Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ВАТ "Київмедпрепарат", м. Київ, Україна

Міжнародна непатентована назва: Cisplatin

АТ код: L01XA01

Форма випуску: Розчин для ін'єкцій, 10 мг/20 мл по 20 мл (10 мг) або по 100 мл (50 мг) у флаконах №1 (пакування із in bulk фірми-виробника Фрезеніус Кабі Онколоджи Лімітед, Індія)

Діючі речовини: 1 мл розчину містить: цисплатину, у перерахуванні на 100 % речовину - 0,5 мг

Допоміжні речовини: Натрію хлорид, кислота хлористоводнева, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій

Фармакотерапевтична група: Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань

Показання: Рак яєчка, рак яєчників, рак сечового міхура, плоскоклітинний рак голови та шиї, дрібноклітинний та недрібноклітинний рак легенів, рак шийки матки. Цисплатин може застосовуватися у вигляді монотерапії, у комбінації з іншими препаратами та променевою терапією.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/8894/01/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦИСПЛАТИН

(CISPLATIN)

 

Склад.

Діюча речовина: cisplatin;

1 мл розчину містить цисплатину, у перерахуванні на 100 % речовину  -  0,5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Протипухлинні засоби. Сполуки платини.

Код АТС L01Х A01.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Рак яєчка, рак яєчників, рак сечового міхура, плоскоклітинний рак голови та шиї, дрібноклітинний та недрібноклітинний рак легенів, рак шийки матки.

Цисплатин може застосовуватися у вигляді монотерапії, у комбінації з іншими препаратами та променевою терапією.

 

Протипоказання.

 - Гіперчутливість до активної речовини або інших препаратів, що містять платину;

 - порушення функції нирок;        

 - дегідратований стан;

 - пригнічення функцією кісткового мозку;

 - порушення слуху;

 - невропатія, спричинена цисплатином;

 - період вагітності та годування груддю.

 

Спосіб застосування та дози. Доза цисплатину при використанні у вигляді монотерапії для дорослих і дітей становить 50-120 мг/м2 поверхні тіла у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії протягом 6-8 год один раз кожні 3-4 тижні або 15‑20 мг/м2 кожного дня протягом  5 днів через 3-4 тижні.

Якщо Цисплатин використовується в комбінованій хіміотерапії, доза його повинна бути зменшена. Типова доза становить 20 мг/м² або більше один раз кожні 3-4 тижні.

Рекомендації щодо введення препарату.

а) Гідратація. З метою стимулювання діурезу для  максимального зменшення нефротоксичної дії препарату необхідно забезпечити достатню гідратацію за 2-12 год до введення препарату і щонайменше 6 год після закінчення інфузії Цисплатину. Гідратацію проводять шляхом внутрішньовенної інфузії 0,9 % розчину хлориду натрію або суміші 5 % розчину глюкози і 0,9 % розчину натрію хлориду (1:1).

Гідратація до лікування Цисплатином: вводиться одним із зазначених розчинів зі швидкістю 100‑200 мл/год протягом 6-12 год.

Гідратація після лікування Цисплатином: вводиться 2 л одного із зазначених розчинів зі швидкістю 100‑200 мл/год протягом 6-12 год. Якщо після гідратації екскреція сечі менша за 100‑200 мл/год, можна призначити осмотичний діуретик, наприклад, маніт. Для цього пацієнту внутрішньовенно вводять 375 мл 10% розчину маніту. Манітол або діуретики також необхідно призначати у випадках, коли доза цисплатину перевищує 60 мг/м2 поверхні тіла.

Необхідно, щоб пацієнти вживали велику кількість рідини протягом 24 год після вливання Цисплатину для забезпечення достатньої екскреції сечі.

б) Лікування. Після гідратації проводять повільну внутрішньовенну інфузію Цисплатину протягом 6-8 год. Цисплатин розводять у 1-2 літрах 0,9 % розчину натрію хлориду для ін'єкцій.

 

Побічні реакції.

Клінічне застосування Цисплатину може бути обмежене внаслідок токсичних реакцій, спричинених його використанням, при цьому тривалість і частота токсичних реакцій звичайно залежать від схеми і способу введення препарату. З обережністю необхідно призначати Цисплатин пацієнтам із клінічними проявами гіперурикемії й протеїнемії.

Нефротоксичність. Побічний ефект препарату, що потребує корекції дози. Ниркова токсичність спостерігалась у 28–36 % хворих після одноразового введення 50 мг/м2  препарату. Ниркову токсичність можна поділити на дві фази - гостру й хронічну.

Гостра фаза: звичайно спостерігається  протягом перших 24-48 год, частіше у пацієнтів, які не отримали достатньої гідратації перед початком терапії. Вона характеризується порушенням електролітного балансу (гіпомагніємія), значним зниженням клубочкової фільтрації і, у деяких випадках, транзиторним підвищенням рівнів азоту сечовини крові й креатиніну в сироватці.

