ВІЗИПАК

ІНСТРУКЦІЯ

для
медичного
застосування
препарату

ВІЗИПАК

(VISIPAQUE)

Склад:

діюча
речовина: йодиксанол;

1 мл розчину
містить:         

                                               
йоду (мг/мл)            270    320,

                            
                   йодиксанол  (мг)     550     652;

допоміжні
речовини: трометамол,
натрію
хлорид,
кальцію
хлорид,
натрію кальцію
едетат,
кислота
хлористоводнева,
5 М
розчин до pH
6,8 – 7,6, 
вода для
ін’єкцій.

Лікарська
форма. Розчин
для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Рентгеноконтрастний засіб. Код
АТС V08А
В09.

Клінічні
характеристики.

Показання.

Візипак
призначений
тільки для
діагностичних
цілей.

Рентгеноконтрастний
препарат
застосовують
для
проведення
ангіокардіографії,
церебральної
ангіографії,
периферичної
ангіографії,
абдомінальної
ангіографії,
включаючи внутрішньоартеріальну
цифрову субстракційну
ангіографію
(ЦСА), урографії,
флебографії,
контрастного
підсилення
при
комп’ютерній
томографії
(КТ) та
дослідженнях
шлунково-кишкового
тракту (ШКТ).

Люмбальна, торакальна
і цервікальна
мієлографія.

Артрографія, гістеросальпінгографія
(ГСГ).

Протипоказання.

Підвищена
чутливість
до компонентів
препарату Візипак.

Маніфестуючий
тиреотоксикоз.

Спосіб
застосування
та дози.

Для
внутрішньоартеріального,
внутрішньовенного,
інтратекального
і внутрішньопорожнинного
введення,
перорального
прийому та
ректального
введення
для
досліджень
травного
тракту.

Перед
застосуванням
препарат
необхідно перевірити
візуально
щодо
відсутності
нерозчинних
часток, зміни
кольору і
порушення
цілісності
упаковки. Візипак
набирати у
шприц
безпосередньо
перед застосуванням.
Флакони
призначені
тільки для
одноразового
використання.
Невикористані
залишки
необхідно
знищити.

Препарат
не слід
змішувати з
іншими
засобами.
Необхідно
використовувати
окремі
шприц і голку.

Контрастний
засіб
нагрівати
до температури
тіла.

Доза
препарату залежить від методу дослідження та техніки
застосування
препарату,
віку, маси
тіла, стану
гемодинаміки
і загального
стану
пацієнта. Зазвичай
застосовують
ті ж самі
концентрацію
і об’єм, що й при
використанні
інших йодовмісних
рентгеноконтрастних
засобів.

Дози,
вказані для внутрішньоартеріального
введення,
застосовують
для
одноразових
ін’єкцій,
які у разі
необхідності
можна вводити
повторно.

Рекомендований
режим
дозування:

Внутрішньоартеріальне (в/а) введення

Внутрішньовенне (в/в) введення

Інтратекальне введення

Внутрішньопорожнинне введення

Дозу
підбирають
індивідуально
для
оптимальної
візуалізації

(1) 
можуть
використовуватись
обидві концентрації,
але в
більшості
випадків
рекомендується
270 мг йоду/мл;

(2)  в
окремих
випадках
можливе
введення
більше 80 мл;

(3) для мінімізації
ризику виникнення
побічних
реакцій сумарна
доза йоду не має перевищувати
3,2 г.

Пацієнти
літнього
віку не
потребують
коригування
дози.

Побічні
реакції.

Побічні
реакції,
пов’язані з внутрішньосудинним
введенням.

Нижче
приведені
можливі
основні
побічні ефекти,
пов’язані
із
застосуванням
Візипаку.

Небажані та
побічні
реакції на
неіонні рентгеноконтрастні
засоби
зазвичай
мають
помірний та
легкий ступінь
клінічного
прояву,
оборотний
характер та
реєструються
з меншою
частотою, ніж
при
використанні
іонних
контрастних
засобів (КЗ).

Небажані
ефекти за
частотою
виникнення
класифікують
за такими
категоріями:

часто (> 1:10),
нечасто (< 1:10 – >
1:100),  рідко
(<1:100 – > 1:1000), дуже
рідко 
(< 1:10000).

Найбільш
частим
небажаним
проявом є
слабке
відчуття
тепла або
холоду. При
периферичній
ангіографії
відчуття
тепла
відмічається
часто, біль у
дистальних
відділах кінцівок
– іноді.

