КСОЛАР

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Новартіс Фарма Штейн АГ, Швейцарія

Міжнародна непатентована назва: Omalizumab

АТ код: R03DX05

Форма випуску: Порошок для розчину для ін'єкцій по 75 мг у флаконах № 1 у комплекті з розчинником по 2 мл в ампулах № 1

Діючі речовини: 1 флакон містить: 75 мг омалізумабу - гуманізованого рекомбінантного моноклонального антитіла; відтворений Ксолар містить 125 мг/мл омалізумабу (75 мг у 0,6 мл)

Допоміжні речовини: L-гістидину гідрохлориду моногідрат, L-гістидин, цукроза, полісорбат 20

Фармакотерапевтична група: Імунодепресивні засоби (імуносупресори)

Показання: Дорослі і діти старше 12 років. Ксолар показаний як додаткова терапія для досягнення кращого контролю астми у пацієнтів з помірною та тяжкою персистуючою атопічною астмою, у яких є позитивним шкірний тест in vitro на реактивність до постійно присутнього в повітрі алергену, у яких ослаблена функція легень (ОФВ1 (об'єм форсованого видиху) <80%), а також з частою денною симптоматикою або пробудженнями в нічний час, що мають багаторазове документальне підтвердження тяжких загострень астми, незважаючи на застосування високих добових доз інгаляційних кортикостероїдів з додаванням інгаляційних бета2-агоністів тривалої дії.
Діти віком від 6 до 12 років. Ксолар показаний як додаткова терапія для досягнення кращого контролю астми у пацієнтів з помірною та тяжкою персистуючою атопічною астмою у яких є позитивним шкірний тест in vitro на реактивність до постійно присутнього в повітрі алергену, а також з частою денною симптоматикою або пробудженнями в нічний час, що мають багаторазове документальне підтвердження тяжких загострень астми, незважаючи на застосування високих добових доз інгаляційних кортикостероїдів з додаванням інгаляційних бета2-агоністів тривалої дії.
Можливість застосування препарату Ксолар повинна розглядатися виключно для пацієнтів із бронхіальною астмою, що опосередковано підтверджено IgE (імуноглобуліном Е).

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 4р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9055/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КСОЛАР

(XOLAIRÒ)

 

Склад:

діюча речовина: omalizumab;

1 флакон містить 75 мг або 150 мг омалізумабу - гуманізованого рекомбінантного моноклонального антитіла; відтворений Ксолар містить 125 мг/мл омалізумабу (75 мг у 0,6 мл або 150 мг у 1,2 мл);

допоміжні речовини: L-гістидину гідрохлориду моногідрат, L-гістидин, цукроза, полісорбат 20.

 

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Код АТС R03D X05.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі і діти старше 12 років.

Ксолар показаний як додаткова терапія для досягнення кращого контролю астми у пацієнтів з помірною та тяжкою персистуючою атопічною астмою, у яких є позитивним шкірний тест in vitro на реактивність до постійно присутнього в повітрі алергену, у яких ослаблена функція легень (ОФВ1 (об'єм форсованого видиху) <80%), а також з частою денною симптоматикою або пробудженнями в нічний час, що мають багаторазове документальне підтвердження тяжких загострень астми, незважаючи на застосування високих добових доз інгаляційних кортикостероїдів з додаванням інгаляційних бета2-агоністів тривалої дії.

Діти віком від 6 до 12 років.

Ксолар показаний як додаткова терапія для досягнення кращого контролю астми у пацієнтів з помірною та тяжкою персистуючою атопічною астмою у яких є позитивним шкірний тест in vitro на реактивність до постійно присутнього в повітрі алергену, а також з частою денною симптоматикою або пробудженнями в нічний час, що мають багаторазове документальне підтвердження тяжких загострень астми, незважаючи на застосування високих добових доз інгаляційних кортикостероїдів з додаванням інгаляційних бета2-агоністів тривалої дії.

Можливість застосування препарату Ксолар повинна розглядатися виключно для пацієнтів із бронхіальною астмою, що опосередковано підтверджено IgE (імуноглобуліном Е).

