СИМВАСТАТИН-АПО

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Апотекс Інк., Канада

Міжнародна непатентована назва: Simvastatin

АТ код: C10AA01

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг № 14, № 28

Діючі речовини: 1 таблетка містить: 10 мг симвастатину

Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна (PH102), цинку стеарат, кремнію діоксид колоїдний, кросповідон, гідроксипропілметилцелюлоза 2910 Е5, гідроксипропілцелюлоза 400 сП, поліетиленгліколь 8000, титану діоксид (E171), заліза оксид червоний (E172), заліза оксид жовтий (E172) (лише у таблетках по 20 мг).

Фармакотерапевтична група: Гіполіпідемічні засоби

Показання: Ішемічна хвороба серця (ІХС) або високий ризик розвитку ішемічної хвороби серця
Симвастатин-Апо застосовують у пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (за наявності гіперліпідемії або без неї), наприклад, хворих на цукровий діабет, пацієнтів з інсультом чи іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, пацієнтів із захворюваннями периферичних судин, а також у пацієнтів з ІХС з метою:
• зниження загальної смертності за рахунок зниження смертності в результаті ІХС;
• зниження ризику нефатального інфаркту міокарда та ішемічного інсульту;
• зниження ризику серйозних судинних подій та зменшення потреби виконання процедур коронарної реваскуляризації (аортокоронарного шунтування і черезшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики) і реваскуляризації периферичних та інших некоронарних судин.

Гіперхолестеринемія
Симвастатин-Апо застосовують для:
• зниження підвищених рівнів загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (Хс-ЛПНЩ), тригліцеридів і аполіпопротеїну B, а також для підвищення рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (типу IIa за класифікацією Фредріксона) або змішаною гіперліпідемією (типу IIb за класифікацією Фредріксона), коли дієтотерапія та інші нефармакологічні заходи не дають адекватного ефекту.
• лікування пацієнтів з гіпертригліцеридемію (гіперліпідемією типу IV за класифікацією Фредріксона).
• лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (гіперліпідемією типу III за класифікацією Фредріксона).
• зниження підвищених рівнів загального холестерину і Хс-ЛПНЩ у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію (як доповнення до дієтотерапії та інших гіполіпідемічних методів лікування, наприклад, аферезу ЛПНЩ).

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/8798/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СИМВАСТАТИН-АПО

(SIMVASTATIN-APO)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить 10 мг, 20 мг або 40 мг симвастатину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (PH102), цинку стеарат, кремнію діоксид колоїдний, кросповідон, гідроксипропілметилцелюлоза 2910 Е5, гідроксипропілцелюлоза 400 сП, поліетиленгліколь 8000, титану діоксид (E171), заліза оксид червоний (E172), заліза оксид жовтий (E172) (лише у таблетках по 20 мг).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТС C10AA01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Ішемічна хвороба серця (ІХС) або високий ризик розвитку ішемічної хвороби серця

Симвастатин-Апо застосовують у пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (за наявності гіперліпідемії або без неї), наприклад, хворих на цукровий діабет, пацієнтів з інсультом чи іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, пацієнтів із захворюваннями периферичних судин, а також у пацієнтів з ІХС з метою:

·         зниження загальної смертності за рахунок зниження смертності в результаті ІХС;

·         зниження ризику нефатального інфаркту міокарда та ішемічного інсульту;

·         зниження ризику серйозних судинних подій та зменшення потреби виконання процедур коронарної реваскуляризації (аортокоронарного шунтування і черезшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики) і реваскуляризації периферичних та інших некоронарних судин.

 

Гіперхолестеринемія

Симвастатин-Апо застосовують для:

·         зниження підвищених рівнів загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (Хс-ЛПНЩ), тригліцеридів і аполіпопротеїну B, а також для підвищення рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (типу IIa за класифікацією Фредріксона) або змішаною гіперліпідемією (типу IIb за класифікацією Фредріксона), коли дієтотерапія та інші нефармакологічні заходи не дають адекватного ефекту.

·         лікування пацієнтів з гіпертригліцеридемію (гіперліпідемією типу IV за класифікацією Фредріксона).

·         лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (гіперліпідемією типу III за класифікацією Фредріксона).

