Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Алкермес Інк./Бакстер Фармасьютикалз Солюшнз Ел.Ел.Сі. (виробник розчинника)/Сілаг АГ (вихідний контроль)/Люітполд Фармасьютикалз, Інк. (виробник розчинника), США/США/Швейцарія/США

Міжнародна непатентована назва: Naltrexon

АТ код: N07BB04

Форма випуску: Порошок для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії по 380 мг у флаконах № 1 в комплекті з розчинником по 4 мл у флаконах № 1, шприцем, 1 голкою для приготування суспензії та 2 голками для ін'єкцій

Діючі речовини: 1 флакон містить: налтрексону - 380 мг (додається надлишок 12,9 %)

Допоміжні речовини: Полімер 75:25 DLJN1 [полі(d,l-лактид-когліколід)]

Фармакотерапевтична група: Антагоністи опіатів

Показання: Лікування алкогольної залежності у пацієнтів, здатних утриматися від прийому алкоголю перед початком лікування

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9257/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ВІВІТРОЛ

(VIVITROL®)

 

 

Cклад:

діюча речовина: налтрексону - 380 мг (додається надлишок 12,9 %);

допоміжна речовина: полімер 75:25 DLJN1 [полі(d,l-лактид-когліколід)] - 840 мг.

Розчинник: карбоксиметилцелюлоза натрію - 30 мг, полісорбат 20 - 1 мг, натрію хлорид - 9 мг, вода для ін’єкцій qs - до 1 мл.

 

Лікарська форма. Порошок для приготування суспензії для внутрішньом’язового введення пролонгованої дії по 380 мг у флаконах №1 у комплекті з розчинником.

 

Фармакотерапевтична група.

Засоби для лікування алкогольної залежності. Код АТС N07B B04.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування алкогольної залежності у пацієнтів, здатних утриматися від прийому алкоголю перед початком лікування.

 

Протипоказання.

Вівітрол протипоказаний:

• Хворим, які приймають наркотичні (опіоїдні) аналгетики.
• Хворим з існуючою фізіологічною опіатною залежністю.
• Хворим у стані гострої відміни опіатів.
• Хворим, які не пройшли провокаційну пробу налоксоном, або тим які мають позитивний результат тесту на наявність опіатів у сечі.
• Хворим із гіперчутливістю до налтрексону або до будь-якого наповнювача чи компонента розчинника.

 

Спосіб застосування та дози.

Пацієнти не повинні активно вживати алкоголь на початку лікування Вівітролом.

Препарат слід застосовувати в рамках відповідної програми усунення алкогольної залежності, що включає психосоціальну підтримку.

Вівітрол повинні вводити тільки кваліфіковані медичні працівники.

Рекомендована доза Вівітролу становить 380 мг внутрішньом’язово 1 раз на 4 тижні або 1 раз на місяць. Препарат слід вводити у сідничний м’яз, чергуючи сідниці. Вівітрол не можна вводити внутрішньовенно!

Якщо хворий пропустив чергову дозу, то наступну дозу слід ввести якомога швидше.

Перед застосуванням Вівітролу не приймати налтрексон перорально.

 

Відновлення лікування після перерви.

Дані про відновлення лікування після перерви на даний час відсутні.

 

Переведення хворих на алкоголізм з перорального налтрексону на Вівітрол

Немає систематизованих даних про переведення пацієнтів, які приймали налтрексон перорально, на Вівітрол.

 

Приготування препарату для ін’єкцій

Вівітрол слід суспендувати тільки в розчиннику, що входить у комплект препарату, і вводити за допомогою голки, що знаходиться у комплекті. У комплекті також є запасна голка із захисним ковпачком, призначена для введення препарату. Не можна заміняти компоненти комплекту на будь-які інші. Для забезпечення точного дозування необхідно чітко дотримуватись вказівок щодо приготування препарату. Слід дотримуватися правил асептики.

