РАСІЛЕЗ

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Новартіс Фарма Штейн АГ/Новартіс Фарма С.п.А., Швейцарія/Італія

Міжнародна непатентована назва: Aliskiren

АТ код: C09XA02

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 300 мг № 7х2, № 7х4, № 14х1, № 14х2

Діючі речовини: 1 таблетка містить: 331,5 мг аліскірену геміфумарату в перерахуванні на 300 мг аліскірену основи відповідно

Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, повідон, кросповідон, магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний, поліетиленгліколь (макрогол) 4000, тальк, гіпромелоза, титану діоксид (171), оксид заліза чорний (Е 172), оксид заліза червоний (Е 172)

Фармакотерапевтична група: Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

Показання: Лікування артеріальної гіпертензії.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/8441/01/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

РАСІЛЕЗ

(RASILEZ®)

Склад:

діюча речовина: aliskiren;

1 таблетка містить 165,75 або 331,5 мг аліскірену геміфумарату в перерахуванні на 150 або 300 мг аліскірену основи відповідно;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, кросповідон, магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний, поліетиленгліколь (макрогол) 4000, тальк, гіпромелоза, титану діоксид (171), оксид заліза чорний (Е 172), оксид заліза червоний (Е 172).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Інгібітор реніну. Код АТС С09ХА02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування артеріальної гіпертензії.

 

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої із допоміжних речовин;
• Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку при застосуванні аліскірену;
• Другий та третій триместри вагітності;
• Супутнє застосування аліскірену із циклоспорином, високопотужними інгібіторами        P-глікопротеїну (хінідином, верапамілом).

 

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза Расілезу становить 150 мг 1 раз на добу. У пацієнтів, артеріальний тиск яких не вдається контролювати належним чином, дозу можна збільшити до 300 мг раз на добу.

Антигіпертензивний ефект розвивається протягом двох тижнів (85-90%) після початку застосування препарату в дозі 150 мг 1 раз на добу.

Расілез можна застосовувати окремо або в комбінації із іншими антигіпертензивними засобами.

Расілез слід приймати один раз на добу із легкою їжею, бажано в один і той самий час щодня. В період застосування Расілезу не слід вживати грейпфрутовий сік.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Пацієнтам із нирковою дисфункцією від легкого до тяжкого ступеня корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Пацієнтам із печінковою дисфункцією від легкого до тяжкого ступеня корекція дози не потрібна.

Пацієнти літнього віку (більше 65 років)

Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна.

Діти (до 18 років)

Расілез не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років через відсутність даних із безпеки та ефективності.

 

Побічні реакції.

Частота кашлю була подібною в групі плацебо (0,6%) та Расілезу (0,9%).

При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій використані такі критерії: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі випадки. В кожній групі частоти, небажані явища представлені в порядку зменшення серйозності.

З боку шлунково-кишкового тракту:

часто – діарея.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

нечасто – висипання;

рідко – ангіоневротичний набряк.

При застосуванні Расілезу відмічалися випадки ангіоневротичного набряку. В контрольованих клінічних дослідженнях ангіоневротичний набряк на фоні застосування Расілезу відмічався зрідка, із частотою подібною до такої в групі плацебо чи гідрохлортіазиду. Випадки ангіоневротичного набряку також відмічалися у пост-маркетинговий період (частота невідома). У випадку якихось ознак, що свідчать про алергічну реакцію (зокрема, утруднене дихання або ковтання, опухання обличчя, кінцівок, очей, губ та/або язика) пацієнту слід припинити лікування та звернутися до лікаря.

Лабораторні показники

В контрольованих клінічних дослідженнях клінічно значущі зміни стандартних лабораторних параметрів при застосуванні Расілезу відмічалися нечасто. В клінічих дослідженнях у пацієнтів із гіпертензією Расілез не чинив клінічно важливого впливу на рівні загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛВЩ), тригліцеридів натще, глюкози натще або сечової кислоти.

Гемоглобін та гематокрит: відмічалося невелике зниження гемоглобіну та гематокриту (середнє зниження приблизно на 0,05 ммоль/л та на 0,16% об'єму відповідно). Жоден із пацієнтів не припинив лікування через анемію. Такий ефект відмічався також із іншими препаратами, що діють на ренін-ангіотензинову систему, такими як інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферметну (АПФ) та блокатори рецепторів ангіотензину.

