Виробник, країна: Товариство з додатковою відповідальністю "ІНТЕРХІМ", Україна
Міжнародна непатентована назва: Buprenorphine
АТ код: N07BC01
Форма випуску: Таблетки сублінгвальні по 0,0002 г № 10
Діючі речовини: 1 таблетка містить бупренорфіну гідрохлориду (у перерахуванні на бупренорфін) 0,2 мг
Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, маніт (Е 421), крохмаль картопляний, кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, повідон, натрію крохмальгліколят, поліетиленгліколь, тальк, кальцію стеарат, барвник: понсо 4R (E 124)
Фармакотерапевтична група: Наркотичні анальгетики
Показання: Лікування гострого та хронічного больового синдрому високої інтенсивності (в онкологічних хворих, після оперативних втручань, при інфаркті міокарда, опіках, нирковій коліці).
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 3р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/10202/01/01
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
БУПРЕН ІС
(BUPREN ІС)
Склад:
діюча речовина: buprenorphine;
1 таблетка містить бупренорфіну гідрохлориду (у перерахуванні на бупренорфін) 0,2 мг або 0,4 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, маніт (Е 421), крохмаль картопляний, кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, повідон, натрію крохмальгліколят, поліетиленгліколь, тальк, кальцію стеарат, барвник: понсо 4R (E 124) – для дозування 0,2 мг; «Фіолетовий» (понсо 4R (E 124), індигокармін (Е 132)) – для дозування 0,4 мг.
Лікарська форма. Таблетки сублінгвальні.
Фармакотерапевтична група.
Аналгетики. Опіоїди. Похідні орипавіну. Код АТС N02A E01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування гострого та хронічного больового синдрому високої інтенсивності (в онкологічних хворих, після оперативних втручань, при інфаркті міокарда, опіках, нирковій коліці).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до бупренорфіну та інших компонентів препарату. Порушення функції дихання, серцева, печінкова та ниркова недостатність, черепно-мозкові травми, гостра алкогольна інтоксикація. Період вагітності та годування груддю. Дитячий вік до 16 років.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовується сублінгвально та утримується в ротовій порожнині до повного розчинення таблетки.
Для лікування больового синдрому препарат застосовується сублінгвально в дозі 0,2 - 0,4 мг з інтервалом 6 - 8 годин. У разі необхідності доза може бути збільшена. Максимальна добова доза для лікування больового синдрому – 1,6 мг. Термін лікування залежить від стану хворого, характеру та тривалості больового синдрому.
Побічні реакції.
З боку травного тракту: нудота, блювання; зрідка – запор.
З боку гепатобіліарної системи: у поодиноких випадках – підвищення рівня трансаміназ печінки (зазвичай з доброякісним клінічним перебігом).
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія, тахікардія.
З боку центральної нервової системи: сонливість, стомлюваність, відчуття слабкості, безсоння, запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості, галюцинації.
З боку нервової системи: підвищене потовиділення, сухість у роті, підвищена чутливість до холоду.
З боку імунної системи: при підвищеній чутливості до бупренорфіну або інших компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій у вигляді шкірного свербежу, висипів на шкірі та слизових оболонках, утрудненості дихання, диспное; у поодиноких випадках індивідуальної гіперчутливості до бупренорфіну – бронхоспазм, хвороба Квінке (ангіоневротичний набряк), анафілактичний шок.
З боку сечовидільної системи: порушення функцій нирок.
У пацієнтів з вираженою фізичною (соматичною) наркозалежністю перші сублінгвальні введення препарату можуть спричиняти парадоксальну реакцію з розвитком синдрому «відміни», подібного до того, який характерний для налоксону.
Початок проявів побічних ефектів залежить від величини порога толерантності: у наркозалежних хворих цей показник вищий, ніж у пацієнтів, які не зловживають наркотиками.
Передозування.
При сублінгвальному застосуванні передозування маловірогідне. У разі передозування можуть з’являтися нудота, блювання, сонливість, запаморочення, галюцинації, пригнічення дихання (можливе лише у випадку значного перевищення терапевтичних доз), кропив’янка.
Лікування: промивання шлунка, призначення симптоматичної та підтримуючої терапії. Основний симптом, який потребує інтенсивної терапії – пригнічення дихального центру. За необхідності призначають кисень і дихальні аналептики.
При виражених симптомах передозування рекомендується введення опіоїдного антагоніста – налоксону, який поступово нейтралізує респіраторні ефекти бупренорфіну.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Не застосовують.
Діти.
Застосування препарату дітям віком до 16 років протипоказано.
Особливості застосування.
Утримування в ротовій порожнині до повного розчинення – єдиний ефективний та безпечний шлях застосування сублінгвальної форми препарату.
Відміна препарату може супроводжуватися синдромом відміни, іноді з затримкою.
Бупренорфін здатний спричиняти фармакозалежність, хоча й у меншій мірі, ніж морфін. Отже, під час лікування дуже важливо враховувати всі навколишні умови, вести контроль і дотримуватися призначених доз.
Спортсменам необхідно знати, що препарат містить бупренорфін і що ця активна субстанція включена до переліку Допінгових Сполук (Стимуляторів).
Через присутність лактози, цей медичний препарат протипоказаний пацієнтам із вродженою галактоземією, при синдромі мальабсорбції глюкози і галактози або при нестачі ферменту лактази.
