СІАЛІС®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Ліллі дель Карібе Інк./Ліллі С.А. (пакувальник), Пуерто-Ріко (США)/Іспанія

Міжнародна непатентована назва: Tadalafil

АТ код: G04BE08

Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, по 20 мг № 1, № 2 (2х1), № 4 (4х1), № 8 (8х1) у блістерах у коробці

Діючі речовини: 1 таблетка містить: 20 мг тадалафілу

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, кроскармелози натрієва сіль, гідроксипропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, гіпромелоза, триацетин, титану діоксид (Е171), заліза оксид жовтий (Е172), тальк

Фармакотерапевтична група: Препарати, які стимулюють переважно функції спинного мозку

Показання: Лікування еректильної дисфункції у дорослих чоловіків.
Препарат ефективний за наявності сексуальної стимуляції.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/7881/01/01



І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

C І А Л І СÒ

(CIALIS Ò)

 

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить 20 мг тадалафілу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, суміш барвників Опадрі ІІ жовтий, тальк.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування порушень ерекції.

Код АТС G04B E08.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування еректильної дисфункції у дорослих чоловіків.

Препарат ефективний за наявності сексуальної стимуляції.

 

Протипоказання. Тадалафіл протипоказано пацієнтам, які застосовують органічні нітрати у будь-якій лікарській формі.

Тадалафіл не повинен використовуватися пацієнтами з підвищеною чутливістю до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента препарату.

СіалісÒ протипоказаний пацієнтам, що втратили зір на одному оці через НАПІОН, незважаючи на те, чи пов’язане це із попереднім вживанням інгібіторів ФДЕ-5.

СіалісÒ не можна застосовувати пацієнтам віком до18 років.

Препарати для лікування еректильної дисфункції, включаючи СіалісÒ, не слід застосовувати чоловікам із серцевими захворюваннями, для яких сексуальна активність є небажаною. Лікарі повинні зважати на потенційний серцевий ризик сексуальної активності для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які вони вже мають. Групи пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які не були включені до клінічних досліджень, а тому їм не слід застосовувати тадалафіл:

- пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів;

- пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає під час статевих актів;

- пацієнти із серцевою недостатністю, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця, протягом останніх 6 місяців;

- пацієнти з неконтрольованими аритміями, артеріальною гіпотензією (<90/50 мм Hg) чи неконтрольованою гіпертензією;

- пацієнти після інсульту, що стався протягом останніх 6 місяців.

 

Спосіб застосування та дози. Для перорального застосування.

Дорослі чоловіки. Рекомендована доза становить 20 мг перед передбачуваною сексуальною активністю, незалежно від прийому їжі. Препарат можна приймати за 16 хв перед сексуальною активністю. Ефективність тадалафілу може зберігатися до 36 годин після прийому дози.

Максимальна рекомендована частота прийому – один раз на день.

Чоловіки літнього віку. Корекція дози не потрібна.

Чоловіки, що мають ниркову недостатність. Корекція дози не потрібна для пацієнтів із слабкою та помірною нирковою недостатністю. Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю максимально рекомендована доза становить 10 мг.

Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю не рекомендований СіалісÒ в дозуванні «Once a day».

Чоловіки, що мають печінкову недостатність. Рекомендована доза СіалісуÒ становить 10 мг перед передбачуваною сексуальною активністю і не залежить від прийому їжі. З огляду на те, що немає даних про призначення СіалісуÒ пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П’ю), пацієнтам цієї групи СіалісÒ призначають з обережністю.

 

Побічні реакції. Небажаними ефектами, про які повідомлялося найчастіше, є головний біль та диспепсія (≥10%).

Нижченаведена таблиця містить дані стосовно побічних реакцій, що спостерігалися в ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень та постмаркетингових досліджень.

 

1 - більшість пацієнтів, у яких спостерігалися такі побічні реакції, раніше мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи;

2 – про раптове зниження або втрату слуху повідомлялось у незначній кількості випадків, усі вони пов’язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ 5, у тому числі тадалафіл;

3 – побічні реакції із постмаркетингових досліджень, які не спостерігалися в ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень.

Окремі побічні реакції. Повідомлялось про трохи вищу частоту ЕКГ аномалій, в першу чергу, про синусову брадикардію, у пацієнтів, які отримували тадалафіл 1 раз на добу порівняно з пацієнтами, що приймали плацебо. Більшість даних ЕКГ аномалій не були пов’язані із проявом побічних реакцій.

