РИТМОНОРМ®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Ебботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина

Міжнародна непатентована назва: Propafenone

АТ код: C01BC03

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 150 мг № 50

Діючі речовини: 1 таблетка містить: пропафенону гідрохлориду 150 мг

Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, магнію стеарат, вода очищена, макрогол 400, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171)

Фармакотерапевтична група: Антиаритмічні препарати

Показання: Профілактика та лікування:
• вентрикулярних аритмій;
• пароксизмальних суправентрикулярних тахіаритмій, включаючи пароксизмальну форму тріпотіння/фібриляції передсердь та пароксизмальні кругові тахікардії із залученням AV-вузла або додаткових провідних шляхів, при неефективності стандартної терапії або протипоказаннях для її проведення.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 5 років

Номер реєстраційного посвідчення: UA/8928/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

РИТМОНОРМ®

(RYTMONORM®)

 

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить пропафенону гідрохлориду 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, магнію стеарат, вода очищена, макрогол 400, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

Препарати для лікування захворювань серця. Антиаритмічні препарати ІС класу.

Код АТС С01В С03.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика та лікування:

• вентрикулярних аритмій;
• пароксизмальних суправентрикулярних тахіаритмій, включаючи пароксизмальну форму тріпотіння/фібриляції передсердь та пароксизмальні кругові тахікардії із залученням AV-вузла або додаткових провідних шляхів, при неефективності стандартної терапії або протипоказаннях для її проведення.

 

Протипоказання.

• Гіперчутливість до пропафенону або до будь-якого іншого компонента препарату.
• Виявлений синдром Бругада.
• Значне органічне захворювання серця, таке як:

o   Неконтрольована хронічна серцева недостатність (фракція викиду лівого шлуночка < 35 %).

o   Кардіогенний шок (якщо він не спричинений аритмією).

• Тяжка симптоматична брадикардія.
• Неконтрольовані електролітні порушення.
• Тяжкі обструктивні захворювання легенів.
• Тяжка артеріальна гіпотензія.
• Дисфункція синусового вузла, порушення передсердної провідності, AV-блокада ІІ або вищого ступеня, блокада пучка Гіса або дистальна блокада при відсутності штучного водія ритму.
• Одночасне застосування ритонавіру та пропафенону гідрохлориду (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

Спосіб застосування та дози.

Терапію Ритмонормом рекомендується розпочинати в госпітальних умовах, проводити її повинен лікар, досвідчений у лікуванні аритмій. Індивідуальну підтримуючу дозу слід визначати за умов кардіологічного спостереження, що включає моніторинг ЕКГ та контроль артеріального тиску.

Якщо комплекс QRS подовжується більш ніж на 20 %, дозу слід зменшити або припинити прийом доти, доки ЕКГ не повернеться в межі норми.

Застосовують дорослим внутрішньо, на початку лікування – по 150 мг 3 рази на добу зі збільшенням дози з щонайменш триденним інтервалом до 300 мг 2 рази на добу та, за потреби,  до  максимальної  дози  300 мг 3 рази на добу. Для пацієнтів із масою тіла менше 70 кг рекомендується зменшити добову дозу.

Таблетки слід ковтати цілими, після вживання їжі, запиваючи рідиною.

Особи літнього віку

Під час лікування спостерігалися більш високі концентрації пропафенону в плазмі крові. Тому у пацієнтів літнього віку клінічну відповідь на лікування можна отримати при застосуванні препарату в нижчих дозах.

У пацієнтів літнього віку в цілому не спостерігалося ніякої різниці у безпеці або ефективності, але не можна виключити підвищену чутливість деяких осіб, тому такі пацієнти повинні перебувати під ретельним спостереженням. Це ж стосується підтримуючої дози. Будь-яке необхідне підвищення дози повинно відбуватися через 5 – 8 днів лікування.

Порушення функції нирок та/або печінки

У пацієнтів із порушеною функцією нирок та/або печінки може спостерігатися кумуляція препарату при застосуванні стандартних терапевтичних доз. Тому таким пацієнтам дозу пропафенону слід підбирати під контролем ЕКГ та клінічним наглядом.

 

Побічні реакції.

При застосуванні пропафенону гідрохлориду (його різних лікарських форм та складу) повідомлялося про наступні побічні явища, причому причинний зв'язок не завжди був встановлений.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи.

Лейкоцитопенія та/або гранулоцитопенія, або тромбоцитопенія; агранулоцитоз.

Порушення з боку імунної системи.

Алергічні реакції, реакції гіперчутливості (що проявляються холестазом, дискразією крові).

Порушення метаболізму та харчування.

Анорексія.

Психічні розлади.

Тривожність, сплутаність свідомості.

