ЗИПРЕКСА®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Ліллі С.А. (пакування)/Ліллі дель Карібе Інк., Іспанія/Пуерто-Ріко

Міжнародна непатентована назва: Olanzapine

АТ код: N05AH03

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг № 28 (7х4) у блістерах в картонній упаковці

Діючі речовини: 1 таблетка містить 10 мг оланзапіну

Допоміжні речовини: ядро таблетки: лактози моногідрат, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон;
оболонка таблетки: метилгідропропілцелюлоза, суміш барвників біла (гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид Е 171, макрогол, полісорбат 80), віск карнаубський, барвник харчовий блакитний (шелак, макрогол, пропіленгліколь, індигокармін Е 132)

Фармакотерапевтична група: Нейролептики

Показання: Показання. Оланзапін показаний для лікування шизофренії.
Оланзапін ефективний для підтримання досягнутого клінічного ефекту під час тривалої терапії у пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на початкову терапію.
Оланзапін показаний для лікування маніакальних епізодів помірного та тяжкого ступеня.
Оланзапін показаний для профілактики повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами, у яких було отримано позитивну відповідь при лікуванні Оланзапіном манії.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/7871/01/02



І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ЗИПРЕКСАâ

(ZYPREXAâ)

 

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг оланзапіну;

допоміжні речовини:

ядро таблетки: лактози моногідрат, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон;

оболонка таблетки: метилгідропропілцелюлоза, суміш барвників біла (гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид Е 171, макрогол, полісорбат 80), віск карнаубський, барвник харчовий блакитний (шелак, макрогол, пропіленгліколь, індигокармін Е 132).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A H03.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Оланзапін показаний для лікування шизофренії.

Оланзапін ефективний для підтримання досягнутого клінічного ефекту під час тривалої терапії у пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на початкову терапію.

Оланзапін показаний для лікування маніакальних епізодів помірного та тяжкого ступеня.

Оланзапін показаний для профілактики повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами, у яких було отримано позитивну відповідь при лікуванні Оланзапіном манії.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; відомий ризик закритокутової глаукоми.

 

Спосіб застосування та дози. Шизофренія та подібні розлади. Рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг один раз на день.

Маніакальні епізоди. Рекомендована початкова доза оланзапіну як монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу у комбінації з літієм чи вальпроатом.

Підтримуюча терапія біполярного розладу. Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Пацієнти, які отримували оланзапін для лікування гострих маніакальних, повинні спочатку продовжити підтримуючу терапію біполярного розладу в тій самій дозі. За умови розвитку нового маніакального, депресивного або змішаного епізоду лікування необхідно продовжувати (за необхідності оптимізувавши дозу) разом із підтримуючою терапією для лікування симптомів порушення настрою, якщо є клінічна необхідність.

Лікування шизофренії, маніакальних епізодів та попередження рецидивів біполярного розладу. Щоденну дозу визначають на підставі клінічного статусу в діапазоні від 5 до 20 мг на добу. Збільшення рекомендованої початкової дози проводять з інтервалами не менше 24 годин лише після клінічного обстеження. Застосовують незалежно від прийому їжі, оскільки вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. При відміні препарату завершення терапії повинно проводитись поступово.

Загальні дані щодо перорального застосування в окремих групах пацієнтів. Меншу початкову дозу (5 мг на день) можна призначати пацієнтам літнього віку або пацієнтам за наявності інших клінічних факторів. Початкову дозу 5 мг можна також призначати пацієнтам з тяжкою нирковою або помірною печінковою недостатністю. Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам з комбінацією факторів (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до паління), які можуть знижувати метаболізм оланзапіну. 

 

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями, пов’язаними із застосуванням оланзапіну в клінічних дослідженнях, були такі: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівнів пролактину, холестеролу (холестерину), глюкози та тригліцеридів у крові, глюкозурія, підвищення апетиту, головокружіння, акатазія, паркінсонізм, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення печінкових трансаміназ, висипання, астенія. стомлюваність та набряки.