Відчуття
дискомфорту
та болю у
ділянці
живота
відзначається
дуже рідко (<
1:1000),
шлунково-кишкові
реакції у
вигляді нудоти
і блювання
також
зустрічаються
дуже рідко
(від >1:1000 до <1:100).

Можуть
спостерігатися
реакції
гіперчутливості,
які
зазвичай
проявляються
у формі
помірно виражених
дихальних
та шкірних
реакцій, таких
як задишка,
висипання,
еритема,
кропив’янка,
свербіж та ангіоневротичний
набряк,
артеріальна
гіпотензія.
Вони можуть
розвиватися
як
безпосередньо
після
введення
препарату,
так і через
декілька
днів.
Неспецифічні
астенічні
явища, у
вигляді
слабкості,
недомагання,
гарячки,
болю,
дискомфорту
і реакцій у
місці
введення
препарату
(включаючи синці).
Є
повідомлення
про
токсичні
шкірні реакції.
Тяжкі
прояви
реакцій гіперчутливості,
такі як
набряк
гортані, бронхоспазм,
набряк
легенів та
анафілактичний
шок, зустрічаються
дуже рідко.

Одразу
після
введення
препарату
або через
проміжок
часу були
зафіксовані
тяжкі шкірні
реакції у
вигляді
загальних екзантематозних
гнійних
проявів,
синдрому Стівенса-Джонсона
або
синдрому Лайелла
(токсичний
епідермальний
некроліз).

Анафілактоїдні реакції
можуть
виникати
незалежно
від дози та
способу
введення:
тяжка
побічна
реакція
може розпочатись
із
незначних
проявів гіперчутливості.
У цьому
випадку
необхідно
негайно
зупинити
введення КЗ
і розпочати
за потребою
терапію із
застосуванням
внутрішньосудинного
введення
ліків. У
пацієнтів,
які
приймають β-блокатори,
прояви
анафілаксії
можуть бути атипічними
і помилково
приймаються
за вагусні
реакції.

Вазовагальні реакції у
вигляді
артеріальної
гіпотензії
і
брадикардії
спостерігаються
дуже рідко.

Йодизм
або йодний
паротит – дуже
рідкісна
реакція на
введення КЗ,
що містять
йод. Вона
може
виражатися
у вигляді
збільшення
розмірів та
болем
слинної залози
протягом до        10
днів після дослідження.      

Часто може
спостерігатися
скороминуще
збільшення
рівня креатиніну
сироватки
крові,
зазвичай це
не є
клінічно значущим
показником.
Ниркова
недостатність
розвивається
дуже рідко.

При
введенні у
коронарні,
мозкові та
ниркові
артерії
може
розвинутися
артеріальний
спазм, який
призводить
до транзиторної
ішемії в
органі, що
досліджується.    

Неврологічні
реакції
зустрічаються
дуже рідко
та можуть
проявлятися
у вигляді
головного
болю,
запаморочення,
скороминучих
порушень
чутливості та
рухових
функцій. У
поодиноких
випадках
контрастний
засіб може
проникати
через гематоенцефалічний
бар’єр, у
результаті
чого
виникає
накопичення
препарату в
корі
головного
мозку, що дозволяє
візуалізувати
мозкові
тканини при
КТ. Це явище
може зберігатися
протягом
декількох
діб та іноді супроводжується
скороминущим
порушенням
орієнтування
в просторі
або
кортикальною
сліпотою. Під час внутрішньовенного
введення
препарату спостерігались
порушення
функцій
нервової
системи, у
вигляді
епілептичних
нападів,
порушення
чутливості
(включаючи
порушення
смаку),
парестезії.
Порушення у
свідомості
– втрата
свідомості
і вазовагальна
непритомність.

Дуже рідко
зустрічаються
тяжкі
реакції з боку
серцево-судинної
системи, що
проявляються
у вигляді
аритмії
(включаючи
брадикардію
і
тахікардію),
спазму коронних
артерій,
зниження
скорочувальної
функції
міокарда
або ішемії
міокарда.

Дуже рідко
розвиваються
постфлебографічні
тромбофлебіти
або
тромбози, у
поодиноких випадках
– артралгія.

Можуть
виникати
гострі
респіраторні
симптоми
(включаючи диспное, некардіогенний
набряк
легень),
кашель.

Побічні
реакції,
пов’язані з інтратекальним 
введенням.