Порушення з боку нервової системи.

Запаморочення, головний біль, парестезія, синкопе, атаксія, неспокій, нічні кошмари, порушення сну, екстрапірамідні симптоми, вертиго. Рідко повідомлялося про розвиток судом.

Порушення з боку органів зору.

Нечіткість зору.

Серцеві порушення.

Може розвинутися помітне сповільнення серцевого ритму (брадикардія) або порушення провідності (тобто синоатріальна, атріовентрикулярна або інтравентрикулярна блокада). Також можуть розвинутися проаритмічні ефекти, що проявляються прискоренням серцевого ритму (тахікардія) або вентрикулярною фібриляцією.

Судинні порушення.

Артеріальна гіпотензія, включаючи постуральну гіпотензію та ортостатичну гіпотензію.

Шлунково-кишкові розлади.

Нудота, блювання, запор, сухість у роті, смак гіркоти у роті, біль у животі, діарея, здуття живота, позиви на блювання.

Гепатобіліарні порушення.

Порушення з боку печінки, включаючи гепатоцелюлярне ураження, холестаз, жовтяницю та гепатит.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини.

Почервоніння шкіри, висипання, свербіж, екзантема, кропив’янка.

Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини.

Люпус-синдром.

Розлади репродуктивної системи та  молочних залоз.

У деяких випадках після прийому високих доз Ритмонорму спостерігалося зниження потенції та зменшення кількості сперматозоїдів. Ці явища є оборотними при припиненні терапії.

Загальні порушення.

Слабкість, біль у грудній клітці.

Лабораторні дослідження.

Підвищення активності ферментів печінки (трансаміназ та лужної фосфатази) у сироватці крові.

 

Передозування.

Досвід передозування обмежений. Специфічний антидот невідомий.

Симптоми передозування

Кардіальні

Результат впливу передозування пропафенону гідрохлориду на міокард проявляється порушеннями генерації імпульсу та провідності, такими як пролонгація PQ, розширення комплексу QRS, пригнічення автоматизму синусового вузла, AV-блокада, вентрикулярна тахікардія, тріпотіння/фібриляція шлуночків. Також може виникнути артеріальна гіпотензія.

Некардіальні

Судоми, сонливість та смерть.

Лікування

Через високий ступінь зв’язування з білками крові (>95 %) та великий об’єм розподілу гемодіаліз є неефективним; спроби елімінування гемоперфузією – малоефективні.

Слід вдатися до невідкладних заходів, що зазвичай застосовуються при гострій серцево-судинній недостатності. При тяжкому порушенні провідності, що супроводжується порушенням серцевої функції, може бути потрібна терапія атропіном, ізопреналіном або застосування електростимулятора. Якщо електрична стимуляція неможлива, слід зробити спробу скоротити тривалість QRS та прискорити серцевий ритм за допомогою високих доз ізопреналіну. Сама по собі блокада атріовентрикулярного пучка не є показанням для застосування ізопреналіну. Артеріальна гіпотензія може потребувати інотропної підтримки. Судоми слід лікувати за допомогою внутрішньовенного введення діазепаму. Можуть бути необхідними загальні підтримуючі заходи та призначення лікарських засобів для симптоматичного лікування передозування відповідно до затверджених протоколів лікування.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження на тваринах не виявили тератогенної дії. Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування цього лікарського засобу в період вагітності відсутні, тому Ритмонорм слід застосовувати в цей період тільки тоді, коли потенційна користь від застосування перевищує можливий ризик для плода. Відомо, що пропафенону гідрохлорид долає плацентарний бар’єр у людини. Повідомлялося, що концентрація пропафенону у пуповинній крові становила 30 % від його концентрації у материнській крові.

Досліджень щодо вивчення екскреції пропафенону гідрохлориду у людське молоко не проводилося. Обмежені дані свідчать, що пропафенон може виводитися з молоком людини. У матерів, що годують груддю, пропафенону гідрохлорид слід застосовувати з обережністю.

 

Діти.

Ця дозова форма Ритмонорму не застосовується дітям.

Особливості застосування.

Важливо, щоб кожний пацієнт проходив електрокардіографічне та клінічне обстеження перед початком та протягом терапії Ритмонормом для визначення клінічної ефективності лікування та необхідності його продовження.

Слабкий негативний інотропний ефект Ритмонорму може мати значення у пацієнтів із ризиком розвитку серцевої недостатності.

Застосування пропафенону може демаскувати синдром Бругада або спричинити Бругада-подібні зміни на ЕКГ в осіб із безсимптомними проявами цього синдрому. Після початку терапії пропафеноном необхідно провести ЕКГ для виключення змін, що вказують на синдром Бругада.

