Виробник, країна: Мепро Фармасютікалз Пвт. ЛтД., Індія
Міжнародна непатентована назва: Atorvastatin and ezetimibe
АТ код: C10A
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, № 30 (10х3) у блістерах у картонній коробці
Діючі речовини: 1 таблетка Статезі 10/10 містить аторвастатину 10 мг та езетимібу 10 мг
Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, кальцію карбонат (Е 170), гідроксиметилпропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, титану діоксид (Е 171), тальк, пропіленгліколь
Фармакотерапевтична група: Гіполіпідемічні засоби
Показання: Дисліпідемії. Статезі призначають в склади комплексної терапії дисліпідемій разом з гіпохолестериновою дієтою та іншими фармакологічними і нефармакологічними (наприклад, аферез ЛПНЩ) видами гіполіпідемічної терапії, особливо при недостатньої ефективності монотерапії інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, з метою зменшення концентрації в плазмі ЗХС, ХС ЛПНЩ, АпоВ, ЛПДНЩ, ТГ і збільшення концентрації ХС ЛПВЩ і АпоА у пацієнтів з гомозиготною гіперхолестеринемією, гетерозиготною (родинною та неродинною) гіперхолестеринемією, змішаною дисліпідемією, ізольованою гіпертригліцеридемією та дисбеталіпопротеїдемією.
Гомозиготна сітостеролемія. Статезі призначають як допоміжну терапію до дієти для зниження підвищених рівнів сітостеролу і кампестеролу у хворих з гомозиготною родинною сітостеролемією.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 2р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/9675/01/01
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
СТАТЕЗІ 10/10
(STATEZY)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі таблетки, вкриті оболонкою з фаскою з обох боків;
склад: 1 таблетка Статезі 10/10 містить аторвастатину 10 мг та езетимібу 10 мг.
допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, кальцію карбонат (Е 170), гідроксиметилпропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, титану діоксид (Е 171), тальк, пропіленгліколь.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби. Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Код АТС C10А.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Статезі – це комбінований гіполіпідемічний засіб, дія якого обумовлена фармакологічними властивостями аторвастатину та езетимібу, що входять до його складу.
Аторвастатин. Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором 3-гідрокси-3-метилглютарил-коензим А редуктази (ГМГ-КoA-редуктаза) – ензиму, який перетворює ГМГ-КоА в мевалонат - попередник стеролів (в т.ч. холестерину). Холестерин і тригліцериди циркулюють у крови у складі ліпопротеїдних комплексів, які підрозділяються на ліпопротеїди дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїди проміжної щільності (ЛППЩ) і ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ). У клінічних дослідженнях доведено, що підвищені рівні в плазмі крови загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та аполіпопротеїну В (АпоВ) (білкової частки ЛПНЩ) сприяють прогресуванню атеросклерозу і є факторами ризику серцево-судинних захворювань і серцево-судинної смертності, в той час як підвищені рівні холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А (АпоА) (білкової частки ЛПВЩ) асоціюються зі зниженням цього ризику. Аторвастатин пригнічує ГМГ КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці і збільшує кількість печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує концентрацію в плазмі ЗХС, ХС ЛПНЩ, АпоВ, ЛПДНЩ, ТГ і збільшує концентрацію ХС ЛПВЩ і АпоА у пацієнтів з гомозиготною гіперхолестеринемією, гетерозиготною (родинною та неродинною) гіперхолестеринемією, змішаною дисліпідемією та ізольованою гіпертригліцеридемією. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїдемією він також зменшує концентрацію в плазмі ХС ЛППЩ.
У людини фармакологічну активність виявляє як аторвастатин, так і деякі його метаболіти. Первинним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну роль у синтезі холестерину та кліренсі ЛПНЩ. Зменшення рівня ХС ЛПНЩ краще корелює з дозою аторвастатину, ніж його концентрацією в організмі. Індивідуальне дозування аторвастатину ґрунтується на терапевтичній відповіді.
У хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період (10 – 17 років) з гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією чи тяжкою гіперхолестеринемією аторвастатин у дозі 10 – 20 мг один раз на добу суттєво знижував рівень ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ та АпоВ в плазмі. При цьому не було виявлено суттєвого впливу на зріст та статеве дозрівання у хлопчиків або на тривалість менструального циклу у дівчаток. Безпека та ефективність застосування аторвастатину в дозі вище 20 мг для лікування дітей не вивчались. Вплив довготривалої ефективності терапії аторвастатином у дитинстві на зменшення захворюваності та смертності у дорослому віці не встановлений.
Профілактика кардіоваскулярних ускладнень. У клінічних дослідженнях аторвастатин значно зменшував частоту фатальних серцево-судинних ускладнень і нефатального інфаркту міокарда, загальну частоту кардіоваскулярних ускладнень, частоту фатального і нефатального інсульту, зменшував необхідність виконання реваскуляризації міокарда. Лікувальний ефект не залежав від статі, віку або початкового рівня ХС ЛПНЩ.
Езетиміб. Езетиміб є селективним інгібітором абсорбції холестерину та фітостеролів (рослини стероїди – сітостерол і кампестерол) у тонкому кишечнику. При надходженні в тонкий кишечник він локалізується на межі щітки тонкого кишечнику і сповільнює всмоктування холестерину та фітостеролів, що призводить до зменшення їх надходження з кишечнику в печінку. Після застосування езетимібу протягом 2 тижнів абсорбція холестерину в кишечнику знижується на 54 % у порівнянні з плацебо. Езетиміб не підвищує екскрецію жовчних кислот і не інгібує синтез холестерину в печінці, він не справляє клінічно значущий ефект на концентрацію в плазмі жиророзчинних вітамінів A, D та Е і не підвищує продукцію кортикостероїдних гормонів. У пацієнтів з гіперхолестеринемією езетиміб зменшує рівень в плазмі ЗХС, ХС ЛПНЩ, АпоВ, ТГ і підвищує рівень ХС ЛПВЩ.
У клінічних дослідженнях доказано, що езетиміб і інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) справляють взаємодоповнювальну дію, і при їх одночасному застосуванні гіполіпідемичний ефект зростає в декілька разів у порівнянні з монотерапією статинами. Отже Статезі суттєво підвищує ефективність лікування дисліпідемій у порівнянні з монотерапією статинами.
Фармакокінетика.
Аторвастатин. Аторвастатин швидко всмоктується після перорального прийому, концентрація його в плазмі досягає максимуму протягом 1 - 2 год. Швидкість і ступінь всмоктування аторвастатину зменшуються при застосуванні разом з їжею приблизно на 25 % і 9 % відповідно. При прийомі ввечері його концентрація в плазмі була нижчою, приблизно 30 % для Смах (максимальна концентрація у плазмі) і AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час»), ніж при ранковому прийомі, проте їжа і час прийому суттєво не впливають на ступінь гіполіпідемічної дії аторвастатину. Середній об’єм розподілу аторвастатину становить приблизно 381 л, більше 98 % зв’язується з білками плазми. Коефіцієнт співвідношення еритроцит/плазма становить приблизно 0,25, що свідчить про слабке проникнення в еритроцити. Аторвастатин метаболізується до орто- і парагідроксильованих похідних і різноманітних бета-окиснених продуктів. In vitro пригнічення ГМГ-КоА–редуктази за рахунок орто- і парагідроксильованих метаболітів майже дорівнює дії аторвастатину. Інгібуючий ефект відносно ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70 % реалізується за рахунок активності циркулюючих метаболітів. Дослідження in vitro показали важливе значення печінкового цитохрому Р4503А4 для метаболізму аторвастатину, що може виявлятись у збільшенні концентрації аторвастатину в плазмі людини внаслідок сумісного застосування з еритроміцином, який є інгібітором зазначеного ензиму. Аторвастатин та його метаболіти виділяються головним чином із жовчю внаслідок печінкового та/або екстрапечінкового метаболізму, однак він не зазнає кишково-печінкової рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину у людини становить близько 14 год., але період напіввиведення інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази завдяки циркулюючим активним метаболітам становить від 20 до 30 год. Менше 2 % від дози аторвастатину після перорального прийому виділяється із сечею.