Бупрен ІС слід призначати з обережністю пацієнтам з бронхіальною астмою (було кілька повідомлень про дихальну недостатність, спричинену бупренорфіном). Необхідно уважніше підбирати режим дозування бупренорфіну у тих пацієнтів, які приймають інгібітори CYP3А4, адже у такому випадку застосування менших доз може виявитися цілком достатнім, оскільки інгібітори CYP3А4 підвищують концентрацію бупренорфіну.
Як і при прийомі інших опіатів, застосування бупренорфіну вимагає обережності у таких випадках: підвищений внутрішньочерепний тиск, артеріальна гіпотензія, гіпертрофія простати і стеноз уретри.
Пацієнтам літнього віку, а також хворим із порушенням функції печінки та нирок, у яких уповільнене виведення бупренорфіну може призводити до накопичення його в організмі та посилення седативного ефекту, слід призначати препарат у менших дозах.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
У період лікування препаратом слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Необхідно уникати вживання спиртних напоїв і застосування ліків, що містять алкоголь. Алкоголь посилює седативну дію бупренорфіну.
Інші похідні опіатів (аналгетики і засоби проти кашлю), транквілізатори, седативні та снодійні засоби, протигістамінні засоби (блокатори Н1-рецепторів), барбітурати, колнідин, деякі антидепресанти при одночасному застосуванні з бупренорфіном спричиняють посилення депресії центральної нервової системи.
Бенздіазепінові транквілізатори: одночасне застосування препарату з бенздіазепіновими транквілізаторами пов’язане з ризиком виникнення гострої дихальної недостатності, асоційованої з порушеннями функціонування центральної нервової системи.
Інгібітори моноаміноксидази: можливе взаємне посилення дії при одночасному застосуванні з бупренорфіном.
Інгібітори CYP 3А4. Оскільки бупренорфін метаболізується за участю CYP 3А4, одночасне його застосування з іншими інгібіторами CYP 3А4 може впливати на сироваткову концентрацію бупренорфіну. Тому за пацієнтами, які одночасно з бупренорфіном приймають інгібітори CYP 3А4, зокрема інгібітори протеази (ритонавір, нелфінавір, індинавір), протигрибкові засоби (кетоконазол, ітраконазол), має бути встановлений постійний контроль.
Індуктори CYP 3А4. Взаємодія між бупренорфіном та індукторами CYP 3А4 недостатньо вивчена, тому рекомендується ретельний нагляд за пацієнтами, які одночасно отримують терапію індукторами CYP 3А4 (фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн, рифампіцин та ін.).
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Бупренорфін – опіоїдний аналгетик центральної дії. За механізмом дії належить до групи агоністів/антагоністів опіоїдних рецепторів головного мозку (μ- та κ-рецепторів), має властивості часткового агоніста μ- та κ-рецепторів. Зв’язок з μ-рецепторами настільки міцний, що бупренорфін пригнічує дію інших агоністів. Водночас власна активність бупренорфіну щодо μ-рецепторів дуже низька, а для κ-рецепторів - не виявляється. Завдяки цим властивостям бупренорфін значно зменшує потребу в інших опіоїдах, при тому, що при відміні препарату симптоми абстиненції мінімальні. Активує антиноцептивну систему й таким чином порушує міжнейронну передачу больових імпульсів на різних рівнях ЦНС, змінює емоційне забарвлення болю. Тривалість аналгезуючої дії більша за морфін. Бупренорфін менше, ніж морфін, пригнічує дихальний центр. При тривалому застосуванні бупренорфіну ризик виникнення лікарської залежності значно менший за морфін.
Фармакокінетика. При пероральному застосуванні первинний метаболізм бупренорфіну відбувається в печінці з подальшим деалкілуванням та глюкурокон’югацією в тонкому кишечнику, через що пероральне застосування сублінгвальної форми препарату є недоречним.
При сублінгвальному застосуванні всмоктування відбувається дуже повільно, біодоступність становить 50 %; рівномірно розподіляється в тканинах організму, проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Початок дії після сублінгвального застосування відмічається через 30 хв, максимальна концентрація в плазмі – через 90 хв; зв’язок з білками плазми досягає 96 %. Абсорбція бупренорфіну супроводжується фазою швидкого розподілу; період напіввиведення становить від 2 до 5 годин.
Бупренорфін метаболізується переважно в печінці шляхом 14-N-деалкілування до 14-N-дезалкілбупренорфіну (норбупренорфіну) за участю цитохрому Р450 3А4, а також шляхом глюкуронкон’югації вихідної молекули та деалкілованого метаболіту. Норбупренорфін є μ-агоністом із низькою власною активністю.
Елімінація бупренорфіну має бі- або триекспоненціальний характер; тривалість фази елімінації – від 20 до 25 годин – зумовлена реабсорбцією бупренорфіну після гідролізу в кишечнику кон’югованих метаболітів, а також високим рівнем ліпофільності молекули бупренорфіну. Елімінація бупренорфіну відбувається переважно з калом внаслідок біліарної екскреції глюкуронкон’югованих метаболітів (близько 80 %), решта – із сечею.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки блідо-рожевого (для дозування 0,2 мг) та блідо-фіолетового (для дозування 0,4 мг) кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та рискою; з одного боку таблетки нанесено товарний знак підприємства.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Товариство з додатковою відповідальністю "ІНТЕРХІМ"
Місцезнаходження.
Україна, 65080, м.
