| Особливості
застосування. Спеціальні
застереження. Пацієнти
з можливим
ризиком
виникнення
артеріальної
гіпотензії.
– Пацієнти з
вираженою
активністю
ренін-ангіотензин-альдостеронової
системи.
У
пацієнтів з
вираженою
активністю
ренін-ангіотензин-альдостероновою
системи може
бути різке
зниження
артеріального
тиску та
погіршення
функції нирок,
пов’язане
із
застосуванням
інгібіторів
АПФ,
особливо
коли
інгібітор
АПФ або
супутній
сечогінний
лікарський
засіб
призначають
уперше, або
при
збільшенні
дозування. Медичний
нагляд та
контроль
артеріального
тиску
необхідний
таким
пацієнтам з
вираженою
активністю
ренін-ангіотензин-альдостеронової
системи, як: – пацієнти
з тяжкою
артеріальною
гіпертензією;
– пацієнти
з
декомпенсованою
застійною
серцевою
недостатністю; – з
гемодинамічно
значущим
утрудненням
притоку та
відтоку
лівого
шлуночка
(наприклад
стеноз
аортального
або
мітрального
клапана); – з однобічним
стенозом
ниркової артерії
при
наявності
другої
функціонуючої
нирки; –
у яких
існує або
може
розпочатися
надмірне
виведення
рідини або
хлориду натрію
(включаючи
пацієнтів,
які
приймають
діуретики) з
організму; – з
цирозом печінки
та/або
асцитом; – які
перенесли
серйозні
операції,
або під час
анестезії
препаратами,
що
спричиняють
артеріальну
гіпотензію. Перед
початком
лікування
рекомендується
усунути
стани
дегідратації,
гіповолемії
або надмірного
виведення
хлориду
натрію
(однак у
пацієнтів
із серцевою
недостатністю
можливість
проведення
таких
коригуючих
заходів
слід
ретельно
зважити
стосовно
ризику
об’ємного
перенавантаження). Хірургія
Рекомендується,
щоб
лікування
інгібіторами
ангіотензинперетворювального
ферменту,
такими як
раміприл,
по
можливості
було
припинено за один день
до операції. Якщо це
можливо,
перед
хірургічним
втручанням
(включаючи
стоматологію),
лікування препаратом
слід
припинити
або ж
зменшити його
дозу. При
проведенні екстрених
операцій
дозу
лікарських
засобів, що
застосовуються
для
премедикації
та
анестезії,
слід
зменшити. Пацієнти
з ризиком
розвитку
серцевої
або церебральної
ішемії при
гострій
артеріальній
гіпотензії. Початкова
фаза
лікування вимагає
спеціального
медичного
спостереження. Первинний
гіперальдостеронізм.
Комбінація
раміприлу
та
гідрохлоротіазиду не є
препаратом
вибору для
лікування
первинного
альдостеронізму. Якщо
ця комбінація
використовується
для
лікування
пацієнтів з
первинним
альдостеронізмом,
то
контролювати
рівень
калію у плазмі
крові не
потрібно.
Застосування
хворим
літнього
віку. У
хворих
літнього
віку
збільшення дози
слід
проводити з
обережністю. Призначення
цього
препарату
хворим літнього
віку, які
застосовують
діуретики,
та/або у яких
діагностована
серцева
недостатність,
а також
хворим із
порушеннями
функції
печінки або
нирок,
потребує
особливої
уваги. Дозу встановлює
лікар
індивідуально,
залежно від
реакції
пацієнта на
препарат. Застосування
хворим з
порушенням функції
печінки. Електролітні
порушення
унаслідок
терапії
діуретиками,
включаючи
гідрохлоротіазид,
може призвести
до
печінкової
енцефалопатії
у пацієнтів
з
захворюваннями
печінки. Моніторинг
функції нирок. Функцію нирок
слід
оцінювати
перед і під час
лікування.
Дозу слід
коригувати,
особливо у перші
тижні лікування.
Особливо
пильний контроль необхідний
за станом пацієнтів
з
нирковою недостатністю.
Існує ризик
порушення функції нирок, особливо
у хворих із
застійною серцевою недостатністю
або після
трансплантації
нирки. Ниркова
недостатність. У пацієнтів
із
захворюванням
нирок
тіазиди
можуть
прискорити
розвиток
уремії. У
пацієнтів
із
захворюванням
нирок також
може
виникнути
ефект кумуляції
активної
речовини.
