Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Янссен Фармацевтика Н.В./Шіоногі енд Ко Лтд, Бельгія/Японія

Міжнародна непатентована назва: Doripenem

АТ код: J01DH04

Форма випуску: Порошок для приготування розчину для інфузій по 500 мг у флаконах № 1, № 10

Діючі речовини: 1 флакон містить: дорипенему моногідрату 500 мг (у перерахунку на безводну речовину).

Допоміжні речовини: Відсутні

Фармакотерапевтична група: Різні бета-лактамні антибіотики

Показання: Інфекції, спричинені штамами бактерій, чутливими до дорипенему, такі як нозокоміальна пневмонія, включаючи пневмонію, що пов’язана зі штучною вентиляцією легень, ускладнені інтраабдомінальні інфекції, ускладнені інфекції сечового тракту, включаючи ускладнений та неускладнений пієлонефрит і випадки із супутньою бактеріємією.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9213/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДОРІБАКС

DORIBAX®

 

Склад:

діюча речовина: 1 флакон містить дорипенему моногідрату 500 мг (у перерахуванні на безводну речовину).

 

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Код АТС J01D H04.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Нозокоміальна пневмонія, включаючи пневмонію, що пов’язана зі штучною вентиляцією легень.

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції.

Ускладнені інфекції сечового тракту.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини.

Гіперчутливість до будь-яких карбопенемів.

Тяжка гіперчутливість (наприклад, анафілактична реакція, тяжка шкірна реакція) до будь-яких бета-лактамних антибіотиків.

 

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням слід зробити шкірні проби на переносимість препарату.

Необхідно відібрати відповідні зразки для проведення бактеріологічного дослідження з метою виділення збудників, їхньої ідентифікації та визначення їх чутливості до Дорібаксу. За відсутності таких даних емпіричний вибір препаратів слід проводити на основі місцевих епідеміологічних даних і місцевої структури чутливості патогенів.

Необхідно керуватися офіційними рекомендаціями щодо застосування антибактеріальних препаратів.

Рекомендовані дози і спосіб застосування наведені у таблиці 1.

Таблиця 1.

 

*Основані переважно на ФК/ФД-аналізі, 4-годинні інфузії можуть бути більш прийнятними для інфекцій з менш чутливим патогенезом (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Цей режим дозування також є обгрунтуваннями для дуже тяжких інфекцій.

 

Тривалість лікування препаратом Дорібакс як правило становить 5-14 днів та визначається тяжкістю, локалізацією інфекції та клінічною відповіддю пацієнта. Дорипенем застосовували до 14 днів у клінічних дослідженнях, безпечність більш тривалого лікування не встановлена. Після початку лікування препаратом Дорібакс внутрішньовенно можливий перехід на відповідну пероральну терапію для завершення курсу лікування після встановлення клінічного покращання.

 

Пацієнти з нирковою недостатністю.

У пацієнтів з легким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну 51-79 мл/хв) дозу коригувати не потрібно.

У пацієнтів з помірним ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну від ≥ 30 до      ≤ 50 мл/хв) доза Дорібаксу повинна становити 250 мг кожні 8 годин.

У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв) доза Дорібаксу має становити 250 мг кожні 12 годин.

Внаслідок обмежених клінічних даних та очікуваного підвищення розподілу доріпенему та його метаболітів Дорібакс слід з обережністю застосовувати пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності.

 

Пацієнти, що перебувають на діалізі.

Дорібакс видаляється з крові при гемодіалізі; разом з тим, немає достатньої інформації для формулювання рекомендацій щодо пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Тому Дорібакс не рекомендується пацієнтам, які перебувають на будь-якому типі діалізу.

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років).

Не потрібно коригувати дозу у літніх пацієнтів, за виключенням випадків помірного та тяжкого ступеня ниркової недостатності.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Не потрібно коригувати дозу.

 

Спосіб застосування.

Дорібакс розчиняють та потім розводять перед застосуванням у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом однієї або чотирьох годин.