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози. Ксолар повинен призначати лікар, який має досвід діагностики і лікування тяжкої персистуючої астми.

Необхідна доза і частота прийому Ксолара визначається  концентрацією IgE (МО/мл), що встановлюється  перед початком лікування, а також масою тіла пацієнта (кг). До початку прийому, з метою призначення дози, у пацієнта повинні бути в наявності дані щодо рівня IgE, визначені за допомогою кількісного аналізу загального IgE з використанням будь-якої комерційної сироватки. Залежно від показників рекомендована доза Ксолару становить 75 – 600 мг. Цю дозу можна поділити на 1-4 введення Менша ймовірність позитивного ефекту відзначалась у пацієнтів з рівнем IgE нижче 76  МО/мл. До початку терапії лікарю слід переконатися, що у дорослих пацієнтів і підлітків з IgE нижче 76 МО/мл і у дітей (вік від 6 до 12 років) з IgE нижче 200 МО/мл спостерігається несумнівна in vitro реактивність (радіоалергосорбентний тест [RAST]) до постійно присутнього алергену.

Схема перерахування наведена в Таблиці 1, а схеми визначення дози для дорослих і дітей (6 років і старше) – в Таблицях 2 і 3. Не слід призначати Ксолар пацієнтам, у яких  рівень IgE або маса тіла  перевищує рівні, вказані у  таблиці дозувань.

Максимальна рекомендована доза становить 600 мг омалізумабу кожні два тижні.

Таблиця 1: Перерахунок дози на кількість флаконів, кількість ін'єкцій і загальний об'єм ін'єкції на кожне введення

а 0,6 мл = максимальний об'єм, що вилучається з одного флакона (Ксолар 75 мг).

b 1,2 мл = максимальний об'єм, що вилучається з одного флакона  (Ксолар 150 мг).

с або використання 0,6 мл з флакона 150 мг.

Таблиця 2: ВВЕДЕННЯ КОЖНІ 4 ТИЖНІ. Дози препарату Ксолар (мг на дозу), що вводять шляхом підшкірної ін'єкції кожні 4 тижні.

Таблиця 3: ВВЕДЕННЯ КОЖНІ 2 ТИЖНІ. Дози препарату Ксолар (мг на дозу), що вводять шляхом підшкірної ін'єкції кожні 2 тижні.

Введення. Тільки для підшкірного введення. Не вводити внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

Ін'єкція виконується підшкірно в дельтовидну область плеча. За наявності певних причин, що перешкоджають введенню ін'єкції в дельтовидну область, препарат може бути введений в область стегна.

Досвід самостійного введення Ксолару обмежений. У зв'язку з цим препарат повинен вводити медпрацівник.

Тривалість лікування, контроль і корекція дози

Припинення лікування Ксоларом в більшості випадків призводить до зворотного підвищення рівня вільного IgE і розвитку відповідних симптомів.

Клінічні дослідження підтвердили ефективність лікування Ксоларом, що застосовують протягом, принаймні, 12-16 тижнів. На 16-му тижні після початку терапії Ксоларом необхідно оцінити стан пацієнта на предмет ефективності лікування, що проводять до введення наступних ін'єкцій. Рішення про продовження терапії Ксоларом повинне ґрунтуватися на висновку про досягнення значного прогресу відносно загального контролю астми.

Рівень загального IgE є підвищеним впродовж лікування і залишається підвищеним протягом одного року після припинення лікування. Таким чином, повторне визначення рівня IgE під час лікування Ксоларом не може бути застосоване для встановлення необхідної дози препарату. Визначення дози після перерви в лікуванні, що триває менше одного року, повинно проводитись виходячи з рівня IgE, отриманого при початковому визначенні дози. Рівень загального IgE сироватки може визначатися повторно з метою вибору дози, якщо лікування Ксоларом було перерване більше року тому.

При значних змінах маси тіла потрібна корекція дози.

Літній вік (вік 65 років і старше)

Доступні обмежені дані щодо застосування препарату Ксолар у пацієнтів старше 65 років, однак немає підстав вважати, що для пацієнтів літнього віку потрібний інший підхід до дозування, ніж для молодших дорослих пацієнтів.

Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки

Дослідження впливу порушення функції нирок або печінки на фармакокінетику препарату Ксолар не проводилися. Оскільки кліренс омалізумабу в клінічних дозах відбувається, переважно, за участю ретикулярної ендотеліальної системи (РЕС), його зміна у зв'язку з порушенням функції нирок або печінки є малоймовірною. Хоча немає специфічних рекомендацій щодо коригування дози, Ксолар у таких пацієнтів слід застосовувати із обережністю.

Спеціальні вказівки щодо застосування

Ліофілізований продукт розчиняється протягом 15-20 хв, хоча в окремих випадках цей процес може бути тривалішим. Повністю розчинений препарат буде прозорим або злегка мутнуватим та може містити декілька маленьких повітряних бульбашок або піну на стінках флакона. Оскільки розчин має в’язку консистенцію, необхідна ретельність для вилучення всього приготовленого розчину в  повному об’ємі, що становить 1,2 мл.

Правила приготування і введення розчину.

1. Для флакону Ксолар 75 мг відібрати 0,9 мл води для ін’єкцій з ампули у шприц. Для флакону Ксолар 150 мг відібрати 1,4 мл води для ін’єкцій з ампули у шприц. Голка шприца повинна бути із широким отвором (№ 18).

2. Поставити флакон вертикально на рівну поверхню, проколоти кришку голкою і ввести воду для ін’єкцій у флакон з ліофілізованим порошком, дотримуючись стандартних асептичних процедур, направляючи воду для ін’єкцій безпосередньо на порошок.

3. Утримуючи флакон у вертикальному положенні, його енергійно обертають (не струшуючи) протягом приблизно 1 хвилини, щоб рівномірно зволожити порошок.

4. Щоб сприяти розчиненню, після завершення кроку 3 злегка обертають флакон протягом 5-10 секунд приблизно кожні 5 хвилин, для розчинення всіх твердих часток, що залишаються.

Слід відмітити, що в деяких випадках може знадобитись більше 20 хвилин, щоб повністю розчинити порошок. У такому разі повторюють крок 4, поки видимі желеподібні частки в розчині не зникнуть.

При повному розчиненні препарату розчин не повинен містити видимих желеподібних часток. Зазвичай присутні дрібні бульбашки або піна навколо краю флакона. Відновлений препарат повинен виглядати прозорим або злегка непрозорим. Не використовують за наявності твердих часток.

5. Перевернути флакон, принаймні, на 15 секунд, щоб дозволити розчину перетекти у напрямі пробки. Використовуючи шприц ємкістю 3 мл, оснащений голкою №18 з широким просвітом, вводять голку в перевернутий флакон. Утримуючи флакон в перевернутому положенні, кінець голки повинен знаходитися біля кришки флакона в розчині, набирають розчин в шприц. Перед тим, як витягувати голку із флакону, відтягують поршень назад на всю довжину порожнини шприца, щоб видалити з перевернутого флакону весь розчин.

6. Заміняють голку №18 голкою №25 для підшкірних ін'єкцій.

7. Видаляють повітря, великі бульбашки і будь-який надлишок розчину, щоб отримати необхідну дозу (0,6 чи1,2 мл). На поверхні розчину в шприці може залишатися тонкий шар дрібних бульбашок . Оскільки розчин злегка в'язкий, може знадобитись 5-10 секунд, щоб ввести розчин підшкірно.

У флаконі міститься 0,6 мл (75 мг) чи 1,2 мл (150 мг) Ксолару.

8. Ін'єкцію вводять підшкірно в ділянку дельтоподібного м'яза плеча або у стегно.

Ксолар, порошок для приготування розчину для ін'єкцій, поставляється в одноразових флаконах і не містить антибактеріальних консервантів.

З точки зору мікробіологічної чистоти, препарат слід використовувати негайно після приготування.

Будь-який невикористаний препарат або відходи повинні утилізуватися відповідно до місцевих вимог.

Побічні реакції.

