Жирова дегенерація печінки (стетогепатоз)

Жирова дегенерація печінки (стетогепатоз) – це хронічне захворювання печінки, що є найбільш поширеним видом гепатоза, для якого характерна жирова інфільтрація (накопичення ліпідів) печінкової тканини.

Статистично, близько 25% населення розвинених країн страждають цією патологією. Найбільш часто жирова дегенерація печінки спостерігається у осіб з ожирінням і цукровим діабетом 2 типу.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ЖИРОВОЇ ДЕГЕНЕРАЦІЇ ПЕЧІНКИ

Причинами розвитку жирової дегенерації печінки можуть бути різні порушення обміну речовин (метаболічні фактори), гепатотоксичні речовини, деякі захворювання і операції на органах шлунково-кишкового тракту, спадкові чинники і т.п.

Серед етіологічних чинників стеатогепатозу можна виділити наступні:

– цукровий діабет, гіпертригліцеридемія;

– нераціональне харчування (голодування, переїдання, велике споживання жирної і вуглеводної їжі, дефіцит білка в раціоні), ожиріння;

– надмірне споживання алкоголю (більше 30 мл на добу);

– генетична схильність;

– підвищення рівню соматотропного гормону (при ендокринних патологіях, черепно-мозкових травмах, гіпофізарних дизфункціях і т.п.);

– хронічні захворювання органів шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються порушенням всмоктування;

– прийом деяких лікарських засобів, інтоксикація ними (деякі антибіотики, глюкокортикоїди, нестероїдні протизапальні препарати, цитостатики);

– важкі хронічні захворювання (серцева недостатність, дихальна недостатність, злоякісні новоутворення);

– мікседема, синдром Кушинга;

– хірургічні втручання (гастропластика, велика резекція тонкого кишечника, анастомоз).

Факторами, що погіршують прогноз захворювання, є жіноча стать, вік більше 45 років, цукровий діабет 2 типу, обтяжений сімейний анамнез по даному захворюванню, значне ожиріння.

СИМПТОМИ ЖИРОВОЇ ДЕГЕНЕРАЦІЇ ПЕЧІНКИ

Дане захворювання тривалий час може не проявляти себе клінічно. При прогресуванні дистрофічних процесів в печінці можуть з’являтися такі симптоми захворювання:

– астенічний синдром (загальна слабість, швидка стомлюваність);

– дискомфорт, важкість, а потім і біль в правому підребер’ї;

– зниження апетиту, нудота, можлива блювота з домішками жовчі; жовтушність шкірних покривів і слизових оболонок;

– свербіж шкіри;

– ознаки зниження імунітету (часті ГРЗ);

– у важких випадках – ознаки печінково-клітинної недостатності.

ДІАГНОСТИКА ЖИРОВОЇ ДЕГЕНЕРАЦІЇ ПЕЧІНКИ

В діагностиці жирової дегенерації печінки, крім описаної раніше клінічної картини, враховують результати таких лабораторно-інструментальних методів дослідження:

– загальний клінічний аналіз крові (можливо виявлення анемії, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ);

– біохімічний аналіз крові (підвищення рівня печінкових трансаміназів, ГГТ, прямого білірубіну, холестерину);

– ультразвукове дослідження печінки (її збільшення і зміна структури);

– КТ і МРТ печінки;

– еластографія печінки (для виключення цирозу і фіброзу печінки);

– біопсія печінки (найбільш інформативний метод дослідження).

  КЛАСИФІКАЦІЯ

За етіологічною ознакою жирову дегенерацію печінки поділяють на первинну і вторинну (виникає на тлі інших захворювань, як цукровий діабет), а також на алкогольну і неалкогольну.

Залежно від характеру поширення патологічного процесу в тканинах печінки розрізняють осередкову і дифузну жирову дегенерацію печінки.

За морфологією (при мікроскопічному дослідженні біоптату) виділяють дрібнокраплинну і крупнокрапельну жирову дегенерацію (інфільтрацію) печінки.

ДІЇ ПАЦІЄНТА

При виявленні будь-яких симптомів, описаних вище, слід звернутися до фахівця (лікаря-гастроентеролога) для обстеження і своєчасного виявлення патології.

ЛІКУВАННЯ ЖИРОВОЇ ДЕГЕНЕРАЦІЇ ПЕЧІНКИ

На початкових стадіях розвитку жирова дегенерація печінки є оборотним процесом.

При вторинному стеатогепатозі в першу чергу потрібне лікування основного захворювання, на тлі якого розвинулася дана патологія.

При алкогольному походженні захворювання слід відмовитися від вживання алкоголю. Також всім хворим рекомендується дієтичне харчування з обмеженням вживання тваринних жирів і вуглеводів, при ожирінні – зниження ваги.

Медикаментозна терапія полягає в застосуванні гепатопротекторних засобів, ліпотропні препарати, урсодезоксихолевої кислоти, вітамінів С і Е, а при розвитку печінкової недостатності – медикаментозна терапія даного ускладнення.

УСКЛАДНЕННЯ

Жирова дегенерація печінки може ускладнитися приєднанням запального процесу (стеатогепатит), фіброзом або цирозом печінки, холестазом (застоєм жовчі), а також розвитком печінкової недостатності.

ПРОФІЛАКТИКА ЖИРОВОЇ ДЕГЕНЕРАЦІЇ ПЕЧІНКИ

Профілактика даної патології полягає у відмові від вживання алкоголю, веденні здорового способу життя, нормалізації маси тіла, лікуванні захворювань, здатних спровокувати розвиток жирової інфільтрації печінки (ендокринні патології, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту та ін.).