Кожен флакон лише для разового використання.

 

Приготування розчину.

Приготування 500 мг розчину для інфузії.

1. Додають 10 мл стерильної води для ін’єкцій або 0,9 % розчину натрію хлориду (фізіологічний розчин) і збовтують до одержання суспензії.
2. Перевіряють суспензію візуально на відсутність сторонніх частинок. Примітка: суспензія не використовується для інфузії.
3. Видаляють суспензію за допомогою шприца та голки та додають до 100 мл фізіологічного розчину (0,9 %) або 5 % розчину глюкози і перемішують до повного розчинення. Проводять інфузію розчином для введення дози 500 мг.

 

Приготування 250 мг розчину для інфузії для пацієнтів з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності.

1. Додають 10 мл стерильної води для ін’єкцій або 0,9 % розчину натрію хлориду (фізіологічний розчин) і збовтують до одержання суспензії.
2. Перевіряють суспензію візуально на відсутність сторонніх частинок. Примітка: суспензія не використовується для інфузії.
3. Видаляють суспензію за допомогою шприца та голки та додають до 100 мл фізіологічного розчину (0,9 %) або 5 % розчину глюкози і перемішують до повного розчинення. Видаляють 55 мл цього розчину. Проводять інфузію розчином, що залишився, для забезпечення дози 250 мг.

Дорібакс, розчин для інфузії, від прозорого безбарвного до прозорого світло-жовтого. Зміни в забарвленні в цих межах не впливають на ефективність препарату.

Невикористаний розчин або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих правил.

 

Побічні реакції.

Небажані реакції, які спостерігалися в клінічних дослідженнях

Частота небажаних реакцій Дорібаксу (500 мг кожні 8 годин) становила 32 %. Дорібакс був відмінений через небажані реакції у 0,1 % пацієнтів. Небажаними реакціями, що призвели до відміни Дорібаксу, були нудота (0,1 %), діарея (0,1 %), свербіж (0,1 %), грибкові інфекції вульви (0,1 %), підвищення рівня печінкових ферментів (0,2 %) та шкірні висипання        (0,2 %). Найчастішими небажаними реакціями були головний біль (10 %), діарея (9 %) та нудота (8 %).

Небажані реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень та в постмаркетинговий період наведені нижче. Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часто ( ≥ 1/10); часто ( ≥ 1/100, <1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); невідомо (не може бути встановлено з наявних даних).

 

Інфекції та інвазії.

Часто – кандидоз ротової порожнини, грибкові інфекції вульви.

З боку крові та лімфатичної системи.

Нечасто – тромбоцитопенія, нейтропенія.

З боку імунної системи.

Нечасто – реакції гіперчутливості.

Невідомо – анафілактичні реакції.

З боку нервової системи.

Дуже часто – головний біль.

З боку судинної системи.

Часто – флебіт.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто – нудота, діарея.

Нечасто – коліт, спричинений Clostridium difficile.

Гепатобіліарна система.

Часто – підвищення рівня печінкових ферментів.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Часто – свербіж, висипання.

Невідомо – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

Передозування.

Немає жодного повідомлення про передозування. У випадку передозування слід припинити введення Дорібаксу і здійснювати підтримуючі заходи до його елімінації нирками. Дорібакс видаляється з організму шляхом гемодіалізу, однак не описано жодного випадку застосування гемодіалізу при передозуванні.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає достатніх клінічних даних щодо застосування Дорібаксу у вагітних жінок. Дослідження на тваринах не показали прямого або непрямого негативного впливу на вагітність, зародковий/ембріональний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Потенційний ризик для людей невідомий. Дорібакс слід застосовувати лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для дитини.

Не відомо, чи здатний Дорібакс проникати в грудне молоко. Дослідження на тваринах показали екскрецію Дорібаксу в молоко. Тому продовження терапії Дорібаксом під час годування груддю слід розглядати лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для дитини.

