СИНЕРПЕН

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Ранбаксі Лабораторіз Лімітед, Індія

Міжнародна непатентована назва:

АТ код: J01DH51

Форма випуску: Порошок для приготування розчину для інфузій у флаконах № 1

Діючі речовини: 1 флакон містить: іміпенем, еквівалентно безводному іміпенему 500 мг і циластатин натрію, еквівалентно циластатину 500 мг

Допоміжні речовини: Натрію гідрокарбонат

Фармакотерапевтична група: Різні бета-лактамні антибіотики

Показання: Лікування полімікробних та змішаних аеробно-анаеробних інфекцій, а також для первинної терапії, що передує визначенню мікроорганізму-збудника.
Лікування таких інфекцій:
– внутрішньочеревні інфекції;
– інфекції нижніх дихальних шляхів;
– гінекологічні інфекції;
– інфекції сечовивідних шляхів;
– інфекції кісток і суглобів;
– інфекції шкіри та м’яких тканин.
Профілактика. Синерпен показаний для профілактики певних післяопераційних інфекцій у хворих, у яких заплановано оперативне втручання з інфікуванням чи з ризиком занесення інфекції або у випадках, коли розповсюдження післяопераційної інфекції може мати тяжкий прояв.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9191/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СИНЕРПЕН

(SYNERPEN)

 

Склад:

діючі речовини: imipenem, cilastatin;

1 флакон містить іміпенем, еквівалентно безводному іміпенему 500 мг і циластатин натрію, еквівалентно циластатину 500 мг;

допоміжна речовина: натрію гідробікарбонат (стерильний).

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Іміпенем та інгібітор ферменту. Код АТС J01D H51.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування полімікробних та змішаних аеробно-анаеробних інфекцій, а також для первинної терапії, що передує визначенню мікроорганізму-збудника.

Лікування таких інфекцій:

– внутрішньочеревні інфекції;

– інфекції нижніх дихальних шляхів;

– гінекологічні інфекції;

– інфекції сечовивідних шляхів;

– інфекції кісток і суглобів;

– інфекції шкіри та м’яких тканин.

Профілактика. Синерпен показаний для профілактики певних післяопераційних інфекцій у хворих, у яких заплановано оперативне втручання з інфікуванням чи з ризиком занесення інфекції або у випадках, коли розповсюдження післяопераційної інфекції може мати тяжкий прояв.

Протипоказання.

Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Добову дозу і спосіб введення Синерпену визначають залежно від типу і ступеня тяжкості інфекції; доза розподіляється на декілька рівних прийомів, враховуючи ступінь чутливості збудника(ів), стан функції нирок і масу тіла. Наведені дози розраховані на масу тіла  ≥ 70 кг.

У рекомендаціях щодо дозування Синерпену вказана необхідна для введення кількість іміпенему, а також еквівалентна кількість циластатину.

1 флакон Синерпену забезпечує еквівалент 500 мг безводного іміпенему та 500 мг циластатину.

Внутрішньовенне введення

Препарат призначається тільки для внутрішньовенного введення! Дозу Синерпену  встановлює лікар залежно від тяжкості інфекції, чутливості мікроорганізмів і стану пацієнта.

Добова доза становить 1 - 2 г, вводять у 3 - 4 роздільних прийоми (див. схему нижче). При інфекціях, спричинених менш чутливими організмами, добова доза може бути збільшена до максимальної 50 мг на 1 кг маси тіла на добу, але не перевищувати 4 г на добу.

Синерпен у дозі 500 мг вводять внутрішньовенно протягом 20 - 30 хв, дозу 1000 мг - протягом 40 - 60 хв. Якщо під час введення у пацієнта виникає нудота, швидкість вливання необхідно знизити.

 

 

Для хворих з масою тіла меншою за 70 кг призначену дозу слід пропорційно знижувати.

 

Іміпенем/циластатин успішно застосовувався як монотерапія в онкологічних пацієнтів з пригніченим імунітетом при підтверджених або підозрюваних інфекціях, таких як сепсис.

 

Для профілактики післяопераційних інфекцій у дорослих 1 г Синерпену вводять внутрішньовенно після анестезії та ще 1 г через 3 години. Для операцій з високим ризиком інфекційних ускладнень (наприклад, колоректальна хірургія) можна застосовувати 2 додаткові дози по 0,5 г через 8 та 16 годин після анестезії.

 

Пацієнти з нирковою недостатністю

Як і у пацієнтів з нормальною функцією нирок, доза повинна ґрунтуватися на тяжкості інфекції. Максимальна доза для пацієнтів з різними ступенями порушення ниркової функції наведена далі в таблиці. Наведені дози розраховані для  пацієнтів з масою тіла не менше 70 кг. Для пацієнтів з  нижчою масою тіла необхідно пропорційно знижувати дозу препарату.