Езетиміб. Після перорального прийому езетиміб швидко всмоктується і інтенсивно кон’югує у тонкому кишечнику і печінці з фармакологічне активним фенольним глюкуронідом з утворенням езетиміб-глюкуроніду. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) визначається через 1 – 2 год. для езетиміб-глюкуроніду і через 4 – 12 год. для езетимібу. Абсолютну біодоступність езетимібу визначити неможливо, оскільки ця сполука практично нерозчинна у воді. Одночасний прийом їжі (як з високим змістом жиру, так і нежирної) не чинить впливу на біодоступність езетимібу при пероральному прийомі. Езетиміб можна приймати як під час, так і між прийомами їжі. Езетиміб і езетиміб-глюкуронід зв’язуються з білками плазми людини на 99,7 % і 88 – 92 %, відповідно. Езетиміб метаболізується головним чином у тонкому кишечнику і печінці шляхом кон’югації з глюкуронідом з наступним виведенням з жовчю. Езетиміб і езетиміб-глюкуронід є основними речовинами, що виявляються в плазмі крові в співвідношенні приблизно 10 – 20 % і 80 – 90 % від загального езетимібу плазмі відповідно. Період напіввиведення езетимібу і езетиміб-глюкуроніду становить приблизно 22 год., має місце кишково-печінкова рециркуляція. Приблизно 78 % і 11 % від загальної кількості прийнятої дози виводиться за 10-денний період з калом і сечею відповідно.
Абсорбція, метаболізм та інші фармакокінетичні показники езетимібу у підлітків (10 – 18 років) і дорослих однакові, фармакокінетичні дані для дітей до 10 років відсутні.
Взаємодія з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. При дослідженні здорових гіперхолестеринемічних (ХС ЛПНЩ 130 мг/дл) дорослих суб’єктів одночасний прийом езетимібу у дозі 10 мг один раз на добу не мав суттєвого впливу на біодоступність ловастатину, симвастатину, правастатину, аторвастатину, флувастатину та розувастатину, і навпаки, не було суттєвого впливу на біодоступність загального езетимібу та езетимібу при одночасному застосуванні з ловастатином (20 мг один раз на добу), правастатином (20 мг один раз на добу), аторвастатином (10 мг один раз на добу), флувастатином (20 мг один раз на добу) або розувастатином (10 мг один раз на добу).
Показання для застосування.
Дисліпідемії. Статезі призначають у складі комплексної терапії дисліпідемій разом з гіпохолестериновою дієтою та іншими фармакологічними і нефармакологічними (наприклад, аферез ЛПНЩ) видами гіполіпідемічної терапії, особливо при недостатній ефективності монотерапії інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, з метою зменшення концентрації в плазмі ЗХС, ХС ЛПНЩ, АпоВ, ЛПДНЩ, ТГ і збільшення концентрації ХС ЛПВЩ і АпоА у пацієнтів з гомозиготною і гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, неспадковою формою гіперхолестеринемії, змішаними дисліпідеміями, ізольованою гіпертригліцеридемією та дисбеталіпопротеїдемією.
Гомозиготна сітостеролемія. Статезі призначають як допоміжну терапію до дієти для зниження підвищених рівнів сітостеролу і кампестеролу у хворих з гомозиготною родинною сітостеролемією.
Спосіб застосування та дози.
Під час лікування Статезі пацієнтам слід дотримуватися стандартної гіпохолестеринової дієти. Статезі призначають в будь-який період дня, незалежно від приймання їжі. Статезі застосовують з самого початку гіполіпідемічної терапії або додають до монопрепаратів аторвастатину при їх недостатньої ефективності.
Лікування починають зі Статезі 10/10 по 1 таблетці один раз на добу щоденно. У випадку необхідності підсилить ступінь гіполіпідемічної терапії, слід замінити Статезі 10/10 на 20/10. Гіполіпідемічний ефект стає помітним через 2 тижні, максимальний ефект спостерігається через 4 тижні. Через 2 – 4 тижні від початку лікування слід визначити ліпідограму для оцінки початкових результатів лікування.