 

Діти.

Дорібакс не рекомендується застосовувати дітям віком до 18 років внаслідок недостатності даних з безпечності та ефективності.

 

Особливості застосування.

У пацієнтів, які отримують бета-лактамні антибіотики, можуть виникати серйозні, а іноді летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції). Перед початком лікування Дорібаксом пацієнта необхідно розпитати про те, чи були у нього реакції гіперчутливості на інші активні субстанції цього класу або бета-лактамні антибіотики. У пацієнтів, які мали раніше такі реакції, Дорібакс слід застосовувати з обережністю. У випадку виникнення реакції гіперчутливості на Дорібакс його необхідно відразу ж відмінити і провести відповідне лікування. Серйозні гострі реакції гіперчутливості (анафілактичні) потребують невідкладної терапії.

Під час лікування іншими карбопенемами рідко спостерігались судоми.

Псевдомембранозний коліт, спричинений C. Difficile, може виникати при лікуванні майже всіма антибактеріальними препаратами і варіювати від легкого до загрозливого життю. Тому необхідно пам’ятати про це ускладнення, якщо у пацієнта, який отримує Дорібакс, виникає діарея.

Застосування Дорібаксу, як і інших антибіотиків, пов’язане з виникненням та відбором штамів зі зниженою чутливістю. Пацієнта слід ретельно контролювати протягом лікування. При розвитку суперінфекції слід вжити відповідні заходи. Тривалого лікування Дорібаксом слід уникати.

Одночасне застосування Дорібаксу та вальпроєвої кислоти не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При дослідженні інгаляційного застосування виникав пневмоніт. Дорібакс не слід вводити таким шляхом.

 

Характеристики груп пацієнтів, які лікувались у клінічних дослідженнях.

У двох клінічних дослідженнях, що стосувались нозокоміальної пневмонії (979 пацієнтів), у 60 % придатних для клінічної оцінки пацієнтів мала місце пневмонія, пов’язана зі ШВЛ. Серед пацієнтів, які знаходились на ШВЛ, у 50 % була пізня інфекція (що виникла через 5 днів і більше після початку ШВЛ), стан 54 % пацієнтів оцінювався за шкалою APACHE ІІ вище, 15 балів і 32 % одночасно застосовували аміноглікозиди (76 % більше 3-х днів).

У двох клінічних випробуваннях, що стосувались ускладнених інтраабдомінальних інфекцій (962 пацієнтів), найчастішою інфекцією у пацієнтів, котрі лікувалися Дорібаксом, які були придатні для мікробіологічної оцінки, був ускладнений апендицит (62 %). 51 % з них мали генералізований перитоніт на початку. Інші інфекції включали перфорацію товстої кишки (20 %), ускладнений холецистит (5 %) та інфекції іншої локалізації (14 %). Стан 11 % пацієнтів оцінювався за шкалою APACHE ІІ більше 10 балів. 9,5 % мали постоперативні інфекції, 27 % одиничні або складні інтраабдомінальні абсцеси і 4 % - супутню бактеріємію на початку.

У двох клінічних дослідженнях, що стосувались ускладнених інфекцій сечових шляхів (1179 пацієнтів), у 52 % пацієнтів, що лікувалися Дорібаксом, які були придатні для мікробіологічної оцінки, мали місце ускладнені інфекції нижнього відділу сечового тракту і у 48 % був пієлонефрит, у тому числі ускладнений у 16 % пацієнтів. У 54 % пацієнтів були постійні ускладнення, у 9 % пацієнтів була супутня бактеріємія і в 23 % інфіковані левофлоксацин-резистентними уропатогенами на початку.

Досвід лікування пацієнтів із сильно ослабленим імунітетом, які отримували імуносупресорну терапію, та пацієнтів з тяжким ступенем нейтропенії обмежений, оскільки ці групи пацієнтів були виключені з 3 фази досліджень.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не було проведено досліджень щодо оцінки впливу Дорібаксу на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Виходячи з даних щодо побічних реакцій, що спостерігалися, не очікується, що Дорібакс впливатиме на керування автомобілем та роботу з технікою.