Хронічна фаза: характеризується стабільним зниженням кліренсу креатиніну, що може супроводжуватися підвищенням рівня креатиніну в сироватці. Ниркова токсичність може посилюватись при одночасному введенні інших нефротоксичних препаратів, включаючи аміноглікозидні антибіотики.

Ниркова токсичність набуває більш тривалого й тяжкого характеру при повторних курсах лікування препаратом. Перед уведенням наступної дози препарату необхідно відновити функцію нирок до нормальних показників.

Для зниження частоти і зменшення проявів нефротоксичності рекомендується застосовувати схеми внутрішньовенної гідратації, манітовий діурез та інфузії Цисплатину протягом 6-8 год.

Нейротоксичність. Нейротоксичність звичайно проявляється парестезіями, порушеннями слуху (ототоксичність), порушеннями сприйняття кольору (при застосуванні препарату у високих дозах). В окремих випадках мали місце кіркова сліпота, набряк диска зорового нерва і ретробульбарний неврит.

Ототоксичність. У 31 % хворих після одноразового введення 50 мг/м2 Цисплатину були прояви ототоксичності (тиніт та/або втрата гостроти слуху у високочастотному діапазоні - вище 2000 Гц). У 10–15 % хворих відзначено зниження здатності чути звуки і нормального мовлення в діапазоні 250-2000 Гц. Ототоксичність залежить від дози. Вираженіші прояви у дітей під час лікування препаратом. Втрата слуху може бути однобічною або двобічною, частіше зустрічається у разі проведення повторних курсів; однак про розвиток глухоти після введення початкової дози препарату повідомлялося лише іноді. Перед початком лікування, а також перед введенням кожної наступної дози препарату необхідно робити ретельне аудіометричне обстеження.

З боку системи кровотворення. Внаслідок застосування препарату у 25–30 % хворих розвивається пригнічення кістковомозкового кровотворення, однак воно звичайно не є тяжким. Найбільше зниження рівнів лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові спостерігається з 18-го по 23-й день, але показники відновлюються на 39-й день. Лейкопенія і тромбоцитопенія більш виражені, якщо застосовують підвищені дози (>50 мг/м2) Цисплатину, можуть супроводжуватись анемією.

Шлунково-кишковий тракт. Мають місце нудота, блювання, зниження апетиту, підвищення активності печінкових трансаміназ. Нудота і блювання звичайно спостерігаються через 1‑4 год після введення препарату, тривають протягом 24 год, до одного тижня після введення препарату. Можливо, що застосування протиблювотних засобів і введення препарату протягом декількох годин допоможуть зменшити тяжкість зазначених проявів.

З боку нервової системи. Запаморочення, периферична нейропатія, міастенічний синдром, судоми (при появі таких реакцій препарат необхідно відмінити).

Порушення електролітного балансу. Можуть мати місце гіпомагніємія й гіпокальціємія. Рекомендується регулярний контроль за рівнем електролітів у сироватці та поповнення їх (за необхідності).

Анафілактоїдні реакції. У хворих, яких раніше лікували препаратами, що містять платину, іноді спостерігалися набряк обличчя, диспное, тахікардія і артеріальна гіпотензія. Такі реакції можна зменшити шляхом внутрішньовенного введення адреналіну, кортикостероїдів та антигістамінних засобів.

Серцево-судинна система. У поодиноких випадках спостерігалися брадикардія, міжшлуночкова блокада,  застійна серцева недостатність і феномен Рейно.

Підвищена концентрація сечової кислоти (гіперурикемія). Підвищений вміст сечової кислоти в крові спостерігається при застосуванні доз, які перевищують 50 мг/м2. Максимальні концентрації сечової  кислоти  звичайно мають місце в період з 3-го по 5-й день після введення препарату. Застосування  алопуринолу ефективно знижує концентрацію сечової кислоти.

Інші токсичні ефекти. Рідко цитогенетичні зміни лімфоцитів периферичної крові, пов'язані з лікуванням лейкозу, гострі ішемічні явища, місцева нейротоксичність після   інтраартеріального ведення препарату, ураження тканин мозку, панкреатит.

 

Передозування. Передозування препарату може призводити до розвитку ниркової недостатності, недостатності функції печінки, глухоти, токсичного впливу на зір (включаючи відшарування сітківки), вираженої мієлосупресії, нудоти і блювання та/або невриту. Антидоти невідомі. Лікування повинно включати заходи симптоматичної та підтримуючої терапії, спрямовані на виведення хворого з токсичного стану.