 

	До набору входять: флакон із порошком мікросфер Вівітролу (синя кришечка); флакон із розчинником; одноразовий шприц; коротка голка для приготування суспензії; 2 голки із захисним ковпачком для ін’єкцій.
	Перед використанням вийміть комплекті з холодильника і дайте йому нагрітися до кімнатної температури (приблизно 45 хв). КОМПЛЕКТ НЕ МОЖНА НАГРІВАТИ ВИЩЕ 25С. Для полегшення перемішування постукайте донцем флакона з порошком по твердій поверхні, щоб розпушити порошок. Зніміть з обох флаконів захисні кришечки. НЕ ЗАСТОСОВУЙТЕ ПРЕПАРАТ, ЯКЩО ЗАХИСНІ КРИШЕЧКИ ФЛАКОНІВ ПОШКОДЖЕНІ АБО ВІДСУТНІ. Протріть верх флаконів спиртовою салфеткою. Надягніть на шприц коротку голку для приготування суспензії та відберіть із флакона з розчинником 3,4 мл розчину. У флаконі може залишитися деяка кількість розчинника.
	Введіть 3,4 мл розчинника у флакон з порошком мікросфер Вівітролу.
	Перемішайте розчинник і порошок, інтенсивно струшуючи флакон протягом приблизно 1 хвилини. Перед переходом до наступного етапу переконатися у рівномірному суспендуванні порошку.   ПРАВИЛЬНО ЗМІШАНА СУСПЕНЗІЯ ПОВИННА МАТИ МОЛОЧНО-БІЛИЙ КОЛІР, БЕЗ КОМКІВ, І ПОВИННА ВІЛЬНО СТІКАТИ ПО СТІНКАХ ФЛАКОНА.
	Одразу після суспендування відберіть у шприц через ту ж голку приблизно 4,2 мл суспензії. Зніміть цю голку і надягніть на шприц голку для ін’єкцій.
	Тримаючи шприц голкою вгору, постукайте пальцем по шприцу для звільнення від бульбашок повітря, потім видавіть поршнем вміст, доки у шприцу не залишиться 4 мл суспензії.   ТЕПЕР СУСПЕНЗІЯ ГОТОВА ДЛЯ ІН'ЄКЦІЇ, І ЇЇ НЕОБХІДНО НЕГАЙНО ВВЕСТИ.
	Введіть голку глибоко в сідничний м’яз. Не забудьте перед введенням суспензії потягнути за поршень, щоб упевнитись, що ви не потрапили у кровоносну судину. Повільно та обережно введіть суспензію, чередуючи сідниці для кожного наступного введення. Якщо при перевірці аспірується кров або голка забилася, не вводьте препарат! Замініть голку на запасну та введіть препарат у сусідню ділянку тієї ж сідниці, знови провівши аспіраційну пробу. ВІВІТРОЛ НЕ МОЖНА ВВОДИТИ ВНУТРІШНЬОВЕННО!
	Після ін’єкції закрийте голку, натиснувши на захисний ковпачок, прикладений до твердої поверхні. Використання захисного ковпачка запобігає розбризкуванню залишків препарату, що може залишитися в голці після ін’єкції.   ПРИБЕРІТЬ УСІ ВИКОРИСТАНІ І НЕ ВИКОРИСТАНІ КОМПОНЕНТИ КОМПЛЕКТУ ПРЕПАРАТУ У КОНТЕЙНЕР ДЛЯ ВІДХОДІВ.

 

Побічні реакції.

У клінічних дослідженнях тривалістю до 6 місяців 9% пацієнтів, яких лікували Вівітролом, припинили лікування із-за виникнення побічних ефектів. У групі пацієнтів, яким вводили плацебо, лікування із-за побічних ефектів припинили 7% пацієнтів. Найчастіші причини відмови від лікування Вівітролом - реакції у місці введення (3%), нудота (2%), вагітність (1%), головний біль (1%) і несприятливі явища суїцидального характеру (0,3%). У групі хворих, які отримували ін’єкції плацебо, лікування  припинив лише 1 % пацієнтів через виникнення реакцій у місці введення.

 

Нижче перераховані побічні явища, що зустрічались у ході клінічних досліджень  більш ніж у 5% випадків, ступінь вираженості цих побічних явищ характеризувався як легкий і помірний.

