Форма випуску: Розчин для ін’єкцій, 2 мг/мл по 100 мл або по 300 мл у флаконах № 1
Виробник, країна: Алкон Парентералс (І) Лтд., Індія
Міжнародна непатентована назва: Linezolid
АТ код: J01XX08
Форма випуску: Розчин для ін’єкцій, 2 мг/мл по 100 мл або по 300 мл у флаконах № 1
Діючі речовини: 1 мл розчину містить: 2 мг лінезоліду
Допоміжні речовини: Глюкоза безводна; натрію цитрат; кислота лимонна, моногідрат; натрію гідроксид; кислота хлористоводнева; вода для ін’єкцій
Фармакотерапевтична група: Антибіотики різних груп
Показання: Лікування інфекцій, спричинених чутливими анаеробними і аеробними грампозитвиними мікроорганізмами, в тому числі інфекції, що супроводжуються бактеріємією — нозосоміальна пневмонія; позагоспітальна пневмонія; інфекції шкіри і м’яких тканин; ентерококові інфекції, в тому числі спричинені резистентними до ванкоміцину штамами Enterococcus faecalis і E. faecium.
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 2р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/9296/01/01
ІНСТРУКЦІЯ
для
медичного
застосування
препарату
ЛІНЕЗОЛІД
(LINEZOLID)
Загальна
характеристика:
міжнародна
та хімічна
назви: linezolid;
((s)-N-[[3-[3-фтор-4-(4-морфолініл)феніл]-2-оксо-5-оксазолідиніл]метил]-ацетамід);
основні
фізико-хімічні
властивості: прозорий
безбарвний
розчин;
склад: 1 мл
розчину
містить 2 мг
лінезоліду;
допоміжні
речовини:
глюкоза
безводна,
натрію
цитрат,
кислота лимонна
моногідрат,
натрію
гідроксид,
кислота
хлористоводнева
1Н, вода для
ін’єкцій.
Форма
випуску. Розчин
для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична
група. Протимікробні
препарати
для
системного застосування.
Код АТС: J01Х Х08.
Фармакологічні
властивості. Фармакодинаміка.
Лінезолід —
синтетичний
протимікробний
засіб групи
оксазолідінонів.
Активний in vitro
проти
грампозитивних
аеробних
бактерій,
деяких
грамнегативних
бактерій та
анаеробних
мікроорганізмів.
Лінезолід
селективно
інгібує
синтез білка
в бактеріях:
зв’язується з
бактерійними
рибосомами і
перешкоджає
утворенню
функціонального
ініціюючого
комплексу 70S
(важливого
компоненту
процесу
трансляції).
Постантибіотичний
ефект
лінезоліду in
vitro для Staphylococcus aureus
становив
приблизно 2
год. На
експериментальних
моделях у
тварин
постантибіотичний
ефект in vivo
становив 3,6 і 3,9
год для Staphylococcus aureus
і Streptococcus pneumoniae,
відповідно.
Чутливими до
лінезоліду є
наступні
мікроорганізми:
грампозитивні
аероби — Corynebacterium jeikeium, Enterococcus
faecalis (в тому
числі
гликопептид-резистентні
штами), Enterococcus faecium (в
тому числі
глікопептид-резистентні
штами), Enterococcus casseliflavus, Enterococcus
gallinarum, Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus
(в тому числі
метицилін-резистентні
штами), Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus
haemolyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus intermedius,
Streptococcus pneumoniae (в тому
числі штами з
помірною
чутливістю до
пеніциліну і
пеніцилін-резистентні
штами); Streptococcus pyogenes,
стрептококи
групи Viridans,
стрептококи
групи С,
грамнегативні
аероби — Pasteurella canis, Pasteurella
multocida;
грампозитивні
анаероби — Clostridium perfringens, Peptostreptococcus
anaerobius, Peptostreptococcus spp.;
грамнегативні
анаероби — Bacteroides fragilis, Prevotella
spp.;
інші — Chlamydia pneumoniae.
Помірно
чутливі
мікроорганізми:
Legionella spp., Moraxella catarrhalis, Mycoplasma spp.
Mycobacterium tuberculosis
Резистентні
мікроорганізми:
Neisseria spp., Pseudomonas spp.