Якщо процес
розвитку
ниркової
недостатності
прогресує,
про що
свідчить
зростання
небілкового
азоту, треба
ретельно
переглянути
та переоцінити
лікування з
урахуванням
припинення
терапії
діуретиками. Електролітний
дисбаланс. Як і для будь-яких
пацієнтів
при терапії
діуретиками,
слід
проводити
визначення
електролітів
у сироватці
крові через
відповідні
проміжки
часу.
Тіазиди,
включаючи
гідрохлоротіазид,
можуть
викликати
дисбаланс
рідини або
електролітів
(гіпокаліємія,
гіпонатріємія,
гіпохлоремічний
алкалоз).
Хоча
гіпокаліємія
може
розвинутися
при
застосуванні
тіазидних
діуретиків,
супутня
терапія
раміприлом
може
зменшити
дію
діуретика,
який викликав
гіпокаліємію.
Ризик
розвитку гіпокаліємії
найбільш
великий у пацієнтів,
хворих на
цироз печінки,
спостерігається
швидкий
діурез у
пацієнтів,
які
отримують
недостатню
кількість
електролітів
та які
отримують
супутню
терапію
кортикостероїдами
або АКТГ. Перше
вимірювання
рівня калію
у сироватці
крові слід
проводити
протягом
першого тижня
після початку
лікування.
Якщо рівень
калію
низький,
корекція
дози не
потрібна. Зниження
рівня
натрію може
протікати
безсимптомно,
тому
регулярне
контролювання має
велике
значення.
Контролювання
рівня
натрію у
сироватці
крові
потрібно частіше
проводити у
пацієнтів
літнього
віку та у
пацієнтів,
хворих на цироз
печінки. Було
продемонстровано,
що тіазиди
збільшують
виведення
магнію, що
може
призвести до
гіпомагніємії. Гіперкаліємія. Гіперкаліємія
спостерігалася
у деяких пацієнтів,
які
приймали
інгібітори
АПФ, у тому числі
Хартил®-H.
Пацієнти, у
яких може
виникнути
ризик розвитку
гіперкаліємії,
включають
наступні групи
пацієнтів:
пацієнти з
нирковою
недостатністю,
пацієнти
віком старше
70 років,
пацієнти з
неконтрольованим
цукровим
діабетом,
пацієнти,
які
застосовують
солі калію,
калійзберігаючі
діуретики
та інші
засоби, які
призводять
до
підвищення рівня
калію в
сироватці
крові,
підвищення рівня
активних
речовин або
за рахунок
таких умов
як
зневоднення,
гостра
серцева недостатність,
метаболічний
ацидоз. Якщо
одночасне застосування
вищезазначених
умов буде доцільним,
то
рекомендується
регулярний
контроль
рівня калію
в сироватці
крові.
Печінкова
енцефалопатія. Електролітний
дисбаланс
унаслідок
терапії
діуретиками,
включаючи
гідрохлоротіазид,
може
призвести
до
печінкової
енцефалопатії
у пацієнтів
із
захворюваннями
печінки,
симптоми
порушення
функції печінки,
зокрема у
перші тижні
або місяці. У
разі
виникнення
печінкової
енцефалопатії
лікування
потрібно
негайно
припинити. Гіперкальціємія. Гідрохлоротіазид
стимулює
реабсорбцію
кальцію у
нирках і
може
призвести
до гіперкальціємії.
Це може
призвести
до зміни
показників
тесту
функції
пара-щитовидної
залози. Ангіоневротичний
набряк. Ангіоневротичний
набряк був
зареєстрований у
хворих, які
лікувалися
інгібіторами
АПФ, у тому
числі
раміприлом.
У разі
виникнення
ангіоневротичного
набряку
лікування
препаратом Хартил®-H
потрібно
припинити.
Лікування
симптомів слід
розпочати у
найкоротший
термін. Пацієнти
повинні
перебувати
під
наглядом
лікаря
протягом
від 12 до 24
годин.
Інтестинальний
ангіоневротичний
набряк був
зареєстрований
у хворих,
яких
лікували
інгібіторами
АПФ. Такі
хворі
скаржилися на
біль у
животі (з
нудотою і
блюванням
або без них). Анафілактичні
реакції під
час
десенсибілізації. Імовірність
і тяжкість
анафілактичних
та
анафілактоїдних
реакцій на
отруту комах
та інших
алергенів
збільшується
при застосуванні
інгібіторів
АПФ.