Побічні
реакції
можуть
виникати
через декілька
годин або
днів після інтратекального
введення. Їх
частота
приблизно
відповідає
частоті
ускладнень
після люмбальних
пункцій

без
введення
контрастного
засобу. Слід
уникати
відбору
великої
кількості
спинномозкової
рідиня
для
попередження
зниження
внутрішньочерепного
тиску.

У місці
введення
препарату
може
відчуватися
місцевий і
корінцевий
біль.

В окремих
випадках
можуть
проявлятися
ознаки подразнення
мозкової
оболонки у
вигляді
фотофобії, менінгізму,
хімічного
менінгіту.
Розвиток
менінгіту на
введення
препарату
зустрічається
дуже рідко.
Слід також
мати на
увазі
можливість
виникнення
інфекційного
менінгіту.

У рідкісних
випадках при
введенні йодовмісних
контрастних
засобів
спостерігалися
прояви
скороминущої
дисфункції
центральної
нервової
системи, що
можуть
проявлятися
у
порушеннях
орієнтування,
розладах
чутливості,
рухових функцій,
судомах. У
деяких
пацієнтів
можуть відмічатися
зміни на
електрокардіограмі.

Побічні
реакції,
пов’язані з внутрішньопорожнинним 
введенням.

Загальні
реакції гіперчутливості
розвиваються
рідко.

Гістеросальпінгографія (ГСГ): часто
відмічається
віддалений
помірний та
скороминучий
біль у
нижніх
відділах живота,
вагінальна
кровотеча.
Інші
віддалені реакції:
вагінальні
виділення,
нудота, блювання,
головний
біль,
лихоманка.
Дані побічні
явища
можуть
виникати і
після ГСГ
без застосування
контрастних
засобів.

Артрографія:
після
проведення
дослідження
може відмічатися
біль та
відчуття
стиснення у
місці введення.

Дослідження
травного
тракту:
побічні
реакції з
боку
травного
тракту (діарея,
нудота,
блювання,
біль у
животі,
реакції гіперчутливості)
виникають
нечасто.

Передозування.

Передозування
малоймовірне
у пацієнтів
з
нормальною
функцією
нирок.
Тривала процедура
при високих
дозах
препарату
може
позначитися
на функції
нирок
(період напіввиведення
– 2 години). У
випадку
передозування
необхідно
провести
корекцію
порушення
водно-електролітного
балансу за
допомогою інфузійної
терапії.
Наступні 3
дні слід моніторувати
функцію
нирок. У разі
необхідності
надлишок
препарату
видаляється
шляхом гемодіалізу.
Специфічного
антидоту не
існує.

Застосування
у період
вагітності
або годування
груддю.

Препарат
під час
вагітності
застосовують
лише після
ретельної
оцінки користь/ризик
для матері
та плода,
оскільки  немає
досвіду
застосування
препарату
вагітним
жінкам.

Клінічні
дані щодо
проникнення
препарату в
грудне
молоко у
період
годування
груддю
відсутні.
Необхідно
припинити
годування
груддю
перед
введенням
препарату та
відновити
не менше ніж
через 24
години після
застосування
Візипаку.

Діти.

Препарат
застосовують
дітям для
проведення кардіоангіографії,
урографії,
контрастного
підсилення
при
комп’ютерній
томографії
(КТ) та досліджень
травного
тракту.
Рекомендовані
дози див. у
розділі «Спосіб
застосування
та дози».

Особливості
застосування.

Не можна змішувати
в одному шприці
з іншими діагностичними
та лікарськими
засобами.

Візипак 
набирають
у шприц
безпосередньо
перед
застосуванням.
Невикористаний
залишок
препарату
до
подальшого
застосування
не
допускається. 

Як і всі
засоби для парентерального
введення,
перед
застосуванням
Візипак
слід
візуально
перевірити
на
відсутність
нерозчинних
частинок,
зміни
кольору та
порушень
цілісності
упаковки.

Перед
застосуванням
рентгеноконтрастного
засобу
необхідно
отримати
точну
інформацію
про
пацієнта,
враховуючи
важливі
лабораторні
дані (рівень креатиніну
в сироватці
крові,
електрокардіограму,
алергію в
анамнезі). Перед
дослідженням
у пацієнта
необхідно
ліквідувати
порушення
водно-електролітного
балансу та
забезпечити
достатнє
надходження
рідини та
електролітів.

2
години до
процедури
пацієнтові
не можна їсти.