 

Травна система:

нудота, блювання, часті дефекації, шлунково-кишкові розлади, рідкі випорожнення, біль в животі, дискомфорт у шлунку, сухість у роті, анорексія, зниження апетиту, порушення апетиту.

 

Дихальна система:

інфекції верхніх дихальних шляхів, ларингіт, синусит, фарингіт (у тому числі стрептококовий), назофарингіт.

 

Загальні розлади і реакції в місці введення:

біль, болючість, ущільнення, припухлість, свербіж, крововилив, астенія, тривога, летаргія,  в’ялість.

 

Опорно-руховий апарат:

артрит, біль у суглобах, скутість в  суглобах, біль у спині, біль у кінцівках, спазм  м’язів,  посмикування м’язів, скутість в м’язах.

 

Шкіра і підшкірна клітковина:

висипання, папульозні висипання, пітниця.

 

Нервова система:

головний біль, мігрень, запаморочення, знепритомнення, сонливість, седативний стан.

 

Побічні явища, виявлені під час передреєстраційних досліджень препарату:

Травна система:

спотворення смаку, збільшення апетиту, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, запор, метеоризм, геморой, коліт, шлунково-кишкова кровотеча, паралітична непрохідність кишечнику, периректальний абсцес, гастроентерит, абсцес зуба.

 

Загальні розлади і реакції в місці введення:

підвищення температури, летаргія, тремор, біль у грудях, стисненість у грудях, зубний біль, втрата маси тіла.

 

Психічні розлади:

дратівливість, порушення сну, синдром відміни алкоголю, ажитація, ейфорія,  делірій.

 

Нервова система:

порушення уваги, мігрень, зниження розумової діяльності, судоми, ішемічний інсульт, аневризми мозкових артерій.

 

Опорно-руховий апарат:

Біль у кінцівках, спазм м’язів, скованість у суглобах.

 

Шкіра і підшкірна клітковина:

посилення  потовиділення, (у тому числі вночі), свербіж, целюліт, кон’юнктивіт.

 

Дихальна система:

біль у горлі, диспное, закладеність носа, хронічна обструктивна хвороба легень, грип, бронхіт, пневмонія.

 

Система обміну речовин:

тепловий удар, зневоднення, гіперхолестеринемія.

 

Серцево-судинна система:

підвищення артеріального тиску, припливи, тромбоз глибоких вен, легеневий тромбоз, прискорене серцебиття, фібриляція передсердь, інфаркт міокарда, стенокардія, нестабільна  стенокардія, застійна серцева недостатність, атеросклероз коронарних артерій.

 

Кров та лімфа:

лімфаденопатія, у тому числі шийний аденіт, підвищення рівня лейкоцитів у крові.

 

Імунна система:

сезонна алергія, реакції гіперчутливості, у тому числі ангіоневротичний набряк і кропивниця.

 

Сечостатева система:

викидень, зниження лібідо, інфекції сечовивідних шляхів.

 

Гепатобіліарна система:

холелітіаз, збільшення рівня  АЛТ та АСТ, гострий холецистит.

Передозування.

Дані щодо передозування препарату обмежені. Однак у 5 здорових добровольців дози до 784 мг не викликали будь-яких побічних ефектів. Найпоширенішими проявами передозування були реакції у місці введення, нудота, біль у животі, сонливість та запаморочення. Значного збільшення печінкових ферментів також не спостерігалося. У випадку передозування необхідно провести відповідні підтримуючі заходи лікування.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Контрольованих досліджень застосування Вівітролу у вагітних жінок не проводилось. Препарат можна застосовувати у період вагітності тільки у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

 

Перейми і пологи.

Можливий вплив Вівітролу на тривалість переймів у людей не досліджений.

 

Годування груддю.

Відмічено виділення налтрексону і 6-β-налтрексолу у грудне молоко. Через потенційну канцерогенність та ймовірність виникнення у грудних дітей серйозних побічних явищ, слід прийняти рішення про припинення терапії Вівітролом під час годування груддю, або припинення годування груддю при лікування препаратом залежно від важливості терапії для матері.

 

Діти.