 

Розклад зниження доз Синерпену внутрішньовенного у дорослих хворих з порушенням функції нирок і масою тіла 70 кг і більше*

 

   * Для хворих з масою тіла меншою за 70 кг призначену дозу слід пропорційно знижувати.

 

Пацієнти з кліренсом креатиніну ≤ 5 мл/хв не повинні застосовувати Синерпен, якщо протягом 48 годин у них не починається гемодіаліз.

 

Іміпенем/циластатин виводяться гемодіалізом. Пацієнтам слід вводити Синерпен одразу ж після гемодіалізу та через 12-годинні інтервали після цього. Пацієнти, які перебувають на діалізі, особливо з фоновим захворюванням центральної нервової системи, мають потребу в ретельному моніторингу; пацієнти на гемодіалізі повинні одержувати Синерпен тільки тоді, коли користь переважає потенційний ризик судом.

Немає даних для застосування іміпенему/циластатину пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі.

 

Діти.

 

 

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 г.

Дітям з масою тіла понад 40 кг застосовують дорослу дозу.

Немає даних щодо застосування препарату дітям менше 3-місячного віку або дітям з порушеннями функції нирок.

Іміпенем/циластатин не рекомендується застосовувати для лікування менінгіту. При підозрі на менінгіт застосовують відповідний антибіотик.

Синерпен можна застосовувати дітям із сепсисом, якщо в них немає підозри на менінгіт.

 

Приготування внутрішньовенного розчину

 

 

Розчини Синерпену можуть бути безбарвними або мати жовтий колір. Коливання кольору в цьому діапазоні не впливають на якість продукту.

Відповідно до вимог клінічної й фармацевтичної практики, іміпенем і циластатин для ін'єкцій слід вводити у вигляді свіжоприготовленого розчину. Якщо це неможливо, відновлений іміпенем і циластатин для ін'єкцій зберігає задовільну ефективність протягом 4 годин при кімнатній температурі (до 25 °С) або 24 години у холодильнику (нижче 4 °С), якщо застосовується один з наступних розчинників:

– 0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій;

– 5 % розчин глюкози для ін'єкцій;

– 10 % розчин глюкози для ін'єкцій;

– 5 % розчин глюкози та 0,9 % розчину натрію хлориду для ін'єкцій;

– 5 % розчин глюкози для ін'єкцій з 0,225 % сольовим розчином;

– 5 % розчин глюкози для ін'єкцій з 0,45 % сольовим розчином;

– 5 % розчин глюкози для ін'єкцій з 0,15 % розчином калію хлориду;

– манітол 5 %;

– манітол 10 %.

 

Розчини Синерпену не заморожувати.

Синерпен не слід змішувати з іншими антибіотиками або додавати до інших антибіотиків. Синерпен можна вводити одночасно з аміноглікозидами.

 

Приготування розчину

Флакони для інфузії

Для приготування розчину Синерпеном треба додати у флакон 100 мл розчинника та збовтати до отримання прозорого розчину.

 

 

 

 

            

Приготування розчину для внутрішньовенного введення

Наступна таблиця розроблена для зручності отримання розчину для внутрішньовенного введення.

 

 

Побічні реакції.

Дорослі

Місцеві реакції: еритема, біль та інфільтрати в місці введення препарату, тромбофлебіти.

Алергічні реакції: висипи, свербіж, кропив’янка, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк; рідко - токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, кандидоз, підвищення температури тіла, включаючи медикаментозний жар, анафілактичні реакції.

Травний тракт: нудота, блювання, діарея, забарвлення зубів і/або язика, геморагічний коліт, гастроентерит, абдомінальний біль, глосит, печія, збільшена слинотеча, псевдомембранозний коліт.

Кров: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, включаючи агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, зниження рівня гемоглобіну і подовження протромбінового часу. У деяких осіб може відмічатись прямий позитивний тест Кумбса.

Печінка: підвищення рівня трансаміназ (АЛТ, АСТ), білірубіну і/або лужної фосфатази сироватки, гепатит (включаючи швидкоплинний гепатит), печінкова недостатність, жовтяниця.

Нирки:  олігурія/анурія, поліурія; рідко – гостра ниркова недостатність.

Спостерігались підвищення рівнів креатиніну сироватки і азоту сечовини крові. Відмічалась зміна кольору сечі. Роль внутрішньовенного іміпенему/циластатину в змінах функції нирок оцінити було важко, оскільки звичайно були присутні фактори, що призводять до преренальної азотемії або до порушення функції нирок.