Калій сироватки: підвищення калію сироватки були незначні та нечасті у пацієнтів із есенціальною гіпертензією, які приймали Расілез окремо (0,9% порівняно з 0,6% у групі плацебо). Проте в одному дослідженні, де Расілез застосовували у комбінації із інгібіторами АПФ у хворих на діабет, зростання рівня сироваткового калію були більш частими (5,5%). Тому, як і при застосуванні будь-якого препарату, що діє на РАС, пацієнтам із цукровим діабетом, хворобами нирок або серцевою недостатністю показаний регулярний моніторинг рівня електролітів та функцій нирок.

В постмаркетинговому періоді повідомлялося про випадки дисфункції нирок та гострої ниркової недостатності у пацієнтів групи ризику. Також були повідомлення про периферичний набряк (частота не відома).

 

Передозування.

Дані про передозування у пацієнтів обмежені. Найбільш імовірним проявом передозування будуть гіпотензія, зумовлена антигіпертензивною дією аліскірену. У випадку симптоматичної гіпотензії слід почати підтримуюче лікування.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає даних щодо застосування аліскірену у вагітних жінок. Расілез не проявляв тератогенних властивостей у щурів або кролів. Інші речовини, що безпосередньо діють на РАС, викликали серйозні вроджені вади та призводили до загибелі новонароджених. Як і будь-який інший препарат, що діє безпосередньо на РАС, Расілез не рекомендовано застосовувати в перший триместр вагітності або жінкам, які планують завагітніти, та протипоказано вживати в другому та третьому триместрах. Медичні робітники, призначаючи будь-який препарат, що діє на РАС, повинні попередити жінок, які планують вагітність, про потенційний ризик, пов'язаний із застосуванням цих засобів в період вагітності. Якщо в період лікування встановлена вагітність, застосування Расилезу слід припинити.

Невідомо чи проникає аліскірен у грудне молоко. Тому препарат не рекомендовано застосовувати жінкам, які годують груддю.

 

Діти.

Расілез не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років через відсутність даних із безпеки та ефективності.

 

Особливості застосування.

Пацієнтам, які застосовують інші лікарські засоби, що пригнічують ренін-ангіотензинову систему (РАС) та/або особам зі зниженими функціями нирок та/або цукровим діабетом в період застосування аліскірену мають підвищений ризик гіперкаліємії.

Аліскірен слід застосовувати з обережністю пацієнтам із серйозною застійною серцевою недостатністю (функціональний клас III-IV за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської асоціації серця).

У випадку тяжкої та стійкої діареї застосування Расілезу слід припинити.

Ангіоневротичний набряк

Як і у випадку інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, у пацієнтів, які приймали аліскірен, відмічалися випадки ангіоневротичного набряку. У випадку розвитку ангіоневротичного набряку застосування Расілезу слід негайно припинити та вдатися до відповідного лікування, а також контролювати стан пацієнта до повного і стабільного зникнення всіх ознак та симптомів. У випадку ураження язика, голосової щілини або гортані, слід ввести адреналін. Окрім цього потрібно вжити заходів для гарантіі прохідності повітряних шляхів пацієнта.

Пацієнти зі зниженим рівнем натрію та/або гіповолемією

У пацієнтів із вираженою гіповолемією та/або зниженням рівня солей (наприклад у осіб, які застосовують діуретики у високих дозах) після початку терапії Расілезом може розвинутися симптоматична гіпотензія. Стан таких пацієнтів слід або скоригувати до початку терапії Расілезом, або розпочинати лікування під пильним наглядом лікаря.

Ниркова дисфункція

Не проводилося клінічних досліджень застосування Расілезу у пацієнтів із гіпертензією та тяжкою нирковою дисфункцією (креатиніном сироватки ≥ 150 мкмоль/л або 1,70 мг/дл у жінок та ≥ 177 мкмоль/л або 2,00 мг/дл у чоловіків та/або обрахованою швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) < 30 мл/хв), наявністю в анамнезі діалізу, нефротичного синдрому або реноваскулярної гіпертензії. З обережністю слід застосовувати Расілез у пацієнтів із артеріальною гіпертензією та тяжкою нирковою дисфункцією через недостатність інформації про безпеку засобу.

Як і у випадку інших препаратів, що діють на ренін-ангіотензинову систему, слід з обережністю застосовувати аліскірен за наявності станів, що сприяють порушенню функції нирок, таких як гіповолемія (наприклад, внаслідок втрати крові, тяжкої тривалої діареї, тривалого блювання тощо), хвороби серця, печінки або нирок. В постмаркетинговому періоді повідомлялося про випадки гострої ниркової недостатності, що минала після відміни препарата, у пацієнтів групи ризику, які приймали аліскірен. У випадку будь-яких ознак ниркової недостатності застосування аліскірену слід негайно припинити.