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дорібакс не інгібує основні ізоферменти системи цитохрому Р450. На основі досліджень in vitro не очікується, що дорипенем буде інгібітором або індуктором активності CYP450. Тому CYP450-залежних взаємодій не очікується.

Одночасне застосування дорипенему та вальпроєвої кислоти значно знижує рівень сироваткової концентрації нижче терапевтичного рівня. Знижений рівень вальпроєвої кислоти може призвести до неадекватного контролю судом. У дослідженнях взаємодії сироваткова концентрація вальпроєвої кислоти була помітно знижена (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) була знижена на 63 %) після одночасного застосування вальпроєвої кислоти та дорипенему. Взаємодія мала швидкий початок. Потім пацієнтам ввели лише чотири дози дорипенему, подальше зниження рівня вальпроєвої кислоти з тривалим одночасним застосуванням не виключене. Зниження рівня вальпроєвої кислоти спостерігалось при одночасному застосуванні з іншими карбопенемами, зниження рівня вальпроєвої кислоти на 60-100 % досягалося протягом двох днів. Тому слід підбирати альтернативну антибактеріальну або додаткову протисудомну терапію.

Пробенецид конкурує з Дорібаксом за канальцеву секрецію і знижує нирковий кліренс Дорібаксу. У дослідженнях взаємодії середнє значення AUC збільшилось на 75 % після одночасного застосування з пробенецидом. Тому одночасне застосування Дорібаксу і пробенециду не рекомендується.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Дорібакс - це синтетичний карбопенемовий антибіотик. Дорібакс чинить бактерицидну дію шляхом інгібування біосинтезу бактеріальної клітинної стінки. Дорібакс інактивує багато важливих пеніцилінзв¢язуючих білків (ПЗБ), що призводить до інгібування синтезу клітинної стінки і наступної загибелі клітин.

Дослідження in vitro показали, що Дорібакс слабко пригнічує дію інших антибіотиків, а також не пригнічується іншими антибіотиками. Описані адитивна активність або слабкий синергізм з амікацином і левофлоксацином відносно P. aeruginosa і відносно грампозитивних бактерій з даптоміцином, левофлоксацином та ванкоміцином.

 

Співвідношення фармакокінетики/фармакодинаміки. Доклінічні дослідження співвідношення фармакокінетики/фармакодинаміки (ФК/ФД) показали, що як і у інших бета-лактамних антибіотиків, час, протягом якого концентрація Дорібаксу в плазмі перевищує його мінімальну інгібуючу концентрацію (%Т>МІК) відносно інфікуючого патогену, краще за все корелює з його ефективністю.

Моделювання за методом Монте-Карло з використанням даних щодо чутливості патогенів, одержаних у завершених дослідженнях фази 3 і даних про популяційну фармакокінетику, показало, що цільові 35 % Т>МІК були досягнуті більше ніж у 90 % пацієнтів з нозокоміальною пневмонією, ускладненими інфекціями сечового тракту та ускладненими інтраабдомінальними інфекціями, незалежно від функції нирок.

Збільшення часу інфузії Дорібаксу до 4 годин забезпечує максимальний %Т>МІК для конкретної дози і є основою для рекомендації проведення 4-годинних інфузій у пацієнтів з нозокоміальною пневмонією, включаючи пневмонію, пов’язану зі ШВЛ, за наявності ризику, що дана інфекція спричинена менш чутливими патогенами. У пацієнтів із серйозними захворюваннями або з ослабленою імунною відповіддю 4-годинні інфузії можуть більше підходити, якщо МІК дорипенему для відомих або очікуваних патогенів була встановлена або може бути > 0,5 мг/л, у порядку досягнення цільових 50 % Т>МІК щонайменше у 95 % пацієнтів. Результати моделювання за методом Монте-Карло підтвердили доцільність застосування 500 мг 4-годинних інфузій кожні 8 годин у пацієнтів з нормальною функцією нирок при інфекціях, спричинених патогенами, відносно яких МІК Дорібаксу становить ≤ 4 мг/л.