Механізм
дії
лінезоліду
відрізняється
від
механізмів
дії
антимікробних
препаратів
інших класів
(наприклад,
аміноглікозидів,
β-лактамів,
антагоністів
фолієвої
кислоти,
глікопептидів,
лінкозамідів,
хінолонів,
рифаміцинів,
стрептограмінів,
тетрацикліну
і хлорамфеніколу).
Тому
перехресної
резистентності
між
лінезолідом
і цими
препаратами
не існує. Лінезолід
активний по
відношенню
до патогенних
мікроорганізмів,
як чутливих,
так і
резистентних
до вказаних
препаратів.
Резистентність
до
лінезоліду
розвивається
поступово шляхом
багатостадійної
мутації 23S
рибосомальної
РНК і виникає
з частотою
менше 1 х 10-9–1 х
10-11.
Фармакокінетика.
Лінезолід
містить біологічно
активний
(s)-лінезолід,
який метаболізується
в організмі з
утворенням
неактивних
похідних.
Середні
значення
фармакокінетичних
параметрів
(стандартне
відхилення)
лінезоліду у
здорових
добровольців
після
одноразового
і
багаторазового
(до досягнення
стаціонарної
концентрації
лінезоліду в
крові) в/в
введення
представлені
в таблиці:
Фармакокінетичні
параметри
| Режим | Cmax, | Cmin, | Tmах, | AUC*, | t1/2, год | CL, мл/год |
| одноразово | 12,90 | — | 0,50 | 80,20 (33,30) | 4,40 | 138 |
| 2 рази на | 15,10 | 3,68 | 0,51 | 89,70 (31,00) | 4,80 | 123 |
Всмоктування. При
пероральному
застосуванні
лінезолід
швидко
всмоктується
з ШКТ.
Максимальна
концентрація
препарату в
плазмі крові
досягається
через 2 год, а
абсолютна біодоступність
становить
близько 100 %.
Розподіл.
Лінезолід
швидко
розподіляється
в тканинах з
хорошою
перфузією.
Об’єм
розподілу препарату
після
досягнення
рівноважної
концентрації
у здорової
дорослої
людини становить
в середньому
40–50 л, що
приблизно
дорівнює
загальному
вмісту води в
організмі. Зв’язування
з білками
крові
досягає 31 % і
не залежить
від
концентрації.
Метаболізм.
Встановлено,
що ізоформи
цитохрому
СYР450 не приймають
участь в
метаболізмі
лінезоліду in
vitro, і він не
інгібує
активність
клінічно
важливих
ізоформ СYР (1А2,
2С9, 2С19, 2D6, 2Э1, ЗА4).
Метаболічне
окиснення
морфолінового
кільця
приводить в
першу чергу
до освіти двох
неактивних
похідних
карбонової
кислоти з
незамкнутим
кільцем.
Метаболіт
гідроксиетілгліцин
(А) є основним
метаболітом
у людини і
утворюється
унаслідок
неферментативного
процесу.
Інший
метаболіт —
аміноетоксиоцтова
кислота (В)
утворюється
в меншій
кількості.
Описані
також інші
«мінорні»
неактивні
метаболіти.
Виведення.
Лінезолід в
основному
виводиться з
сечею у
вигляді метаболіту
А (40%),
незміненого
препарату С
(30–35%) і
метаболіту В
(10%). Незмінений
препарат
фактично не
визначається
в калі; з
калом виводиться
6% метаболіту
А і 3%
метаболіту В.
Фармакокінетика
в окремих
групах
хворих.
Кліренс
лінезоліду
вищий у дітей
і знижується
з віком.
Фармакокінетика
лінезоліду
істотним чином
не
змінюється в
групі
пацієнтів
віком від 65
років і
старше.
Відзначені
деякі
фармакокінетичні
відмінності
у жінок, які
виражалися в
дещо меншому
об’ємі
розподілу,
зниженні
кліренсу приблизно
на 20%, іноді у
вищих
концентраціях
в плазмі.
Оскільки
період
напіввиведення
лінезоліду у
жінок і
чоловіків
істотним
чином не відрізняється,
необхідності
в корекції дози
препарату не
виникає.