Стеноз ниркових артерій

Немає даних клінічних контрольованих досліджень із застосування Расілезу у пацієнтів із уні- або білатеральним стенозом артерій або стенозом артерій єдиної нирки. Однак, як і у випадку інших препаратів, що діють на ренін-ангіотензинову систему, є підвищений ризик ниркової недостатності, в тому числі гострої ниркової недостатності, при застосуванні аліскірену у пацієнтів із стенозом ниркових артерій. Тому таким пацієнтам слід дотримуватися обережності. У випадку ниркової недостатності терапію слід припинити.

Помірні інгібітори P-глікопротеїну

Одночасне застосування 300 мг аліскірену із 200 мг кетоконазолу призводило до  зростання AUC аліскірену на 76%, але очікується, що інгібітори Р-глікопротеїну, такі як кетоконазол, будуть підвищувати тканинні концентрації більше ніж плазмові. Тому слід з обережністю застосовувати аліскірен із помірними інгібіторами Р-глікопротеїну, такими як кетоконазол.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Досліджень здатності препарату впливати на швидкість реакції при керуванні автомобілем та роботі з механізмами не проводилося. Однак, при керуванні автомобілем та роботі з механізмами слід мати на увазі, що застосування будь-яких антигіпертензивних засобів може викликати запаморочення або втому. Расілез чинить незначний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати із механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Клінічно значущих взаємодій Расілезу із лікарськими засобами, що зазвичай застосовуються для лікування гіпертензії або діабету, не встановлено.

В клінічних дослідженнях фармакокінетики були розглянуті такі сполуки: аценокумарол, атенолол, целекоксиб, піоглітазон, алопуринол, ізосорбід-5-мононітрат, раміприл та гідрохлоротиазид. Взаємодії встановлено не було.

Сумісне введення аліскірену з наступними препаратами призводить до зміни від 20 до 30 % пікових концентрацій (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою (AUC) аліскірену: введення з валсартаном призводить до зниження на 28 %, з метформіном – зниження на 28 %, з амлодипіном – підвищення на 29 %, з циметидином – підвищення на 19 %. Сумісне введення аліскірену істотно не впливає на фармакокінетику аторвастатину, валсартану, метформіну або амлодипіну. Тому при сумісному введенні з аліскіреном вищезазначених препаратів не вимагається корекції їх дози.

При одночасному застосуванні аторвастатину AUC та Cmax Расілезу зростали на 50%. Супутнє застосування

Расілез може дещо знижувати біодоступність дигоксину.

За попередніми даними, ірбесартан може знижувати AUC та Cmax Расілезу.

В дослідженнях на тваринах було показано, що P-глікопротеїн є основним визначальним фактором біодоступності Расілезу. Тому індуктори P-глікопротеїну (звіробій, рифампіцин) можуть знижувати біодоступність Расілезу.

Взаємодія із CYP450

Аліскірен не пригнічує ізоферменти CYP450 (CYP1A2, 2C8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A).  Аліскірен не індукує CYP3A4. Тому не очікується, що аліскірен впливатиме на системну експозицію речовин, що інгібують, індукують, або метаболізуються цими ферментами. Аліскірен в мінімальному ступені метаболізується ферментами цитохрому Р450. Тому взаємодії внаслідок пригнічення або індукції ізоферментів CYP450 не очікується. Однак інгібітори CYP3A4 також часто впливають на P-глікопротеїн. Тому можна очікувати підвищеної експозиції аліскірену протягом супутнього застосування інгібіторів CYP3A4, що інгібують також Р-глікопротеїн.

Взаємодія із Р-глікопротеїном

В доклінічних дослідженнях було встановлено, що MDR1/Mdr1a/1b (P-глікопротеїн) є основною системою ефлюксу, задіяною у кишечному всмоктуванні та біліарній екскреції аліскірену. Тому індуктори Р-глікопротеїну (звіробій, рифампіцин) можуть знижувати біодоступність Расілезу. Хоча це не досліджувалося для аліскірену, відомо, що Р-глікопротеїн також контролює захват різних субстратів тканинами та інгібітори Р-глікопротеїну можуть збільшувати співвідношення тканини:плазма. Тому інгібітори Р-глікопротеїну можуть підвищувати тканинні концентрації препарату більше ніж його плазмові рівні. Потенціал міжлікарської взаємодії в місці                  Р-глікопротеїну вірогідно залежатиме від ступеня пригнічення цього транспортеру.