У наведеній нижче таблиці підсумовано основні побічні реакції та їх частоту, визначені у ході  клінічних досліджень та/або на основі постмаркетингового досвіду:

Додаткова інформація про застосування в окремих групах пацієнтів.

Дуже поширені (≥ 10 %) небажані ефекти, пов’язані із застосуванням оланзапіну в ході клінічних досліджень за участі пацієнтів літнього віку із психозами, пов’язаними з деменцією – порушення ходи та падіння, поширені (<10 % і ³1 %) небажані явища – нетримання сечі, підвищена температура тіла, еритема, зорові галюцинації, пневмонія.

 

Передозування. Симптоми. Дуже поширені (>10 % випадків) – тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості, можлива кома.

Іншими значними ускладненнями передозування є делірій, судоми, кома, можливість нейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (< 2 % випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Летальні наслідки відмічалися при гострому передозуванні на рівні 450 мг, але були й випадки виживання після гострого передозування у 2 г.

Лікування. Специфічний антидот оланзапіну відсутній. Не рекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Було виявлено, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60 %.

Відповідно до клінічних проявів слід налагодити симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та циркуляторної недостатності, а також підтримання дихання. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може погіршити прояви гіпотонії.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Оскільки існуючий досвід лікування людей оланзапіном обмежений, оланзапін під час вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли очікувані результати виправдовують можливий ризик для плода.

Повідомлялося про поодинокі випадки розвитку тремору, гіпертонії, летаргії та сонливості у немовлят, народжених жінками, які застосовували препарат в третій триместр вагітності.

При дослідженні здорових жінок, які годували груддю, оланзапін було виявлено у грудному молоці. Пацієнткам не рекомендується годувати немовлят груддю, якщо вони приймають оланзапін.

 

Діти. Вплив оланзапіну на дітей віком до 18 років не вивчався, тому препарат застосовують тільки дорослим.

Особливі заходи безпеки.

Досвід щодо безпеки застосування пацієнтам із психозом, пов’язаним з деменцією та/або розладами поведінки. Застосування оланзапіну не рекомендовано  пацієнтам із психозом, пов’язаним із деменцією та/або розладами поведінки, через підвищення смертності та ризику цереброваскулярних порушень.

Досвід щодо безпеки застосування пацієнтам із хворобою Паркінсона. Не рекомендовано застосування оланзапіну в терапії психозів, що асоційовані з агоністами допаміну.

Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС). НЗС, потенційно фатальний симптомокомплекс, було описано у зв’язку з антипсихотичними препаратами, включаючи оланзапін. Клінічними проявами НЗС є гіперпірексія, м’язова ригідність, втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, підвищене потовиділення та серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень креатинінфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічний прояв НЗС або наявність гіпертермії без клінічного прояву НЗС потребує негайної відміни всіх антипсихотичних засобів, включаючи оланзапін.

Гіперглікемія і цукровий діабет. Відзначається більша розповсюдженість цукрового діабету у хворих на шизофренію. Як і при прийманні інших антипсихотичних лікарських засобів, повідомлялося про гіперглікемію, діабет, погіршення перебігу вже існуючого цукрового діабету, кетоацидоз, діабетичну кому. Рекомендовано проводити відповідний клінічний моніторинг у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку діабету.

Ліпіди. Небажані зміни рівнів ліпідів можуть спостерігаться у пацієнтів, які лікуються оланзапіном. Рекомендовано проводити клінічний моніторинг.

Антихолінергічна активність. У ході клінічних досліджень виявлено низьку частоту антихолінергічних явищ. Однак через обмеження клінічного досвіду щодо застосування оланзапіну в пацієнтів із супутніми захворюваннями, слід бути обережними при призначенні пацієнтам із гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю, або подібними станами. Показники печінкової функції. При застосуванні оланзапіну можливі транзиторні, асимптоматичні підйоми рівня печінкових трансаміназ АЛТ та АСТ, особливо на початку лікування. У випадку підвищення АЛТ і/або АСТ протягом лікування необхідний подальший нагляд та узгодження зниження дози.