·         зниження підвищених рівнів загального холестерину і Хс-ЛПНЩ у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію (як доповнення до дієтотерапії та інших гіполіпідемічних методів лікування, наприклад, аферезу ЛПНЩ).

 

Протипоказання.

  Підвищена чутливість до діючої речовини або інших інгредієнтів препарату.

  Захворювання печінки в активній фазі або стійке підвищення активності сироваткових трансаміназ неясної етіології.

  Вагітність і період годування груддю.

  Дитячий вік.

 

Спосіб застосування та дози.

Більшості пацієнтів Симвастатин-Апо призначають у дозах від 10 до 40 мг один раз на добу ввечері. Корекція доз проводиться з інтервалами не менше 4 тижнів. Максимальна доза становить 80 мг один раз на добу ввечері. Лікування максимальними дозами потребує лише невелика кількість пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією і високим ризиком серцево-судинних ускладнень. Виражена клінічна відповідь на терапію розвивається протягом двох тижнів, а максимальний терапевтичний ефект – протягом 4-6 тижнів. Ефект зберігається при довгостроковій терапії. Після припинення лікування симвастатином загальний вміст холестерину в крові повертається до вихідного рівня.

Якщо пацієнт забув вчасно прийняти препарат, дозу необхідно прийняти якомога швидше. Однак якщо вже наближається час приймання наступної дози, приймають лише наступну дозу за графіком. Не слід приймати подвійну дозу.

·      Якщо необхідно, пацієнтам рекомендують програму зниження маси тіла і фізичні вправи.

·      Пацієнтам з високим ризиком коронарних подій внаслідок ІХС або інших окклюзивних захворювань артерій, а також хворим на цукровий діабет, незалежно від наявності гіперліпідемії, Симвастатин-Апо призначають у початковій дозі 40 мг один раз на добу ввечері. Терапію симвастатином можна починати одночасно з дієтотерапією і фізичними вправами.

·      Пацієнтам з гіперліпідемією (які не належать до зазначеної вище категорії ризику) до початку терапії Симвастатином-Апо призначають стандартну гіполіпідемічну дієту і продовжують дієтотерапію в процесі лікування симвастатином. Початкова доза Симвастатину-Апо звичайно становить 20 мг один раз на добу ввечері. При необхідності значного (більше ніж на 45%) зниження рівня Хс-ЛПНЩ початкова доза може становити 40 мг один раз на добу ввечері. Пацієнтам з легкою та помірною гіперхолестеринемією Симвастатин-Апо можна призначати в початковій дозі 10 мг. Надалі, при необхідності, дози коригують.

·      Виходячи з результатів контрольованого клінічного дослідження, хворим на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію Симвастатин-Апо рекомендується призначати у дозі 40 мг один раз на добу ввечері або 80 мг/добу в 3 прийоми: 20 мг вранці, 20 мг вдень і 40 мг ввечері. Таким пацієнтам Симвастатин-Апо призначають як доповнення до інших гіполіпідемічних методів терапії (наприклад, аферезу ЛПНЩ) або без іншого лікування, якщо воно недоступне.

·      Необхідно періодично контролювати рівні холестерину в плазмі крові і зменшувати дози Симвастатину-Апо при зниженні показників нижче оптимального діапазону.

·      У разі супутньої терапії циклоспорином, гемфіброзилом, іншими фібратами або ніацином (нікотиновою кислотою) у гіполіпідемічних дозах (≥ 1 г/добу) дози Симвастатину-Апо не повинні перевищувати 10 мг/добу. У разі супутньої терапії аміодароном або верапамілом дози Симвастатину-Апо не повинні перевищувати 20 мг/добу.

·      Для хворих з помірними порушеннями функції нирок корекція доз не потрібна. При наявності тяжких порушень функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) необхідно з обережністю призначати Симвастатин-Апо у дозах понад 10 мг/добу і ретельно зважувати ризики і користь.

·      Для літніх пацієнтів корекція доз не потрібна.

 

Побічні реакції.

Препарат загалом добре переноситься, а побічні реакції зазвичай слабкі і транзиторні. 

З боку системи крові: анемія, лейкопенія, пурпура.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія, периферична нейропатія.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, кисла відрижка, запор, диспепсія, діарея, метеоризм, нудота, блювання.