Субстрати або слабкі інгібітори  Р-глікопротеїну

Значної взаємодії із атенололом, дигоксином, амлодипіном або циметидином не відмічалося. При застосуванні із аторвастатином (80 мг) стаціонарні AUC та Cmax аліскірену (300 мг) зростали на 50%.

Помірні інгібітори Р-глікопротеїну

Супутнє застосування кетоконазолу (200 мг) із аліскіреном (300 мг) призводило до збільшення рівня плазмових рівнів аліскірену (AUC та Cmax) на 80%. В доклінінічних дослідженнях було показано, що супутнє застосування аліскірену та кетоконазолу посилює всмоктування аліскірену із ШКТ та знижує його біліарну екскрецію. Очікується, що плазмові рівні аліскірену в присутності кетоконазолу змінюватимуться в тому ж інтервалі, що і при подвоєнні дози аліскірену; в клінічних дослідженнях дози аліскірену до 600 мг, або вдвічі більші за максимальну рекомендовану терапевтичну дозу, переносилися добре. Однак припускається, що при застосуванні інгібіторів Р-глікопротеїну тканинні концентрації зростатимуть більше за плазмові. Тому слід з обережністю застосовувати аліскірен із кетоконазолом або іншими помірними інгібіторами Р-глікопротеїну (ітраконазолом, кларитроміцином, телітроміцином, еритроміцином, аміодароном).

Потужні інгібітори Р-глікопротеїну

В дослідженні взаємодії разових доз у здорових добровольців було показано, що циклоспорин (200 та 600 мг) підвищував Cmax аліскірену (75 мг) приблизно в 2,5 рази, а AUC приблизно в 5 разів. Підвищення може бути більшим при вищих дозах аліскірену. Тому супутнє застосування аліскірену та потужних інгібіторів P-глікопротеїну протипоказано.

Фуросемід

При супутньому застосуванні аліскірену із фуросемідом AUC та Cmax фуросеміду знижувались відповідно на 28% та 49%. Тому рекомендується контролювати ефекти на початку застосування фуросеміду та при корекції його дози, щоб уникнути неповного використання в клінічних ситуаціях при перевантаженні рідиною.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

Як і у випадку інших препаратів, що діють на ренін-ангіотензинову систему, НПЗП можуть знижувати антигіпертензивний ефект аліскірену. В деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (дегідрованих або літніх пацієнтів) супутнє застосування аліскірену із НПЗП може призвести до подальшого погіршення ниркових функцій, в тому числі гострої ниркової недостатності, що зазвичай зворотна. Тому аліскірен у комбінації із НПЗП слід застосовувати з обережністю, особливо у літніх пацієнтів.

Калій та калійзберігаючі діуретики

На підставі досвіду застосування інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків, дієтичних добавок калію, замінників солі, що містять калій, або інших сполук, що можуть вплинути на плазмові рівні калію (наприклад, гепарину) може призвести до підвищення сироваткового рівня калію. Якщо супутня терапія вважається необхідною, лікування слід проводити із обережністю.

Грейпфрутовий сік

Через малу кількість даних не можна виключати можливу взємодію аліскірену із грейпфрутовим соком. Грейпфрутовий сік не слід вживати разом із Расілезом.

Варфарин

Вплив Расілезу на фармакокінетику варфарину не вивчався.

Прийом їжі

Було встановлено, що їжа із високим вмістом жиру значно знижує всмоктування Расілезу.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Аліскірен – це активний непептидний потужний та селективний прямий інгибітор реніну людини.

Пригнічуючи фермент ренін, аліскірен інгібує РАС в момент активації, блокуючи перетворення ангіотензиногену на ангіотензин І та знижуючі рівні ангіотензину І та ангіотензину ІІ. В той час, як інші препарати, що пригнічують РАС (інгібітори АПФ та блокартори рецепторів ангіотензину ІІ), призводять до компенсаторного зростання активності реніну плазми, аліскірен знижує активність плазмового реніну в пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно на 50-80%. Подібне зниження відмічалося при застосуванні аліскірену у комбінації із іншими антигіпертензивними засобами. Клінічне значення різниці впливу на активність реніну плазми наразі невідоме.

