ЦЕФТАЗИДИМ

Форма випуску: Порошок для розчину для ін’єкцій по 1 г у флаконах № 1

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Люпін Лімітед, Індія

Міжнародна непатентована назва: Ceftazidime

АТ код: J01DD02

Форма випуску: Порошок для розчину для ін’єкцій по 1 г у флаконах № 1

Діючі речовини: 1 флакон містить: цефтазидиму пентагідрату в перерахуванні на цефтазидим 1 г

Допоміжні речовини: Натрію карбонат

Фармакотерапевтична група: Антибіотики групи цефалоспоринів

Показання: Лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими мікроорганізмами.
Тяжкі інфекції:
– сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт;
– інфекції у хворих зі зниженим імунітетом;
– у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад, з інфікованими опіками.
Інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у хворих на муковісцидоз.
Інфекції ЛОР-органів.
Інфекції сечовивідних шляхів.
Інфекції шкіри та м’яких тканин.
Інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчних шляхів і черевної порожнини.
Інфекції кісток і суглобів.
Інфекції, пов’язані з гемо- та перитонеальним діалізом.
Профілактика: оперативні втручання на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9623/01/01

 Спосіб
застосування
та дози.

Доза
залежить від
тяжкості
захворювання,
чутливості,
локалізації
та типу
інфекції, а
також від
віку та
функції
нирок
пацієнта.

Дорослі

У більшості
випадків
добова доза
становить
від 1 до 6 г за 2 – 3
приймання
шляхом
внутрішньовенної
або внутрішньом´язової
ін´єкції.

Інфекції
сечостатевих
шляхів і менш
тяжкі
інфекції: 500 мг – 1 г
кожні 12 годин.

Більшість
інфекцій: 1 г
кожні 8 годин
або 2
г кожні 12
годин.

Дуже тяжкі
інфекції,
особливо у
хворих на імунодефіцит,
включаючи
хворих на нейтропенію:
2 г
кожні 8 або 12
годин або 3 г
кожні 12 годин.

Муковісцидоз у
поєднанні із синьогнійною
інфекцією
легенів: від 100
до150 мг/кг на
добу за 3 приймання.

Застосування
дози до 9 г на
добу
дорослими з
нормальною
функцією нирок
не
спричиняло будь-яких
ускладнень.

При
застосуванні
для
профілактики
при оперативних
втручаннях
на
передміхуровій
залозі слід
ввести 1 г під
час індукції
в анестезію.
Другу дозу вводять
у момент
видалення
катетера.

Немовлята
і діти старше
2 місяців

30 – 100 мг/кг на добу
за 2 – 3
приймання.
Дітям, хворим
на імунодефіцит,
муковісцидоз
чи менінгіт,
рекомендується
вводити дози до
150 мг/кг/добу
(максимально 6 г на
добу) за три
прийоми.

Новонароджені
(0 – 2 місяці)

25 – 60 мг/кг/добу у
вигляді 2
ін’єкцій. У
новонароджених
період напіввиведення
цефтазидиму
із сироватки
може бути у 3 – 4
рази більший,
ніж у
дорослих.

Хворі
літнього
віку

Враховуючи
зниження кліренса
цефтазидиму,
для хворих
похилого
віку, що
мають 
гострі
інфекції,
добова доза
звичайно не повинна
перевищувати
3 г,
особливо для
пацієнтів
старше 80
років.

Дозування
при
порушеній
функції
нирок

Цефтазидим
виводиться
нирками у
незміненому
вигляді. Тому
для
пацієнтів з
порушенням
функції нирок
доза повинна
бути
зменшена.

Початкова
доза повинна
становити 1 г.
Визначення підтримуючої
дози повинно
базуватися
на швидкості гломерулярної
фільтрації.

