| Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій. Кларитроміцин не
взаємодіє з
пероральними
контрацептивами.
Застосування
нижчезазначених
препаратів
строго
протипоказано
через
можливий розвиток
тяжких
наслідків взаємодії. Підвищення
рівнів цизаприду,
пімозиду
й терфенадину
в сироватці
крові
спостерігається
при їх супутньому
застосуванні
з кларитроміцином,
що може
спричинити
подовження
інтервалу QT і
появу
аритмій, у
тому числі шлуночкової
тахікардії,
фібриляції
шлуночків і torsade de pointes.
Подібні
ефекти
відмічаються
і при сумісному
застосуванні
астемізолу
та інших макролідів. Ерготамін/дигідроерготамін
Одночасне
застосування
кларитроміцину
й
ерготаміну
або дигідроерготаміну
асоціюється
з появою
ознак
гострого
ерготизму,
що
характеризується
вазоспазмом
та ішемією
кінцівок та
інших
тканин,
включаючи
центральну
нервову
систему. Вплив
інших
лікарських
засобів на
фармакокінетику
кларитроміцину. Вплив
наступних
лікарських
засобів на
концентрацію
кларитроміцину
в крові
відомий або
припускається,
тому може знадобитися
зміна дози
або
застосування
альтернативної
терапії. Ефавіренц, невірапін,
рифампіцин,
рифабутин
і рифапентин Потужні
індуктори
ферментів
цитохрому Р450, такі
як ефавіренц,
невірапін,
рифампіцин,
рифабутин
і рифапентин
можуть
прискорювати
метаболізм кларитроміцину,
зменшуючи
його
концентрацію
в плазмі крові,
але
збільшуючи
концентрацію
14-ОН-кларитроміцину
– мікробіологічно
активного
метаболіту.
Оскільки
мікробіологічна
активність кларитроміцину
і 14-ОН-кларитроміцину
різна щодо
різних
бактерій, очікуваний
терапевтичний
ефект може
бути не
досягнутий
через
спільне
застосування
кларитроміцину
та
індукторів
ферментів
цитохрому Р450. Флюконазол Рівноважні
концентрації
активного
метаболіту
14-ОН-кларитроміцину
значно не
змінюються
при
сумісному
застосуванні
з флюконазолом.
Зміна
дози кларитроміцину
не потрібна. Ритонавір Застосування
ритонавіру
й кларитроміцину
призводить
до значного
пригнічення
метаболізму
кларитроміцину.
Cmax кларитроміцину
підвищувалося
на 31 %, Cmin –
на 182 % і AUC – на 77 %.
Відмічається
повне
пригнічення
утворення
14-ОН-кларитроміцину.
Через велике
терапевтичне
вікно
зменшення
дози кларитроміцину
у пацієнтів
з
нормальною
функцією
нирок не
потрібне.
Проте у
пацієнтів з
нирковою недостатністю
необхідне
коригування
дози: для
пацієнтів з CLCR
30 – 60 мл/хв
дозу кларитроміцину
необхідно
знизити на 50 %.
У пацієнтів
з тяжкою
нирковою
недостатністю
(CLCR < 30 мл/хв) дозу кларитроміцину
необхідно
знизити на 75 %.
Дози кларитроміцину,
що
перевищують
1 г/день, не
слід
застосовувати
разом з ритонавіром. Вплив
кларитроміцину
на
фармакокінетику
інших
лікарських
засобів. Антиаритмічні
засоби Існують
повідомлення
про
розвиток піруетної
шлуночкової
тахікардії,
що виникла
при
одночасному
застосуванні
кларитроміцину
з хінідином
або дизопірамідом.
Рекомендується
проводити ЕКГ-моніторування
для
своєчасного
виявлення
подовження
інтервалу QT.
Під час
терапії кларитроміцином
слід
стежити за
концентраціями
цих препаратів
у сироватці
крові. CYP3A Спільне
застосування
кларитроміцину,
відомого
інгібітору
ферменту CYP3A, і
препарату,
що головним
чином метаболізується
CYP3A, може
призвести
до
підвищення
концентрації
останнього
в плазмі
крові, що, в
свою чергу,
може
посилити
або
подовжити
його терапевтичний
ефект і
ризик
виникнення
побічних
реакцій. Слід бути
обережними
при
застосуванні
кларитроміцину
у пацієнтів,
які
отримують
терапію
лікарськими
засобами –
субстратами
CYP3A, особливо якщо
CYP3A-субстрат
має вузький
терапевтичний
діапазон
(наприклад, карбамазепін)
і
екстенсивно
метаболізується
цим ензимом. Може
знадобитися
зміна дози, і,
по можливості,
ретельний
моніторинг
сироваткових
концентрацій
лікарського
засобу, що метаболізується
CYP3A у
пацієнтів,
які
одночасно
застосовують
кларитроміцин.
Відомо
(або
припускається),
що такі лікарські
препарати
або групи
препаратів метаболізуються одним і
тим же CYP3A
ізоферментом:
альпразолам,
астемізол,
карбамазепін,
цилостазол,
цизаприд,
циклоспорин,
дизопірамід,
алкалоїди
ріжків, ловастатин,
метилпреднізолон,
мідазолам,
омепразол,
пероральні
антикоагулянти
(наприклад, варфарин),
пімозид, хінідин, рифабутин,
сильденафіл,
симвастатин,
такролімус,
терфенадин,
тріазолам
і вінбластин.
