МАНІТОЛ

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ВАТ Науково- виробничий концерн "ЕСКОМ", м. Ставрополь, Російська Федерація

Міжнародна непатентована назва: Mannitol

АТ код: B05BC01

Форма випуску: Розчин для інфузій, 150 мг/мл по 100 мл, або 200 мл, або 400 мл у пляшках

Діючі речовини: 1 мл розчину: містить маніту 150 мг

Допоміжні речовини: Вода для ін'єкцій, натрію хлорид

Фармакотерапевтична група: Осмотичні діуретики

Показання: Набряк мозку; черепно-мозкова гіпертензія (при нирковій або нирково-печінковій недостатності); гострий напад глаукоми; епілептичний статус; олігурія при гострій нирковій або нирково-печінковій недостатності зі збереженою фільтраційною здатністю нирок (у складі комбінованої терапії); посттрансфузійні ускладнення після введення несумісної крові; форсований діурез при отруєннях барбітуратами та саліцилатами та інших отруєннях; для профілактики гемолізу при операціях з екстракорпоральним кровообігом з метою попередження ішемії нирок і пов'язаної з нею гострою нирковою недостатністю.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/8977/01/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МАНІТОЛ

(Manitol)

Склад:

діюча речовина: 1 мл розчину містить маніту 150 мг;

допоміжні речовини: вода для ін'єкцій, натрію хлорид.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична  група. Розчини осмотичних діуретиків.

Код АТС В05В С01.

Клінічні характеристики.

Показання. Набряк мозку; черепно-мозкова гіпертензія (при нирковій або нирково-печінковій недостатності); гострий напад глаукоми; епілептичний статус; олігурія при гострій нирковій  або нирково-печінковій недостатності зі збереженою фільтраційною здатністю нирок  (у складі комбінованої терапії); посттрансфузійні ускладнення після введення несумісної крові; форсований діурез при отруєннях барбітуратами та саліцилатами та інших отруєннях; для профілактики гемолізу при операціях з екстракорпоральним кровообігом з метою попередження ішемії нирок і пов'язаної з нею гострою нирковою недостатністю.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, анурія, зумовлена гострим некрозом канальців при тяжкому ураженні нирок, геморагічний інсульт, тяжкі форми дегідратації, субарахноїдальна кровотеча (крім кровотеч при виконанні трепанації черепу),  набряк легенів при гострій  лівошлуночковій   недостатності, тяжка хронічна серцева недостатність, гіпокаліємія, гіпохлоріємія, гіпонатріємія, термінальна стадія ниркової недостатності.

Спосіб застосування та дози. Препарат вводять внутрішньовенно (повільно струминно або краплинно). Дорослим вводять 15 % розчин з профілактичною метою – у разовій дозі 0,5 г на 1 кг маси тіла, з лікувальною – 1 - 1,5 г на 1 кг маси тіла. Добова доза не повинна перевищувати 140 - 180 г. Перед введенням препарат слід підігріти до 37 ºС.

При операціях з екстракорпоральним кровообігом препарат вводять в апарат у дозі 20 - 40 г безпосередньо перед початком перфузії.

Пацієнтам з олігурієй варто попередньо ввести внутрішньовенно краплинно пробну дозу (200 мг/кг) протягом  3 - 5 хв. Якщо після цього протягом 2 - 3 годин не буде помітне підвищення швидкості діурезу до 30 - 50 мл/годину, подальше введення  препарату необхідно припинити.  Якщо діурез становить більше          30 мл/годину або підвищився на 50 %, продовжують введення препарату внутрішньовенно так, щоб діурез тримався на рівні 40 мл/годину.

Дітям як діуретик вводять 15 % розчин із розрахунку 0,25 - 2 г на 1 кг маси тіла або 60 г на 1 м2 поверхні тіла протягом 2 - 6 годин.

При набряку мозку, підвищеному внутрішньочерепному тиску та глаукомі вводять     15 % розчин із розрахунку 1-2 г на 1 кг маси тіла або 30 г на 1 м2 поверхні тіла на протягом 30 - 60 хв.

Побічні реакції. Порушення водно-електролітного обміну (збільшення об’єму циркулюючої крові, гіпонатріємія, рідко – гіперкаліємія), зневоднювання (диспепсія, м'язова слабкість, сухість шкіри, сухість у роті, спрага, судоми, галюцинації, зниження артеріального тиску). Рідко - тахікардія, біль за грудниною, тромбофлебіт, шкірний  висип.

Передозування. При передозуванні можуть з'явитися  ознаки дегідратації (галюцинації, диспепсичні явища та ін.), порушення водно-електролітного балансу, набряк легенів.  З появою ознак  зневоднювання необхідне введення в організм рідини. Лікування симптоматичне.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Приймання препарату при вагітності та в період годування груддю можливе в випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода або дитини.

Особливості застосування. При лівошлуночковій недостатності потрібно поєднувати Манітол зі швидкодіючими "петльовими" діуретиками (у зв'язку з ризиком набряку легенів).

Необхідний контроль артеріального тиску, діурезу, концентрації електролітів у сироватці крові (калій, натрій).

У випадку появи при введенні препарату таких симптомів, як головний біль, блювання, запаморочення, порушення зору необхідно припинити введення та виключити розвиток такого ускладнення, як субдуральна й субарахноїдальна кровотеча.

З появою ознак  зневоднювання необхідне введення в організм рідини.

Можливе застосування при серцевій недостатності (тільки в комбінації з "петльовими" діуретиками) і при гіпертонічному кризі з енцефалопатією.

Повторне введення Манітолу повинно проводитись під контролем показників водно-електролітного балансу крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Можливе збільшення токсичної дії серцевих глюкозидів (пов'язане з гіпокаліємією).

Потенціює сечогінний ефект салуретиків, інгібіторів карбоангідрази та інших діуретичних препаратів.

При прийманні з неоміцином підвищує ризик ото- та нефротоксичної дії.

Фармакологічні властивості. Осмотичний діуретик. За хімічною структурою є шестиатомним спиртом, який відноситься до групи цукрів. Чинить виражену сечогінну дію, обумовлену підвищенням осмотичного тиску плазми крові та зниженням реабсорбції води у нирках. При внутрішньовенному введені сприяє переміщенню екстравазатів до судинного русла, знижує внутрішньочерепний тиск. Не впливає на клубочкову фільтрацію, значно підвищує натрійурез, суттєво не впливає на виведення калію.

Діуретичний ефект залежить від ренального кліренсу препарату та прямо пропорційний концентрації введеного розчину манітолу та швидкості його інфузії.

Після клубочкової фільтрації не підлягає подальшій  канальцевій реабсорбції. Не метаболізується в організмі, екскретується з сечею у незміненому стані. 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Прозорий, безбарвний розчин.

Несумісність. Не слід змішувати в одній системі з іншими розчинами.

Термін придатності. 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на пакуванні.

Умови зберігання. При температурі не вище 20 ºС. У випадку випадання  кристалів препарат нагрівають на водяній бані при температурі 50 - 70 ºС. Якщо кристали розчиняються, розчин стає прозорим та при охолодженні до температури 36 ºС і нижче кристали не випадають знов, препарат придатний до застосування. Допускається заморожування препарату.

Зберігати в недоступних для дітей місцях.

Упаковка. По 100 мл, 200 мл, 400 мл у пляшки скляні для крові й кровозамінників, закупорені пробками з гуми й обтиснуті  алюмінієвими ковпачками.

Категорія відпустку. За  рецептом.

Виробник. ВАТ Науково-виробничий концерн  "Еском".