Центральна нервова система: енцефалопатія, тремор, сплутаність свідомості, міоклонус, парестезія, вертиго, головний біль, психічні розлади, включаючи галюцинації, запаморочення, судоми, сонливість.

Серцево-судинна система: пальпітація, тахікардія, артеріальна гіпотензія.

Дихальна система: відчуття дискомфорту у грудях, задишка, гіпервентиляція, біль у грудному відділі хребта.

Органи чуття: втрата слуху, шум у вухах, зміна смакових відчуттів.

Організм у цілому: поліартралгія, астенія/слабість, гарячка.

Лабораторні показники: зниження рівня натрію в сироватці, підвищення рівнів калію й хлоридів у сироватці, підвищення рівнів азоту сечовини в крові та креатиніну; протеїнурія, еритроцитурія, лейкоцитурія, білірубінурія та виявлення уробіліногену.

 

Побічні ефекти у дітей.

У клінічних дослідженнях за участю дітей віком ≥ 3 місяців були відзначені такі несприятливі явища:

Травний тракт: діарея, гастроентерит, блювання, кандидоз ротової порожнини.

Алергічні реакції: висипи.

Сечостатева система: олігурія/анурія, зміна кольору сечі.

Серцево-судинна система: тахікардія, флебіт.

Нервова система: судоми.

Місцеві реакції: подразнення в місці ін’єкції.

 

Передозування.

Немає конкретної інформації щодо передозування іміпенемом і циластатином. Можливе підсилення побічної дії.

Лікування. У разі передозування слід припинити введення препарату. Терапія симптоматична. 

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування Синерпену у вагітних не вивчено. Тому препарат в період вагітності можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Не відомо, чи виділяється препарат у молоко матері. У разі необхідності лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Діти.

Клінічних даних недостатньо щодо рекомендацій для застосування Синерпену у дітей віком до 3 місяців або у дітей з порушеннями функції нирок (сироватковий креатинін > 2 мг/дл), тому не слід застосовувати препарат цій віковій категорії.

 

Особливості застосування.

При застосуванні більшості бета-лактамних антибіотиків повідомлялося про тяжкі побічні реакції (включаючи анафілаксію).

Є деякі клінічні та лабораторні дані про перехресну алергію між іміпенемом і циластатином та іншими бета-лактамними антибіотиками, пеніцилінами та цефалоспоринами.

До початку лікування Синерпеном слід встановити, чи виникали у пацієнта реакції гіперчутливості на бета-лактамні антибіотики.

Псевдомембранозний коліт, який може виникнути при застосуванні будь-яких антибіотиків, може бути слабким або становити загрозу для життя. Іміпенем і циластатин для ін'єкцій слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які перенесли шлунково-кишкову хворобу, особливо коліт. Пов'язану з лікуванням діарею слід розглядати як вказівку на цей діагноз. Хоча дослідження показують, що токсин Clostridium difficile є однією з головних причин асоційованого з антибіотиками коліту, варто розглядати й інші причини.

Як і при терапії іншими антибіотиками групи бета-лактамів, при застосуванні Синерпену в лікарській формі для внутрішньовенних інфузій описані такі побічні ефекти з боку центральної нервової системи, як міоклонія, сплутаність свідомості або судоми, особливо у тих випадках, коли були перевищені рекомендовані дози залежно від функції нирок і маси тіла. Такі розлади відмічалися у пацієнтів з ураженнями центральної нервової системи (травмами головного мозку або нападами в анамнезі) та/або у пацієнтів з порушенням  функції нирок, у котрих можливе накопичення препарату. У зв’язку з цим таким хворим слід дотримуватися рекомендованих доз і режиму лікування. Терапія протисудомними засобами має тривати у хворих із підтвердженими судомними розладами.

Якщо протягом терапії Синерпеном виникають фокальний тремор, міоклонія або судомні напади, пацієнти мають пройти неврологічне обстеження з призначенням протисудомної терапії, якщо до цього вона не була призначена. Якщо порушення з боку центральної нервової системи тривають, то дозу Синерпену зменшують або відміняють препарат.

