ЕФАВІР®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Ципла Лтд, Індія

Міжнародна непатентована назва: Efavirenz

АТ код: J05AG03

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 600 мг № 30

Діючі речовини: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить: 600 мг ефавіренцу

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат; оболонка: опадрі жовтий

Фармакотерапевтична група: Противірусні препарати

Показання: Комбінована противірусна терапія дорослих і дітей, інфікованих ВІЛ-1.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9125/02/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ЕФАВІР®

(EFAVIR)

 

 

Склад.

Діюча речовина: ефавіренц;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 600 мг ефавіренцу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат;

оболонка: опадрі жовтий.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A G03.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Комбінована противірусна терапія дорослих і дітей, інфікованих ВІЛ-1.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів, що входять до складу препарату.

Діти з масою тіла менше 40 кг (рекомендовані інші лікарські форми).

Ефавір® не слід призначати пацієнтам з вираженою печінковою недостатністю (рівень С за шкалою Child-Pugh).

Протипоказане одночасне застосування з терфенадином, астемізолом, цизапридом, мідазоламом, тріазоламом, пімозидом, бепридилом і похідними ерготу (ерготаміном, дигідроерготаміном, ергоновіном, метилерготаміном) у зв’язку з конкуренцію ефавіренцу за CYP3А4 (він може призвести до гальмування метаболізму цих лікарських засобів або утворити можливість серйозних і/або життєво небезпечних ускладнень – серцевих аритмій, довготривалого седативного ефекту, пригнічення дихання).

Ефавіренц не слід застосовувати разом з препаратами, які містять звіробій, оскільки це може призвести до зниження концентрації ефавіренцу в плазмі, втрати терапевтичного ефекту і формування резистентності.

 

Спосіб застосування та дози.

Для дорослих та дітей з масою тіла від 40 кг рекомендована доза становить 600 мг                 (1 таблетка) 1 раз на добу у комбінації з інгібітором протеаз або нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази.

Препарат рекомендується приймати натще, бажано перед сном. Застосування з їжею може підвищувати всмоктування ефавіренцу, що призводить до збільшення частоти розвитку побічних ефектів.

 

Побічні реакції.

З боку нервової системи: головний біль, підвищена втомлюваність, астенія, зниження концентрації уваги, тривога, безсоння або порушення сну, запаморочення, психічні розлади, депресії, ступор, амнезія, сплутаність свідомості, галюцинації, ейфорія, марення, агресія, суїцидальні спроби, параноїдні реакції, маніакальні стани, судомні напади, порушення координації, атаксія, нейропатія, парестезія, гіпестезія.

Дерматологічні реакції: макулопапульозні еритематозні висипання на шкірі (іноді – з утворенням пухирців, десквамацією або виразками на шкірі), мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

Висипання на шкірі у дітей виявляються частіше, ніж у дорослих, причому тяжкі форми у дітей зустрічаються в 10 разів частіше, ніж у дорослих.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, запор, мальабсорбція, анорексія та/або зниження апетиту, болі у животі, печінкова недостатність, панкреатит (хоча зв’язок його з лікуванням до кінця не з’ясований).

Лабораторні показники: підвищення рівня печінкових ферментів, амілази, загального холестерину в сироватці крові.

З боку ендокринної системи: гінекомастія.

З боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах.

З боку кістково-м’язової системи: артралгія, міалгія, міопатія; іноді – некроз кісток (у разі довготривалого застосування).

Порушення жирового обміну. Перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі, включаючи ожиріння центрального генезу, збільшення жирових відкладень у дорсоцервікальних ділянках (формування „горба буйвола”) та їх зменшення на кінцівках та обличчі, збільшення молочних залоз, підвищений рівень ліпідів у сироватці крові та рівень глюкози крові спостерігаються як у вигляді окремих симптомів, так і в комплексі у деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію. Причинно-наслідковий зв’язок, механізм виникнення і його віддалені наслідки поки що не описані.

Синдром імунного відновлення. Застосування комбінованої антиретровірусної терапії може спричинити активізацію повільно прогресуючих і резидуальних опортуністичних інфекцій (наприклад, інфекцій, збудниками яких є Mycobacterium avium, Cytomegalovirus або пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecil [PCP], туберкульоз). У такому разі застосовується відповідна адекватна терапія.

Інші: ушкодження нігтів, пігментація шкіри; підвищення температури тіла, кашель, загальне нездужання.

 

Передозування.

При передозуванні у хворих можуть посилюватися побічні реакції з боку нервової системи, у поодиноких випадках - мимовільні м'язові посмикування.