У таблиці 4 вказані побічні реакції, зареєстровані під час клінічних досліджень в загальній популяції дослідження безпеки, за класами систем органів і за частотою. В межах кожної групи по частоті побічні реакції представлені в порядку зменшення серйозності. Частота визначена таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 - <1/10), нечасто (≥1/1000 - <1/100) і рідко (< 1/1000). Частота явищ, повідомлення про які отримано в період постмаркетингового спостереження, вказана як невідома (не може бути визначена за наявними даними).

Таблиця 4: Побічні реакції

*: Дуже часто у дітей у віці від 6 до <12 років

**: У дітей у віці від 6 до <12 років

Злоякісні новоутворення

Під час програми клінічних досліджень препарату Ксолар, загальна спостережувана частота випадків злоякісних новоутворень у дорослих і підлітків у віці 12 років і старше, а також у літніх пацієнтів, була співставною з частотою, що повідомляється для популяції в цілому.

Випадків злоякісних новоутворень під час клінічних досліджень за участю дітей віком від 6 до 12 років у групі омалізумабу не спостерігалося; був одиничний випадок злоякісного новоутворення в контрольній групі.

Тромбоцити

Під час клінічних досліджень у декількох пацієнтів виявлена кількість тромбоцитів, що нижче за нижню межу нормального діапазону лабораторних показників. Ні у одному з випадків дана зміна не призводила до епізодів кровотеч і зниження кількості гемоглобіну. Випадків персистуючої тромбоцитопенії, подібних спостережуваним у нижчих приматів, у людей не відмічалось (пацієнти старше 6 років), хоча під час постмаркетингового спостереження були отримані окремі повідомлення про випадки ідіопатичної тромбоцитопенії.

Паразитарні інвазії

Плацебо-контрольоване дослідження виявило незначне чисельне підвищення рівня захворюваності у пацієнтів з постійним високим ризиком гельмінтних інвазій на фоні прийому омалізумабу, що не було статистично значущим. Перебіг, тяжкість і відповідь на лікування інвазій не були зміненими.

Передозування. Повідомлень про випадки передозування не було. Максимальна переносима доза Ксолару не визначалася. Внутрішньовенне введення пацієнтам разової дози до 4 000 мг не спричиняло проявів дозолімітуючої токсичності. Найвища кумулятивна доза, введена пацієнтові, становила 44 000 мг протягом 20-тижневого періоду, не спричинивши при цьому будь-якого тяжкого побічного ефекту.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Відповідні дані щодо застосування омалізумабу у вагітних жінок відсутні. Дослідження на тваринах не виявили прямої або непрямої шкідливої дії відносно вагітності, ембріонального/фетального розвитку, пологів і постнатального розвитку. Омалізумаб проникає через плацентарний бар'єр, а його потенційна шкода для плоду невідома. За відсутності крайньої необхідності Ксолар не слід застосовувати під час вагітності.

Невідомо, чи виділяється омалізумаб із грудним молоком. Жінкам не слід годувати груддю під час лікування Ксоларом.

 

Діти.

Ксолар не рекомендується для застосування у дітей віком до 6 років у зв'язку з недостатніми даними з безпеки та ефективності.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтів, які застосовують Ксолар, необхідно проінформувати, що у разі виникнення у них запаморочення, стомлюваності, непритомного стану або сонливості, їм слід утриматися від управління автотранспортом або роботи з механізмами.

 

Особливості застосування.

Загальні

Ксолар не показаний для лікування гострих нападів астми, гострого бронхоспазму або астматичного статусу.

Не проводилося досліджень застосування препарату Ксолар у пацієнтів з синдромом підвищеного вмісту IgE або алергічним бронхолегеневим аспергільозом, а також з метою попередження анафілактичних реакцій, включаючи провоковані харчовою алергією. Ксолар не показаний для лікування таких станів.

Не проводилося досліджень застосування препарату Ксолар у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, станами, що опосередковані імунними комплексами, або вже наявним порушенням функції нирок чи печінки. Слід з обережністю призначати Ксолар таким пацієнтам.

Не рекомендується різке припинення прийому системних або інгаляційних кортикостероїдів після початку терапії Ксоларом. Зниження дози кортикостероїдів слід проводити під безпосереднім спостереженням лікаря і, при необхідності, поступово.