Безпека та ефективність застосування Вівітролу у дітей не встановлені.

Особливі заходи безпеки.

Порушення функції печінки

Фармакокінетика Вівітролу не змінюється у хворих зі слабким або помірно вираженим порушенням функції печінки (клас А і В за класифікацією Чайлд-П’ю). Таким хворим корекції доз не потрібні. У хворих з тяжким порушенням функції печінки фармакокінетика Вівітролу не вивчалась. Таким хворим призначати препарат слід з обережністю у зв’язку з супутнім ризиком внутрішньом’язових ін’єкцій (наприклад, при наявності тромбоцитопенії та порушень коагуляції).

 

Порушення функції нирок

Хворим з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) корекція дози не потрібна. У хворих з помірно вираженою та тяжкою нирковою недостатністю фармакокінетика Вівітролу не вивчалась. У зв’язку з тим, що налтрексон та його первинний метаболіт виводяться з організму, головним чином із сечею, призначати Вівітрол пацієнтам з помірно вираженою та тяжкою нирковою недостатністю слід з обережністю.

Особливості застосування.

Гепатотоксичність

Прийом надлишкових доз налтрексону може призвести до гепатоцелюлярних порушень.  Налтрексон протипоказаний при гострих гепатитах та печінковій недостатності.  Призначення Вівітролу пацієнтам із гострими захворюваннями печінки повинно бути ретельно продумано та обґрунтовано, зважаючи на ризик виникнення порушень функції печінки. Співвідношення між безпечною дозою налтрексону та дозою, що спричиняє порушення функції печінки, становить £ 5.

При застосуванні у рекомендованих дозах Вівітрол не виявляє гепатотоксичності.

Пацієнтам слід знати про можливість розвитку порушень функції печінки та своєчасно звертатися за допомогою у випадку виникнення симптомів гепатиту. При виникненні таких симптомів лікування Вівітролом слід припинити.

 

Еозинофільна пневмонія.

У клінічних дослідженнях Вівітролу зареєстрований 1 випадок підозри та 1 випадок власне еозинофільної пневмонії. Обидва випадки були вилікувані за допомогою антибіотиків та кортикостероїдів. Наявність причинно-наслідкового зв’язку між застосуванням Вівітролу і розвитком еозинофільної пневмонії не з’ясовано. Однак при розвитку прогресуючої задишки та гіпоксії у хворого, що отримує Вівітрол, йому слід негайно звернутися за допомогою, а лікарям слід враховувати можливість розвитку еозинофільної пневмонії.

 

Ненавмисна індукція відміни опіатів.

Для попередження розвитку синдрому гострої відміни або посилення існуючого субклінічного синдрому відміни перед початком застосування Вівітролу в організмі хворого не повинно бути опіоїдів. Для цього пацієнти повинні припинити прийом опіоїдів не менше ніж за 7-10 днів до початку лікування Вівітролом.

Оскільки відсутність опіоїдів у сечі часто недостатньо для підтвердження відсутності опіоїдів в організмі, то при наявності ризику розвитку реакції відміни перед застосуванням Вівітролу слід провести провокаційну пробу з налоксоном.

 

Спроба подолання опіатної блокади.

Вівітрол не призначений для блокади дії опіоїдів або лікування опіатної залежності. Хоча Вівітрол є активним опіатним антагоністом тривалої дії, блокада опіоїдних рецепторів, що викликається ним, може бути подолана. Це є потенційним ризиком, так як хворі можуть спробувати самостійно подолати цю блокаду підвищенням дози екзогенних опіоїдів. Будь-яка спроба хворого подолати блокаду шляхом прийому опіоїдів небезпечна.

Оскільки концентрація екзогенних опіоїдів у плазмі крові одразу після їх введення може бути достатньою для подолання конкурентної блокади опіоїдних рецепторів, то це може нашкодити здоров'ю хворого. Хворий може піддаватися ризику загрозливої життю опіоїдної інтоксикації (зупинка дихання, судинний колапс). Хворого слід проінформувати про серйозні наслідки спроби подолання опіоїдної блокади.