Достатніх клінічних даних щодо застосування езетимібу у дозах більш ніж 10 мг на добу як окремо, так і в комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, не існує, тому не рекомендується збільшувати добову дозу Статезі більш ніж на 1 таблетку. Терапевтичний ефект аторвастатину щодо профілактики серцево-судинних захворювань зростає при тривалому застосуванні, тому Статезі після початку лікування рекомендовано приймати постійно на все життя.
Побічна дія.
При застосуванні Статезі можливі такі побічні реакції:
Порушення центральної нервової системи. Головний біль, стомлюваність, безсоння, астенія.
Шлунково-кишкові розлади. Нудота, диспепсія, біль у животі, запор або діарея, метеоризм.
Алергічні реакції. Ангіоневротичний набряк, шкірні висипання.
Порушення функції печінки. Гепатит, жовтуха.
Гематологічні порушення. Тромбоцитопенія.
Скелетні м’язи. Міалгія, дуже рідко – міопатія, рабдоміоліз. Можливе підвищення активності креатинфосфокінази.
У цілому побічна дія при лікуванні комбінацією аторвастатину та езетимібу така сама як і при монотерапії аторвастатином. У клінічних дослідженнях спостерігалося трохи більш виражене підвищення активності ферментів печінки аспартатамінотрансферази (АСТ) і аланінамінотрансферази (АЛТ) при лікуванні комбінацією аторвастатину та езетимібу, ніж при монотерапії аторвастатином. Проте підвищення трансаміназ звичайно безсимптомне, не супроводжується розвитком холестазу і проходить як при продовженні лікування, так і після відміни препарату.
Протипоказання.
- Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату.
- Активні захворювання печінки чи нез’ясоване персистуюче підвищення активності трансаміназ, що втричі перевищує норму.
- Вагітність і період годування груддю.
Передозування.
Симптоми. Міопатія, рабдоміоліз, порушення функції печінки, нудота, блювання, діарея.
Лікування. Специфічного лікування передозування Статезі немає. В разі передозування, необхідно зробити промивання шлунку та призначити активоване вугілля, проводити симптоматичну та підтримуючу терапію, корекцію кислотно-лужної рівноваги, електролітного балансу та усунення симптомів інтоксикації. Оскільки аторвастатин зв’язується з білками плазми, гемодіаліз не дає суттєвого зменшення концентрації аторвастатину в плазмі.
Особливості застосування.
Вплив на печінку. У клінічних дослідженнях частота значного підвищення активності трансаміназ (≥3 понад верхнього рівня норми) виявлялася в 0,4 % випадків при монотерапії інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази і в 1,3 % випадків при комбінованої терапії інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази та езетимібом. Звичайно збільшення активності трансаміназ не супроводжується жовтухою чи іншими клінічними проявами. Якщо зробити перерву або припинить лікування, рівень трансаміназ нормалізується. Функцію печінки рекомендовано визначати перед початком лікування Статезі, через 12 тижнів після початку лікування та кожної зміни дози препарату, і періодично контролюватися протягом курсу лікування (звичайно раз у півроку). У випадку більш ніж трикратного зростання активності АлАТ або АсАТ понад верхнього рівня норми препарат слід відмінити. Статезі слід призначати з обережністю пацієнтам, які вживають алкоголь і/або мають захворювання печінки в анамнезі. Хвороби печінки в активній фазі чи підвищення активності трансаміназ із незрозумілих причин є протипоказанням для призначення Статезі.
Вплив на скелетні м’язи. Під час лікування аторвастатином, як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у пацієнтів може спостерігатися міопатія, яка в дуже рідких випадках може призвести до гострого некрозу скелетних м’язів (рабдоміоліз) в поєднанні з вторинною нирковою недостатністю, що спричиняється міоглобінурією. Під міопатією слід розуміти біль у м’язах або слабкість м’язів в поєднанні зі зростанням рівня креатинфосфокінази (КФК) у 10 разів понад верхнього рівня норми. У клінічних дослідженнях частота підвищення активності КФК>10 разів понад верхнього рівня норми виявлялася в 0,4 % випадків при терапії інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази і в 0,2 % випадків при терапії езетимібом. Пацієнтів слід попередити про можливе виникнення болю в м’язах і слабкість м’язів, інколи з неміччю чи підвищенням температури, під час лікування Статезі. У випадках значного підвищення рівня КФК чи установленого або ймовірного діагнозу міопатії лікування Статезі слід припинити. Терапію Статезі також слід припинити за наявності факторів ризику розвитку вторинної ниркової недостатності при рабдоміолізі (тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозні хірургічні втручання, травма, тяжкі ендокринні, метаболічні або електролітні порушення і неконтрольовані судоми).
