упаковку (саше) та  утилізувати у звичайному порядку, але у місцях, недоступних для дітей. 

 

Особливості застосування. Якщо при застосуванні ротиготину пацієнт не може  адекватно контролювати свою поведінку, доцільно перевести його на терапію іншим агоністом дофаміну.

Захисний шар пластиру містить алюміній. Щоб уникнути опіків на шкірі при проведенні пацієнтові МРТ або кардіоверсії, пластир необхідно зняти.

Як і при застосуванні інших агоністів дофаміну, можливе погіршення системної регуляції артеріального тиску, що спричиняє постуральну/ортостатичну гіпотонію. При застосуванні препарату у пацієнтів із хворобою Паркінсона на ранній стадії, які не одержували L-допу (леводопу), спостерігався стан непритомності. Рекомендується контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, у зв'язку із загальним ризиком розвитку ортостатичної гіпотонії, асоційованої з дофамінергічною терапією.

При застосуванні препарату спостерігалася підвищена сонливість і напади раптового засинання, особливо в пацієнтів із хворобою Паркінсона. Були відмічені випадки раптового засинання вдень, у деяких випадках–без будь-яких попередніх ознак. Лікарі, які призначають препарат, повинні обов’язково повторно обстежити хворих, оцінюючи сонливість або сонний стан пацієнтів, оскільки хворі можуть не усвідомлювати наявності сонливості, поки їх прямо не запитають про це. У таких випадках доцільно переглянути питання щодо зниження дози або навіть припинення терапії.

Як і при застосуванні інших агоністів дофаміну у пацієнтів, які застосовували препарат, відмічалися прояви компульсивних порушень, у тому числі патологічний потяг до азартних ігор, порушення сексуальних бажань (включаючи гіперсексуальність, підвищення лібідо), повторні безглузді дії (пандинг).

У випадках різкої відміни дофамінергічної терапії спостерігався розвиток симптомів, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром, не відмічених при застосуванні препарату. Тому лікування необхідно продовжувати, але якщо виникає потреба у відміні препарату, то обов’язково треба  поступово знижувати дозу препарату.

Пацієнтів необхідно поінформувати про можливість розвитку галюцинацій.

Фіброзні ускладнення: у деяких хворих, які застосовували ерголінові дофамінергічні препарати, відмічалися випадки розвитку фіброзу зачеревного простору, легеневих інфільтратів, плеврального випоту, перикардиту, серцевої вальвулопатії. Хоча ці ускладнення можуть зникати при відміні препарату, не завжди настає повне відновлення. Такі ускладнення, найімовірніше, пов’язані з ерголіновою структурою таких сполук, проте не відомо, чи можуть інші дофамінергічні агоністи (неерголінової природи) спричинити подібні реакції.

Пацієнтам, які застосовують агоністи дофаміну, не слід призначати нейролептики у якості протиблювотного засобу.

Рекомендується регулярно проводити офтальмологічний моніторинг.

Не можна піддавати зовнішньому нагріванню (надмірний вплив сонячних променів, електрогрілки або інших джерел тепла, таких як сауна, гаряча ванна) ділянку з прикріпленим пластиром.

На шкірі, в місці прикріплення пластиру, можуть розвинутися небажані реакції. Для запобігання цьому рекомендовано щодня міняти місце прикріплення пластиру (наприклад, із правої сторони на ліву, із верхньої частини тіла на нижню частину). Одне й те саме місце не слід використовувати протягом 14 днів. Якщо в місці прикріплення пластиру розвинулися реакції, що не зникають протягом декількох днів, або якщо посилились прояви цих реакцій, або шкірна реакція поширилася далі місця прикріплення пластиру, необхідно провести оцінку співвідношення ризику/користі для окремого хворого. У випадку, якщо трансдермальна система спричинила появу висипань або подразнення на шкірі, варто уникати прямого впливу сонячних променів, доки шкіра не загоїться. Препарат може спричинити зміну кольору шкіри у місці нанесення. З появою генералізованої шкірної реакції (наприклад, алергійного висипання, у тому числі еритематозного, плямистості, папульозних висипань або свербіжу), асоційованих із застосуванням ротиготину, доцільно припинити застосування пластиру.