Пацієнтів з цукровим діабетом, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози, непереносимістю фруктози або дефіцитом сахарази-ізомальтази, слід попередити, що в дозі Ксолару 150 мг міститься 108 мг сахарози.

Порушення з боку імунної системи

• Алергічні реакції І типу

Під час прийому омалізумабу можуть спостерігатися місцеві або системні алергічні реакції І типу, включаючи анафілаксію і анафілактичний шок, їх поява можлива навіть після тривалого лікування. Більшість цих реакцій розвиваються протягом 2 годин після першої або подальших ін'єкцій препарату Ксолар, але інколи виникає і за межами 2 годин, в деяких випадках навіть пізніше ніж через 24 години після ін'єкції. Тому після введення Ксолару препарати для лікування анафілактичних реакцій повинні завжди бути доступні для негайного використання. Пацієнтів слід інформувати, що такі реакції можливі, і у разі розвитку алергічної реакції необхідно негайно звернутися за медичною допомогою.

Під час клінічних досліджень анафілактичні реакції виникали рідко.

Подібно до всіх гуманізованих моноклональних антитіл, отриманих з використанням технології рекомбінантної ДНК, в окремих випадках у пацієнтів можуть формуватися антитіла до омалізумабу.

• Сироваткова хвороба

Сироваткова хвороба і реакції, подібні до сироваткової хвороби (уповільнені алергічні реакції ІІІ типу), зрідка спостерігаються у пацієнтів, які отримують гуманізовані моноклональні антитіла, включаючи омалізумаб. Ймовірний патофізіологічний механізм включає формування і депонування імунних комплексів у зв'язку з виробленням антитіл проти омалізумабу. Типовим моментом початку є 1-5 день після введення першої або подальших ін'єкцій, а також після тривалого лікування. Симптоми, що вказують на сироваткову хворобу, включають артрит/артралгії, висипання (кропив'янка або інші форми), гарячку і лімфаденопатію. Для попередження або лікування цих розладів можуть бути показані антигістамінні препарати і кортикостероїди, а пацієнтам слід радити повідомляти лікарю про будь-які підозрілі симптоми.

• Синдром Черга-Штрауса і синдром гіпереозинофілії

У пацієнтів з тяжкою астмою в окремих випадках можуть спостерігатися синдром системної гіпереозинофілії або алергічний гранулематозний васкуліт (синдром Черга-Штрауса), обидва стани зазвичай лікують із застосуванням системних кортикостероїдів.

У окремих випадках у пацієнтів, які отримують лікування протиастматичними засобами, включаючи омалізумаб, можуть виявлятися або розвиватися системна еозинофілія і васкуліт. Ці явища зазвичай пов'язані зі зниженням дози пероральних кортикостероїдних препаратів, що застосовуються.

При лікуванні таких пацієнтів лікареві слід пам'ятати про розвиток вираженої еозинофілії, васкулітного висипу, погіршання легеневих симптомів, патології параназальних синусів, серцевих ускладнень і/або нейропатії.

У всіх тяжких випадках вищезгаданих імунних порушень слід розглянути питання про припинення прийому омалізумабу.

Паразитарні (гельмінтні) інвазії

IgE може залучатися до імунної відповіді, спричиненої деякими гельмінтними інвазіями. Плацебо-контрольоване дослідження за участю пацієнтів з постійним високим ризиком гельмінтних інвазій показало незначне зростання частоти інвазій на фоні прийому омалізумабу, хоча перебіг, тяжкість і відповідь на лікування залишалися незмінними. Рівень захворюваності гельмінтними інвазіями під час загальної клінічної програми, що не розроблялась спеціально для виявлення таких інвазій, був меншим ніж 1 випадок на 1 000 пацієнтів. Однак  пацієнтам із високим ризиком гельмінтної інфекції необхідно бути обережними, особливо при подорожах до місцевостей, в яких гельмінтні інфекції є ендемічними. Якщо пацієнт не відповідає на призначене антигельмінтне лікування, слід розглянути питання про відміну Ксолару.

