Виробник, країна: Товариство з додатковою відповідальністю "ІНТЕРХІМ", Україна
Міжнародна непатентована назва: Buprenorphine
АТ код: N07BC01
Форма випуску: Таблетки сублінгвальні по 0,002 г № 10
Діючі речовини: 1 таблетка містить: бупренорфіну гідрохлориду (у перерахуванні на бупренорфін) 2 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, маніт (Е 421), крохмаль картопляний, кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, повідон, натрію крохмальгліколят, поліетиленгліколь, тальк, кальцію стеарат, барвник: «Фіолетовий» (понсо 4R (E 124), «Жовтий захід» FCF» (Е 110)
Фармакотерапевтична група: Наркотичні анальгетики
Показання: Лікування опіоїдної залежності в системі глобальних заходів медичної, соціальної та психологічної терапії.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 3р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/10202/01/03
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
БУПРЕН ІС
(BUPREN ІС)
Склад:
діюча речовина: buprenorphine;
1 таблетка містить бупренорфіну гідрохлориду (у перерахуванні на бупренорфін) 0,4 мг, 2 мг або 8 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, маніт (Е 421), крохмаль картопляний, кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, повідон, натрію крохмальгліколят, поліетиленгліколь, тальк, кальцію стеарат, барвник: «Фіолетовий» (понсо 4R (E 124), індигокармін (Е 132)) – для таблеток 0,4 мг, «Жовтий захід» FCF» (Е 110) – для таблеток 2 мг.
Лікарська форма. Таблетки сублінгвальні.
Фармакотерапевтична група.
Засоби, що застосовуються при опіоїдній залежності. Код АТС N07В С01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування опіоїдної залежності в системі глобальних заходів медичної, соціальної та психологічної терапії.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до бупренорфіну та інших компонентів препарату. Порушення функції дихання, серцева, печінкова та ниркова недостатність, черепно-мозкові травми, гостра алкогольна інтоксикація. Період вагітності та годування груддю. Дитячий вік до 16 років.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовується сублінгвально, при цьому необхідно попередити пацієнта, що прийом під язик є єдиним ефективним та безпечним шляхом застосування препарату. Таблетку необхідно тримати під язиком до повного розсмоктування.
Початкова доза для дорослих, яка застосовується за один прийом, коливається від 0,8 до 4 мг на добу. Титрування дози здійснюється поступово, не перевищуючи 16 мг на добу за один прийом. Після досягнення стабілізації стану пацієнта рекомендується поступове зниження дози бупренорфіну до повного припинення замісної терапії. Наявність сублінгвальних таблеток з різним дозуванням (0,4 мг, 2 мг та 8 мг) дозволяє титрувати дозу також і в бік зниження. Максимальна добова доза для досягнення стабілізації стану пацієнта – 32 мг на добу.
У пацієнтів із залежністю від опіоїдних препаратів, які не відчувають симптоми відміни: на початку лікування приймати бупренорфін слід не раніше 6 годин після останнього прийому наркотичного препарату або з появою перших симптомів «ломки».
У пацієнтів, які приймають метадон: спочатку варто зменшити дозу метадону до максимально припустимої величини 30 мг на добу. Незважаючи на це, бупренорфін може провокувати виникнення синдрому відміни.
У разі, якщо прийом чергової дози препарату було пропущено, необхідно провести коригування дози з урахуванням індивідуального стану пацієнта.
Побічні реакції.
З боку травного тракту: нудота, блювання; зрідка – запор.
З боку гепатобіліарної системи: в поодиноких випадках – підвищення рівня трансаміназ печінки (зазвичай з доброякісним клінічним перебігом).
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія, тахікардія.
З боку центральної нервової системи: сонливість, стомлюваність, відчуття слабкості, безсоння, запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості, галюцинації.
З боку вегетативної нервової системи: підвищене потовиділення, сухість у роті, підвищена чутливість до холоду.