З боку печінки і підшлункової залози: гепатит, жовтяниця, панкреатит.

З боку шкіри і підшкірних тканин: висипи, свербіж, алопеція.

З боку м'язово-кісткової системи: міопатія, рабдоміоліз, м'язові спазми, міалгія.

Ефекти загального характеру: астенія, в поодиноких випадках – реакції гіперчутливості.

Відхилення результатів лабораторних тестів: підвищення активності сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ, ГГТ), підвищення рівнів лужної фосфатази і креатинфосфокінази.

 

Передозування.

Зареєстровані декілька випадків передозування симвастатину (максимальна доза 3,6 г). Усі пацієнти видужали без наслідків.

У разі передозування призначають симптоматичне і підтримуюче лікування. Необхідно контролювати функцію печінки і при необхідності призначати відповідну терапію.

Невідомо, чи виводяться симвастатин і його метаболіти шляхом гемодіалізу.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпечність застосування симвастатину в період вагітності або годування груддю не встановлена, тому препарат протипоказаний вагітним і жінкам, що годують груддю.

 

Діти.

Безпечність і ефективність лікування симвастатином дітей не встановлені, тому препарат не застосовують для лікування дітей.

 

Особливості застосування.

Перед початком терапії Симвастатином-Апо необхідно спробувати контролювати гіперхолестеринемію за допомогою відповідної дієтотерапії та фізичних вправ, шляхом зниження маси тіла у пацієнтів з надлишковою вагою, а також шляхом лікування захворювань, які можуть спричиняти гіперліпідемію (наприклад, погано контрольованого цукрового діабету, гіпотиреозу, нефротичного синдрому, захворювань печінки або диспротеїнемії). Бажано переконатися, що причиною підвищення рівня загального холестерину в плазмі крові є підвищення рівня Хс-ЛПНЩ. Це особливо важливо для пацієнтів із загальним рівнем тригліцеридів вище 4,52 ммоль/л (400 мг/дл) або з виражено підвищеним рівнем Хс-ЛПВЩ, коли рівні загального холестерину можуть бути значно підвищеними без явного збільшення ризику серцево-судинних подій.

Пацієнтам слід порадити у подальшому інформувати інших лікарів про проведене лікування симвастатином або будь-якими іншими гіполіпідемічними препаратами.

Терапію симвастатином необхідно припиняти за декілька днів до планових серйозних хірургічних втручань. Також її необхідно припиняти при будь-яких серйозних терапевтичних або хірургічних захворюваннях.

Дія на м'язову систему

Міопатія/рабдоміоліз. Симвастатин та інші інгібітори 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА (ГМГ-КоА)-редуктази іноді спричиняють міопатію, яка проявляється у вигляді м'язового болю або слабкості м'язів і асоціюється зі значним підвищенням рівня креатинфосфокінази (більше ніж у 10 разів вище верхньої межі норми). Міопатія іноді набуває форму рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю внаслідок міоглобінурії або без неї, у поодиноких випадках з летальним кінцем. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу є дозозалежним і зростає зі збільшенням інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові.

Міопатія/рабдоміоліз, спричинені лікарською взаємодією. При лікуванні інгібіторами ГМГ-КoA-редуктази іноді розвивається тяжка міопатія з подальшим розвитком рабдоміолізу. Частота цих небажаних ефектів може зростати при супутній терапії препаратами, які інгібують певні метаболічні шляхи в системі цитохрому Р450. Ризик розвитку міопатії і рабдоміолізу зростає при комбінованому застосуванні симвастатину (особливо у високих дозах) з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, наприклад, протигрибковими азолами (ітраконазол, кетоконазол), антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин і телітроміцин), інгібіторами протеази ВІЛ, антидепресантами (нефазодон); гіполіпідемічними препаратами, які можуть спричиняти міопатію при монотерапії, наприклад, гемфіброзилом, іншими фібратами або ніацином (нікотиновою кислотою) у гіполіпідемічних дозах (≥ 1 г/добу); циклоспорином; аміодароном або верапамілом; дилтіаземом.

