Основною причиною виникнення варикозу є підвищення венозного тиску внаслідок різних чинників.
Виділяють кілька найбільш значущих чинників, що підвищують ризик виникнення варикозної хвороби:
- вагітність (збільшується обсяг циркулюючої в організмі крові і одночасно з цим відбувається здавлювання вен черевної порожнини збільшеною маткою);
- ожиріння (при індексі маси тіла дорівнює 27 кг / м2 ризик виникнення варикозу підвищується на 33%);
- спосіб життя, що змушує довгий час перебувати в положенні стоячи (статичні навантаження у вертикальному положенні призводять до застою крові і збільшення венозного тиску);
- неправильне харчування (нестача вмісту клітковини в їжі призводить до виникнення запорів і застою крові в венах таза);
- ураження печінки, що призводять до розвитку портальної гіпертензії.
Крім того, причиною виникнення варикозної хвороби в деяких випадках є генетична схильність.
Вроджена слабкість судинної стінки або порушення в роботі венозних клапанів можуть з часом привести до розвитку варикозного розширення вен.
СИМПТОМИ ВАРИКОЗУ
Клінічні прояви варикозної хвороби залежать від її стадії і локалізації розширених вен. Найбільш часто виникає варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Першими симптомами даної проблеми може стати швидка стомлюваність і набряклість ніг, відчуття дискомфорту в ногах після довгого стояння, відчуття розпирання і болю в литках.
Основним симптомом варикозу будь-якої локалізації є виникнення вузлово розширених судин темно-синього кольору.
При варикозі вен передньої черевної стінки виникає так званий симптом голови медузи.
Варикозне розширення вен прямої кишки і заднього проходу характеризується виникненням гемороїдальних вузлів (в тому числі при вагітності).
ДІАГНОСТИКА
Діагностичні заходи при варикозі різняться в залежності від локалізації розширених судин.
При варикозному розширенні вен нижніх кінцівок, черевної стінки або будь-яких інших поверхневих судин діагностика не становить труднощів, так як вузлики розширених судин видно неозброєним оком.
При варикозі інших локалізацій можуть знадобитися додаткові обстеження, наприклад, ультразвукова доплерографія, фіброезофагоскопія (при варикозі вен стравоходу) або ректальний огляд (при варикозі вен прямої кишки).
КЛАСИФІКАЦІЯ ВАРИКОЗУ
Згідно з міжнародною класифікацією хвороб виділяють наступні види варикозного розширення вен в залежності від локалізації:
- варикозне розширення вен нижніх кінцівок (з виразкою, з запаленням, з виразкою і запаленням або без них);
- геморой (внутрішній, зовнішній);
- варикозне розширення вен стравоходу (з кровотечею або без);
- варикоз під'язичних вен;
- варикозне розширення вен мошонки;
- варикозне розширення вен тазу;
- варикозне розширення вен вульви;
- варикозне розширення вен шлунка;
- варикоз інших уточнених локалізацій.
Також розрізняють три основні стадії варикозного розширення вен:
- стадія компенсації;
- стадія субкомпенсації;
- стадія декомпенсації.
ДІЇ ПАЦІЄНТА
При виявленні перших симптомів варикозу рекомендується негайно звернутися до фахівця для проведення діагностики та своєчасного лікування.
ЛІКУВАННЯ ВАРИКОЗУ
При лікуванні варикозної хвороби застосовується як консервативна терапія, так і хірургічна.
Консервативне лікування варикозу включає як загальні рекомендації щодо зміни способу життя (нормалізація активності, уникнення статичного навантаження), так і застосування лікарських препаратів - флеботоніків і смазмолітиків (троксевазин і ін).
Однак в даному випадку консервативна терапія є лише підготовкою до хірургічного лікування, так як усунути вже наявні пошкодження судин можна лише хірургічно.
Для цього застосовуються різноманітні хірургічні техніки - мікрохірургія, лазерна коагуляція, радіочастотна техніка та інші.
УСКЛАДЕННЯ
При запущених формах варикозної хвороби можливий розвиток важких ускладнень, а саме тромбофлебіту (запалення тромбованих судин), закупорки судин, кровотечі з варикозних розширених судин і розвитку виразок.
ПРОФІЛАКТИКА ВАРИКОЗУ
Основним методом профілактики варикозу є здоровий і рухливий спосіб життя. При сидячій роботі рекомендується регулярно проводити зарядку.
Дотримуватися здорового харчування, вживати достатню кількість рідини і клітковини, а також не допускати розвитку ожиріння.