З боку імунної системи: при підвищеній чутливості до бупренорфіну або інших компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій у вигляді шкірного свербежу, висипів на шкірі та слизових оболонках, утрудненості дихання, диспное; у поодиноких випадках індивідуальної гіперчутливості до бупренорфіну – бронхоспазм, хвороба Квінке (ангіоневротичний набряк), анафілактичний шок.
З боку сечовидільної системи: порушення функцій нирок.
У пацієнтів з вираженою фізичною (соматичною) наркозалежністю перші сублінгвальні введення препарату можуть викликати парадоксальну реакцію з розвитком синдрому «відміни», подібного до того, який характерний для налоксону.
Початок проявів побічних ефектів залежить від величини порога толерантності: у наркозалежних хворих цей показник вищий, ніж у пацієнтів, які не зловживають наркотиками.
Передозування.
При сублінгвальному застосуванні передозування маловірогідне. У разі передозування можливі нудота, блювання, сонливість, запаморочення, галюцинації, пригнічення дихання (можливе лише у випадку значного перевищення терапевтичних доз), кропив’янка.
Лікування: промивання шлунка, призначення симптоматичної та підтримуючої терапії. Основний симптом, який потребує інтенсивної терапії - пригнічення дихального центру. За необхідності призначають кисень і дихальні аналептики.
При виражених симптомах передозування рекомендується введення опіоїдного антагоніста – налоксону, який поступово нейтралізує респіраторні ефекти бупренорфіну.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Не застосовують.
Діти.
Застосування препарату дітям віком до 16 років протипоказано.
Особливості застосування.
Утримування в ротовій порожнині до повного розчинення – єдиний ефективний та безпечний шлях введення сублінгвальної форми препарату.
Обережно призначають препарат при мікседемі та гіпотиреозі, недостатності кори наднирників, бронхіальній астмі, алкоголізмі, а також разом з іншими засобами, що пригнічують дихання. Пацієнтам літнього віку, а також хворим із порушенням функції печінки та нирок, у яких уповільнене виведення бупренорфіну може призводити до накопичення його в організмі та посилення седативного ефекту, слід призначати препарат у менших дозах. Через здатність інгібіторів СYРЗА4 підвищувати концентрацію бупренорфіну в плазмі крові слід з обережністю підбирати режим дозування у пацієнтів, які приймають інгібітори СYРЗА4 (застосування менших за звичайні дози бупренорфіну може виявитись цілком достатнім).
Як і при застосуванні інших опіоїдів, застосування бупренорфіну потребує особливої обережності при лікуванні пацієнтів з такими супутніми захворюваннями, як підвищений внутрішньочерепний тиск, артеріальна гіпотензія, гіпертрофія простати та стеноз уретри.
Ризик помилкового застосування і процес адаптації дози вимагають у початковий період терапії призначення препарату на короткі терміни і, якщо це можливо, контрольованого введення, що також сприяє дотриманню лікувального режиму.
Відміна препарату може супроводжуватися синдромом відміни, іноді з затримкою.
Бупренорфін здатний послабляти больові симптоми при деяких патологіях. Бупренорфін здатний спричиняти фармакозалежність, хоча й у меншій мірі, ніж морфін. Отже, під час лікування дуже важливо враховувати всі навколишні умови, вести контроль і дотримуватися призначених доз.
Спортсменам необхідно знати, що цей медичний препарат містить бупренорфін, і що ця активна субстанція включена до переліку Допінгових Сполук (Стимуляторів).
Через присутність лактози цей медичний препарат протипоказаний у випадках уродженої галактоземії, при синдромі мальабсорбції глюкози і галактози або при нестачі ферменту лактази.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
У період лікування препаратом слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Необхідно уникати вживання спиртних напоїв і застосування ліків, що містять алкоголь. Алкоголь посилює седативну дію бупренорфіну.
Інші похідні опіатів (аналгетики і засоби проти кашлю), транквілізатори, седативні та снодійні засоби, протигістамінні засоби (блокатори Н1-рецепторів), барбітурати, колнідин, деякі антидепресанти при одночасному застосуванні з бупренорфіном спричиняють посилення депресії центральної нервової системи.