Гіпертензія

У пацієнтів із гіпертензією застосування Расілезу 1 раз на добу в дозах 150 мг та 300 мг забезпечувало дозозалежне зниження як систолічного, так і діастолічного тиску, що зберігалося протягом всього 24-годинного інтервалу (сприятливий ефект зберігався і рано вранці); середнє співвідношення пікового відгуку з боку діастоличного тиску до мінімального становило 98% при дозі 300 мг. 85-90% максимального гіпотензивного ефекту спостерігалося через 2 тижні. Гіпотензивний ефект зберігався протягом тривалого лікування та не залежав від віку, статі, індексу маси тіла та етнічного походження. Расілез вивчався в 1864 пацієнтів віком від 65 років та більше і в 426 пацієнтів віком від 75 років та старших.

Дослідження монотерапії Расилезом показали наявність гіпотензивного ефекту, подібного до інших класів антигіпертензивних препаратів, в тому числі інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II. Порівняно із діуретиками (гідрохлортіазидом – ГХТЗ), Расілез в дозі 300 мг знижував систолічний/діастолічний тиск на 17,0/12,3 мм.рт.ст. порівняно до 14,4/10,5 мм.рт.ст. при застосуванні ГХТЗ в дозі 25 мг після 12 тижнів лікування. В пацієнтів із артеріальною гіпертензією та діабетом монотерапія Расілезом була безпечною та ефективною.

Наявні дослідження комбінованої терапії Расілезом з діуретиком гідрохлортіазидом, інгібітором АПФ, блокатором кальцієвих каналів амлодипіном, антагоністом рецепторів ангіотензину II валсартаном та бета-блокатором атенололом. Ці комбінації переносилися добре. При додаванні до гідрохлортіазиду та раміприлу Расілез забезпечував адитивний гіпотензивний ефект. У пацієнтів, у яких не вдавалося досягти належної відповіді при застосуванні блокатора кальцієвих каналів амлодипіну в дозі 5 мг, при додаванні Расілезу 150 мг спостерігався гіпотензивний ефект, подібний до того, що досягається при збільшенні дози амлодипіну до 10 мг, але із меншою частотою набряків (2,1% при застосуванні аліскірену 150 мг/амлодипіну 5 мг порівняно із 11,2% при застосуванні 10 мг амлодипіну). У комбінації із антагоністом рецепторів ангіотензину валсартаном Расілез демонстрував адитивний гіпотензивний ефект в рамках дослідження, спеціально спланованого для вивчення ефекту комбінованої терапії.

В пацієнтів із артеріальною гіпертензією та ожирінням, у яких не вдавалося досягти належної відповіді на ГХТЗ в дозі 25 мг, додавання Расілезу 300 мг забезпечувало додаткове зниження тиску, подібне до того, що викликається додатковим застосуванням ірбесартану 300 мг або амлодипіну 10 мг. У пацієнтів із артеріальною гіпертензією та діабетом Расілез забезпечував додаткове зниження артеріального тиску при додаванні до раміприлу, в той же час при застосуванні комбінації Расілезу та раміприлу частота кашлю була меншою (1,8%) ніж при застосуванні раміприлу (4,7%).

В контрольованих клінічних дослідженнях не відмічалося ознак гіпотензії після першої дози або впливу на частоту пульсу. Надмірна гіпотензія нечасто (0,1%) відмічалася у пацієнтів із неускладненою гіпертензією, які приймали лише Расілез. Гіпотензія також була нечастою (<1%) при застосуванні препарату у комбінації із іншими антигіпертензивними речовинами. При припиненні лікування, артеріальний тиск поступово повертався до початкового рівня протягом кількох тижнів без проявів синдрому відміни з боку артеріального тиску або активності реніну плазми.

У 3-місячному дослідженні за участю 302 пацієнтів із легкою стабільною серцевою недостатністю, кожен із яких отримував стандартне лікування від стабільної серцевої недостатності, додавання Расілезу 150 мг переносилося добре. Рівні натрійуретичного пептиду в групі Расілезу були на 25% нижчі ніж у групі плацебо. Клінічна значущість цього зниження однак невідома.