Лікування: загальні заходи, включаючи моніторинг показників життєво важливих функцій і спостереження за клінічним станом хворого. Для прискорення видалення неабсорбованого препарату можна застосувати активоване вугілля. Специфічного антидоту немає. Оскільки ефавіренц активно зв'язується з білками, малоймовірно, що діаліз може видаляти з крові значну кількість препарату.

 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Вагітність повинна виключатися під час комплексної терапії, до якої входить ефавіренц (у дослідах на приматах препарат чинив тератогенну дію). Перед початком лікування жінкам дітородного віку слід провести тест на вагітність. Під час терапії ВІЛ-інфікованим жінкам необхідно застосовувати методи бар’єрної контрацепції разом з іншими методами контрацепції.

Під час вагітності лікування ефавіренцем у складі комплексної терапії припустимо тільки у тих випадках, коли немає інших методів лікування.

ВІЛ-інфікованим жінкам не рекомендується годувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ дитині з грудним молоком.

 

Діти.

Препарат застосовують дітям з масою тіла від 40 кг. Дітям з масою тіла до 40 кг призначають інші лікарські форми препарату з відповідним дозуванням.

 

Особливості застосування.

Препарат слід призначати в комбінації з іншими антивірусними препаратами – інгібіторами протеаз та/або нуклеозидами – інгібіторами зворотної транскриптази (НІЗТ).

Пацієнтів слід попереджати, що лікування антиретровірусними препаратами, включаючи Ефавір®, не зменшує ризик передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом або з інфікованою кров’ю, тому вони мусять застосовувати відповідні застережні заходи. Жінкам дітородного віку необхідно застосовувати ефективні заходи контрацепції.

Застосування препарату з їжею (особливо жирною) призводить до збільшення частоти виникнення побічних ефектів.

У пацієнтів з панкреатитом в анамнезі застосовувати Ефавір® необхідно дуже обережно та лише за відсутності ефективної альтернативної терапії. Застосування препарату необхідно негайно припинити при виникненні клінічних симптомів або при зміні лабораторних показників, що вказують на панкреатит.

Для поліпшення переносимості побічних ефектів з боку нервової системи рекомендують приймати препарат безпосередньо перед сном протягом перших 2-4 тижнів терапії.

При виникненні психічних розладів на тлі лікування ефавіренцем прийом препарату слід припинити і вирішити питання щодо доцільності подальшого його застосування.

При лікуванні слід регулярно контролювати рівень амілази, трансаміназ, білірубіну, картину периферичної крові, показники функції нирок.

Рекомендується вести постійне спостереження за активністю печінкових ферментів у хворих на гепатит В чи С або з підозрою на нього, які одержують інші препарати, що можуть спричинити гепатотоксичну дію. У разі стійкого підвищення сироваткових трансаміназ до рівня, що більше ніж у 5 разів перевищує верхню межу норми, слід припинити застосування препарату і оцінити перевагу продовження лікування і ризик значної гепатотоксичної дії.

З обережністю призначають препарат хворим з печінковою недостатністю (через інтенсивний метаболізм ефавіренцу, опосередкованого цитохромом P450, і обмеженим досвідом його застосування у хворих із хронічними захворюваннями печінки).

Під час лікування рекомендується постійний контроль рівня холестерину та тригліцеридів у крові.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтам, які застосовують Ефавір®, слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій. Пацієнтів треба попереджати про можливість виникнення реакцій, що негативно впливають на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ефавіренц є індуктором CYP3А4. При одночасному застосуванні з препаратами, які є субстратом CYP3А4, можливе зниження їх концентрації у плазмі крові. Тому при одночасному застосуванні ефавіренцу з індинавіром дозу останнього слід збільшити до 1 г кожні 8 годин, у той час як коригування дози препарату Ефавір® не потрібне.

Під час вивчення одночасного застосування препарату Ефавір® (600 мг 1 раз на добу перед сном) і ритонавіру (500 мг кожні 12 годин) у неінфікованих добровольців така комбінація переносилася незадовільно і призводила до збільшення частоти клінічно небажаних явищ (у тому числі запаморочень, нудоти, парестезії) та відхилення від норми лабораторних показників (підвищення активності печінкових трансаміназ).

При одночасному застосуванні з ритонавіром рекомендується проводити постійний моніторинг активності ферментів печінки.

Одночасне застосування із саквінавіром як єдиним інгібітором протеаз не рекомендується. Одночасне застосування з кларитроміцином призводить до значного впливу ефавіренцу на його фармакокінетику. При одночасному застосуванні з кларитроміцином площа під кривою залежності «концентрація-час» (AUC) і максимальна концентрація (Cmax) кларитроміцину зменшилися на 39 і 26 % відповідно, в той час як AUC і Cmax гідроксиметаболіту кларитроміцину збільшилися на 35 і 49 % відповідно. Клінічне значення таких змін рівня кларитроміцину в плазмі не відоме. При одночасному застосуванні з кларитроміцином у 46 % неінфікованих добровольців з'явилися висипання на шкірі. При одночасному застосуванні з кларитроміцином коригування дози Ефавір® не потрібне, але краще розглянути альтернативу застосування кларитроміцину.