Також існує можливість того, що хворий, який отримував Вівітрол, стане чутливим до менших доз опіоїдів, ніж до періоду лікування. Це може призвести до опіоїдної інтоксикації, що загрожує життю (зупинка дихання, судинний колапс). Хворі повинні знати про те, що після припинення лікування Вівітролом вони можуть бути більш чутливими до менших доз опіоїдів.

 

Знеболювання.

Вівітрол може усувати ефект опіоїдних аналгетиків. При необхідності знеболювання слід розглянути можливість застосування неопіоїдних аналгетиків, регіональної або місцевої анестезії/знеболювання, бензодіазепінів або загальної анестезії.

При необхідності застосування опіоїдних анальгетиків може виникнути потреба у збільшенні дози, що може супроводжуватися посиленням або подовженням супутнього пригнічення дихання. Перевагу віддають швидкодіючим опіоїдним аналгетикам, що володіють мінімальною здатністю пригнічувати дихання. Дозу аналгетика слід коригувати залежно від ефекту для конкретного хворого. Слід бути готовими до розвитку неспецифічних ефектів (не обумовлених взаємодією з рецептором, а, ймовірно, пов’язаних із викидом гістаміну) – набряку обличчя, свербежу, генералізованої еритеми, бронхоспазму. Незалежно від того, який засіб обраний для блокади Вівітролу, слід ретельно контролювати стан хворого, спостереження повинен здійснювати персонал, що має відповідну кваліфікацію, при наявності напоготові обладнання і спеціалістів для серцево-легеневої реанімації.

Депресія та суїцидальна поведінка.

Під час клінічних досліджень Вівітролу небажані явища суїцидального характеру (суїцидальні думки, спроби самогубства) спостерігалися нечасто, однак реєструвались частіше у пацієнтів, які приймали Вівітрол, ніж у пацієнтів, які приймали плацебо (1% проти 0).  У деяких випадках суїцидальні думки та поведінка спостерігалися після завершення дослідження, але були наслідками депресії, що розвинулася під час лікування препаратом. Мали місце два самогубства, в обох випадках пацієнти приймали Вівітрол. Припинення лікування препаратом у зв’язку з розвитком депресії частіше спостерігалося у групі пацієнтів, які приймали Вівітрол (1%), ніж у групі плацебо (0).  У 24-тижневому дослідженні небажані явища, пов’язані з депресивним настроєм, спостерігалися у 10% пацієнтів, які приймали Вівітрол у дозі 380 мг, порівняно з 5% пацієнтів, які приймали плацебо.

За хворими на алкоголізм, (включаючи тих, які приймають Вівітрол), слід спостерігати для виявлення розвитку депресії або суїцидального настрою. При лікуванні Вівітролом слід попередити родичів та осіб, що доглядають хворих, про необхідність контролю стану хворих для виявлення розвитку депресії або суїцидального настрою та про необхідність інформування лікаря про такі симптоми.

 

Відміна алкоголю.

Застосування Вівітролу не усуває і не послаблює симптомів відміни алкоголю.

 

Реакції у місці ін’єкції.

Ін’єкції Вівітролу можуть супроводжуватися болем або болючістю, але в цілому вони добре переносяться хворими. Може з’явитися ущільнення, яке зазвичай є невеликим і самостійно розсмоктується за декілька тижнів. У клінічних дослідженнях зареєстрований один випадок ущільнення, яке продовжувало збільшуватися через 4 тижні і потребувало хірургічного видалення. Були зареєстровані випадки розвитку абсцесу, стерильного абсцесу, ущільнення та некрозу, деякі з них потребували хірургічного видалення. Хворих слід інформувати про те, що якщо вогнище ущільнення продовжує збільшуватися через 4 тижні, то вони повинні звернутися до лікаря.

 

Оклюзія сітківки.

Оклюзія ретинальної артерії після застосування іншого ін’єкційного лікарського засобу, що містить полімер [полі(d,l-лактид-когліколід)], у післяреєстраційних дослідженнях зустрічалася дуже рідко і мала місце при наявності аномального атріовенозного анастомозу. При застосуванні Вівітролу не було зареєстровано випадків окклюзії ретинальної артерії. Вівітрол слід застосовувати у вигляді ін’єкцій у сідничний м’яз та запобігати потраплянню у кровоносні судини.