 

Механізми резистентності. Механізми резистентності бактерій до Дорібаксу включають його інактивацію ферментами, що гідролізують карбапенеми, мутантними або набутими ПЗБ, зниження проникності зовнішньої мембрани і активний відтік Дорібаксу з клітини. Дорібакс стійкий до гідролізу більшістю бета-лактамаз, включаючи пеніцилінази та цефалоспоринази, що продукуються грампозитивними та грамнегативними бактеріями, за виключенням відносно поодиноких карбопенемгідролізуючих бета-лактамаз. Види, резистентні до інших карбопенемів, загалом виявляють ко-резистентність до дорипенему. Метицилінрезистентні стафілококові інфекції мають завжди розглядатися як резистентні до дорипенему. Як і інші протимікробні засоби, включаючи карбопенеми, дорипенем показаний для резистентних бактеріальних штамів.

 

Точка розділу чутливості та резистентності. Точки розділу МІК, встановлені Європейським комітетом з визначення чутливості до антимікробних препаратів (EUCAST), були такі:

 

Non species related	чутливі ≤ 4 мг/л і резистентні > 4 мг/л
Стафілококи	мається на увазі точка розділу чутливості та резистентності метициліну
Enterobacteriaceae	чутливі ≤ 1 мг/л; резистентні > 4 мг/л.
Види роду Acinetobacter	чутливі ≤ 1 мг/л; резистентні > 4 мг/л.
Види роду Pseudomonas	чутливі ≤ 1 мг/л; резистентні > 4 мг/л.
Види роду Streptococcus, крім S. pneumoniae	чутливі ≤ 1 мг/л; резистентні > 1 мг/л.
S. pneumoniae	чутливі ≤ 1 мг/л; резистентні > 1 мг/л.
Ентерококи	«непідходяща ціль»
Види роду Haemophilus	чутливі ≤ 1 мг/л; резистентні > 1 мг/л.
N. gonrrthoeae	НД (недостатній доказ)
Анаероби	чутливі ≤ 1 мг/л; резистентні > 1 мг/л.

 

Чутливість мікроорганізмів. Поширеність набутої резистентності окремих видів може варіюватися в різних географічних регіонах і тому дуже корисна інформація про структуру місцевої резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності необхідно звертатися до спеціаліста, якщо структура місцевої резистентності є такою, що застосування даного препарату, меншою мірою при деяких типах інфекції, викликає сумніви.

Локалізовані спалахи інфекцій, спричинені мікроорганізмами, резистентними до карбопенемів, були описані в Європейському Союзі. Наведена нижче інформація дає наближене уявлення про ймовірність того, що відповідні мікроорганізми чутливі до Дорібаксу.

 

Категорії чутливості:

Більшість чутливих видів

Грампозитивні аероби

Enterococcus faecalis*$ Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну)*^ Види роду Staphylococcus (штами, чутливі до метициліну)^ Streptococcus pneumoniae* Види роду Streptococcus

Грамнегативні аероби

Citrobacter diversus Citrobacter freundii Enterobacter aerogenes Enterobacter cloacae* Haemophilus influenzae* Escherichia coli* Klebsiella pneumoniae* Klebsiella oxytoca Morganella morganii Proteus mirabilis* Proteus vulgaris Providencia rettgeri Providencia stuartii Види роду Salmonella Serratia marcescens Види роду Shigella

Анаероби

Bacteroides fragilis* Bacteroides caccae* Bacteroides ovatus Bacteroides uniformis* Bacteroides thetaiotaomicron* Bacteroides vulgatus* Bilophora wadsworthia Peptostreptococcus magnus Peptostreptococcus micros* Види роду Porphyromonas Види роду Prevotella Sutterella wadsworthenis

Види, для яких набута резистентність може бути проблемною:

Acinetobacter baumannii* Види роду Acinetobacter Burkholderia cepacia$+ Pseudomanas aeruginosa*

Мікроорганізми, резистентні від природи:

Грампозитивні аероби Enterococcus faecium Грамнегативні аероби Stenotrophomonas maltophila Види роду Legionella

 

*Види, відносно яких активність у клінічних дослідженнях була доведена.