У
пацієнтів з
помірною,
середньої
тяжкості або
тяжкою
нирковою недостатністю
корекція
дози не
потрібна, оскільки
немає
залежності
між
кліренсом креатиніну
і виведенням
препарату
нирками.
Оскільки
30% дози
препарату
виводиться
при гемодіалізі
протягом 3
год,
пацієнтам,
які одержують
таке
лікування,
слід
призначати введення
лінезоліду
після
діалізу.
Фармакокінетика
лінезоліду
не змінюється
у пацієнтів з
помірною або
середньої тяжкості
печінковою
недостатністю,
у зв’язку з
чим немає
необхідності
в корекції
дози препарату.
У пацієнтів з
тяжкою
печінковою
недостатністю
фармакокінетика
лінезоліду
не вивчалася,
але з огляду
на те, що
лінезолід
метаболізується
в результаті
неферментативного
процесу,
функція
печінки не
повинна
здійснювати
істотного
впливу на
метаболізм
препарату.
Показання
для
застосування.
Лікування
інфекцій,
спричинених
чутливими
анаеробними
і аеробними
грампозитвиними
мікроорганізмами,
в тому числі
інфекції, що
супроводжуються
бактеріємією
—
нозосоміальна
пневмонія;
позагоспітальна
пневмонія;
інфекції шкіри
і м’яких
тканин;
ентерококові
інфекції, в
тому числі
спричинені
резистентними
до ванкоміцину
штамами Enterococcus faecalis
і E. faecium.
Спосіб
застосування
та дози.
Внутрішньовенно
призначають 2
рази на добу.
Розчин для ін
фузій
вводять
протягом 30-120 хв.
Пацієнтів,
які почали
лікування
парентеральною
формою
препарату, за
клінічними
показаннями,
можна
перевести на
будь-яку
лікарську форму
лінезоліду
для прийому
всередину. В
цьому
випадку
підбір дози
не потрібен,
оскільки
біодоступність
лінезоліду
при прийомі
всередину
становить
майже 100 %.
Рекомендовані
дози для
дорослих і
підлітків (12
років і старше):
| Показання | Дози | Тривалість |
| Госпітальна | 600 мг в/в | 10–14 днів |
| Негоспітальна | 600 мг в/в | 10–14 днів |
| Інфекції | 600 мг в/в | 10–14 днів |
| Ентерококові | 600 мг в/в | 14–28 днів |
Рекомендовані
дози для
дітей (від 5 до 11
років
включно):
Показання | Дози | Тривалість |
| Госпітальна | 10 мг/кг в/в | 10–14 днів |
| Позагоспітальна | 10 мг/кг в/в | 10–14 днів |
| Інфекції | 10 мг/кг в/в | 10–14 днів |
| Ентерококові | 10 мг/кг в/в | 14–28 днів |
*
Тривалість
лікування
залежить від
природи
збудника,
локалізації
і тяжкості
інфекції, а
також від
клінічного
ефекту.
Внутрішньовенну
інфузію
здійснюють
протягом 30–120
хв. Не можна
з’єднувати
інфузійні
пакети
послідовно!
Видаляти
захисну оболонку
з фольги
необхідно
безпосередньо
перед
використанням
препарату.
Слід
стискати пакет
протягом
приблизно 1
хв, щоб
переконатися
у
відсутності
порушення
його цілісності.
Якщо пакет
протікає —
препарат нестерильний
і
використанню
не підлягає!
Залишки
розчину слід
вилити у
відходи. Не
використовувати
частково
заповнені
упаковки!
Побічна
дія. Біль,
спазми в
животі,
метеоризм,
відхилення
гематологічних
показників і
показників
функції
печінки,
діарея,
головний
біль,
кандидомікоз,
нудота,
спотворення смаку,
блювання,
скороминуща
анемія, тромбоцитопенія,
лейкопенія і
панцитопенія.
Нейропатія
(периферична,
зорового
нерва) зрідка
спостерігалася
при
застосуванні
лінезоліду,
особливо при
перевищенні
максимальної
рекомендованої
тривалості
лікування — 28
днів.
Протипоказання.
Підвищена
чутливість
до
лінезоліду
або будь-якого
іншого
компоненту
препарату, вік
до 5 років.
Передозування.
Про
випадки
передозування
лінезоліду
не повідомлялося.