 

Рекомендовані
підтримуючі
дози цефтазидиму
при нирковій
недостатності

Кліренс креатиніну, мл/хв	Приблизний рівень креатиніну в сироватці, мкмоль/л (мг/дл)	Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г	Частота дозування (години)
> 50	< 150 (< 1,7)	Звичайна доза
50 – 31	150 – 200 (1,7 – 2,3)	1	12
30 – 16	200 – 350 (2,3 – 4)	1	24
15 – 6	350 – 500 (4 – 5,6)	0,5	24
< 5	> 500 (> 5,6)	0,5	48

 

Для
пацієнтів з
тяжкими
інфекціями
одноразову
дозу можна
збільшити на
50 % або відповідно
збільшити
частоту
введення. У
таких пацієнтів
рекомендується
контролювати
рівень цефтазидиму
в сироватці,
який не
повинен
перевищувати
40 мг/л.

У дітей
кліренс креатиніну
слід
скоригувати
відповідно
до площі
поверхні
тіла або до
маси тіла.

Гемодіаліз

Період напіввиведення
цефтазидиму
із сироватки
під час
гемодіалізу
становить
від 3 до 5 годин.

Після
кожного
сеансу
гемодіалізу
слід вводити
підтримуючу
дозу цефтазидиму,
яка
рекомендується
в таблиці,
наведеній вище.

Перитонеальний
діаліз

Цефтазидим можна
застосовувати
при
перитонеальному
діалізі у
звичайному
режимі та при
тривалому
амбулаторному
перитонеальному
діалізі.

Крім
внутрішньовенного
застосування,
цефтазидим
можна
включати до діалізної
рідини
(звичайно від
125 до 250 мг на 2 л діалізної
рідини).

Для
пацієнтів з
нирковою
недостатністю,
яким
проводиться
тривалий
артеріовенозний
гемодіаліз
або
високошвидкісна
гемофільтрація
у
відділеннях
інтенсивної
терапії,
рекомендована
доза
становить 1 г на
добу у
вигляді
одноразової
дози або за
кілька
приймань. Для
гемофільтрації
з низькою
швидкістю
слід
застосовувати
дози, як при
порушенні
функції
нирок.

Для
пацієнтів,
яким
проводиться веновенозна
гемофільтрація
та веновенозний
гемодіаліз,
рекомендації
з дозування
наведені у
таблицях.

 

Рекомендації
з дозування цефтазидиму
для
пацієнтів,
яким
проводиться
тривала веновенозна
гемофільтрація

                    
* Підтримуюча
доза повинна
вводитися
кожні 12 годин.

 

Рекомендації
з дозування цефтазидиму
для
пацієнтів,
яким
проводиться
тривалий веновенозний
гемодіаліз

*
Підтримуюча
доза повинна
вводитися
кожні 12 годин.

 

Введення

Цефтадим
вводиться
внутрішньовенно
або шляхом глибокої
внутрішньом’язової
ін’єкції.
Рекомендованими
ділянками
для внутрішньом’язового
введення є
верхній
зовнішній
квадрант великого
сідничного
м’яза або
латеральна частина
стегна.

Розчини цефтазидиму
можна
вводити
безпосередньо
у вену або в систему
для внутрішньовенних
інфузій,
якщо пацієнт
отримує
рідини парентерально.

Інструкція
з
приготування
розчину

Цефтадим
сумісний з
найбільш
часто
вживаними
розчинами
для
внутрішньовенного
введення.

Флакони
всіх
розмірів
виробляються
під зниженим
тиском. У
міру розчинення
препарату
виділяється діоксид
вуглецю і
тиск у
флаконі
підвищується.
Невеликими
бульбашками діоксиду
вуглецю у
розчиненому
препараті
можна знехтувати.

                
*Примітка.
Розчинення
слід
проводити в
два етапи
(див. текст).

 

Цефтадим
сумісний з
більшістю
широковживаних
розчинів для
внутрішньовенного
введення. Однак
не слід
застосовувати
як розчинник
натрію
бікарбонат
для ін’єкцій
(див. “Несумісність”).