 

Загальні.

Як і будь-який інший препарат для внутрішньом’язових ін’єкцій, Вівітрол слід з обережністю застосовувати у хворих з тромбоцитопенією або будь-якими порушеннями згортання крові (наприклад, гемофілія, тяжка печінкова недостатність та ін.).

 

Вплив на лабораторні показники.

У пацієнтів, які лікувалися Вівітролом, спостерігалося підвищення рівня еозинофілів, однак після кількох місяців лікування рівень еозинофілів нормалізувався.

У пацієнтів, які отримували високі дози препарату, спостерігалося зниження рівня тромбоцитів у середньому до 17,8 х 103 мкл. Однак у ході подальших рандомізованих досліджень вплив Вівітролу на збільшення кровотеч не доведено. Підвищення рівня АСТ при лікуванні Вівітролом було таким, як і при застосуванні налтрексону перорально та становило 1,5% порівняно з 0,9% у групі пацієнтів, які приймали плацебо.

У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які лікувалися Вівітролом, спостерігалося збільшення рівня креатинфосфокінази, як правило, у 1-2 рази порівняно з верхньою межею норми. Подібні показники спостерігалися і при застосуванні перорального налтрексону. Однак були зареєстровані випадки збільшення цього ферменту у 4 рази та навіть у 35 разів у пацієнтів, які приймали налтрексон перорально та Вівітрол відповідно. При проведенні деяких імуноферментних аналізів сечі можливе виявлення хибнопозитивного результату на низку препаратів, особливо опіоїдів. Додаткова інформація міститься в інструкції по проведенню цих аналізів.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами, та інші види взаємодій.

Клінічних досліджень взаємодії Вівітролу з іншими лікарськими засобами не проводилося. Оскільки налтрексон не є субстратом ферменту системи цитохрому, індуктори або інгібітори цих ферментів навряд чи будуть впливати на кліренс Вівітролу.

Застосування Вівітролу може послаблювати ефект препаратів, які містять опіоїди, наприклад, засобів від кашлю та застуди, засобів від діареї та опіоїдних аналгетиків. Показники безпеки застосування Вівітролу разом з антидепресантами та без них однакові.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Налтрексон являє собою опіоїдний  антагоніст з найбільшим спорідненням до опіоїдних  мю-рецепторів. Окрім антагонізму опіоїдних рецепторів, препарат не володіє або володіє в дуже незначній мірі внутрішньою активністю. Застосування препарату  з невідомих причин може спричиняти звуження зіниці. Застосування Вівітролу не супроводжується розвитком  толерантності або психічної й фізичної залежності. У пацієнтів з фізичною опіоїдною залежністю введення препарату викликає симптом відміни.

Налтрексон блокує дію опіоїдів, конкурентно зв’язуючись з опіоїдними рецепторами головного мозку. Нейробіологічні механізми, відповідальні за зниження вживання алкоголю, що спостерігаються у пацієнтів з алкогольною залежністю, які лікуються налтрексоном, не зовсім зрозумілі, але передбачається, що механізм дії  стосується ендогенної опіоїдної системи. Блокаду можна подолати підвищенням доз опіоїдів, що проявляється такими симптомами, як підвищення секреції гістаміну.

Вівітрол не є засобом аверсивної терапії і не викликає дисульфірамподібної реакції при прийомі опіатів або алкоголю.

 

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Вівітрол - препарат пролонгованої  дії, призначений для внутрішньом’язових  ін’єкцій кожні 4 тижні  або 1 раз на місяць.

Після  внутрішньом’язових введень зміна концентрації налтрексону в плазмі крові характеризується початковим піком із максимумом приблизно через 2 години після введення  і другим піком через  2-3 дні. Починаючи приблизно з 14-го дня після введення препарату, його концентрація  в  плазмі поступово знижується, але вимірювана концентрація зберігається більше 1 місяця.