 

Застосування в період вагітності або годування груддю. При вагітності протипоказаний. Жінкам дітородного віку необхідно рекомендувати уникати настання вагітності при прийманні препарату. Оскільки Цисплатин потрапляє у молоко, під час лікування препаратом треба припинити годувати дитину груддю.

 

Діти. Препарат застосовують у дітей.

 

Особливі заходи безпеки. Через те що алюміній реагує з Цисплатином та інактивує його, важливо для приготування та введення розчинів Цисплатину не використовувати голки й інше устаткування для внутрішньовенного вливання, що містять деталі з алюмінію. При контакті алюмінію з препаратом утворюється осад, який призводить до втрати його активності.

 При приготуванні та введенні розчинів препарату, як і при роботі з іншими протипухлинними засобами, необхідно дотримуватися обережності і користуватися рукавичками. У разі потрапляння розчину препарату на шкіру або слизові оболонки слід негайно ретельно змити розчин зі шкіри водою з милом, а слизові промити чистою водою.

 

Особливості застосування.

1.      Цисплатин треба застосовувати під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів.

2.      Перед введенням повторних доз необхідне відновлення функції нирок до нормального рівня. Перед початком терапії і перед кожним наступним курсом лікування необхідно визначати  рівень креатиніну сироватки, азоту сечовини крові, кліренс креатиніну, а також концентрацію магнію, калію та кальцію в крові; для максимального зниження нефротоксичності рекомендується проведення гідратації.

3.      Перед початком лікування і перед кожним наступним введенням препарату необхідно робити аудіометричне обстеження хворого.

4.      Повторні курси терапії Цисплатином не слід проводити, поки  вміст тромбоцитів у периферичній крові не досягне рівня 100´109/л, лейкоцитів - рівня не менше 4´109/л. Під час терапії Цисплатином необхідно регулярно стежити за картиною периферичної крові.

5.      При появі набряку обличчя, бронхоспазму, тахікардії і артеріальної гіпотензії показане введення адреналіну або кортикостероїдів та антигістамінних препаратів.

6.      При лікуванні Цисплатином необхідний контроль рівня електролітів у крові.

7.      При лікуванні Цисплатином необхідно регулярно проводити неврологічне обстеження.

8.      Рекомендовано періодично контролювати функцію печінки.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Під час лікування слід утримуватися від діяльності, що потребує підвищеної уваги і швидких психомоторних реакцій.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Потенційно нефротоксичні й ототоксичні лікарські засоби, такі як аміноглікозидні антибіотики та петльові діуретики, можуть підсилювати нефротоксичні та ототоксичні ефекти Цисплатину. Треба уникати одночасного застосування таких препаратів і Цисплатину.

 

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Цисплатин – координаційна сполука платини - має біохімічні властивості, подібні до властивостей алкілуючих біфункціональних сполук, що селективно пригнічують синтез ДНК через утворення міжтяжових і внутрішньотяжових зшивок у ДНК. Крім того, цисплатин інгібує вбудовування попередників у макромолекули ДНК, РНК та білків. Імовірно, цисплатин проникає в клітину за допомогою дифузії. Гідроліз хлориду в його структурі призводить до утворення активованої форми препарату, яка вступає в реакцію з нуклеїновими кислотами й білками. Неефективний при прийомі внутрішньо.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення Цисплатин швидко перерозподіляється в усі тканини, за винятком центральної нервової системи, в яку препарат практично не проникає. Найвищі концентрації досягаються у печінці, нирках, сечовому міхурі, м’язах, шкірі, яєчках і передміхуровій залозі. Після внутрішньовенного введення препарату спостерігається двофазне зниження його концентрації у плазмі крові. Цисплатину не властиве негайне оборотне зв'язування з білками плазми крові, характерне для деяких інших лікарських препаратів. Однак платина в складі Цисплатину виявляється зв'язаною з білками плазми та у такому вигляді повільно виводиться з організму.  Період напіввиведення становить відповідно 25-49 хв (фаза І) і 58-73 год (фаза ІІ). Цисплатин виводиться з сечею (27–43 % від уведеної дози виділяється протягом перших п’яти днів після введення). Більша частина виділяється з сечею протягом 1 год після введення препарату у незміненому вигляді. Невеликі концентрації платини присутні в жовчі і товстому кишечнику (виділення платини з калом незначне).

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Прозорий, безбарвний розчин.

 

Термін придатності. 2 роки з дати виготовлення in bulk.

 

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С. Уникати заморожування.

 

Упаковка. По 20 мл (10 мг) або 100 мл (50 мг) у флаконах, 1 флакон в пачці.

 

Категорія відпуску.  За рецептом.

 

Виробник. ВАТ «Київмедпрепарат» (пакування із in bulk фирми-виробника «Дабур Фарма Лімітед», Індія).