Вагітність і період годування груддю. Статезі протипоказаний в період вагітності та в період годування груддю.
Дитячий вік. Немає достатнього досвіду щодо застосування комбінації аторвастатину та езетимібу у дітей.
Літній вік. Рівень концентрації аторвастатину в плазмі у здорових літніх людей (старше 65 років) є вищим (приблизно на 40 % для Сmax і на 30 % для AUC), ніж у молодих людей. У літніх хворих (старше 65 років) концентрація в плазмі сумарного езетимібу при застосуванні 10 мг один раз на добу приблизно в 2 рази вища, ніж у молодих людей. Проте не виявлена різниця ефективності та безпеки лікування аторвастатином і езетимібом літніх пацієнтів і пацієнтів інших вікових груп.
Стать. Рівень концентрації аторвастатину в плазмі у жінок відрізняється від рівня концентрації в плазмі у чоловіків (приблизно на 20 % вище для Сmax і на 10 % менше для AUC). Концентрація в плазмі сумарного езетимібу у жінок незначно вище ніж у чоловіків. Проте не виявлена різниця ефективності та безпеки лікування аторвастатином і езетимібом чоловіків і жінок.
Ниркова недостатність. Хвороби нирок не впливають на рівень концентрації аторвастатину в плазмі чи на його дію щодо ліпідів. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) екскреція езетимібу сповільнюється. Після одноразового прийому 10 мг езетимібу у таких пацієнтів середня AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час») загального езетимібу зростала приблизно в 1,5 рази у порівнянні зі здоровими людьми. Проте немає необхідності змінювати дозу аторвастатину та езетимібу у хворих з нирковою недостатністю.
Здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Протипоказання не відомі.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Ризик виникнення міопатії під час лікування аторвастатином, як і іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти (фібрати), еритроміцину, кларитроміцину, комбінації ритонавіру з саквінавіром або лопінавіром, протигрибкових препаратів групи азолів (кетоконазол, флуконазол, ітраконазол, міконазол), гіполіпідемічних доз ніацину (нікотинова кислота). Тому слід урахувати співвідношення користі та ризику, перш ніж призначать ці препарати одночасно зі Статезі.
Антациди. Одночасне застосування аторвастатину і суспензії пероральних антацидів, яка містить гідроксиди алюмінію і магнію, зменшувало концентрацію аторвастатину в плазмі приблизно на 35 %. Однократне застосування антациду зменшувало Cmax загального езетимібу на 30 %. Проте антациди суттєво не впливали на ефективність гіполіпідемічної терапії аторвастатином і езетимібом.
Антипірин. Оскільки аторвастатин не змінює фармакокінетику антипірину, взаємодія між іншими препаратами, що мають подібний метаболізм, (терфенадин, толбутамід, тріазолам, деякі пероральні контрацептиви) є малоймовірною.
Дигоксин. Одночасне застосування з езетимібом (10 мг один раз на добу) не мало суттєвого впливу на біодоступність дигоксину та параметри ЕКГ. Однак при тривалому застосуванні аторвастатину та дигоксину стійкі концентрації дигоксину у плазмі збільшувались приблизно на 20 %. Тому треба здійснювати належний контроль за пацієнтами, що одночасно приймають дигоксин і Статезі.
Еритроміцин, Кларитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг двічі на добу), які є інгібіторами цитохрому Р4503А4, супроводжувалося підвищенням рівня аторвастатину в плазмі в 1,4 і 4,4 рази відповідно. Інші речовини, які інгібують цитохром Р4503А4 (кетоконазол, флуконазол, ітраконазол, міконазол, ритонавір, саквінавір, лопінавір, грейпфрутовий сік – більш 1,2 л на день), також підвищують рівень аторвастатину в плазмі при одночасному застосуванні.
Азитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щоденно) і азитроміцину (500 мг щоденно) не змінювало концентрацію аторвастатину в плазмі.
Терфенадин. Одночасне застосування аторвастатину і терфенадину не спричинювало суттєвих змін фармакокінетики терфенадину.
Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину з пероральними контрацептивами, які містять норетиндрон і етинілестрадіол, збільшує AUC цих двох препаратів приблизно на 30 і 20 %. Цей ефект слід враховувати при виборі контрацептиву для жінок, які приймають Статезі. Одночасне застосування езетимібу (10 мг раз на добу) з пероральними контрацептивами не мало суттєвого впливу на біодоступність етинілестрадіолу або левоноргестрилу
Варфарин. Не виявлено суттєвого впливу аторвастатину і езетимібу на біодоступність варфарину і протромбіновий час при їх одночасному застосуванні.
Циметидин. Не виявлено суттєвих ефектів взаємодії між циметидином і аторвастатином, а також циметидином і езетимібом.
Амлодипін. При одночасному застосуванні 80 мг аторвастатину і 10 мг амлодипіну не виявлено змін фармакокінетики аторвастатину.
Гемфіброзил. Одночасне застосування езетимібу і гемфіброзилу (600 мг двічі на добу) суттєво збільшило пероральну біодоступність загального езетимібу в 1,7 рази. Езетиміб (10 мг один раз на добу) суттєво не вплинув на біодоступність гемфіброзилу.
Гліпізид. Езетиміб при застосуванні 10 мг один раз на добу не мав суттєвого впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку гліпізиду.
Фенофібрат. Одночасний прийом фенофібрату (200 мг на добу) збільшував середні Cmax (максимальна концентрація у плазмі) і AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час») значення загального езетимібу приблизно в 1,5 рази. Езетиміб (10 мг один раз на добу) суттєво не вплинув на фармакокінетику фенофібрату.
Колестипол. Концентрація аторвастатину в плазмі зменшується на 25 % при одночасному застосуванні колестиполу. Однак гіполіпіпідемічний ефект був більш виражений при одночасному застосуванні аторвастатину і колестиполу, ніж при застосуванні одного з цих препаратів.
Холестирамін. Одночасний прийом холестираміну (4 г двічі на добу) зменшував середнє AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час») значення загального езетимібу приблизно на 55 %. Статезі слід приймати за 2 год. до або через 4 год. після прийому секвестрантів жовчних кислот.
Циклоспорин. Одночасне застосування циклоспорину та езетимібу призводить до сповільнення екскреції як циклоспорину, так і езетимібу, особливо у хворих з тяжкою нирковою недостатністю. У клінічних дослідженнях циклоспорин, призначений хворим після трансплантації нирок з легким (кліренс креатиніну 50 - 80 мл/хв) та помірним (кліренс креатиніну 30 - 50 мл/хв) порушенням функції нирок, збільшував середні Cmax і AUC значення загального езетимібу в 3,9 і 3,4 рази відповідно. Одночасне застосування 5.2 мг/кг/добу циклоспорину та 10 мг аторвастатину призводило до зростання AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час») аторвастатину в 8,7 рази. Тому слід урахувати співвідношення користі та ризику, перш ніж призначать Статезі одночасно з циклоспорином, особливо у хворих на ниркову недостатність.
Інша супутня терапія. Езетиміб не мав суттєвого впливу на ряд досліджуваних препаратів (кофеїн, декстрометорфан, толбутамід, мідозалам), які метаболізуються ізоферментами цитохрому P450 (1A2, 2D6, 2C8/ 9 та 3A4). Отже езетиміб не є ні інгібітором, ні індуктором цитохрому P450.
Умови та термін зберігання. Зберігати температурі не вище 25 ºС у оригінальній упаковці, та недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в картонній коробці.
Виробник. Мепро Фармасьютикалс ПВТ ЛТД,
Місцезнаходження. Q-Роад, Фазе-ІV, G.I.D.C, Вадхван сіті - 363035, Сурендранагар, Гуджарат, ст., Індія
Заявник. Мілі Хелскере Лімітед, Велика Британія.
Фаірфакс Хаус 15, Фалвуд Плейс, Лондон, WC1V