В 6-місячному дослідженні за участю 599 пацієнтів із гіпертензією, цукровим діабетом типу 2 та нефропатією, кожен із яких отримував лосартан 100 мг та оптимізовану антигіпертензивну фонову терапію, при до додаванні Расілезу 300 мг співвідношення альбуміну: креатиніну сечі (САКС) знижувалося на 20% порівняно із групою плацебо, тобто із 58 мг/ммоль до 46 мг/ммоль. Пропорція пацієнтів зі зниженням САКС у кінцевій точці щонайменше на 50% від вихідного рівня становила 24,7% у групі Расілезу та 12,5% у групі плацебо. Клінічна значущість зниження САКС не встановлена за відсутності впливу на кров'яний тиск. Расілез не впливав на сироваткові концентрації креатиніну, але призводив до більшої частоти (4,2% порівняно із 1,9% у групі плацебо) концентрацій сироваткового калію ≥ 6,0 ммоль/л, хоча і не статистично значущої.

Сприятливий вплив Расілезу на смертність та серцево-судинну захворюваність, а також ураження органів-мішеней на даний час не відомий.

Електрофізіологія серця

В рандомізованому подвійному сліпому плацебо- та активно-контрольованому дослідженні із застосуванням стандартної електрокардіографії та електрокардіографії за Холтером впливу на інтервал QT відмічено не було.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після перорального всмоктування пікові концентрації аліскірену досягаються через 1-3 години. Абсолютна біодоступність аліскірену становить приблизно 2-3%. Їжа із високим вмістом жирів знижує Cmax на 85%, а AUC на 70%. Стаціонарні концентрації в плазмі досягаються через 5-7 днів після застосування раз на добу; стаціонарні рівні препарату приблизно в 2 рази більше ніж ті, що досягаються після початкової дози.

Розподіл

Після внутрішньовенного введення середній об'єм розподілу в стаціонарному стані становить приблизно 135 літрів, що вказує на те, що аліскірен добре розподіляється у позасудинному просторі. Зв'язування аліскірену із протеїнами плазми крові помірне (47-51%) та не залежить від концентрації.

Метаболізм та виведення

Середній період напіввиведення становить близько 40 годин (коливається від 34 до 41 години). Аліскірен переважно виводиться у вигляді незміненої сполуки із калом (78%). Приблизно 1,4% загальної дози метаболізується. Фермент, відповідальний за цей метаболізм, - це CYP3A4. Після перорального застосування приблизно 0,6% від дози визначається у сечі. Після внутрішньовенного застосування середній плазмовий кліренс становить близько 9 л/год.

Лінійнійсть/нелінійність

Експозиції до аліскірену зростали більше ніж пропорційно до збільшення дози. Після разової дози в інтервалі від 75 мг до 600 мг 2-кратне збільшення дози супроводжувалося зростанням  AUC та Cmax в ~2,3 та 2,6 рази відповідно. В стаціонарному стані нелінійність може бути більш вираженою. Механізм, відповідальний за відхилення від лінійності, не встановлений. Можливо це пояснюється насиченням транспортерів в місці всмоктування або у гепатобіліарному шляху виведення.

Характеристики у пацієнтів

Аліскірен - це ефективний антигіпертензивний засіб для застосування раз на добу у дорослих пацієнтів, незалежно від статі, віку, індексу маси тіла та етнічного походження.

AUC у літніх (>65 років) пацієнтів на 50% вище ніж у молодих. Стать, вага та етнічне походження не чинили клінічного значущого впливу на фармакокінетику аліскірену.

Фармакокінетика аліскірену розглядалася у пацієнтів із різним ступенем ниркової недостатності. Відносні  AUC та Cmax аліскірену у пацієнтів із нирковою недостатністю були в 0,8-2 рази більше ніж у здорових добровольців після застосування разової дози та у стаціонарному стані. Ці відмічені зміни однак не корелювали із тяжкістю ниркової дисфункції. Корекція початкової дози Расілезу у пацієнтів із нирковою дисфункцією від легкої до тяжкої не потрібна, однак застосовувати препарат у хворих із тяжкою нирковою дисфункцією слід з обережністю.

Фармакокінетика аліскірену у пацієнтів із печінковою дисфункцією від легкого до тяжкого ступеня значним чином не змінювалася. Відповідно, корекція початкової дози аліскірену у пацієнтів із печінковою дисфункцією від легкої до тяжкої не потрібна.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

150 мг: світло-рожеві двоопуклі круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, із написом “IL” з одного боку та “NVR” з іншого;

300 мг: світло-червоні двоопуклі овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, із написом “IU” з одного боку та “NVR” з іншого.

 

Термін придатності.

2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 ºС в оригінальній упаковці, в захищеному від вологи, недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 14 або 28 таблеток в упаковці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.  Новартіс Фарма Штейн АГ, Швейцарія.

 

Місцезнаходження.