Наявність в
анамнезі
алергії,
астми та
небажаних
реакцій на
контрастні препарати,
що містять
йод,
потребують
підвищеної
уваги. У цих
випадках
необхідно
розглянути
можливість премедикації
кортикостероїдами
та
антагоністами
гістамінових
рецепторів.

Ризик
виникнення
тяжких
побічних
реакцій на Візипак
дуже
незначний.
Однак
контрастні
речовини, що
містять йод,
можуть
спричинити
анафілактичні
реакції або
інші прояви гіперчутливості.
З цієї
причини
слід
заздалегідь
передбачити
послідовність
лікувальних
заходів у разі
виникнення
побічних
реакцій та
мати
необхідні
препарати і
обладнання.
Має бути
внутрішньовенний
катетер на час
проведення рентгеноконтрастного
дослідження
з метою
полегшення
швидкого внутрішньовенного
введення
лікарських засобів.
Необхідно
застосовувати
хорошу агіографічну
техніку для
зниження
ризику
виникнення
тромбозів і
емболії;
катетери
слід
промивати
регулярно.

Порівняно з
іонними
препаратами
неіонні рентгеноконтрастні
засоби
менше
впливають  in vitro  на
систему
коагуляції
крові. При проведенні
ангіографічних
досліджень
слід дуже
ретельно
дотримуватись
їх методик та
часто
промивати
катетери
(наприклад,
розчином
хлориду
натрію з
додаванням
гепарину)
для
мінімізації
ризику
тромбозів
та емболій,
пов’язаними
з
втручанням.

Перед та
після
введення
контрастного
препарату
необхідно
забезпечити
адекватне
насичення
організму
досліджуваного
рідиною
(гідратації).
Це має
особливе
значення у
пацієнтів з
мієломною
хворобою,
цукровим
діабетом,
порушенням
функції
нирок, а
також у
дітей і
людей літнього
віку. У дітей
віком до
одного року
та особливо
у
новонароджених
порушення
гемодинаміки
та
електролітного
балансу
відбувається
особливо
легко.

Слід бути
уважним при
дослідженні
пацієнтів з
тяжкими
серцево-судинними
захворюваннями
і легеневою
гіпертензією
у зв’язку з
ризиком
розвитку
порушень
ритму серця
та порушень
гемодинаміки.

Хворі з
гострою
церебральною
патологією, пухлинами
мозку та
епілепсією
схильні до розвитку
судом і
потребують
особливої
уваги.
Підвищений
ризик 
розвитку
судом і
неврологічних
реакцій у
алкоголіків
і
наркоманів.
Для
запобігання
розвитку
гострої
ниркової
недостатності,
пов’язаної
із
введенням
контрастної
речовини,
необхідна
особлива
обережність
при
дослідженні
хворих, які
вже мають 
порушення
функції
нирок і
цукровий
діабет і
належать до
групи
ризику. Те ж
саме
стосується
і дослідження
пацієнтів з парапротеїнеміями
(мієломна
хвороба, макроглобулінемія
Вальденстрема).              

Заходи
щодо
запобігання
побічним
реакціям:

–
визначення 
пацієнтів,
які належать
до групи
ризику;

–
забезпечення
адекватної
гідратації,
якщо
необхідно,
це може бути
досягнуто
за
допомогою
постійної
внутрішньовенної
інфузії,
що
розпочалася
ще до
моменту
введення
контрастного
препарату і
продовжується
до моменту
його
виведення нирками;

– запобігання
додатковому
навантаженню
на нирки,
що виникає
при застосуванні
нефротоксичних
препаратів,
засобів
для пероральної
холецистографії,
перетискання
ниркових
артерій, ангіопластики
ниркових
артерій, хірургічних
операціях
– до виведення
контрастної
речовини
з організму;

– повторні
рентгеноконтрастні
дослідження
необхідно
виконувати
після повної нормалізації
функції нирок після
останнього
введення
препарату.

Для
попередження
лактоцидозу
у пацієнтів
з цукровим
діабетом,
які застосовують
терапію метформіном,
перед внутрішньосудинним
введенням
контрастного
засобу, що вміщує
йод,
необхідно
виміряти
рівень креатиніну
сироватки
крові.