 

Передозування. Симптоми. При одноразовому застосуванні здоровими суб’єктами тадалафілу в дозі до 500 мг і при багаторазовому застосуванні тадалафілу пацієнтами з еректильною дисфункцією до 100 мг на добу небажані ефекти були аналогічні тим, що спостерігалися при застосуванні менших доз препарату.

Лікування. У випадку передозування, якщо треба, слід застосовувати стандартну симптоматичну терапію. На елімінацію тадалафілу гемодіаліз впливав неістотно.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. СіалісÒ не показаний для застосування  жінкам. Дані досліджень щодо застосування тадалафілу вагітним жінкам обмежені.

 

Діти. Застосування препарату не рекомендоване особам до 18 років.

 

Особливості застосування.

Застереження.

Оцінка еректильної дисфункції повинна включати визначення потенційних першопричин та ідентифікацію доцільного курсу лікування після відповідного медичного визначення.

Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повинні зважати на стан серцево-судинної системи своїх пацієнтів, оскільки існує певний ступінь серцевого ризику, асоційований із сексуальною активністю.  Невідомо, чи є ефективним СіалісÒ для пацієнтів, які перенесли операцію на тазових кістках або радикальну простатектомію без збереження нервів.

Повідомлялося про випадки погіршення зору та НАПІОН під час застосування СіалісуÒ та інших інгібіторів ФДЕ-5. Лікар повинен попередити пацієнта про необхідність припинення застосування тадалафілу та звернення за медичною допомогою у разі раптової втрати зору. Лікар повинен також попередити пацієнта, який вже зазнавав НАПІОН, про збільшений ризик НАПІОН.

Пацієнтам, у яких виникають ерекції, що тривають 4 години або більше, слід вказати на необхідність негайно звертатися за медичною допомогою. Якщо не буде негайно проведено лікування пріапізму, то це може призвести до ушкодження тканин статевого члена та довгострокової втрати потенції.

Треба з обережністю призначати СіалісÒ пацієнтам, які мають стани, що можуть створювати схильність до пріапізму (такі як серпоподібноклітинна анемія, мієломна хвороба чи лейкемія), чи пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні).

Дані щодо безпеки застосування разової дози СіалісуÒ пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П’ью) обмежені. При призначенні СіалісуÒ таким пацієнтам необхідна ретельна оцінка лікарем співвідношення факторів «переваги/ризик».

Необхідно з обережністю призначати СіалісÒ пацієнтам, які приймають a-1 блокатори, тому що у деяких хворих одночасний прийом цих препаратів може призвести до симптоматичної гіпотензії. Не рекомендується комбіноване застосування тадалафілу та доксазозину.

Необхідно з обережністю призначати СіалісÒ пацієнтам, які отримують лікування сильними інгібіторами CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин), оскільки при спільному застосуванні із тадалафілом спостерігається збільшення концентрації (площі під кривою “концентрація - час” (AUC) тадалафілу.

Безпека та ефективність застосування СіалісуÒ в комбінації з іншими інгібіторами  ФДЕ-5 або іншими засобами для лікування еректильної дисфункції не досліджувались, тому необхідно інформувати пацієнтів не приймати СіалісÒ у подібних комбінаціях.

Як і інші інгібітори ФДЕ 5, тадалафіл має системні властивості щодо розширення судин, що може привести до транзиторного зниження артеріального тиску. Перш ніж призначити СіалісÒ, лікар повинен оцінити, чи можуть хворі з серцево-судиними захворюваннями бути схильними до несприятливих вазодиляторних ефектів.

СіалісÒ не слід призначати пацієнтам із рідкісними  спадковими хворобами непереносимості галактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції та дефіцитом лактази Лаппа через вміст моногідрату лактози.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Дослідження впливу СіалісуÒ на здатність керувати машинами та механізмами не  проводилось. Хоча частота повідомлень про явища запаморочення у ході клінічних досліджень із застосуванням плацебо та у ході клінічних досліджень із застосуванням тадалафілу була подібна, пацієнти повинні знати, як впливає на них СіалісÒ, перш ніж керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Не очікується, що тадалафіл буде спричиняти клінічно значуще інгібування чи індукування кліренсу лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоформи CYP450, включаючи CYP3A4, CYP1A2, CYP2D6, CYP2C19, CYP2Е1 та CYP2С9.

Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 – кетоконазол (400 мг на день) збільшує площу під кривою “концентрація - час” (AUC) однієї дози тадалафілу (20 мг) на 312 % і Сmax на 22 % , і кетаконазол (200 мг щоденно) збільшує AUC однієї дози тадалафілу (10 мг)  на 107 % і Сmax на 15 % щодо значень AUC і Сmax для одного тадалафілу.

