Гастроезофагеальний рефлюкс

Гастроезофагеальний рефлюкс – це ретроградний (зворотний нормальному току) закид кислого шлункового вмісту в стравохід через нижній стравохідний (кардіальний) сфінктер, що виникає внаслідок порушення роботи зазначеного клапана.

Такий стан періодично спостерігається у практично всіх здорових людей. Однак, часте його повторення може призводити до розвитку гастроезофагеального рефлюкса і рефлюкс-езофагіту. Чоловіки страждають від даної патології дещо частіше жінок.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ 

Найбільш частою причиною виникнення шлунково-стравохідного рефлюксу є переповнення шлунка і розслаблення м’язів, які в нормальних умовах перешкоджають зворотному закиду їжі. Однак існує безліч інших причин розвитку даного патологічного стану.

Це можуть бути:

· Вагітність;

· Грижа стравохідного отвору діафрагми (супроводжується зміщенням верхнього відділу шлунка і кардії в грудну порожнину);

· Ожиріння;

· Незбалансоване і нераціональне харчування, в тому числі переїдання;

· Шкідливі звички (зловживання алкоголем, куріння);

· Часта блювота (при отруєннях, нервово-психічної анорексії);

· Застосування деяких лікарських засобів, що знижують тонус кардіального сфінктера (теофілін, діазепам);

· Непереносимість деяких продуктів харчування (алергія);

· Системна склеродермія;

· Необхідність в тривалому застосуванні зонда (коматозні стану, нервово-психічні розлади, важкі стану).

У дітей перших тижнів життя гастроезофагеальний рефлюкс зустрічається в 85% випадків і не є патологією, так як виникає внаслідок слабкості м’язів і сфінктерів. У нормі до 9-10 місяців життя відрижки припиняються повністю.

СИМПТОМИ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНИЙ РЕФЛЮКС 

Основними симптомами шлунково-стравохідного рефлюксу є часта відрижка кислим вмістом шлунку, печія, посилюється в положенні лежачи після їжі, а також гострі або тупі болі в епігастральній ділянці.

Якщо рефлюкс має хронічний характер, то з часом розвивається рефлюкс-езофагіт, який виникає внаслідок подразнення слизової стравоходу кислим вмістом шлунку. В такому випадку приєднуються такі симптоми, як

 – дисфагія (порушення акту ковтання),

 – рефлюксна фарингіт і ларингіт (запалення глотки і гортані),

 – ураження зубів (карієс, дефекти емалі),

 – синусити.

Іноді симптоми рефлюксу можуть імітувати напади стенокардії (загрудінні болю) або бронхіальної астми (кашель, задишка, нестача повітря).

ДІАГНОСТИКА

У діагностиці даної патології дуже важливим є аналіз скарг хворого, анамнезу життя і захворювання.

Для підтвердження діагнозу використовують такі лабораторно-інструментальні методи діагностики:

– Загальний клінічний аналіз крові (лейкоцитоз при наявності запальних процесів, анемія);

– Вимірювання рН в нижніх відділах стравоходу (при рефлюксі знижується);

– Пищеводная манометр (оцінка скоротливої ​​активності стравоходу);

– ФЕГДС (фіброезофагогастродуоденоскопія) з біопсією;

– Рентгенологічне дослідження з контрастуванням барієм;

– Діагностичні методи виявлення інфікування Н. руlori;

– Провокаційна проба із слабкокислим розчином;

– Додаткові методи діагностики: ультразвукове дослідження, КТ, МРТ органів черевної порожнини, консультація суміжних фахівців.

ВИДИ ЗАХВОРЮВАННЯ

Залежно від ендоскопічної картини існує наступна класифікація:

– 0 ступінь – гастроезофагеальний рефлюкс без езофагіту;

– I РІВЕНЬ – виявляється еритема і / або неслівающіеся ерозії в дистальному відділі стравоходу;

– II ступінь – наявність зливаються, але не займають всю слизову ерозії;

– III ступінь – зливаються і охоплюють всю слизову нижньої третини стравоходу виразкові ураження;

– IV ступінь – наявність таких ускладнень, як стравохід Баррета, стеноз, хронічна виразка стравоходу.

ДІЇ ПАЦІЄНТА

При наявності частих епізодів печії після прийому їжі, особливо в положенні лежачи, при нахилах і фізичної активності, а також інших симптомів, описаних раніше, слід звернутися до фахівця для консультації і обстеження.

ЛІКУВАННЯ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОГО РЕФЛЮКСА 

У лікуванні рефлюксу застосовують інгібітори протонної помпи – наприклад, омепразол (знижують вироблення соляної кислоти), препарати альгінової кислоти, антацидні засоби (нейтралізують уже виділену соляну кислоту), прокинетики і препарати, що стимулюють моторику кишечника (трімедат).

Таким пацієнтам рекомендується дотримуватися дієти (знижена кількість жирів, відмова від кави, шоколаду, цитрусових, газованих напоїв і т.д.), уникати положення лежачи і фізичної активності після їжі і спати з припіднятою верхньою частиною тіла.

УСКЛАДНЕННЯ

У 10% випадків гастроезофагеальний рефлюкс призводить до розвитку стравоходу Баррета (кишкова метаплазія). Як ускладнення можуть також розвиватися стриктури, виразки стравоходу, глотково-гортанний рефлюкс, шлунково-кишкові кровотечі та пухлини стравоходу Баррета (рак стравоходу).

ПРОФІЛАКТИКА ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОГО РЕФЛЮКСА

Профілактика даної патології полягає в дотриманні раціонального харчування без переїдання, відмову від шкідливих звичок, боротьбі із зайвою масою тіла і періодичному обстеженні у гастроентеролога.