Нормальний
рівень креатиніну
сироватки/нормальна
функція
нирок: прийом метформіну
слід
припинити
під час
введення
контрастного
засобу і не
відновляти
протягом 48
годин або до
відновлення
функції
нирок/креатиніну
сироватки
крові до
нормального
рівня. Зниження
рівня креатиніну/порушення
функції
нирок: слід
припинити
прийом метформіну
та
відкласти
обстеження
контрастним
засобом
відкласти
на 48 годин.
Терапію метформіном
поновлюють
тільки у
випадку,
якщо
функції
нирок/креатиніну
сироватки
крові
залишаються
незміненими.
У
невідкладних
випадках,
при яких
відмічається
порушення
функції нирок,
лікар має
оцінити
співвідношення
ризик/користь
для
пацієнта
від
застосування
препарату і
застосовувати
запобіжні
заходи:
припинити
прийом метформіну,
гідратувати
пацієнта,
контролювати
функцію
нирок та спостерігати
за
симптомами лактоцидозу
у пацієнта.   

Особливо
обережними
слід бути з
хворими, у яких
тяжкі
комбіновані
порушення
функції
нирок і
печінки,
оскільки у
них
спостерігається
значне
зниження кліренсу
контрастних
речовин.
Можливе
виконання рентгеноконтрастних
досліджень
у хворих, які
перебувають
на гемодіалізі.
Докази, що
проведення
гемодіалізу
у пацієнтів
з порушеною
функцією
нирок
попереджує
розвиток
нефропатії,
відсутні.
Тому
необхідності
у кореляції
між часом
введення рентгенконтрастного
засобу і
проведенням
гемодіалізу
немає.

Введення рентгеноконтрастних
речовин, що
містять йод,
може
посилювати
симптоми
міастенії.
При
виконанні інвазивних
досліджень
та втручаннях
у хворих на феохромоцитому
необхідне
профілактичне
застосування
a-блокаторів для
запобігання
гіпертонічним
кризам.

Необхідна
особлива
обережність
при обстеженні
пацієнтів з гіпертиреоїдизмом.
У хворих з багатовузловим
зобом після
введення
контрастних
засобів, що
містять йод,
існує ризик
розвитку гіпертиреоїдизму.
Слід
пам’ятати
про
можливість
розвитку у зв’язку
з введенням
контрастних
речовин минущого
гіпертиреоїдизму
у
недоношених
дітей.

Дані про
випадки
виходу
препарату з
судин не
зафіксовані,
ймовірно,
завдяки
своїй ізотонічності
Візипак
викликає
менший
локальний
біль і
набряк, ніж гіперосмолярні
контрастні
засоби. У
разі
виникнення екстравазації
необхідно
підняти та
схолодити
місце введення
ін’єкції. У
випадку
розвитку компартмент-синдрому
можливе
проведення
хірургічної
декомпресії. 

Нагляд
за
пацієнтом

Після
введення
контрастного
препарату слід
спостерігати
за
пацієнтом
протягом як
мінімум 30 хв,
оскільки
більшість
побічних
реакцій виникає
протягом
цього часу.

Проте
можливі
також більш
віддалені
побічні
реакції.

Інтратекальне введення

Після
виконання
мієлографії
пацієнт має перебувати
у спокої не
менше 1
години,
лежачи з
піднятою на
20° головою та
грудною
кліткою.
Після цього
хворого
слід
перевести
на амбулаторний
режим, однак
необхідно
уникати
нахилів. При
зберіганні
постільного
режиму
підняте
положення
голови та
грудей має
зберігатися
протягом
перших 6
годин. При підозрі
на низький
поріг
розвитку
судом необхідно
спостереження
за
досліджуваним
протягом
цього
періоду.
Амбулаторних
пацієнтів
протягом
перших 24
годин після
дослідження
не слід
залишати на
самоті.

Гістеросальпінгографія (ГСГ)

Гістеросальпінгографію не
слід
виконувати
під час
вагітності
та при
гострому пельвіоперитониті.

Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспортом
або роботі з
іншими
механізмами.

Не
рекомендується
керувати
автотранспортом
та
працювати
зі складною
технікою протягом
перших 24
годин після інтратекального
введення
контрастних
засобів.

Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та
інші види взаємодій.

Діагностика
захворювань
щитовидної
залози із
застосуванням
тиреотропних
радіоізотопів
може
ускладнюватися
протягом 2
тижнів
через
зниження йодозв’язуючої
здатності
тканин
щитовидної
залози.

Високі
концентрації
препарату у
плазмі крові
і сечі можуть
впливати на
результати
лабораторних
досліджень
за
визначенням
концентрації
білірубіну,
білків або
неорганічних
сполук (наприклад,
залізі, міді,
кальцію і
фосфатів).
Подібні
аналізи не
слід
виконувати
у день дослідження. 