Синерпен не показаний для лікування пацієнтів з кліренсом креатиніну ≤ 5 мл/хв/1,73 м2 за винятком тих випадків, коли через 48 годин повинен проводитися гемодіаліз. Для пацієнтів,  які перебувають на гемодіалізі, Синерпен застосовується тільки тоді, коли позитивні результати від терапії перевищують потенційний ризик розвитку судом.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дані щодо впливу препарату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами відсутні. Але слід брати до уваги водіям і операторам, що при лікуванні можуть виникати побічні ефекти з боку центральної нервової системи, такі як запаморочення, психічні розлади, судоми, напади, що може негативно вплинути на здатність керувати автомобілем або працювати зі складною технікою.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

У пацієнтів, які приймали ганцикловир одночасно з іміпенемом і циластатином, виникали судоми. Ці препарати не слід застосовувати одночасно, якщо потенційна користь не переважає ризик.

Було показано, що  пробенецид, що вводиться одночасно, подвоює рівень у плазмі й період напіввиведення циластатину, але не впливає на його відновлення із сечі. Одночасно пробенецид викликав тільки мінімальне підвищення рівня в плазмі та періоду напіввиведення іміпенему, а відновлення із сечі активного іміпенему знижувалося приблизно до 60 % від введеної дози.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Синерпен складається з двох компонентів: іміпенему – першого представника нового класу бета-лактамних антибіотиків і циластатину натрію, особливого інгібітора ферменту, що блокує метаболізм іміпенему в нирках та істотно підвищує концентрацію незмінного іміпенему в сечовидільних шляхах. Вагове співвідношення іміпенему й циластатину натрію в Синерпені становить 1:1.

Іміпенем є потужним інгібітором синтезу клітинної стінки бактерії і чинить бактерицидну дію щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних, аеробних і анаеробних патогенних мікроорганізмів.

Іміпенем разом із новітніми цефалоспоринами та пеніцилінами має широкий спектр дії проти грамнегативних видів, але його визначною рисою є висока активність проти грампозитивних видів, якою раніше відзначалися лише бета-лактамні антибіотики вузького спектра. Спектр активності препарату охоплює Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis і Bacteroides fragilis, різноманітну за складом і проблемну в клінічному плані групу збудників, стійких, як правило, до інших антибіотиків.

Іміпенем стійкий до руйнування бета-лактамазами бактерій, завдяки чому він ефективний проти великої кількості мікроорганізмів, таких як Pseudomonas aeruginosa, види Serratia та Enterobacter, які є від природи стійкими до більшості бета-лактамних антибіотиків.

Антибактеріальний спектр препарату ширший, ніж будь-якого іншого з уже відомих антибіотиків, і охоплює, по суті, усі клінічно важливі патогенні мікроорганізми. До мікроорганізмів, проти яких Іміпенем є звичайно ефективним in vitro, належать:

– грамнегативні аеробні бактерії: Achromobacter spp., Acinetobacter spp., Aeromonas hydrophila, Alcaligenes spp., Bordetella bronchicanis, Bordetella bronchiseptica, Bordetella pertussis, Brucella melitensis, Campylobacter spp., Capnocytophaga spp., Citrobacter spp., Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp., Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (включаючи штами, що утворюють бета-лактамазу), Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella spp., Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaenae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella spp., Morganella morganii (раніше Proteus morganii), Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що утворюють пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Pasteurella spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Providencia alcalifaciens, Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri), Providencia stuartii, Pseudomonas spp**., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas putida, Pseudomonas stutzeri, Salmonella spp., Salmonella typhi, Serratia spp., Serratia proteamaculans (раніше Serratia liquefaciens), Serratia marcescens, Shigella spp., Yersinia spp. (раніше Pasteurella), Yersinia enterocolitica, Yersinia pseudotuberculosis.

**Xanthomonas maltophilia (раніше Pseudomonas maltophilia) і деякі штами Pseudomonas cepacia в цілому не чутливі до Синерпену;

– грампозитивні аеробні бактерії: Bacillus spp., Enterococcus faecalis, Erysipelothrix rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, Nocardia spp., Pediococcus spp., Staphylococcus aureus (включаючи штами, що утворюють пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що утворюють пеніциліназу), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus група C, Streptococcus група G, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci (включаючи альфа- і гамма-гемолітичні штами).

Enterococcus faecium і стійкі до метициліну стафілококи не чутливі до Синерпену;

– грампозитивні анаеробні бактерії: Actinomyces spp., Bifidobacterium spp., Clostridium spp., Clostridium perfringens, Eubacterium spp., Lactobacillus spp., Mobiluncus spp., Microaerophilic streptococcus,  Peptococcus  spp.,  Peptostreptococcus   spp.,   Propionibacterium   spp.   (включаючи P. acnes);

– грамнегативні анаеробні бактерії: Bacteroides spp., Bacteroides distasonis, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Bacteroides vulgatus, Bilophila wadsworthia, Fusobacterium spp., Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Porphyromonas asaccharolytica (раніше Bacteroides asaccharolyticus), Prevotella bivia (раніше Bacteroides bivius), Prevotella disiens (раніше Bacteroides disiens), Prevotella intermedia (раніше Bacteriodes intermedius), Bacteroides melaninogenica (раніше Bacteroides melaninogenicus), Veillonella spp.;

– інші: Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis.