Максимальна концентрація (Сmax) і площа під кривою “концентрація-час” налтрексону та його основного метаболіту 6-бета-налтрексолу в плазмі крові пропорційні введеній дозі Вівітролу. Загальна експозиція налтрексону після одноразового введення  380 мг Вівітролу в 3-4 рази вище порівняно з його застосуванням внутрішньо у кількості 50 мг протягом  28  днів. Після першої ін’єкції  рівноважна  концентрація досягається до кінця міждозового  інтервалу. Після повторного введення Вівітролу спостерігається  мінімальна кумуляція (менше 15 %) налтрексону або 6-бета налтрексолу.

Розподіл.

Налтрексон  слабо зв’язується  з білками плазми крові  in vitro (21%).

Метаболізм.

Налтрексон піддається активному метаболізму в організмі. Загальний метаболіт 6-бета - налтрексол–утворюєтьсяцитозольним  ферментом  дигідродиолдегідрогена-зою. Ферменти системи цитохрому  Р450 не беруть участі в метаболізмі препарату. Іншими метаболітами є 2-гідрокси-3-метокси-6-бета-налтрексол і 2-гідрокси-3-метокси-налтрексон. Налтрексон та його метаболіти утворюють кон’югати з глюкуронідом.

При внутрішньом’язовому введенні Вівітролу порівняно із застосуванням перорального утворюється значно менше 6-бета-налтрексолу, що спричинено зниженим присистемним  метаболізмом у печінці.

Виведення з організму.

Налтрексон та його метаболіти виводяться переважно із сечею, причому в незміненому  вигляді виводиться мінімальна кількість препарату.

Період напіввиведення налтрексону становить 5-10 днів і залежить від ступеня деградації полімеру. Період напіввиведення 6-бета-налтрексолу складає ═ 5-10 днів.

 

Фармакокінетика у пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю.

Печінкова недостатність.

Фармакокінетика Вівітролу не змінюється у пацієнтів з легким або помірно вираженим порушенням функції печінки (класи А і В за Чайлд-П’ю). Тому для таких  пацієнтів корекція дози не потрібна. У хворих з тяжким порушенням функції печінки фармакокінетика не вивчалась.

 

Ниркова недостатність.

Результати фармакокінетичних аналізів вказують на те, що легка ниркова недостатність (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) майже не впливає на фармакокінетику Вівітролу, тому необхідності у корекції дози немає. У хворих з помірно вираженою та тяжкою нирковою недостатністю фармакокінетика Вівітролу не вивчалась.

 

Стать.

Дослідження, проведене за участю здорових добровольців обох статей (18 жінок і 18 чоловіків), показало, що стать пацієнтів не впливає на фармакокінетику Вівітролу.

 

Вік та расова приналежність.

Фармакокінетика Вівітролу не вивчалась у людей літнього віку, дітей та представників різних рас.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості.

Вміст флакону - порошок від білого або майже білого до світло-жовто-коричневого кольору, без видимих сторонніх включень, легко суспендується в розчиннику без утворення агломератів. Відновлена суспензія білого або майже білого кольору; має проходити крізь голку з невеликим опором або без такого. Не повинно спостерігатися виходу розчинника без суспензії.

 

Термін придатності.

2 роки.

 

Умови зберігання.

Комплект препарату слід зберігати в холодильнику при температурі 2-8 °С. Комплект можна зберігати при температурі, що не перевищує 25 °С, не більше 7 днів. Не піддавати препарат дії температури вище 25 °С. Не заморожувати.

Перед застосуванням слід візуально перевірити на предмет відсутності твердих частинок та зміни кольору.

Берегти від дітей.

Упаковка.

Кожний комплект для одноразового застосування включає 1 флакон з порошком мікросфер Вівітрол, 1 флакон з 4 мл розчинника, один 5 мл шприц, одну коротку голку (½ дюйма, № 20) для приготування суспензії та 2 голки для ін’єкцій (1,5 дюйма, № 20) із захисним ковпачком, у картонній пачці.

Категорія  відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Алкермес Контроллед Терапевтікс ІІ, США, Бакстер Фармасьютикал Солюшинз ЕлЕлСі, США, Сілаг АГ, Швейцарія.