Заходи для зменшення ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу. Перед початком терапії симвастатином або перед планованим збільшенням дози всі пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку міопатії і необхідність негайно інформувати лікаря про будь-які незрозумілі м'язові болі або слабкість. У разі діагностованої або підозрюваної міопатії симвастатин негайно відміняють. Наявність зазначених вище симптомів та/або підвищення рівня креатинфосфокінази більше ніж у 10 разів вище верхньої межі норми свідчать про міопатію. При негайній відміні симвастатину в більшості випадків м'язові симптоми поступово зникають, а показники креатинфосфокінази нормалізуються. На початку лікування симвастатином і в періоди підвищення доз може бути корисним періодичний контроль рівнів креатинфосфокінази, однак такий моніторинг не гарантує своєчасного виявлення розвитку міопатії. Багато хто з пацієнтів, у яких в період лікування симвастатином розвився рабдоміоліз, мали обтяжений анамнез з нирковою недостатністю, зазвичай унаслідок застарілого цукрового діабету. Такі хворі потребують пильнішого нагляду.

Заходи для зменшення ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, спричинених лікарською взаємодією. Необхідно уникати супутньої терапії потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, ітраконазолом, кетоконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином, інгібіторами протеази ВІЛ, нефазодоном). Якщо лікування ітраконазолом, кетоконазолом, еритроміцином, кларитроміцином або телітроміцином є необхідним, терапію симвастатином тимчасово припиняють.

При супутній терапії циклоспорином, гемфіброзилом, іншими фібратами або ніацином (нікотиновою кислотою) у гіполіпідемічних дозах (≥ 1 г/добу) дози симвастатину не повинні перевищувати 10 мг/добу. Слід уникати комбінованої терапії симвастатином і гемфіброзилом, якщо тільки користь від додаткового зниження рівнів ліпідів не переважує ризик несприятливої лікарської взаємодії. Також необхідно ретельно зважувати користь і ризик при прийнятті рішення щодо призначення симвастатину пацієнтам, які одержують інші фібрати, ніацин або циклоспорин.

При супутній терапії аміодароном або верапамілом дози симвастатину не повинні перевищувати 20 мг/добу, якщо тільки клінічна користь від такого лікування не переважує ризик розвитку міопатії.

Дія на гепатобіліарну систему

Під час клінічних досліджень стійке виражене підвищення активності сироваткових трансаміназ (більше ніж у 3 рази вище верхньої межі норми) було відзначено у 1% дорослих пацієнтів, які приймали симвастатин. При відміні препарату або перерві в лікуванні рівні трансаміназ зазвичай повільно знижуються до вихідних показників.

Рекомендується контролювати функцію печінки до початку терапії та у процесі лікування симвастатином при наявності клінічних показань. При збільшенні дози до 80 мг необхідно додатково проводити функціональні печінкові тести до початку титрування, через 3 місяці після титрування дози до 80 мг і періодично (наприклад, кожні 6 місяців) протягом першого року лікування. Особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, у яких було відзначено підвищення активності печінкових трансаміназ. В таких випадках необхідний частіший контроль функції печінки. Якщо спостерігається прогресивне підвищення рівнів печінкових трансаміназ, зокрема, якщо відзначено стійке перевищення верхньої межі норми в 3 рази, препарат слід відмінити.

Необхідно з обережністю призначати Симвастатин-Апо пацієнтам, які вживають алкоголь в істотних кількостях та/або з захворюваннями печінки в анамнезі.

При лікуванні симвастатином та іншими гіполіпідемічними препаратами інколи спостерігається помірне (менше ніж у 3 рази вище верхньої межі норми) підвищення активності сироваткових трансаміназ. Зазвичай ці зміни відзначаються в перші 3 місяці після початку терапії, вони є транзиторними, безсимптомними і не вимагають переривання лікування симвастатином.

Дія на ендокринну систему і метаболізм

Вплив на рівні КоQ10 (убіхінону). У пацієнтів, які приймали симвастатин та інші статини, було відмічено значне зниження рівнів циркулюючого коферменту КоQ10. Клінічна значимість потенційно можливого тривалого дефіциту КоQ10, спричиненого статинами, не встановлена.

