Примітно, що деякі бактерії, здатні викликати абсцес, є частиною нормальної мікрофлори. Однак при деяких умовах ці бактерії починають безконтрольно розмножуватися з утворенням гнійних мас. Велика кількість таких мікроорганізмів мешкає на слизових оболонках рота, носової порожнини, статевих органах, слизовій оболонці очей, в тонкому і товстому кишечнику.
Відзначимо, що виявити патогенного збудника абсцесу буває досить важко. Але ж саме від точної ідентифікації мікроорганізму залежить ефективність лікування.
Існує велика кількість патогенних бактерій, які здатні викликати абсцес м'яких тканин.
Ми ж розглянемо тільки ті мікроби, з якими найчастіше зустрічаються лікарі в хірургічній практиці:
- Золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus).
У переважній більшості випадків причиною шкірного абсцесу виступає золотистий стафілокок. Згідно з даними останніх медичних досліджень, золотистий стафілокок виявляють в 28% випадків шкірного абсцесу.
Практично завжди золотистий стафілокок висівають в чистій культурі, без супутньої мікрофлори. Приблизно в 47% випадків абсцеси розвиваються у верхній половині тіла (абсцеси шиї, обличчя, грудей і пахвовій області), причиною яких є золотистий стафілокок. Деякі штами золотистого стафілокока не чутливі до антибіотиків, що представляє труднощі в лікуванні таких абсцесів.
- Proteus mirabilis. Це один з найпоширеніших мікроорганізмів, який мешкає в товстому кишечнику і виділяється при мікроскопічному дослідженні калу. Цей мікроорганізм нерідко є причиною розвитку абсцесів в нижній половині тіла.
- Кишкова паличка. Це представник нормальної мікрофлори кишечника. Однак при деяких обставинах, наприклад, при зниженні імунітету, кишкова паличка здатна викликати серйозні і навіть смертельні захворювання.
- Лікарські засоби. Деякі медикаменти можуть викликати стерильні абсцеси, які зовні нагадують целюліт шкіри.
- Деякі захворювання. У ряді випадків деякі захворювання (наприклад, фарингіт, парапроктит, врослий ніготь, хвороба Крона, остеомієліт та інші) можуть ускладнитися виникненням абсцесу.
ВИДИ ЗАХВОРЮВАННЯ: КЛАСИФІКАЦІЯ АБСЦЕСІВ
- абсцес м'яких тканин (в жировій клітковині, м'язах, холодний абсцес при кістковому туберкульозі);
- апендикулярний абсцес (як ускладнення гострого апендициту);
- абсцес Бецольда (глибокий гнійник під м'язами шиї);
- абсцес легені;
- абсцес головного мозку;
- заглотковий абсцес; абсцес малого тазу;
- паратонзилярний абсцес (ускладнення ангіни);
- абсцес печінки (бактеріальний, амебний);
- абсцес міжкишковий (між петлями кишечника та черевної стінкою);
- піддіафрагмальний абсцес (в результаті хірургічних втручань, травм і ін.);
- абсцес спинальний епідуральний (ураження клітковини, що оточує оболонки спинного мозку).
СИМПТОМИ АБСЦЕСУ: ЯК ВИЯВЛЯЄТЬСЯ ЗАХВОРЮВАННЯ
Для поверхневих абсцесів характерні класичні прояви гострих запалень:
- почервоніння шкіри, локальна болючість, місцеве підвищення температури, припухлість, порушення функції органу.
Загальні симптоми абсцесу типові для запальних процесів будь-якого розташування:
- головний біль, загальне нездужання, підвищення температури тіла, втрата апетиту, слабкість.
Результатом абсцесу може бути:
- прорив з випорожненням в закриті порожнини (в порожнину суглоба, плевральну, черевну і ін.);
- спонтанний розрив з проривом назовні (при маститі, парапроктиті, абсцесі підшкірної клітковини);
- прорив у просвіт органів, які сполучаються з зовнішнім середовищем (бронхи, кишка, шлунок, сечовий міхур).