При застосуванні препарату обов’язково треба враховувати, що ступінь проявів несприятливих дофамінергічних реакцій, таких як галюцинації, дискінезія, периферичний набряк у пацієнтів з хворобою Паркінсона, підвищуються при застосуванні у комбінації з леводoпою.

Препарат містить метабісульфіт натрію, що може спричиняти алергічні реакції, у тому числі анафілактичний шок, тяжкі  астматичні напади у людей з підвищеною чутливістю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі  з іншими механізмами. Ротиготин може значно впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Пацієнтів, які застосовують ротиготин і у яких спостерігається сонливість та/або напади раптового сну, необхідно попередити про небезпеку, пов’язану з управлінням автомобілем або зайняттям тими видами діяльності (наприклад, виробничі механізми), при виконанні яких зниження уваги може наразити їх самих або інших людей на  небезпеку одержання серйозних травм або навіть спричинити смерть.

                                                                         

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Виходячи з того, що ротиготин є агоністом дофаміну, можна передбачити, що антагоністи дофаміну, такі як нейролептики (наприклад, фенотіазин, бутирофенон, тіоксантин) або метоклопрамід, можуть знижувати ефективність препарату. Тому доцільно уникати їхнього одночасного застосування. Через можливі адитивні ефекти необхідно з обережністю призначати ротиготин пацієнтам, які приймають седативні лікарські засоби або інші депресанти центральної нервової системи (наприклад, бензодіазепіни, нейролептики, антидепресанти). Уникати одночасного застосування  з алкоголем.

Відсутні дослідження одночасного застосування ротиготину з речовинами - індукторами ферментної активності (наприклад, рифампіцин, фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн, звіробій звичайний).

Одночасне застосування L-допи й карбідопи з ротиготином не чинить впливу на фармакокінетику ротиготину, а він, у свою чергу, не впливає на фармакокінетику L-допи й карбідопи.

Одночасне застосування домперидону з ротиготином  не чинить впливу на фармакокінетику ротиготину.

Одночасне застосування омепразолу (інгібітор CYP2C19) у дозах 40 мг/добу не чинить впливу на фармакокінетику і метаболізм ротиготину  у здорових добровольців.

Препарат, як і інші антагоністи дофаміну, може потенціювати небажані дофамінергічні реакції леводопи і може спричиняти та/або посилювати наявну  дискінезію.

Одночасне застосування ротиготину  (3 мг/24 години) не змінювало фармакодинаміку та фармакокінетику оральних протизаплідних засобів, що містять комбінацію 0,03 мг етиленестрадіолу та 15 мг левоноргестрелу. Взаємодія з іншими засобами гормональної контрацепції не досліджувалася.

Препарат не призначений для комбінованого застосування з леводопою при лікуванні хвороби Паркінсона на ранній стадії тому, що при одночасному застосуванні він може потенціювати дофамінергічну реакцію леводопи і, таким чином, як і при застосуванні інших агоністів дофаміну, спричинити  або загострити раніше існуючу дискінезію.

Комбінація з леводопою можлива на пізній стадії хвороби Паркінсона у випадках, коли ефект монотерапії леводопою знижується, не забезпечується постійний терапевтичний ефект (досягнення граничних доз або поява феномена «включення–виключення»).

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ротиготин є неерголіновим D3/D2/D1 дофаміновим агоністом для лікування хвороби Паркінсона. Механізм дії полягає у активації D3-, D2-, і D1- рецепторів каудато-путаменального комплексу головного мозку.

Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується через шкіру та розподіляється у крові. Проникає через гематоенцефалічний бар’єр, накопичується у тканинах мозку: концентрація препарату  в них приблизно у 5 разів вища, ніж в інших тканинах та крові.