Вплив на рівні ліпопротеїну А. У деяких пацієнтів сприятливий ефект від зниження рівнів загального холестерину і Хс-ЛПНЩ може бути ослаблений унаслідок супутнього підвищення рівня ліпопротеїну А.

Вплив на ендокринну систему. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази впливають на синтез холестерину і тому теоретично можуть знижувати вироблення гормонів наднирковими та/або статевими залозами. Клінічні дослідження свідчать про те, що симвастатин та інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази не знижують концентрацію кортизолу в плазмі крові, не зменшують резерви надниркових залоз і не знижують базальну концентрацію тестостерону в плазмі крові. У разі появи клінічних ознак розвитку ендокринних порушень в процесі лікування симвастатином пацієнти повинні бути направлені на відповідне обстеження. Необхідно з обережністю призначати інгібітори ГМГ-КoA-редуктази та інші гіполіпідемічні препарати пацієнтам, які одержують терапію лікарськими засобами, що можуть знижувати рівні ендогенних стероїдних гормонів (такими, як кетоконазол, спіронолактон, циметидин).

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими складними механізмами.

Симвастатин-Апо не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими складними механізмами, однак слід враховувати, що в поодиноких випадках він може спричиняти побічні ефекти, що порушують здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Симвастатин не інгібує ізофермент CYP3A4 системи цитохрому Р450 і не впливає на концентрацію в плазмі крові препаратів, які метаболізуються за участі CYP3A4.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Інгібітори ізоферменту CYP3A4. Симвастатин є субстратом CYP3A4. При супутній терапії потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, ітраконазолом, кетоконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином, інгібіторами протеази ВІЛ, нефазодоном) підвищується ризик розвитку міопатії внаслідок збільшення інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові, тому слід уникати такої комбінованої терапії. Якщо лікування ітраконазолом, кетоконазолом, еритроміцином, кларитроміцином або телітроміцином є необхідним, терапію симвастатином тимчасово припиняють.

Секвестранти жовчних кислот (холестирамін). Попередні результати досліджень свідчать про адитивний гіпохолестеринемічний ефект симвастатину і холестираміну. У разі комбінованого застосування симвастатину і холестираміну або будь-яких інших смол інтервали між прийомом препаратів повинні становити не менше двох годин, оскільки смоли можуть погіршувати абсорбцію симвастатину.

Гемфіброзил та інші фібрати, ніацин (нікотинова кислота) у гіполіпідемічних дозах (≥ 1 г/добу). При комбінованому застосуванні симвастатину і зазначених препаратів підвищується ризик розвитку міопатії, оскільки ці лікарські засоби можуть спричиняти міопатію при монотерапії.

Антикоагулянти кумаринового ряду. Під час клінічних досліджень було відзначено два випадки помірного потенціювання дії антикоагулянтів кумаринового ряду при супутньому прийманні симвастатину в дозах 20-40 мг/добу. У пацієнтів, які одержують антикоагулянти кумаринового ряду, протромбіновий час визначають до початку терапії симвастатином і досить часто в початковий період лікування, щоб переконатися у відсутності значної зміни показників. Після встановлення стабільного протромбінового часу контроль проводиться з періодичністю, рекомендованої при лікуванні кумариновими антикоагулянтами. При зміні дози симвастатину повторюється та ж процедура. Лікування симвастатином не асоціювалося з кровотечами або змінами протромбінового часу в пацієнтів, які не одержували антикоагулянти.

Дигоксин. При комбінованому застосуванні симвастатину і дигоксину спостерігалося незначне підвищення (< 0,3 нг/мл) концентрації дигоксину в плазмі крові здорових добровольців.

Циклоспорин. Ризик міопатії/рабдоміолізу зростає при супутньому прийманні циклоспорину, особливо при терапії високими дозами симвастатину. 

Аміодарон і верапаміл. При терапії високими дозами симвастатину ризик міопатії/ рабдоміолізу зростає при супутньому прийманні аміодарону або верапамілу.

Дилтіазем. При комбінованому застосуванні симвастатину в дозі 80 мг/добу і дилтіазему дещо зростає ризик розвитку міопатії (він становить приблизно 1%). При терапії симвастатином у дозі 40 мг/добу в поєднанні з дилтіаземом ризик розвитку міопатії порівнянний з таким при монотерапії симвастатином.