Проводять
симптоматичне
лікування на
фоні заходів,
спрямованих
на підтримку
рівня
клубочкової
фільтрації.
При
гемодіалізі
виводиться
приблизно 30 %
дози
лінезоліду.
Особливості
застосування. Псевдомембранозний
коліт
різного
ступеня
тяжкості може
розвинутися
на фоні
застосування
майже всіх
антибактеріальних
препаратів, в
тому числі
лінезоліду,
що слід
враховувати при
виникненні
діареї у
пацієнта,
який одержує
антибіотикотерапію.
У деяких
пацієнтів,
які
одержують
лінезолід,
може розвинутися
скороминуща
мієлосупресія
(анемія,
тромбоцитопенія,
лейкопенія і
панцитопенія),
в залежності
від
тривалості
терапії. У
зв’язку з цим
необхідно
контролювати
показники
розгорненого
аналізу
крові у
пацієнтів, що
мають
підвищений
ризик
виникнення
кровотечі,
прояву
мієлосупресії,
приймають
препарати,
здатні
зменшити
кількість
гемоглобіну,
тромбоцитів
в крові або
порушити їх
функціональні
властивості,
а також при
тривалості
лікування
лінезолідом
більше 2
тижнів.
Адекватні
і
контрольовані
дослідження
препарату
Лінезолід у
вагітних не
проводилися.
Лінезолід слід
застосовувати
в період
вагітності
лише за
абсолютними
показаннями,
тобто якщо потенційна
користь
терапії
препаратом
перевершує
потенційний
ризик.
Невідомо,
чи проникає
лінезолід в
грудне молоко,
тому слід
проявляти
особливу
обережність
при
застосуванні
препарату в
період
годування
груддю.
Ніякого
впливу
препарату на
здатність керувати
автомобілем
або
використовувати
інші
механізми не
спостерігалося.
Взаємодія
з іншими лікарськими
засобами. Лінезолід
являє собою слабкий
оборотний
неселективний
інгібітор
МАО, тому у
деяких
пацієнтів
може спричиняти
помірне
посилення
пресорної
дії псевдоефедрину
гідрохлориду
і фенілпропаноламіну
гідрохлориду.
Рекомендується
зменшити
початкові
дози адренергічних
препаратів,
таких як допамін
(або його
агоністи), і
надалі
здійснювати
титрування
дози.
Фармакокінетика
лінезоліду
не змінюється
при
одночасному
призначенні
азтреонаму і
гентаміцину.
Лінезолід
розчин для
інфузій
сумісний з такими
розчинами: 5 %
розчином
декстрози, 0,9 %
розчином
натрію
хлориду,
розчином
Рингера з
лактатом для
ін’єкцій.
Не
слід вводити
додаткові
компоненти в
розчин
лінезоліду
для інфузій.
Якщо лінезолід
призначається
одночасно з
іншими лікарськими
засобами,
кожен
препарат
повинен вводитися
окремо
відповідно
до режиму
дозування і
способу
введення.
Лінезолід в
розчині для
інфузій
хімічно несумісний
з наступними
препаратами:
амфотерицин
В,
хлорпромазину
гідрохлорид,
діазепам,
пентамідину
ізотіонат,
фенітоїн натрію,
еритроміцину
лактобіонат,
триметоприм-сульфаметоксазол.
Крім того,
розчин
хімічно
несумісний з цефтриаксоном
натрію.
При
лікуванні
туберкульозу
з множинною медикаментозною
резистентністю
призначають
в комплексі з
іншими
протитуберкульозними
препаратами I та II ряду.
Умови та
термін
зберігання. В
захищеному
від світла та
недоступному
для дітей місці
при
температурі
не вище 25 °С.
Термін
придатності. 2
роки.
Упаковка.
По 100
мл або 300 мл в
поліетиленовому
флаконі. Флакон
разом з
інструкцією
для
застосування
у картонній
коробці.
Категорія
відпуску. За рецептом.
Виробник.
Алкон
Парентералс (I) Лтд,
Індія. (Ahlcon Parenterals (I) Ltd., India).
Місцезнаходження. SP-918,
Фейз-III,
Бхіваді,
Раджастан,
Індія
(SP-918, Phase- III, Bhiwadi (Rajasthan), India