Застосування
контрастних
речовин
пацієнтам з
цукровим
діабетом,
які застосовують
бігуаніди
(метформін),
може
призводити
до
зворотного
порушення функції
нирок і
розвитку лактоацидозу.
Для
запобігання
цьому
необхідно
припинити
прийом бігуанідів
за 48 годин до
дослідження
та
розпочати
після
повної
стабілізації
функції
нирок.

Пацієнти,
які
приймали
менш ніж за 2
тижні інтерлейкін-2,
мають
схильність
до віддалених
побічних
реакцій
(грипоподібні
стани або
шкірні
реакції).

Фармакологічні
властивості.

Фармакодинаміна. Йодиксанол
– неіонний йодовмісний
рентгеноконтрастний
засіб. Після
ін’єкції
органічно
зв’язаний
йод
концентрується
у судинах і
деяких
тканинах
(нирок,
щитовидної
залози тощо),
спинномозкової
рідини,
роблячи їх рентгеноконтрастними.

Після
введення
органічно
зв’язаний
йод, що
знаходиться
у судинах і
тканинах,
поглинає
радіацію.

Застосування
препарату 3 %
пацієнтів,
хворих на
цукровий
діабет із
рівнем креатиніну
у сироватці  
крові   1,3 – 3,5  мг/дл, 
супроводжувалося 
підвищенням 
рівня   креатиніну   на ≥ 0,5
мг/дл,
але у
жодного пацієнта
не
спостерігалося
підвищення
на ≥ 1 мг/дл.
При
застосуванні
Візипаку
секреція
ферментів
(лужної
фосфатази и N-ацетил-ß- глюкозамінідази)
у
проксимальних
канальцях
нирок була
слабша, ніж
після
введення
неіонних мономерних
контрастних
засобів, і
такою ж
самою, як
після
введення
іонних
химерних
контрастних
засобів.

Такі
серцево-судинні
показники
як кінцево-діастолічний
тиск у
лівому
шлуночку,
систолічний
тиск у лівому
шлуночку,
частота
серцевих
скорочень,
інтервал QT і
швидкість
току у
стегновій
артерії
меншою
мірою
змінювалися
після введення
йодиксанолу.

Фармакокінетика.
Препарат
швидко
розподіляється
у внутрішньоклітинній
рідині.
Період
розподілу становить
близько 21 хв.
Об¢єм разподілення
еквівалентний
об¢єму
внутрішньоклітинної
рідини (0,26 л/кг
маси тіла), що
свідчить
про
розподілення
препарату
тільки у
міжклітинну
рідину.
Метаболітів
не
встановлено.
Зв’язування
з білками
становить
менше 2 %.

Період напіввиведення
препарату
становить
близько 2
години. Йодиксанол
переважно
виводиться
нирками
шляхом клубочкової
фільтрації.

У пацієнтів
з
нормальною
функцією
нирок через 4
години
після
внутрішньовенної
ін¢єкції йодиксанолу
у сечу
переходить
близько 80 %
введеного
препарату,
через 24
години – 97 %.

Близько 1,2 %
введеної
дози
протягом 72
годин виводиться
з калом.
Максимальна
концентрація
йодиксанолу  в сечі
встановлюється
через 1 годину
після
ін’єкції.

Фармацевтичні
характеристики.

Основні
фізико-хімічні
властивості:
прозорий
безбарвний
або світло-жовтий розчин,
практично
вільний від
часточок.

Значення
осмолярності
та в’язкості
препарату наводяться
нижче:

Несумісність.

Не
змішувати
препарат з іншими
лікарськими
засобами.
Завжди
застосовувати
окремий
шприц та
голку для
введення
препарату.

Термін
придатності. 
3 роки.

Умови
зберігання.  

Зберігати
в захищеному
від світла
і вторинного
рентгенівського
опромінення
місці
при температурі
не
вище 30 °С.

Зберігати у
недоступному
для дітей
місці.

Упаковка. 

По 20 мл,
або по 50 мл,
або по 100 мл,  або по
200 мл, або
по 500 мл у скляному
або поліпропіленовому
флаконі; по 10
флаконів у картонній
коробці.

Категорія
відпуску. 

За рецептом.

Виробник.
 

ДжиІ Хелскеа
Ірландія,
Ірландія.

GE Healthcare Ireland, Ireland.

Місцезнаходження.

ІДА Бізнес
Парк, Каррігтохіл
Ко. Корк, Ірландія.

.