Абсорбція. Після прикріплення пластиру ротиготин постійно вивільняється з трансдермального пластиру й абсорбується через шкіру. Рівноважні концентрації препарату досягаються через 1 - 2 дні після застосування пластиру і підтримуються на стабільному рівні при одноразовому, щоденному нанесенні пластиру на період 24 години.

Концентрація ротиготину у плазмі крові виявляє дозо-пропорційну залежність в інтервалі доз від 1 мг/день  до 24 мг/день.

Приблизно 45 % активної речовини пластиру вивільняється через шкіру за 24 години. Абсолютна біодоступність після трансдермального застосування становить приблизно 37 %.

Зміна місця накладання пластиру може призвести до добових коливань рівнів препарату в плазмі крові. Розходження у біодоступності ротиготину варіювалися від 1 % (стегно  порівняно з животом) до 41 % (плече  порівняно зі стегном). Однак відсутні дані щодо негативного такого явища  впливу на клінічний результат.

Розподіл. In vitro зв'язування ротиготину з білками плазми крові становить приблизно 92 %, об’єм розподілу у людей становить приблизно 84 л/кг.

Метаболізм. Ротиготин метаболізується, головним чином, шляхом N-деалкілування, частково прямою й вторинною кон’югацією. Результати дослідження in vitro показують, що різні CYP ізоформи цитохрому здатні каталізувати N-деалкілування ротиготину. Основними метаболітами є сульфати й глюкуронідкон’югати вихідної речовини, а також біологічно неактивні N-дезалкіл-метаболіти.

Виведення. Приблизно 71 % дози ротиготину екскретується із сечею, приблизно 23 % - з фекаліями. Кліренс ротиготину після трансдермального застосування  – приблизно 10 л/хв, а період його напіввиведення становить від 5 до 7 годин. Оскільки пластир застосовується трансдермально, висока ймовірність того, що їжа й стан травного тракту не вплинуть на ефективність препарату.

Особливі групи хворих.

Оскільки призначення Неупро починається з низької дози, яку поступово підвищують  залежно від клінічної переносимості до одержання оптимального терапевтичного ефекту, немає необхідності коригувати дозу залежно від статі, маси тіла й віку хворих.

У пацієнтів з помірною печінковою або нирковою недостатністю не спостерігалося релевантних підвищень рівнів ротиготину в плазмі крові. Препарат Неупро не вивчався у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю. Рівні кон’югатів ротиготину та його дезалкіл- метаболітів у плазмі підвищуються при порушеній функції нирок. Однак вплив цих метаболітів на клінічні ефекти малоймовірний.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: тонкий пластир прямокутної форми з округлими кінцями, що складається з трьох шарів, а саме:

плівка-носій: еластична, від бежевого до світло-коричневого кольору, квадратної форми, площею 10 см2, 20 см2, 30 см2 або 40 см2, із заокругленими краями, повністю вкрита з одного боку самоклеючим адгезивним шаром, що містить діючу речовину;

адгезивний шар: непрозорий, безбарвний;

захисна плівка: квадратної форми із заокругленими краями, з розмірами, як і у плівки-носія та адгезивного шару, розділена на дві половини S-подібним розрізом;

пакетик-саше: запаяний пакетик-саше.

 

Несумісність. Невідома.

 

Термін придатності. 1,5 року.

 

Умови зберігання. Зберігати  у холодильнику. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці.

Упаковка. По 1 пластиру, що містить  4,5 мг ротиготину/10 см2  або 9 мг ротиготину/20 см2, або 13,5 мг ротиготину/30 см2, або 18 мг ротиготину/40 см2 у саше; № 7, № 28 або № 100 в коробці картонній.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Заявник.

Шварц фарма Лтд, Ірландія.

 

Місцезнаходження.

Шаннон Індустріал Естате, Шаннон, Ко. Кларе.

 

Виробник.

ЛТС Ломанн Терапіе – Систем АГ, Німеччина.

 

Місцезнаходження.