Ритонавір (200 мг двічі на день), інгібітор CYP3A4, 2С9, 2С19 та 2D6, збільшує AUC однієї дози тадалафілу на 124 %, не змінюючи Сmax. Хоча специфічні взаємодії не були досліджені, можна очікувати, що інші інгібітори протеази, такі як саквінавір та інші інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол, та грейпфрутовий сік будуть підвищувати концентрацію тадалафілу в плазмі.

Селективний індуктор CYP3A4 рифампіцин (600 мг на день) – знижує величину AUC однієї дози тадалафілу  на 88 % і Сmax на 46 % порівняно зі значеннями AUC і Сmax для одного лише тадалафілу (10 мг). Можна припустити, що подібне зниження концентрації призведе до зниження ефективності тадалафілу. Можна очікувати, що супутнє введення інших індукторів CYP3A4, таких як фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін, також знижуватиме концентрацію тадалафілу в плазмі.

Антигипертензивні препарати. Тадалафіл має системні вазодиляторні властивості, що може збільшувати гіпотензивні ефекти антигіпертензивних препаратів (блокатори кальцієвих каналів, інгібітори АПФ, блокатори β-адренорецепторів, тіазидні діуретики та блокатори рецепторів ангіотензину II, самостійно та в комбінації з тіазидними діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами β-адренорецепторів та/або блокаторами α-адренорецепторів). Крім того, у хворих з важкоконтрольованою гіпертензією, які приймають декілька гіпотензивних препаратів (до чотирьох), спостерігалось більше зниження кров’яного тиску. У більшості хворих зниження тиску не супроводжувалось гіпотензивними симптомами. Необхідно давати відповідні рекомендації пацієнтам, які лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та СіалісомÒ.

Альфа-адреноблокатори. Істотного зниження артеріального тиску не спостерігалось у пацієнтів, які приймали СіалісÒ і селективний альфа-1А-блокатор-тамсулозин.

При призначенні тадалафілу здоровим добровольцям, які приймали альфа-1-блокатор –доксазозин (4-8 мг на день), спостерігалось значне посилення гіпотензивного ефекту. Ефект триває до 12 годин та може бути симптоматичним, включаючи втрату свідомості. Застосування даної комбінації не рекомендоване.

Кількість пацієнтів з потенційним клінічно істотним зниженням артеріального тиску була вища при прийомі комбінації препаратів. У деяких пацієнтів спостерігалось запаморочення.

Алкоголь. Тадалафіл не впливав на концентрацію алкоголю, а алкоголь не впливав на концентрацію тадалафілу. На фоні високих доз алкоголю (0,7 г/кг) додатковий прийом тадалафілу не приводив до статистично значимого зниження артеріального тиску. У деяких пацієнтів спостерігалось постуральне запаморочення і ортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу на фоні нижчих доз алкоголю (0,6 г/кг) не спричиняв гіпотензію, а запаморочення спостерігалось з тією ж частотою, що і при прийомі одного алкоголю.

Н2-антагоністи. Збільшення шлункової рН після прийому нізатидину не мало клінічно значущого ефекту на фармакокінетику тадалафілу.

Антациди (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид). Сумісний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) з тадалафілом знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни експозиції (AUC) тадалафілу.

Аспірин. Тадалафіл не потенціював збільшення часу кровотечі, спричиненого аспірином.

Варфарин. Тадалафіл не мав клінічно істотного ефекту на експозицію (AUC) S-варфарину чи R-варфарину, а також не мав впливу на протромбіновий час, індукований варфарином.

Теофілін. При прийомі тадалафілу (10 мг) з теофіліном не спостерігалося ніякої фармакокінетичної взаємодії. Єдиним незначним фармакодинамічним ефектом було підвищення серцевого ритму. Необхідно мати на увазі виникнення даного  ефекту при спільному застосуванні тадалафілу та теофіліну, незважаючи на те що він не має клінічної значущості.

Етинілестрадіол. Тадалафіл підвищував біодоступність оральних лікарських форм з етинілестрадіолом. Подібне збільшення біодоступності можна очікувати при спільному застосуванні з тербуталіном, хоча клінічні наслідки подібної комбінації невідомі.

Специфічні дослідження взаємодії тадалафілу із протидіабетичними лікарськими засобами не проводились.