Нейтропенія. Оланзапін необхідно призначати з обережністю пацієнтам зі зниженим рівнем нейтрофілів та/або лейкоцитів; пацієнтам, які приймають лікарські засоби, що здатні викликати нейтропенію; пацієнтам, які мають в анамнезі явища мієлотоксичності або мієлодепресії, пов’язані із прийомом лікарських засобів; пацієнтам із мієлосупресією, спричиненою супутніми захворюваннями, радіаційною або хіміотерапією; пацієнтам зі станами, що супроводжуються гіпереозинофілією або із мієлопроліферативними захворюваннями. Нейтропенія є частим побічним ефектом при спільному застосуванні вальпроату та оланзапіну.

Припинення терапії. При різкому припиненні терапії рідко повідомлялося про гострі симптоми, зокрема надмірне потовиділення, безсоння, тремор, роздратованість, нудоту або блювання.

QT-інтервал. Призначається з обережністю разом з ЛЗ, що подовжують інтервал QT, пацієнтам з гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагніємією, синдромом вродженого подовженого інтервалу QT, вродженою серцевою недостатністю, людям похилого віку.

Тромбоемболія. Причинно-наслідкового зв’язку між випадками венозної тромбоемболії у хворих та прийомом оланзапіну не виявлено.

Загальна дія на ЦНС. Враховуючи переважний вплив оланзапіну на ЦНС, необхідно використовувати додаткові застережні заходи при прийомі оланзапіну в поєднанні з іншими препаратами центральної дії, включаючи вживання алкоголю.

Напади. Оланзапін необхідно обережно застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або чутливими до факторів, що знижують пороги нападів. Існують відомості про поодинокі випадки нападів у таких пацієнтів при лікуванні оланзапіном.

Пізня дискінезія. Через великий ризик пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта ознак чи симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть погіршувати стан або навіть з’являтися після припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія. Повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії у людей літнього віку в ході клінічних досліджень.

Раптова серцева смерть. Відповідно до ретроспективного обсерваційного когортного дослідження, ризик раптової серцевої смерті підвищувався майже вдвічі порівняно з пацієнтами, які не застосовували препарат. Ризик при застосуванні оланзапіну відповідає такому при застосуванні атипових антипсихотичних засобів, що були включені до об’єднаного аналізу.

Лактоза. Таблетки Зипрекса® містять лактозу, тому їх не можна призначати хворим, що мають спадкову непереносимість лактози, дефіцит лактази (The Lapp lactose deficiency )або синдром мальабсорбції.

Допамінергічний антагонізм. Оланзапін in vitro виявляє антагонізм до допаміну та теоретично може протидіяти ефектам леводопи та агоністам допаміну, так само як інші антипсихотичні засоби.

Маса тіла. У ході клінічних досліджень підвищення маси тіла спостерігалось у пацієнтів, які приймали оланзапін (порівняно з групою плацебо). Під час довготривалих досліджень (до 48 тижнів) величина збільшення маси тіла і відсоткове співвідношення пацієнтів, які лікувалися оланзапіном і мали клінічні підтвердження збільшення маси тіла, були більшими, ніж під час короткотермінових досліджень. Відсоток пацієнтів із підвищенням на ≥ 25 % маси тіла з довготривалим проявом був досить високим (≥ 10 %).

Глюкоза. У ході клінічних досліджень (до 52 тижнів) оланзапін спричиняв більші зміни рівня глюкози порівняно з плацебо. Різниця у змінах значень між оланзапіном та плацебо була більшою у пацієнтів із симптомами дизрегуляції глюкози в анамнезі (включаючи пацієнтів з цукровим діабетом або пацієнтів із проявами гіперглікемії). У цих пацієнтів спостерігалося значне підвищення HbA1с порівняно з групою плацебо.

