Шлунково-кишкова кровотеча

Шлунково-кишкова кровотеча – це серйозне ускладнення захворювань шлунково-кишкового тракту (найчастіше виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки).

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ШЛУНКОВО-КИШКОВОЇ КРОВОТЕЧІ

Джерело шлунково-кишкова кровотеча може локалізуватися у всіх відділах шлунково-кишковий тракт. Кровотечею ускладнюються виразкова хвороба, ерозивний гастрит, синдром Маллорі-Вейсса (шлункова кровотеча, обумовлена розривами слизової оболонки абдомінального відділу стравоходу або кардіального відділу шлунку при наполегливій рецидивуючій блювоті), варикозне розширення вен стравоходу і шлунка, неспецифічний виразковий коліт, дивертикули і поліпи кишечника, доброякісні та злоякісні пухлини органів шлунково-кишкового тракту, геморой та ін.

Шлунково-кишкова кровотеча викликає зміни в організмі, тяжкість яких залежить від темпу кровотечі і величини крововтрати.

Залежно від величини крововтрати розрізняють легку, середньої тяжкості і тяжку. При масивній крововтраті кровотечу називають профузною.

СИМПТОМИ ШЛУНКОВО-КИШКОВОЇ КРОВОТЕЧІ

Симптоми шлунково-кишкової кровотечі залежать від локалізації джерела і ступеня кровотечі.

Гематомезіс представляє собою блювоту свіжою кров’ю і вказує на кровотечу з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту зазвичай з артеріального джерела або варикозних вен.

Кривавий стілець представляє ссобою виділення «брудної» крові з прямої кишки і зазвичай вказує на кровотечу з нижніх відділів шлунково-кишкового тракту, але може бути і наслідком масивної кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту з швидким транзитом крові через кишечник.

Мелена представляє собою чорний, дьогтьовий стілець і виразно вказує на кровотечу з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, але джерело кровотечі може також локалізуватися в тонкій або в правій половині товстої кишки.

Важка кровотеча може проявлятися у пацієнтів симптомами шоку (напр., тахікардія, тахіпноє, блідість, пітливість, олігурія, сплутаність свідомості). У пацієнтів з хронічною кровотечею можуть бути симптоми і ознаки анемії (напр., слабкість, легка стомлюваність, блідість, болі за грудиною, запаморочення).

Шлунково-кишкова кровотеча може прискорити розвиток печінкової енцефалопатії або гепаторенальний синдром (вторинна ниркова недостатність при печінковій недостатності).

ДІАГНОСТИКА ШЛУНКОВО-КИШКОВОЇ КРОВОТЕЧІ

Діагноз шлунково-кишкова кровотеча встановлюється на підставі:

– аналізу анамнезу захворювання і скарг (коли виникли симптоми захворювання, з чим пацієнт пов’язує їх появу і розвиток);

– анамнезу життя (перенесені захворювання, шкідливі звички, спадковість);

– клінічний огляд. Крім загального огляду, при шлунково-кишковій кровотечі необхідний ректальний огляд (огляд прямої кишки). Він допомагає виявити характерні зміни забарвлення калу, а при кровотечі з анальної тріщини або гемороїдальних вузлів – виявити джерело кровотечі;

– загальний аналіз крові – допомагає виявити зниження кількості еритроцитів і гемоглобін, характерний для кровотечі;

– аналізу калу на приховану кров – допомагає виявити сліди крові в калі, якщо кількість втраченої крові була недостатньою для зміни його забарвлення;

– аналізу крові на тромбоцити (при кровотечі, пов’язаному з порушенням згортання крові);

– коагулограми (аналіз крові, що відображає швидкість і якість процесу згортання крові);

– ендоскопічне дослідження. При кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту необхідно проведення ФЕГДС (фіброезофагогастродуоденоскопіі).

КЛАСИФІКАЦІЯ ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ КРОВОТЕЧ

Розроблено класифікацію, що виділяє 4 ступеня тяжкості крововтрати:

– І ступінь – загальний стан задовільний; помірна тахікардія; АТ не змінено; Нb вище 100 г / л; дефіцит ОЦК – не більше 5% від належного;

– II ступінь – загальний стан – середньої тяжкості, млявість, запаморочення, непритомний стан, блідість шкірних покривів, значна тахікардія, зниження артеріального тиску до 90 мм рт.ст.; Hb – 80 г / л; дефіцит ОЦК – 15% від належного;

– III ступінь – загальний стан важкий; шкірні покриви бліді, холодний, липкий піт; хворий позіхає, просить пити (спрага); пульс частий, ниткоподібний; Артеріальний тиск знижений до 60 мм рт.ст..; Hb – 50 г / л; дефіцит ОЦК – 30% від належного;

– IV ступінь – загальний стан вкрай важкий, межує з агональним; тривала втрата свідомості; пульс і АТ не визначаються; дефіцит ОЦК – більше 30% від належного.

Хворі з II-IV ступенями тяжкості крововтрати потребують проведення інфузійної терапії перед початком діагностичних і лікувальних маніпуляцій.

ДІЇ ПАЦІЄНТА ПРИ ШЛУНКОВО-КИШКОВІЙ КРОВОТЕЧІ

Дуже важливо своєчасно звернутися до лікаря.

ЛІКУВАННЯ ШЛУНКОВО-КИШКОВОЇ КРОВОТЕЧІ

Лікування шлунково-кишкової кровотечі включає в себе:

– строгий постільний режим;

– заповнення об’єму втраченої крові;

– внутрішньовенне і внутрішньом’язове введення гемостатичних (кровоспинних) препаратів;

– внутрішньовенне і внутрішньом’язове введення препаратів заліза для корекції анемії (малокрів’я);

– оперативне втручання (хірургічна зупинка кровотечі) – потрібно іноді, при неефективності медикаментозного лікування.

УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ШЛУНКОВО-КИШКОВІЙ КРОВОТЕЧІ

Несвоєчасне звернення до фахівця при перших ознаках шлунково-кишкової кровотечі або спроби самолікування можуть привести до серйозних наслідків або навіть летального результату.

ПРОФІЛАКТИКА ШЛУНКОВО-КИШКОВОЇ КРОВОТЕЧІ

Профілактика та своєчасне лікування захворювань, які можуть стати причиною виникнення шлунково-кишкової кровотечі.