Колір
розчину
варіює від
світло-жовтого
до
янтарного 
залежно від
концентрації,
розчинника
та умов
зберігання.
При дотриманні
рекомендацій
дія
препарату не
залежить від
варіацій
його
забарвлення.

Цефтазидим у
концентраціях
від 1 мг/мл
до 40 мг/мл
сумісний з
такими
розчинами: 0,9и %
розчин натрію
хлориду; М/6
розчин
натрію
лактату;
розчин Гартмана;
5% розчин
глюкози; 0,225 %
розчин
натрію
хлориду у 5 %
розчині
глюкози; 0,45 %
розчин
натрію
хлориду у 5%
розчині
глюкози;  0,9 % 
розчин 
натрію 
хлориду у 5 %
розчині
глюкози; 0,18 %
розчин
натрію
хлориду у 4 %
розчині
глюкози; 10%
розчин
глюкози; 10%
розчин декстрану
40 у 0,9 % розчині
натрію
хлориду; 10 %
розчин декстрану
40 у 5 % розчині
глюкози; 6 %
розчин декстрану
70 у 0,9 % розчині
натрію
хлориду; 6 %
розчин декстрану
70 у 5 % розчині
глюкози.

Цефтазидим у
концентраціях
від 0,05 мг/мл
до 0,25 мг/мл
сумісний з
рідиною для інтраперитонеального
діалізу
(лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового
введення
можна
розчиняти у 0,5 %
або 1 % розчині лідокаїну.

Ефективність
обох
препаратів
зберігається
при
змішуванні цефтазидиму
в дозі 
4 мг/мл з
такими
речовинами:
гідрокортизон
(гідрокортизону
натрію
фосфат) 1 мг/мл у 0,9 %
розчині
натрію
хлориду або 0,5 %
розчині глюкози;
цефуроксим
(цефуроксим
натрію)   3 мг/мл у 0,9 %
розчині
натрію
хлориду; клоксацилін
(клоксацилін
натрію) 4 мг/мл у 0,9 %
розчині
натрію
хлориду;
гепарин  10 
МО/мл  або  5 МО/мл  у  0,9 % 
розчині
натрію хлориду;
калію хлорид
10 мекв/л
або 40 мекв/л
у 0,9% розчині
натрію
хлориду.

Вміст флакона
Цефтадиму
500 мг,
розчинений у
1,5 мл води
для ін’єкцій,
можна додати
до розчину метронідазолу
(500 мг у 100 мл),
при цьому
обидва
препарати
зберігають
свою
активність.

Приготування
розчинів для внутрішньом’язової
або
внутрішньовенної
болюсної ін’єкції:

1.      Вколоти
голку шприца
через кришку
флакона і
ввести
рекомендований
об’єм
розчинника.

2.      Вийняти
голку шприца
та
струшувати
флакон до
отримання
прозорого
розчину.

3.      Перевернути
флакон. При
повністю
введеному
поршні
шприца
вставити
голку у
флакон. Витягти
весь розчин у
шприц, при
цьому голка
весь час повинна
бути в
розчині.
Маленькими
бульбашками
вуглекислого
газу можна
знехтувати.

Приготування
розчинів для
внутрішньовенної
інфузії
(флакони 1 г)

1.      Вколоти
голку шприца
через кришку
флакона і
ввести 10 мл
розчинника.

2.      Вийняти
голку шприца
та
струшувати
флакон до
отримання
прозорого
розчину.

3.      Вставити
голку для
повітря
через кришку
у флакон для
збільшення
тиску.

4.      Не
виймаючи
голку для
повітря,
додати ще 40 мл
розчинника.
Вийняти
голку для
повітря, струснути
флакон і налагодити
систему для інфузій
як звичайно.

Примітка. Щоб
забезпечити
стерильність
препарату, дуже
важливо не
вставляти
голку для
повітря
через кришку
до
розчинення