Бенздіазепінові транквілізатори: одночасне застосування препарату з бенздіазепіновими транквілізаторами пов’язане з ризиком виникнення гострої дихальної недостатності, асоційованої з порушеннями функціонування центральної нервової системи.
Інгібітори моноаміноксидази: можливе взаємне посилення дії при одночасному застосуванні з бупренорфіном.
Інгібітори CYP 3А4. Оскільки бупренорфін метаболізується за участю CYP 3А4, одночасне його застосування з іншими інгібіторами CYP 3А4 може впливати на сироваткову концентрацію бупренорфіну. Також за пацієнтами, які одночасно з бупренорфіном приймають інгібітори CYP 3А4, зокрема інгібітори протеази (ритонавір, нелфінавір, індинавір), протигрибкові засоби (кетоконазол, ітраконазол), має бути встановлений постійний контроль.
Індуктори CYP 3А4. Взаємодія між бупренорфіном та індукторами CYP 3А4 недостатньо вивчена, тому рекомендується ретельний нагляд за пацієнтами, які одночасно отримують терапію індукторами CYP 3А4 (фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн, рифампіцин та ін.).
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Бупренорфін – опіоїдний аналгетик центральної дії. За механізмом дії належить до групи агоністів/антагоністів опіоїдних рецепторів головного мозку (μ- та κ-рецепторів), має властивості часткового агоніста μ- та κ-рецепторів. Зв’язок з μ-рецепторами настільки міцний, що бупренорфін пригнічує дію інших агоністів. Водночас власна активність бупренорфіну щодо μ-рецепторів дуже низька, а для κ-рецепторів - не виявляється. Завдяки цим властивостям бупренорфін значно зменшує потребу в інших опіоїдах, при тому, що при відміні препарату симптоми абстиненції мінімальні. Активує антиноцептивну систему й таким чином порушує міжнейронну передачу больових імпульсів на різних рівнях ЦНС, змінює емоційне забарвлення болю. Тривалість аналгезуючої дії більша за морфін. Бупренорфін менше ніж морфін, пригнічує дихальний центр. При тривалому застосуванні бупренорфіну ризик виникнення лікарської залежності значно менший за морфін.
Фармакокінетика. При пероральному застосуванні первинний метаболізм бупренорфіну відбувається в печінці з подальшим деалкілуванням та глюкуронкон’югацією в тонкому кишечнику, через що пероральне застосування сублінгвальної форми препарату є недоречним.
При сублінгвальному застосуванні всмоктування відбувається дуже повільно, біодоступність становить 50 %; рівномірно розподіляється в тканинах організму, проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Початок дії після сублінгвального застосування відмічається через 30 хв, максимальна концентрація в плазмі – через 90 хв; зв’язок з білками плазми досягає 96 %. Залежність «максимальна доза – концентрація» залишається лінійною в інтервалі доз від 2 мг до 16 мг. Абсорбція бупренорфіну супроводжується фазою швидкого розподілу; період напіввиведення становить від 2 до 5 годин.
Бупренорфін метаболізується переважно в печінці шляхом 14-N-деалкілування до 14-N-дезалкілбупренорфіну (норбупренорфіну) за участю цитохрому Р450 3А4, а також шляхом глюкуронкон’югації вихідної молекули та деалкілованого метаболіту. Норбупренорфін є μ-агоністом із низькою власною активністю.
Елімінація бупренорфіну має бі- або триекспоненціальний характер; тривалість фази елімінації – від 20 до 25 годин – зумовлена реабсорбцією бупренорфіну після гідролізу в кишечнику кон’югованих метаболітів, а також високим рівнем ліпофільності молекули бупренорфіну. Елімінація бупренорфіну відбувається переважно з калом внаслідок біліарної екскреції глюкуронкон’югованих метаболітів (близько 80 %), решта – із сечею.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки блідо-фіолетового (для дозування 0,4 мг), блідо-оранжевого (для дозування 2 мг) та білого (для дозування 8 мг) кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та рискою; з одного боку таблетки нанесено товарний знак підприємства.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».
Місцезнаходження.
Україна, 65080, м.