Тести in vitro показали, що іміпенем діє синергічно з антибіотиками-аміноглікозидами проти деяких ізолятів Pseudomonas aeruginosa.

Фармакокінетика. Внутрішньовенне введення препарату протягом 20 хв створює пікові рівні антимікробної активності іміпенему в межах 14 - 24 мг/мл для дози 250 мг, 21 - 58 мг/мл – для дози 500 мг і 41 - 83 мг/мл – для дози 1000 мг. При цих дозах рівні в плазмі  іміпенему знижуються до 1 мкг/мл і нижче через 4 - 6 годин. Пікові рівні в плазмі циластатину після 20-хвилинного внутрішньовенного введення Синерпену коливаються від 15 до 25 мг/мл для дози 250 мг дози, від 31 до 49 мг/мл – для дози 500 мг дози та від 56 до 88 мг/мл – для дози 1000 мг.

Період  напіввиведення  обох  компонентів  становить  близько 1 години. Іміпенем приблизно на 20 % зв'язується з білками сироватки крові, циластатин - приблизно на 40 %. Близько 70 % введеного іміпенему можна відновити із сечі в межах 10 годин, після чого подальша екскреція препарату із сечею не виявляється. Концентрації іміпенему в сечі понад 10 мг/мл можуть підтримуватися  до  8  годин  після  внутрішньовенного введення дози іміпенему і циластатину 500 мг. Близько 70 % введеної натрієвої солі циластатину можна відновити із сечі в межах 10 годин після внутрішньовенного введення іміпенему і циластатину.

Ніякого накопичення іміпенему і циластатину в плазмі або сечі не спостерігається при введенні препарату кожні 6 годин у пацієнтів з нормальною функцією нирок.

У здорових добровольців літнього віку (65 - 75 років з нормальною функцією нирок) фармакокінетика одноразової внутрішньовенно введеної за 20 хв дози іміпенему 500 мг і циластатину 500 мг відповідає фармакокінетиці в суб'єктів зі слабким порушенням функції нирок, для яких зміна дози не вважається необхідною. Середній період напіввиведення із плазми іміпенему та циластатину становить 91 ± 7 хв і 69 ± 15 хв відповідно. Багаторазове введення препарату не впливає на фармакокінетику іміпенему та циластатину, і будь-якого  їх накопичення не спостерігається.

Іміпенем, введений окремо, метаболізується в нирках дегідропептидазою-1, даючи відносно низькі рівні в сечі. Натрієва сіль циластатину, інгібітору цього ферменту, ефективно попереджає нирковий метаболізм іміпенему, так що при одночасному введенні іміпенему і циластатину в сечі досягаються цілком адекватні антибактеріальні рівні іміпенему.

Після дози іміпенему і циластатину 1 г, введеної внутрішньовенно, рівні іміпенему, що піддаються виміру, були виявлені в різних тканинах і рідинах організму, перерахованих нижче.

 

 

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Пацієнти із кліренсом креатиніну ≤ 5 мл/хв не повинні застосовувати іміпенем і циластатин, якщо протягом 48 годин у них не починається гемодіаліз. Пацієнти на гемодіалізі повинні застосовувати іміпенем і циластатин тільки тоді, коли очікувана користь переважає потенційний ризик виникнення судом.

Пацієнти літнього віку.

Вік звичайно не впливає на переносимість і ефективність Синерпену. Його дозу слід визначати індивідуально, враховуючи тяжкість інфекції, чутливість, клінічний стан пацієнта і ниркову функцію.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: білий або блідо-жовтий порошок.

 

Несумісність.

Іміпенем і циластатин ін'єкційний хімічно несумісні з лактатом і не повинні відновлюватися розчинами, що містять лактат. Однак Синерпен можна вводити по внутрішньовенній системі, по якій вводиться розчин лактату. Синерпен не слід змішувати з іншими антибіотиками або додавати до інших антибіотиків.

 

Термін придатності.

2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Приготовлений розчин слід зберігати при кімнатній температурі не вище 25 °С не більше 4 годин або в холодильнику при температурі не вище 4 °С не більше 24 годин.

Упаковка.

По 1 флакону в картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

“Ранбаксі Лабораторіз Лімітед”.

Місцезнаходження.

Індастріал Ареа 3, Девас – 455001, Індія.