Лікування Хартил®-H
необхідно
припинити
до
десенсибілізації. Нейтропенія/агранулоцитоз. Нейтропенія/агранулоцитоз
спостерігалася
рідко,
інформація про
пригнічення
кісткового
мозку не
надходила.
Рекомендується
контролювати
рівень
лейкоцитів
у крові,
можливе
виникнення лейкопенії.
Контроль
рекомендується
проводити
на початку
лікування
та у
пацієнтів з
порушенням
функції
нирок, а
також особливо
у пацієнтів
з
колагенним
захворюванням
судин (наприклад
червоний
вовчак або
склеродермія), а
також у
пацієнтів,
які приймали
лікарські
засоби, що
викликали
зміну
картини
крові. Етнічні відмінності Інгібітори
АПФ частіше
викликають
ангіоневротичний
набряк у
чорношкірих,
ніж у
білошкірих
пацієнтів. Як і інші
інгібітори
АПФ,
раміприл
може
виявитися
менш
ефективним для
зниження
артеріального
тиску у
чорношкірих
пацієнтів,
можливо,
через високу
розповсюдженість
артеріальної
гіпертензії
з низьким
рівнем реніну у
чорношкірих
пацієнтів. Спортсмени. Гідрохлоротіазид
може дати
позитивний
результат
при
проведенні
тесту при
допінг-контролі. Метаболізм. Тіазидні
діуретики
можуть
призвести
до зниження
толерантності
до глюкози.
Хворим на
цукровий
діабет може
знадобитися
коригування
дози
інсуліну
або перорального
гіпоглікемічного
лікарського
засобу. Під
час
лікування
тіазидними
діуретиками
латентний
цукровий
діабет може
набути активної
форми . Тіазидні
діуретики
також
можуть
підвищити
рівень
холестерину
та
тригліцеридів.
Можливий
розвиток
гіперурикемії
або
гострого нападу
подагри у
деяких
хворих при
застосуванні
тіазидних
діуретиків. Кашель
При
застосуванні
інгібіторів АПФ
можлива
поява кашлю.
Характерно,
що кашель
є непродуктивним,
стійким і
проходить після
припинення
терапії. Можливість
кашлю,
викликаного
інгібіторами
АПФ, повинна
розглядатися
при здійсненні
диференціальної
діагностики
кашлю. Інші. Реакція
на препарат
може
виникнути у
пацієнтів з/або
алергією
або бронхіальною
астмою в анамнезі.
Інформації
про
загострення системного
червоного
вовчака не надходило. Непереносимість
лактози. Препарат
містить
моногідрат
лактози.Його
не слід
призначати
пацієнтам
із рідкісними
спадковими
порушеннями
толерантності
до
галактози,
спадковим
дефіцитом
лактази
саамі або
синдромом
невсмоктування
глюкози-галактози. Не
рекомендується
вживати
алкогольні
напої під
час
лікування
препаратом. З
обережністю
призначають
препарат
хворим на
подагру, а
також
цукровий
діабет, особливо
тим, які
застосовують
інсулін та
пероральні
протидіабетичні
засоби. Екстракорпоральні
методи
лікування,
які призводять
до контакту
крові з
негативно зарядженими
поверхнями,
такі як
діаліз або
гемофільтрація
з певними
мембранами
з високою
гідравлічною
проникністю
(наприклад
поліакрилонітриловими),
а також
аферез
ліпопротеїнів
низької
щільності з
декстран
сульфатом,
унаслідок
підвищеного
ризику
тяжких анафілактоїдних
реакцій.
Якщо
потрібне таке
лікування,
слід
розглянути
питання про
використання
іншого типу
діалізної
мембрани
або іншого
класу
антигіпертензивних
засобів. Здатність впливати на
швидкість
реакції при керуванні автотранспортом
або роботу з
іншими механізмами. Деякі
побічні
ефекти
(наприклад
симптоми зниження
артеріального
тиску, такі
як запаморочення)
можуть
порушити
здатність
зосередитися
та
реагувати,
тому це може
вплинути на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспортом
або іншими механізмами. Ці побічні
реакції
спостерігалися
на початку
лікування або
при
переході з інших
препаратів.
Після
приймання
першої дози
або при
збільшенні
дози не
рекомендується
керувати
автотранспортом
або
працювати з
іншими
механізмами
протягом
кількох годин. | 