Злоякісні новоутворення

Під час клінічних досліджень за участю дорослих і підлітків 12 років і старше спостерігався чисельний дисбаланс відносно розвитку раку в групі лікування Ксоларом (0,5%; 25 випадків раку у 5015 пацієнтів) порівняно з контрольною групою (0,18%; 5 випадків раку у 2854 пацієнтів). Випадки злоякісних новоутворень були нечастими (<1/100) в обох групах – активного лікування і контролю. Різноманітність спостережуваних типів злоякісних пухлин, відносно коротка тривалість експозиції і клінічні особливості окремих випадків вказують на те, що причинний взаємозв'язок малоймовірний. Загальна спостережувана частота випадків злоякісних новоутворень в клінічних дослідженнях Ксолару була співставною з частотою, що повідомляється для загальної популяції.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ферменти цитохрому Р450, ефлюксний насос і механізм зв'язування з білками в кліренсі омалізумабу не задіяні; таким чином, можливість для взаємодії з іншими препаратами є  незначною. Досліджень взаємодії Ксолару з лікарськими засобами або вакцинами не проводилося. Відсутні фармакологічно обґрунтовані причини припускати, що лікарські засоби, які зазвичай застосовуються для лікування астми, взаємодіятимуть з омалізумабом.

Під час клінічних досліджень Ксолар зазвичай застосовували у поєднанні з інгаляційними і пероральними кортикостероїдами, інгаляційними бета-агоністами короткочасної і тривалої дії, модифікаторами лейкотрієнів, теофіліном і пероральними антигістамінними препаратами. Не виявлено ознак зміни безпеки застосування Ксолару під впливом цих широко використовуваних препаратів для лікування астми. Доступні обмежені дані стосовно застосування Ксолару у поєднанні із специфічною імунотерапією (гіпосенсибілізуюча терапія).

Ксолар може опосередковано знижувати ефективність лікарських засобів, що застосовуються для лікування гельмінтних або інших паразитарних інвазій.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Омалізумаб є гуманізованим моноклональним антитілом, отриманим з рекомбінантної ДНК, що селективно зв'язується з людським імуноглобуліном Е (IgE). Антитіло є каппа-IgG1, що містить людську каркасну ділянку з комплементарно-визначальною ділянкою мишиного вихідного антитіла, яка зв'язується з IgE.

Омалізумаб зв'язується з IgE і попереджає його зв'язування з FCεRI (рецептором, що має високу спорідненість до IgE), знижуючи, таким чином, кількість вільного IgE, здатного запустити алергічний каскад. Лікування омалізумабом пацієнтів з атопічними захворюваннями приводило до значної супресивної дії на FCεRI рецептори базофілів.

Більш того, in vitro вивільнення гістаміну після стимуляції алергеном базофілів, отриманих від пацієнтів, які застосовували Ксолар, було меншим приблизно на 90% порівняно із значенням, отриманим до лікування.

Під час клінічних досліджень спостерігалося дозозалежне зниження рівня вільного IgE в сироватці крові протягом однієї години після введення першої дози, що зберігалося в проміжках між дозами. Через один рік після припинення лікування Ксоларом, рівні IgE повертались до показника початку лікування, при цьому не спостерігалося зворотної реакції відносно рівня IgE після виведення з організму лікарського препарату.

Клінічний досвід

Дорослі і підлітки у віці ≥ 12 років

Загальна оцінка лікарем ефективності лікування:

Загальна оцінка лікарем проводилася в п'яти дослідженнях як основне вимірювання контролю астми, що проводиться лікарем. Лікар мав можливість врахувати МШВ (максимальну швидкість видиху), симптоматику в денний і нічний час, використання препаратів першої допомоги, дані спірометрії і загострення. У всіх п'яти дослідженнях статистично значущо більша частка пацієнтів, які застосовували Ксолар, була визнана такою, що досягла значного покращання або повного контролю астми порівняно з пацієнтами групи плацебо.

Діти віком від 6 до 12 років

Головне підтвердження безпеки і ефективності Ксолару у віковій групі від 6 до 12 років отримане в одному рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому багатоцентровому дослідженні (дослідження 7).