Після розтину абсцесу порожнина, яка звільнилась при сприятливих умовах спадаєтся і піддається рубцюванню.
У разі неповного випорожнення порожнини абсцесу або поганому її дренуванні запальний процес може перейти в хронічну форму з утворенням свищів.
Прорив в закриті порожнини призводить до виникнення в них гнійних процесів (перикардиту, плевриту, артриту, перитоніту, менінгіту та ін.).
Що стосується симптомів абсцесу окремих органів, то вони виглядають наступним чином:
- Абсцес горла. При паратонзіллярному або заковтувальному абсцесі горла у хворого виникає біль в горлі при ковтанні, а при набряку - задуха. Це найбільш небезпечне ускладнення при гнійному абсцесі горла. Якщо в такому випадку хворому несвоєчасно надати медичну допомогу, то це може привести до смертельного результату.
- Абсцес мозку. На початкових стадіях абсцес мозку супроводжується локалізованими сильними болями, які викликані підвищеним внутрішньочерепним тиском. Найчастіше такі хворобливі відчуття виникають в ранкові години. На пізніх стадіях розвитку патологічного процесу у людини можливий розвиток марення і галюцинацій. При гнійному ураженні мозочка порушується координація рухів і орієнтація в просторі.
- Абсцес легеней. При абсцесі легеней у хворого відзначається сильний кашель з виділенням гнійного мокротиння. Дихання хворого сильно утруднено, а в області грудної клітини виникають больові відчуття. На початкових стадіях патологічного процесу діагностувати абсцес легені досить складно.
ДІЇ ПАЦІЄНТА ПРИ АБСЦЕСІ
При виникненні ознак абсцесу необхідно звернутися до хірурга. Неприпустиме самостійне видалення абсцесу через ризик розвитку серйозних ускладнень.
ДІАГНОСТИКА АБСЦЕСУ
Лікар може легко розпізнати поверхневий абсцес, але глибокий абсцес діагностувати набагато складніше.
У діагностиці застосовують аналіз крові (спостерігається зсув формули вліво, збільшення кількості лейкоцитів і ШОЕ).
Щоб визначити розташування і розмір абсцесу, можуть призначати рентгенівське, ультразвукове дослідження, комп'ютерну томографію або магнітно-резонансну томографію.
ЛІКУВАННЯ АБСЦЕСУ
При виникненні абсцесу показано хірургічне лікування, метою якого є розкриття гнійної порожнини, спорожнення її з подальшим дренуванням.
Розтин невеликих поверхневих абсцесів можна проводити в амбулаторних умовах.
При абсцесах внутрішніх органів необхідна термінова госпіталізація в хірургічний стаціонар. Деякі види абсцесу (наприклад, легенів, печінки) лікують методом пункції з аспірацією гною і введенням антибіотиків, ферментних препаратів в порожнину абсцесу. Резекція ураженого органу (наприклад, легені) разом з абсцесом показана при хронічному перебігу.
Після розтину абсцесу хворим забезпечують збалансоване харчування, проводять дезінтоксикаційну терапію. Антибактеріальні засоби призначають з урахуванням чутливості до них висіяної мікрофлори.
УСКЛАДНЕННЯ АБСЦЕСУ
Найбільш поширені ускладнення:
поширення інфекції,
бактеріємія (потрапляння бактерій в кров),
прорив абсцесу (назовні або в сусідні порожнини і тканини),
аррозивні кровотечі.
При неадекватному дренуванні абсцесу, пізно виконаної операції можлива генералізація інфекції, перехід запального процесу в хронічну форму.
Віддаленими наслідками абсцесу є дисфункція життєво важливих органів, а також виснаження, викликаного розпадом тканин, анорексією.
ПРОФІЛАКТИКА АБСЦЕСУ
Профілактика захворювання полягає в дотриманні правил антисептики, асептики і техніки виконання терапевтичних чи діагностичних процедур, а також в раціональній і своєчасній хірургічній обробці ран, подряпин, саден.