Подібний
механізм
взаємодії
відмічений при
застосуванні
фенітоїну,
теофіліну і вальпроату,
що метаболізуються
іншим
ізоферментом
системи
цитохрому Р450.
Інгібітори
Гмг-КоА-редуктази Як і інші макроліди,
кларитроміцин
спричиняє
підвищення
концентрації
інгібіторів
ГМГ-КоА-редуктази,
таких як ловастатин
і симвастатин.
Рідко
повідомлялося
про
розвиток рабдоміолізу
у пацієнтів
при
сумісному
застосуванні
цих лікарських
засобів. Омепразол Застосування
кларитроміцину
в
комбінації
з омепразолом
призводить
до
підвищення
рівноважних
концентрацій
омепразолу. При застосуванні
тільки омепразолу середнє
значення
рН шлункового
соку при вимірюванні
протягом 24 годин
становило 5,2,
при сумісному
застосуванні
омепразолу з кларитроміцином
– 5,7. Пероральні
антикоагулянти Комбіноване
застосування
кларитроміцину
і
пероральних
антикоагулянтів
може потенціювати
ефект
останніх, що
потребує ретельного
контролю протромбінового
часу у
пацієнтів. Сильденафіл, тадалафіл
і варденафіл Існує
ймовірність
збільшення
плазмових концентрацій
інгібіторів
фосфодіестерази
(сильденафілу,
тадалафілу
і варденафілу)
при їх
сумісному
застосуванні
з кларитроміцином,
що може
потребувати
зменшення
дози інгібіторів
фосфодіестерази.
Теофілін,
карбамазепін Існує
незначне,
але
статистично
значуще збільшення
концентрації
теофіліну
або карбамазепіну
в плазмі
крові при їх
одночасному
застосуванні
з кларитроміцином. Толтеродин Зниження
дози толтеродинуу
може бути
необхідним
при його
застосуванні
з кларитроміцином. Тріазолбензодіазепіни
(наприклад, альпразолам,
мідазолам,
тріазолам) Слід
уникати
комбінованого
застосування
перорального
мідазоламу
і кларитроміцину.
При
внутрішньовенному
застосуванні
мідазоламу
з кларитроміцином
слід
проводити
ретельний
моніторинг
пацієнта
для
своєчасного
коригування
дози. Слід
дотримуватися
таких самих
запобіжних
заходів при
застосуванні
інших бензодіазепінів,
які метаболізуються
CYP3A, включаючи тріазолам
і альпразолам.
Для бензодіазепінів,
елімінація
яких не
залежить
від CYP3A (темазепам,
нітразепам,
лоразепам),
розвиток
клінічно
значущої
взаємодії з кларитроміцином
малоймовірний. Є
повідомлення
про
лікарську
взаємодію і розвиток
побічних
явищ з боку
центральної
нервової
системи
(такі як
сонливість
і
сплутаність
свідомості)
при
сумісному
застосуванні
кларитроміцину
і тріазоламу.
Слід
спостерігати
за
пацієнтом,
враховуючи
можливість
збільшення
фармакологічних
ефектів з
боку ЦНС. Інші види
взаємодій Колхіцин Колхіцин є
субстратом CYP3A
і P-глікопротеїну
(Pgp). Відомо,
що кларитроміцин
та інші макроліди
здатні
пригнічувати
CYP3A і Pgp. При
одночасному
застосуванні
кларитроміцину
і колхіцину
пригнічення
Pgp і CYP3A кларитроміцином
може
призвести
до підвищення
експозиції колхіцину.
Необхідно
спостерігати
за станом
пацієнтів
щодо
виявлення
клінічних
симптомів токсичності
колхіцину. Дигоксин При постмаркетинговомуу
спостереженні
повідомлялося
про підвищення
концентрації
дигоксину
в сироватці
крові
пацієнтів,
які
застосовували
кларитроміцин
спільно з дигоксином.
У деяких
пацієнтів розвинулися
ознаки дигіталісної
токсичності,
у тому числі
потенційно
фатальні
аритмії.
Слід
ретельно
контролювати
концентрації
дигоксину
в сироватці
крові
пацієнтів
при його
застосуванні
з кларитроміцином. Зидовудин Одночасне
застосування
таблеток кларитроміцину
негайного
вивільнення
і зидовудину
у ВіЛ-інфікованих
пацієнтів
може
спричиняти
зниження
рівноважних
концентрацій
зидовудину
в сироватці
крові. Цього
великою
мірою можна
уникнути
шляхом
дотримання
інтервалу
між прийомами
кларитроміцину
і зидовудину.
Про таку
взаємодію
при
застосуванні
суспензії кларитроміцину
та зидовудину
або дідеоксиназину
у дітей не
повідомлялося.
Можлива
також двобічно
спрямована
лікарська
взаємодія
між кларитроміцином
і атазановіром,
інтраконазолом,
саквінавіром. | 