Інші препарати. Під час клінічних досліджень симвастатин застосовували у поєднанні з інгібіторами АПФ, бета-блокаторами, діуретиками і нестероїдними протизапальними препаратами без ознак клінічно значимої несприятливої взаємодії.

Взаємодія з харчовими продуктами

Грейпфрутовий сік містить один або декілька компонентів, які інгібують ізофермент CYP3A4, тому він може підвищувати в плазмі крові концентрації лікарських засобів, які метаболізуються за участі CYP3A4. У період лікування симвастатином слід утримуватися від вживання грейпфрутового соку у великих кількостях.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Симвастатин є гіполіпідемічним препаратом, який одержують синтетичним шляхом з ловастатину, продукту ферментації Aspergillus terreus.

Після перорального приймання симвастатин (який є неактивним лактоном) гідролізується з утворенням відповідного β-гідроксикислотного похідного. Цей головний метаболіт є специфічним оборотним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, який каталізує перетворення ГМГ-КоА у мевалонат. Завдяки цьому біосинтез холестерину уповільнюється на початковій стадії. Однак у терапевтичних дозах симвастатин не повністю блокує цей фермент, допускаючи утворення біологічно необхідної кількості мевалонату. Оскільки перетворення ГМГ-КоА у мевалонат відбувається на ранній стадії біосинтезу холестерину, вважається, що лікування симвастатином не супроводжується нагромадженням в організмі потенційно токсичних стеролів. Окрім того, ГМГ-КоА легко метаболізується до ацетил-КоА, що бере участь у багатьох процесах біосинтезу в організмі.

Було показано, що симвастатин знижує як нормальні, так і підвищені концентрації Хс-ЛПНЩ. Ліпопротеїни низької щільності утворюються з ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і цей процес переважно катаболізується високоафінними ЛПНЩ-рецепторами. Гіполіпідемічна дія симвастатину може пояснюватися як зниженням концентрації Хс-ЛПДНЩ, так і індукцією ЛПНЩ-рецепторів, що призводить до зменшення утворення та/або посилення катаболізму Хс-ЛПНЩ.

Симвастатин також знижує рівні аполіпопротеїну В й тригліцеридів і підвищує рівень Хс-ЛПВЩ у плазмі крові, завдяки чому зменшуються співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ і ЗХС/Хс-ЛПВЩ.

Фармакокінетика.

Після перорального приймання симвастатин добре абсорбується і піддається інтенсивній екстракції при першому проходженні через печінку, яка є органом-мішенню для інгібування ГМГ-КоА-редуктази і первинним місцем дії симвастатину. У вигляді активних інгібіторів у системний кровотік потрапляє менше 5% дози. Максимальна концентрація в плазмі крові як активних, так і загальних інгібіторів досягається через 1,3-2,4 години після приймання дози. Прийом їжі не впливає на абсорбцію симвастатину.

Зв'язування симвастатину і його β-гідроксикислотного метаболіту з білками плазми крові становить понад 94%.

Симвастатин є субстратом ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Головними активними метаболітами, присутніми у плазмі крові людини, є β-гідроксикислота симвастатину і 4 інших активних метаболіти. Після перорального приймання симвастатину, поміченого ізотопом 14С, 13% радіоактивності було екскретовано із сечею і 60% – з калом (цим шляхом виділяються метаболіти, які екскретуються з жовчю, а також неабсорбований препарат).

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: 

Таблетки по 10 мг: щитовидні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору, з гравіруванням "АРО" з одного боку і гравіруванням "10" з іншого. 

Таблетки по 20 мг: щитовидні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою персикового кольору, з гравіруванням "АРО" з одного боку і гравіруванням "20" з іншого.

Таблетки по 40 мг: щитовидні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою кольору курної троянди, з гравіруванням "АРО" з одного боку і гравіруванням "40" з іншого.

 

Термін придатності.  2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C.

 

Упаковка. По 14 або 28 таблеток у поліетиленовій баночці, закритій поліпропіленовою кришкою.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Апотекс Інк.

Apotex Inc.

 

Місцезнаходження. 150 Сігнет Драйв, Торонто, Онтаріо, M9L 1T9, Канада.