Відсоткове співвідношення пацієнтів, у яких змінився рівень глюкози з нормального або граничного до високого, постійно збільшувалося.

В аналізах пацієнтів, які пройшли 9–12-місячну терапію оланзапіном, підвищений рівень глюкози у крові знижувався через 6 місяців.

Ліпіди. У ході клінічних досліджень, що тривали більше 12 тижнів, у пацієнтів, які приймали оланзапін, спостерігалося підвищення рівня загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності і тригліцеридів порівняно з групою плацебо.

Значне підвищення рівня ліпідів (загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів) спостерігалося частіше у пацієнтів без порушення обміну ліпідів в анамнезі.

Не спостерігалося статистично підтверджених відмінностей підвищення ліпопротеїдів високої щільності між пацієнтами, які приймали оланзапін, та пацієнтами, які приймали плацебо.

Кількісне співвідношення пацієнтів, у яких змінився рівень загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності або тригліцеридів з нормального або граничного рівня до високого або змінився рівень ліпопротеїдів високої щільності з нормального або граничного до низького, було більше у довготривалих дослідженнях (не менше 48 тижнів) порівняно з короткотерміновими дослідженнями. В аналізах пацієнтів, які пройшли 12-місячну терапію, рівень загального холестерину не зростав після 4-6 місяців.

Пролактин. У ході клінічних досліджень (до 12 місяців) визначено, що концентрація пролактину у плазмі крові збільшилася у 30 % пацієнтів, які застосовували оланзапін, порівняно з 10,5 % від кількості пацієнтів, які приймали плацебо. У більшості пацієнтів це підвищення було помірним.

У пацієнтів із шизофренією менструальні порушення, пов’язані із підвищеннями рівня пролактину, спостерігалися часто (від < 10 % до ≥ 1 %), тоді як небажані явища з боку статевої функції та молочної залози спостерігалися нечасто (від < 1 % до ≥ 0,1 %). У пацієнтів, які лікувалися від інших психічних захворювань (біполярна депресія, психотична депресія, граничне порушення особистості та біполярна манія), небажані явища з боку статевої функції, пов’язані з підвищенням концентрації пролактину, спостерігалися часто (від < 10 % до ≥ 1 %), тоді як небажані явища, пов’язані з менструальними порушеннями та побічні реакції з боку молочної залози, спостерігалися нечасто (від < 1 % до ≥ 0,1 %).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Оскільки оланзапін може спричинити сонливість та запаморочення, пацієнтів слід попередити про небезпеку, пов’язану з експлуатацією машин, включаючи автотранспортні засоби.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. На метаболізм оланзапіну можуть впливати інгібітори чи індуктори ізоформ цитохрому Р450, особливо активність CYP1A2. Паління або призначення карбамазепіну підвищували метаболізм оланзапіну. Відомі інгібітори активності CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапіну. Інгібування метаболізму оланзапіну не відзначалося при застосуванні препарату з іміпраміном (CYP2D6), варфарином (CYP2C19), теофіліном (CYP1A2) або діазепамом (CYP3A4, CYP2C19). Не було відзначено взаємодії оланзапіну при призначенні з літієм або біпериденом. При застосуванні етанолу разом з оланзапіном можуть траплятися додаткові фармакологічні впливи, такі як підвищена седація. Флуоксетин, разова доза антацидів, що містять алюміній та магній, або циметидину не впливали на пероральну біодоступність оланзапіну. Додаткове призначення активованого вугілля знижувало пероральну біодоступність оланзапіну на 50–60 %. Флуоксамін, інгібітор CYP1A2, знижує метаболізм оланзапіну Це призводить до середнього зростання Cmax після флуоксаміну: на 54 % серед жінок, які не палять, та на 77 % серед чоловіків, які палять. Середнє зростання AUC оланзапіну становить 52 % та 108 % відповідно. Для пацієнтів, які застосовують флуоксамін або будь-які інші інгібітори CYP1A2, наприклад ципрофлоксацин, необхідно узгоджувати знижені дози оланзапіну.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Оланзапін є антипсихотичним лікарським засобом із широким спектром фармакологічної дії, що зумовлена впливом на різні рецептори. Виявлено зв’язування з серотоніновими рецепторами 5НТ2А/С, 5НТ3, 5НТ6, допаміновими D1, D2, D3, D4, D5, з мускариновими рецепторами М1-М5, адренергічним рецептором a1 і гістаміновим Н1-рецептором. У ході досліджень  поведінки тварин, яким вводили оланзапін, виявлено антагонізм оланзапіну як до серотонінових рецепторів 5НТ, так і до допамінових і холінергічних. Оланзапін має вищий рівень зв’язування з рецепторами серотоніну 5НТ2, ніж з рецепторами допаміну D2 у моделях як in vitro, так і in vivo. Електрофізіологічні дослідження показали, що оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів, виявляючи при цьому незначний вплив на стріарні (А9) шляхи, пов’язані з моторною функцією. Оланзапін гальмує умовний рефлекс уникнення, що свідчить про його антипсихотичну активність при прийомі в дозах, менших ніж дози, що спричиняють каталепсію, яка є ознакою побічних моторних ефектів.