 

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5). Коли сексуальна стимуляція спричиняє локальне вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ в печеристому тілі. Це приводить до релаксації гладких м’язів і припливу крові до тканин статевого члена, створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.

Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ 5. ФДЕ 5 є ферментом, який був знайдений у гладких м’язах печеристого тіла, судинних і вісцеральних гладких м’язах, скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 є сильнішим, ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ 1, ФДЕ 2 ФДЕ 4 і ФДЕ 7, що є наявними у серці, мозку, кров’яних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3, що є ферментом, наявним у серці та кров’яних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 є важливою тому, що ФДЕ 3 є ферментом, який відіграє певну роль у скороченні серцевого м’яза. Крім того, тадалафіл приблизно у 700 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 6, що є ферментом, наявним у сітківці і відповідальним за фототрансдукцію. Тадалафіл також у 9 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 8,- ФДЕ 9 і ФДЕ 10, а також у14 разів потужніший щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ 11. Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти ФДЕ 8 через ФДЕ 11 не висвітлювались.

Тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (синій/зелений), що пояснюється низькою спорідненістю тадалафілу щодо ФДЕ 6 порівняно з ФДЕ 5. Крім того, не спостерігається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск і розмір зіниці.

СіалісÒ, уведений здоровим суб’єктам, не має істотної різниці порівняно з плацебо за показниками систолічного та діастолічного кров’яного тиску у лежачому положенні (середнє максимальне зниження 1,6/0,8 мм рт. ст., відповідно), систолічного та діастолічного кров’яного тиску стоячи (середнє максимальне зниження 0,2/4,6 мм рт. ст., відповідно) та істотної зміни частоти серцевих скорочень.

Плацебоконтрольоване дослідження показало, що прийом тадалафілу протягом 6 місяців, не виявило клінічно значущого впливу на характеристики сперми. У чоловіків тадалафіл не впливав на рівень тестостерону, лютенізуючого чи фолікулостимулюючого  гормону в крові.

Препарат діє протягом 36 год. Ефект проявляється вже через 16 хв після прийому дози за наявності сексуального збудження.

Фармакокінетика. Всмоктування.Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація в плазмі (Смакс) досягається в середньому через 2 год після прийому.

Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від прийому їжі; таким чином, СіалісÒ можна приймати з їжею чи без неї. Час прийому таблетки (ранок проти вечора) не мав клінічно значущого ефекту на швидкість і ступінь всмоктування.

Розподіл. Середній об’єм розподілу становить приблизно 63 л. При терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу в плазмі зв’язано з протеїнами.

Менше 0,0005% уведеної дози було виявлено в спермі здорових суб’єктів.

Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізується ізоформою 3А4 цитохрому Р450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активність відносно ФДЕ 5 у 13 000 разів менше, ніж тадалафіл. Таким чином, очікується, що метаболіт не буде виявляти клінічної активності у концентраціях, що спостерігаються.

Виведення. Середній період напіввиведення становить 17,5 год у здорових суб’єктів. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, більшою мірою з фекаліями (приблизно 61 % дози) і в меншою - із сечею (майже 36 % дози).   Окремі групи населення.  Особи похилого віку. Здорові суб’єкти похилого віку (65 років або старше) мали нижчі значення кліренсу тадалафілу при прийомі внутрішньо, що приводило до підвищення на 25 % експозиції (AUC) порівняню зі здоровими суб’єктами віком 19- 45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози.   Ниркова недостатність. У суб’єктів з нирковою недостатністю, включаючи хворих на гемодіалізі, експозиція тадалафілу AUC була вищою, ніж у здорових чоловіків. Печінкова недостатність. Експозиція тадалафілу (AUC) у суб’єктів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю є порівнянною з експозицією у здорових суб’єктів. Не має даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.    Пацієнти, хворі на діабет. Експозиція тадалафілу (AUC) у хворих на діабет була приблизно на 19 % нижче, ніж значення AUC для здорових суб’єктів. Ця різниця в експозиції не потребує регулювання дози.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Таблетки жовтого кольору та мигдалеподібної форми з написом “С 20” з одного боку.

 

Несумісність. Тадалафіл протипоказано пацієнтам, які застосовують органічні нітрати у будь-якій лікарській формі.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі нижче 30° С в оригінальній упаковці.

 

Упаковка. По 1, 2, 4 чи 8 таблеток по 20 мг у блістерних упаковках у картонних пачках.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Ліллі дель Карібе Інк.

 

Місцезнаходження. 16,5 КМ 65 Інфантрі Роад, Кароліна, 0985 Пуерто Ріко.