Як і інші протиаритмічні лікарські засоби, Ритмонорм продемонстрував здатність змінювати поріг збудження та чутливості штучних водіїв ритму. У пацієнтів, яким встановлено водії ритму, може бути потреба у відповідному перепрограмуванні цих приладів.

Потенційно існує можливість переходу пароксизмальної фібриляції передсердь у тріпотіння передсердь, що супроводжується блокадою провідності 2:1 або провідністю 1:1. 

Через бета-блокуючий ефект пропафенону слід бути обережними при лікуванні пацієнтів з обструктивним захворюванням дихальних шляхів, наприклад астмою.

Як і у випадку з іншими протиаритмічними засобами класу IC, пацієнти зі значним органічним захворюванням серця можуть бути схильні до розвитку серйозних побічних реакцій, тому пропафенону гідрохлорид протипоказаний таким пацієнтам (див. «Протипоказання»).

Пропафенону гідрохлорид може погіршувати перебіг міастенії gravis.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Нечіткість зору, запаморочення, слабкість та постуральна гіпотензія можуть впливати на швидкість реакції пацієнта та порушувати його здатність керувати механізмами або автомобілем.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ефекти Ритмонорму можуть потенціюватися при його застосуванні у комбінації з місцевими анестетиками або із засобами, що пригнічують діяльність міокарда.

Продемонстровано, що Ритмонорм підвищує концентрації дигоксину в плазмі крові, тому слід бути обережними щодо розвитку дигіталісної токсичності.

Ритмонорм виявив здатність підвищувати рівні пероральних антикоагулянтів у плазмі крові зі збільшенням протромбінового часу, що може потребувати зниження дози пероральних антикоагулянтів.

Концентрації пропафенону в плазмі крові можуть підвищитися при одночасному застосуванні циметидину.

Спостерігалося підвищення плазмових концентрацій пропранололу та метопрололу при їх одночасному застосуванні з Ритмонормом. Тому може бути необхідним зниження дози цих бета-блокаторів. Дані щодо взаємодії з іншими бета-блокаторами невідомі.

Одночасне застосування пропафенону гідрохлориду з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою CYP2D6 (такими як венлафаксин), може спричинити підвищення концентрації цих лікарських засобів.

Лікарські засоби, що пригнічують CYP2D6, CYP1A2 та CYP3A4, наприклад кетоконазол, циметидин, хінідин, тропісетрон, доласетрон, мізоластин, еритроміцин та грейпфрутовий сік, можуть призвести до підвищення рівнів пропафенону гідрохлориду у крові. При застосуванні пропафенону гідрохлориду з інгібіторами цих ферментів слід ретельно стежити за станом пацієнтів та відповідно коригувати дозу.

Через можливість підвищення концентрацій у плазмі крові одночасне застосування ритонавіру та пропафенону гідрохлориду протипоказане (див. «Протипоказання»).

Комбінована терапія аміодароном і пропафеноном може порушувати провідність, реполяризацію та спричинювати порушення, що мають проаритмічний ефект. Залежно від терапевтичного ефекту може бути потреба у коригуванні дози обох засобів.

Не спостерігалося суттєвого впливу на фармакокінетику пропафенону або лідокаїну після їх одночасного застосування у пацієнтів. Проте повідомлялося, що одночасне застосування пропафенону гідрохлориду та внутрішньовенного лідокаїну підвищувало ризик розвитку побічних ефектів лідокаїну з боку центральної нервової системи.

Фенобарбітал є відомим індуктором CYP3A4. Під час тривалого комбінованого застосування фенобарбіталу слід стежити за клінічною відповіддю на терапію пропафеноном.

Комбіноване застосування пропафенону гідрохлориду та рифампіцину може погіршити протиаритмічний ефект пропафенону через зниження його концентрації у плазмі крові (ризик раптових аритмій).

Також повідомлялося про можливу взаємодію з циклоспорином (підвищення концентрації з погіршенням функції нирок), теофіліном (підвищення концентрації), дезипраміном (підвищення концентрації).

Через аритмогенні властивості трициклічних та подібних йому антидепресантів та/або нейролептиків ці лікарські засоби можуть мати небажану взаємодію з антиаритмічними засобами, включаючи пропафенон, при одночасному їх застосуванні.

Підвищені рівні пропафенону в плазмі крові можуть спостерігатися при його одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, такими як флуоксетин та пароксетин. Одночасне застосування пропафенону гідрохлориду та флуоксетину у пацієнтів з екстенсивним метаболізмом підвищувало Cmax  (максимальна концентрація в плазмі крові) та AUC (площа під фармакокінетичною кривою) S пропафенону на 39 % та 50 % відповідно, а Cmax та AUC R пропафенону – на 71 % та 50 %. Для досягнення бажаного терапевтичного ефекту може бути достатньо застосування менших доз пропафенону.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Пропафенон є антиаритмічним засобом ІС класу.