У двох із двох плацебоконтрольованих і в двох із трьох порівняльно контрольованих дослідженнях за участі понад 2 900 хворих на шизофренію з позитивними і негативними симптомами оланзапін показав статистично достовірні дані поліпшення як негативних, так і позитивних симптомів.

Фармакокінетика. Препарат добре всмоктується після перорального прийому, Cmax його в плазмі крові досягається через 5-8 годин. На всмоктування оланзапіну не впливає прийом їжі.

Оланзапін метаболізується в печінці шляхом кон’югації і окиснення. Основним метаболітом, що циркулює, є 10-N-глюкуронід, який не проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр. Цитохроми P450-CYP1A2 і P450-CYP2D6 сприяють формуванню метаболітів N-дезметилу і 2-гідроксиметилу, які виявляють значно меншу фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Переважаюча фармакологічна активність зумовлена первинним оланзапіном. Після перорального застосування середній період напіввиведення оланзапіну у здорових пацієнтів становить 33 години (від 21 до 54 годин для 5 та 95 %) та середній кліренс оланзапіну у плазмі – 26 л/год (від 12 до 47 л/год для 5 та 95 %). Фармакокінетика оланзапіну змінюється залежно від статі та віку хворого та від того, чи палить пацієнт.

Таблиця, що підсумовує ці ефекти.

 

 Таким чином, паління, стать та вік можуть впливати на кліренс оланзапіну та період напіввиведення, значення впливу цих факторів мале порівняно із загальною мінливістю між індивідуумами.

У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок порівняно зі здоровими особами була відсутня суттєва різниця середнього періоду напіввиведення та кліренсу препарату. Приблизно 57 % оланзапіну з радіоактивною міткою присутні в сечі, головним чином, у вигляді метаболітів.

У пацієнтів, які палять, зі слабким порушенням функції печінки плазматичний кліренс зменшений порівняно з пацієнтами без порушень функції печінки, котрі не палять.

Рівень зв’язування оланзапіну з протеїнами плазми крові становив приблизно 93 % для концентрації у межах від 7 нг/мл до 1 000 нг/мл. Оланзапін зв’язується переважно з альбуміном і a1-кислим глікопротеїном.

У дослідженях пацієнтів кавказької, японської та китайської національностей відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну не виявлено.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору з написом «LILLY» з одного боку та цифровим ідентифікаційним позначенням «4115» для таблетки 5 мг і «4117» для таблетки 10 мг – з іншого.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці в оригінальній упаковці при температурі 15–30 °С.

 

Упаковка. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 5 мг, 10 мг № 28.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Ліллі дель Карібе Інк.

 

Місцезнаходження. 65 Інфантрі Роад, Кароліна, 0985 Пуерто-Ріко (США).