При одночасному застосуванні з гормональними контрацептивами вивчався тільки вплив ефавіренцу на фармакокінетику етинілестрадіолу. Після одночасного прийому з етинілестрадіолом (разова доза) показник AUC етинілестрадіолу збільшився на 37 %, достовірних змін показника Сmax не спостерігалося. Клінічне значення таких ефектів не відоме. Вплив разової дози етинілестрадіолу на показники Cmax і AUC ефавіренцу не спостерігався.

Одночасне застосування з метадоном у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які раніше приймали ін’єкційні наркотики, призводило до зниження рівня метадону в плазмі крові та до прояву ознак синдрому відміни опіатів. Доза метадону має бути збільшена в середньому на 22 %, щоб пом’якшити симптоми відміни. При одночасному застосуванні з рифабутином відмічалося зниження його концентрації у крові, тому необхідне збільшення добової дози рифабутину на 50 %. Необхідно передбачати подвоєння дози рифабутину в терапевтичних схемах, при яких рифабутин призначається 2-3 рази на тиждень. Одночасне застосування препарату Ефавір® з антацидними засобами, що містять гідроксид алюмінію і гідроксид магнію, азитроміцином, цетиризином, фамотидином, флуконазолом, ламівудином, лоразепамом, нелфінавіром, пароксетином, тенофовіром і зидовудином не потребує коригування дози цих препаратів.

Ефавіренц зменшує концентрацію в плазмі фенобарбіталу, фенітоїну і карбамазепіну.

Не рекомендується одночасне застосування ефавіренцу з терфенадином, астемізолом, цизапридом, мідазоламом, тріазоламом, пімозидом, бепридилом, а також із похідними ріжків через можливість розвитку аритмії, вираженої седативної дії, порушення дихання.

При сумісному застосуванні з вориконазолом ефавіренц значною мірою зменшує його концентрацію в плазмі.

Під час прийому ефавіренцу не рекомендується застосовувати препарати, які містять звіробій, оскільки це може призвести до зниження концентрації ефавіренцу в плазмі. Цей ефект, зумовлений індукцією CYP3A4, може спричинити втрату терапевтичного ефекту і формування резистентності.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ефавір® – селективний ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази вірусу імунодефіциту людини типу 1 (ВІЛ-1). Пригнічує активність ферментів вірусу, перешкоджає транскрипції вірусної РНК на комплементарному ланцюжку ДНК і вбудовуванню останньої у геном людини з наступною трансляцією ДНК на месенджері РНК, що кодують білки ВІЛ. У терапевтичних концентраціях не інгібує клітинні α-, β-, γ- і σ-ДНК-полімерази людини. При монотерапії резистентність вірусу розвивається протягом декількох тижнів. Активний у гостроінфікованих ВІЛ Т-клітинах, інгібує ранні стадії життєвого циклу вірусу.

Фармакокінетика. Ефавіренц швидко і майже повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Cmax препарату в крові досягається через 3-5 годин після прийому, сталі концентрації у плазмі досягаються через 6-10 днів. Пікові концентрації ефавіренцу в плазмі досягаються через 5 годин після одноразового прийому. Жирна їжа підвищує всмоктування препарату. Рівень зв’язування з білками плазми крові становить 99,5-99,75 %. Препарат метаболізується в організмі головним чином у печінці через систему цитохрому Р450 до неактивних гідроксильованих метаболітів. Приблизно 34 % препарату виводиться з організму з сечею, 66 % – з фекаліями. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймали 200-600 мг препарату 1 раз на день протягом 1 місяця, концентрація ефавіренцу у спинномозковій рідині була приблизно в 3 рази вища, ніж вільна фракція ефавіренцу в плазмі. Не відмічено значної різниці у фармакокінетиці ефавіренцу у хворих з нирковою недостатністю та у дітей. Призначення препарату пацієнтам з печінковою недостатністю повністю не вивчене.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: жовтого кольору, капсульної форми двоопуклі таблетки з літерами «EFV» з одного боку і гладенькі – з іншого.

 

Термін придатності.

2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в сухому місці при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Контейнер зберігати щільно закритим.

 

Упаковка.

По 30 таблеток у контейнері. По 1 контейнеру в картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

Ципла Лтд.

 

Місцезнаходження.

Центральний офіс: Мумбаі Централ, Мумбаі 400 008, Індія.