 У клінічних дослідженнях рівні вільного IgE у сироватці знижувались пропорційно дозі вже через годину після першої ін’єкції і знаходились на постійному рівні в період між введеннями послідовних доз. Середнє зниження вільного IgE у сироватці при застосуванні рекомендованої дози становило більше 96 %. Рівні загального IgE у сироватці (тобто зв’язаного та вільного) зростали після першої дози завдяки утворенню комплексу омалізумаб:IgE, який має меншу швидкість елімінації, порівняно з вільним IgE. На 16-ий тиждень після введення першої дози середні рівні загального IgE у сироватці були у 5 разів вищими, порівняно із рівнями, що фіксувались до лікування. Після припинення введення Ксолару викликані останнім підвищення загального IgE і зниження вільного IgE  зворотно змінювались. Рівні загального IgE залишалися підвищеними протягом до одного року після припинення лікування Ксоларом.

Фармакокінетика.

Дія омалізумабу вивчалася у дорослих пацієнтів і підлітків з алергічною астмою.

Абсорбція

Після підшкірного введення омалізумаб абсорбується з середньою абсолютною біодоступністю 62%. Після підшкірного введення разової дози дорослим і підліткам з астмою, омалізумаб повільно абсорбувався, досягаючи максимальної концентрації у сироватці крові в середньому через 7-8 днів. Фармакокінетика омалізумабу є лінійною при дозах вище 0,5 мг/кг. Після багаторазового введення омалізумабу площа під кривою «сироваткова концентрація – час» з 0-го по 14-й день в рівноважному стані була до 6 разів вищою, ніж після введення першої дози.

Розподіл

In vitro омалізумаб утворює комплекси з IgE, що мають обмежений розмір. Комплекси, що преципітують, і комплекси з молекулярною масою більше одного мільйона дальтон не виявлені ні in vitro, ні in vivo. Умовний об'єм розподілу після підшкірного введення становить 78 ± 32 мл/кг.

Виведення

У кліренсі омалізумабу задіяні процеси кліренсу IgG, так само, як і виведення шляхом специфічного зв'язування і утворення комплексів з його цільовим лігандом – IgE. Печінкова елімінація IgG включає розщеплювання в ретикулоендотеліальній системі і в клітинах ендотелію. Незмінений IgG також екскретується з жовчю. У пацієнтів з астмою період напіввиведення омалізумабу із сироватки крові в середньому складав 26 днів при загальному кліренсі, в середньому, 2,4 ± 1,1 мл/кг/день. Крім того, при масі тіла, більшій в 2 рази, видимий кліренс збільшувався приблизно удвічі.

Характеристики  в популяціях пацієнтів

Вік, расова/етнічна приналежність, стать, індекс маси тіла Фармакокінетика Ксолару в популяції аналізувалася з метою оцінити вплив демографічних характеристик. Аналіз цих обмежених даних свідчить, що корекція дози залежно від віку (6-76 років), расової/етнічної приналежності, статі або індексу маси тіла не вимагається.

Порушення функції нирок  і печінки Дані щодо фармакокінетики або фармакодинаміки у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю відсутні.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Ліофілізований порошок майже білого або майже білого кольору; після розчинення - прозорий або злегка опалесцюючий, безбарвний або від світло-коричневого до жовтого розчин.

Розчинник: прозора, безбарвна рідина без запаху та смаку.

Несумісність. Ксолар можна змішувати лише з водою для ін’єкцій.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі від 2 °до 8 °С в недоступному для дітей місці. Після розчинення розчин стабільний протягом 8 годин при температурі 2° – 8 °С, або 4 години при кімнатній температурі.

Не заморожувати. Препарат необхідно транспортувати при контрольованій температурі навколишнього середовища (≤30°С)

Упаковка. Флакони з прозорого безбарвного скла з пластиковими кришками блакитного (150 мг) або сірого кольору (75 мг) № 1.

Вода для ін’єкцій в прозорих безбарвних скляних ампулах по 2 мл № 1.

Категорія  відпуску. За рецептом.

Виробник. Новартіс Фарма Штейн АГ, Швейцарія.