Аденома простати

Аденома простати (доброякісна гіперплазія передміхурової залози) – це новоутворення передміхурової залози, має доброякісний характер і розвивається з стромального компонента або залозистого епітелію простати.

Дана патологія вважається найпоширенішою серед усіх урологічних захворювань (більше 50% чоловіків старше 40-50 років страждають від даного захворювання).

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ АДЕНОМИ ПРОСТАТИ

Єдиної думки з приводу етіології даного захворювання на сьогоднішній момент немає.

Однак, існує ряд факторів ризику:

 – вік, а саме віковий фізіологічний дисбаланс статевих гормонів (естрогенів і андрогенів);

 – зміни способу життя, які також часто пов’язані з віком чоловіків;

 – психоемоційні навантаження;

 – деякі захворювання (атеросклероз, перенесені раніше запальні і венеричні захворювання);

 – куріння і зловживання алкоголем;

 – екологічні фактори.

По суті, аденома передміхурової залози – це пухлинне аденоматозне розростання парауретральних залоз.

Дана патологія може призводити до ізольованого доброякісного збільшення передміхурової залози, а може проявлятися доброякісною простатичною обструкцією і / або симптомами нижніх сечових шляхів.

СИМПТОМИ АДЕНОМИ ПРОСТАТИ

Клінічна картина даного захворювання залежить від типу росту пухлини, темпу її зростання, локалізації, стадії захворювання та ступеня порушення скоротливості сечового міхура.

В незалежності від перерахованих вище факторів можуть спостерігатися такі симптоми:

 – затримка початку сечовипускання, необхідність напруження м’язів черевного преса, тривалість сечовипускання збільшена внаслідок млявості напору;

 – часті позиви, прискорене сечовипускання, особливо вночі (ніктурія);

 – переривчасте виділення сечі в кінці акту сечовипускання;

 – відчуття неповного випорожнення сечового міхура;

 – парадоксальна ішурія (сечовий міхур переповнений, сеча підтікає мимоволі, хворий мочиться малими порціями);

 – симптоми хронічної ниркової недостатності;

 – хвороблива еякуляція;

 – слабкість, астенізація пацієнта;

 – зниження апетиту, сухість в ротовій порожнині;

 – гостра затримка сечі;

 – домішки крові та / або слизу в сечі, сеча може ставати каламутною;

 – поява запаху сечі з рота;

 – запор.

ДІАГНОСТИКА

Оцінка симптоматики проводиться по анкеті “Шкала простатичних симтомів” (IPSS).

Проводиться також фізикальний огляд (в тому числі пальцеве пальпаторне ректальне дослідження простати).

Серед лабораторних та інструментальних методів діагностики застосовують такі:

 – визначення рівня в крові простато-специфічного антигену (ПСА), який дозволяє виключити рак передміхурової залози, а також оцінити ризик розвитку гострої затримки сечі і необхідність хірургічного лікування;

 – визначення рівня креатиніну (моніторинг стану верхніх сечових шляхів);

 – загальний клінічний аналіз сечі (для виключення інших патологій або виявлення супутніх);

 – УЗД нирок;

 – трансректальне УЗД передміхурової залози (дозволяє визначити розміри кожної частки простати, наявність вузлів та включень в її паренхімі);

 – урофлоуметрія (дозволяє виявити порушення сечовипускання);

 – УЗД сечового міхура (для виявлення дисфункції сечового міхура, наявності залишкової сечі і її кількості, що має прогностичне значення);

 – уретро-цистоскопія (для виключення інших патологій і вибору методу лікування);

 – дослідження «тиск-потік» (за необхідності, при труднощах проведення диференціальної діагностики за результатами попередніх методів дослідження). 

ВИДИ ЗАХВОРЮВАННЯ

За характером росту пухлини розрізняють 4 форми аденоми простати:

 – Підміхурова (зростання в бік прямої кишки);

 – Серединно-міхурова (зростання в напрямку сечового міхура);

 – Ретротрігональна (під трикутником сечового міхура);

 – Багатошарова (змішаний тип росту).

Також виділяють 3 стадії розвитку аденоми простати:

 – І ст. – Стадія компенсації (залоза збільшена, але безболісна, залишкової сечі в сечовому міхурі немає) може тривати від 1 до 3-х років;

 – II ст. – Стадія субкомпенсації (виникає парадоксальна ішурія, хворобливість);

 – III ст. – Стадія декомпенсації.

ДІЇ ПАЦІЄНТА

При появі вищеперелічених симптомів необхідно негайно звернутися до лікаря-уролога.

Рання діагностика дозволяє підвищити ефективність лікування.

ЛІКУВАННЯ

Виключно медикаментозне лікування може бути ефективне на ранніх стадіях захворювання.

Застосовують, як правило:

 – α1-адреноблокатори (альфузозин, тамсулозин, доксазозин);

 – інгібітори 5 альфа-редуктази (фінастерід, дутастерид);

 – комбінована терапія даними препаратами має більший ефект і стійкі результати, ніж монотерапія одним з лікарських засобів.

Методи хірургічного лікування:

 – трансуретральна інцизія простати;

 – трансуретральна електровапурізація;

 – лазерні методи: інтерстиціальна лазерна коагуляція, візуальна лазерна абляція передміхурової залози;

 – трансуретральна мікрохвильова термотерапія;

 – трансуретральна голкова абляція передміхурової залози;

Існують також новітні методики лікування даної патології, такі як: фокусований ультразвук високої інтенсивності; водоіндуцірована водотерапія; хіміоабляція передміхурової залози; 

УСКЛАДЕННЯ

Досить часто виникає гостра затримка сечі, хронічна ниркова недостатність, інфекції сечостатевої системи, камені сечового міхура, гематурія, гідронефроз, міхурово-сечовідний рефлюкс.

ПРОФІЛАКТИКА

Ефективної профілактики не існує. Рекомендується вести здоровий спосіб життя (раціональне харчування, активний спосіб життя, відмова від шкідливих звичок, регулярне статеве життя), а також проходити профілактичні огляди для ранньої діагностики та своєчасного лікування.