$Види, які показали справжню проміжну чутливість.

+ Види з > 50 % набутою резистентністю у одному або більше учасників.

^Усі метицилінрезистентні стафілококи мають розглядатися як резистентні до дорипенему.

 

Фармакокінетика.

Концентрації у плазмі. Середні значення Сmax AUC0-∞ дорипенему у здорових добровольців у дослідженнях після введення дози 500 мг протягом 1 години були близько 23 мкг/мл та  36 мкг.год/мл відповідно. Середні значення Сmax AUC0-∞ дорипенему у здорових добровольців у дослідженнях після введення дози 500 мг та 1 г протягом 4 годин були близько 8 мкг/мл і 17 мкг/мл, та 34 мкг×год/мл та 68 мкг×год/мл відповідно. У пацієнтів з нормальною функцією нирок не виявлено ознак кумуляції Дорібаксу після багаторазових внутрішньовенних інфузій 500 мг або 1 г кожні 8 годин протягом 7-10 днів.

 

Розподіл. Середній ступінь зв’язування Дорібаксу з білками плазми становив 8,1 % і не залежав від його концентрації у плазмі. Об’єм розподілу у стаціонарному стані дорівнює приблизно 16,8 л, що подібно до об’єму позаклітинної рідини у людини. Дорібакс добре проникає у біологічні рідини та тканини, наприклад, у тканини матки, ретроперитонеальну рідину, тканини передміхурової залози, тканини жовчного міхура і сечу.

 

Метаболізм. Біотрансформація Дорібаксу в мікробіологічно неактивний метаболіт з відкритим кільцем відбувається переважно під дією дегідропептидази-І. Спостерігався метаболізм Дорібаксу під дією ізоферментів системи CYP450. Дослідженнями in vitro встановлено, що дорипенем не пригнічує і не індукує активність CYP ізоформ 1А2, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 або 3А4.

 

Елімінація. Дорібакс елімінується переважно нирками в незміненому вигляді. У здорових молодих дорослих добровольців кінцевий період напіввиведення Дорібаксу з плазми становить приблизно 1 годину, а кліренс з плазми дорівнює майже 15,9 л/г. Середній нирковий кліренс становить 10,3 л/г.

Величина цього показника, поряд зі значним зниженням елімінації Дорібаксу при його введенні з пробенецидом, свідчить про те, що Дорібакс піддається клубочковій фільтрації, нирковій секреції та реабсорбції. У здорових молодих дорослих добровольців, які отримали одну дозу (500 мг) Дорібаксу, 71 % дози виявлений у сечі в незміненому вигляді і 15 % – у вигляді метаболіту з відкритим кільцем відповідно. Після введення однієї дози 500 мг радіоактивно міченого Дорібаксу молодим здоровим дорослим у калі було виявлено менше 1 % загальної радіоактивності. Фармакокінетика дорипенему є лінійною при дозі від 500 мг до 1 г при внутрішньовенній інфузії протягом 1 або 4 годин.