Він чинить стабілізуючу дію на міокардіальні мембрани, зменшує швидкий вхідний струм, що проводиться іонами натрію, зі зменшенням швидкості деполяризації та подовжує час проведення імпульсу по передсердю, AV-вузлу та, головним чином, по провідній системі Гіса-Пуркін’є.

Проведення імпульсу по додаткових шляхах, як при синдромі WPW (синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта), пригнічується завдяки пролонгації рефрактерного періоду або блокаді провідного шляху як в антеградному, так і переважно в ретроградному напрямках.

Разом з тим спонтанна збуджуваність знижується завдяки підвищенню порога міокардіальної чутливості, тоді як електрична збуджуваність міокарда знижується завдяки підвищенню порога вентрикулярної фібриляції.

Протиаритмічні ефекти: сповільнення швидкості зростання потенціалу дії, зниження збуджуваності, гомогенізація коефіцієнта провідності, пригнічення ектопічного автоматизму, зниження схильності міокарда до фібриляції.

Пропафенон має помірну бета-симпатолітичну активність без клінічного значення. Проте існує можливість, що високі добові дози (900 – 1200 мг) можуть спричинити симпатолітичний (антиадренергічний) ефект.

На ЕКГ пропафенон викликає невелике подовження інтервалів Р, PR та QRS, тоді як інтервал QТс, як правило, залишається незміненим.

У дигіталізованих пацієнтів з фракцією викиду 35 – 50 % скоротність лівого шлуночка дещо знижена. У пацієнтів із гострим трансмуральним інфарктом та серцевою недостатністю внутрішньовенне введення пропафенону може помітно знизити фракцію викиду лівого шлуночка, але у значно меншій мірі це відбувається у пацієнтів із гострою стадією інфаркту міокарда, що не супроводжується серцевою недостатністю. В обох випадках тиск у легеневих артеріях підвищується мінімально. Тиск у периферичних артеріях не показує суттєвих змін. Це демонструє той факт, що пропафенон не спричиняє негативного ефекту на функцію лівого шлуночка, який би мав клінічне значення. Слід очікувати клінічно значущого зниження функції лівого шлуночка лише у пацієнтів із вже існуючою погіршеною вентрикулярною функцією.

Тому серцева недостатність, яку не лікували, може надалі погіршуватися з можливою декомпенсацією.

Фармакокінетика. Після перорального застосування пропафенон майже повністю абсорбується з травного тракту, що відбувається дозозалежно, та швидко розподіляється в організмі.

Після одноразового прийому однієї таблетки біодоступність становить приблизно 50 %. При багаторазовому застосуванні концентрації в плазмі крові та біодоступність зростають непропорційно через насичення метаболізму першого проходження в печінці. Рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, а біодоступність зростає майже до 100 %. Терапевтичні рівні в плазмі крові знаходяться в межах від 150 до 1500 нг/мл. У межах терапевтичної концентрації більш ніж 95 % пропафенону зв’язується з протеїнами плазми крові. Порівняння кумулятивного виведення із сечею протягом 24 годин дозволило підрахувати, що 1,3 % внутрішньовенного (70 мг) та 0,65 % перорального (600 мг) пропафенону виводиться в незміненому стані із сечею, тобто пропафенон метаболізується майже виключно в печінці. Навіть за наявності недостатності функції нирок зниження виведення пропафенону малоймовірне, що підтверджується окремими випадками та поодинокими кінетичними дослідженнями на пацієнтах, які перебувають на постійному гемодіалізі. Показники лабораторних досліджень не відрізняються від даних, отриманих від пацієнтів без порушення функції нирок.

Кінцевий період напіввиведення у пацієнтів становить 5-7 годин (в окремих випадках - 12 годин) після прийому багаторазових доз. Схожий позитивний взаємозв’язок між концентрацією у плазмі крові та часом AV-провідності спостерігався у більшості здорових добровольців та пацієнтів.

Після досягнення вмісту в плазмі крові 500 нг/мл інтервал PR статистично значущо подовжується порівняно з вихідними показниками, що дозволяє титрувати дозу та стежити за станом пацієнтів за допомогою даних ЕКГ. Частота вентрикулярних екстрасистол знижується по мірі збільшення концентрацій у плазмі крові. В окремих випадках достатня протиаритмічна активність спостерігалася вже при рівнях у плазмі крові < 500 нг/мл.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольору, двоопуклі, з тисненням «150» з одного боку.

 

Термін придатності. 5 років.

 

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Ебботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина /Abbott GmbH & Co KG, Germany.