- стресові стани;
- суворі дієти;
- спадкова схильність;
- анатомічні зміни в структурі серцевого м'яза;
- ослаблення імунної системи.
СИМПТОМИ
Виділяють 3 клінічні стадії алкогольної кардіоміопатії.
Перша стадія триває до 10 років і характеризується епізодичною появою болю в ділянці серця, періодичним порушенням ритму.
Друга стадія розвивається у хворих на хронічний алкоголізм, які вживають алкоголь більше 10 років.
Характерна серцева недостатність: набряки на ногах, задишка, кашель, з'являється синюшність губ, обличчя, кистей рук і стоп. Задишка може посилюватися в положенні лежачи, що говорить про застій крові в малому колі кровообігу. Застій у великому колі кровообігу, крім усього іншого, проявляється збільшенням печінки. Може розвиватися миготлива аритмія, інші серйозні порушення ритму серця.
Третя стадія характеризується розвитком важкої недостатності кровообігу. Порушуються функції внутрішніх органів, необоротно змінюється їх структура.
Симптоми алкогольної міокардіодистрофії частіше проявляються в період абстиненції (протягом тижня після епізоду надмірного вживання алкоголю). Виникають болі в області серця, не пов'язані з фізичним навантаженням. Як правило, болі спостерігаються вранці, вони ниючі, колючі, тривалі. Зазвичай біль неінтенсивний, не проходить після прийому нітрогліцерину.
Посилення болю відзначається після епізоду зловживання алкоголем. Хворого турбує задишка, дихання часте і поверхневе, виникає відчуття браку повітря, яке посилюється навіть при невеликому навантаженні. Також хворого може турбувати відчуття «завмирання», перебоїв серця, нерітмічний пульс, запаморочення. На електрокардіограмі може реєструватися шлуночкова або суправентрикулярна екстрасистолія, тріпотіння і фібриляція передсердь, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія.
Ознаки прогресуючої серцевої недостатності - збільшення печінки, набряки. Для неї характерна також виражена задишка при незначному фізичному навантаженні, в спокої, посилюється в положенні лежачи, тому хворий приймає вимушене положення тіла (напівсидячи). Виникають набряки на ногах, більше до вечора, у важких випадках - набряки поширюються на все тіло, збільшується живіт (асцит).
ДІАГНОСТИКА
Для діагностики алкогольної міокардіодистрофії проводять електрокардіографію, ультразвукове дослідження серця (ехокардіографію), моніторинг за методом Холтера (добове моніторування електрокардіограми), проби з навантаженням (велоергометрія, тредміл-тест).
Для підтвердження діагнозу хронічного алкоголізму необхідна консультація нарколога.
ВИДИ ЗАХВОРЮВАНЬ
Клінічні форми:
- класична форма;
- псевдоішемічна форма;
- аритмична форма.
ДІЇ ПАЦІЄНТА
Головне в лікуванні алкогольної кардіоміопатії - це припинення вживання алкоголю, та звернення до лікаря-кардіолога та лікаря-нарколога.
ЛІКУВАННЯ
Для поліпшення обмінних процесів в міокарді призначають лікарські засоби, що стимулюють синтез білка в клітинах серця, поліпшуючі енергетичний обмін.
З метою придушення перекисного окислення ліпідів в клітинних мембранах і припинення їх пошкодження призначаються антиоксидантні засоби (вітамін Е). При розвитку деяких видів аритмії призначають антагоністи кальцію.
Для усунення кисневого голодування організму хворим з алкогольною міокардіодистрофією рекомендують перебування на свіжому повітрі, інгаляції зволоженого кисню, прийом кисневих коктейлів, сеанси гіпербаричної оксигенації. Призначаються антигіпоксанти, полівітамінні комплекси.
Для усунення впливу надлишку катехоламінів на серцевий м'яз призначають бета-адреноблокатори. При розвитку серцевої недостатності, аритмії лікування цих синдромів проводять за відповідними схемами.
УСКЛАДЕННЯ
Найбільш важкі ускладнення алкогольної кардіоміопатії:
- раптова смерть в результаті фібриляції шлуночків;
- хронічна серцева недостатність;
- тромбоемболічний синдром.
ПРОФІЛАКТИКА
Кращою профілактикою є відмова від спиртних напоїв, при необхідності - лікування алкоголізму. Рекомендується активний спосіб життя, помірні фізичні навантаження, раціональне харчування, відмова від шкідливих звичок.