 

Пацієнти з порушенням функції нирок (з нирковою недостатністю). Після введення однієї дози 500 мг Дорібаксу AUC збільшилась відповідно у 1,6 рази, 2,8 рази і 5,1 рази у пацієнтів з легким (кліренс креатиніну 51-79 мл/хв), помірно вираженим (кліренс креатиніну 31-50 мл/хв) та тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну    ≤ 30 мл/хв) порівняно з AUC підібраних за віком здорових добровольців з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв). AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем буде значно підвищене у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності. Корекція дози необхідна у пацієнтів з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності. AUC дорипенему та мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем значною мірою підвищені у пацієнтів, яким необхідний гемодіаліз, порівняно зі здоровими добровольцями. У дослідженні, в якому 6 добровольців із термінальною стадією ниркової недостатності на гемодіалізі отримували одну дозу      500 мг дорипенему шляхом внутрішньовенної інфузії, кількість дорипенему, що видалився протягом 4-годинної процедури діалізу, становила 231 мг (46 % дози).

 

Пацієнти з порушеннями функції печінки (з печінковою недостатністю). У пацієнтів з печінковою недостатністю фармакокінетика Дорібаксу не була встановлена. Оскільки Дорібакс практично не підлягає печінковому метаболізму, на його фармакокінетику не повинна впливати печінкова недостатність.

 

Пацієнти літнього віку. Вплив віку на фармакокінетику Дорібаксу вивчали у здорових чоловіків та жінок (віком 66-84 років). AUC дорипенему було збільшено на 49 % у літніх людей порівняно з молодими дорослими добровольцями. Ці зміни пояснюють, головним чином, віковими змінами функції нирок. Не потрібно коригувати дозу у літніх пацієнтів з нормальною (для їх віку) функцією нирок, окрім випадків помірного та тяжкого ступеня ниркової недостатності.

 

Стать. Вплив статі на фармакокінетику Дорібаксу вивчали у здорових чоловіків та жінок. AUC Дорібаксу було на 15 % більше у жінок порівняно з чоловіками. Не потрібно коригувати дозу залежно від приналежності до статі.

 

Расова приналежність. Вплив расової приналежності на фармакокінетику Дорібаксу оцінювали шляхом популяційного фармакокінетичного аналізу. Немає значних відмінностей середнього кліренсу дорипенему між расовими групами, тому не потрібно коригувати дозу залежно від расової приналежності.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтуватого кольору, брудно-білого кольору.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ˚С.

 

Зберігання приготовленого розчину.

Після розчинення у стерильній воді для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій (фізіологічний розчин) суспензію Дорібаксу можна зберігати у флаконі протягом  1 години перед її розведенням в інфузійному розчині.

У таблиці 2 вказані терміни зберігання розведень Дорібаксу фізіологічним розчином або 5 % розчином глюкози в умовах їх зберігання при кімнатній температурі або в холодильнику.

 

Зберігання інфузійних розчинів, приготовлених на фізіологічному розчині або 5 % розчині глюкози.

Таблиця 2.

*Після вилучення з холодильника інфузійні розчини можна тримати при кімнатній температурі за умови, що сумарний час зберігання у холодильнику, час досягнення кімнатної температури і час інфузії не перевищують час стабільності у холодильнику.

+5 % розчин глюкози для ін'єкцій не слід застосовувати для інфузії тривалістю більше          1 години.

 

У розчині, приготовленому для використання, хімічна та фізична стабільність була показана для відповідних періодів і розчинів, зазначених у таблиці 2.

З мікробіологічної точки зору препарат слід використати негайно. Якщо препарат не використаний негайно, то термін та умови зберігання приготованого розчину перед застосуванням є відповідальністю споживача і зазвичай не перевищує 24 години при 2-8 °С, за виключенням випадків, коли розведення мало місце у контрольованих та валідованих асептичних умовах.

 

Упаковка. 500 мг порошку для приготування розчину для інфузій у флаконі з безбарвного прозорого скла, місткістю 20 мл, закритий сірою пробкою з еластомеру.

По 1 або 10 флаконів у картонній пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Шіоногі енд Ко Лтд, Японія. Shionogi & Co., Ltd., Japan.

Янссен Фармацевтика Н.В., Бельгія. Janssen Pharmaceutica N.V., Belgium.

 

Місцезнаходження.

Янссен Фармацевтика Н.В., Турнхоутсевег 30, В-2340, Беерсе, Бельгія.